Курс лекцій для студентів спеціальності 03050901, 03050901 «Облік І аудит» денної та заочної форм навчання, в тому числі перепідготовка спеціалістів



Сторінка5/11
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.26 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Первинні документи, що пройшли опрацювання, повинні мати відмітку, яка виключає можливість їх повторного використання – дату запису до облікового регістру.


3.3. Організація документообігу

Своєчасне оформлення первинних документів, передача їх у встановленому порядку і строки для відображення в бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до затвердженого на підприємстві графіка документообігу. Під документообігом розуміють організовану систему створення, перевірки та опрацювання первинних документів у бухгалтерському обліку від моменту їх створення до передачі в архів.

На основі структурної схеми підприємства, посадових інструкцій співробітників розробляється графік документообігу – затверджений порядок обробки інформації, що зазначена в первинних документах.

Графік регламентує строки складання, надання та опрацювання первинних документів, визначає перелік документів, час їх просування, посадових осіб, відповідальних за складання документів, порядок передавання документів по інстанціях для опрацювання, строк надходження документів до бухгалтерії, термін опрацювання і проходження документів всередині облікового відділу до складання бухгалтерського балансу і звітності.

Тривалість складання документа має бути мінімальною.

Графік документообігу розробляє головний бухгалтер, затверджується і вводиться в дію наказом керівника підприємства.

Заключним етапом документообігу виступає формування справ облікової служби для організації поточного і тривалого зберігання .

Поточний архів створюється в бухгалтерії. Він повинен мати чітку класифікацію документів і системне формування їх у справи відповідно до затвердженої номенклатури.

Згідно з правилам архівної роботи документи минулого року зберігаються в бухгалтерії протягом усього наступного року, після чого здаються до постійного архіву підприємства. Постійний архів організовують у спеціально обладнаному приміщенні із стелажами для розміщення на них справ з документами. Входити до архіву мають право тільки головний бухгалтер і завідувач архіву.

Щорічне вилучення з архіву оформляється актом з обов’язковою участю представника районного архіву. Вилучені з архіву справи здають в утиль або знищують, що оформляється актом про вилучення для знищення документів, що не підлягають зберіганню.

Органи дізнання, попереднього слідства і прокуратури, суду, податкової інспекції і поліції можуть вилучати первинні облікові документи на підставі своїх постанов відповідно до чинного законодавства. Головний бухгалтер має право з дозволу і в присутності представника органу, який проводить вилучення документів, зняти з них копії із зазначенням підстав і дати вилучення.


Запитання до самоперевірки

  1. Що таке діловодство?

  2. На які класи поділяються автоматизовані системи діловодства та архівного збереження?

  3. Що таке документ? За якими ознаками класифікують документи?

  4. На підставі якої нормативної бази слід організовувати документування?

  5. Які методичні прийоми перевірки Ви знаєте? В чому полягає кожен з них?

  6. В чому полягає бухгалтерська обробка документів?

  7. Що таке документообіг? Хто складає і для чого призначений графік документообігу?

  8. Які основні принципи побудови графіків документообігу?

  9. Який порядок організації зберігання та знищення первинних документів?

  10. За якими принципами формуються справи бухгалтерського архіву?

  11. Яким чином організовується документообіг?

  12. Коли і яким чином здійснюється знищення документів?

  13. В чому полягає оформлення справ для здачі до архіву?


ТЕМА 4. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ОБЛІКОВОГО АПАРАТУ


4.1. Призначення та функції бухгалтерії.

4.2. Побудова структури облікового апарату.

4.3. Відповідальність бухгалтера.
4.1. Призначення та функції бухгалтерії

Структура та штатна чисельність бухгалтерії затверджується відповідно до статуту підприємства. Бухгалтерія являє собою структурний підрозділ апарату управління, який здійснює бухгалтерський облік господарської діяльності.

Бухгалтер (головний бухгалтер) – особа, яка пов’язана з підприємством трудовими відносинами. Він уповноважений діяти від імені підприємства, в тому числі підписувати фінансову звітність.

Організація бухгалтерської служби передбачає визначення прав та обов’язків головного бухгалтера, визначає будову бухгалтерської служби на підприємстві.

Коло обов’язків головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку, визначається Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Функції бухгалтерії регламентуються посадовими інструкціями, які розробляються головним бухгалтером і призначені для конкретних виконавців.

Головного бухгалтера призначає або звільняє з посади керівник. Він підлеглий безпосередньо останньому. Він несе відповідальність за дотримання загальних методологічних принципів бухгалтерського обліку, забезпечення контролю і відображення на рахунках бухгалтерського обліку усіх фактів господарського життя, надання оперативної інформації, складання у встановлені терміни бухгалтерської звітності, проведення спільно з іншими службами економічного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства з метою виявлення внутрішньогосподарських резервів. Головний бухгалтер підписує з керівником підприємства документи, які є підставою для приймання і видачі матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахункових, кредитних і фінансових зобов’язань. На малих підприємствах головний бухгалтер може виконувати функції касира. Для всіх працівників підприємства є обов’язковими вимоги головного бухгалтера щодо документального оформлення господарських операцій і подання до бухгалтерії необхідних документів і відомостей.

Бухгалтерія, крім облікових, може займатися ще й загальноекономічними, фінансовими, плановими питаннями та прогнозуванням діяльності підприємства на перспективу.


4.2.Побудова структури облікового апарату

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає такі самостійні форми організації бухгалтерського обліку (Додаток 1):

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Чисельність персоналу в апараті бухгалтерії залежить від обсягу і характеру господарської діяльності, його організаційної структури, оснащення технічними засобами обліку тощо.

Підвищення ефективності та оперативності бухгалтерського обліку залежить від раціональної організації облікового апарату. Остання передбачає чітку структуру бухгалтерського апарату, схему документообігу, вибір форми ведення бухгалтерського обліку, організацію робочого місця, розподіл обов’язків між співробітниками бухгалтерії тощо.

Основні вимоги, яким повинна відповідати побудова бухгалтерського апарату, такі: узгодженість між відділами та виконавцями; зв’язок між бухгалтерією та іншими структурними підрозділами підприємства та із зовнішнім середовищем; оперативність керівництва та швидкість виконання; високоякісне обслуговування підприємства, його кореспондентів та відвідувачів; доведення кількості операцій до необхідного мінімуму та ліквідація паралелелізму.

Організаційна структура бухгалтерії передбачає такі три основних види :

функціональний (за ділянками роботи: відділ обліку запасів, заробітна плата);

лінійний (всі працівники бухгалтерії підпорядковуються безпосередньо головному бухгалтеру);

лінійно-функціональний (облік організується в розрізі структурних підрозділів (цех 1, цех 2), а всередині виділяються функціональні підрозділи.

На підставі затвердженої структури керівник підприємства затверджує штатний розпис.

На кожну посаду, передбачену штатним розписом, затверджується посадова інструкція – документ, в якому зафіксовані завдання, функції, обов’язки, права і відповідальність посадової особи.

4.3. Відповідальність бухгалтера

Згідно з трудовим законодавством працівники бухгалтерії несуть матеріальну та дисциплінарну відповідальність.

До категорії суб’єктів відповідальності потрапляють головні бухгалтери або бухгалтери, які виконують коло обов’язків головного бухгалтера.

Матеріальна відповідальність являє собою один із видів юридичної відповідальності за допущене правопорушення. Вона полягає в зобов’язанні працівників відшкодувати завдану з їх вини шкоду підприємству, з яким вони перебуває в трудових відносинах.

Така відповідальність починається за наявності умов, що становлять зміст правопорушення. До таких умов належать наявність прямої дійсної шкоди (збиток повинен бути реальним, тобто вартість існуючого майна підприємства за балансовою оцінкою повинна зменшитися – надлишкові виплати , штрафні санкції фіскальних органів); протиправність дій бухгалтера (невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків – несвоєчасне перерахування податків до бюджету за наявності коштів на рахунку); причинний зв’язок між діяльністю бухгалтера і збитком (санкції за несвоєчасне подання звітності, переплата податку в один вид бюджету за рахунок іншого); вина бухгалтера в заподіянні шкоди (крадіжки).

За завдану матеріальну шкоду підприємству при виконанні трудових обов’язків матеріальна відповідальність накладається на працівника за умови, якщо доведена його вина в її виникненні. Діючим законодавством встановлені два основних види матеріальної відповідальності: повна (індивідуальна і колективна); обмежена.

Працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству у разі, якщо між працівником і підприємством укладено письмовий договір про прийняття повної матеріальної відповідальності; майно та інші цінності були одержані працівником у підзвіт за разовою довіреністю; шкоду заподіяно діями працівника, які мають ознаки діянь, що переслідуються у кримінальному порядку працівником, який був у нетверезому стані, недостачею, умисним знищенням або умисним пошкодженням товарно-матеріальних цінностей, при виконанні трудових обов’язків, службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

При укладанні договору про повну матеріальну відповідальність слід пам’ятати про те, що такий договір може бути укладений лише з працівником, посада або вид виконуваної роботи якого містяться в Переліку посад і робіт та з якими підприємство може укладати письмові угоди про повну матеріальну відповідальність.

В іншому випадку за заподіяну матеріальну шкоду на працівника може бути покладена тільки обмежена матеріальна відповідальність (як правило, не більше середнього місячного заробітку).

Крім матеріальної відповідальності бухгалтери несуть також і дисциплінарну.

Порядок застосування дисциплінарної відповідальності регламентується КзпП (ст. 139–142, 147–152), типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємства. Дисциплінарна відповідальність може бути застосована лише у разі, якщо порушення трудової дисципліни здійснено працівником навмисно або за необережності під час виконання трудових обов’язків. Порушення трудової дисципліни являє собою протиправне невиконання або неналежне виконання працівником своїх обов’язків. При цьому можуть бути застосовані такі види покарання : догана або звільнення.


Запитання до самоперевірки

1. На які етапи поділяється процес організації бухгалтерського обліку? Якими особливостями характеризуються дані етапи?

2. Що розуміють під організаційною структурою бухгалтерії?

3. За якими принципами визначається структура облікового апарату?

4. Які типи структурної побудови бухгалтерії Ви знаєте?

5. Чим відрізняється децентралізована організація обліку від централізованого обліку?

6. Який порядок розподілу праці при різних формах побудови бухгалтерії?

7. Яким чином необхідно планувати діяльність бухгалтерії?

8. З якою метою складають посадові інструкції?

9. В яких випадках і яку відповідальність несе бухгалтер підприємства?

10. Що Ви розумієте під внутрішньогосподарським контролем ? розкрити його особливості.

11. Як: мета і завдання бухгалтерського контролю?

12. Які основні види забезпечення контрольної діяльності?

13. Дати визначення понять об'єкта і суб'єкта бухгалтерського контролю.

14. Які види бухгалтерського контролю за часом здійснення Ви знаєте? Дайте їх характеристику.

15. Охарактеризувати основні форми здійснення бухгалтерського контролю.

16. Які особливості проведення внутрішньої ревізії?

17. Як здійснюється планування ревізійної роботи ?

18. В чому полягають суть і основні завдання інвентаризації як методу наступного господарського контролю?

19. Який порядок планування інвентаризаційної роботи?

20. В чому полягають суть та основні завдання внутрішнього аудиту?

21. Яких порушень положень наказу про облікову політику підприємства найчастіше припускаються?

22. Якими нормативними документами регламентується визначення розміру заподіяних матеріальних збитків?

23. Яким законом регламентуються правові питання матеріальної відповідальності?

24. Яким наказом визначається перелік робіт , при виконанні яких може застосовуватися колективна матеріальна відповідальність?

25. Якими нормативними актами регулюється застосування норм природного убутку?

26. Які формула та коефіцієнт кратності застосовуються у визначенні розміру матеріальної шкоди при виявлені недостач основних засобів, виробничих запасів та бланків суворої звітності?

27. Що слід розуміти під матеріальною відповідальністю?

28. Яка мета встановлення матеріальної відповідальності та яким видом законодавства вона встановлюється?

29. Працівники яких посад і спеціальностей є суб'єктами повної матеріальної відповідальності?

30. За наявності яких умов настає матеріальна відповідальність?

31. Які існують види матеріальної відповідальності та в чому полягають відмінності між ними?

32. За яких обставин працівник несе повну матеріальну відповідальність?

33. В чому полягає сутність організації матеріальної відповідальності на підприємстві?

34. За яких умов може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність?

35. В чому полягають обов'язки працівника адміністрації підприємства відповідно про повну матеріальну відповідальність?

36. В яких випадках (навести приклади) виникає колективна матеріальна відповідальність?

ТЕМА 5. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ


5.1. Організація обліку власного капіталу.

5.2. Організація бухгалтерського обліку статутного капіталу.

5.3. Організація бухгалтерського обліку неоплаченого, пайового, додаткового, вилученого та резервного капіталу.

5.4. Організація обліку забезпечення зобов’язань.


5.1. Організація обліку власного капіталу

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про власний капітал і розкриття такої інформації у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”.

Основні завдання організації обліку власного капіталу такі:

забезпечення обліку даних та узагальнення інформації про стан і рух власного капіталу;

контроль за правильністю і законністю формування власного капіталу;

своєчасне, правильне і повне відображення розміру і всіх змін власного капіталу;

контроль за раціональним розподілом прибутку за відповідними напрямами;

організація аналітичного обліку на рахунках власного капіталу;

правильне відображення в регістрах обліку і звітності операцій з власного капіталу.

В організації обліку власного капіталу бухгалтер повинен враховувати форму власності, організаційно-правову форму господарювання, кількість засновників.

У наказі про облікову політику необхідно передбачити таке:

П(С)БО, якими керується підприємство у веденні обліку власного капіталу і забезпеченні зобов’язань ;

порядок створення та використання резервного капіталу, крім випадків, коли утворюється згідно з чинним законодавством;

порядок створення забезпечення зобов’язань;

порядок збільшення статутного капіталу, оцінювання вкладів;

порядок обліку курсових різниць протягом звітного року;

порядок вибуття учасників і визначення розміру частки належного їм додаткового капіталу;

номенклатуру робочих бухгалтерських рахунків, побудову аналітичних рахунків з обліку власного капіталу і забезпечення зобов’язань;

порядок розподілу чистого прибутку.

Для правильної організації бухгалтерського обліку власного капіталу його необхідно чітко класифікувати: статутний капітал ( рахунок 40); пайовий капітал (рахунок 41); додатковий капітал (рахунок 42); резервний капітал (рахунок 43); нерозподілені прибутки (непокриті збитки) (рахунок 44); вилучений капітал ( рахунок 45); неоплачений капітал ( рахунок46).


5.2. Організація бухгалтерського обліку статутного капіталу

Відомості про розмір і порядок утворення статутного капіталу повинні бути зазначені в засновницьких документах підприємства.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в ЄДРПОУ.

Порядок формування статутного капіталу залежно від організаційно-правової форми такий :

акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю – сума часток засновників, визначених засновницькими документами;

повне товариство, командитне товариство – сукупність внесків учасників;

державні підприємства – сукупність виділених підприємству державним (муніципальним) органом основних та оборотних засобів;

підприємства, засновані на власності об’єднання громадян –сукупність пайових внесків членів для спільного ведення підприємницької діяльності.

Майно, надане засновниками в рахунок їх внесків до статутного капіталу підприємства, оцінюється за домовленістю зі співвласниками. Засновницький опис майна є первинним документом, що підтверджує внесення часток засновників.

Для надання документів до органів реєстрації опис майна засвідчується нотаріально.

У разі змін по внесках до статутного капіталу вносяться зміни до засновницьких документів, що підлягають державній реєстрації. Товариство зобов’язане в п’ятиденний термін повідомити орган, який здійснював реєстрацію про зміни. Рішення товариства про зміни статутного капіталу вступає в силу з дня внесення цих змін до державного реєстру. Не зареєстровані у встановленому порядку зміни статутного капіталу є порушенням і тягнуть за собою адміністративні штрафи за порушення обліку та звітності. Крім того, державна реєстрація такого підприємства може бути анульована, а саме підприємство ліквідовано.

Збільшення статутного капіталу за умови повного формування раніше оголошеної величини здійснюється одностайним рішенням загальних зборів учасників шляхом додаткового випуску акцій, обміну облігацій на акції, збільшення вартості раніше випущених акцій, залучення додаткових інвестицій тощо.

Зменшення статутного капіталу товариства здійснюється як виняток за рішенням зборів акціонерів після повідомлення всіх його кредиторів у встановлені законодавством терміни внаслідок зниження номінальної вартості акцій або скорочення їх кількості шляхом викупу частини акцій у їх власників.

5.3. Організація бухгалтерського обліку неоплаченого, пайового, додаткового, вилученого та резервного капіталу

Сума статутного капіталу, яка на дату реєстрації підприємства заявлена, але фактично не внесена засновниками, являє собою неоплачений капітал.

Облік неоплаченого капіталу здійснюється на підставі статуту, довідок бухгалтерії, ВКО, ПКО, установчих договорів, накладних тощо. Аналітичний облік неоплаченого капіталу здійснюється за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником підприємства.

Пайовий капітал складається з сум пайових внесків членів споживчих товариств, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок, та інших підприємств. Облік пайового капіталу здійснюється на підставі накладних, виписок банку, довідок бухгалтерії, наказів тощо. Аналітичний облік пайового капіталу ведеться за видами капіталу та за кожним учасником.

Додатковий капітал складається з емісійного доходу, іншого вкладеного капіталу, дооцінки активів, безоплатного одержання необоротних активів, іншого додаткового капіталу. Облік додаткового капіталу здійснюється на підставі актів приймання-передавання основних засобів, довідок бухгалтерії, накладних, виписок банку, наказів, установчого договору, рішень зборів учасників тощо. Аналітичний облік додаткового капіталу ведеться за видами та за кожним учасником.

Вилучений капітал – це фактична собівартість акцій власної емісії, вилучених товариством у своїх акціонерів, які на певний момент не розміщені. Вилучений капітал на впливає на суму вилученого капіталу, а лише показує, що цей капітал належить підприємству, але не закріплений за конкретною особою. Облік вилученого капіталу ведеться на підставі платіжних доручень, ВКО, ПКО, виписок банку, довідок бухгалтерії тощо, аналітичний – за видами акцій (вкладів, паїв).



Резервний капітал – це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку. Резервний капітал використовується відповідно до напрямів, передбачених в установчих документах (покриття непередбачених витрат, боргів перед кредиторами у разі ліквідації товариства, виплата дивідендів за привілейованими акціями тощо). Створюється резервний капітал в акціонерному товаристві у розмірі, встановленому установчими документами, але не менш, як 25% статутного капіталу. Щорічні відрахування на поповнення резервного капіталу передбачаються установчими документами та здійснюються за рахунок чистого прибутку і не можуть бути менш, як 5% його загальної вартості. Облік резервного капіталу здійснюється на підставі довідок бухгалтерії, виписок банку, наказів установчого договору, рішень зборів учасників тощо. Аналітичний облік резервного капіталу ведеться у відомостях за видами і напрямами використання.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка