Матеріали VІІІ міжнародної науково-практичної конференціїз питань патріотичного виховання молоді



Сторінка15/34
Дата конвертації11.04.2016
Розмір6.99 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   34

ВПЛИВ ВЗАЄМОДІЇ МІЖ ВЛАДОЮ ТА СУСПІЛЬСТВОМ НА ПАТРІОТИЧНІ НАСТРОЇ ГРОМАДЯН
Нестеренко В. С.

старший викладач коледжу КЗ «Хортицький національний навально-реабілітаційний багатопрофільний центр» ЗОР
Сучасні євроінтеграційні процеси потребують перегляду взаємовідношення фіскальних, правоохоронних та інших державних органів до громадян. Згідно зі ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Але звичайно громадяни сприймають державу Україна як державні органи влади.

Нажаль, сьогодні є багато негативних фактів у суспільстві щодо дій окремих представників влади і цілих владних підрозділів. Кількість негативних фактів з часом не зменшується. Це і резонансна подія у Врадіївці Миколаївської області де правоохоронці побили та зґвалтували місцеву мешканку Ірину Крашкову і сотні інших злочинів скоєних правоохоронцями. Ми стаємо свідками злочинів скоєних державними службовцями починаючи від найвищого ешелону влади. Цей негативний приклад, відчуваючи безкарність, переймають всіх інші чиновники. Відмічу, що сучасний толковий словник російської мови пояснює значення слова «чиновник» як «должностное лицо, выполняющее свою работу формально, следуя предписаниям, без живого участия в деле; формалист, бюрократ»[1. с.926]

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про міліцію» міліція в Україні – державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Стаття 24 Конституції України визначає що «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.»

Порушення Конституції України і Законів України Президентом України, депутатами, міністрами, суддями, прокурорами, міліціонерами та іншими «чиновниками» повинно мати більш суворе покарання. Злочини, скоєні державними службовцями негативно впливають на відношення громадян до правоохоронних органів, органів державної та місцевої влади. Політичне протистояння суспільства та зростання економічної кризи у державі призводить до погіршення криміногенної ситуації і зменшенню соціального захисту населення. Громадяни звично відчувають розчарування у такій державі. Рівень патріотизму громадян у цих випадках не просто згасає, але інколи зникає. Як наслідок - економіка занепадає від корупції та суспільство ставиться з розчаруванням і апатією до влади і взагалі до держави.

Необхідно змінювати відносини між владою і громадянином держави, забезпечуючи не на словах права і свободи громадян. Необхідно підвищувати контрольні функції держави до проблем суспільства. Права і свободи задекларовані у Конституції України повинні гарантовано виконуватись.

Стає нагальна необхідність контролю суспільства за діяльністю влади. Покладати на владу повноту боротьби із корупцією, зловживання владою та іншими негативними явищами не можна. Суспільство повинно напрацювати механізм контролю та протидії таким явищам.

В Україні ніколи не були пріоритетом права і свободи людини та громадянина відносно інститутів державної влади, оскільки одержавлення соціальних інститутів, диктат структур державної влади, її ставлення до народу перешкоджали формуванню в Україні громадянського суспільства та демократичних правових інститутів. Забезпечення реалізації прав людини та громадянина має вирішальне позитивне значення для розвитку не лише особи, а й суспільства. І навпаки, їх ігнорування, недотримання, обмеження обов’язково призводять до деградації людини, гальмують соціально-економічний розвиток суспільства, сприяють розквіту командно-адміністративних методів управління в усіх сферах суспільного життя, оскільки права людини є правами свободи.[2, с.123]

Сучасне суспільство важко визнати гуманним, якщо в ньому існують такі істотні вади, як злочинність, тероризм, наркоманія, безробіття та бідність. Ці проблеми не можуть бути вирішені тільки шляхом поліпшення фінансування чи жорсткими межами законів. Розквіт нації – це свобода особистості, її безпека та надання рівних можливостей кожному члену суспільства. Але щоб свобода особистості не була безмежною, необхідно сформувати в людини моральне ставлення до себе й до оточення, почуття відповідальності за свою діяльність і затвердити гуманістичні цінності та погляди як основоположні для життя суспільства. Тільки за таких умов можливо зміцнювати рівень патріотизму у суспільстві.



Література

Современный толковый словарь русского языка / Гл. ред. С56 С.А. Кузнецов, -СПб.: «Норинт», 2002. -960с.

Серебряк В.В,, Єнна О.А. Гуманізація та демократизація діяльності міліції як складова забезпечення національної безпеки України / В.В. Серебряк, О.А. Єнна // Духовність особистості: методологія, теорія і практика – 2011 - №5 с.122-131


Цінності, звичаї та традиції українського народу – це запорука нашого майбутнього
Осіна О.М.

Керівник студії: «Чарівниця» з громадянського виховання

у позашкільному закладі СЮТ
В умовах незалежної української держави важливу роль відіграє відродження та розбудова національної системи освіти. Одним із основних завдань сучасної позашкільної освіти є виховання у дітей національної художньої культури, сприяння всебічному розвитку особистості, допомога в розкритті своїх здібностей, талантів.

Пріоритетним напрямком виховання дітей та молоді в системі національно-патріотичної та громадянської освіти є гурткова робота. На станції юних техніків створена система виховної роботи «Я вихованець СЮТ-громадянин України». Зміст виховної роботи нашого закладу включає художньо-естетичне, громадянське, національно-патріотичне, правове виховання, пропаганда здорового способу життя, через пізнавальну та ігрову діяльність.

Формування національної свідомості дітей, вивчення культурної спадщини, традицій та обрядів свого народу, повага до історичних цінностей, любов до рідного краю, родини найбільше розкривається під час роботи у студії декоративно – ужиткового напрямку. Керівник та вихованці студії беруть активну участь в системі роботи з національно – патріотичного виховання. Проводяться бесіди, присвячені видатним діячам та датам: історія нашого міста, День пам’яті жертв голодомору, День української письменості та мови, Шевченківські дні, до дня Перемоги «Ніхто не забутий, ніщо не забуто». Постійно проводяться виставки творчих робіт гуртківців до Дня Незалежності України, Дня міста, тематичні творчі виставки, майстер-класи для дітей та керівників гуртків.

Проводяться відкриті заняття «Україна – єдина країна». Мета цього заняття - поглибити знання вихованців про історичну долю України, виховувати духовне багатство особистості, патріотичні почуття до українського народу, до своєї Батьківщини. Кожна людина найбільше любить той край, де народилась і живе. Кожен пишається своєю рідною країною. Наша держава – Україна, суверенна і незалежна, демократична і правова. Кожен із нас — її громадянин.

Україна! Скільки глибини в цьому слові. Україна - це золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес. Тихі плеса річок, сині очі озер і ставків. Це безмежні степи і ліси, зелені долини і луки, карпатські верховини і донецькі простори, Полісся і Крим, біленькі полтавські хати і велич міських краєвидів.

Буває часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво –

Оці степи, ці гори, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе, як є - дорога, явори,

Усе моє, все зветься - Україна.

Така краса висока i нетлiнна,

Що хоч спинись i з Богом говори…

Ліна Костенко

В гуртку було проведено творче заняття присвячено 200-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка «Життя та творчість видатного українського письменника Т.Г.Шевченка». Головною метою було ознайомити вихованців з творчістю Т.Г.Шевченка та навчити дітей створювати власні творчі роботи завдяки його віршам. Кожна дитина намагалась передати у творчих роботах свої почуття та переживання від почутого.

В історії кожного народу, серед її великих творців, є люди, імена яких оповиті невмирущою любов’ю та славою. Таким самородком в українців є Тарас Григорович Шевченко, чия безсмертна спадщина – одна з найбільших вершин людського духу. Тарас Шевченко для України – не просто народний поет, якого доля обдарувала багатьма талантами. Своєю творчістю Т. Шевченко засвідчив воскресіння нашої нації. Українці відчули, що мають духовну силу, з якою можна і варто йти в майбутнє. У своїх поглядах Шевченко йде за народною мораллю, в основі якої любов до ближнього, пошана до батька, матері, до рідного слова. Силою своєї безмежної любові до рідного народу, до України поет пробивав стіну людської байдужості, обмеженості. Невмираючий дух поета, як раніше, так і тепер, 200 років поспіль, вітає над Україною, а вище слово сіє на народній ниві зерна добра, любові, справедливості.



«Свою Україну любіть..» Тарас Григорович Шевченко

 Свою Україну любіть.



Любіть її… во врем'я люте,

В остатнню, тяжкую мінуту

За неї Господа моліть.

 Розкуйтеся, братайтеся!



У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що немає

І на небі, а не тілько

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля...

 Заняття в студії прищеплюють любов до рідного краю, його народу і народного мистецтва, знайомлять дітей з мистецтвом та культурою, поглиблють та розширють їх загальний духовний рівень.

Дуже цікавою справою для вихованців є створення власного творчого проекту. Кожен проект відображає внутрішню наповненість родини в якій виховується дитина. Творчий проект «Козацькому роду-нема переводу» виконувала Волокітіна Ганна (12років). Ідея створення цього проекту до неї прийшла не спонтанно, все це виховання її матусі, котра привила їй змалечку любов до рідної землі, до історичного минулого. Кожну пору року вони бувають на острові Хортиця. Вихід своїм враженням про красу рідного краю вони знаходили у фотографіях. У цьому році гурток дав їй можливість висловити любов до історичного минулого свого краю через петриківський розпис. Щоб створити цей проект, вона продивилась з матусею багато матеріалу про історію козацтва. Над цим проектом працювати було їй цікаво, але й дуже важко. Тому що немає багато матеріалу про історію козацтва та Запорізької Січі. Вся ця історія овіяна легендами та загадками. Але вона йшла до своєї мети. Коли Ганна працювала над проектом, то її серце наповнювалося спокоєм і любов‘ю до рідної землі, до запорізького народу.

Всі вироби, які вона розписувала для проекту, займають своє місце в її домівці, в який бережуть традиції сім‘ї та народу. Книга-скриня є скарбницею для старовинних фотографій та листів, котрі зберігаються в її сім‘ї. Поруч з нею буде стояти каламар та свічник. Свічник вона з матусею буде запалювати у ввечері та будуть вести добрі, жіночі розмови, ділитися секретами, мріяти про майбутнє та згадувати минуле. Булава буде нагадувати про чоловіків їхньої сім‘ї, котрі дуже рано покинули їх жінок. Але котрі залишили тільки добрі спогади про себе. Не було у них в роду козаків. Але всі чоловіки їх сім‘ї були мужні, захищали свою батьківщину та родичів, завжди приходили на допомогу не тільки близьким, але ї зовсім чужим людям.

Творчий проект «Духовна краса людини – це запорука нашого майбутнього» створювала та розробляла вихованка гуртка Кісельова Олена (15 років). Ідея створення цього проекту- це мрія її родини. Її родина живе дружно та з Богом у серці, шанують звичаї та традиції нашого народу. Дуже люблять та пишаються своєю батьківщиною та рідним містом Запоріжжя. Цей проект вона розписувала зі всією душею та з думками про своїх рідних людей. Вона відчувала велику напругу та відповідальність, та не дивлячись на це, Олена з нетерпінням чекала закінчення своєї роботи, щоб подивитися на нього загалом. А також дуже хотіла, щоб побачили цю красу її сестричка з матусею, які завжди підтримують її.

Розробляючи цей проект, вона хотіла зробити його саме таким, як раніше український народ оформлював у себе в хатах святий куточок – «Покуть». А також Олена хотіла нагадати людям, щоб не забували про морально – духовні цінності, та жили з Богом у серці. Тоді буде добробут і лад у кожній українській родині та і в Батьківщині в цілому.

Створення творчих проектів, проведення відкритих занять, майстер-класів показали, що такі форми і методи роботи, сприяють зростанню творчого потенціалу вихованців та їх професійному самовизначенню, формуванню стійкої життєвої компетенції.

Традиційними стали виставки робіт до Дня міста, серед яких чудова композиція «Живи , квітуй неначе сад», композиція „Земля наша щедра, родюча, багата», «Квітковий вернісаж» , «І краю кращого немає , ніж наша рідна сторона», виставка дитячих робіт з декоративного розпису, у обласній бібліотеці ім. Горького „Квітучі барви України”. Кожного року в студії проводяться виставки дитячих робіт для населення та батьків: «Дня матері»; «Різдво Христове», «Великдень»; «Вечір у родинному колі».

У студії декоративно – ужиткового мистецтва вчать дітей не лише малювати та виготовляти різноманітні вироби та сувеніри, а й проводять цікаві виховні заходи, в тому числі і з національно – патріотичної тематики: „Весняні квіти України”; „ Пригоди писаночки”; „Калино чарівна, калино барвиста”, Свято „Масляна”, „ Квіти очі землі ” тощо.

Кожна дитина – особистість, громадянин нашої України, тому і необхідно пізнати та зрозуміти велич української народно – традиційної культури, її одвічний гуманізм, доброзичливість і щиру гостинність. З цією метою проводимо українські вечорниці, де активними учасниками стають не лише діти, а також і батьки гуртківців.

Громадянська активність – це реалізація національних інтересів, виконання вимог, що висуваються державою, а також активізація ідей В. Сухомлинського щодо збереження і розвитку найкращих традицій українського народу через навчально - виховний процес позашкільного закладу.

Освітній процес у студії дає можливість і гуртківцям і педагогам реалізувати в різних сферах творчої діяльності. Як свідчить практика, високою ефективністю визначається проектна діяльність. Її застосування сприяє становленню в гуртківців досвіду самостійного пошуку нових знань і використання їх в умовах творчості, формуванню нових пізнавальних цінностей та практичних навичок у вихованців.

Виховна діяльність стимулює, збагачує, доповнює життєдіяльність гуртківців. Розкрити творчі здібності особистості, продемонструвати співтворчість керівника і гуртківця допомагає участь у різноманітних конкурсах. Вихованці студії є постійними учасниками та переможцями конкурсів: „Знай і люби свій край”; „Стежина рідної землі”; „Пасхальна писанка ”; „Різдв‘яний подарунок другу”, «Зберемо воєдино всю нашу родину» та Всеукраїнського фестивалю «Обдаровані діти».

Враховуючи останні політичні події в нашій країні, потрібно замислитись над тим, що патріотичне виховання повинн прививати з перших кроків життя дитини. В першу чергу це має бути в кожній родині, а навчальні заклади повинні доповнювати в простій доступній ненав‘язливій формі у виді бесід та прикладів. І цим викликати почуття гордості та патріотизму до нашої Батьківщини, до своєї України. Виховувати громадян люблячих та пишаючих за свою країну. Тоді український народ буде мати достойних патріотів своєї Батьківщини.




Виховний потенціал клубної роботи як умова формування патріотизму учнівської молоді
Останіна Н.С.

Кандидат педагогічних наук, доцент, Ніжинський державний університет ім. М. Гоголя
Автор акцентує увагу на організації клубної роботи з учнівською молоддю з патріотичного виховання. Визначається роль клубів у соціалізації та формуванні соціально-активної позиції підростаючого покоління.

Ключові слова:освіта, позашкільна освіта, клуби для учнівської молоді, клубна робота, патріотичне виховання.

Автор акцентирует внимание на организации клубной работы с ученической молодежью из патриотического воспитания. Определяется роль клубов в социализации и формировании социальноактивной позиции подрастающего поколения.

Ключевые слова: образование, внешкольное образование, клубы, для ученической молодежи, клубная работа, патриотическое воспитание.

An author accents attention on organization of club work with student's young people from patriotic education. The role of clubs is determined in socialization and forming of socialactive position of rising generation.

Keywords: education, out-of-school education, clubs, for student's young people, club work, patriotic education.

В Україні відбувається процес оновлення соціальних пріоритетів і самої особистості як складника суспільної системи, піднесення власної гідності особистості, духовних та культурних потреб суспільства. Складний процес українських реформ визначає освіту як провідний чинник політичної, соціально-економічної, культурної й наукової організації, яка значною мірою сприяє всебічному розвитку особистості як найвищої людської цінності. Позашкільна освіта, яка є складником системи освіти України й активізує роботу зі створення умов для розвитку особистості, суспільства, нації та держави, відтворює й нарощує інтелектуальний, духовний і економічний потенціал народу, виховує патріота і громадянина України. На сучасному етапі модернізації освітньої парадигми характерною особливістю розвитку позашкільної освіти є тенденція перетворення її закладів у центри виховної роботи з учнівською молоддю у відповідності до актуальних завдань формування ідейності, світогляду підростаючого покоління.

Наукову цінність в системі позашкільних закладів за критерієм результативності виховної діяльності набувають клуби для учнівської молоді, які на сучасному етапі стають особливо популярними в країні. Серед основних критеріїв на увагу заслуговують такі: можливість залучити учнівську молодь до цікавого спілкування, до творчої праці, до улюбленого заняття за власним бажанням; захистити дітей та підлітків від вуличних негараздів; надати простір дитячій енергії та спрямувати її в плідне русло творчості. Запит на клуби як форми соціально-виховної роботи з учнівською молоддю обумовлюється як позитивними так і негативними тенденціями розвитку суспільства: Україна зазнала кризи матеріальної і моральної, ще більш відчутно визначилися прошарки підростаючого покоління, які потребують допомоги.

З позиції, коли гуманізм залишається загальнолюдською цінністю українського суспільства, державна політика спрямовує виховну діяльність усіх соціальних інститутів суспільства, зокрема школи, засобів масової інформації, позашкільних установ, тощо, на формування покоління, яке здатне до суспільної діяльності, яка сприятиме подальшому зміцненню України та її інтегруванню у світовий простір як конкурентноспроможної держави.

Сьогодні, у розбудові Української держави особлива роль належить збройним силам. Армія є не тільки ознакою державності, її гарантом, а й школою військово-патріотичного виховання молоді. Патріотизм виявляється в практичній діяльності , спрямованій на всебічний розвиток своєї країни, захист її інтересів.

В історії українського державотворення ХХ століття характеризується виникненням перших національних військових формувань (осередком виникнення стали західноукраїнські землі), відповідно, нових концепцій військового виховання. Ми дослідили, що саме в в 20-ті роки ХХ століття зростає інтерес до клубів для учнівської молоді серед педагогічної громадськості багатьох країн світу, України тощо, де клубу як виховному засобу впливу на дітей і підлітків надавалося великого значення. В історико-педагогічному аспекті цей період характеризується виникненням дитячих та юнацьких організацій за національною ознакою, в діяльності яких простежуються клубні форми роботи. Найбільш відомими самодіяльними дитячими та юнацькими об’єднаннями з наявністю елементів клубної спрямованості були, зокрема, “Джура”, “Січ”, “Сокіл”, свого роду військово-спортивні товариства, що сформувалися під впливом козацької педагогіки на теренах України наприкінці ХІХ століття[2;10]. Назва «Січ» мала засвідчувати спадкоємність від славетного Запоріжжя, продовження козацьких традицій. Ідеологічною основою січового руху стала мазепинська ідея-ідея створення незалежної соборної України.

Як ми бачимо, клуби відносились й є закладами патріотичного виховання, вважаються осередком, який взмозі готувати інтелектуальний генофонд захисника суспільства, спираючись на здобутки національної народної культури та соціальний досвід, накопичений суспільством через систему народної освіти.

У педагогічній теорії та педагогічній практиці клуби для учнівської молоді виступають як форми соціалізації молоді, фізичного загартування, розвитку їх моральних та естетичних поглядів, патріотичного виховання, самореалізації творчих потенцій.

Стимулюючим фактором створення клубів для учнівської молоді, по-перше, було прагнення дітей і молоді до самоствердження в колективі однолітків; по-друге, вагомим стимулом організації дитячих клубів було й одвічне бажання дітей наслідувати дорослих. Реалізація виховного потенціалу клубної роботи дозволить відтворити в клубі атмосферу цікавого спілкування, піднести рівень готовності членів клубу до самоствердження, самореалізації у житті.

На сучасному етапі серед пріоритетів державної політики є особистісна орієнтація на забезпечення необхідних умов для підтримки, розвитку та творчої самореалізації дітей та молоді. Клуби для учнівської молоді спроможні сприяти рішенню важливих виховних завдань: збереження історичної спадковості поколінь; виховання бережного відношення до історичного та культурного нагледів народу; формування духовності підростаючої особистості; виховання грамадянської позиції; формування та творчий розвиток здібностей; формування культури здорового способу життя; формування культури родинних відносин; формування культури праці та виховання поваги до неї; формування патріотизму; сприяти включенню молоді в діалог різних культур.

Молоде покоління , яке зростає в нових умовах, зазнає багатостороннього впливу. Підліток, у якого ще не сформована система власних поглядів і цінностей, прагне знайти своє місце в соціумі, визначити власні принципи життя. Не дивно, що несправжні цінності ними сприймаються як справжні.

З метою покращення військово - патріотичного виховання учнівської молоді, формування у неї свідомої громадянської позиції, школи, шкільні клуби реалізують проект «Захист Вітчизни-справа загальна».

Значну роль у здійсненні патріотичного виховання у клубах відіграють музеї або музейні кімнати. Це центри виховання молоді на бойових та трудових традиціях народу. Методика організації музеїв має багато спільного з методикою організації виставок. До цієї роботи залучаються ветерани праці, учасники бойових дій, відділи архівів,газет, бібліотек, широке коле бажаючих допомогти в реалізації задума. Клуби відкривають музеї, які мають у своїх фондах раритетні зразки зброї вітчизняних виробників, які застосовуються під час світових війн

На заняттях із самопідготовки, фізичної культури, вихованці клубів набувають готовності до того, щоб бути елітою армії України. Для майбутніх військових характерно почуття патріотизму, громадянського і військового обов’язку, високий рівень дисципліни як загальної культури.

Патріотичне виховання є підґрунтям соціального відтворення поколінь, природної потреби підготовки нащадків до майбутнього життя.

Сьогодні поняття патріотизму в суспільстві є досить актуальним, експерти одностайні в тому, що захист Вітчизни залишається одним із пріоритетних напрямів виховання. Актуальність цієї проблеми зумовлена зростанням ролі підростаючого покоління у розбудові нашої країни, перспективою інтеграції України у склад держав Європейського Союзу, необхідністю виховувати патріотів…. Тож на сьогодні виховна робота, яка може здійснюватися і в клубі, є одним із найголовніших чинників формування у підростаючого покоління готовності до захисту Батьківщини. Патріотизм – явище соціально-історичне. Таким чином, наявна проблема потребує широкоаспектного вивчення.


1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   34


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка