М етодичнірекомендаці ї



Скачати 252.98 Kb.
Дата конвертації16.04.2016
Розмір252.98 Kb.
М Е Т О Д И Ч Н І Р Е К О М Е Н Д А Ц І Ї

н а т е м у :

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА

ПОРУШЕННЯ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

http://s44.radikal.ru/i105/0910/df/2313c6e72bb8.gif

Статтею 3 Конституції України встановлено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно зі ст. 139 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Однією з найпоширеніших у нашій країні причин порушення трудових прав людини є небажання іноді і самих роботодавців, іноді ― призначених ними керівників підприємств та їх заступників, дотримуватися чинного законодавства. І найчастіше спонукає останніх до порушення прав працівників бажання отримати більші, ніж зазвичай, прибутки. Зрозуміло, що цьому сприяє і економічна ситуація в Україні, зокрема, здається невпинна інфляція, і масове безробіття ― адже значна частина наших громадян, що мають проблеми із працевлаштуванням, готова до виконання будь-якої роботи за будь-яких умов. Ми не намагатимемося закликати до вашого сумління, бо впевнені, що ви не належите до порушників законодавства про працю, проте зобов’язані попередити і вас, і ваших роботодавців, що за недотримання трудового законодавства встановлена не лише дисциплінарна, а й адміністративна та, навіть, кримінальна відповідальність.

Основною причиною поширення випадків порушення трудових прав людини є відсутність у працівників достатніх правових знань. Для виправлення такої ситуації бажано, щоб кожен найманий працівник знав свої права.

Відповідно до ст. 265 Кодексу законів про працю України (далі ― КЗпП) будь-який роботодавець, керівник підприємства чи інша особа, винна в порушенні трудових прав людини, нестиме відповідальність згідно з чинним законодавством. Найхарактернішими прикладами порушень трудового законодавства є незаконне звільнення працівників, несвоєчасна виплата заробітної плати, недотримання правил охорони праці, невиконання зобов’язань за колективними договорами та, як не дивно, перешкоджання законній діяльності професійних спілок (зазвичай, шляхом змушування їх членів щодо надання згоди на звільнення того чи іншого працівника). Суб’єктами відповідальності за такі порушення можуть бути власники підприємств, керівники, їх заступники, керівники структурних підрозділів, а також інші посадові особи, що безпосередньо відповідають за дотримання порушених правил і норм. При цьому необхідно мати на увазі, що перераховані види юридичної відповідальності несуть у кожному конкретному випадку саме ті посадові особи, які безпосередньо винні в порушенні законодавства про працю.

За порушення трудового законодавства (незаконне звільнення працівників, несвоєчасну виплату заробітної плати, порушення правил охорони праці, невиконання зобов’язань за колективними договорами, перешкоджання законній діяльності професійних спілок тощо) посадові особи несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність.



Суб’єктами відповідальності можуть бути власники підприємств, керівники, їх заступники, керівники структурних підрозділів, а також інші посадові особи, які безпосередньо відповідають за дотримання законодавства про працю.


З в е р н у т и у в а г у

Юридичну відповідальність несуть у кожному конкретному випадку саме ті посадові особи, які безпосередньо винні в порушенні трудового законодавства



Д и с ц и п л і н а р н а в і д п о в і д а л ь н і с т ь

Відповідно до ст. 265 КЗпП України особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Треба звернути увагу, що юридичну відповідальність несуть у кожному конкретному випадку саме ті особи, які безпосередньо винні в порушенні трудового законодавства. За порушення трудового законодавства особи несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність. Відповідно до п. 22 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються засади діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Дисциплінарна відповідальність посадових осіб та інших працівників за порушення законодавства про працю полягає у застосуванні до них дисциплінарних стягнень. При цьому порядок і умови їх застосування регулюються правилами глави X КЗпП України "Трудова дисципліна".

Дисциплінарна відповідальність полягає в застосуванні до винної особи дисциплінарних стягнень, якими відповідно до статті 147 КЗпП України є догана чи звільнення. Для окремих категорій працівників законодавчими та нормативно-правовими актами можуть установлюватися й інші дисциплінарні стягнення. Так, наприклад, ст. 14 Закону України «Про державну службу» передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:

- попередження про неповну службову відповідність;

- затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Найменш суворим видом дисциплінарного стягнення є догана. Для її оголошення достатньо лише наявності факту порушення трудового законодавства. Проте існує і більш суворе покарання — звільнення.

Звільнити працівників можна, зокрема, на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України — у разі систематичного невиконання працівниками без поважних причин обов’язків, покладених на них трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови, що до них раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Це положення стосується всіх працівників, у т. ч. і керівників.

Крім того, відповідно до пунктів 1 та 11 частини першої статті 41 КЗпП України звільнення може мати місце і за одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівниками підприємств усіх форм власності (філіалів, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів) чи їх заступниками, а також за такі винні дії керівників підприємств, внаслідок яких заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Слід звернути увагу, що в будь-якому разі — як при оголошенні догани, так і при звільненні — згідно з частиною першою статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення повинно бути застосоване роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. При цьому час звільнення посадової особи від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування її у відпустці не враховуються. Усі ж інші обставини не можуть вважатися законодавчо обґрунтованими підставами для недотримання загальних строків накладення дисциплінарного стягнення. Проте в будь-якому випадку дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до частини першої статті 45 КЗпП України та частини першої статті 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори та угоди чи норми зазначеного Закону про профспілки. При цьому така вимога є обов’язковою для розгляду і виконання. Керівник, стосовно якого прийнято рішення, або його роботодавець може у двотижневий строк оскаржити рішення профспілкового органу до місцевого суду — за таких обставин виконання вимоги про розірвання трудового договору призупиняється до винесення судом рішення.

Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є, що передбачено абз. 2 ст. 252 КЗпП України.

Відповідно до ст. 152 КЗпП власник або уповноважений ним орган має право замість накладання дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу.

 

А д м і н і с т р а т и в н а в і д п о в і д а л ь н і с т ь



Адміністративна відповідальність настає за порушення трудового законодавства, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі — КУАП). Вона полягає в застосуванні до конкретних винних осіб заходів адміністративного стягнення, якими зазвичай є штрафи.


Приклад

За порушення посадовими особами підприємств незалежно від форм власності та громадянами — суб’єктами підприємницької діяльності, що використовують найману працю, установлених термінів виплати заробітної плати або її виплату в неповному обсязі, а також за порушення інших вимог законодавства про працю в частині першій статті 41 КУАП передбачено відповідальність у формі адміністративного штрафу в розмірі від п’ятнадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У ст. 411 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність у вигляді адміністративного штрафу від 3 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які представляють роботодавців чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, за ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору чи угоди. При цьому слід звернути увагу на те, що відповідальність передбачено не за відсутність колективного договору на підприємстві, а саме за ухилення від участі в переговорах, пов’язаних із його укладенням та зміною. Процедуру ведення таких переговорів визначено у ст. 10 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 р. № 3356-XII, згідно з якою будь-яка зі сторін, уповноважена на укладення колективного договору чи угоди, протягом семи днів після одержання письмового повідомлення іншої сторони про бажання почати переговори, повинна розпочати роботу з ведення цих переговорів.  




З в е р н у т и у в а г у

Відповідальність передбачена не за відсутність колективного договору на підприємстві, а саме за ухилення від участі в переговорах, пов’язаних із його укладенням або внесенням змін чи доповнень до нього

Процедуру ведення таких переговорів визначено у статті 10 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 року № 3356-XII. Будь-яка із сторін не раніш як за три місяці до закінчення строку дії колективного договору, угоди або у строки, визначені цими документами, письмово повідомляє інші сторони про початок переговорів. Друга сторона протягом семи днів повинна розпочати переговори.

Також передбачено адміністративну відповідальність осіб, які представляють роботодавців чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи чи трудові колективи, за порушення чи невиконання ними зобов’язань за колективним договором або угодою. Відповідно до статті 412 КУАП такі порушення тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, згідно зі статтею 413 КУАП ненадання зазначеними особами інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод, тягне за собою накладення штрафу від одного до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.



З в е р н у т и у в а г у

Адміністративна відповідальність за наведені вище та інші правопорушення настає лише за умови, що характер цих порушень не тягне за собою кримінальної відповідальності, тобто в діях відповідних посадових осіб нема ознак злочину

Сукупність адміністративних правопорушень, перелічених у ст. 411, 412, 413 КпАП, практично повністю повторює сукупність цих правопорушень, перелічену в ст. 17 - 19 Закону України "Про колективні договори і угоди". Єдиний виняток полягає в тому, що в зазначених статтях Закону України "Про колективні договори і угоди", на відміну від відповідних статей КУпАП, не встановлюється мінімальний розмір штрафу.

Відповідно до ст. 179 КУпАП розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві (на робочих місцях, у приміщеннях і на території підприємств, установ, організацій) або перебування на роботі в нетверезому стані, тягне за собою накладення штрафу в розмірі від 3 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Участь майстрів, начальників дільниць, змін, цехів та інших керівників у розпиванні з підлеглими їм працівниками пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві або невжиття ними заходів до відсторонення від роботи осіб, які перебувають у нетверезому стані, або приховування ними випадків розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв чи появи на роботі в нетверезому стані підлеглих їм працівників тягне за собою накладення штрафу від 4 до 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У КУпАП окремо встановлюється адміністративна відповідальність за недодержання норм охорони праці, пов'язаних з встановленням додаткових вимог як у ряді спеціальних сфер охорони праці, так і в деяких галузях народного господарства.

Так, відповідно до ст. 42 КУпАП порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від 6 до 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 93 КУпАП порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з безпечного ведення робіт у галузях промисловості та на об'єктах, підконтрольних центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, тягне за собою накладення штрафу на працівників у розмірі від 4 до 10 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і на громадян - власників підприємств або уповноважених ними осіб - від 20 до 40 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 94 КУпАП порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про зберігання, використання та облік вибухових матеріалів у галузях промисловості та на об'єктах, підконтрольних центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, тягне за собою накладення штрафу на працівників у розмірі від 4 до 10 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та громадян - власників підприємств чи уповноважених ними осіб - від 30 до 100 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

Окрім цього, відповідно до ст. 95 КУпАП порушення посадовими особами підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності правил і норм ядерної та радіаційної безпеки тягне за собою накладення штрафу від 10 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також, згідно зі ст. 175 КУпАП порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, а також використання пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від 0,5 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від 2 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У КУпАП встановлюється відповідальність і за невиконання законних розпоряджень органів, які здійснюють нагляд за додержанням законодавства про працю і охорону праці.

Так, відповідно до ст. 1881 КУпАП невиконання посадовою особою, яка користується правом прийняття на роботу і звільнення, розпорядження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації або рішення служби у справах дітей чи рішення іншого органу про працевлаштування осіб, забезпечення роботою яких відповідно до законодавства покладено на ці органи, тягне за собою накладення штрафу в розмірі від 5 до 8 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. Крім цього, невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів тягнуть за собою накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 1884 КУпАП Невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, щодо усунення порушень законодавства про охорону праці або створення перешкод для діяльності цих органів тягне за собою накладення штрафу на працівників у розмірі від 6 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 1885 КУпАП невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов'язків тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 9 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від 15 до 45 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім цього, відповідно до ст. 18818 КУпАП невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки щодо усунення порушень законодавства про ядерну та радіаційну безпеку, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, створення інших перешкод для виконання покладених на них обов'язків тягнуть за собою накладення штрафу від 10 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 1886 КУпАП невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цього органу тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також, відповідно до ст. 1888 КУпАП невиконання приписів та постанов посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про пожежну і техногенну безпеку, або створення перешкод для їх діяльності тягне за собою накладення штрафу на громадян від 0,5 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від 2 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 18811 КУпАП невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів державної санітарно-епідеміологічної служби щодо усунення порушень санітарного законодавства, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, створення інших перешкод для виконання покладених на них обов'язків тягне за собою накладення штрафу на громадян від 1 до 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб у розмірі від 6 до 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина друга ст. 24 КЗпП України покладає на громадянина обов'язок при прийнятті на роботу подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу. На власника побічно покладається публічно-правовий обов'язок вимагати пред'явлення паспорта. Невиконання посадовими особами підприємств, установ, організацій цього обов'язку, прийняття на роботу громадян без паспортів або з недійсними паспортами тягне за собою відповідно до ст. 200 КУпАП адміністративну відповідальність у вигляді штрафу в розмірі від 1 до 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штраф у розмірі від 10 до 14 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян застосовується за таке порушення, допущене посадовою особою повторно протягом одного року після застосування до неї заходів адміністративного стягнення за таке ж порушення.



М а т е р і а л ь н а в і д п о в і д а л ь н і с т ь

Матеріальна відповідальність посадових осіб та інших працівників за порушення законодавства про працю полягає у відшкодуванні ними матеріальної шкоди, заподіяної з їх вини, підприємству. Порядок і умови притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності регулюються главою ІХ «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації». Якщо внаслідок порушення законодавства про працю, зокрема, правил про охорону праці, підприємство повинне нести витрати (виплачувати працівникові середній заробіток за час простою, якщо працівник, наприклад, відмовився від роботи на підставі частини другої ст. 6 Закону України «Про охорону праці), винні працівники несуть обмежену матеріальну відповідальність.

Також, відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Статтею 133 КЗпП України передбачено, що у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть:

1) працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних, грошових чи культурних цінностей.

Також, за відповідних умов можлива повна матеріальна відповідальність відповідно до ст. 134 КЗпП України, якою передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;

8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
К р и м і н а л ь н а в і д п о в і д а л ь н і с т ь

За порушення законодавства про працю винні особи можуть бути притягнені і до кримінальної відповідальності. Зокрема, у частині першій статті 172 Кримінального кодексу України (далі — КК) установлено кримінальну відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також за інше грубе порушення законодавства про працю.


Звичайно, факт звільнення з особистих мотивів установити дуже важко — можна тільки підозрювати, що звільненню того чи іншого працівника сприяли особисті мотиви посадової особи. Така підозра ґрунтується не лише на конкретних документах, а й на поясненнях працівників роботодавця.

Інформація

Злочин — передбачене Кримінальним кодексом України (далі — КК) суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину (ст. 11 КК).

Суб’єкт злочину — фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність (ст. 18 КК)

За порушення трудових прав громадян, законодавства про працю і охорону праці, визнані законодавством суспільно небезпечними, встановлена кримінальна відповідальність. У Кримінальному кодексі України (далі – КК України) є декілька спеціальних статей, що встановлюють карне покарання за злочини в сфері трудових відносин. Причому ці статті містяться у двох розділах V "Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина" (ст. 170, 172 - 175) та X "Злочини проти безпеки виробництва" (ст. 271 - 275).

Слід зазначити, що саме КК України надається особливого значення створенню у сфері виробничої діяльності здорових й безпечних умов праці.

Кримінальна відповідальність може бути застосована до службових осіб, які допустили злісні порушення норм і правил охорони праці, невиконання умов колективного договору (угоди), наказів роботодавця або розпоряджень органів нагляду за станом охорони праці, внаслідок чого трапилися нещасні випадки, виникли професійні захворювання або інші важкі наслідки.



З в е р н у т и у в а г у

Кримінальна відповідальність за грубе порушення законодавства про працю настає за умисне посягання на загальні умови праці, але таке посягання не створює небезпеки для життя чи здоров’я працівника. Саме ця ознака й відрізняє злочин, відповідальність за який передбачена у статті 172 КК, від злочинів, відповідальність за які встановлена статтями 271–275 КК (тобто за порушення правил безпеки в різних сферах виробництва)

У статті 173 КК передбачено кримінальну відповідальність за грубе порушення службовою особою підприємства незалежно від форми власності, а також громадянином — суб’єктом підприємницької діяльності або уповноваженою ним особою угоди про працю. При цьому порушення роботодавцем умов трудового договору вважається злочином, якщо воно здійснене шляхом обману (тобто введенням працівника в оману через повідомлення йому неправдивих відомостей чи неповідомлення йому певних відомостей щодо умов його праці при укладенні трудового договору), зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, яке може виявлятися в застосуванні до працівника насильства чи погроз щодо заподіяння шкоди інтересам працівника (наприклад, звільнення з роботи, ненадання щорічної відпустки, позбавлення заробітної плати або її частини тощо). Зазначений злочин відповідно до частини першої статті 173 КК карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Згідно з ст. 174 КК України примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку шляхом насильства чи погрози застосування насильства або шляхом інших незаконних дій карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Також, відповідно до ст. 175 КК України безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат, карається штрафом від тисячі до півтори тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.




Інформація

Безпідставною й умисною невиплатою заробітної плати та інших установлених законодавством виплат вважається їх невиплата (одному чи кільком працівникам, а також повністю чи частково) за наявності коштів і відсутності об’єктивних причин для невиплати.



Згідно з ст. 170 КК України умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок або їх органів карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ст. 271 КК України порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки. карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

Згідно з ст. 272 КК України порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Згідно з ст. 273 КК України порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до десяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ст. 274 КК України порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Згідно з ст. 275 КК України порушення під час розроблення, конструювання, виготовлення чи зберігання промислової продукції правил, що стосуються безпечного її використання, а також порушення під час проектування чи будівництва правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель і споруд, особою, яка зобов'язана дотримувати таких правил, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Таким чином, кримінальна відповідальність настає саме за грубе порушення законодавства про працю. Це поняття поєднує всі випадки порушень, які погіршили умови праці працівника, що призвело до недотримання конституційних прав або законних інтересів працівника. Зокрема, грубим порушенням законодавства про працю є умисна невидача працівникові при звільненні трудової книжки, що стало перешкодою для його подальшого працевлаштування, запровадження роботодавцем подовженого робочого дня, необґрунтована відмова в укладенні трудового договору чи така відмова, яка містить ознаки дискримінаційного характеру, тощо.

Треба звернути увагу, що кримінальна відповідальність за грубе порушення законодавства про працю настає за умисне посягання на загальні умови праці, але таке посягання не створює небезпеки для життя чи здоров’я працівника. Саме ця ознака й відрізняє злочин, відповідальність за який передбачена у статті 172 КК, від злочинів, відповідальність за які встановлена статтями 271–275 КК (тобто за порушення правил безпеки в різних сферах виробництва).



Отже, зрозуміло, що інтереси роботодавця та найманого працівника не завжди співпадають — як правило, кожен з них прагне при якомога менших витратах власних ресурсів (грошових, фізичних чи інтелектуальних зусиль) отримати якомога більше прибутків один від одного. Між тим, і роботодавець, і найманий працівник повинні усвідомлювати необхідність безумовного дотримання вимог законодавства про працю та вживати необхідних заходів щодо забезпечення виконання в повному обсязі покладених на них обов’язків, інакше залежно від виду та тяжкості правопорушення вони будуть притягнуті до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Здійснювати контроль за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів з питань трудової діяльності має держава (адже саме вона встановлює правила поведінки роботодавців та працівників на ринку праці) — зокрема, ця функція згідно з Положенням про Державну інспекцію з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386/2011, покладена на Держпрацю України, працівники якої з метою захисту трудових прав працівників проводять відповідні перевірки роботодавців.

http://s44.radikal.ru/i105/0910/df/2313c6e72bb8.gif


м . Ч е р н і в ц і

2 0 1 4 р і к


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка