Л. Д. Удалова 2015 року



Скачати 415.79 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації26.04.2016
Розмір415.79 Kb.
  1   2


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра кримінального процесу

Начальник кафедри

кримінального процесу

доктор юридичних наук

професор, Заслужений діяч

науки і техніки України

полковник міліції

Л.Д. Удалова

«___» __________ 2015 року

ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ

з навчальної дисципліни «Судові та правоохоронні органи України»

ТЕМА № 10



«Міжнародна організація поліції – Інтерпол»

Навчальний час 2 години


Для курсантів (студентів) 1 курсу ННІПФСКМ,ННІПФЕК,ННІПФГБНГ, ННІЗН

Обговорено та ухвалено на засіданні кафедри

«___» _____________ 2015 року, протокол № .

Київ 2015

Вид лекції: загальнопредметна
Дидактичні цілі:

1.Навчальна: домогтися обізнаності курсантів у теоретичних питаннях, що передбачаються програмою навчальної дисципліни, слугувати подальшому міцному засвоєнню знань, формуванню практичних умінь і навичок з конкретного матеріалу.

2. Розвиваюча: удосконалювати інтелектуальні здібності, мовлення, пам'ять, увагу, уяву, мислення, спостережливість, активність, творчість, самостійність курсантів, прищеплювати їм раціональні способи пізнавальної діяльності.

3. Виховна: сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних, та інших якостей особистості, вихованню колективу.


Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки:

Забезпечуючі дисципліни – теорія держави та права; міжнародне право.

Забезпечувані дисципліни – кримінальний процес; криміналістика; оперативно-розшукова діяльність.
Навчально-методичне забезпечення лекції:

Наочність: схеми, телезаставки

Технічні засоби навчання: мультимедійні засоби

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

Вступ


  1. Розвиток Інтерполу, його структура та основні завдання.

  2. Українське Національне Центральне Бюро Інтерполу.

  3. Порядок здійснення міжнародного розшуку осіб за запитами правоохоронних органів України та на її території за запитами правоохоронних органів держав-членів Інтерполу.

  4. Видача (екстрадиція) особи, яка розшукується правоохоронними органами України та затримана на території держав, які не є членами СНД

  5. Особливості взаємодії під час розкриття і розслідування окремих видів злочинів.

Висновки
Література:

  1. Бандурка О.М. Інтерпол: Міжнародна організація кримінальної поліції: Наук.-практ. посібник. – Харків: Основа, 2003.– 324 с.

  2. Бельсон Я.М. Интерпол в борьбе с уголовной преступностью. – М.: Наука, 1989. – 240 с.

  3. Бельсон Я.М. Международная организация уголовной полиции (Интерпол): Учебное пособие. – М., 1981. – 76 с.

4. Візит делегації органів прокуратури України до Генерального секретаріату Інтерполу// Вісник прокуратури.- 2013.- № 6.- С. 6-7.

  1. Виноградова О.І. Міжнародне співробітництво України у галузі боротьби зі злочинністю: Автореф. дис. ...канд..юрид. наук: 12.00.09. – Харків, 2000. – 22 с.

  2. Вказівка Генеральної прокуратури України “Про порядок застосування окремих положень міжнародних договорів України з питань правової допомоги у кримінальних справах у відносинах з державами-учасницями Конвенцій Ради Європи в галузі кримінального права” від 10.08.2000 року за № 14-3-98-00. – Київ, 2000.

Гриб В.Г.

  1. О международном сотрудничестве в противодействии преступлениям, совершаемым с использованием банковских карт/ В.Г.Гриб, С.В.Васюков// Российский следователь.- 2014.- № 6.- С. 35-40.

  2. Інструкція про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства: Затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Верховного Суду України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29.06.1999 р. № 34/5/22/103/512/326/73, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.07.1999 р. за № 446/3739. // Офіційний вісник. – 1999. – № 28. – С. 185-194.

  3. Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів: Затверджена спільним наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України № 3/1/2/5/2/2 від 9 січня 1997 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.02.1997 р. за № 54/1858 // Офіційний вісник України. – 1997. – Число 9. – С. 77.

  4. Інструкція про порядок зносин органів внутрішніх справ України з компетентними правоохоронними органами іноземних держав з питань запобігання, розкриття та розслідування злочинів: Затверджена наказом МВС України № 600 від 6 вересня 1995 року. – Київ, 1995.

  5. Інструкція про порядок обробки інформації в НЦБ Інтерполу в Україні: Затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України,Генеральна прокуратура України, Служба безпеки України, Державний комітет у справах охорони державного кордону України, Державна митна служба України, Державна податкова адміністрація України № 3/1/2/5/2/2 від 09.01.97 р.

  6. Інструкція про порядок приймання–передавання осіб, які перебувають під вартою, на кордоні України та за її межами: Затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного комітету у справах охорони державного кордону України № 474/845 від 17.11.1998 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.01.1999 р. за № 16/3309. – Київ, 1999., затверджена Наказом МВС 14.05.2009 N 217

  7. Конституція України (1996): чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 вересня 2013р. (ОФІЦ.ТЕКСТ). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2013. – 64с.

  8. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2т./Є.М. Блажівський, Ю.М. Грошевий, Ю.М. Дьомін та ін.;за заг.редакцією В.Я. Тація, В.П. Пшонки, А.В. Портнова – Х.: Право, 2012.

  9. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг.редакцією професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстініан, 2012. – 1224с.

  10. Международная ассоциация. Декларация о минимальных стандартах безопасности и защиты государственных прокуроров и их семей: приняты 1 марта 2008 г. (Финляндия, г. Хельсинки)// Законность.- 2013.- № 1.- С. 11-12.

  11. Методичні рекомендації щодо виконання вимог міжнародних договорів та КПК України при підготовці і виконанні клопотань про перейняття кримінального провадження: схв. метод, радою при прокуратурі Тер- ноп. обл., протокол № 10 від 14 грудня 2012 р. - Тернопіль, 2012. -21с.

  12. Методичні рекомендації щодо виконання вимог міжнародних до­говорів та КПК України про міжнародну правову допомогу при проведенні процесуальних дій / [Бедро О.В., Григоровський В.В., КіцулО.Ю., Коваленко О. В., Красноборова М.П., НовикЛ.Г., Са- пін О. В.]. - K.: Генеральна прокуратура України; Національна академія прокуратури України, 2012. - 60 с.

  13. Наказ № 656 від 31 серпня 1999 року “Про внесення змін до Інструкції про порядок зносин органів внутрішніх справ України з компетентними правоохоронними органами іноземних держав з питань запобігання, розкриття та розслідування злочинів, затвердженої наказом МВС України № 600 від 06.09.95 року”. – Київ, 1999.

  14. Наказ Генерального прокурора України № 32 від 12.08.1999 р. “Про стан прокурорського нагляду за додержанням вимог закону при розслідуванні кримінальних справ і розгляді повідомлень про злочини, що надійшли від іноземних компетентних установ”. – Київ, 1999.

  15. Национальное Центральное Бюро Интерпола в Российской Федерации: Сборник / Сост. Ю. Мельников, Е. Тупышев, М. Артамошкин. – М., 1994. – 168 с.

  16. Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні: Затверджено Указом Президента України від 10.06.1993 року № 198 // Урядовий кур’єр. – 1993. – № 93-94. – 24 червня.

  17. Положення про Національне центральне бюро Інтерполу: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 25 березня 1993 року // Юридичний вісник України. – 1999. – № 41 (225). – 14-20 жовтня.

  18. Положення про порядок розміщення дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних та іноземних організацій в Україні: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.1995 року № 146 в ред. від 28.06.1997 р. // Урядовий кур’єр. – 1997. – № 128-129. – 17 липня.

  19. Постанова Кабінету Міністрів України “Про вступ України до Інтерполу” № 555 від 30 вересня 1992 року // Юридичний вісник України. – 1999. – № 41 (225). – 14-20 жовтня.

  20. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Національне центральне бюро Інтерполу” № 220 від 25 березня 1993 року // Юридичний вісник України. – 1999. – № 41 (225). – 14-20 жовтня.

  21. Правові основи міжнародної діяльності МВС України: Збірник міжнародно-правових договірних документів в 2-х томах. – Т. 1. – К., 1997. – 211с.

  22. Правові основи міжнародної діяльності МВС України: Збірник міжнародно-правових договірних документів в 2-х томах. – Т. 2. – К., 1997. – 184с.

  23. Про дію міжнародних договорів на території України: Закон України від 10 грудня 1991 р. // Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 137.

  24. Про міжнародні договори України: Закон України вiд 29.06.2004 № 1906-IV.

  25. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст.20.

  26. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.

  27. Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України: Закон України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 18. – Ст. 101.

  28. Про правонаступництво України: Закон України від 12 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 617.

  29. Родионов К.С. Интерпол вчера, сегодня, завтра. – 3-е изд. –М.: “Международные отношения”, 1990. – 222 с.

35. Родионов К.С. Европол : правовая природа/ К. С. Родионов// Государство и право.- 2013.- № 5.- С. 84-94.
ВСТУП
Україна з перших років своєї незалежності почала активно входити в сферу міжнародного співробітництва, одним з елементів якого є спільні з іноземними державами дії по боротьбі зі злочинністю.

Проблеми боротьби зі злочинними проявами не можуть бути успішно розв’язані у межах однієї держави, оскільки відкритість кордонів унаслідок демократичних процесів, що відбуваються в країнах, які знаходилися раніше за “залізною завісою”, сприяє поширенню транснаціональної злочинності.

Отже, створення спеціальних підрозділів правоохоронних органів, основним напрямком діяльності яких є міжнародне співробітництво в забезпеченні ефективної боротьби зі злочинністю, стало нагальною необхідністю. Це зумовило створення в Україні Національного центрального бюро Інтерполу, можливості якого використовуються правоохоронними органами України для співробітництва з Генеральним Секретаріатом Інтерполу і правоохоронними органами зарубіжних держав у ході здійснення діяльності, пов'язаної з попередженням, розкриттям і розслідуванням злочинів, що мають транснаціональний характер чи виходять за межі України.

1. Розвиток Інтерполу, його структура та основні завдання
Інтерпол – міжнародна організація кримінальної поліції, створена для координації взаємодії правоохоронних органів держав та здійснення спільних заходів щодо боротьби з міжнародною злочинністю.

Ця організація фактично була заснована 1914 року на 1 Конгресі Кримінальної поліції в Монако. 7 вересня 1923 року на 2 Міжнародному конгресі Кримінальної Поліції в Австрії створена Міжнародна комісія Кримінальної поліції (ІРС) з штаб-квартирою у Відні. У 1946 році в Брюсселі на черговій конференції прийнятий перший статут Інтерполу, а його штаб-квартирою визначений Париж. 1956 року прийнято новий статут Інтерполу.

У листопаді 1992 року на 61 Генеральній Асамблеї Інтерполу в Дакарі (Сенегал) Україна прийнята членом цієї організації. Як кожен із членів вона сплачує визначений для неї однорічний внесок у сумі 259500 швейцарських франків. Положення про Національне центральне бюро Інтерполу затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 25 березня 1993 року. Зараз У роботі Інтерполу бере участь 182 країни.

Інтерпол ставить перед собою наступні завдання:

- удосконалення співробітництва правоохоронних органів та забезпечення їх широкої взаємодії у сфері боротьби зі злочинністю на основі дотримання вимог Декларації прав людини та національного законодавства країн-учасниць;

- створення і розвиток закладів сприяння попередженню і боротьбі зі злочинністю.

Інтерпол має таку структуру: Генеральна Асамблея, Виконавчий Комітет, Генеральний Секретаріат, Національні центральні бюро Інтерполу.

Генеральна Асамблея – вищий орган управління Інтерполу, який зорюють делегати країн-учасниць, що збираються на сесії один раз на рік.

Виконавчий комітет складається із Президента, трьох Віце-президентів та дев’яти делегатів, які обираються Генеральною Асамблеєю.

Генеральний Секретаріат – основний виконавчий орган Інтерполу, який включає в себе поліцейський, інформаційно-довідковий та інші відділи. Генеральний Секретаріат складає близько 260 осіб, серед яких і поліцейські, підряджені до складу Інтерполу країнами-учасницями. Роботою Генерального Секретаріату керує Генеральний Секретар, який затверджується на цій посаді Генеральною Асамблеєю строком на 5 років.

Генеральний Секретаріат виступає як міжнародний центр боротьби зі злочинністю і діє як спеціалізований інформаційний центр, організує розшук злочинців через Національні Центральні Бюро Інтерполу країн-учасниць.

Член Інтерполу – держава, яка була прийнята до Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол рішенням Генеральної Асамблеї більшістю у 2/3 голосів відповідно до раніше поданої заявки від імені уряду або іншого уповноваженого вищого органу виконавчої влади цієї держави.

Національне центральне бюро Інтерполу (НЦБ Інтерполу) – орган, визначений державою-членом Інтерполу для забезпечення постійного та активного співробітництва в рамках Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол. Відповідно до п. 1 Положення про Національне центральне бюро Інтерполу, повноваження НЦБ Інтерполу покладені на Міністерство внутрішніх справ України.

Робочий апарат НЦБ Інтерполу – структурний підрозділ центрального апарату Міністерства внутрішніх справ України, на який безпосередньо Докладена організація виконання функцій МВС України як Національного центрального бюро Інтерполу.

Державний розшук – комплекс оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються в місцях можливого перебування в Україні розшукуваних, проживання (реєстрації) встановлюваних невідомих осіб, у тому числі з використаннямобліків МВС України, якщо є підстави вважати, що розшукувана (встановлювана) особа може чи могла перебувати (проживати) на території України.

Міждержавний розшук – комплекс оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються на території країн-учасниць СНД за ініціативою правоохоронних органів однієї із зазначених країн з метою встановлення, арешту та видачі (екстрадиції) осіб, які переховуються від дізнання, слідства, суду та виконання вироку суду, з’ясування місцезнаходження та долі безвісно зниклих людей, осіб, які втратили зв’язки з близькими родичами, встановлення місцезнаходження громадян, які ухиляються від виконання рішень судів за позовами, встановлення особи за невпізнаними трупами та невідомих людей.

Міжнародний розшук - комплекс розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються на території країн-учасниць Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол каналами НЦБ Інтерполу в Україні з метою встановлення, арешту та видачі (екстрадиції) осіб, які переховуються від дізнання, слідства, суду та вироку суду, з’ясування місцезнаходження та долі безвісно зниклих людей, осіб, які втратили зв’язки з близькими родичами, встановлення місцезнаходження громадян, які ухиляються від виконання рішень судів за позовами, встановлення особи за невпізнаними трупами та невідомих людей.

Розшукуваний – громадянин України, громадянин іноземної держави, особа без громадянства, необхідність розшуку якої виникає на підставах, передбачених законодавством України, міждержавними договорами (угодами).

Встановлення особи – збирання документальних, антропологічних та інших ідентифікаційних ознак і відомостей, які з великою мірою вірогідності індивідуалізують встановлюваного серед інших осіб.

Безвісно зникла особа – особа, яка зникла раптово, безпричинно і місцеперебування якої невідоме.



2. Українське Національне Центральне Бюро Інтерполу

Повноваження Українського Національного Центрального Бюро Інтерполу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 220 від 25 березня 1993 року покладаються на МВС, у рамках якого створюється Робочий апарат Бюро.

Українське бюро Інтерполу забезпечує:

- співробітництво правоохоронних, органів України та зарубіжних країн як у цілому, так і в окремих напрямках боротьби зі злочинністю надає можливості для: підготовки та надсилання ініціативних запитів за кордон; підготовки та надсилання відповідей на запити зарубіжних правоохоронних органів; обміну оперативно-розшуковою, оперативно-довідковою та криміналістичною інформацією про підготовку і вчинення злочинів та причетних до них осіб, а також архівною та, в окремих випадках, процесуальною інформацією; обміну науково-технічною та іншою інформацією з питань боротьби зі злочинністю.

- організацію взаємодії з Генеральним секретаріатом та відповідними органами держав-членів Інтерполу в боротьбі зі злочинністю;

- оцінку рівня поширення в Україні злочинності, що має транс­національний характер, і злочинної діяльності громадян України за кордоном.

Для вирішення цих завдань Українське бюро Інтерполу здійснює такі функції:

- забезпечує обмін офіційною та конфіденційною (оперативно-розшуковою) інформацією у межах Інтерполу та правоохоронних органів України з питань боротьби зі злочинністю;

- надсилає до Генерального секретаріату і національних центральних бюро держав-членів Інтерполу запити та відомості правоохоронних органів країни, пов’язані з інформацією про злочин і злочинців, розшукуваних осіб, предмети, документи, здійснення нагляду за особами, які підозрюються у вчиненні злочинів, тощо;

- приймає і контролює реалізацію запитів та інформацій Генерального секретаріату й національних центральних бюро держав-членів Інтерполу;

- сприяє представникам компетентних органів зарубіжних держав, які прибули в Україну для здійснення оперативно-розшукових та інших заходів, пов’язаних із боротьбою зі злочинністю;

- терміново інформує національні центральні бюро держав-членів Інтерполу про випадки безпосереднього звертання до їх компетентних органів Е правоохоронних органів країни;

- у разі необхідності подає до Генерального секретаріату і до національних центральних бюро держав-членів Інтерполу зведену інформацію про злочини, скоєні іноземними громадянами на території України, а також іноземних громадян, яких затримано в Україні за підозрою в учиненні злочинів, притягнуто до кримінальної відповідальності або засуджено;

- скликає на підставі інформації, що надходить від правоохоронних органів країни, звіти, передбачені Інтерполом, і надсилає їх до Генерального секретаріату;

- готує аналітичні огляди, звіти та узагальнення за матеріалами Інтерполу з проблем боротьби зі злочинністю;

- формує на підставі інформації, одержаної у ході своєї діяльності, банк даних про злочини і злочинців,- розшукуваних осіб, предмети і документи;

- бере участь у розробці проектів законодавчих і нормативних актів, що регламентують роботу, спрямовану на боротьбу зі злочинністю;

- контролює в межах своєї компетенції додержання міжнародних договорів України щодо боротьби зі злочинністю;

- замовляє в бібліотеці Генерального секретаріату Інтерполу законодавчі та нормативні акти держав-членів Інтерполу з питань боротьби зі злочинністю, міжнародно-правові документи, угоди, що регламентують міжнародне співробітництво у цьому напрямі, а також документи про діяльність поліції;

- формує банк даних з такої інформації.

Укрбюро Інтерполу отримує інформацію від правоохоронних органів, центральних і місцевих органів державної виконавчої влади України з питань, що входять до його компетенції, та надає їм отриману по лінії Інтерполу інформацію безплатно.

Для розробки пропозицій щодо боротьби зі злочинністю, яка має транснаціональний характер або виходить за межі країни, Укрбюро Інтерполу може звертатися до радників, які виконують виключно консультаційні функції на договірних засадах. Склад радників визначається МВС за погодженням з Мін'юстом і Службою безпеки. Структура і штати робочого апарату Укрбюро Інтерполу затверджуються Міністром внутрішніх справ.

Інструкцією “Про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів” (Затверджена Наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України № 3/1/2/5/2/2 від 9 січня 1997 року) визначені такі порядок і процесуальна форма взаємодії органів дізнання та досудового слідства й інших правоохоронних органів України з правоохоронними органами інших держав.

Запити та інші документи, які надсилаються до НЦБ, повинні мати необхідні реквізити: назва органу, його повна адреса, телефон, телетайп або факс, вихідний номер та номер посилання (за його наявності), прізвище та телефон виконавця.

Запити та інші документи виконуються лише у друкованому вигляді і підписуються керівниками органу.

Запити до НЦБ надсилаються, як правило, через підрозділи Укрбюро Інтерполу в головних управліннях МВС України в Криму, м. Києві та Київській області, управліннях МВС України в областях та м. Севастополі. Запити, одержані правоохоронними органами України з НЦБ, виконуються у такі терміни: з поміткою “терміново” – протягом доби з часу надходження; “звичайно” – у найкоротший термін, але не більше десяти діб; “не терміново” – у найкоротший термін або до вказаної у запиті дати, але не більше 1 місяця.

Відповідальність за своєчасне та якісне виконання запитів НЦБ несе керівник органу, куди надійшов запит для виконання. За неможливості своєчасно виконати запит, керівник зазначеного органу письмово інформує НЦБ про обставини та причини, що перешкоджають своєчасному виконанню.

Змінити термін виконання запиту за наявності об’єктивних обставин, а також зняти з контролю виконаний запит може лише керівник, який дав доручення до виконання, або особа, яка його заміщає. Зупинити виконання запиту або скасувати його має право лише начальник НЦБ та його заступники, НЦБ країни – ініціатора запиту або Генеральний секретаріат Інтерполу.

НЦБ відмовляє повністю або частково у виконанні запитів:

- які не стосуються компетенції Інтерполу;

- які пов’язані зі злочинами політичного, військового, релігійного чи расового характеру;

- виконання яких призведе до порушення:

а) суверенітету та безпеки України;

б) законодавства України чи держави, куди надсилається запит;

в) прав людини;

- якщо вони оформлені з порушенням встановлених вимог;

- якщо вони надійшли від відомств, установ та організацій, що відповідно до законодавці ва України не є правоохоронними органами;

- якщо вони надійшли від фізичних осіб.

Про відмову у виконанні запиту НЦБ письмово інформує ініціатора із зазначенням причин відмови.

Під правоохоронними органами України стосовно боротьби з міжнародною злочинністю маються на увазі органи Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури, Служби безпеки, Держком кордону, Державної митної служби, Державної податкової адміністрації України.

Міжнародний розшук з використанням можливостей робочого апарату НЦБ Інтерполу здійснюється відповідно до вимог:

- Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 09.01.1997р. № 3/1/2/5/2/2;

- Інструкції з організації розшуку осіб органами внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 29.07.2002 р. № 765 дск;

- рішень Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол.

Також, допускається використання можливостей Інтерполу для здійснення заходів у рамках міждержавного розшуку за наявності сукупності наступних умов:

- достовірних даних щодо можливого місцезнаходження особи в одній із країн СНД;

- достовірних даних щодо можливого місцезнаходження особи в одній із країн, що не є членами СНД;

- інформації щодо особи у банках даних розшукуваних Генерального секретаріату Інтерполу.

При цьому міжнародний розшук не заміняє собою міждержавний розшук і може проводитись паралельно з ним.

Міждержавний розшук здійснюється відповідно до вимог:

- Інструкції про єдиний порядок здійснення міждержавного розшуку осіб, затвердженої 30.01.2002 р. Рішенням Ради міністрів внутрішніх справ – учасників СНД;

- Інструкції з організації розшуку осіб органами внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 29.07.2002 р. № 765 дск.

  1   2


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка