Курс лекцій для студентів спеціальності 03050901, 03050901 «Облік І аудит» денної та заочної форм навчання, в тому числі перепідготовка спеціалістів



Сторінка3/11
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.26 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

ТЕМА 2 . ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА


2.1. Формування облікової політики.

2.2. Порядок розроблення робочого плану рахунків.

2.3. Форми ведення бухгалтерського обліку.

2.1. Формування облікової політики

Облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.

Підприємство самостійно обирає конкретні методики, форми і техніку ведення бухгалтерського обліку, виходячи із діючих нормативних актів і особливостей своєї діяльності.

Облікову політику підприємства формує головний бухгалтер і затверджує наказом або розпорядженням керівника. Ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку. На вибір облікової політики підприємства впливають такі фактори: галузь або вид діяльності (промисловість, торгівля); форма власності та організаційно-правова форма ; система оподаткування (пільги, спрощена); стратегія фінансово-господарського розвитку (напрями інвестицій); наявність матеріальної бази; система інформаційного забезпечення; рівень кваліфікації кадрів; система матеріальної зацікавленості працівників; обсяг діяльності.

У формуванні облікової політики передбачається майнова відокремленість і безперервність діяльності підприємства, послідовність застосування, тимчасова визначеність господарської діяльності. Облікова політика повинна відповідати вимогам повноти, обачності, превалювання змісту над формою, періодичності, послідовності, безперервності та іншим вимогам, передбаченим Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні “.

Положення облікової політики фіксується в наказі керівника підприємства, що визначає такі розділи: оцінку виробничих запасів; методи амортизації основних засобів і нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів; інші способи, що відповідають вимогам суттєвості; визначення доходів і витрат від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг; варіанти ведення обліку витрат виробництва (за елементами витрат, за видами продукції, з використання рахунків кл. 8); кількість і дати проведення інвентаризацій; форму ведення бухгалтерського обліку структуру бухгалтерії, вимоги до посад, їх права та обв’язки, взаємозамінність; розробку системи і форм управлінського обліку, звітності і контролю; затвердження правил документообігу і технології обробки облікової інформації, обов’язки головного бухгалтера тощо.

Відповідно до принципу послідовності підприємство повинно постійно (з року в рік) застосовувати обрану облікову політику. Дотримуватися єдиної облікової політики мають і групи об’єднаних підприємств, а також ті підприємства, які складають консолідовану фінансову звітність. У разі, якщо неможливо застосувати єдину облікову політику у складанні консолідованої фінансової звітності, це розкривається у Примітках до консолідованої фінансової звітності.

Зміна облікової політики можлива тільки у тому разі, якщо це передбачено П(С)БО, вона повинна бути обґрунтована і розкрита у Примітках до фінансової звітності. Облікова політика підприємства може змінюватися, якщо змінюються статутні умови; змінюються вимоги органу, який затверджує П(С)БО; нові положення облікової політики забезпечують вірогідне відображення подій у фінансовій звітності.
2.2. Порядок розроблення робочого плану рахунків

Важливе місце в організації бухгалтерського обліку посідає розроблення робочого плану рахунків.

Структура робочого плану рахунків підприємства повинна відповідати структурі фінансової звітності. Так, залишки рахунків 1–3 класів дають можливість заповнювати актив балансу, 4–6 – пасив, за даними рахунків 7–9 класів складається звіт про фінансові результати.

Включаючи ті або інші рахунки до робочого плану, бухгалтер керується практичними потребами підприємства. Так, невеликій фірмі достатньо мати декілька десятків рахунків, а великому підприємству їх потрібно близько тисячі. Кожне підприємство виходячи із власних потреб розробляє свій робочий план рахунків, який відображає специфіку галузі, виду діяльності, визначає зміст аналітичного обліку.

Робочий план рахунків бухгалтерського обліку містить синтетичні і аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог повноти і своєчасності обліку і звітності. В ньому повинно бути використано стільки рахунків і субрахунків, скільки необхідно для відображення господарської діяльності.

Робочий план рахунків повинен відповідати таким вимогам: він має бути гнучким і зручним у користуванні, відповідати міжнародним і національним принципам і стандартам бухгалтерського обліку, повністю задовольняти потреби зовнішніх і внутрішніх користувачів облікової інформації, сприяти здійсненню контролю за операційною, фінансовою та інвестиційною діяльністю підприємства створенням дієвої системи контролю.


2. 3.Форми ведення бухгалтерського обліку

Технологічний бік облікового процесу полягає у виборі форми ведення бухгалтерського обліку.

Форма ведення бухгалтерського обліку являє собою сукупність облікових регістрів, які використовуються у певній послідовності та взаємодії.

Облікові регістри є носіями даних щодо економічного групування інформації про активи, зобов’язання, власний капітал підприємства.

Підприємство самостійно обирає форму ведення бухгалтерського обліку, тобто склад, структуру і порядок формування облікових регістрів, які визначаються характером і масштабом діяльності, потребами управління, обсягом інформації, наявними коштами, що дали б можливість автоматизувати бухгалтерський облік тощо. Можна не тільки використовувати рекомендовані форми, й розробляти власні. Разом з тим необхідно дотримуватися загальноприйнятих методологічних принципів, встановлених у централізованому порядку, та технології обробки облікових даних.

Зміст регістрів бухгалтерського обліку і внутрішньої бухгалтерської звітності є комерційною таємницею. За її розголошення винна особа несе відповідальність, встановлену чинним законодавством України та внутрішніми нормативними актами підприємства.

На підприємствах, установах і в організаціях України нині застосовуються такі форми ведення бухгалтерського обліку: меморіально-ордерна; журнально-ордерна; спрощена та комп’ютерні програми бухгалтерського обліку.
Запитання до самоперевірки


  1. Що розуміють під обліковою політикою підприємства?

  2. Які фактори впливають на вибір облікової політики?

  3. В яких випадках облікова політика може змінюватись?

  4. В чому полягають мета та завдання облікової політики?

  5. Хто формує та затверджує облікову політику?

  6. Яким документом оформляється облікова політика підприємства?

  7. Які нормативні документи регламентують формування облікової політики підприємства?

  8. Які категорії користувачів інформації можуть бути зацікавлені в ознайомленні з обліковою політикою підприємства?

  9. Яка інформація про облікову політику розкривається в Примітках до фінансової звітності?

  10. Яка відповідальність та штрафні санкції передбачені законодавством за порушення положень облікової політики підприємства?



1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка