Лекція Модель аналізу взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку в системі фінансового контролінгу



Скачати 74.74 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір74.74 Kb.
лекція 6. Модель аналізу взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку в системі фінансового контролінгу


2.Маржинальний підхід до складання звітупро результати господарської діяльності

3.Сегментована звітність і її показники

4.Показники, що використовуються при проведенні спільного аналізу витрат, обсягу діяльності і прибутку





  1. Роль і значення облікової інформації у проведенні аналізу взаємозв'язку «витрати — обсяг — прибуток»


З метою більш якісного прогнозування діяльності фірми на незначну та тривалу перспективу, що характерно для оперативного і стратегічного контролінгу певну роль відіграє облікова інформація. 

Аналізу піддаються затрати підприємств і організацій як такі, без яких неможливо випустити продукцію чи надати послуги і піддаються змінам залежно від обсягу випуску продукції (послуг), тобто це як змінні затрати, так і затрати, які носять постійний характер і практично не змінюються при зміні обсягу випуску продукції чи наданні послуг, тобто це постійні затрати. 

На витрати впливає багато факторів, а саме: зміна обсягу, кількість використаних компонентів, кількість замовлень тощо. На дохід або прибуток має вплив зміна обсягу, зміна ціни реалізації та ін. З метою спрощення скористаємося лише одним фактором витрат і фактором доходу — обсягом виробництва. Аналіз взаємозв'язку «витрати — обсяг — прибуток» («В — О — П») у загальному випадку називають стратегічним аналізом витрат. Слід зауважити, що менеджерам слід бути обережними при використанні спрощених моделей для передбачення кінцевих результатів. Такий аналіз взаємозв'язку проводиться для одно- і багато-продуктового виробництв.

Аналіз взаємозв'язку («В — О — П») в основному приваблює більшість людей, що вивчають менеджмент. Менеджерам постій-но потрібно приймати рішення про ціну реалізації, змінні і постійні витрати, про придбання та використання ресурсів. 

Кожний контролер (менеджер) бажає знати можливі наслідки своїх рішень. Для цього необхідно провести спільний аналіз взаємозв'язку витрат, обсягу діяльності і прибутку. Це метод системного дослідження з метою визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує потрібний прибуток, визначення величини прибутку при певному обсязі реалізації, визначення впливу зміни величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток, визначення оптимальної структури витрат.

Спільний аналіз вказаних показників (cost-volume-profitanalysis /CVP analysis/), будучи головним моментом при прийнятті багатьох управлінських рішень служить, для досвідченого менеджера засобом розкриття потенційного прибутку, якого може досягнути його фірма або компанія.

Методика спільного аналізу витрат, обсягу діяльності і прибутку базується на обліку характеру поведінки витрат і направлена на вивчення впливу на прибуток таких чинників, як продажна ціна продукції (ціна реалізації), обсяг її виробництва і реалізації, змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції, постійні витрати і асортимент продажу. Для його проведення, як правило, використовуються дані сегментованих звітів про результати господарської діяльності, складених на основі застосування концепцій маржинального підходу.



  1. Маржинальний підхід до складання звітупро результати господарської діяльності



Велике поширення в практиці роботи зарубіжних фірм і компаній при проведенні економічного аналізу і виробленні управлінських рішень отримало групування витрат залежно від їх поведінки, що використовується при складанні звіту про результати господарської діяльності, побудованого за принципом обчислення маржинального прибутку. Такий підхід до підготовки звітних даних в економічній літературі називається маржинальним і концептуально відрізняється від традиційного

Маржинальний підхід (contribution approach) до формування звітних даних, навпаки, базується на концепції поведінки витрат. У звіті про результати господарської діяльності виділяються змінні і постійні витрати за окремими функціями діяльності фірми і визначається величина маржинального прибутку (con-tribution margin) як різниця між виторгом від реалізації і змінними витратами як виробничими, так і невиробничими. Така практика групування витрат і обчислення прибутку необхідна менежерам для контролю і, особливо планування роботи фірми.

Термін «маржинальний прибуток» в економічній літературі іноді іменується як маржинальний дохід, граничний прибуток, додана вартість, сума покриття і т. д. Маржинальний прибуток призначений, насамперед, для покриття постійних витрат фірми, а відтак для утворення її чистого прибутку. Названий показник застосовується при проведенні економічного аналізу в багатьох господарських ситуаціях.


  1. Сегментована звітність і її показники

Для ефективного управління фірмою недостатньо одного звіту про результати її господарської діяльності загалом. Для менеджерів необхідна додаткова інформація про прибутковість її окремих сегментів, наприклад, підрозділів, асортименту продукції, що продається, територій збуту і т. п. Форма уявлення відомостей про фінансові результати подібних розділів господарської організації в зарубіжній економічній літературі іменується як«сегментована звітність» (segmented reporting).

У вказаній звітності інформація підготовлюється, як правило, за маржинальним форматом, що дозволяє контролювати і планувати діяльність численних рівнів фірми і її центрів відповідальності (центрів витрат, прибутку і інвестицій)

При складанні сегментованих звітів про результати господарської діяльності за принципом отримання маржинального прибутку керуються класифікацією витрат, залежно від їх змісту, на фіксовані і дискреційні, а від порядку їх витрачання, на прямі і загальні (непрямі) витрати.

на сегмент відносять тільки прямі витрати (змінні і постійні), тобто за ним закріпляють ті витрати, які з'являються при виникненні сегмента і зникають при його ліквідації. При цьому працівники бухгалтерії зарубіжних фірм, які виконують управлінські функції, стверджують, що віднесення загальних постійних витрат на відповідні сегменти не принесе ніякої користі, а навпаки, утруднить розгляд і аналіз прибутку, що відображається в сегментованих звітах.

Більше того, їх списання на сегменти може привести до недостовірної оцінки роботи менеджерів окремих підрозділів.

По мірі переходу до відображення відомостей про більш дрібні сегменти прямі витрати можуть ставати загальними (непрямими).



З поданих в сегментованому звіті про результати господарської діяльності показників найбільшу цінність для менеджерів при контролі і особливо плануванні діяльності мають маржинальний і сегментований прибуток (segment margin): Останній визначається як різниця між маржинальним прибутком за сегментом і його прямими постійними витратами. З точки зору прийняття управлінських рішень, маржинальний прибуток важливий для короткострокового планування, а сегментований прибуток — для встановлення довгострокової (стратегічної) перспективи. Прикладами короткострокових рішень можуть служити компанії по поточному просуванню продукції на ринок або використанню наявних виробничих потужностей, а довгострокових — зміни в політиці встановлення цінна продукцію або у виробничій потужності.

У практиці господарювання ряду зарубіжних фірм і компаній також використовується показник сегментованого результативного прибутку (segment performance margin), що обчислюється як різниця між маржинальним прибутком і прямими дискреційними витратами. Цей показник прийнятний для оцінки ефективності роботи окремих менеджерів, що очолюють певні сегменти. Віднімання дискреційних витрат зумовлене тим, що менеджер здатний регулювати тільки названі витрати, які входять у сферу його відповідальності і контролю. У відносно невеликому тимчасовому діапазоні він може управляти дискреційними постійними витратами. Фіксована частина постійних витрат, що знаходиться у його розпорядженні, регулюється, як правило, тільки по значних часових відрізках. Розподіл прямих постійних витрат на дискреційну і фіксовану частини дозволяє встановлювати результативність діяльності менеджера (сегмента) як об'єкта довгострокових капітальних вкладень.

Таким чином, сегментована звітність, яка складена на основі маржинального підходу, необхідна в управлінській роботі. Її популярність серед менеджерів пояснюється узгодженістю принципів обліку за центрами відповідальності і спільного аналізу витрат, обсягу діяльності і прибутку, що використовується для прийняття багатьох рішень з планування і контролю господарської діяльності.


  1. Показники, що використовуються при проведенні спільного аналізу витрат, обсягу діяльності і прибутку



Їх застосування дає менеджеру можливість обчислити передбачуваний прибуток по кожному альтернативному напрямку дії без обов'язкового складання звітності, завдяки чому істотно скорочується час на проведення аналізу.

Маржинальний прибуток (пм) Є основним оцінним показником при проведенні спільного аналізу витрат, обсягу діяльності і прибутку.

Пм = В - Взм,

деВ — виторг від реалізації;Взм — змінні витрати.

Питомий маржинальний прибуток (маржинальний прибуток у розрахунку на одиницю продукції) Для оцінки результативності вибираних варіантів при спільному аналізі витрат, обсягу діяльності і прибутку

Економічне значення цього показника — приріст прибутку від випуску кожної додаткової одиниці продукції:

M = (S-V) / Q = p -v

де M — питомий маржинальний дохід; Q — обсяг реалізації; р — ціна одиниці продукції; v — змінні витрати на одиницю продукції.

Коефіцієнт виторгу (коефіцієнт маржинального прибутку)  Для вимірювання впливу змін обсягу реалізації на величину маржинального і чистого прибутку (особливо корисний при виборі асортименту продукції)

МД - маржинальний дохід у цілому за підприємством, грн;

V- виручка від реалізації товару (продукції), грн; МДад - маржинальний дохід на одиницю товару (продукції), грн;

Ц0Л - ціна одиниці товару (продукції), грн.



Сила (міра) операційного важеля Для вимірювання впливу різних процентних змін у виторгу від реалізації на процент змін чистого прибутку



Тобто, сила дії операційного важеля показує, на скільки відсотків зміниться операційний прибуток при зміні виручки від реалізації на 1 %

Критична точка Для планування прибутку і вибору оптимального курсу дії при різних змінах чинників, що беруться до уваги при проведенні спільного аналізу витрат, обсягу діяльності і прибутку

де КТ - критична точка; Ц – ціна; ПВ - постійні витрати; ЗВ од. - змінні витрати на одиницю.



Межа безпеки Для встановлення межі, до якої може знижуватися виторг від реалізації, без збитку для фірми.

Для визначення максимально можливого зниження відсотка виторгу від реалізації, в межах якого фірма буде беззбитковою. Для визначення безпечної межі скорочення кількості одиниць продукції, що реалізується




При прийнятті рішень менеджер виходить з того, що в реальній господарській практиці немає єдиної рекомендації про найкращу структуру витрат. Оптимальність співвідношення залежить від конкретних умов роботи фірми і чинників, що впливають, включаючи довгострокову тенденцію продажів, щорічні коливання в рівні реалізації, ставлення осіб, що приймають рішення, до ризику і т. п.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка