Курс лекцій для студентів спеціальності 03050901, 03050901 «Облік І аудит» денної та заочної форм навчання, в тому числі перепідготовка спеціалістів



Сторінка7/11
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.26 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

ТЕМА 7. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ЗАПАСІВ


7.1. Організація обліку надходження, зберігання та вибуття запасів.

7.2. Організація контролю за збереженням запасів.


7.1. Організація обліку надходження, зберігання та вибуття запасів

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності інформації про виробничі запаси регламентуються П(С)БО 9 “Запаси” та П(С)БО 16 “Витрати”.

Основні завдання організації обліку запасів на підприємств такі:

контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням запасів та їх збереженням;

відповідність складських запасів нормативним;

раціональна оцінка виробничих запасів;

розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків за місцями зберігання та статтями балансу;

виявлення всіх витрат, пов’язаних з придбанням або виготовленням запасів та визначенням первісної вартості ;

контроль за правильністю використання малоцінних та швидкозношуваних предметів під час їх експлуатації ;

встановлення методології обліку затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції протягом року;

своєчасне оприбуткування і списання готової продукції та оформлення документів щодо її руху;

контроль за виконанням плану з обсягу реалізації готової продукції , номенклатури, асортименту і якості та визначення результатів від її реалізації;

фіксація позавиробничих витрат, пов’язаних зі збутом продукції, контроль за їх обсягом і складом;

контроль за станом розрахунків з покупцями за відвантажену готову продукцію.

П(С)БО 9, 16 визначають способи оцінювання запасів у процесі їх надходженні залежно від джерел надходження (первісна, справедлива, балансова вартість, виробнича собівартість) та списання (метод ідентифікованої собівартості, середньозваженої, ФІФО, нормативних затрат, за цінами продажу). Запаси на дату складання балансу відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою із двох оцінок : первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Запаси, що надходять на підприємство, приймаються за кількістю і якістю. Якщо в процесі приймання буде виявлена недостача, невідповідність якості вимогам стандартів, то подальше приймання запасів припиняється. Про виявлену недостачу або порушення якості складається акт, який є юридичним документом для висунення претензій постачальнику. Приймання виробничих запасів у постачальників здійснює завідувач складу (комірник), із залізничної станції чи аеропорту – експедитор підприємства, якому видається довіреність.

Для забезпечення виробничої програми відповідними матеріальними ресурсами на підприємствах створюються склади. Складський облік організують за видами об’єктів, що зберігаються, за місцями зберігання, за кількістю матеріальних цінностей. Облік матеріальних цінностей на складі здійснює завідувач складу (комірник), який є матеріально-відповідальною особою. Первинними документами, що підтверджують надходження матеріальних цінностей на склад, можуть бути прибутковий ордер, акт про приймання матеріалів, документи постачальника (сертифікати, специфікації, рахунки-фактури, товаротранспортні накладні) з проставленими реквізитами прибуткового ордера. Для полегшення процесу обліку виробничих запасів на складі доцільно використовувати комп’ютери, що значно спрощує ведення аналітичного обліку, який у разі ручного оброблення ведеться на складах за допомогою карток складського обліку, що розміщуються в картотеці. Дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотних відомостях. Всі первинні документи за надходженням (вибуттям) щоденно або один раз за декілька днів, а лімітно-забірні картки – по закінченні місяця матеріально-відповідальна особа здає до бухгалтерії. Бухгалтер систематично, не більш, як один раз на тиждень, на складі в присутності матеріально –відповідальної особи перевіряє правильність і своєчасність розноски даних з первинних документів до карток складського обліку і затверджує це своїм підписом. Недоліки та розбіжності відразу ліквідуються. Бухгалтер приймає від матеріально-відповідальної особи первинні документи і складає спеціальний реєстр.

Кількісний облік готової продукції за видами і місцями зберігання ведеться так. Матеріально-відповідальна особа складає картки складського обліку, де зазначає назву готової продукції, її номенклатурний номер, одиницю виміру, розмір, марку, ціну за одиницю. В картках складського обліку робить записи про надходження та відпускання готової продукції і щоденно виводить її залишки. За допомогою комп’ютера можна складати оборотні відомості обліку випуску з виробництва і руху готової продукції. Залишки готової продукції періодично інвентаризуються. Бухгалтерія складає відомість випуску готової продукції в натуральному і вартісному вираженні.

Основними документами, що відображають відпускання матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб, є лімітно-забірні картки, накладні – вимоги. Відпускання запасів на сторону здійснюється на підставі договорів, нарядів та інших документів і письмового розпорядження керівника підприємства. Відпускання матеріалів стороннім підприємствам оформляють накладними на відпускання матеріалів на сторону.

Для організації синтетичного обліку запасів бухгалтерія підприємства може використовувати такі рахунки: 20, 21, 22, 23,24, 25, 26, 28, 02 “ Активи на відповідальному зберіганні “, 08 “ Бланки суворого обліку “.


7.2. Організація контролю за збереженням запасів

Контроль за збереженням предметів і продуктів праці здійснюється постійним спостереженням за веденням складського господарства і проведенням планових і позапланових перевірок, а також інвентаризаціями в місцях їх розміщення. Контроль за веденням складського господарства проводиться головний бухгалтер, бухгалтер з обліку товароматеріальних цінностей центральної бухгалтерії та інші спеціалісти і керівники структурних підрозділів під керівництвом головного бухгалтера не лише в дні, визначені графіком, а постійно.

Для проведення такого спостереження необхідно створити такі умови зберігання, надходження, переміщення, витрачання матеріальних цінностей, які забезпечували б найменші витрати, усували б можливість псування та скоєння крадіжок цінностей. Для цього необхідно спостерігати за станом складських приміщень, наявністю і своєчасністю клеймування ваговимірювальних пристроїв, наявністю пристосувань для розливу рідких і відпускання сипких матеріалів, за правильним розташуванням матеріалів, організацією охорони складів у неробочий час, дотриманням протипожежних заходів тощо.

Програма організації та бухгалтерського контролю за збереженням і використанням предметів і продуктів праці зберігається у головного бухгалтера як складова частина наказу про облікову політику підприємства Вона може містити такі питання:

розроблення номенклатури предметів і продуктів праці, облікових цін, оформлення номенклатури цінника;

організація ведення книг або карток складського обліку та складання звітів про рух продукції і матеріалів;

складання робочих інструкцій до документів і графіків документообігу;

організація аналітичного і синтетичного обліку предметів і продуктів праці згідно з прийнятою на підприємстві формою обліку;

розроблення функціональних карт або посадових інструкцій працівників матеріального відділу центральної бухгалтерії, індивідуальних та структурних графіків облікових робіт;

спостереження за веденням складського господарства, проведення планових і позапланових інвентаризацій матеріальних цінностей, контроль за виходом продукції, використання на виробництві предметів і продуктів праці за допомогою науково обґрунтованого нормування витрат на виробничі потреби і лімітування їх видачі.

З урахуванням даної програми, змісту посадових інструкцій головний бухгалтер повинен розробити індивідуальні графіки роботи бухгалтера та рахівника матеріального відділу центральної бухгалтерії.

Оперативний бухгалтерський контроль за використанням предметів праці на виробництві починається з організації нормативної бази. Головний економіст господарства з допомогою головного бухгалтера повинен організовувати постійне, безперервне зниження виробничих витрат. Це важливо в умовах застосування в господарстві нормативного методу обліку витрат на виробництво. Проте, дієвість контролю зростає лише у разі його комплексного здійснення бухгалтерією, планово-економічним відділом, відділами нормування сировини й матеріалів, праці та заробітної плати тощо. Однак у всіх контрольних діях ініціатива залишається за головним бухгалтером, який повинен активно допомагати керівникові підприємства та керівникам структурних підрозділів у виконанні ними контрольних функцій у межах своєї компетенції. Виконання цих обов'язків вимагає від головних бухгалтерів підприємств такого ведення обліку, за яким всі операції в процесі виробничої, господарської та фінансової діяльності відображалися б у бухгалтерському обліку, а документи з оформлення господарських операцій були б старанно проаналізовані щодо їх вірогідності, правильності та законності.

В організації та проведенні інвентаризації слід керуватися Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів та розрахунків. Для проведення інвентаризації призначають робочу комісію у складі не менш як трьох чоловік з обов'язковою участю матеріально-відповідальних осіб. До початку інвентаризації в бухгалтерії необхідно обробити всі прибуткові і видаткові документи щодо складу.

Головний бухгалтер або його заступник інструктує інвентаризаційну комісію щодо проведення інвентаризації. До початку інвентаризації від матеріально-відповідальної особи отримують розписку про те, що до початку проведення інвентаризації всі документи здано до бухгалтерії, а цінності оприбутковано або списано.

До початку інвентаризації в картках складського обліку повинні бути відображені всі операції з руху матеріальних цінностей, по кожному з них виведені залишки на день інвентаризації; первинні документи з руху запасів необхідно здати до бухгалтерії для їх бухгалтерського опрацювання.

Наявність цінностей визначається обов'язковим підрахунком, зважуванням, обмірюванням, залежно від одиниць вимірювання. Отримані фактичні результати інвентаризаційна комісія заносить до інвентаризаційних описів. Записи проводяться по кожному окремому найменуванню матеріалів із зазначенням номенклатурного номера, виду, групи, артикулу, партії, сорту.

Інвентаризаційні описи разом з висновками робочої комісії здають до бухгалтерії для виявлення кінцевих результатів. При цьому бухгалтерія складає порівняльну відомість, в якій здійснює взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортування, розрахунок природних втрат, визначає кінцеві результати інвентаризації.

На підставі порівняльної відомості оформлюються результати інвентаризації: пересортування, лишки, нестачі.

В обліку спочатку відображають пересортування, оскільки надлишки чи нестачі можуть бути його наслідком, і лише потім виявляються кінцеві лишки і нестачі.

Особливість відображення в обліку пересортування полягає в тому, що кількісні і сумові дані в синтетичному обліку не змінюються, а зміни відбуваються лише в даних аналітичного обліку. При цьому потрібно оформити довідку бухгалтерії на відображення пересортування в обліку.

Розмір збитків від розкрадання, нестач, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей (за мінусом амортизаційних відрахувань), але не нижче як 50 % від балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Мінстат, відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору за формулою:

Рз = [(Бв–А)·інфл.–ПДВ + Азб.] · 2,

де Бв – балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей; А – амортизаційні відрахування; інф. – загальний індекс інфляції; ПДВ – розмір податку на додану вартість; Азб. – розмір акцизного збору (все, крім інф., у гривнях).

У результаті інвентаризації можна виявити лишки або нестачу виробничих запасів. Проте нестачі товароматеріальних цінностей можуть бути в межах норм природного убутку.

Розмір природного убутку визначають за формулою:

Р уб. = (Н ·Т) / 100,

де Н - норма природного убутку, %; Т–вартість (маса) проданого (відпущеного) товару.

Втрати внаслідок природного убутку списуються тільки в тому разі, якщо у результаті інвентаризації виявлена нестача товарів, а також на підставі відповідного розрахунку, складеного і затвердженого у встановленому порядку.

Мета проведення інвентаризації незавершеного виробництва – визначення фактичної наявності не закінчення оброблення деталей, вузлів, робіт, напівфабрикатів і продукції; виявлення фактичної комплектності незавершеного виробництва (заділів), анульованих замовлень і неврахованого браку; перевірка даних обліку руху напівфабрикатів і деталей і загальної суми витрат за рахунком 23 "Виробництво"; перевірка правильності розподілу суми затрат за видами продукції і уточнення собівартості випущеної продукції.
Запитання до самоперевірки


  1. Навести основні завдання організації обліку запасів.

  2. Яка інформація про запаси зазначається в наказі про облікову політику підприємства?

  3. Яким чином організувати аналітичний облік запасів?

  4. Які особливості організації первинного обліку запасів?

  5. Пояснити порядок формування первісної вартості запасів при їх надходженні на підприємство.

  6. Які методи оцінки запасів при вибутті Вам відомі?

  7. Охарактеризувати основні варіанти обліку МШП, що перебувають в експлуатації.

  8. Які особливості організації обліку запасів на складах підприємства?

  9. Охарактеризувати особливості організації обліку матеріальних цінностей на позабалансових рахунках.

  10. Назвати особливості організації бухгалтерського контролю за наявністю, збереженням та використанням запасів.

ТЕМА 8. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ГРОШОВИХ КОШТІВ

ТА РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ


8.1. Організація обліку грошових коштів.

8.2. Організація обліку дебіторської заборгованості.

8.3. Організація обліку зобов’язань.
8.1. Організація обліку грошових коштів

Основні завданнями організації обліку грошових коштів такі:

належний порядок приймання і видавання готівки, оформлення касових документів, зберігання грошей ;

здійснення контролю за дотриманням касової дисципліни ;

своєчасне і правильне оформлення документів і відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з руху грошових коштів на рахунках у банку.

Для здійснення розрахунків готівкою на кожному підприємстві існує каса – спеціально обладнане приміщення з обов’язковою наявністю сейфа. Приміщення каси повинно бути ізольоване, двері в касу під час здійснення операцій повинні замикатися зсередини, доступ до приміщення каси особам, які не мають відношення до її роботи, забороняється. Дублікати ключів від каси в опечатаних касиром пакетах або скриньках зберігаються у керівника підприємства. Керівник підприємства зобов’язаний забезпечити зберігання грошових коштів під час їх транспортування, обладнати касу та забезпечити в ній ефективне зберігання цінностей. У касі підприємства можуть зберігатися такі цінності: національна та іноземна готівка; грошові документи (поштові марки, проїзні документи, марки держмита); бланки суворої звітності (трудові книжки, власні акції); цінні папери, придбані у інших підприємств.

Операції з приймання та видавання готівки здійснює посадова особа – касир, з яким обов’язково повинен бути укладений догорів про повну матеріальну відповідальність.

У разі заміни касира приймання-передаваня справ, перелічення цінностей здійснюється в присутності керівника, бухгалтера або комісії, яку призначає керівник.

Установами банків за погодженням з підприємством виходячи з розрахунку щоденного надходження або витрачання готівки з урахуванням режиму та специфіки роботи підприємства, його віддаленості від установ банку, розміру касових оборотів, встановлених строків та порядку здачі касової виручки встановлюється ліміт залишку готівки в касі. В протилежному випадку вся готівка в касі на кінець дня повинна здаватися до банку, інакше вона буде визнаватися понадлімітною.

Для встановлення ліміту залишку готівки в касі підприємства до початку прогнозованого періоду (кварталу) у строки, встановлені установами банку, подають до нього заявку – розрахунок.

Розрахунки готівкою підприємства мають проводити з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів, касового і товарного чеків, квитанцій, договорів купівлі-продажу, актів закупівлі, виконаних робіт чи інших документів, що засвідчують факт купівлі товару, виконання робіт, надання послуг.

Гроші по касових ордерах приймаються і видаються тільки в день їх оформлення. Після завершення операції касир зобов’язаний підписати прибутковий і видатковий касові ордери і документи, які до них додаються, – погасити штампом або надписом: на прибутковому касовому ордері – “ отримано “, на видатковому – “ оплачено “, вказавши дату. Оплата праці, премій тощо проводиться за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями без складання видаткового касового ордера на кожного одержувача.

Здача виручки інкасатору оформлюється супровідною відомістю в трьох примірниках: Перший вкладають до інкасаторської сумки, другий передають інкасатору, третій залишається в касі підприємства. На зворотному боці першого і другого примірників касир заповнює покупюрний опис грошей, що здаються. Прибутковий і видатковий касові ордери до передачі в касу реєструються в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів. Усі факти надходження і вибуття готівки на підприємстві відображаються в касовій книзі, записи в якій касир здійснює відразу після отримання або видачі грошей по кожному прибутковому або видатковому касовому ордеру. Підприємства, які використовують іноземну валюту, ведуть окремо касові книги по кожному виду валюти.

У кінці кожного робочого дня касир підводить підсумки операцій за день, визначає залишок готівки в касі на наступне число і складає звіт касира – документ, який є відривним аркушем касової книги з доданими прибутковим і видатковим касовими ордерами і передає до бухгалтерії.

Взаємовідносини між банком та їх клієнтами здійснюються на платній основі з укладанням договору про розрахунково-касове обслуговування. В процесі господарської діяльності між підприємством і його контрагентами відбуваються події та факти, що тягнуть за собою розрахункові операції. Як правило, більшість розрахункових операцій між юридичними особами здійснюється безготівковим шляхом.

Безготівкові розрахункові операції виконуються за розрахунково-грошовими документами затвердженими банком: платіжними дорученнями; розрахунковими чеками; акредитивами; платіжними вимогами-дорученнями.

Приймання готівки на рахунок та видавання готівки з рахунку в банку здійснюється за допомогою повідомлення про внесок готівки та грошового чека.

Відповідно до вимог, на документах, що засвідчують рух коштів на рахунках у банку, обов’язково повинні бути підписи осіб, відповідальних за здійснення тієї чи іншої операції. Коло осіб, що мають право підпису таких документів, визначає власник або керівник підприємства.

Підприємство періодично (щоденно або у встановлені банком строки) отримує від банку виписку з рахунку – перелік здійснених операцій руху грошових коштів на рахунку за звітний період. Виписка банку є регістром аналітичного обліку операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів на рахунку. Синтетичний облік готівкових та безготівкових розрахунків відображається в журналі-ордері 1 (витрачання грошових коштів) та у відомостях 1.1, 1.2, 1.3 –надходження грошових коштів відповідно до каси підприємства, на поточний рахунок і на рахунок інших грошових коштів (33).
8.2. Організація обліку дебіторської заборгованості

Основні завдання обліку дебіторської заборгованості такі:

визначення переліку первинних документів, що підтверджують виникнення дебіторської заборгованості;

визначення в наказі про облікову політику критеріїв класифікації дебіторської заборгованості;

вибір методу визначення резерву сумнівних боргів;

вибір найоптимальніших та найефективніших форм розрахунків, що сприятимуть зростанню обсягу продаж, з одного боку, та зменшенню кількості фактично або потенційно неплатоспроможних покупців – з іншого.

Відповідно до П(С)БО 10 підприємство повинно класифікувати дебіторську заборгованість на довгострокову (яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу) і поточну (виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу).

Залежно від класифікації дебіторська заборгованість оцінюється по-різному: довгострокова – за дисконтованою вартістю майбутніх платежів, які очікуються для погашення цієї заборгованості; поточна – у фактичній сумі на дату її виникнення.

Крім того, відповідно до принципу обачності, в момент визначення доходу від реалізації підприємство повинно передбачити можливі втрати від неповернення частини боргів покупцями. З метою відображення реальної картини фінансового стану підприємство повинно створити резерв сумнівних боргів, тобто в балансі поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги повинна відображатися за чистою реалізаційною вартістю. Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості – це сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів. П(С)БО 10 пропонує два варіанти визначення резерву сумнівних боргів: виходячи із платоспроможності окремих дебіторів та на підставі класифікації дебіторської заборгованості за періодами її виникнення з урахуванням досвіду минулих років щодо платоспроможності дебіторів.

Підприємство самостійно обирає один із варіантів розрахунку резерву сумнівних боргів, що передбачається в наказі про облікову політику.

Облік операцій по дебіторській заборгованості здійснюється на підставі господарських договорів і первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції. Первинними документами з виникнення дебіторської заборгованості є: накладні, рахунки-фактури, рахунки, акти прийнятих робіт, послуг, товарно-транспортна накладна, товарні накладні, комерційні документи (invoice), транспортні накладні (залізничні, авіаційні накладні, коносамент, пакувальні листи), платіжні документи на перерахування сум митних платежів та інших податків, розрахунки бухгалтерії про виникнення курсових різниць; з погашення дебіторської заборгованості – виписки банку, прибутковий касовий ордер, векселі, інкасо.

Усі розрахунки, що здійснюються на підставі укладених договорів, належать до розрахунків з комерційних операцій, в результаті яких партнери очікують отримати прибуток.

Крім цих розрахунків, існують операції некомерційного характеру без укладання договорів, на які не поширюється дія строків позовної давності. До таких належать розрахунки з підзвітними особами. Грошові кошти під звіт можуть надаватися працівникові підприємства на відрядження, господарські витрати, закупівлю сільськогосподарської сировини.

Працівника направляє у відрядження керівник підприємства, оформляючи наказом, який є підставою для видачі працівникові посвідчення про відрядження. У разі відрядження за кордон необхідно мати запрошення сторони, яка приймає укладений контракт або інші документи, які засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини або участь відрядженої особи в переговорах, конференціях, симпозіумах, тематика яких збігається з основною діяльністю підприємства.

На підставі розпорядження керівника підзвітним особам видають готівку, яку оформлюють видатковим касовим ордером. У посвідченні про відрядження роблять помітку про суму виданого авансу. Працівники, які одержали готівку в підзвіт, після повернення з відрядження протягом трьох (одного, десяти) робочих днів зобов’язані подати до підприємства авансовий звіт про витрачені суми з доданими виправдними документами ( акт закупівлі, документи на оплату рахунків готелів, чеки, квитанції, рахунки магазинів, залізничні, авіаційні та інші проїзні квитки ). Обов’язковим реквізитом авансового звіту є резолюція керівника підприємства про затвердження вказаної суми витрат і його підпис. Якщо підзвітна особа не подала звіти і необхідні виправдні документи у встановлені строки або не повернула до каси залишки невикористаних сум авансів, бухгалтерія має право утримати таку заборгованість із нарахованої заробітної плати в порядку , встановленому чинним законодавством.

На підприємстві необхідно вести журнали обліку працівників, які вибувають у відрядження і прибувають із нього.

Аналітичний облік розрахунків по товарних операціях ведеться за кожним покупцем і замовником, за кожним, пред’явленим до сплати рахунком у відомості 3.1 до журналу-ордера 3, по нетоварних операціях – у відомості 3.2.Синтетичний облік дебіторської заборгованості ведеться на рахунках 16 “Довгострокова дебіторська заборгованість”, 36, 37, 38 “Резерв сумнівних боргів “ у журналі-ордері 3.
8.3. Організація обліку зобов’язань

Значну питому вагу серед розрахункових операцій на підприємстві мають зобов’язання. Відповідно до П(С)БО 11 зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. З метою правильної організації бухгалтерського обліку підприємство повинно чітко класифікувати зобов’язання :

довгострокові ( не виникають у ході нормального операційного циклу і будуть погашені після 12 місяців від дати балансу );

поточні ( мають бути погашені протягом 12 місяців від дати балансу);

забезпечення (зобов’язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу);

непередбачені зобов’язання (зобов’язання, яке може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю).

Класифікація зобов’язань впливає на їх оцінку :

довгострокові зобов’язання оцінюються за їх теперішньою (дисконтованою) вартістю;

поточні – за сумою погашення ;

забезпечення визнаються витратами ;

непередбачені зобов’язання обліковуються на позабалансових рахунках за обліковою ціною.

Найпоширенішим довгостроковим зобов’язанням є банківський кредит (позика).

Порядок видачі і погашення позик визначається відповідним законодавством і регулюється кредитним договором між підприємством і банком, укладеним у письмовій формі. Кредитна угода визначає права та обов’язки обох сторін у зв’язку з видачею позики. В ній встановлюються об’єкти кредитування, умови та порядок надання кредиту, графік його погашення, форми взаємного забезпечення зобов’язань, відсоткові ставки, порядок їх сплати, права та відповідальність сторін, перелік документів, періодичність їх надання та інше. Як правило, при видачі довгострокових кредитів строк повернення основної суми боргу встановлюється ближче до кінця строку кредитування. За кредитними лініями строк повернення кожного траншу ( частини ) встановлюється окремо у межах ліміту суми і строку дії кредитної лінії. У кожному окремому випадку графік погашення кредиту встановлюється індивідуально за бажанням клієнта.

Синтетичний та аналітичний (у розрізі кожної позики) облік кредитних коштів ведеться за кредитовою ознакою в журналі-ордері 2. Факт одержання кредитних коштів на рахунок підприємства підтверджується випискою банку. Розпорядженням банку погасити позику є платіжне доручення, а підтвердженням цього факту – виписка банку. При відображенні в бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних з довгостроковими позиками, необхідно враховувати, що частина довгострокової позики, яка підлягає погашенню в терміни до 12 місяців, списується на рахунок 61 “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями ”.

Основну частку поточних зобов’язань підприємства становлять розрахунки з постачальниками і підрядниками. Порядок і форми розрахунків між постачальником і покупцем визначаються господарськими договорами, внаслідок виконання яких у підприємства виникають поточні зобов’язання – кредиторська заборгованість. Про реальність укладання договору поставки свідчить наявність таких документів: журнал обліку вантажів, що надійшли, акт про приймання матеріалів, прибутковий ордер, товарно-транспортна накладна, податкова накладна, платіжні та розрахункові документи. Розрахункові документи, які постачальник дає покупцю на суму оплати за отриману продукцію, виконані роботи чи надані послуги, повинні бути акцептовані, тобто мати надпис на рахунку про згоду прийняти його до оплати. Після цього покупець подає своєму банку платіжне доручення на оплату придбаного товару і отримує виписку уповноваженого банку про списання грошових коштів з поточного рахунку.

Аналітичний облік розрахунків з постачальниками і підрядниками ведеться окремо у відомості 3.3 за кожним клієнтом, синтетичний – за кредитом рахунку 63 в журналі-ордері 3.

У процесі приймання товарно-матеріальних цінностей проводиться їх перевірка за кількістю і якістю, в результаті чого можуть бути виявлені недостача, пересортиця, неналежна якість товарів або їх некомплектність чи відсутність супровідних документів постачальника. Документи, які застосовуються при виявленні порушень чи розбіжностей такі: комерційний акт; претензія; претензійний лист; позовна заява.

Підприємство, права якого порушені, звертається до порушника з письмовою претензією – вимогою щодо добровільного усунення порушень угоди, яку підписує керівник, і її надсилають адресату рекомендованим листом або вручається під розписку. До претензії повинні бути додані всі документи, необхідні для її розгляду. Підприємство, до якого надіслано претензію, повинно її розглянути у встановлені терміни і надіслати відповідь на претензію. У разі безпідставної повної або часткової відмови, а також залишеної без відповіді претензії проводиться підготовка матеріалів для подання позову. Позовна заява подається до арбітражного суду у письмовій формі за підписом керівника підприємства.


Запитання до самоперевірки

  1. Які завдання поставлені перед організацією обліку грошових коштів?

  2. Якими нормативними документами регулюється організація обліку касових операцій?

  3. Якими первинними документами оформлюється рух грошових коштів в касі?

  4. Яким чином здійснюється документування обліку операцій по рахунках в банках?

  5. Як слід організовувати роботу в касі?

  6. Що таке ліміт готівки? Ким і як він встановлюється?

  7. Які види рахунків підприємство може відкрити в банку? Які документи для цього необхідно подати?

  8. Яким чином здійснюється внесення готівки до банку?

  9. Яким чином проводиться організація обліку грошових коштів в банку?


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка