Матеріали VІІІ міжнародної науково-практичної конференціїз питань патріотичного виховання молоді



Сторінка12/34
Дата конвертації11.04.2016
Розмір6.99 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   34

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЕФЕКТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ШКОЛИ ТА СІМ’Ї З ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНИХ ЯКОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Зубцова Ю.Є.

Кандидат педагогічних наук, старший викладач циклової комісії шкільної педагогіки та психології КВНЗ «Запорізький педагогічний коледж» ЗОР
Соціально-економічні зміни, реформування українського суспільства на демократичних і гуманістичних засадах зумовлюють стратегічні завдання сучасної системи освіти. В державній національній програмі "Освіта" ("Україна ХХІ століття"), Концепції виховання дітей і молоді у національній системі освіти (2007), Програмі патріотичного виховання дітей та учнівської молоді (2007), Концепції патріотичного виховання дітей та молоді (2009), програмі „Основні орієнтири виховання учнів 1–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України” (2011), в Плані заходів щодо посилення національно-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді (2014) та ін. поставлені завдання збереження і збагачення культури українського народу, визнання освіти важливим інструментом національного розвитку і гармонізації національних відносин.

Проблема патріотичного виховання як соціального явища була предметом дослідження з давніх часів і особливої гостроти набуває сьогодні, в переломний моменти історії, коли виникла необхідність визначення нової освітньої політики на державному рівні, відповідно до сучасних потреб суспільства.

Теоретико-методологічні засади патріотичного виховання досліджувалися в роботах І.Д.Беха, В.В.Борисова, Г.Ващенка, Г.І.Гончарука, Б.М.Ступарика, К.Чорної, П.М.Щербаня та ін. Розробкою та обґрунтуванням організаційно-педагогічних засад патріотичного виховання в системі громадянської освіти займаються О.І.Бенца, Н.П.Дерев’янко, В.Ю. Іова, Т.І.Люріна. Питання формування національної культури школярів досліджувались у працях Я.І.Журецького, Л.А.Медвіль, Н.С.Побірченко, В.О.Стрельчук. Проблема патріотичного виховання школярів висвітлювалась в роботах В.Гонського, О.Г.Коркішко, І.В.Місерви, П.В.Онищука, М.С.Павленка, Д.Пащенка, Р.Р.Петронговського, Ю.Руденка та ін.

Зроблений нами аналіз наукових джерел з проблем патріотичного виховання особистості дозволяє стверджувати, що більшість робіт присвячується питанням патріотично-громадянських орієнтацій дорослої людини зі сформованою духовною сферою, а процес становлення та розвитку цих орієнтацій в початковій школі та сім’ї залишаються поза увагою дослідників.

Ефективність взаємодії школи та сім’ї з формування патріотичних якостей молодших школярівзалежить не тільки від змісту навчально-виховної роботи, а й від створення відповідних організаційно-педагогічних умов, що забезпечують можливість та успішної реалізації завдань такої взаємодії. Отже, метою даної статті є обґрунтування організаційно-педагогічних умов, що сприяють ефективній взаємодії батьківського та педагогічного колективу з проблеми патріотичного виховання.

Так, організаційно-педагогічними умовами, що сприяють ефективній діяльності педагогічного колективу та батьків з формування патріотичних якостей школярів визначено наступні:



  1. Цільова та ціннісна єдність педагогічної та батьківської спільноти щодо формування патріотичних якостей молодших школярів.

  2. Готовність (мотиваційна, змістовна та операційна) батьків та вчителів до розвитку патріотичних якостей дітей в цілісному навчально-виховному процесі початкової школи.

  3. Доцільне використання сучасних форм та методів організації навчальної та позаурочної діяльності з урахуванням вікових особливостей, потреб та інтересів молодших школярів.

  4. Координація і гармонізація виховних зусиль батьків і навчально-виховної діяльності вчителя в єдиний цілісний процес.

  5. Науково-методичний супровід процесу формування патріотичних якостей молодших школярів.

Створюючи передумови соціально-психологічної єдності колективу батьків та педагогів, слід сприяти позитивному психологічному настрою в педагогічному та батьківському середовищі для окреслення змін у виховному процесі, формувати активне позитивне ставлення до процесу розвитку патріотизму у молодших школярів, демонструвати нестандартні творчі форми роботи з учнями початкової ланки.

Показниками ефективної організації діяльності з педагогічним та батьківським колективом має бути:



  • ступінь готовність вчителів та батьків до спільної діяльності по формуванню патріотичних якостей;

  • єдність цілей, методів роботи педагогів та батьків;

  • бажання вчителів вивчати передовий педагогічний досвід, нові технології організації виховної роботи;

  • прагнення батьків до психолого-педагогічної просвіти з проблеми формування патріотичних якостей та участь у виховних заходах.

Готовність батьків та вчителів до виховної роботи розглядається нами як провідна умова ефективності процесу формування патріотичних якостей дітей початкової школи.

Виняткову роль у вихованні молодших школярів відіграє вчитель.Високий рівень професіоналізму, ерудиція, самодисципліна, прагнення до творчості сприяє розвитку подібних якостей і в учнів-початківців. Необмежений впив в молодшому шкільному віці має слово педагога. Воно відкриває перед ним безмежні можливості для впливу на дітей і водночас покладає на вчителя величезну відповідальність [1, 48]. Виховний вплив вбачаємо в перш за все в навіювальній силі особистості педагога. Дитина все сприймає на віру, без критики, чим і можна скористатися, прищеплюючи їй хороше.

Для педагогічного впливу найбільш доступним є метод бесіди та доручення. Педагог успішно може використати елементи переконання як словесний вплив, підкріплюючи його яскравими прикладами. І від того, якою мірою вчитель оволодіє думкою молодшого школяра, його почуттями, залежить його участь в різних видах діяльності патріотичного змісту [1]. В свою чергу доручення показує дитині, що їй довіряють і на нею сподіваються, виховують волю, наполегливість, самостійність, організованість, вміння доводити справу до кінця [2, 26].

Однією з найважливіших умов ефективності діяльності педагогів є удосконалення їх теоретичної та методичної підготовки. Працюючи з педагогами варто надавати перевагу таким формам роботи як семінари, лекції, круглі столи, педагогічні практикуми, дискусії та ін.

Здійснюючи психолого-педагогічну просвіту серед вчителів та батьків, слід враховували особливості навчання дорослих, а саме, потреба в обґрунтуванні, самостійності, наявного життєвого досвіду, назрілої необхідності, практичної спрямованості проблеми формування патріотизму у сучасному суспільстві.

Поряд з традиційними методами (бесіда, розповідь) можна використовувати метод аналізу конкретних ситуацій, педагогічні задачі, обмін досвідом. Слайдові презентації застосовуються, з метою орієнтації слухачів щодо нової інформації, візуальної підтримки уваги на певній проблемі. В свою чергу, метод мозкового штурму використовується для актуалізації наявного досвіду педагогів, батьків, генерації нових ідей.

Ще одне важливе завдання вихователя - формування мотиваційної сфери особистості, а саме бажань, прагнень, потреби бути соціальним, людяним, моральним, які підкріплені розумом, почуттям, волею та звичкою. Мотиваційну сферу особистості можна формувати тільки в діяльності. А мотив з’являється там, де створені відповідні умови для його виникнення. Отже, завданням удосконалення роботи вчителя, вихователя є допомога учням та батькам в проведенні таких заходів, які дозволили б глибоко усвідомити, зрозуміти, відчути і сприйняти народні традиції, загальнолюдські ціннісні орієнтації, ті стосунки і норми, які традиційно лежать в основі відносин і взаємодій у суспільстві.

Виховна ефективність будь-якої діяльності перебуває у прямій залежності від її організації, продуманості, якщо враховуються вікові особливості дітей, відбувається чергування і дозування видів діяльності, різноплановість якої має надзвичайно важливе значення у формування всебічно розвиненої особистості школяра [1, 136].

Координація і гармонізація виховних зусиль батьків і вчителів в єдиний цілісний процес виховання є важливою умовою формування патріотичних якостей. В родині дитина отримує емоційний досвід ставлення до людей що її оточують – батьків, бабусі й дідуся, родичів, тут формується її любов до своєї Батьківщині великої і малої, через родину передається генетичний зв'язок поколінь. Патріотизм народжується і формується як почуття пов’язане із спостерігання рідного краю, найближчого оточення в ранньому дитинстві, тому слід націлювати батьків на важливості виховання у дітей поваги до сім’ї, предків, родинних звичаїв та традицій як підґрунтя формування почуття любові до Батьківщини.

В процесі роботи з батьками варто наголошувати, що передача підростаючому поколінню моральних цінностей, традицій народу здійснюється через працю та спільну діяльності дітей та батьків. У молодших школярів важливо пробудити та розвинути такі якості, як любов до рідного дому, міста, гордість за досягнення країни, звичку до праці, прагнення бути добрими, турботливими, оберігати все живе та ін.. Сім’я має величезні можливості для виховання у дітей патріотичних почуттів. «Коріння цього високого, надзвичайно сильного та стійкого почуття поростає саме з рідної домівки. Для малюків батьківщина - це хата, де вони народились, левада, по якій бігали босоніж, тоненький струмочок, річка, яка весь час поспішає у невідомі краї, - це ті різні місця, які ми потім згадуємо до старості», - зазначає О.Я.Савченко [4, 73]. Крім вродженої емоційної прихильності, з роками формується і свідоме почуття любові до рідного краю. Дітям просто необхідно знати, чим славні їхні місця, як захищали її наші рідні, як зараз працюють тато і мама.

Головна мета роботи з батьками - забезпечити їхню активну участь в навчально-виховному процесі молодших школярів як рівноправних партнерів, через:


  1. обговорення актуальності і важливості проблеми патріотичних якостей школярів, формування позитивного ставлення до спільної роботи;

  2. вивчення інтересів й вподобань кожної сім’ї з метою використання їх у виховній роботі з дітьми;

  3. підвищення рівня інформованості батьків з питань патріотичного виховання через науково-теоретичне обґрунтовування змісту загальнолюдських, моральних, сімейних та патріотичних цінностей; підготовку рекомендацій батькам з питань виховання дитини в сім’ї;

  4. формування готовності батьків до спільної діяльності з педагогами з розвитку патріотичних якостей учнів через проведення семінарів, практикумів, тренінгів щодо вибору сучасних ефективних форм та методів патріотичного виховання молодших школярів;

  5. організацію спільного дозвілля батьків і дітей, спрямованого на забезпечення спадкоємності поколінь, відродження звичаїв і традицій нашого народу.

Успіх реалізації спільної діяльності школи і сім’ї щодо формування патріотичних якостей дітей значною мірою залежить від тих відношень, які складаються між класоводом та батьками, основою яких має стати довіра.

Система роботи з батьками включає цілий комплекс взаємообумовлених заходів, де перевага надається таким формам як: дискусія, круглий стіл, презентація сімейного досвіду (Таблиця 1).

Батько та матір для дитини є джерелом необхідного життєвого досвіду. Саме тому спілкування в родині дозволяє дитині формувати власні погляди. Слід спрямовувати виховну роботу батьків на те, щоб вони у спільній діяльності з вчителями вчили дітей дотримуватися загальнолюдських норм і цінностей і виявляти зразкову поведінку, заохочували брати участь в трудових справах і виконувати доручення, старанно вчитися. Дорослі мають показувати дітям приклад дбайливого ставлення до природи, поважного ставлення до культурних пам'яток; домагалися того, щоб моральні категорії, набували особистісного смислу, ставали власним, активним відношенням вихованця до світу.

Таблиця 1

Форми взаємодії школи з батьками у патріотичному вихованні

молодших школярів



Форми взаємодії

Тематика

Виступи на батьківських зборах

«Роль родини в розвитку моральних якостей школяра»

«Сім’я як носій духовних цінностей»




Дискусія


«Чи потрібно виховувати патріотів?

«Чи має значення доля родини в долі Батьківщини?»



Рекомендації


«Культура спілкування батьків – приклад для дитини»

«Формування екологічної культури дітей»

«Дотримання прав дитини у сім’ї»


Форми роботи з батьками

«Родинне дозвілля»

«Виховання працелюбності в сучасній сім’ї»




Круглий стіл


«У кого нема в житті минулого, у того не може бути майбутнього»

«Складові батьківського авторитету. Роль батьківського прикладу у вихованні дітей»



Участь батьків у позаурочній діяльності


Підготовка матеріалів до інформаційних хвилинок

Колективні творчі справи: усний журнал «Світ казок В.Сухомлинського», акція «Посади дерево», «Годівничка біля мого будинку», «Козацькі забави», «Слідопити»

Сімейні історії «Історія моєї родини в історії Батьківщини», «З бабусиної скриньки»

Конкурс родинних альбомів «Моя сім’я найкраща»

Створення родовідного дерева «Нехай завжди квітує дерево»

Ярмарок «Традиційна українська кухня»

Укладання родинної збірки українських традиційних рецептів

Конкурс продовжувачів прислів’їв

Інсценізація народних казок

Створення куточків народознавства

Екскурсія «Краса рідного краю»

Екскурсія до пам’ятника невідомому солдату на Алеї Слави

Одноденний похід-десант «Екологічна турбота»

Екскурсії «Острів Хортиця – легенди та міфи», до краєзнавчого музею, планетарію, до кінного театру «Запорізькі козаки»

Фотовиставка «Краса світу», «Тридцять див України»

Розробка проекту «Місто майбутнього»



Для успішного виконання поставлених завдань необхідне розуміння батьками місця і ролі родини в системі патріотичного виховання. Впродовж спільної діяльності з батьками вчителі мають зробити батьків своїми помічниками і партнерами, які виявляють своє позитивне ставлення до виховної діяльності в школі, повагу та підтримку.

Організація системної взаємодії школи та сім’ї з формування патріотичних якостей молодших школярівмаєздійснюватися як поетапна підготовка вчителів та батьків, через врахування рівня готовності до сприйняття нового, їх ставлення до проблеми формування патріотичних якостей. Однак провідною педагогічною умовою, для всіх учасників освітнього процесу є наявність у вихователів глибокого переконання, що питання патріотичного виховання дитини є дійсно актуальним. Важливим є також розуміння того, що сімейні погляди на формування патріотичних якостей дітей мають знаходитись в гармонії з поглядами педагогічного колективу, мають наступність в сім'ї, не знаходяться у протиріччі з родинними цінностями.



Література

Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання: Навч.посібник / Світлана Григорівна Карпенчук. - К.:Вища школа, 1997. – 304 с.

Матвеев В. Ф. Октябрята – дружные ребята! : Молод.учителю о работе с октябрятами / Владимир Федорович Матвеев. – М.:Просвещение, 1981. – 190 с.

Методика воспитательной работы: Учеб.пособие для студентов пед.уч-щ / В.М.Коротов, Л.Ю.Гордин, А.Ю.Гордин, В.В.Жуков; под ред.В.М.Коротова. - М.:Просвещение, 1990. – 175с.

Савченко О.Я. Сімейне виховання. Молодші школярі / Олександра Яківна Савченко. – К.: Рад.школа, 1979. – 141 с.


Патріотичний потенціал козацького фольклору
Климова Т.М.

заступник директора та вчитель української мови та літератури ЗСШ №100
У роки національного та патріотичного відродження виник новий педагогічний підхід до виховання громадян України. Досвід роботи, накопичений останніми роками в навчально-виховних закладах, зокрема в загальноосвітніх школах міста Запоріжжя, показує високу ефективність виховання юнацтва на патріотичних засадах запорозького козацтва. Особливо важливий виховний потенціал має у собі козацький фольклор, гордістю і красою якого є героїчний епос: козацькі думи та пісні, в яких оспівується масовий героїзм козаків, їх дотепність, кмітливість, високі почуття справедливості, братства, вірність своєму обов'язку захищати рідну землю. Ці та інші чесноти козаків є високим взірцем для сучасного підростаючого покоління. Кожен вихованець прагне розвинути у собі ці шляхетні якості як вищий прояв національної свідомості. Ні в кого не викликає сумнівів закономірність: чим глибше учні пізнають ідеї духовних шарів рідного народу в минулому, тим міцніший фундамент, на якому формується духовність громадянина, його патріотизм. Сьогодні ми маємо унікальну можливість звернутися до виховних ідеалів козацької педагогіки і відродити козацькі традиції, бо вони гармонійно поєднують у собі типові ознаки української ментальності і національної духовності. Дуже важливо донести учням історичні приклади того, як наші пращури боролись за незалежність своєї землі і держави та яке значення у цій боротьбі мав патріотизм її захисників. Такі приклади патріотичного духу містить у собі патріотичний фольклор - духовне джерело, яке ніколи не вичерпається. Тому завдання вчителів і вихователів загальноосвітніх шкіл має бути спрямоване передусім на вивчення історичного джерела культури свого народу - козацького фольклору, на розвиток патріотизму сучасного покоління.

Ознайомлення з козацьким фольклором учитель починає з особистості запорозького козака – найвищого ідеалу оборонця вітчизни, якому притаманні лицарська мораль, висока духовність. Запорозькі козаки славились не тільки своїм військовим мистецтвом, легендарною хоробрістю, стійкістю та мужністю у битвах, а також своїми яскравими танцями, мелодійними піснями, глибокими зі змістом думами. В національній свідомості сформувався індивідуальний тип козака – героя, якого народ сприйняв за взірець, за приклад суспільної поведінки. До козацтва тягнувся увесь народ. Молодь в козацтві знаходила зразкову школу життя. В побуті і звичаях зберігалась спадкоємність поколінь і традицій. Саме під впливом фольклору формувався психологічний тип козака в свідомості народу, а таке явище, як бойове мистецтво, не могло залишитись не помітним в історії народу.

У думах, наприклад, оспівується героїзм і патріотизм у боротьбі проти тиранії й поневолення, утверджуються ідеали свободи, справедливості , честі, засуджуються зрадники, що «заради лакомства нещасного» зрікаються свого народу і віри. Творцями і виконавцями дум були здебільшого самі ж козаки, талановиті співці-кобзарі, які брали участь у походах, були безпосередніми спостерігачами зображуваних подій.

Особливо велику групу фольклору складають історичні пісні про захист рідної землі козаками від татаро-турецьких нападників, польсько-шляхетського і московського поневолення. Народне пісенне слово створило цілу галерею яскравих образів козацьких героїв (Байда, Морозенко, Сулима, Сагайдачний, Нечай, Залізняк, Хмельницький). А народні оповідання-перекази про історичні події й особи (Палій. Мазепа, Довбуш, Хмельницький) спираються на реальні історичні факти. Особливе місце в козацькому фольклорі посідають різні сміховинки, жарти, анекдоти, які висміюють ті чи інші прояви дійсності, засуджують істотні пороки, викривають брехунів, п’яниць, ледарів. Славиться козацький фольклор прислів’ями, приказками, в яких сконцентровано житейську мудрість і козацьку філософію.

Говорячи про духовне багатогранне життя запорожців, вчителі відзначають, що серед козаків, зовні похмурих, небалакучих, було чимало типів, які були надзвичайно обдарованими особистостями, зустрічались прекрасні оповідачі, піснярі, музиканти. Будучи високими цінителями пісень, дум, запорожці любили слухати співців-кобзарів, і в не одного з них до сідла була приторочена кобза, яка розганяла тугу в поході. Серед козаків часто зустрічались не тільки співаки та музиканти, але й поети, танцюристи. Гопак і метелиця народилися на Запорожжі, як і деякі інші танці. Тут був і «вертеп» - нині театр. Створені походами думи й пісні ще й тепер викликають захоплення. Так у піснях «Ой, як пішли козаченьки», «Ой ти Морозенку», «Та ой як крикнув же козак Сірко», «Гей, не дивуйте добрі люди» (пісня про Максима Кривоноса), «Ой за гори високої» (пісня про Данила Нечая), «Ой, Боже наш милостивий, помилуй нас з неба» (пісня про зруйнування Січі) та інше прославлялися подвиги в ім’я свободи рідної землі, звеличувалися подвиги витязів-козаків, яких бояться, обминають стороною і турки, і татари, і шляхта. Козаки завжди були вірні ідеї: «… та й за нашу Україну будем битись до загину».

Особливу увагу приділяють педагоги визначному явищу громадського і духовного життя запорожців – кобзарству. Кобзарі були не тільки творцями і виконавцями дум та пісень, вони закликали на боротьбу народ і самі брали участь у битвах. Покликані формувати високі національні ідеали, кобзарі до найменших дрібниць були живим втіленням найвищих людських чеснот, не зраджували своїх принципів навіть перед загрозою смерті. Вони, насамперед, були байдужі до всього корисливого, нечесного, були людьми виняткової моральної чистоти і громадянської гідності. Таким були Архип Никоненко, Андрій Шут, Остап Вересай. У козацтва пісня була понад усе: «На війну було йдуть з радістю, … а з війни повертаються з музиками та піснями … чи поб’ють турка, чи пошарпають ляха, зараз же пісню складають на той випадок». У козаків не було потреби ставити пам’ятники героям. Пісня – найкращий пам’ятник. Вона передавалась в покоління, якнайкраще зберігаючи пам'ять про тих, кого любили і пам’ятали. Це своєрідна козацька енциклопедія. Складені сподвижниками пісні в минулому яскраво змальовують нашим сучасникам постаті одчайдушного Данила Нечая, завзятого Максима Кривоноса, вірного соратника Богдана Хмельницького – Івана Богуна, які є взірцем для наслідування. Розкриваючи високу шляхетність, лицарську духовність, моральні чесноти, відображені в козацьких піснях, сучасні педагоги обов’язково звертають увагу на те, що наш народ продовжує творити нові пісні на козацько-лицарську тематику. Так, пісня «Кришталеві чаші», написана В.Крищенком (музика бандуриста В.Лісовола), вже в наш час стала улюбленою народною серед сучасників. Вона характеризується високими національними помислами і пориваннями, бойовим настроєм, могуттю лицарського духу. У високохудожній формі тут утверджується заповітна мрія козацтва, щоб Україна була вільною і незалежною:

«Козаку не треба срібла ані злата,

Тільки б Україна на хресті катами не була розп’ята».

Виховуючи учнів на козацьких традиціях, сучасні педагоги наголошують на вищих якостях козацтва: висока любов до своєї землі, до свободи. У безвихідних ситуаціях козаки обирали смерть, ніж ганебне рабство. І дійсно, більшість ватажків козацько-народних повстань кінчали своє лицарство, або на полі бою або будучи четвертованими, або відтинали голови. Така смерть вважалась достойною козака. Історія не знає випадку, щоб козак просив помилування у ворога. Багато випадків такого героїзму козаків згубилося в плину часу і стали легендами, переказами про героїзм козаків. І тільки у фольклорі згадуються ці безіменні герої. І все ж деякі імена героїв, їх приклади героїзму фольклор доніс до нащадків через багато століть: Северин Наливайко, Тарас Трясило, Іван Підкова, Яків Острянин, Карпо Скидан, Іван Бондаренко, Йосип Шелест та багато інших, що мужньо прийняли козацьку смерть. Запорізький історик В’ячеслав Зайцев ось що говорить про такі героїчні вчинки, які переростали у масовий героїзм козаків: «Запорожці і до бою, і до смерті відносились з відразою. Вони завжди бились в перших рядах. Коли говорять про відступ козаків із-під Берестечка 300 запорожців, як колись-то 300 спартанців, затримали поступ ляхів, щоб не загинули всі, хто відступав. Ось так за братів полягло 300 запорожців. Це була для них честь».

«У цій ситуації, - свідчить автор новітньої праці "Битва під Берестечком" Ігор Свєшніков, посилаючись на свідка цих подій Й.Пасторія, козаки залишились нездоланними, загинули 5 німецьких офіцерів і ротмістр полку Радзивілла Корф. Останній козак, ім'я якого залишилось невідомим, добув десь у болотному озері човна, вскочив у нього і, оточений з усіх боків шляхтою, протягом трьох годин відстрілювався з мушкета, а потім, втративши весь свій порох, боронився косою проти всього королівського війська. Він уже був поранений 14-ма кулями, але продовжував завзято боронитися, і всі, хто намагався підійти до нього, ледве не навпіл були перерізані його косою. Король, який дивився на цей бій з сусіднього пагорба, був дуже здивований хоробрістю цією людини; він наказав крикнути, що дарує йому життя, коли він складе зброю. Але козак гордо відповів, що про життя уже не дбає і хоче вмерти, як справжній воїн. Шляхтич з Цехановського повіту зайшов по горло у воду, поранив його косою, німецький райтер пробив його списом. Так загинув козак, а місце його загибелі називають "Нечаєвою ямою".

Це тільки деякі приклади героїзму українського козацтва, які свідчать про необхідність глибшого вивчення традицій козацького фольклору з метою підготовки фізично загартованих, мужніх воїнів-захисників рідного народу від чужоземного поневолення, виховувати у підростаючих поколінь український національний характер, національні і загальнолюдські цінності. Козацько-лицарські традиції є вищим здобутком українського національного життя, культури, державотворення і духовності.

Сучасний юнак позиціонує себе патріотом, охоронцем рідної землі, носієм історичної пам'яті свого народу, національної культури, мріє про те, щоб його держава була незалежною, сильною, а її громадяни - волелюбними особистостями, такими ж хоробрими, нескореними, як їх пращури - запорозькі козаки. За цих умов особистим завданням кожного громадянина-патріота є оволодіння духовними надбаннями наших славетних предків, поповнення їх новими прикладами самовідданого служіння своєму народові, своїй Україні в справі захисту її незалежності й територіальної цілісності.




Позашкільний навчальний заклад Запорізька дитяча залізниця
Кодак А.А.

Заступник директора Запорізької дитячої залізниці
Позашкільний навчальний заклад Запорізька дитяча залізниця є однією з найкращих та унікальних дитячих залізниць не тільки в Україні, а й у Європі. Основна її направленість – профорієнтація школярів. Це найсильніша залізнична школа, у якій тісно переплелись багаторічний досвід з молодістю та запалом підростаючого покоління.

Запорізька дитяча залізниця була відкрита 19 травня 1972 року та названа на честь космонавта – випробувача Поповича Павла Романовича.

На дорозі було всього 3 станції: Жовтнева, Спортивна, Юні чапаєвці і одна проміжна платформа Піонерська.

13 травня 1980 було прийнято рішення про перейменування більшості зупиночних пунктів Запорізької дитячої залізниці. Станціям і платформам були присвоєні імена 12-14-річних героїв Великої Вітчизняної війни - членів групи «Юні чапаєвців», що діяла як раз на території, де була побудована дитяча залізниця.

Одним з офіційних документів, в якому згадується молодіжний загін «Юні чапаєвці», є Планова таблиця взаємодії частин по захопленню о. Хортиця від 22-23 серпня 1941р. Це офіційний бойовий документ, де по днях і годинах розписано завдання п'яти основних сил, які повинні були взяти участь в звільненні острова Хортиця від німців: піхота, авіація, артилерія, танки і загін «юних чапаєвців». Вже по тому, що загін був вписаний в якості самостійної бойової одиниці в оперативні документи, стає зрозуміло, що ці хлопці надавали величезну допомогу радянському командуванню.

Кістяком організації «Юні чапаєвці» стали юнаки, що жили на острові Хортиця: Володя Литяга, Віля Писаревич, Христофор Ємельянов та інші. І з перших днів війни вони вирішили встати грудьми на захист своєї радянської Батьківщини, відразу знайшли своє місце в рядах радянського народу, який піднявся на боротьбу з фашистськими загарбниками. Приймаючи рішення про створення загону «Юні чапаєвці», хлопці поклялися один одному битися з ворогом до останньої краплі крові.

Загону доручалося розвідати на острові зосередження живої сили ворога, дізнатися розташування штабу фашистів, кількість зброї та ін..

«Юні чапаєвці» отримували все нові й нові завдання: крім проведення розвідки, вони поширювали центральні газети і листівки, перерізали лінії зв'язку супротивника, допомагали переправляти поранених на лівий берег.

У складі загону було близько 15 чоловік. Більшість з них були учнями СШ №42 та СШ №43, розташованих на острові Хортиця. Більшість хлопців - у віці 11-14 років.

У 2012 році, напередодні 9 травня та 40-річчя з дня народження Запорізької дитячої залізниці на зупинці «30 років Перемоги» було відкрито меморіальний комплекс з вічним вогнем. Це пам'ятний знак - нагадування про події війни і Велику Перемогу.

В урочистій церемонії відкриття нового меморіального комплексу взяли участь голова Запорізької облдержадміністрації, начальник ДП «Придніпровська залізниця», вихованці дитячих закладів та громадськість. На мітинг відправився прикрашений поїзд з особливими пасажирами - ветеранами Великої Вітчизняної війни та дітьми війни, а також з юними залізничниками.

Юні залізничники підготували змістовну музично - літературну програму, під час якої всі від наймолодшого до найстаршого, схилили голови у хвилині мовчання.

Щороку до Дня визволення м. Запоріжжя від німецько – фашистських загарбників з юними залізничниками проводиться виховний захід: «Незгасна пам’ять і урок сьогодні» та години - пам’яті на тему «Перемога одна на всіх». Метою яких є розширити знання юних залізничників про Велику Вітчизняну війну, про людей, що боролися за рідний край; формувати пізнавальний інтерес юних залізничників до виконання творчих завдань, розвивати інтерес до історії своєї сім’ї; виховувати почуття патріотизму та національної самосвідомості. 

Також щороку в травні на платформі «30 років Перемоги» ми відзначаємо День перемоги. Бо це наш обов’язок - пам’ятати про страшні випробування, які довелося пережити українському народу в роки війни, про людей, які жили в цей страшний час, про те, що все менше залишається живих свідків цієї страшної трагедії. Ми зобов’язані зберегти цей чудовий світ для майбутніх поколінь. І пам’ятати, якою ціною завойований цей мир, потрібно не мертвим, це потрібно живим.

Тому з юними залізничниками проводиться урок мужності, присвячений пам'яті жертв Другої світової війни - це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим. Молоде покоління безмежно вдячне ветеранам за безхмарне мирне дитинство. Їх подвиг назавжди залишиться яскравим прикладом мужності і героїзму для всіх наступних поколінь.

За традицією в цей день зустрічаються ветерани - фронтовики, вшановується пам'ять загиблих в роки Великої Вітчизняної війни хвилиною мовчання та покладаються вінки до пам'ятника Слави. Ветерани приймають квіти з рук покоління дітей, які завдяки ним радіють сонячним ранкам і не знають жахіть війни як знак глибокої вдячності та поваги. Вони мають змогу поспілкуватися з підростаючим поколінням, що для них завжди в радість, адже їм є чим поділитися і про що розповісти.

Отже, на Запорізькій дитячій залізниціпрофесійне виховання поєднується з патріотичним. 

Із вдячним словом до ветеранів зверталися юні залізничники, які пообіцяли їм пронести естафету мужності та відданості батьківщині і пам’ять про їхній подвиг крізь роки.

Народ живе, доки живе пам'ять про минуле. Держава не може існувати без моралі в суспільстві. А мораль – це повага до минулого і виховання наступних поколінь на їхньому героїчному досвіді.



1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   34


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка