Матеріали VІІІ міжнародної науково-практичної конференціїз питань патріотичного виховання молоді



Сторінка27/34
Дата конвертації11.04.2016
Розмір6.99 Mb.
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   34

Список літератури

1. Алєксєєв А.Кто есть кто в советском роке. Энциклопедия отечественной рок-музыки / А. Алєксєєва, А. Бурлака, А. Сидоров. – М.: Издательство МП «Останкин», 1991. – 320 с.

2. Фьодоров Е. В.Рок в нескольких лицах / Е. В. Фьодоров. –М. : Молодая гвардия,1989. – 248 с.

3. Хижняк И. А. Парадоксы рок – музыки : мифы и реальность / И. А. Хижняк. – К.: Молодь, 1989.– 296 с.




Благодійність як фактор патріотизму
Борисенко Ю.Ю.

Студентка факультету соціології та управління Запорізького національного університету
Для українського суспільства наразі є актуальною благодійна діяльність. Але в процесі здійснення благодійності виникає проблема можливості реалізації певного суспільно важливого проекту, покликаного забезпечити вирішення проблеми. В ході актуалізації закордонних моделей реалізації соціальних проектів, направлених на благодійність та вирішення нагальних проблем вразливих категорій населення, постала проблема в мотивації до фандрайзингової моделі із залучення спонсорів, благодійників. В даних умовах технологія збору коштів та ресурсів може стати таким фактором, який побуджує патріотичні мотиви, оскільки консолідує соціум до благодійної діяльності та визначає характер патріотизму, є його причиною.

Існує велика кількість дефініцій поняття благодійності, зокрема, в Законі України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» вказано, що благодійною діяльністю є добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара [3].

Відомі дослідники благодійництва – О.В. Чернявська та А.М. Соколова дають наступне тлумачення: благодійністю є добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є спонсорство, меценатство та волонтерська діяльність [4, 151].

Є і інше визначення благодійності. Благодійність (аналог англійського «charity») – добровільна або некомерційна діяльність організації, ініціативної групи, приватної особи, яка залучає ресурси або пропонує допомогу в інтересах суспільства [2, 37].

Розуміння поняття «благодійність» в такому контексті дозволяє говорити про те, що благодійність, яка діє в інтересах суспільства, мотивує патріотизм, а отже є його причиною. Це пов’язано з тим, що в процесі здійснення благодійної діяльності консолідується суспільство, пожертви якого направлені на вирішення нагальних проблем особи чи осіб, які опинилися в складній життєвій ситуації.

Благодійність – риса ментальності українського народу, вона формувалася століттями і пройшла наступні етапи свого становлення:

І період (IX – XVI ст.): створення найпростіших благодійних організацій, які формуються довкола інституту церкви;

ІІ період (XVIII ст. – середина XIX ст.): розвиток громадської доброчинності під державним наглядом;

ІІІ період (друга половина XIX – початок XX ст.): заснування благодійних товариств і приватних фондів, застосування нового підходу до розробки та реалізації соціальної політики держави;

ІV період (кінець XX – початок XXI ст.): відродження діяльності благодійних організацій та традицій меценатства[1, 10].

З огляду на це, можна говорити про патріотизм як такий, що мотивує до благодійництва. Особливістю формування патріотизму є можливість особистості здійснювати волонтерську та благодійну діяльність на благо власного народу, що витікає з рівня патріотичного виховання людини. Патріотичне виховання є ознакою національної ідентичності та готовності діяти в інтересах тієї нації, разом з якою на одній території проживає індивід. Готовність здійснювати благодійну діяльність вбачає скерованість на певний вид роботи благодійного направлення (мотив, інтерес), самовизначення та сукупність певних психологічних та індивідуальних якостей особистості.

В процесі здійснення благодійної діяльності патріотизм проявляється у власних відношеннях: самосвідомість, щирість, порядність, терплячість, доброта; у відношеннях до тих, на кого направлена благодійність: милосердя, толерантність, відкритість. Різного роду благодійна діяльність, залежно від ситуації та отримувача благодійної допомоги, консолідує суспільство, підносить ідею національної єдності за принципом «зможемо разом». Любов до власної національної спільності, розуміння потреб співгромадян однієї держави породжує позитивні явища в суспільстві: вирішення проблем збору коштів, реалізація суспільно важливих проектів, досягнення цілей благодійної структури за максимально малий проміжок часу тощо.

Отже, благодійництво можна назвати тим чинником, який підносить патріотичні мотиви на новий, якісний рівень. Саме здійснення благодійної діяльності може відбуватися за умови наявності певної ідеї, що є підґрунтям патріотизму.

Література

Благодійні інституції України: сучасний стан та перспективи розвитку (за результатами соціологічного дослідження) / Автори: О.В. Безпалько, Ю.М. Галустян, А.В. Гулевська-Черниш, Г.М. Лактіонова, Л.Б. Магдюк, Д.В. Непочатова, Л.М. Паливода, Г.О. Притис // за заг. ред. А.В. Гулевської-Черниш. – К. : Книга плюс, 2008. – 120 с.

Благодійність за правилами: принципи, основні засади, практичне застосування / Автори-упорядники: А. Гулевська-Черниш, К. Ржевська, Л. Ярошенко. – К. : Абетка благодійності, 2013. – 59 с.

Про благодійну діяльність та благодійні організації(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 25, ст.252) від 05.07.2012 р.

Чернявська О.В. Фандрайзинг: нав. посіб. / О.В. Чернявська, А.М. Соколова. – К. : «Центр учбової літератури», 2013. – 188 с.


Кінематограф як фактор розвитку патріотизму у молоді
Бочарь К.С.

Студентка факультету соціології та управляння Запорізького національного університету
Не є таємницею, що зараз Україна переживає складні часи. Складні у тому сенсі, що їй знову доводиться відвойовувати власну землю і доводити, що українці — сильна духом і тілом нація. Боляче дивитися на жахливі кадри з екранів телевізорів, на сповнені болем обличчя матерів та дружин, які плекають в серці надію на щасливе майбутнє. Жахливим є те, що гине молоде покоління, якому будувати державу і радіти кожній хвилині свого життя.

Актуальність обраної теми полягає у тому, що кінематограф належить до числа найбільш популярних у суспільстві видів мистецтва. На сьогодні телебачення — один із найдоступніших засобів масової інформації. Будь-яка дитина може ввімкнути телевізор і дивитися те, що їй заманеться. І тут важливим є те, що дивиться людина і як воно її захоплює. Переглядаючи той чи інший фільм, можна захопитися настільки, що перестати сприймати реальний світ та ототожнювати його з екранним сюжетом. Можна стверджувати, що перегляд кінострічок може як негативно так і позитивно впливати на особистість, на її бачення навколишнього світу та формування таких важливих рис як, наприклад, патріотизм.

Механізми психологічного впливу кіно на людину висвітлюють праці Б.Балаша, Ж.Мітрі, З.Кракауера, Е.Морена, М.Мерло-Понті, В.І.Михалковича. Питання вивчення особливостей взаємозв'язку "особистість - мистецтво" зустрічається ще у філософських поглядах Платона. Вивченням даного питання займалися Фіхте, Шопенгауер, Шеллінг, Ліне, Фереро та В. Соловйов.

Що таке патріотизм? Патріотизм — це любов до своє країни, яка включає готовність постати на її захист та діяти в її інтересах. Любов до землі, на якій ти народився, відповідальність за її долю та долю твого народу. Справжній патріот любить свою країну такою, яка вона є та не тікає при першій можливості до кращого місця.

Постає питання: як кіно впливає на розвиток патріотизму? Вплив кіно на людину важно переоцінити. Кінофільм захоплює емоції людини, нав'язує уявлення, які на її погляд є її власними. На даний момент на українських телеекранах все частіше показують стрічки на військову тематику. В таких фільмах завжди є герой або команда, які своїми діями показуюсь всю міць та любов до об'єкта боротьби. Якщо фільм документальний, то немає сумніву, що героїзм показаний на екрані, не просто сюжетна екранізація, а реальні люди. Дедалі більшої популярності серед молоді набуває продукція, що містить сцени, які чимось нагадують їх власну долю, долю їх народу.

Переглядаючи в черговий раз фільм про захоплюючі подвиги та патріотичні спрямування вчинки героя, замислюєшся, а чи не вчинити таким же чином по відношенню до своєї країни. В думках пролітають нотки гордості за тих людей, які вже стали на захист країни. Ти бачиш їх кожного дня з екрану телебачення і починає ставати соромно за себе, за те, що ти не допомагаєш народу у боротьбі за гідне майбутнє.

Отже кінематограф має вагомий вплив на формування патріотизму у молоді. Сучасні технології дозволяють бачити те, що інші не побачать по телевізору. Мова йде про мережу Інтернет, яка відкриває широкі простори кінематографу й різноманітних стрічок на актуальну тематику. Звичайно, багато залежить від того, яка власне особистість переглядає фільм. Один буде у захваті від героїзму своїх співвітчизників, а інший просто з насмішкою подивиться на таких людей. Важливим є те, наскільки у молодої людини розвинуте почуття патріотизму і чи присутнє воно взагалі, як їй прищепили оту любов до батьківщини у дитячому віці.

Є велика перспектива розвитку даної проблематики надалі. Спершу звичайно потрібно достатньо розвинути інформаційну систему України. Адже, кіно активно насаджує цінності країни-виробника, а за 22 роки незалежності український кінематограф не спромігся встати рівно і міцно на обидві ноги, тому українські глядачі змушені й надалі задовольнятися продуктами, здебільшого, американського чи російського виробництва. Це має велике значення на формування цінностей українських глядачів. Тому що наша культура, ментальність дуже відрізняється від зарубіжної ідеології. Наш інформаційний простір дуже бідний, що змушує деяких людей довіряти ЗМІ іншої країни. Це руйнує країну, роблячи її територією протистояння інформаційних ідеологій.



Література

Кіно як засіб інформаційно-психологічної війни. [Електоронний ресурс] / Режим доступу: http://psyfactor.org/kinoprop/kino.htm

Що таке патріотизм і чому ми повинні любити нашу Батьківщину. [Електоронний ресурс] / Режим доступу: https://ukr.media/culture/200802/


СОЦИАЛЬНАЯ РЕКЛАМА КАК ОДИН ИЗ ФАКТОРОВ ФОРМИРОВАНИЯ ПАТРИОТИЧЕСКОГО НАСТРОЕНИЯ
Булавкина Е. А.

Студентка факультету соціології та управління Запорізького національного університету
В современной динамичной социальной реальности, так называемой эпохе глобализации, становится острым вопрос о локализации культуры и специфических особенностей, свойственных каждой нации. Массовые коммуникации способствуют обмену информацией, передачи культурных образцов, ценностей.

Реклама как одна из форм проявления массовых коммуникаций выполняет функцию трансляции идей, норм, ценностных ориентаций. Главной особенностью социальной рекламы является ее функциональное предназначение, она выступает в качестве агента социальных изменений. Социальные изменения в этом смысле могут пониматься как трансформация существующих социальных явлений и процессов, так и генезис новых. Исходя из этого, не будет ложным предположение о том, что социальная реклама обладает мощным потенциалом влияния на общественные настроения граждан.

Наряду с общественным мнением, общественное настроение является феноменом общественного сознания и не может формироваться изолировано от влияния внешних факторов. Патриотические настроения являются одним из видов социальных настроений. Патриотизм мы будем рассматривать с точки зрения социокультурного подхода, то есть под патриотизмом мы будем понимать духовную ценность и ценностную ориентацию социальных общностей. Для лучшего понимания патриотизма выделим в нем следующие компоненты:


  • Аффективный, представленный нравственно-эмоциональной связью индивида с государством, а именно любовь и преданность своему государству, уважение к его прошлому, настоящему и будущему.

  • Когнитивный, который находит отражение в рефлексии индивида, осмыслении, идентификации себя с государством на основе субъективного знания.

  • Конативный - целенаправленная и осознанная социальная деятельность.

В социальной рекламе аффективный компонент патриотизма стимулируется благодаря воздействию на эмоции. В большей степени это происходит посредством психологического воздействия на целевую аудиторию – суггестия, использование НЛП-технологий и других манипулятивных техник.

Стимуляция когнитивного компонента происходит благодаря поддержанию в рекламном продукте архетипов и стереотипов, языковой рефлексии, использованию юмора, а также эффекта незавершенности.

Конативный компонент патриотизма поддерживается в социальной рекламе в большей степени благодаря рекламным текстам (слоганы и заголовки направленные на активизацию участия индивидов в общественной и политической жизни).

Патриотические настроения являются характерными для современной Украины. Согласно данным опроса, проведенным социологической группой Рейтинг в июле 2014 года 86% украинцев считают себя патриотами (за 4 года этот показатель вырос на 10 %). Такая тенденция является результатом не только повышения сознательности граждан, но и активной агитационной деятельности. Пропаганда патриотизма наиболее ярко выражена в социальной рекламе, направленной на поддержание территориальной целостности Украины, активным использованием национальной символики в рекламе, использование образов элементов культурного наследия украинской нации, создание референтного образа украинца и т.д. Несмотря на то, что целевой аудиторией социальной рекламы патриотизма в данном случае выступает все украинское общество, наиболее сильное влияние она способна оказать на ту часть общества, которая занимает промежуточное положение по отношению к идентификации себя как патриота Украины, то есть, на уровне своего сознания личность не идентифицирует себя как патриота, но идея патриотизма не вызывает отторжения и протеста.

Не зависимо от направления и степени влияния социальная реклама патриотизма затрагивает миллионы людей. Патриотическое воспитание украинцев должно основываться на любви, уважении к своему государству, культуре, искусству, природе. Но еще важнее в чувстве патриотизма воспитание любви к согражданам. Патриотическое мировоззрение не должно отвергать ценности и культуру других наций, оно основывается на самобытности, но толерантность остается одной из главных черт.

Литература

Ружа В.А. Социокультурный подход как методологическая основа социологической интерпретации понятия патриотизм // Современные исследования социальных проблем. – Электронный научный журнал № 5 (13). – 2012.

Балахонская Л. В. Язык рекламных текстов как объект рефлексии творческой личности // Известия Российского государственного педагогического университета им. А.И. Герцена № 137. – 2010.


ВПЛИВ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ НА ФОРМУВАННЯ СТАТУСНО-РОЛЬОВИХ ПОЗИЦІЙ МОЛОДОГО ПРАЦІВНИКА
Глухова Єлізавета

студентка 3 курсу факультету соціології та управління ЗНУ
Актуальність. В ХХІ столітті неабиякий вплив на усі суспільні процеси має культура. Культура пронизує усе людське життя, тим самим впливаючи на поведінку, манери, стиль життя, зовнішність.

Такі зміни як перехід до постіндустріальної та інформаційної епохи змінюють значення культури в сучасному світі. Це пов’язано насамперед з тим, що наприкінці ХХ ст. відбулися глобальні зміни соціально економічних відносин у межах людства – провідні країни світу стали переходити на новий цивілізаційний шлях розвитку – постіндустріальний, що вимагає формування нових концептуальних основ і принципів управління суспільними системами. Одним з ефективних шляхів розвитку є формування й впровадження корпоративних принципів управління [11, с. 338].



Об’єкт. Корпоративна культура.

Предмет. Корпоративна культура як основа формування статусно-рольових позицій молодого працівника в організації.

Мета. Проаналізувати корпоративну культуру як основу формування статусно-рольових позицій в організації.

Корпоративна культура є об’єктом досліджень як західних, так і вітчизняних вчених. Внесок у дослідження корпоративної культури зробили західні вчені Д. Белл (ціннісні орієнтації сучасного суспільства та їх вплив на корпоративну культуру), Ч. Бернард, Г. Саймон і Дж. Марч (корпоративна культура як аспект діяльності державних установ) [3, с. 3], К. Девіс (генезис корпоративної культури), Е. Жак (визначення корпоративної культури), К. Камерон та Р. Куін (діагностика корпоративної культури), Е. Мейо (діяльність організацій в культурному аспекті), Т. Петер, Т. Ділл, А. Кеннеді, Р. Уотермен, Е. Шей. ( значення організаційної культури для успішного функціонування і розвитку організації) [7, с. 2], Т. Пітерс та Р. Уотермен (ефективність неформальної організації та поведінки працівників в діяльності організації ), Х. Трайс (дослідження різних традицій та обрядів в організаціях) [6, с. 8], М. Фолет («духовне єднання» працівників та «групове мислення» при організації наукового управління), [6, с. 7], Д. Хансон (історичні джерела корпоративізму).

Серед вітчизняних вчених, які досліджували корпоративну культуру можна виділити А. Воронкова, О. Грішнова, І. Мажуру, Т. Кицак (роль корпоративної культури у зв’язку з проблемами формування та розвитку трудового потенціалу), О. Гастєва (організаційна культура в аспекті військової стратегії) [2], В. Дубягу, О. Полосіна, О. Тіунова (особливості організаційної культури російських підприємств), І. Жоган та Л. Савчука (процес формування, розвитку й особливостей корпоративної культури сучасних українських підприємств), М. Журовського, Т. Сергеєва (процес формування корпоративної культури в умовах громадянського суспільства ), Е. Капітонова, Г. Зінченка (аналіз людського чиннику корпоративної культури) [1], Л. Карташова, Т. Ніконова (виокремлення структурних елементів корпоративної культури та їх характеристики), П. Каткова, Г. Клейнера, С. Перегудова (процес корпоративізації соціальних структур, взаємодія політичного, економічного та корпоративного середовища), Ю. Петрушенко та Т. Голець (вплив національних особливостей корпоративної культури на розвиток сукупності економічних відносин).

Основна частина.Корпоративна культура – це сформована впродовж всієї історії організації сукупність прийомів та правил адаптації організації до вимог зовнішнього середовища і формування внутрішніх відносин між групами працівників. Організаційна культура концентрує політику та ідеологію життєдіяльності організації, систему її пріоритетів, критерії мотивації та розподілу влади, характеристику соціальних цінностей та норм поведінки [9].

Статус – становище індивіда чи соціальної групи стосовно інших індивідів, груп, яке пізнається за соціально значущими для даної системи ознаками. Соціальний статус особистості у суспільстві пов’язують, як правило, з віком, статтю, походженням, професією, сімейним станом [13, с. 90– 91].

Роль – це набірочікувань, що характеризують позицію особистостів суспільстві [6, с. 192].

Позиція (лат. positio – розміщую, ставлю) – стійка система відносин людини з певними аспектами дійсності, що виявляється у відповідній поведінці та вчинках; узагальнена характеристика поглядів, уявлень, установок людини, групи у статусно-рольовій структурі [10].

Молодий працівник – громадянин України віком до 35 років, прийнятий вперше на роботу до конкретного підрозділу організації.

Ефективність діяльності компанії значною мірою визначається такими факторами, як виробничі потужності, технології, персонал, його кваліфікація, фінансові ресурси, ноухау, потенціал розвитку. Поряд з цим до найбільш значущих факторів належить корпоративна культура [12].

Корпоративна культура виражається в символічних засобах духовного й матеріального оточення людей, що працюють у даній організації.

Джерелами формування корпоративної культури виступають:

– система особистих цінностей;

– способи, форми та структура організації діяльності;

– уявлення про оптимальну та припустиму модель поведінки співробітника в колективі.

Механізм формування корпоративної культури полягає у взаємодії її джерел, які визначаються домінуванням в колективі, значенням та ієрархією прийнятих в організації цінностей.

Формування корпоративної культури може здійснюватися:

– довгостроковою практичною діяльністю;

– діяльністю керівника чи власника (власна культура);

– штучним формуванням організаційної культури фахівцями консультаційних організацій;

– природним відбором найкращих норм, правил і стандартів, запропонованих керівником і колективом [14, с. 1– 2].

Культуру організації характеризують наступні атрибути:

1) поділені цінності (своє положення, титули, просування по службі, саму роботу);

2) віра в керівництво, в успіх, у свої сили, у взаємодопомогу, в етичну поведінку, у справедливість і т.п.;

3) комунікаційна система і мова спілкування;

4) усвідомлення часу, ставлення до нього і його використання;

5) взаємовідносини між людьми, а також шляхи й методи вирішення виникаючих конфліктів;

6) процес розвитку працівника і навчання;

7) трудова етика й методи стимулювання;

8) зовнішній вигляд (одяг, що і як їдять працівники, подання себе на роботі, діловий стиль) [7].

При зміні умов в економіці, політиці, зміні вектору діяльності організації, зміні соціальних відносин може змінюватись і сама корпоративна культура.

Відомий вчений Е. Шейн говорить про те, що формування корпоративної культури, в основному, залежить від лідера організації, від його поведінки, вимог, акцентування уваги на певних речах.

Організаційна культура визначає рольові функції кожного працівника, його обов’язки, передбачає колективні норми морально-психологічного контролю й попередження їх правопорушень [16, с. 2].

Взаємодія індивіда з організацією відбувається як нав'язування і приписання статусних та рольових ідентичностей, їх засвоєння та активне використання в процесі ідентифікацій чи як неприйняття чи відторгнення.

Корпоративна культура має вплив і на організаційну поведінку. Корпоративна культура впливає на: 1) поведінку індивіда в організації; 2) мотивацію; 3) соціально-психологічний клімат; 4) групову поведінку [5, с. 2].

Тобто, корпоративна культура формує роль молодих працівників організації, бо впливає на поведінку, форми спілкування, формальні та неформальні відносини. Також корпоративна культура має значення для формування статусу, тому що впливає на ієрархію організації, ставлення до влади, відносини між працівниками.

Кожен працівник займає певну посаду в організації, яка вимагає виконування певних обов’язків від працівника. Посада – цепозиціявштучноствореній організації, яка управляєтьсяобмеженоюгрупоюлюдей за допомогоюособливих, специфічнихправил [4, с. 345].

Посада визначає статус працівника, а виконання посадових обов’язків – це виконання певної ролі в організації. Тобто працівник виконує свою роль відповідно до вимог корпоративної культури.

Статуснівідмінності визначають, хто повиненпочинати бесідуі хто – їїзакінчувати, хтоможе порушитиособистий простірінших іхто – нііт.п. [4, с. 402].

Соціальний статус і соціальна роль являють собою дві сторони одного і того ж явища. Статус – структурна ланка, роль – його динамічний аспект, очікувана поведінка, пов'язана з певним статусом [4, с. 567].

На всіх етапах історичного розвитку України суттєвий вплив на її економічне становище та економічну культуру мали ті чи інші особливості національного буття, національного характеру суспільної свідомості та психології українства. Особливо важливе значення має національний характер [8].

Основні тенденції розвитку корпоративної культури в Україні: 1) деідеологізація корпоративної культури корпорацій; 2) часткова ліквідація впливу держави на її формування; 3) комерціалізація корпоративної культури; 4) зростання інтересу до корпоративної культури серед академічного менеджменту; 5) відсутність турботи про учасників корпоративних відносин у соціально-духовному плані; 6) посилення культурно-комунікативної апатії у вищого корпоративного керівництва; 7) зростання свідомої реалізації у виробничо-господарській діяльності корпорації елемента акціонерної антикультури; 8) порушення кодексу протокольної поведінки учасників корпоративних відносин [15].

Висновки. Корпоративна культура – це добре сформована система керівних переконань, принципів і технологій у життєдіяльності підприємства.

Актуальність дослідження корпоративної культури зумовлена динамічним розвитком суспільства, змінами в економічній, політичній і духовній сферах суспільства. Зміни пронизують усі організації, що призводить в свою чергу до змін методів, способів діяльності організації.

Корпоративна культура виражається в символічних засобах духовного й матеріального оточення людей, які працюють у певній організації.

Корпоративна культура сприяє встановленню статусно-рольових позицій в організації. Це відбувається, тому що корпоративна культура диктує правила поведінки працівника, манери спілкування. Тобто корпоративна культура передбачає роль працівника в організації. Статус визначає позицію індивіда стосовно інших індивідів в організації. Елементи корпоративної культури вказують на статус працівника організації. Як вже було вказано, статус і роль - це дві сторони одного явища, на які безпосередньо впливає корпоративна культура.


1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   34


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка