М. В. Остроградського барви сонячного літа



Сторінка3/5
Дата конвертації30.04.2016
Розмір0.8 Mb.
#30168
ТипОрієнтовний план
1   2   3   4   5

«Переправа в обручах»

Команди вишикувані в колону по одному. Перед стартовою лінією стоїть направляючий і тримає в руках гімна­стичний обруч. Після сигналу обруч одягають на пояс два перших гравці і швидко перебігають на протилежний бік майданчика (дистанція до 10—15м). Перший номер залишаєть­ся за фінішною лінією, а другий, не знімаючи обруча, швидко повертаєть­ся назад і повторює завдання з третім номером. Потім він сам залишається на протилежному «березі», а «переправу» наступного учасника здійснює третій номер і т.д. Виграє команда, яка першою закінчить переправу.



«Принеси м`яч»

«Команди вишикувані в колону по одному чи в шеренгу перед лінією старту. На протилежному боці май­данчика, навпроти кожної команди, лежить коробка з м'ячами по кількості гравців у команді. За сигналом пер­ший номер біжить до коробки, бере один м'яч і бігом, повертається назад на своє місце, передаючи естафету на­ступному учаснику. Другий номер повторює те саме і т.д. Естафета закін­чується тоді, коли принесе свій м'яч і стане в колону останній гравець.
«Бар`єрний біг»

Команди вишикувані на стартовій лінії. Поперек дистанції через кожні 4—5 м натягнуті три—п'ята довгих еластичних мотузок. Після сигналу учасники почергово проходять дис­танцію туди і назад, перестрибуючи через бар'єри. За торкання шнура ко­манда отримує штрафне очко. Висота бар'єрів варіюється залежно від віку і підготовленості учасників. Перемагає команда, яка першою закінчить еста­фету і допустить найменшу кількість помилок.



«Хто далі стрибне?»

Склад команд — 8—10 чоловік. Команди вишикувані у шеренги об­личчям один до одного, між ними дві стрибкові смуги. Перші номери ста­ють за стартовою лінією і виконують стрибок у довжину з місця і т.д. за номерами.


«Естафета зі скакалками»

Команди вишикувані в колону по одному, в руках у направляючих ко­роткі скакалки. Після сигналу перші номери починають переміщення, стрибаючи обумовленим способом через скакалку. Обійшовши прапо­рець, що знаходиться на відстані 6—8 м від лінії старту, повертаються назад, передають скакалку наступним номерам. Умови естафети: під час пе­реміщення з урахуванням відстані зробити 8—12 обертів скакалки. Спо­соби стрибків: «качалочки» — на два кроки один оберт скакалки; бігом — на кожен біговий крок один оберт скакалки.


«Снайпери»

Склад команди 6—8 чоловік. Ко­манди вишикувані у шеренги за 1,5—2 м перед лінією кидання, у кожного учасника в руках по два те­нісних м'ячі. На відстані 5—8м від лінії кидання знаходиться мішень.

Після сигналу гравці почергово ви­ходять вперед і виконують по два кидки в ціль. Виграє команда, яка влучила більшу кількість разів і ви­тратила при цьому меншу кількість м'ячів.
Естафета з елементами спортивних ігор
«М`яч у кільце»

Команди вишикувані в колону по одному перед баскетбольними щита­ми на відстані 2—3 м. За сигналом перший номер кидає м'яч в кільце, потім кладе м'яч, а другий гравець підхоплює його і теж кидає в кільце і т.д. Виграє команда, яка набрала більшу кількість влучень. Гравець, який не влучив у кошик, повинен, спіймавши м'яч, оббігти з ним стійку щита і лише тоді передати м'яч наступ­ному гравцеві.


«Баскетбольний слалом»

Склад команди до 10 чоловік. Ко­манди вишикувані за лінією старту, в руках у перших номерів баскетбольні м'ячі. Після сигналу учасники з ве­денням м'яча оббігають «вісімкою» вертикальні стійки, що розташовані на відстані 1—2м одна від одної. Потім, рухаючись вперед, перекидають м'яч через горизонтальну планку (натяг­нутий шнур), ловлять його, кидають у стінку, знову ловлять і кидають у кільце. Після влучення (число спроб не обмежене) учасник перекидає м'яч назад наступному гравцеві, а сам по­вертається до команди.


«Шайбу!»

Склад команди 10—12 чоловік. Команди вишикувані в колону по одному, в руках у направляючих хо­кейні ключки і на підлозі по шайбі. Перед кожною командою вздовж прямої лінії стоять 2—3 стійки, а на протилежному боці майданчика — ворота. Після сигналу перші номери біжать із шайбою, обводять стійки, виконують кидок по воро­тах, потім бігом повертаються на­зад, передають ключку наступному учаснику. Щоб запобігти виникненню пауз у грі використовується кілька шайб.


Естафети з колективними діями
«Хто швидше?»

Команди вишикувані в шеренги. Перед кожною командою поставлено по дві стійки висотою 50—60 см, між ними «дверний проміжок». Після сиг­налу гравці кожної команди почер­гово швидко пробігають «двері» і пе­решиковуються у свою шеренгу на протилежному боці майданчика.


«Парні гонки»

Команда вишикувала в колону по одному. Направляючі — перший і другий номери - стоять у парі. Після сигналу перша пара рухається умов­леним способом до протилежної лінії. Перший залишається за лінією, дру­гий повертається назад і виконує зав­дання з третім номером, потім сам за­лишається на місці, а третій номер повертається за партнером і т. д. Спо­соби переміщення: бігом, тримаючись за руки; боком, приставними крока­ми, обличчям один до одного, три­маючись за руки; те саме, стоячи один за одним, тримаючи партнера за пояс; стрибками на двох ногах, обхопивши один одного.



«Сороконіжки»

Команди шикуються в колону по одному перед лінією старту і розподіляються на групи по 3—5 чо­ловік. За командою «Приготувати­ся!» всі учасники першої групи при­сідають, тримаючи руки на поясі. За командою «Марш!» вони умовним кроком чи стрибками проходять навприсядки установлену дистан­цію, зберігаючи з'єднання і не вста­ючи. Те саме повторюють учасники другої групи і т.д. Виграє команда, учасники якої першими перейдуть фінішну лінію, не порушуючи вста­новлених правил.



Естафети комічного характеру
«Каракатиця»

Команди вишикувані в колони по одному. Направляючі у вихідному положенні — упор сидячи. За сиг­налом вони трішки піднімають таз і швидко пересуваються в упорі на ру­ках До лінії, розташованої на відстані 5—6м від старту. Як тільки ноги пе­ретнуть фінішну лінію, гравці встають і бігом повертаються назад, стаючи в кінець колони, а рух починають другі учасники.



«Розсипав — збери»

Команди вишикувані на старті. В руках у перших номерів по коробці, в якій знаходяться 10—12 тенісних м'ячів. За сигналом учасник підбігає до обруча, що лежить на підлозі на відстані 5—6 м від стар­ту, висипає всередину вміст своєї коробки і швидко відносить її на­зад, передаючи другому учаснику. Той біжить до обруча і, зібравши розсипані м'ячі в коробку, повер­тається і передає її наступному учас­нику, який знову висипає м'ячі в обручі т.д.




ІГРИ НА МІСЦЕВОСТІ

(з досвіду роботи Котелевського центру РДЮТ ).


«ЗАХИСТ МОСТУ»

Для гри необхідно збудувати перекидний місток через струмок! Мостом може слугувати гімнастична колода. Коли міст уже «збудований», учасники гри поділяються на дві команди. Одна команда наступає, тобто намагається перейти через місток, а інша його захищає.

Захисники розміщаються в 5—7 м від переправи, в руках кожного з них по два тенісних м'ячики.

За сигналом керівника наступаючі по одному біжать до мосту, їхня мета — якомога швидше перебігти на протилежний бік. Захисники кидають у «перебіжчиків» м'ячі або шишки, а ті, в свою чергу, намагаються вивернутися або спіймати м'яч, за що отримують п'ять балів. Той, хто перебрався через міст на інший бік, отримує три бали. Якщо ж м'яч потрапив у гравця, то він вибуває з боротьби.

Гра закінчується, як тільки гравці використали свої «боєприпаси», кинули по два м'ячі.

В іншому варіанті гри захисники розміщуються по обидва боки від мосту. У цьому разі можна піднімати м'ячі, що перелетіли з іншого боку, і знову кидати в

пе­ребігаючих.

Після закінчення перебіжки підраховуються бали кожної команди. Після цього гравці міняються ролями. Переможця визначають, підрахувавши бали — штурму та оборони.


«ЕСТАФЕТА МАРАФОНЦІВ»

Для естафети керівник вибирає два пункти, відстань між якими 1,5 км. Для того, щоб з одного пункта потрапити до іншого, потрібно пройти через невеликий ліс, перебратися через яр, пройти через чагарник, ялинник тощо.

Усі учасники естафети розподіляються на 2—4 команди по 12—15 осіб. Капітани розставляють гравців між стартом і фінішем з розрахунком, щоб кожний з них під час естафети пробігав не більше 100—150 м. Важкі ділянки скорочують до 80—100 м, рівні відрізки дистанції збільшують до 150 м.

У середині дистанції, на старті і на фініші свої місця займають судді. Дається сигнал, і перші номери команд направляються вперед. Кожний намагається якомога швидше пробігти свій відрізок шляху і передати естафетну паличку товаришеві по команді.

Переможе та команда, яка першою суддям надала естафетну паличку. Перемога залежатиме від вдалої розстановки гравців на дистанції, вміння юних марафонців долати перешкоди і правильно розподіляти сили під час бігу.
«ЛІСОВЕ П'ЯТИБОРСТВО»

У цій грі беруть участь 6—8 дітей одного віку. Хлопчики й дівчатка змагаються окремо. Вибирають ділянку пересіченої місцевості довжиною 400—600 м з таким розрахунком, щоб маршрут мав форму кола, тобто старт і фініш знаходилися поруч. Пересічений рельєф доповнюють декількома перешкодами, котрі учасники долатимуть у ході гри. На старт вирушають гравці за жеребом, з інтервалом у 60 секунд. Кожний учасник має на спині номер.

Перший етап. Пробігти 60 м лісовою стежкою і стрибнути у «вікно», зроблене з двох жердинок або між деревами.

Другий етап. Оббігти з правого і лівого боків (зиг-загом) десять дерев, перев'язаних стрічкою.

Третій етап. Проповзти по-пластунськи коридором, який утворено з 5—6 жердин, прикріплених до кілочків. Довжина такого коридора 6—7 м, висота 50 см. Потім за допомогою жердини перестрибнути через канаву шириною в два метри.

Четвертий етап. Пробігти по перекинутій через струмок (або рівчак) колоді, з розгону перестрибнути рівчак шириною 1,5 м.

П'ятий етап. Пробігти по пеньках, біля яких лежать шишки. Потім кинути десять шишок і влучити ними у дерево, продовжуючи при цьому бігти до фінішу.

Підсумки змагання п'ятиборців підводять за часом, затраченим учасником на подолання дистанції. Судді на етапах нараховують гравцям штрафні секунди за помилки під час подолання перешкод і за неточні влучання в ціль.


«БОРОТЬБА ЗА ПРАПОРЦІ»

Для проведення гри вибирають дві галявини на відстані 200—300 м одна від одної і на кожній встановлюють по десять прапорців. На галявині однієї команди вони—синього кольору, а другої — оранжевого.

У грі беруть участь дві команди по 15 дітей. У кожній з них п'ять дітей — «вартові», інші — «розвідники».

Гра починається за сигналом сурми. «Вартові» охороняють по два прапорці, розміщених у 8—10 метрах один від одного. «Розвідники» намагаються непомітно потрапити на галявину суперника, захопити прапорці й перенести у свій табір. По дорозі до своєї галявини їх можуть «заквачити» і відібрати прапорець. Для цього достатньо торкнутися гравця рукою. Той, хто втратив прапорець, а також гравець, якого «заквачив» «вартовий», вважається полоненим. За кожного з них, за правилами гри, команда повертає суперникові один прапорець.

Гра триває, допоки одна з команд не здобуде чотири «ворожих» прапорці. Можна грати, засікаючи час, наприклад одну годину, після чого треба підвести підсумки. Таким чином переможця визначають за кількістю прапорців, які здобули гравці.
«КРОКОМІРИ»

На початку гри всі гравці вимірюють середню довжину свого кроку. Для цього певну відстань, наприклад 100 м, потрібно пройти, рахуючи кроки, а потім цю відстань поділити на кількість зроблених кроків.

Мета гри — дізнатися, хто з дітей найточніше може визначити відстань між двома точками: стовпами, деревами або прапорцями.

У центрі галявини або футбольного поля — прапорець, від якого по п'яти-шести радіусах розміщені прапорці на різній відстані від центра (але довжина цих різних відстаней відома керівникові). Усі гравці розподіляються на пари, отримують олівці, папір і, користуючись кроком як міркою, визначають відстань до вказаного прапорця. Виграє та пара, яка найточніше зробить вимір. Потім дають завдання кожній парі визначити відстань від центра до кожного прапорця.

Визначають переможця у кожній парі, а потім і серед усіх учасників гри.
«ТЕЛЕФОН БЕЗ ДРОТУ»

Гравці розподіляються на дві команди, одна з яких йде до лісу. Це «зв'язківці». Вони розміщуються за 10—15 кроків один від одного. Керівник дає останньому в такому ланцюгові «зв'язківцю» аркуш паперу, на якому вже написано 5—6 фраз, кожна з яких містить 5—6 слів. Наприклад, «завтра увечері — багаття старшого загону». Через 10—15 хвилин у ліс відправляється друга група. Це -«розвідники».

За сигналом керівника останній «зв'язківець» передає «телефонограми». Слово за словом чітко вимовляє слова першої фрази сусідові. Той передає почуте далі. Таким чином, фраза проходить через «живий ланцюг» і доходить до останнього гравця, який записує таку «телефонограму». Закінчивши передачу першої фрази, останній зв'язківець відразу починає передавати наступну і т.д.

Мета «розвідників» — непоміченими опинитися якомога ближче до зв'язківців і дізнатися, які фрази вони передають по телефону без дроту. Все почуте вони запам'ятовують або записують. Якщо «зв'язківець» помітить «розвідника» й назве його ім'я, той повинен залишити свій пост.

Гра закінчується за сигналом керівника після того, як всі фрази будуть передані по телефону. Підводяться підсумки.

Перемога на боці «розвідників» лише у тому випадку, якщо їм вдалося записати половину переданої інформації.


ПОГОНЯ ЗА «ЛИСИЦЕЮ»

Гра проводиться на місцевості з природними перешкодами.

Серед 8—10 гравців вибирають «лисицю», а інші виконуватимуть роль «мисливців». «Лисиця» одягає через плече сумку з дрібними шматками паперу. Таких шматочків розміром 6x6 см в кожній сумці має бути не менше 100— 150 шт. У кожної «лисиці» папірці певного кольору.

На відстані 2—3 км від центрального пункту (галявини) розмічають фініш. Туди заздалегідь відправляють двох—трьох суддів. «Лисиці» — спритні й витривалі бігуни. Через кожні 10—15 кроків вони «мітять» територію, викидаючи папірці й петляючи лісом, щоб переслідувачам важко було їх упіймати. При цьому вони тримаються недалеко один від одного, намагаються підтримувати між собою зв'язок, оскільки під час гри доводиться допомагати один одному, відволікаючи на себе увагу переслідувачів. «Лисицю» тоді вважають спійманою, якщо комусь із «мисливців» удасться її заплямити. За час погоні переслідувачі збирають папірці, які до цього викидали «лисиці», і на фініші здають їх керівникові.

Гру продовжують до того часу, поки «лисиці», яких не вдалося спіймати, прибіжать до фінішу. Але якщо хоча б одна з них перетне фініш, то перемога на їхньому боці. «Мисливці» перемагають у тому разі, якщо «лисицям» не вдалося дійти до фінішу.

«КВАЧ У ЛІСІ»

Для гри вибирають галявинку. Учасники розбігаються в різні боки від ведучого, який намагається наздогнати, доторкнутися і «заквачити» когось із них.

Рятуючись від погоні, гравець підбігає до будь-якого дерева і торкається його. В такий момент його «заквачувати» не можна. Якщо ж ведучий хоче продовжити переслідування цього гравця, то йому потрібно голосно рахувати до п'яти, відходячи щоразу від дерева. Перш ніж рахунок закінчиться, той, хто стоїть біля дерева, відбігає, і погоня продовжується. Ведучим стає той, кого першим «заквачили».

Можна провести гру, дещо змінивши її правила. Не можна «заквачувати» гравця, якщо його ноги не торкаються землі, тобто він стоїть на пеньку, висить на сучку або обхватує стовбур дерева руками і ногами.

Можна влаштувати на галявині1 «квача-перетинача». У цьому випадку будь-хто з гравців, маючи бажання викрити товариша, перетинає дорогу ведучому. Після цього він починає наздоганяти того, хто перетнув йому шлях.
«МИСЛИВЦІ» - СПОРТСМЕНИ

Широко відома спортивна гра «Полювання на лисиць» з використанням радіотехніки. У нас джерелом звуку слугуватимуть дитячі голоси.

Серед учасників вибирають п'ять гравців, які вміють гарно наслідувати голоси тварин і птахів. Керівник відводить їх у глиб лісу і розставляє у 70—80 метрах один від одного. Після цього керівник повертається на галявину до інших гравців (їх 8—10), у кожного з яких— планшет і компас. Це «мисливці»—спортсмени.

Після сигналу сурми вони з інтервалом у п'ять хвилин по одному йдуть у ліс. Необхідно знайти всіх, хто заховався і час від часу подає звукові сигнали, наслідуючи тварин. Це перше завдання. А друге — визначити і нанести на свій аркуш паперу азимути і відстані між пунктами, звідки доносяться голоси «мешканців лісу». Пере­ходити на інші місця їм не дозволяється. Вони подають один і той же сигнал постійно, приміром, один раз на хвилину.

«Мисливець» спортсмен, знайшовши когось із гравців, відмічає його місцезнаходження, почувши інший сигнал, йде в тому напрямку за встановленим азимутом. Після сигналу сурми всі збираються на галявині. Керівник називає переможців, звіряючи інформацію, яку надали учасники гри.
«ЗУСТРІЧНИЙ МАРШРУТ»

У грі беруть участь дві команди, у кожній з яких 8—12 дітей. Ділянку пересіченої місцевості вибирають раніше.

Керівник вручає капітанам команд по конверту, в яких знаходяться маршрутні схеми шляху із зазначенням азимутів і відстаней.

За умовами гри кожна команда піде одним і тим же маршрутом у протилежних напрямках. Цей шлях у 1000—1500 м з п'ятьма-сімома етапами, є замкненою ламаною лінією, що проходить в лісі і в полі.

Після сигналу керівника команди, зорієнтувавшись по компасу і визначивши азимути, виходять на маршрут. У кінці кожного етапу є суддя. Це орієнтир, за яким можна визначати правильність шляху. Він дає капітанові команди «перепустку» на право подальшого користування. Команда, що прийшла з протилежного боку, отримує «перепустку» іншого кольору. Після цього гравці визначають азимути наступного етапу і продовжуюють рух. У процесі гри команди обов'язково зустрінуться, оскільки йтимуть тим же шляхом.

Виграє та команда, котра раніше повернеться на галявину і передасть керівникові всі отримані в дорозі кольорові «перепустки».

Добре, якщо в кожній команді буде не один, а декілька компасів. У цьому випадку всі діти будуть активно залучені до гри.

СПАРТАКІАДА
Місце проведення: спортивний майданчик, відкрита місцевість.

Інвентар: 2 відра, 2 пари калош, 2 мішки, кеглі, 2 шарфи, 2 гімнастичні палки, 2 газети, 2 канати, шишки.

Перед грою гравці поділяються на дві команди.

Ведучий. Вітаємо вас всіх, шановні спортсмени з відкриттям Четвертих Олімпійських ігор нашого табору. Сьогодні вам випала честь позмагатися в різних видах спорту, де ви зможете показати свою спритність, витривалість, винахідливість, силу та командний дух. Слідкувати за проходження наших змагань буде непідкупна суддівська колегія.

Отже , все готове до гри і ми розпочинаємо.


Естафета стрибки у довжину.

В цій естафеті не буде розбігу, а заступати буде категорично неможливо. Естафета проходить так: перший учасник стає на лінію старту і здійснює стрибок з місця в довжину. Після приземлення він не повинен рухатися з місця, доки не підведуть лінію, що зафіксує місце приземлення. Проводити лінію потрібно за носками взуття стрибаючого. Наступний учасник ставить ноги прямо перед лінією, не заступаючи за неї, і також здійснює стрибок. Таким чином вся команда здійснює один колективний стрибок. Стрибати потрібно акуратно і не падати при приземленні, в іншому випадку - результат анулюється. Найдовший стрибок є переможним.


Естафета «спортивна ходьба»

В нашій естафеті процес ходи буде таким: учасники, роблячи крок, п'яту однієї ноги повинні приставити до носка іншої. Тобто з кожним наступним кроком учасник пересувається вперед на довжину підошви взуття. Дистанція 10 метрів. Команда, яка першою подолає відстань є переможцем.



Естафета «Стрільба»

Ціллю в даному виді спорту буде звичайне відро, в яке гравці будуть метати шишки (чи м'яч). Відро-мішень встановлюється на відстані 5 метрів від фінішної лінії, а шишки кладуться на фінішну лінію (число шишок дорівнює числу учасників). Перший гравець починає рух від старту до фінішу; досягнувши фінішної лінії, він бере шишку та кидає її. намагаючись попасти в відро. За кожне попадання команда отримує один бал. Попав чи не попав перший гравець, він не затримується біля лінії, а біжить до команди, щоб передати естафету. Так всі гравці по черзі здійснюють «стрілянину»: чия команда швидше і точніше.


Естафета «гребля на байдарках»

В цій естафеті кожна команда буде екіпажем байдарки. Команда стає спиною до лінії старту. Кожен гравець береться за пояс гравця, що стоїть попереду. Останній гравець в колоні стоїть, на відміну іншим, обличчям до лінії старту: він — «керуючий», Він тримається за останнього учасника. За сигналом ведучого «Байдарка» починає рухатись: «керуючий», який бачить трасу керує: «вправо», «вліво», «поворот». «Байдарка» повинна дійти до фінішу, обігнути поворотний прапорець і повернутися до старту. «Байдарка», яка першою прийшла до фінішу вважається переможцем.


Естафета «гребля на каное»

Якщо ви хочете освоїти греблю на каное, можна зробити так; стати на лінію старту на одне коліно, збоку від коліна вертикально з опором на «воду» тримати гімнастичну палицю - «весло». Старт. Перший учасник цієї естафети рухається вперед: крок на ліву підошву, крок на праве коліно, при цьому через крок потрібно відштовхуватись від землі палкою. Щоб не поранити коліно, потрібно користуватися спеціальним наколінником. Кожен гравець повинен допливти до фінішу і в зворотному напрямку, а потім передати «весло» як естафету іншому.


Естафета «Фігурне катання»

В нашій естафеті всім учасникам доведеться розбитися на пари, так як катания у нас буде парним. Кожній napi доведеться взятися за руки, приблизно так, як це роблять фігуристи: в правій руці «партнера» - права рука «партнерки», а в лівій руці – ліва рука «партнерки», руку при цьому перехрещуються. «Спортивна пара» стає на лінію старту, i обидва «фігуристи» піднімають ліву ногу. За сигналом ведучого вони починають стрибати на одній нозі, тримаючись за руки. Звичайно, це не нагадує «плавне ковзання», але щоб його виконати потрібно не менше спритності та наполегливості.


Естафета «велогонки»

Велосипед у нас замінює звичайна гімнастична палка. Палку noтрібно осідлати одразу двом учасникам - вони велосипедисти. Кожному велодуету, тримаючи палку, norpiбно «npoїхати» до поворотної відмітки і назад. Перемагають велосипедисти, які проїдуть швидше.


Естафета «штовхання ядра»

Для ядра візьмемо газету та зіжмакаємо її, щоб отримати щ1льний невеликий шар. Тепер потрібно згадати як по-справжньому штовхають ядро спортсмени: спортсмен бере ядро в одну руку i щільно притискае до плеча, групується, а потім різко випрямляється так, щоб всі сили були направлені в даний момент на ядро, яке потрібно як би виштовхнути. Перший гравець повинен стати на лінію старту i штовхнути ядро. Другий учасник повинен, підійти до місця приземления ядра i стати так, щоб пальці нir торкнулися впавшого ядра, - це його вихідне положения, з неї він повинен розпочати штовхання. Таким чином, діють i інші учасники. В результаті всієї естафети визначаеться сумарна дальність польоту ядра.


«Перетягування каната»

Канат учасники будугь перетягувати, пропустивши його між ніг та стоячи спиною до суперників.


Естафета «веселі стрибки»

Учасники команди повинні дострибати до поворотної відмітки та назад на однiй нозі, тримаючи при цьому ногу попереднього учасника.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка