Марченко Т. В., 2006 Кафедра міжнародної економіки економічного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича пріоритетні шляхи розвитку вітчизняного інноваційного підприємництва в контексті європейського вибору



Скачати 104.42 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір104.42 Kb.
#32243
УДК 330.111.4:001.895

Марченко Т.В., 2006

Кафедра міжнародної економіки

економічного факультету

Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича
ПРІОРИТЕТНІ ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОГО ІННОВАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ВИБОРУ УКРАЇНИ
Дискусії щодо розвитку інноваційно­го поля в Україні сьогодні не тільки мають теоретичне значення, а й отримують програмно-законодавче вира­ження. Стратегічним фактором розвитку й євроінтеграції України, як це переконливо викладено в Посланні Президента України “Європейський вибір”, в умовах вичерпання ресурсів екстенсивного росту стає інноваційна модернізація виробництва і трансфер високих технологій.

Якщо сьогодні в Україні не буде закла­дено фундамент для інноваційного розвитку економіки так, щоб перші результати були реально відчутними через п’ять-сім років, то доведеться напевне не тільки забути про національні амбіції та переваги в глобальній конкуренції, але й імовірно припустити, що економіка України просто не витримає конкурентних викликів.

В цьому зв’язку державі необхідно виробити власну модель інноваційно­го розвитку, оптимізуючи взаємини між кра­їною і бізнесом, ринком і суспільством, галузевими, регіональними і загальнонаціона­льними пріоритетами розвитку. Якщо це буде здійснено, то можна сподівати­ся, що державна інноваційна політика, стане діючим фактором реалізації “Євро­пейського вибору” України та його іннова­ційних пріоритетів [184, с.2,4].

Інтеграція з європейськими та трансатлантичними структурами виступає як стратегічний вибір для сучасної України. Реалізація визначеної мети потребує виконання ряду умов: адаптації українського виробництва до Європейських стандартів; створення національної законодавчої бази, що відповідає рівню законодавства ЄС; здійснення структурної переорієнтації економіки України відповідно до вимог міжнародного поділу праці.

Трансформаційні процеси перехідного періоду постсоціалістичних країн, у тому числі і в Україні кінцевою метою розглядають входження країни в світове господарство. Сценарій глобальних структурних змін національної економіки передбачає вибір одного із загальноприйнятих варіантів розвитку: експортоорієнтованої моделі господарства або моделі, що віддає перевагу розвитку імпортозаміщаючого виробництва та здійсненню державою відповідних протекціоністських заходів із захисту національного товаровиробника. Позитивними аспектами експортоорієнтованої моделі вважають рішення проблеми неплатежів; зростання конкурентоспроможності національної продукції; посилення коопераційних зв’язків; здійснення таких структурних змін, що відповідають потребам світового ринку. У той же час, така модель розвитку спрямовує економіку країни на гіпертрофований експорт окремих товарів і послуг. Економічне зростання у цьому випадку супроводжується постійними пошуками вільних ринкових сегментів у господарстві розвинутих країн, що є досить складним. Постійно існує загроза поразки в ціновій конкуренції, і в кінцевому результаті банкрутства національного товаровиробника. Додатково проблема ускладнюється відсутністю відпрацьованих механізмів повернення валютних коштів у країну.

У сучасних умовах більшість українських вчених стають прихильниками структурної політики розвитку імпортозаміщаючого виробництва. Згідно з таким підходом головні потоки інвестицій слід спрямовувати в галузі, що мають пріоритетну цінність для внутрішнього ринку України: машинобудування; інформаційну структуру; зв’язок; біотехнологію; харчову та легку промисловість. Тільки розвиток національного виробництва створює умови як для комплексного відродження економіки України, її виходу з кризи за рахунок власних ресурсів, так і для органічного входження українського господарства в процес міжнародного поділу праці та виробничої кооперації, у тому числі і з країнами Європейського Співтовариства.

Особливого значення у сучасній Україні набуває пошук конкретних заходів виходу з кризи. Відповідно до проекту Програми “Україна 2010” в країні передбачається формування інвестиційного типу розвитку економіки, що визначає такі тенденції: забезпечення випереджаючого збільшення обсягів інвестування у реальний сектор економіки порівняно з темпами зростання обсягів ВВП; активізацію інвестиційної діяльності всіх суб’єктів господарювання; посилення процесів нагромадження капіталів населенням і їх інвестиційного використання у реальному секторі економіки; узгодження грошово-кредитної і бюджетно-податкової політики країни із завданнями інвестиційної стратегії; сприяння широкому залученню іноземних інвестицій для проведення структурної перебудови економіки України [29, с.17].

Сьогодні особ­ливого значення набувають перспективи використання у секторах вітчизняної економіки таких науково-техноло­гічних пріоритетів як інформаційні, біо- та ресурсозбері­гаючі технології, а також – космічні, що мають стати осно­вою побудови нової економіки – економіки знань.

Доцільно в цьому зв’язку активізувати позитивний вплив пріоритетних технологічних розробок на економіку країни на засадах розширення масштабів досліджень і впровадження результатів їх завершення за узагальненими напрямами.

Всі пріоритетні розробки у певній модифікації відображають концепції дов­гострокових пріоритетних напрямів у науковій та інноваційній сферах діяльності, передбачених державним законодав­ством на період 2002-2012 pp., а також відповідають змістові зарубіжних, зокре­ма європейських рамкових програм.

Так, до 6-ї рамкової програми ЄС (2002-2006 pp.) включено такі напрями:


  • науки про життя, геноміка та біотехнології для здоров’я;

  • інформаційні технології в суспільстві;

  • нанонауки та нанотехнології, багато­функціональні матеріали, нові при­строї з їх використання;

  • аеронавтика та космос;

  • безпека та якість харчування;

  • сталий розвиток економіки, глобальні зміни довкілля та екосистеми;

  • громадяни та влада в суспільстві, що ба­зується на знаннях [104].

Реалізація довгострокових науко­во-технологічних пріоритетів у державі – важлива передумова активної участі Ук­раїни в європейських програмах.

Варіанти реалізації пріоритетних напрямів науково-технологічного розвитку на довгостроковий період залежа­тимуть від таких факторів:



  • змін у структурі виробництва і потреб у відповідних технологічних розробках;

  • розвитку відповідного науково-техніч­ного потенціалу;

  • можливостей використання вітчизняних та зарубіжних науково-технічних доробок

Позитивний їх вплив на темпи ефек­тивності науково-технічної та інноваційної діяльності в цей період може бути стри­маним такими причинами:

  • дефіцит бюджетних коштів, необхід­них для підтримки пріоритетів;

  • недостатність зменшення податкового навантаження на об’єкти господарсь­кої діяльності та економічна їх незацікавленість у використанні інновацій;

  • недосконалість державного законодав­ства у сфері залучення до інвестування інноваційної діяльності іноземних інве­сторів та малих і середніх підприємств;

  • повільні темпи створення організацій­но-економічних умов для трансферу технологій та комерціалізації науково-технічних досягнень.

Усунення цих негативних факторів та прискорення темпів реалізації науково-технологічних пріоритетів має бути ва­жливою передумовою зростання вітчиз­няної економіки та входження України до європейського дослідницького простору [15, с.11].

На регіональному рівні критеріями забезпечення стабільного зростання промислового виробництва і реалізації якісної конкурентоспроможної продукції, створення нової імпортозамінюючої та експортоорієнтованої, наукомісткої і високотехнологічної продукції, що сприятиме підвищенню зайнятості населення, його соціальній захищеності, збільшенню надходжень до бюджету тощо, а також зростанню ефективності використання виробничих потужнос­тей та територій, є:



  • збільшення питомої ваги підприємств та організацій усіх видів економічної діяльності, які використовують інноваційний продукт;

  • щорічне зростання обсягів реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої продукції;

  • значне скорочення періодів між науковими розробками та впровадженням їх у виробництво;

  • щорічне збільшення відношення кількості впроваджених науково-інноваційних розробок до кількості виконаних на 3-5%, а також відношення
    кількості проданих ліцензій на об’єкти інтелектуальної власності до кількості
    придбаних;

  • розробка і втілення в практику регіонального механізму надходжень до
    місцевого бюджету від інноваційної діяльності;

  • збільшення виробництва та використання інноваційного продукту в
    організаціях, на підприємствах регіону, зокрема за видами економічної діяльності (промисловість, виробництво електроенергії, газу, води);

  • розвиток таких сфер, як будівництво, транспорт, дослідження та розробки, освіта, охорона здоров’я і соціальна допомога, а також інші види діяль­ності;

  • збільшення прибутку від використання винаходів, моделей, промислових зразків у регіоні.

Посилення інноваційної орієнтації промислового розвитку, ліквідація значних розходжень між існуючим потенціалом активізації інноваційної діяльності (рівень кваліфікації спеціалістів з вищою освітою, мережа науково-дослідних інститутів, кількість і кваліфікація учених та інженерів) та низькою ефективністю використання цього потенціалу – стають найважливішими пріоритетами сучасної економічної політики в Україні. Інноваційна переорієнтація передбачає наявність тісного зв’язку науки та виробництва, розвиток інформаційної сфери, підтримку наукомісткого ризикового (“венчурного”) бізнесу. Насамперед мова йде про інвестиції в найбільш капіталомісткі напрямки НТП: випуск наукомісткої продукції високого технічного рівня; створення принципово нових конкурентоспроможних зразків техніки та ін. З цією метою, перш за все, передбачається прискорити структурну переорієнтацію машинобудівного комплексу з нарощуванням обсягів виробництва у літакобудуванні, суднобудуванні, ракетно-космічній, інформаційних телекомунікаційних системах, приладобудуванні тощо.

Особливе місце в українській промисловості займає літакобудування. Україна входить до складу восьми країн світу, де конструюється і виробляється конкурентоспроможна авіаційна техніка. Науково-технічний потенціал України, цільові державні замовлення орієнтують на створення до 2010 р. серійного виробництва нових зразків авіаційної техніки: АН-70, АН-70Т, АН-140, ТУ-334. У найближчому майбутньому передбачається завершити переговори з Німеччиною та іншими країнами Західної Європи з питань спільного виробництва цих літаків. Також Україна планує провести технічне переобладнання і реконструкцію суднобудівних підприємств із застосуванням новітніх технологій, освоїти випуск конкурентоспроможних на світовому ринку сучасних транспортних суден: танкерів, балкерів, рефрижераторів, суден риболовецького, спеціального флоту, збудованих на вітчизняній машинобудівній і приладобудівній базі. В електротехнічній промисловості та приладобудуванні передбачено створення виробництв повного ряду оптично-волоконних кабелів для систем телезв’язку, приладів контролю, систем автоматизації для атомної енергетики та ін.

Залучення прямих інвестицій у вищезазначені пріоритетні галузі української економіки, і в першу чергу з країн Західної Європи, сприятимуть взаємовигідному співробітництву, зростанню конкурентоспроможності вироблюваної спільно продукції. Ці процеси, безумовно, посилюватимуть інтеграційні зв’язки України та країн ЄС, що в кінцевому результаті підвищує авторитет Європейського регіону в світовому економічному просторі [29, с.19].

Україна зможе посісти належне місце в Європі і світі лише за умови станов­лення інноваційного шляху розвитку, фундамент якого має бути закладений у про­цесі структурної перебудови економіки. Тільки таким чином можна забезпечити істотне підвищення конкурентоспроможності економіки, змінити сировинний напрям розвитку усіх економічних процесів, що нині формуються стихійно.

Розроблення й становлення інноваційної моделі розвитку – це насамперед завдання стратегічної економічної політики держави. Водночас важливим тут є природне поєднання політичних, гуманітарних, соціально-психологічних, макро- і мікроекономічних чинників та інституційних передумов, які лише в ком­плексі можуть зарадити трансформаційним процесам розвитку суспільства в ці­лому. Сьогодні треба ставити питання про принципово нові дієздатні системи на ринкових засадах, на принципах самовідтворення, з певною мірою держав­ного регулювання. Така система повинна своєю структурою враховувати особ­ливості соціально-політичного та економічного процесу, надавати йому відпо­відних стимулів інноваційного розвитку [143, с.45-46].

Основою стратегічного курсу, його базовим принципом повинна стати реалі­зація державної політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови з метою зростання економіки, що приведе до утверджен­ня України як конкурентоспроможної високотехнологічної держави. Наявний ін­телектуальний та науково-технічний потенціал дає підстави на це сподіватися, а у поєднанні з завданнями європейської інтеграції така мета може бути основою не лише економічної стратегії держави, а й основою політичної консолідації нації.

Об’єктивні умови розвитку світової співдружності, бажання України увійти в ЄС і СОТ, її внутрішні й зовнішні чинники потребують чіткого визначення свого місця і ролі на світовій арені. Розроблення й реалізація інноваційної стра­тегії розвитку економіки до 2015 року повинна стати визначальною складовою державної політики ринкових трансформацій економіки, так як інноваційна орієнтація економіки є основою європейського вибору країни.
Список використаної літератури:


  1. Семиноженко В.П. Регіональні акценти й інноваційні перспективи європейського вибору України// Проблеми науки. – 2003. - №1. – С. 2-5.

  2. Біла С. Інноваційні пріоритети структурної політики України в контексті європейської інтеграції// Вісник ТАНГ. – 2000. – Вип. 8. – С. 17-19.

  3. Інформаційний бюлетень. – 2003. - №1. – С. 1.

  4. Александров В.П. Довгострокові перспективи формування пріоритетних напрямів науково-технічної діяльності та інноваційного їх забезпечення// Проблеми науки. – 2003. - №12. – С. 8-11.

  5. Марцин В.С. Економічне регулювання інноваційної діяльності// Фінанси України. – 2005. - №5. – С. 44-53.

Анотація


Еволюція людської цивілізації у XX-XXI століт­ті переконливо підтверджує той факт, що головним чинником стійкого економічного розвитку країни є науково-технічні інновації, або комерційне застосування нових, більш продуктивних технологій, які істотно змінюють обсяги та якість виробництва і споживання.

Дана наукова стаття присвячена питанням національної інноваційної політики в контексті європейської інтеграції України та глобалізаційних процесів.

Прагнення України вступити до Європейського Союзу, Світової організації торгівлі (СОТ), інтеграційні процеси, розвиток економічних відносин з іншими країнами вимагає підвищення конкурентоспроможності націо­нальної економіки, її більшої відкритості, що досягається шляхом інноваційних перетворень. Тому Украї­на зможе претендувати на належне їй за потенціалом місце у Європі та світі ли­ше за умови, що вона виявиться спромож­ною опанувати інноваційний шлях розвит­ку.

Tetiana Marchenko

Prioritate development ways of domestic innovation business

in the context of European choice of Ukraine

Annotation

The evolution of mankind in XX-XXI centuries convincingly confirms the fact, that the main factor of constant economic development are scientific and technical innovations or commercial applyment of new, more efficient technologies, which essentially change quantity and quality of production and consumption.

This scientific article is dedicated to the problems of national innovation policy in the context of European integration of Ukraine and global processes.

Strivement for Ukraine to enter EU, World Trade Organization (WTO) and integrational processes, also with the development of economic relations with other countries demand national economics to become more competitive and open, which achieves through the innovational convertions. That’s why Ukraine can claim to it’s proper place in Europe and world, only if our country would overcome the innovational way of development.

Tetjana Martschenko

Die Prioritätwege der Entwicklung von der einheimischen Innovationsunternehmung im Kontext der europäischen Integration der Ukraine

Annotation

Die Evolution der menschlichen Entwicklung in den XX.-XXI. Jahrhunderten bestätigt überzeugend die Tatsache, daß der Hauptfaktor der festen wirtschaftlichen Entwicklung des Landes wissenschaftlich-technische Innovationen oder neue, mehr produktive Technologien sind, die Volumen und Qualität der Produktion und des Konsums wesentlich verändern.



Der gegebene wissenschaftliche Artikel ist den Fragen der nationalen Innovationspolitik im Kontext der europäischen Integration der Ukraine und von Globalisationsprozessen gewidmet.

Das Streben der Ukraine in die Europäische Union und Welthandelsorganisation einzutreten, Integrationsvorgänge, die Entwicklung der ökonomischen Beziehungen mit anderen Ländern fördern die Steigerung der Konkurenzfähigkeit von nationaler Wirtschaft, ihre größere Öffentlichkeit, was durch die Innovationsumwandlungen erreicht wird. Darum kann die Ukraine einen ihr entsprechenden Platz in Europa und in der Welt nur unter der Bedingung bewerben, daß von ihr einen Entwicklungsinnovationsweg ausgewählt werden kann.
Каталог: jspui -> bitstream -> 123456789
123456789 -> О. А. Поцулко психологія управління навчально-методичний комплекс для студентів заочної форми навчання спеціальності «Менеджмент організації»
123456789 -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад донецький національний технічний університет
123456789 -> Євген Бойко, Володимир Шпортій
123456789 -> Навчальний посібник Укладачі: Н. Г. Матейчук, О. П. Степаненко чну 2014 ббк 88. 8

Скачати 104.42 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка