Матеріали VІІІ міжнародної науково-практичної конференціїз питань патріотичного виховання молоді



Сторінка18/34
Дата конвертації11.04.2016
Розмір6.99 Mb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   34

Література

Стефанюк С. Етнографічний аспект козацької культури. – Х., Крок, 2000. – С.150 с.

Стефанюк С., Бугаєць Н, Тіщенко О. Основи козацької педагогіки.Ч.2/За ред. С.Стефанюк. – Х., Кроссроуд, 2010. – 559 с.

Стефанюк С. Правові основи козацької педагогіки. – Х., ХНПУ ім. Г. Сковороди, 2008. – 198 с.

Стефанюк С., Гура С. Спаситель світу. – Х., Кроссроуд, 2010. – 297 с.

Стефанюк С. Українська етнопсихологія: азбука козацького життя. – Х, ХНПУ ім. Г.Сковороди, 2003. – 253 с.

Стефанюк С. Українське народознавство. – Х., «ББН», 2003. – 271 с.


РОЛЬ ІСТОРИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА У ФОРМУВАННІ ПАТРІОТИЗМУ ШКОЛЯРІВ
Тимків О.М.

Вчитель історії НВК «Якимівська гімназія»
Великому німецькому філософу ХІХ ст. Еммануїлу Канту належать досить багатозначні слова: «Два винаходи людини можна вважати найскладнішими: мистецтво управляти та мистецтво виховувати». Сьогодні учителю, як нікому іншому, належить досконало володіти обома мистецтвами, щоб виховати інноваційну особистість учня: духовно багату, соціально адаптовану, фізично здорову, громадянина-патріота, який розуміє своє значення у розбудові громадянського суспільства, бачить своє місце в ньому, самостійно обирає шлях, напрямок руху до сприйняття демократичних цінностей.

Згідно Концепції національно – патріотичного виховання молоді, виховуючи людину ХХІ століття, необхідно пам’ятати, що ми виховуємо людину нової формації, майбутній інтелектуальний потенціал країни, її громадян – патріотів [1].

В розбудові української незалежної держави постає таке першочергове завдання, як формування національної самосвідомості, відродження духовності та історичної пам’яті українського народу. В умовах суперечливого процесу розвитку суспільних відносин, зростання ролі і значимості суб’єктів цих відносин – людини, громадянина, особистості – постає необхідність пошуку оптимальних шляхів функціонування, збагачення духовного життя суспільства і, насамперед, молоді.

Об’єктивними причинами, що актуалізують важливість проблем духовного відродження молоді, розробку нових, нетрадиційних підходів до шляхів їхнього вирішення є національне відродження в історії, культурі, духовності, його зближення з загальнолюдськими рисами на основі зростаючої інтеграції сучасного життя українського та європейських народів; переосмислення класичних та формування нових парадигм історичної освіти взагалі та історичного краєзнавства як форми духовного розвитку зокрема.

Як зазначалось в Програмі розвитку краєзнавчого руху до 2010 року, «На сучасному етапі духовного відродження незалежної України історичне краєзнавство є невід’ємною складовою громадського руху та наукових досліджень і спрямоване на відродження духовності, історичної пам’яті, формування у громадян і передусім у молоді любові до рідного краю, національного патріотизму, поваги до людини, відповідальності за збереження історико-культурного надбання»[2].

Тож, зміна підходів до історичної освіти, загалом, сьогодні вимагає переглянути наше ставлення до шкільного історичного краєзнавства.

Цілком впевнений, що шкільне історичне краєзнавство - це форма історичних досліджень з наступними особливостями:

1) розгляд тенденцій загальної історії на тлі регіональної історії, а регіональної - на тлі місцевої (локальної), тобто чітка локалізація при вивченні та дослідженні історичних об’єктів;

2) історичне дослідження проводиться учнями як учасниками історичного процесу, причетними до будь-яких змін у суспільстві;

3) надзвичайно високий потенціал у вихованні в учнівської молоді громадянських рис, національної самосвідомості та самоідентифікації, почуття патріотизму та відновлення історичної пам’яті;

4) широке залучення форм «усної історії», як нового сучасного напрямку у методології історичних досліджень і найбільш оптимального методу шкільних краєзнавчих досліджень (усне анкетування, інтерв’ю, запис фонограм, усні оповіді, історичні спостереження).

Таким чином, будь-яка з перелічених особливостей передбачає соціально-адаптовану особистість, впливає на зростання почуття патріотизму учня.

Навчання дітей завжди починається з ознайомлення з найближчим оточуючим світом і людьми, які живуть поряд. Тобто, водночас відбувається процес соціологізації особистості та залучення дитини до вивчення історії рідного краю. Саме цю роль виконує краєзнавство.

Як зазначив патріарх українського краєзнавства П.Т. Тронько: «історичне краєзнавство саме та сфера, де легко забезпечується плідна співпраця і корисна взаємодія різних поколінь. Пенсіонерові і учневі однаково цікаво відчувати свою причетність до Історії. Справа лише за розумною організацією пошукової і дослідницької роботи, в якій кожний небайдужий знайде своє місце. А зроблене спільними зусиллями залишаться нащадкам, які підхоплять і понесуть далі естафету знань і надій» [3, С. 166, 167].

Програма середньої школи передбачає два способи ознайомлення з краєзнавчим матеріалом: доповнення до основних тем та спеціальні уроки гуртки, заняття з військово-патріотичного виховання, на яких краєзнавчий матеріал допомагає скласти цілісну уяву про події, краще засвоїти однорідні явища і процеси.

Однією з найактивніших форм доповнення програмного матеріалу краєзнавчим можуть бути повідомлення учнів. В даному випадку заздалегідь намагаюсь дати завдання учням, визначаю його об’єм, допомагаю у підготовці (підборі матеріалу) і перевіряю результат роботи. За таких умов повідомлення учнів краєзнавчого характеру стають яскравою ілюстрацією при вивченні теми, цінним доповненням, яке дає можливість розкрити рамки конкретної теми за допомогою регіонального компоненту.

Краєзнавчий матеріал органічно вписується в загальну канву історичних подій та процесів, дозволяє краще їх зрозуміти й засвоїти, а вчитель допомагає учням побачити нерозривний зв’язок історії краю з історією Вітчизни

Вивчення краєзнавчого матеріалу на уроках історії, організація туристсько-краєзнавчої роботи в школі, екскурсії в історико-краєзнавчі музеї с.Якимівки, м.Мелітополя, м.Запоріжжя, м.Києва дають учням початкові знання з археології, етнографії, історичної демографії, історії культури та мистецтва. Все це не тільки поповнює багаж знань учнів новими цікавими даними, а й дозволяє бачити місце свого рідного краю в загальноісторичному процесі держави та розширює світогляд учнів, впливає на формування їхнього інтелекту та світосприйняття, на зростання почуття патріотизму.

До активних форм краєзнавчої роботи з учнями відношу наступні:


  • творчу співпрацю з Якимівським історико – краєзнавчим музеєм, краєзнавчим відділом Запорізької обласної наукової бібліотеки, Запорізьким обласним державним архівом, історичним факультетом Запорізького Національного Університету;

  • залучення широкої громадськості до участі у краєзнавчих дослідженнях, ініціюванні звернень, проведення соціологічного опитування, анкетування, акцій, презентацій з даної проблематики;

  • співпрацю з місцевими періодичними виданнями: «Слово трудівника», «Мелитопольсие ведомости» з метою популяризації краєзнавчого матеріалу;

  • створення у НВК «Якимівська гімназія» стендів , картотеки, аудіо- і відеотеки краєзнавчого та військово – патріотичного напрямку;

  • проведення зустрічей, бесід, круглих столів з відомими постатями рідного краю;

  • проектну діяльність.

Як правило, в процесі реалізації учнівських проектів школярі об’єднані в малі групи. Питання груп є найважливішим питанням сучасної соціальної психології. Тому, підготовчий етап проектних технологій передбачає вивчення педагогом психологічних особливостей своїх вихованців, їх соціальну адаптацію, уміння спілкуватися. Навчити учнів мистецтву спілкування – одне із завдань учителя, при цьому пам’ятаючи слова Екзюпері: «Розкіш людського спілкування – найвище життєве благо».

Прикладом проекту краєзнавчого змісту є участь в Міжнародному проекті «Наша Перемога» (створення відеоархіву спогадів учасників бойових дій Великої Вітчизняної війни учнями НВК «Якимівська гімназія» спільно з ветеранами, вчителями, батьками, , краєзнавцями) для підтримки патріотичної роботи серед молоді на території Якимівського району Запорізької області.

Головними завданнями даного проекту було:


  • дослідження бойового шляху ветеранів Великої Вітчизняної війни;

  • формування у молодого покоління зацікавленості власною історією;

  • запрошення молодих людей до добровільної соціально значимої діяльності;

  • розширення джерельної бази з питань Другої Світової війни, недопущення фальсифікації історії;

  • вдосконалення навчально-виховного процесу через систему громадянського та патріотичного виховання школярів;

Одним із пріоритетних напрямків поширення та застосування краєзнавчих знань учнів вважаю залучення учнів до написання пошуково-дослідницьких робіт, участі у історико-краєзнавчих відділеннях МАН, шкільних та регіональних конференціях, експедиціях наприклад, «Мій рідний край – Запоріжжя» та « Мій рідний край – Якимівщина», підготовка та написання з учнями історичних досліджень в рамках обласних конкурсів «Патріотизм у долі Запоріжжя», «Твої герої Запорізький край», «Наследники Победителей».

Перспективними напрямками подальшої роботи визначаю такі:



  • створення та використання можливостей шкільного музею як одного із ефективних засобів активізації позакласної та позашкільної роботи в сільській місцевості (через відсутність позашкільних установ) та вдосконалення навчально-виховного процесу через систему громадянського та патріотичного виховання молоді;

  • створення місцевого осередку Всеукраїнської Спілки краєзнавців на базі Якимівського історико – краєзнавчого музею;

  • випуск електроних варіантів брошур учнівських досліджень, шкільної газети «Ріднокрай»;

  • проведення на базі НВК «Якимівська гімназія» районних семінарів з туристсько-краєзнавчої та патріотичної роботи;

  • привернення уваги органів місцевого самоврядування, сільської громади та державної влади до проблем сучасного шкільного краєзнавства (музеєзнавства); підняття питання перед органами місцевої влади про заохочення та певні матеріальні стимули для вчителів-ентузіастів, краєзнавців які займаються питаннями патріотичного виховання молоді працюючи на громадських засадах.

Розширення краєзнавчих знань та вмінь робить учня не спостерігачем історичного процесу, а активним його учасником, надає можливість відчути себе патріотом України,та зберегти для наступного покоління історичну та культурну спадщину.

Література

Концепція національно – патріотичного виховання молоді, затверджено Міністерством України у справах сімї, молоді та спорту, Міністерством оборони України, Міністерством культури і туризму України, міністерством освіти і науки України від 27 жовтня 2009 року, наказ № 3754/981/538/49.

Програма розвитку краєзнавства на період до 2010 року, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2002 року № 789.

Тронько П.Т. Історичне краєзнавство: крок у нове тисячоліття: Досвід. Проблеми. Перспективи.? К., 2000.




ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ, ОСОБИСТОСТІ З ГРОМАДЯНСЬКОЮ ПОЗИЦІЄЮ, ГОТОВОЇ ДО КОНКУРЕНТНОГО ВИБОРУ СВОГО МІСЦЯ В ЖИТТІ
Туманян Т.С.

викладач біології Запорізького ліцею № 34
Актуальність громадянського виховання особистості в сучасному українському суспільстві великою мірою зумовлюється потребою державотворчих процесів на засадах гуманізму, демократії, соціальної справедливості, що мають забезпечити усім громадянам рівні стартові можливості для розвитку й застосування їхніх потенційних здібностей, досягнення суб’єктивно привабливих і водночас соціально значущих цілей як умови реалізації найголовнішої соціально-психологічної потреби особистості – потреби в самовизначенні та самоствердженні.

Важливу роль у цьому плані відіграють усі ланки системи освіти загалом і громадянська освіта та виховання зокрема, особливо в суспільстві перехідному, де вони не тільки підтримують, а й закладають основи демократичної ментальності, формують у громадян ідеї та поняття про права і обов’язки людини, виховують здатність до критичного мислення, уміння відстоювати свої права, інтереси, переконання, усвідомлювати свої обов’язки та виявляти толерантність до поглядів іншої людини, та керуватися у вияві соціальної активності демократичними принципами.

Ідеалом виховання виступає різнобічно і гармонійно розвинена, національно свідома, високоосвічена, життєво компетентна творча особистість, здатна до саморозвитку і самовдосконалення. У сучасній соціокультурній ситуації та в умовах трансграничних відносин країн головною домінантою виховання є формування в особистості ціннісного ставлення до навколишньої дійсності та самої себе, активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції.

Як наголошено в Національній доктрині розвитку освіти в Україні, пріоритетним напрямком в її реалізації є формування особистості, яка усвідомлює свою приналежність до українського народу, сучасної європейської цивілізації; виховання людини демократичного погляду, яка поважає права і свободи, традиції народів і культур світу, національний релігійний, мовний вибір кожної людини.Відповідно до цієї концепції головна мета виховної роботи – це виховання духовно багатої, розвиненої особистості, громадянина України.

Ідеї громадянського виховання завжди були актуальними для педагогічної еліти України. Такі відомі українські діячі, як В. Антонович, М. Драгоманов, М. Грушевський, Б. Грінченко, А. Макаренко, В. Сухомлинський звертали увагу у своїх роботах на особливе значення формування громадянської свідомості підростаючої особистості.

Вдруге в професійній діяльності мені пощастило стати класним керівником. Це щастя бачити кожного ранку усміхнені обличчя дітей, які зустрічають тебе з розкритими обіймами. Щастя радіти на перший погляд несуттєвим, але для них настільки вагомим перемогам. Щастя бути потрібним дітям.. Вірно говорять, що вчитель предметник вводить дітей у науку, а класний керівник – в життя.

Виховання – процес, який починається з дитинства, коли в душу дитини закладаються основні життєві принципи, що допомагають їй стати Людиною з великої літери, сміливо увійти до епохи нового розуму і зайняти в ній гідне місце, усвідомлюючи себе як особистість та індивідуальність.

Людина. Сім’я. Вітчизна. Праця. Знання. Культура. Мир. Здоров’я. Земля. Ці поняття для мене – основа виховної роботи.

Виховна проблема мого класу: «Формування і розвиток інтелектуальної, свідомої особистості з громадянською позицією, готовою до конкурентного вибору свого місця в житті»

Саме тому головні мої задачі:



  • виховання учня як члена суспільства, патріота, громадянина своєї Батьківщини, формування вміння жити в колективі.

  • прилучати учнів до джерел духовної культури, виховати позитивні риси характеру: волю, чесність, самокритичність, орієнтація на аналіз власних дій.

Мій клас – це маленька держава, в якій є свої закони і пріоритети, а саме:

• Ціннісне ставлення до себе

• Ціннісне ставлення до родини, людей

• Ціннісне ставлення до праці

• Ціннісне ставлення до природи

• Ціннісне ставлення до культури і мистецтва

• Ціннісне ставлення до суспільства і держави

Напрямок «Ціннісне ставлення до себе»

Мета: формування основних засад «Я-концепції» особистості.

Завдання, що стали переді мною:


  • формувати в учнів вміння цінувати себе як унікальну і неповторну особистість;

  • пояснити наслідки негативного впливу шкідливих звичок на здоров’я людини;

  • вчити уникати конфліктних ситуацій, адаптуватися в різних життєвих ситуаціях; та конструктивно впливати на них, коректувати та регулювати власну поведінку;

  • формувати власну культуру самопізнання.

Форми роботи: спостереження,бесіди, анкетування, опитування, години спілкування, тренінг,проекти, екскурсія – похід.

Проведено заходи:

««Я» - частинка Всесвіту»

«Створення життєвого проекту саморозвитку»

Походи у Роллер-сіті, парк Перемоги



Напрямок «Ціннісне ставлення до родини, людей»

Мета: сприяти засвоєнню родинних та суспільних цінностей.

Завдання, що стали переді мною:

формувати



  • критичне ставлення до поведінки людей;

  • відчуття єдності слова і діла;

  • активної моральної життєвої позиції;

  • ідеалів сім’ї, відносин в колективі;

  • духовно-моральної культури особистості.

Форми роботи: круглий стіл, тренінг, акції милосердя, проекти.

«Мої батьки в історії школи»

«Від серця до серця»

«Гаряча кружка»

«Ветеран»

«Кожна родина – України частина»



Напрямок «Ціннісне ставлення до праці»

Мета: сформувати поняття професійного самовизначення

Завдання, що стали переді мною:

формувати:


  • позитивно-емоційне ставлення до праці як до форми буття і способу самореалізації особистості;

  • здатності до усвідомленого вибору майбутньої професії в ім’я національного державного інтересу;

  • соціальної значимості праці в житті людини, естетики та культури праці в традиціях українського народу;

  • проектування професійного становлення.

Форми роботи: бесіди, трудовий десант, майстер-клас.

Проведено заходи:

Трудовий десант «Алея»

Майстер-класи від батьків.

Напрямок «Ціннісне ставлення до природи»

Мета: сформувати почуття особистої причетності до збереження природних багатств.

Завдання, що постали переді мною:

формувати:



  • потреби у продовженні національних та етнокультурних традицій;

  • ефективного і ощадливого використання всіх видів ресурсів;

  • основ екологічного законодавства;

  • навичок правил техніки безпеки на природі;

  • потреби в оздоровленні довкілля та участь у природоохоронній діяльності;

  • навичок життєдіяльності в умовах екологічної кризи.

Форми роботи: бесіди, діалог, брейн-ринг,похід, екскурсія.

Проведено заходи:

Походи на о.Хортицю, в Дубовий гай.

«Екологічний брейн-ринг»

Конкурс фоторобіт «Осінь у Запоріжжі»



Напрямок «Ціннісне ставлення до культури та мистецтва»

Мета: прививати розуміння ролі мистецтва як основи морально-духовного розвитку особистості.

Завдання, що постали переді мною:

формувати:



  • здатність цілеспрямовано сприймати, відчувати, правильно розуміти мистецтво;

  • здатність висловлювати власне ставлення до мистецтва, творчої діяльності у мистецький сфері;

  • потреби у спілкуванні з мистецтвом.

Форми роботи: прослуховування музики, диспути, відвідування кінотеатру, музеїв, перегляд фільмів, круглий стіл, проекти.

Проведено заходи:

«Так звучить моя країна»

«Мистецтво і мода»

«Презентація талантів»

Відвідуємо кінотеатр, музей

Напрямок «Ціннісне ставлення до суспільства і держави»

Мета: сформувати потреби у збереженні та примноженні духовного й матеріального багатства українського народу.

Завдання, що постали переді мною:

формувати:



  • відповідальність за долю Батьківщини;

  • розуміння особистістю своїх прав, свобод, обов’язків;

  • громадянської життєвої позиції, участь в учнівському самоврядуванні, житті школи і громади;

  • власної віри у духовні сили народу, його майбутнє;

  • потреби у полікультурному спілкуванні на основі взаєморозуміння та поваги.

Форми роботи: бесіди, проекти, тренінги, екскурсії, участь у самоврядуванні, конференції, майстер-класи.

газета «Позитивчики»

блог класу http://pozitiv7kl.blogspot.com

герб класу

«В єдності наша сила»

майстер-клас «Школа лідерів».

Посвята в ліцеїсти

Напрямок «Батьківський всеобуч»

Мета: сприяти співпраці школи та батьків на шляху різнобічно вихованої особистості.

Форми роботи: бесіди, круглий стіл, тренінги, проекти, лекції, екскурсії, походи.

Проведено заходи:

Походи на о.Хортиця, Роллер – сіті

«Щасливі батьки – щасливі діти»

«Особливості підліткового віку»

«Бережи здоров’я з молоду»

Фрагменти батьківських зборів розміщую на сторінці «Для батьків» у класному блозі.

Як показав моніторинг формування громадянськості в учнів така система роботи є результативною, адже відсоток учнів з високим рівнем громадянської вихованості зріс з 25% до 35%, а із середнім з 20 до 40%.

Література

Вишневський О.Громадянське виховання: благо чи небезпека?//освіта. – 2000. – 4-11 жовтня(№44). – с.3;11-18 жовтня(№45). – с.4-5.

Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності: Проект//Шлях освіти. – 2000. - №3. – с.7-13.

Мороз Т. Формування національної свідомості, виховання громадянина України – носія національних цінностей та загальнолюдських надбань//Позакласний час. – 1999. - №15\16. – с.6-23.

Чорна К. Громадянське виховання – нагальна потреба Україні//Освіта України. – 2000. – 20 грудня(№51-52). – с.-5.

http://osvita.ua

http://www.zippo.net.ua


ГРОМАДЯНСЬКО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ: ТРАДИЦІЇ ТА ІННОВАЦІЇ
Хомяк Л.В.

Факультет менеджменту, кафедра ділової комунікації Запорізького національного університету
Соціально-політичні зміни, що відбуваються у сучасному суспільстві, надають особливу актуальність громадянсько-патріотичному вихованню учнівської молоді, зокрема студентів. Громадянсько-патріотичне виховання розуміється як спеціальна робота щодо формування громадянськості як інтегральної характеристики особистості, яка дає можливість людині відчути себе морально, соціально, політично дієздатною та захищеною.Цілі громадянсько-патріотичного виховання студентів можна класифікувати на три групи: цілі формування громадянської свідомості особистості - уявлень, поглядів, переконань, ідеалів; цілі формування емоційної сфери - почуттів, переживань, відносин; цілі формування поведінки, ставлення та участі в діяльності.

1. Цілі формування громадянської свідомості особистості - це філософсько-світоглядне самовизначення студента, переконаність у справедливості демократичного устрою, істинності демократичних і гуманістичних цінностей, готовність до соціального і професійного самовизначення, національна самосвідомість, усвідомлення необхідності турботи про довкілля, збереження і примноження національних культурно-історичних цінностей.

2. Цілі формування емоційної сфери громадянина – це розвинене почуття любові і відданості Батьківщині, дому, сім'ї, впевненості у державі як у гаранті дотримання демократичних прав і свобод, почуття відповідальності перед державою, обов'язку, гідності, громадянської честі, соціального оптимізму, формування критичної оцінки прекрасного і потворного в житті людей, суспільства.

3. Цілі формування громадянської поведінки - це спрямованість на здоровий спосіб життя, культуру дозвілля, досягнення життєвого успіху, законослухняну поведінку, опір злу, придушення асоціальних інстинктів, нацизму, жорстокості і вандалізму, формування соціальної активності, ділових якостей, підприємливості, навичок коммуникативного спілкування, соціальної активності, працьовитості.

Громадянсько-патріотичне виховання будується на принципі державності, принципі відносної незалежності громадянського суспільства, ВНЗ і держави, принципі відповідності основ системи освіти головним параметрам і життєдіяльності демократичного суспільства, принципі культурологічного підходу, принципі єдності процесів соціалізації, громадянсько-патріотичного виховання, освіти і розвитку особистості.

Розвиток гармонійної особистості - одна з головних функцій громадянсько-патріотичного виховання, оскільки людина не може бути особистістю, якщо вона не є або не вважає себе громадянином своєї держави. Відповідно, результатом громадянсько-патріотичного виховання буде сформована особистість, якій повинні бути властиві такі категорії, як «громадянська свідомість», «громадянська позиція», «громадянські властивості та якості».

Громадянська свідомість - це усталене знання людиною певної системи громадянських цінностей та особисте ставлення до них.

Громадянська позиція передбачає формування досвіду громадянської дії, що дозволяє учням реалізовувати найважливіші людські цінності, які лежать в основі їх світогляду, вибирати лінію поведінки, висловлювати ставлення до суспільства і самим собі.

Громадянські якості особистості формуються там, де студенти залучені до самоврядування і вирішують питання не тільки вузівського життя, але і навколишнього соціального середовища.

Успіх у формуванні громадянських і патріотичних якостей у студентів ВНЗ повинен визначатися наступними умовами: виділенням у навчальних дисциплінах спеціальних тем, питань, проблем, ситуацій, які ефективно впливають на формування у студентів моральної та патріотичної свідомості і поведінки; залученням кожного студента до активної діяльності по вивченню й аналізу історичного минулого Батьківщини; формуванням у студентів умінь і навичок публічного викладу своїх поглядів, позицій з питань історичного минулого і сучасного стану країни; формуванням у студентів під час навчальних занять діалектичного мислення, стійких світоглядних основ патріотизму; забезпеченням комплексного підходу, єдності й узгодженості дій викладачів з громадянсько-патріотичного і духовно-морального виховання студентів; широким впровадженням у практику навчально-виховного процесу активних методів і нових інформаційних технологій навчання студентів; формуванням у студентів усвідомленого і зацікавленого ставлення до вивчення історичного минулого країни, сучасних проблем і тенденцій у розвитку нашого суспільства; матеріальним і моральним стимулюванням активної діяльності студентів у навчально-виховній діяльності; високою педагогічною культурою викладачів ВНЗ та ін.

Неодмінною умовою формування громадянськості і патріотизму є наявність мотивації у студентів, усвідомлення ролі та необхідності громадянсько-патріотичної культури. Наступною умовою є особистість самого викладача, що працює зі студентами. Від того, наскільки яскраво викладачеві вдається виразити себе, залежить відповідна реакція студентів, їх ставлення до даної проблеми. Формування громадянськості та патріотизму повинно відбуватися в єдності процесів соціального виховання і соціального розвитку особистості як суб'єкта соціальної діяльності і суб'єкта саморозвитку, самовиховання, самореалізації у соціумі. Результатом цього процесу є набуття особистістю громадянської позиції, заснованої на високих ідеях і почуття соціальної відповідальності, правової, моральної, національної гідності, готовності особистості до діяльності, що відповідає вимогам суспільства.

1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   34


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка