Курс лекцій з навчальної дисципліни " психологія управління " для студентів денної форми навчання



Сторінка9/12
Дата конвертації12.04.2016
Розмір1.78 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

6.3. ПСИХОЛОГІЧНІ ТИПИ КЕРІВНИКІВ


Поняття „тип” (з грец. — відбиток, форма) висвіт­лює характерні риси особистості, представника певної групи людей. Характерологічними особливостями керівника є суспільна скерованість особистості, „потаємне” „Я” і стереотипи поведінки, які в су­купності становлять цілісність поняття „тип керівника”.

Тип керівника сукупність характерологічних особливостей, які в узагальненій формі описують певну категорію людей, пов’язаних з управлінською діяльністю.

На формування типу керівника впливають: полі­тична система суспільства (тоталітарна, демократична тощо); виробничі відносини, які залежать від способу господарювання; загальнолюдські цінності; цінності конкретного суспільства, які становлять мораль (релігія, традиції, «неписані закони» тощо); психофізіологічна природа людини, зумовлена способом існування інди­віда як частки природної системи (проявляється пере­важно в потребах); національний менталітет.

Тип поведінки керівника є суттєвим чинником впли­ву на якість і ефективність роботи організації. Згідно з теорією К.Юнга, залежно від спо­собів сприймання інформації й процесу прийняття рі­шень виділяють чотири типи особистості:

1. Ті, які думають свідомо. Такі особистості люблять порядок, чіткість і контроль, надають перевагу короткочасним програмам і приймають стандартні рішення.

2. Ті, які думають інтуїтивно. Вони більш схильні до довгострокового планування, проявляють нахили до ін­новацій, сміливо йдуть на ризик.

3. Ті, які відчувають свідомо. Привабливими вважають короткочасні програми, особливу увагу приділяють людському фактору.

4. Ті, які відчувають інтуїтивно. Здебільшого покладаються на інтуїцію, уникають правил, їх приваблюють довгострокові цілі й проблеми, що вимагають не­стандартних рішень.

На основі цієї теорії в США були розроблені тести, застосування яких дає змогу виявляти охарактеризо­вані вище типи керівників.

У багатьох сучасних дослідженнях йдеться про но­вий тип керівника, який головним своїм завданням вва­жає створення власного іміджу і таким чином сприяє формуванню й утвердженню бюрократії.

Керівники бюрократичного типу. Зовні вони нама­гаються підкреслити свою перевагу, але дуже некомфортно почувають себе під час взаємодії із підлеглими. Проявляють активність у роботі різних комітетів. У сво­їх безпосередніх керівників створюють враження постійної зайнятості. Головна шкода від такого типу керів­ників полягає в зниженні рівня мотивації до сумлінної праці серед кваліфікованих працівників.

Велику пізнавальну й практичну цінність мають дос­лідження поведінки керівників у конфліктній ситуації, на основі якої виділяють п'ять типів управлінців: конкуруючий, компромісний, той, який пристосовується, уникає та спів­працює.



Традиційна типізація стверджує, що в управлінській культурі наявні чотири основні типи керівників:

  1. Майстри”. Дотримуються традиційної системи цінностей, яка охоплює виробничу етику і ставлення до співробітників, що залежить від того, наскільки творчо вони виконують свої обов'язки.

  2. Борці з джунглями. Пристрасно прагнуть до влади, сприймають себе та інших мешканцями „людських джунглів”, де кожен прагне „з'їсти” іншого, їх інтелектуально-психічний потенціал скерований пере­важно на забезпечення власної вигоди й добробуту. Колег по роботі сприймають як конкурентів або ворогів, а підлеглих — як засіб боротьби за владу.

  3. Люди компанії”. Ідентифікують себе з організа­цією, до якої належать. Усвідомивши свою психологічну слабкість, прагнуть підпорядкувати себе іншим, дбаючи більше про безпеку, ніж про успіхи.

  4. Гравці”. Розглядають ділове життя та свою роботу як своєрідну гру, люблять ризикувати, але обґрунтовано, схильні до нововведень. Прагнуть не створення власної „імперії”, а задоволення від перемоги.

Серед сучасних керівників корпорацій найширше представлений саме останній тип. Керівникам, які мають найвищі посади, найчастіше притаманні риси „гравців” та „людей компанії”.

Російський психолог Ю.Красовський розглядає принципи класифікації типів керівників як результат професійного емпіричного досвіду керівника. Крім сти­лів організаційної поведінки, він виділяє дві групи типів керівників:



  1. Опорні” — співробітники, які становлять ділову основу організації. До них належать типи „творець” і „незамінний”, які є ядром організації, забезпечують активність її функціонування.

  2. Ажурні” — „прикраса” організації, створюють фон, однак, ніколи не стануть опорою підрозділу або ор­ганізації. До цієї групи належать поширені стереотипи, що проявляються зі значною мірою стійкості:

  • мораліст”. Схильний до розмірковування на моральні теми, любить повчати, вказувати на недоліки тощо;

  • дилетант”. Береться за будь-яку справу, незважаючи на відсутність знань, досвіду для їх здійснення;

—„скептик”. Його супроводжують недовіра, сумніви у всьому;

  • попелюшка”. Це слухняні виконавці, яким нерід­ко доводиться братися за невдячну роботу, не пре­тендуючи на відповідну оцінку своїх старань;

  • себелюбець”. Характеризується загостреним почуттям гонору, дуже активний, намагається демонструвати свої можливості й здібності тощо;

  • діловий”. Його характеризують прагматичність, відсутність відчуття перспективи;

  • гравець”. Здатен швидко захоплюватися здійс­ненням справи, але так само швидко й „охолоджуватися”. Його інтереси й мотиви нестійкі та вибіркові. У випадку жорсткого контролю та відповідальності йому під силу складні завдання, він бере активну участь у життєдіяльності організації;

  • енергійний”. Відрізняється надзвичайною активністю;

  • архіваріус”. Надзвичайно педантичний і скрупульозний, неухильно виконує інструкції. Охайність і ретельність допомагають виконувати роботу, яка для інших є важкою та нецікавою.

В управлінській практиці поширені й такі типи керівників:

  • штабіст”. Йому властива висока виконавча дисципліна, самоорганізація праці, вміння діяти згід­но із законом, функціональне мислення. Проте він не здатен до самостійних рішень в екстремальних си­туаціях, ризику, відповідальності тощо;

— „борець за справедливість”. Проявляє ініціативу, добропорядність, принциповість, професіоналізм у роботі. Попри певну зовнішню схожість суттєво відрізняється від „скандаліста”, у якого завищений рівень домагань при недостатності кваліфікації та здібностей;

— „орач”. Ретельно виконує свої службові обов'язки, кар'єра для нього — не самоціль, а моральне заохочення, яке часто важить більше, ніж матеріальне;

—„імітатор”. Отримавши керівну посаду випадково або завдяки зв'язкам, він імітує бурхливу діяльність, оточує себе „привілейованими”, проявля­є надмірну активність. Здебільшого йому не вистачає професійної, ділової компетентності.

Незалежно від домінування особливостей, на підставі яких можна зарахувати керівників до певного психологічно­го типу та які визначають стиль їх роботи, кожен із них повинен бути наділений рисами, без яких неможливо розробити стратегію своєї поведінки й управлінську кар'єру. До таких рис належать:



  1. Історія. Допомагає суб'єктам управління спостерігати, осмислювати простір і час, які відходять у минуле, максимально застосовувати набутий досвід в управлінській діяльності, у виробленні власного стилю керівництва й типу поведінки. Однак більшість керівників ігнорує ці уроки, найімовірніше через незнання їх.

  2. Аналіз. Дає змогу спостерігати й оцінювати справи в певний момент. Для цього керівникові необхідно немало знати, спиратися на якомога ширшу інформа­цію, бути високорозвиненою особистістю.

3. Передбачення. Забезпечує відчуттям впевненості пер­спектив розвитку, правильності обраного типу поведін­ки. Однак без усвідомлення уроків історії та аналітичних навиків досягти цього неможливо. Інакше передбачення нічим не відрізнятиметься від примітивних прогнозів, які ніколи по-справжньому не допомагають справі.

Урахування цих чинників є запорукою опанування керівником культури управління, допомагає виробити в собі необхідну для будь-якої управлінської діяльності рису— почуття відповідальності.



Контрольні запитання та завдання

  1. Охарактеризуйте ролі, які можуть бути властиві керівникам.

  2. У чому полягають спільні риси керівництва та лідерства? Які їх відмінності?

  3. Розкрийте роль керівника як новатора, вихователя.

  4. Дайте характеристику традиційній концепції стилю керівництва.

  5. Опишіть новаторські концепції стилю керівництва.

  6. Розкрийте стилі керівництва згідно з моделлю Р.Блейка і Дж.Моутона.

  7. Охарактеризуйте типи керівників за теорією К.Юнга.

  8. Розкрийте традиційну психологічну типізацію керівників.

  9. Наведіть класифікацію типів керівників за теорією Ю.Красовського.


Список рекомендованої літератури

Бандурка, А.М. Психология управления [Текст] / А.М.Бандурка, С.П.Бочарова, Е.В.Землянская. − Х.: ООО "Фортуна-пресс", 1998. - 464 с.

Веснин, В.Р. Основы менеджмента [Текст] / В.Р.Веснин. − М., 1996.- 465 с.

Волков, И.Г. Личность руководителя й стиль управлення [текст] / И.Г.Волков. − М., 1992.- 284 с.

Лозниця, В.С. Психологія менеджменту [Текст] / В.С.Лозниця. − К.: ТОВ”УВПК ЕксОб”, 2001.- 512 с.

Мельник, Л.П. Психологія управління [Текст] / Л.П.Мельник. − К.: МАУП, 1999.- 176 с.

Мескон, М. Основы менеджмента [Текст] / М.Мескон, М.Альберт, Ф.Хедоури. − М.: Прогресс, 2000.- 702 c.

Обозов, Н. Н. Психология работы с людьми [Текст] / Н.Н.Обозов, Г.В.Щекин. − К.: МАУП, 2004.- 228 с.

Орбан-Лембрик, Л.Е. Психологія управління [Текст] / Л.Е.Орбан-Лембрик. – К.: Академвидав, 2003.- 568 с.

Психология менеджмента [Текст] / под ред.Г.С. Никифорова. – С.Пб.: Питер, 2004.- 639 с.

Урбанович, А.А. Психология управления [Текст] / А.А.Урбанович. − Мн.: Харвест, 2006.- 640 с.

Шарухин, А.П. Психология менеджмента [Текст] / А.П.Шарухин. − С.Пб.: Речь, 2005.- 352 с.



Тема 7. ПСИХОЛОГІЯ ВПЛИВУ КЕРІВНИКА

НА ПІДЛЕГЛИХ
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка