Лекція Філософія освіти у вимірі сучасних глобалізаційних зрушень



Скачати 173.05 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір173.05 Kb.
Лекція 1.
Філософія освіти у вимірі сучасних глобалізаційних зрушень
1. Глобалізація та її вплив на суспільні процеси

2. Основні тенденції розвитку сучасної освіти. Випереджаюча освіта.
Ключові поняття:
Безперервна освіта – процес набуття людиною необхідних компетенцій (знань, умінь, навичок) та якостей (установок, цінностей) відповідно до суспільних потреб протягом всього життя як можливість постійно вдосконалюватися та пристосовуватися до змін соціального середовища.

Відкрита освіта – спосіб організації навчально-виховної діяльності, що передбачає суттєву свободу вибору особистістю основних параметрів процесу її навчання (часу, місця, тривалості, форм, методів, змісту, організації, цілей, джерел, засобів, оцінки, програми навчання, викладачів, навчальних закладів тощо).

Глобалізація (від. франц.- global - взятий у цілому) - процес прискорення та поглиблення економічних, політичних, соціальних, правових і культурних взаємозалежностей держав та цивілізацій з посиленням їхньої відкритості та універсальності.

Глобалізація освіти - одна з основних тенденцій розвитку сучасної освіти. Відображає формування єдиного соціального, інформаційного й освітнього простору в масштабах усієї планети, зокрема через діяльність засобів масової інформації, Інтернет-комунікацію.

Глобальні проблеми (від франц.- global – «всезагальний») – життєво важливі для всього людства проблеми, гострота яких відчувається на всій земній кулі.

Гомеостаз (давньогр. ὁμοιος — одинаковий, подібний та στάσις — стан) - процес саморегуляції, здатність відкритої системи зберігати рівновагу свого внутрішнього стану шляхом скоординованих реакцій, спрямованих на підтримку динамічної рівноваги. Поняття гомеостазу іноді розглядається як синонім поняття сталості, а також як важливий принцип сталого розвитку.

Стабільність – здатність системи функціонувати, не змінюючи власної структури та знаходячись у стані рівноваги.

Ризик – результат ймовірності виникнення небеспеки і серйозності (масштабності) її наслідків. На відміну від поняття «невизначеність», поняття ризику має відносно вимірювальний характер.
1. Глобалізація та її вплив на суспільні процеси.

Суспільство розвивається нерівно та неусталено. Це пов’язано із нерівністю умов життя, характером діяльності різних верств населення, соціальних груп, представників різних культурних спільнот, різним рівнем економічного та соціального розвитку окремих держав. Такий стан був характерний для всієї історії розвитку людства до середини ХХ століття.

Світова глобалізація змінила цю ситуацію. По-перше, відбулося формування глобальних форм інтеграції (інформаційна, соціально-економічна, культурна глобалізація). По-друге, саме у другій половині ХХ століття стали відчутними проблеми, які надалі отримали назву глобальних, тобто сполучених з питаннями виживання всього людства. По-третє, саме в умовах усвідомлення глобальних ризиків та неусталеності життя різних спільнот, виникла стратегія, що передбачає зорієнтованість на усталені моделі майбутнього, на вирішення всього комплексу існуючих проблем спільними зусиллями світового співтовариства.

Одним із перших поняття «глобалізація» у науковий обіг увів американський учений-економіст Р. Робертсон у 1985 році.



Глобалізація (від лат. «globus» - куля, земна куля та англ. «global» - світовий, планетарний) – процес всесвітньої інтеграції шляхом прискорення та поглиблення економічних, політичних, соціальних, правових і культурних взаємозалежностей держав та цивілізацій з посиленням їхньої відкритості та універсальності. Глобалізація характеризується наявністю різноманітних інтеграційних процесів.

Інтеграція (від лат. «integratio» – об’єднання) – процес взаємного зближення, взаємопроникнення, об'єднання певних елементів (частин) у ціле та утворення між ними усталених взаємозв'язків; процес перетворення відносно самостійних і мало пов’язаних між собою об’єктів (індивідів, груп, класів, держав) в єдину, цілісну систему, що характеризується узгодженістю та взаємозалежністю її частин на засадах загальних цілей, інтересів, принципів.

Можна виділити два рівня інтеграції: регіональний та глобальний (світовий). На регіональному рівні інтеграція має метою об’єднання певних територіальних об’єктів у межах одного чи кількох регіонів. Прикладом регіональної інтеграції є об’єднання Східної та Західної Германії, а також подальше розширення Європейського Союзу (ЄС) за рахунок країн Східного блоку. Регіональні процеси інтеграції відбуваються у безпосередньому зв’язку із глобальною інтеграцією. Глобальна інтеграція є однією з форм сучасного процесу глобалізації і визначає характер міжнародної економічної, політичної та культурної взаємодії в умовах нових форм розподілу праці під впливом науково-технічного прогресу.

На сьогодні виділяють такі типи глобалізації:


  • інформаційна – розширення зв’язків за рахунок інформаційних мереж та прискорення обміну інформації;

  • економічна – створення глобальної економічної системи за рахунок послаблення ролі державних економік та поширення впливу транснаціональних корпорацій;

  • соціокультурна – зближення культур та цивілізацій шляхом формування єдиної універсальної системи цінностей.

Інтенсивність та стрімкість зближення країн і континентів завдячують нині насамперед новим технологіям, досягненнями у галузі електроніки та інших передових галузей науки. Використання супутникового зв'язку, факсу, Інтернету, мобільного зв’язку призвело до потужної інформатизації суспільства та створенню нової стадії його розвитку – формуванню «інформаційного суспільства».

Інформаційне суспільствосуспільство, яке існує завдяки комп’ютеризації та інформатизації виробничої діяльності та економічних взаємовідносин і характеризується підвищеним впливом інформаційно-комунікативних технологій на всі сфери людської діяльності та суспільство у цілому.

Головною особливістю інформаційного суспільства є формування так званої віртуальної економіки та віртуального виробництва, тобто глобальних економічних зв’язків за рахунок перерозподілу інформації, вирішення багатьох економічних та суспільно-політичних питань через Інтернет-середовище та мобільний зв'язок.

Процеси глобалізації неоднозначно впливають на культурне та природне середовище. Вони передбачають:


  • посилення взаємозв’язків, більшу відкритість, що сприяє поширенню комунікації, прискоренню розвитку різних галузей суспільства (науки, культури, мистецтва), підвищення масштабів та темпів міжнародної торгівлі.

  • посилення міграційних процесів, наслідком чого є концентрація великої кількості населення у містах (урбанізація), а також виникнення різноманітних соціально-економічних (нерівний доступ до ресурсів), та екологічних (забруднення природного середовища) проблем.

В результаті глобалізації відбувається об’єднання та інтернаціоналізація світових економік. Технологічні досягнення, більш дешевий транспорт та віртуальні системи зв’язку сприяють цьому процесу. Все більше компаній набувають транснаціонального, глобального характеру. Створення глобальної економіки призводить, з одного боку, до посилення впливу окремих країн на всі світові процеси (серед таких геополітичних блоків впливу – США, Євросоюз, Росія та Китай), з іншого боку, до поглиблення глобальної соціальної та економічної нерівності країн (особливо тих, хто виключений із так званого «золотого мільярду»).

Зростання конкуренції на глобальних ринках призводить до підвищення потреб країн у постійних інноваціях для збереження та закріплення позиції лідерства. Тенденція до зміни структури економіки на користь сфери послуг у розвинутих країнах потребує більшого рівня освіти громадян. У свою чергу, зростання наукоємних сфер економіки потребує високого рівня знань та кваліфікації робітників. Все це робить освіту одним із найважливіших чинників соціального розвитку.

Розповсюдженою сьогодні стає модель суспільства знань як суспільства, орієнтованого на високий рівень освіти. Суспільство знань – концепція, згідно якої освіта є основою соціальної та економічної політики, випереджаючим чинником суспільних змін. При цьому процес розвитку суспільства знань означає спрямованість економіки на формування людського капіталу, підвищення якості життя, виробництво інновацій, високих технологій та високоякісних послуг.



Економіка знаньскладова концепції «суспільства знань», згідно якої у сучасних розвинутих країнах знання та освіта грають провідну роль у забезпеченні економічного зростання та процвітання її громадян.

Відбувається також глобалізація освітнього середовища. Цей процес відображає формування єдиного відкритого соціального, інформаційного й освітнього простору в масштабах усієї планети, зокрема через діяльність засобів масової інформації, Інтернет-комунікацію (відкрита освіта).



Відкрита освіта - форма демократизації суспільних відносин, що передбачає поширення рівного доступу представників різних статей, вікових, соціальних груп до різноманітних форм освітньої діяльності. Відкрита освіта є складовою відкритого суспільства як суспільства, що підтримує свободу самовираження людської особистості, її прагнення до самонавчання, творчої, пошукової діяльності. Відкрита освіта сьогодні пов’язана з побудовою мережевих форм освітнього простору, застосуванням новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, дистанційних форм навчання, опануванням відповідних вмінь, навичок та компетентностей (у першу чергу комунікативних та самоосвітніх).

Важливим елементом глобалізації сучасної освіти стає глобальна освіта, тобто сукупність певних форм та технологій освіти, що орієнтовані на поширення аспектів глобалізації у всіх галузях суспільного життя. Її компонентами є екологічна освіта і виховання, розвиток толерантності й полікультурності у сфері суспільствознавчої освіти, підвищення інформатизації освіти.

Глобалізація світової економіки, політики та культури висуває також нові завдання перед освітою, яка має набувати рис випереджаючого чинника суспільних змін, з одного боку, відповідаючи тим загальним тенденціям, які формують глобальний світ сьогодення, а, з іншого боку, готуючи особистість до нових умов життя, які характеризують можливе або бажане майбутнє.

Таким чином, випереджаюча освіта є результатом зміни приорітетів розвитку освіти та відповіддю на глобальні виклики світу ХХІ століття.

Які моделі майбутнього сьогодні можна виділити? Раніше, як правило, говорячи про моделі майбутнього, мали на увазі їхній ідеологічний зміст (наприклад, у Радянському Союзі формувалося уявлення про комуністичне суспільство як модель майбутнього, що протистоїть моделі капіталізму). Сьогодні такий розподіл став дуже умовним, оскільки можна спостерігати постійний розвиток різних форм виробництва, які неможливо осмислити в подібних ідеологічних категоріях.

В умовах глобалізації важливими стають питання:



  • які можливі тенденції та ризики розвитку суспільства у ХХІ столітті та яким чином їх вирішувати?

  • які можливі стратегії розвитку суспільства, що передбачають подальший прогрес людства, збереження його середовища життя?

Сьогодні можна спостерігати дві тенденції: з одного боку, глобальні інформаційні зв'язки дозволяють швидше вирішити політичні й економічні проблеми, переборювати екологічну небезпеку, удосконалювати форми розвитку науки і мистецтва, нарощувати інтелектуально-моральний потенціал світової цивілізації. З іншого боку, процес глобалізації формує суттєві ризики соціально-політичної та економічної сфер та різноманітні проблеми, які приймають характер глобальних.

Соціокультурна глобалізація передбачає не тільки поширення спільних цінностей та моделей поведінки, а й вироблення єдиної стратегії розвитку сучасної цивілізації. Стратегія сталого розвитку як раз виступає такою загальною моделлю соціальних та економічних змін, спрямованих на зменшення ризиків, які спричиняє глобалізація.

Ризик – характеристика ситуації, що має невизначений результат з високою ймовірністю виникнення небезпечних наслідків. На відміну від поняття «невизначеність», поняття ризику має відносно вимірювальний (кількісний) характер. Тому його іноді називають «вимірювальною невизначеністю» (Ф.Найт).

Сьогодні ті чи інші ризики розглядаються в межах такої наукової галузі як ризикологія, що вивчає причини, наслідки й закономірності виникнення та запобігання ризиків в тій чи іншій сфері (економіці, політиці, суспільному житті, екологічній ситуації – звідси розвиваються «економічна ризикологія», «політична ризикологія», «соціальна ризикологія», «екологічна ризикологія»).

Незважаючи на те, що сучасна глобалізації підвищує ступінь виникнення різноманітних ризиків, останні також впливають на загальний розвиток суспільства, стимулюючи різні форми їхнього зменшення (правові, суспільно-політичні, економічні, екологічні, освітні, загальнокультурні). Створення стратегії сталого розвитку стало відповіддю світового співтовариства на появу та розповсюдження різноманітних глобальних ризиків (загроз). Своєю чергою, формування випереджаючої освіти спричинило розвиток інноваційних підходів навчання та виховання як відповідь на існуючі глобальні ризики.
2. Основні тенденції розвитку сучасної освіти. Випереджаюча освіта.

Сьогодні головним виміром освітньої діяльності має бути розвиток особистості, яка здатна повноцінно жити й активно діяти у новому світі, постійно самовдосконалюватися, адекватно реагувати на зміни в умовах сучасної інформаційно-технологічної революції та цивілізаційних проривів. Саме через освіту необхідно виховувати людину, яка творить і сприймає зміни та нововведення. Йдеться про зміни технологій, інформації, знань, самих обставин життя. Для того, щоб готувати людину і суспільство до інноваційного типу життя, необхідно реформувати освіту, зробити її інноваційною за характером.

Отже, щоб прийняти існуючі історичні виклики ХХІ століття, освіта повинна мати випереджальний характер, тобто бути націленою на майбутнє, на розв’язання проблем нового століття, розвиток ключових компетенцій вихованців, формування в них нової культури, нових способів мислення та діяльності. Як зазначав провідний спеціаліст ЮНЕСКО Раджа Рой Сингх, «У процесі освіти ми вчимоя у минулого, намагаючись відтворити й відновити його: настав час учитись у майбутнього, випереджаючи його… Зміни в освіті мають бути сфокусовані на якісні трансформації змісту і форми».

Випереджаюча освіта для сталого розвитку – концепція переходу сучасної освіти на засади сталого розвитку з врахуванням основних тенденцій соціальних змін. Ідея випереджаючої освіти вперше була сформульована у докладі Римському клубу «Нема меж навчання», підготовленому у 1979 р. Дж.Боткіним, Е.Ельманжером та М.Маліцем. Доклад діагностував невідповідність національних систем освіти пріоритетам та майбутнім потребам суспільства, втрату освітнього потенціалу як здатності навчати людину у нових культурних та міжкультурних умовах. Освітня функція суспільства повинна мати інноваційний, прогностичний характер, тобто випереджати ті зміни, які відбуваються у світі. Поняття сталого розвитку є доповненням до ідеї випереджаючої освіти, оскільки воно є метою або ідеалом суспільного розвитку в умовах глобалізації та поширення ситуацій несталості та соціальних ризиків.



Сутність концепції випереджаючої освіти для сталого розвитку полягає в тому, щоб таким чином перебудувати зміст та методику навчального процесу на всіх рівнях освітньої системи, щоб вона стала здатною своєчасно готувати людину до нових умов існування, давати їм такі знання та вміння, які б дозволили успішно та ефективно діяти в інформаційному середовищі, а також впливати на суспільні процеси в ім’я збереження людства та природного середовища.

У доповіді Міжнародної комісії ЮНЕСКО «Освіта для ХХІ століття», яка підготовлена під керівництвом Жака Делора (1997 р.). були закладені основи формування нової парадигми освіти, пов’язаної із вирішенням існуючих протиріч глобалізації, а також необхідністю побудови моделей сталого майбутнього.



Які головні протиріччя були визначені?

Протиріччя між глобальними та локальними проблемами.

Протиріччя між універсальним та індивідуальним.

Протиріччя між традиціями та сучасними тенденціями.

Протиріччя між довгостроковими та короткостроковими завданнями.

Протиріччя між необхідністю конкуренції та прагненням рівності можливостей.

Протиріччя між надзвичайним розвитком знань та можливостями їх засвоєння людиною.

Протиріччя між духовним та матеріальним як «вічне» протиріччя у житті людини.



Вирішення вказаних протиріч на рівні освіти можливе лише із запровадженням парадигми освіти протягом життя яка виходить за рамки традиційної відмінності між початковою та безперервною освітою. Саме освіта протягом всього життя є відповіддю на динамічні зміни, які відбуваються сьогодні у світі. А для цього, на наш погляд, треба навчити дітей, по-перше, набувати знання шляхом підвищення свого культурного рівня, по-друге, навчити хотіти вчитися, тобто прививати постійний інтерес до самонавчальної діяльності; по-третє, навчити застосовувати свої знання на практиці, перетворюючи їх у відповідні освітні компетенції; по-четверте, навчити співвідносити набутий досвід із життєвими настановами та принципами. Вказані завдання співвідносяться із так званими «стовпами» освіти протягом життя, сформульованими Ж.Делором:

  • навчитися пізнавати, поєднуючи загальну культуру із можливістю займатися поглиблено у певній галузі;

  • навчитися робити, щоб «набути не лише професійну кваліфікацію, а й у більш широкому сенсі компетентність, яка надає можливість справитьсь із різними численними ситуаціями та працювати у групі»;

  • навчитися жити разом, «виховуючи розуміння іншого і відчуття взаємозалежності, здійснювати спільні проекти і бути готовим до врегулювання конфліктів в умовах поваги цінностей плюралізму, взаєморозуміння і миру»;

  • навчитися жити, щоб «сприяти розквіту власної особистості і бути в змозі діяти, виявляючи незалежність, самостійність суджень та особисту відповідальність».

Випереджаюча освіта для сталого розвитку є середовищем реалізації парадигми освіти протягом всього життя. У цілому, можна виділити такі тенденції розвитку сучасної освіти:

1. Відкритість. Відкрита освіта – це спосіб організації навчально-виховної діяльності, що передбачає суттєву свободу вибору особистістю основних параметрів процесу її навчання (часу, місця, тривалості, форм, методів, змісту, організації, цілей, джерел, засобів, оцінки, програми навчання, викладачів, навчальних закладів тощо). Відкрита освіта орієнтована на самостійність і провідну роль особистості у процесі свого навчання, використання різних форм взаємодії між учасниками навчального процесу. Дуже популярним сьогодні стає відкрите навчання, що передбачає відмову від класно-урочної системи та оцінювання успішності на основі заданих норм; гнучку, відкриту організацію навчального простору, змінний склад навчальних груп, вільний вибір учнем видів і способів навчальної роботи. Відкрите навчання сприяє формуванню позитивної мотивації дітей, емоційно насиченої атмосфери взаємин учителів та учнів.

2. Безперервність. Особливе значення сьогодні набуває безперервна освіта як настанова до освіти протягом всього життя, самоосвітньої діяльності, незупинного процесу набуття людиною необхідних компетенцій (знань, умінь, навичок) та якостей (установок, цінностей) відповідно до суспільних потреб, що виступає основою її активної соціалізації та самореалізації в умовах постійних змін соціального середовища.

3. Гуманізація освіти. Спостерігається процес переорієнтації освітньої галузі на особистість, на розгляд дитини як унікальної цілісної творчої індивідуальності, що прагне до максимальної реалізації своїх можливостей, здатна здійснювати свідомий і відповідальний вибір у різноманітних життєвих ситуаціях. Гуманізація педагогічного процесу передбачає побудову педагогічної системи на принципах гуманізму з метою створення найсприятливіших умов для повноцінного розвитку дитини. Цей процес здійснюється шляхом диференціації та індивідуалізації навчання й виховання на основі активізації творчого саморозвитку особистості.

4. Гуманітаризація освіти. Це одна з основних тенденцій розвитку освіти в сучасному світі. Відображає зростання ролі і значення людських відносин, взаємного прийняття учасників навчального процесу для успішності освіти в цілому.

5. Демократизація педагогічного процесу. Важливою тенденцією розвитку сучасної освіти стає впровадження в педагогічну систему принципів демократії, надання свободи творчості педагогу і більших можливостей вихованцям. Також важливими аспектами демократизації стають принципи соціального партнерства, толерантної комунікації, гендерної рівності тощо.

6. Перетворення освіти на сферу освітніх послуг. В умовах сучасного інформаційного суспільства, глобалізації економіки, домінування стратегії економіки та суспільства знань заклади освіти мають бути середовищем для ефективного навчання. Це передбачає: орієнтацію на індивідуалізацію потреб та запитів споживачів освітніх послуг; розширення спектру змісту, видів, форм, методів навчання; розгляд інноваційності як ключового чиннику розвитку сфери освітніх послуг; зміну підходів щодо оцінки якості наданих освітніх послуг, що передбачає введення систем управління якістю освіти, орієнтацію на міжнародні професійні стандарти тощо.

Відповідно до Стратегії ЄЕК ООН у галузі освіти в інтересах сталого розвитку загальною метою ОСР виступає положення про те, що «всі люди повинні володіти знаннями і навичками, що дозволяють їм сприяти процесу сталого розвитку, який відповідає потребам сучасності і не ставить під загрозу можливості наступних поколінь задовольняти свої потреби... Освіта ... має забезпечувати у людей і суспільства здатності працювати заради сталого розвитку. Його мета полягає у тому, щоб люди були більш інформованими, моральними, відповідальними і вимогливими...».

Виходячи за рамки вузького тлумачення освіти для сталого розвитку (як освіти обмеження), ми хотіли би сформулювати розуміння випереджаючої освіти як освіти, що розширює людський потенціал, сприяє подальшому прогресу людства, але враховує існуючі протиріччя та проблеми, пов’язані їх необхідністю регулювання відносин у системі «природа-суспільство-особистість» та побудови моделей сталого майбутнього.

Основною метою випереджаючої освіти для сталого розвитку є сприяння становленню всесторонньо освіченої, соціально активної особистості, яка розуміє нові явища та процеси суспільного життя, володіє системою поглядів, моральних принципів, норм поведінки, які забезпечують готовність до соціально відповідальної діяльності та неперервної освіти у швидко змінюваному світі. Поєднання випереджаючої освіти із стратегією сталого розвитку передбачає формування відповідних життєвих стратегій та моделей поведінки особистості, орієнтації на якісні та ефективні форми побудови майбутнього.

Випереджаюча освіта для сталого розвитку бачиться як процес навчання тому, як приймати рішення, необхідні для забезпечення довгострокового майбутнього економіки, екології, соціальної справедливості.

Отже, концепція випереджаючої освіти для сталого розвитку передбачає створення умов для виконання освітою функцій випереджаючого чинника соціальних змін, інтеграцію принципів, цінностей та практик сталого розвитку у всі аспекти навчання та виховання.

Суть концепції випереджаючої освіти для сталого розвитку у тому, щоб перебудувати навчальний процес у всіх ланках системи освіти таким чином, щоб вона стала здатною до вчасної підготовки людей до нових умов існування, дати їм такі знання й уміння, які дозволили б не тільки успішно адаптуватися у новому соціальному та інформаційному середовищі, але й активно впливати на нього в інтересах збереження й подальшого гармонійного розвитку людського суспільства.
Питання для самоконтролю:

1. Які існують типи глобалізації?

2. Що таке інформаційне суспільство?

3. Як процес глобалізації вплинув на зміст освітньої діяльності та формування стратегії сталого розвитку.

4. Яким чином стратегія сталого розвитку сприяє вирішенню глобальних проблем?
Рекомендовані джерела:

1. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М.Кастельс; пер. с англ. – М. : ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.



2. Підліснюк В., Рудик І., Кириленко В., Вишенська І., Маслюківська О. Сталий розвиток суспільства: роль освіти. Путівник / За ред. В.Підліснюк – К.: видавництво СПД «Ковальчук», 2005.

3. Фукуяма Ф. Конец истории? // Вопросы философии. – 1990.–№ 3.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка