Лекція Етнопсихологія як об’єкт соціально-психологічного вивчення



Скачати 142.38 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір142.38 Kb.
Лекція 1.

Етнопсихологія як об’єкт соціально-психологічного вивчення.
Вступне слово:

(Анекдот про бурячки і реакція на нього сільських мешканців – як наглядна ілюстрація українського характеру. Передача в анекдотах та прислів’ях ставлення до народів та сприйняття їх: естонці – повільні, білоруси без «батька» навіть картопля не переберуть…)

Етнічна психологія — наука про психічну своєрідність людей, які належать до різних етнічних об’єднань (родоплемінних спільнот, народностей, націй). У нашій Вітчизні вона була приречена, як і багато природничих і гуманітарних дисциплін, таких, як генетика, психодіагностика, соціальна психологія. Етнопсихологія як наука пережила період якщо не прямої заборони, то явної зневаги. Настанова на швидке злиття націй у “нову спільноту — радянський народ”, яка домінувала в СРСР, призвела до того, що влада та широке коло спільноти виявилися не готовими до бурхливих процесів відродження національної свідомості в ході перебудови суспільства. Неозброєність психологічної науки як у теоретичному плані, так і у плані достатньої бази емпіричних даних, призвела до того, що вона вимушена була поступитись правом гасити численні етнічні конфлікти військовим, політичним і релігійним діячам, які навпаки ще дужче їх розпалювали.

В Україні проблеми міжетнічних конфліктів не стоять так гостро, як у деяких інших країнах колишнього СРСР, таких, як Росія, Молдова, Грузія. Але тут існують інші проблеми — відродження української нації, національної ідеї, пробудження волі нації, зміцнення почуття національної гідності та національної єдності. Останнім часом виникла необхідність розвитку етнопсихологічної науки і для потреб практичної психології. Наприклад, знання з етнопсихології необхідні і для психологічного консультування інтернаціональних подружніх пар, і для відродження національних традицій у вихованні, оскільки, як показує досвід, упровадження методів виховання, що не властиві певному народові і не відповідають його психічному складу, може призвести до негативних наслідків.

Розширення зв’язків України з іншими державами поставило перед етнопсихологами нову задачу: допомогти ці зв’язки укріпити і зробити їх плідними. Етнопсихолог у цьому контексті має вивчати психологічні особливості спілкування різних націй, таких, наприклад, як психологічна дистанція при спілкуванні, психологія жестів, мистецтво ведення розмови, символіка квітів і кольорів при підношенні дарунків тощо. У сферу свого впливу включив Україну й міжнародний криміналітет, тому тут теж є чимало роботи для етнопсихологів. Крім того, Україна бере участь у розв’язанні етнічних конфліктів за її межами. У цьому випадку допомога етнопсихолога стає незамінною. Усі ці обставини зумовили необхідність знань у сфері науки етнопсихології та подальший розвиток цієї науки1.

Але найголовнішим є те, що етнопсихологія покликана роз’яснити детермінізм національного характеротворення людини. Відповісти на питання, чому я такий як є? Які чинники спричинили мій розвиток? Чому я відрізняюсь від представників інших етносів? І їй це під силу, так як вона вивчає ґенезу розвитку нації і фактори які її творять.

На рівні буденної свідомості ми всі оперуємо знаннями з етнопсихології. Кажемо: євреї хитрі, схильні до торгу, не люблять важкої праці і найчастіше обирають професію лікаря, або ювеліра; французи ласі до жінок, п’ють багато вина і спесиві; німці педантичні, люблять пиво і не мають почуття гумору. Список можливо продовжувати до безкінечності. Ці всі риси є стереотипним уявленням, що формується в людей, але зауважимо не безпідставно. Вони засновуються на спостереженнях та відчуттях, а як відомо чуттєвий досвід і є най справжнім, найбільш реальним показником. Зауважимо, що як наука етнопсихологія не займається укоріненням стереотипних суджень, чи пошуком «нових національних рис», вона копає значно глибше, намагаючись продукувати знання побудовані на реальному фактажі і добуте науковими методами.


1. Етнопсихологія як галузь психологічної науки.

2. Зв’язок етнопсихології з іншими науками.

3. Предмет і об’єкт дослідження етнопсихології.

4. Психологічна сутність основних понять етнопсихології.


Питання для самоконтролю.

    1. Чим схожі та чим відрізняються етнографія та етнопсихологія?

    2. Дайте визначення етнопсихології як науки.

    3. Дайте характеристику основних поглядів на предмет етнопсихології

    4. У чому полягає актуальність у наші дні концепції національного характеру у працях К. Гельвеція?

    5. Коли з’явились поняття “народ”, “нація” і хто найперший почав їх згадувати?

    6. У якому році етнопсихологія зародилась як самостійна наука?

    7. Які напрями виділяють у сучасній етнопсихології?

    8. У чому полягає сутність теорії географічного детермінізму?

    9. Які помилки в теоретичних викладках Г. Лебона привели його до табору апологетів колоніалізму?

    10. Хто вважається засновником “Школи народів”?


1. Етнопсихологія як галузь психологічної науки.

Етнопсихологія (від гр. ethnos — плем’я, народ) — це галузь психології, що вивчає етнічні особливості психіки людей, національний характер, закономірності формування та функціонування національної самосвідомості, етнічних стереотипів та установок.

Роком народження цієї науки прийнято вважати 1859 р., коли приват-доцент кафедри загального мовознавства Берлінського університету Г. Штейнталь разом із філософом М. Лацарусом почали видавати “Журнал етнічної психології та мовознавства”. У своїй програмній статті “Думки про народну психологію” редактори проголосили народження нової науки — науки про пізнання народного духу.

Штейнталь та Лацарус тлумачили поняття “народний дух”, як особливе замкнуте утворення, що виражає психічну схожість індивідів, які належать до певної нації, як їхню самосвідомість. Зміст поняття “народний дух” може бути розкритий шляхом порівняльного вивчення мови, міфології та культури.

На початку ХХ ст. ці ідеї розвивалися і частково реалізувалися у “Психології народів” В. Вундта. У своїй грандіозній праці, робота над якою тривала з 1900 по 1920 р., він спробував визначити зміст міфу, релігії, мистецтва та інших явищ культури різних народів2.

У сучасній етнопсихології існує кілька відносно самостійних напрямів:


  1. Порівняльні дослідження етнічних особливостей психофізіології, пізнавальних процесів, пам’яті емоцій, мови тощо, що теоретично та методично складають невід’ємну частину відповідних розділів загальної та соціальної психології.

  2. Культурологічні дослідження, що вивчають особливості символів і ціннісних орієнтацій народної культури та нерозривно пов’язані з відповідними розділами етнографії, фольклористики та мистецтвознавства.

  3. Дослідження етнічних особливостей соціалізації дітей, понятійний апарат і сприйняття яких найближчі до соціології та дитячої психології.

  4. Дослідження етнічної свідомості та самосвідомості, що послуговуються понятійним апаратом і методами з тих розділів соціальної психології, які вивчають соціальні установки, міжгрупові стосунки та взаємини всередині групи.3

Етнічна психологія як самостійна наука виділилась з інших галузей знань, але залишилась з ними в тісному взаємозв’язку.
2. Зв’язок етнопсихології з іншими науками.

Проматірю всіх наук, як відомо, є філософія. Етнопсихологію з нею крім «коріння» поєднує цікавість до специфічних особливостей різних націй та їх вплив на між культурну взаємодію.

Традиційно найтісніший зв’язок етнопсихологія має з етнографією. Адже біля джерел етнопсихології стояли не психологи, а етнографи, які й запропонували виділити один з її розділів — психічну етнографію, тобто вивчення інтелектуальних здібностей народу, силу волі та характер, почуття гідності. Отже, етнопсихологію та етнографію поєднує об’єкт дослідження — етнічні спільноти, але етнографія вивчає побут і культуру народів, а етнопсихологія досліджує свідомість етнічних спільнот, закономірності її формування та функціонування.

Така галузь етнічної психології, як психологічна антропологія близька за змістом до соціальної (культурної) антропології, але остання має свою сферу дослідження — людину як частину культури, властивої певній спільноті.

Деякі дослідники розглядають етнопсихологію як галузь соціальної психології, оскільки ці науки близькі за об’єктом і предметом дослідження. Соціальна психологія вивчає процеси розвитку та функціонування суспільної психології та соціальних спільнот (великих і малих соціальних груп), а етнопсихологія — духовно-психологічні риси етносів, їхню специфіку та прояв у всіх сферах діяльності та культури. Виділення етнопсихології із соціальної психології як наукового напряму пов’язане з особливим інтересом до етнічної свідомості та ідентичності в соціальних стосунках суспільства.

Етнічні спільноти, оскільки вони є соціальними спільнотами, вивчає і соціологія, але в неї більш узагальнений підхід до них. Однак у підходах до етнічної свідомості в соціології та етнопсихології багато спільного, зокрема, вони користуються суміжними методами дослідження.



Культурологічні дослідження тісно пов’язані з етнографічним аналізом культури, з розробкою її етнічних проблем. Культурологія як і етнопсихологія вивчає мову, побут, архітектуру, творчість, а також релігію різних етносів.

Беззаперечний зв’язок етнопсихології і з фольклористикою. Якщо фольклористика вивчає фольклор різних народів взагалі, то етнопсихологія приділяє увагу архетипам та міфам (у психологічному їх сенсі), які зафіксовані у фольклорі.

І нарешті, з історії етнопсихологія бере матеріал про зародження, розвиток, а також зникнення чи асиміляцію певних етнічних груп: націй, національностей, народностей.

Етнопсихологія та екологічна психологія - протягом тривалого часу вчені досліджують вплив екології на етнічну психологію. Так, існує чимало робіт, де показано, як довкілля (природа, архітектура) впливає на формування менталітету тієї чи іншої нації4.



Політична психологія в своїх дослідженнях спирається на знання здобуті етнопсихологами, саме вони допомагають в практиці розробки стратегій взаємодії та вирішення міжнаціональних та міжетнічних проблем в рамках держави та світу.

Педагогіка точніше її галузь етнопедагогіка розглядає проблеми виховання в контексті народної культури і як засіб такого виховання виступає народна педагогіка. Этнопедагогика (з грец. народ + наука про виховання дітей) - галузь педагогічної науки, що займається:

1) дослідженням своєрідності цілей, завдань, методів, прийомів і способів виховання й навчання, традиційних для конкретних народів;

2) порівняльним вивченням специфіки навчання й виховання в різних народів;

3) аналізом впливу національної психології на навчання й виховання представників тих або інших етнічних спільнот;

4) обліком закономірностей цього процесу в організації й здійсненні педагогічного й навчального впливу. Етнопедагогіка тісно пов'язана з етнічною психологією. Але їх не можна ототожнювати, як це іноді робиться5.
Крім того, у цей час із конкретних наук виділилися прикладні галузі знань, орієнтовані на вивчення національної специфіки численних соціальних явищ і процесів, без аналізу результатів досліджень яких не може обійтися етнічна психологія. Разом з тим ці галузі знань відрізняються своїм предметом і відповідно специфікою досліджень.

Так, етносоціологія (з грец. плем'я, народ і з лат. суспільство + наука) наукова дисципліна, що зложилася на стику соціології й етнографії; займається вивченням соціальних явищ, що відбуваються в різних етнічних спільнотах. Деякі її представники, вважають, що вона повинна досліджувати національну свідомість і самосвідомість, етнопсихологічні особливості людей, що проявляються в національних відносинах, міжособистісній соціальній взаємодії, спілкуванні й поведінці, тобто охоплювати більшу частину предмета етнічної психології.

Етнокультурологія (з грец. народ + розвиток + наука) - визначальний фактор етнопсихологічних характеристик народів - вплив культурного середовища. Культура починається з того, що на поведінку людей накладаються обмеження, тому що цілісність культурного середовища припускає вироблення єдиних правил поведінки, наявність загальної національної пам'яті, єдиної картини світу в представників одного етносу. У процесі історичного розвитку кожен народ створює власну однорідну систему культурних цінностей, які використаються його членами для вираження своєї етнічної свідомості.

Культурна антропологія (з грец. розвиток + людина + наука) - галузь науки, що виникла на стику культурології й етнографії (соціальної антропології), займається вивченням людини як представника різних культур, національних спаільнот. Вона досліджує індивіда як члена певної етнічної групи, розглядаючи останню як частину цілого - конкретної культури, що розуміється як спосіб життя, властивому тому або іншому народу, суспільству.

Етнопсихолінгвістика (з грец. народ + душа + з лат.) - галузь лінгвістичної науки, що як головний фактор формування психіки етносу розглядає вплив мови й мислення, які накопичують і відбивають історичний досвід. На думку її представників, будь-яка мова тісно пов'язана з етнічними, правовими, релігійними формами суспільної свідомості, які несуть у собі значне етнічне навантаження. Крім того, вважається, що у функціональному плані структура мови визначає й структуру мислення представників конкретної національної спільності, а специфічна функція мови впливає на своєрідність розвитку їхніх психічних процесів6.
3. Предмет і об’єкт дослідження етнопсихології.

Як говорилось вище, етнопсихологія як самостійна наука зародилась на ґрунті таких дисциплін, як етнографія, соціальна психологія, соціологія та соціальна антропологія. Тому з даними науками у неї схожий предмет дослідження — етнічні спільноти. Але у кожної з них до нього власний підхід. Якщо етнографія вивчає побут і культуру народів, то етнопсихологія — свідомість етнічних спільнот, закономірності її формування та функціонування, а також інші психологічні особливості етносу.

Найчіткіше визначення предмета етнопсихології знаходимо у А. Бороноєв і
В. Павленко. Предметом етнопсихології є соціально-психологічні риси національно-етнічних спільнот, їхній вплив на поведінку особистості, а також соціально-психологічні процеси й особливості етнічного розвитку та міжнаціонального спілкування.

Виходячи з цього визначення, автори виділяють у предметній галузі етнопсихології три дослідницьких блоки:

1. Вивчення феномену етнопсихології на двох її рівнях: власне психології та самосвідомості. Тут досліджується зміст етнопсихології у сферах культури та способу життя тієї чи іншої спільноти. Вивчається набуття особистістю національних рис та їхнього впливу на її життєдіяльність і поведінку, усвідомлення нацією власних якостей та ідентифікація себе з певною спільнотою, система народної (етнічної) педагогіки, що допомагає зрозуміти, як індивід набуває національних рис і самосвідомості під впливом культурно-духовного середовища, яке визначає його поведінку.

2. Вивчення соціально-психологічних явищ, що виникають при спілкуванні людей різних національностей. Соціальна психологія виділяє три види спілкування: комунікативне, інтерактивне та перцептивне. Дана класифікація була запозичена етнопсихологією для власних дослідницьких проблем.



Комунікативне спілкування — це обмін інформацією між людьми, продуктами духовної сфери, ідеями, станом свідомості, почуттями. У міжетнічному спілкуванні цей процес дуже складний і залежить від активності суб’єктів спілкування, їхніх установок, клімату та способу життя народів.

Інтерактивне спілкування — це взаємодія людей на основі спільної діяльності. Тут також є місце для дослідження етнічних проблем. Наприклад, спостерігається, що спільній діяльності представників різних народів часто заважають різні трудові навички та звички, національний досвід в організації праці, її темпи та характер спілкування.

Перцептивне спілкування розглядається як сприймання та розуміння людьми різних національностей одне одного. Цей дослідницький блок пов’язаний із вивченням закономірностей спілкування та соціально-психологічних аспектів взаємодії представників різних етнічних груп у конкретних ситуаціях. Значне місце тут відводиться проблемі етнічних стереотипів.

3. Третій дослідницький блок етнічної психології пов’язаний із вивченням соціально-психологічних закономірностей розвитку етнічних спільнот — етногенезу7.

Крім того, етнопсихологія вивчає таку проблему, як “етнос та особистість”. Адже становлення людини як особистості неможливе без етнічної культури, цінностей, традицій, без елементів свідомості та підсвідомості спільноти, до якої вона належить8.
4. Психологічна сутність основних понять етнопсихології (можна на самостійне опрацювання).

Відправним поняттям, з якого починається вивчення науки етнопсихології — це поняття “етносу”. Як же визначається поняття “етнос” у сучасній етнопсихології?



Етнос — від гр. плем’я, народ — це стійка сукупність людей, які мають загальні, відносно стабільні особливості культури та психіки, а також усвідомленням своєї єдності та відмінності від усіх інших схожих утворень.

Націядуховно-психологічна спільність, заснована на територіально-економічній та історико-культурній єдності. Нація, зазначають дослідники, як форма етнічної спільності, склалась на відносно пізньому етапі історичного розвитку людства. Виникнення націй пов’язане з періодом становлення капіталізму. Отже, хоч нації й існують у сучасних суспільствах як найпоширеніші форми етнічної спільності, але, окрім них, існують і такі різновиди етнічних спільнот, як народність, національна група та ін.

Далі за своїм значенням для етнопсихології є поняття “психічного складу”. Психічний склад — це стійкі риси психіки людей, що склалися на основі тривалої історії розвитку народу, які проявляються у звичках, смаках, звичаях, традиціях, емоційному сприйманні людиною навколишнього середовища та темпераменті.

Психічний склад іноді ототожнюють із поняттям характеру народу, але поняття “характер” вужче, ніж психічний склад.

Національний характер — це відносно стійкі психічні властивості народу, що залежать від конкретних історичних і соціально-економічних умов існування певної спільноти.

У кроскультурних дослідженнях, які проводяться у рамках етнопсихології, часто використовується поняття “етнічні стереотипи”. Етнічні стереотипи — це відносно стійкі уявлення про моральні, розумові та фізичні якості, що властиві представникам тих чи інших спільнот.

Етнічні стереотипи, у свою чергу, поділяються на автостереотипи

та гетеростереотипи. Автостереотипи — це думки, судження, оцінки, котрі стосуються певної етнічної спільноти представниками цієї ж самої спільноти (на-

приклад, висловлювання українців про українську націю). Автостереотипи — це, як правило, комплекс позитивних оцінок, адже люди схильні лояльно ставитись до своїх недоліків і розглядати їх як один з проявів позитивних якостей. Так, жадібність можна тлумачити як бережливість, а неорганізованість — як широту душі. Гетеростереотипи — це сукупність оціночних суджень про інші народи. Гетеростереотипи, на відміну від автостереотипів, можуть бути як позитивними, так і негативними. Це залежатиме від історичного досвіду взаємодії конкретних народів. Гетеростереотипи відбивають минулий та актуальний позитивний і негативний досвід взаємовідносин народів, особливо у тих сферах діяльності, де дані народи активно спілкувались або спілкуються — приміром торгівля, сільське господарство. Негативні гетеростереотипи формуються, якщо народи перебувають у конфлікті. Останнім часом ми дуже часто зустрічаємось з таким поняттям, як етнічний конфлікт.

Етнічний конфлікт — це форма міжгрупового конфлікту, коли групи з протилежними інтересами поляризуються за етнічною ознакою. Причиною етнічних конфліктів, як правило, бувають етнічні, соціальні, політичні та економічні суперечності. Загострення етнічного конфлікту супроводжується зростанням етноцентризму, що властивий у тій чи іншій мірі етнічній самосвідомості будь-якого рівня розвитку, посиленням циркуляції в суспільстві негативних етностереотипів, посиленням націоналізму.

Етноцентризм — це погляд на етнопсихолгічні особливості іншого народу з точки зору уявлень власного народу. З поняттям “етноцентризм” тісно пов’язане поняття “етнічні установки”.

Етнічні настановлення — це готовність особистості сприймати ті чи інші явища етнічного життя та міжетнічних стосунків і, відповідно до цього сприймання, діяти певним чином у конкретній ситуації.

І нарешті, дуже важливим поняттям етнічної психології є поняття “національного характеру”. Національний характер — це відносно стійка сукупність рис характеру, які властиві переважній більшості представників певної нації. В основі національного характеру лежить національна самосвідомість, у зв’язку з чим деякі західні вчені називають націю психологічним видом9.




1 Льовочкіна А. М. Етнопсихологія: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — 144 с.


2 Льовочкіна А. М. Етнопсихологія: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — 144 с.


3 Бромлей Ю. В. Очерки теории этноса. — М.: Наука, 1984.


4 Льовочкіна А. М. Етнопсихологія: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — 144 с.


5 Крысько В.Г. Этнопсихология и межнациональные отношения. Курс лекций / В.Г. Крысько.— М.: Издательство «Экзамен», 2002. с. 6-7.

6 Крысько В.Г. Этнопсихология и межнациональные отношения. Курс лекций / В.Г. Крысько.— М.: Издательство «Экзамен», 2002. – с. 5-6.


7 Бороноев А. О., Павленко В. Н. Этническая психология. — СПб., 1994.


8 Льовочкіна А. М. Етнопсихологія: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — С. 10.

9 Льовочкіна А. М. Етнопсихологія: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — с. 20-21.



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка