Кримінально-виконавче право України: Курс лекцій. Семаков Г. С, Гель А. П., Київ, 2000



Сторінка8/12
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.25 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

7.1. Порядок та умови виконання виправних робіт без позбавлення волі

Виправні роботи без позбавлення волі призначаються на строк від двох місяців до двох років і є основним заходом покарання, що може призначатися судом у таких випадках:

• якщо цей захід покарання передбачається санкцією статті КК України;

• призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 44 КК України);

• заміни покарання більш м'яким покаранням (ст. 52, 53 КК України);

• заміни виправними роботами штрафу, призначеного як основне покарання, у разі злісного ухилення засудженого від його сплати (ст. 32 КК України).

Порядок та умови виконання кримінального покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі визначаються кримінально-виконавчим законодавством (ст. 94—107 ВТК України).

Згідно зі ст. 94 ВТК України за вироком суду виправні роботи без позбавлення волі відбуваються за місцем роботи засудженого або в інших місцях, що їх визначають органи, які виконують цей вид покарання, але в районі проживання засудженого з урахуванням його працездатності і по можливості спеціальності. Щодо неповнолітнього, крім того, ураховується необхідність забезпечення належного нагляду за його поведінкою і здобуття ним робочої кваліфікації.

Виправні роботи без позбавлення волі відбуваються на державних і громадських підприємствах, в установах та організаціях.

Таким чином, законодавство передбачає два види виправних робіт: за місцем роботи засудженого; в інших місцях.

Особа, засуджена до виправних робіт за місцем роботи, залишається працювати на підприємстві, в установі або організації, де вона працювала до засудження, на тій же посаді або роботі. Переведення цих осіб на іншу посаду або роботу може здійснюватися на загальних підставах, що передбачається законодавством про працю.

118
Якщо засуджений на момент звернення вироку до виконання не працює, то органи, які виконують цей вид покарання, пропонують засудженому у п'ятнадцятиденний строк влаштуватися на роботу і в разі потреби допомагають йому працевлаштуватися.

Засуджений до виправних робіт в інших місцях підлягає звільненню з підприємства, установи чи організації, де він працює, і не пізніше десятиденного строку направляється органами, що виконують цей вид покарання, для роботи на інше підприємство, в установу чи організацію.

Виправні роботи в інших місцях засуджений виконує в межах населеного пункту, де він проживає, або в місцевості, звідки він має можливість щоденно повертатися до місця постійного проживання.

Згідно зі ст. ЗО "Наслідки ухилення від відбування виправних робіт без позбавлення волі" КК України в разі ухилення від відбування покарання особи, засудженої до виправних робіт без позбавлення волі з відбуванням за місцем роботи, суд за поданням органу, що забезпечує виконання покарання, або за клопотанням громадської організації чи трудового колективу може направити цю особу для відбування покарання в інші місця, що визначаються органами, які забезпечують застосування виправних робіт, але в районі проживання засудженого.

Згідно з вимогами ст. 97 ВТК України строк відбування виправних робіт без позбавлення волі обчислюється в місяцях і днях, протягом яких засуджений працював і з його заробітку здійснювались відрахування. Кількість днів, що їх має відробити засуджений, не повинно бути меншим від кількості робочих днів, що припадають на встановлений судом календарний строк покарання. Якщо засуджений не відробив необхідної кількості робочих днів і немає підстав, що передбачаються ВТК України для зарахування невідроблених днів у строк покарання, відбування виправних робіт продовжується до повного відроблення засудженим призначеної кількості робочих днів. Початком строку відбування виправних робіт вважається день, з якого розпочато відрахування із заробітної плати, але не раніше дня набрання вироком законної сили.

До строку відбування виправних робіт зараховується також час:

• протягом якого засуджений не працював з поважних причин і йому за законом виплачувалася заробітна плата;

• проведений у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами;

• наданий для догляду за хворим, а також через хворобу, крім випадків, коли допомога з приводу тимчасової непрацездатності не

119
виплачується у зв'язку із захворюванням через сп'яніння або внаслідок дій, пов'язаних із сп'янінням;

• протягом якого засудженим колгоспникам з об'єктивних умов

не надавалася робота, якщо при цьому загальна кількість від

роблених днів була не меншою від встановленого по господар

ству для колгоспників мінімуму на рік чи за окремими його пе

ріодами.


Якщо в період відбування виправних робіт без позбавлення волі засуджений піддавався адміністративному стягненню за нове правопорушення або до нього як запобіжний захід застосовувалося взяття під варту, то час відбування адміністративного стягнення і утримування під вартою до строку відбування виправних робіт не зараховується.

Вироки до виправних робіт без позбавлення волі приводяться до виконання не пізніше десяти днів з дня набрання вироком законної сили або звернення його до виконання.

Виконання вироків суду до кримінального покарання у вигляді виправних робіт покладено на Державний департамент УкраТни з питань виконання покарань. Безпосередньо органами, що займаються виконанням виправних робіт є районні (міські) інспекціТ виправних робіт (ІВР) управління Державного департаменту УкраТни з питань виконання покарань в АРК та областях. Контроль за організацією роботи ІВР у районах та містах, а також надання їм практичної та методичної допомоги здійснюються відділом (відділенням) виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, управління Державного департаменту УкраТни з питань виконання покарань в АРК та областях, який, у свою чергу, підпорядкований відповідному відділу Державного департаменту України з питань виконання покарань. Нині діяльність ІВР з питань виконання покарань у вигляді виправних робіт (на даний час) регламентується Тимчасовою Інструкцією про порядок виконання кримінального покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі, яка затверджена Наказом МВС УкраТни № 91/565 від 17.07.99.

За вимогами ст. 99 ВТК України після одержання копії вироку інспекції виправних робіт:

• направляють на роботу осіб, засуджених до виправних робіт в

інших місцях, осіб, засуджених до виправних робіт за місцем ро

боти, які направлені судом для відбування покарання до інших

120
місць і в разі потреби допомагають працевлаштуватись особам, засудженим до виправних робіт за місцем роботи;

• контролюють правильність здійснення відрахувань із заробітку засуджених і вчасністю перерахування їх до доходу держави, додержання адміністрацією підприємств, установ і організацій умов відбування покарання, встановлених виправно-трудовим законодавством України;

• беруть участь у виховній роботі із засудженими;

• застосовують до осіб, які відбувають виправні роботи без позбавлення волі, заходи заохочення та стягнення;

• ведуть персональний облік осіб, засуджених до виправних робіт без позбавлення волі;

• організовують у встановленому порядку пошук осіб, засуджених до виправних робіт без позбавлення волі, місце перебування яких невідоме.

Крім того, згідно з Інструкцією працівники ІВР:

• аналізують роботу щодо виконання покарання у вигляді виправних робіт і в разі потреби вносять пропозиції керівництву про вдосконалення цієї роботи;

у встановленому порядку подають до суду документи про умовно-дострокове звільнення або заміни невідбутої частини виправних робіт більш м'яким покаранням засуджених, які в період відбування покарання проявили зразкову поведінку і чесне ставлення до праці та навчання;

• щодо засуджених, які захворіли протягом відбування покарання хронічними, душевними та іншими тяжкими хворобами, що перешкоджають відбуванню покарання, порушують перед судом клопотання про заміну виправних робіт більш м'яким видом покарання;

• щодо засуджених, визнаних непрацездатними, порушують перед судом клопотання про заміну виправних робіт більш м'яким видом покарання;

• виносять постанову про привід щодо осіб, які ухиляються без поважних причин від явки до органів, що виконують цей вид покарання;

• щодо осіб, засуджених до виправних робіт, які ухиляються від відбування покарання, вносять до суду в установленому порядку подання про направлення таких осіб для відбування покарання до інших місць;

121
• у разі злісного ухилення від відбування виправних робіт вносять до суду подання про заміну невідбутого строку покарання позбавленням волі;

• розглядають заяви осіб, які відбувають виправні роботи, про звільнення їх з роботи за власним бажанням, перевіряють обгрунтованість змісту цих прохань і виносять постанову про дозвіл на звільнення або про відмову, а також роз'яснюють цим особам їх право оскаржити відмову;

у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, порушують перед судом клопотання про відстрочку виконання вироку;

• своєчасно та уважно розглядають листи (заяви, скарги) з питань виконання і відбування виправних робіт, добиваючись їх вирішення, а також вживають заходів до усунення виявлених недоліків.

Певні обов'язки щодо організації виконання виправних робіт покладаються також на адміністрацію підприємств, установ і організацій за місцем відбування засудженим покарання. Згідно зі ст. 100 ВТК України адміністрація підприємства, установи, організації, де працює засуджений, який відбуває виправні роботи без позбавлення волі, після одержання копії вироку суду:

• доводить вирок щодо засудженого до відома членів трудового колективу;

• у добовий строк висилає органу, що виконує цей вид покарання, підтвердження про прийняття вироку суду до виконання;

• відраховує із заробітку засудженого і в установленому порядку перераховує утримані суми в доход держави;

• додержує умов відбування покарання, встановлених виправно-трудовим законодавством України;

• забезпечує контроль за поведінкою засуджених і проведення з ними виховної роботи, а також трудове виховання засуджених у дусі чесного ставлення до праці, додержання трудової та державної дисципліни;

• протягом строку відбування засудженим виправних робіт без позбавлення волі щомісячно повідомляє орган, який виконує цей вид покарання, про кількість відроблених ним робочих днів і проведені відрахування, про кількість днів, коли засуджений не виходив на роботу, і причини невиходу, про застосовані до засудженого заходи заохочення і стягнення, а також про переве-

122
дення його на іншу роботу або звільнення від роботи з ініціативи адміністрації. Каральні властивості виправних робіт виявляються в такому:

• призначаються на певний строк;

• протягом цього строку із заробітку засудженого здійснюються відрахування в доход держави;

• змінюють у несприятливий бік правовий стан засудженого;

• породжують судимість.

Особливість правового стану осіб, засуджених до виправних робіт без позбавлення волі, полягає в тому, що в цьому разі правовий статус громадянина змінюється значно менше, ніж у особи, засудженої до позбавлення волі, оскільки цей вид покарання стосується лише свободи пересування та умов праці засудженого.

Основними засобами виправлення осіб, засуджених до виправних робіт, є режим відбування покарання, суспільно корисна праця, загальноосвітнє та професійно-технічне навчання.

Засоби виправлення повинні застосовуватися з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину, особи засудженого, а також його поведінки та ставлення до праці.

Виконання покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі передбачає наявність певного правового режиму або передбачених законом обов'язкових умов відбування цього виду покарання, під якими розуміється сукупність встановлених кримінально-виконавчим законодавством правообмежень з метою виправлення та перевиховання засуджених.

Зазначені правообмеження визначаються нормами ВТК України, які регулюють:

• обов'язкові відрахування із заробітку засудженого;

• порядок обчислення трудового стажу засуджених;

• порядок звільнення з роботи за власним бажанням засуджених до виправних робіт;

• порядок надання відпустки і допомоги засудженим до виправних робіт.

Розглянемо детальніше кожне з цих правообмежень.

За ст. 102 ВТК України із заробітку засуджених до виправних робіт без позбавлення волі здійснюються відрахування в доход держави протягом строку відбування покарання в розмірах, встановлених вироком суду. Відрахування здійснюються за місцем роботи засудженого з усієї суми заробітку, без вилучення з цих сум податків та

123
інших платежів, а також незалежно від наявності претензій до засудженого за виконавчими документами.

Законом (ст. 29 КК України) встановлено тільки верхню межу відрахувань, що здійснюються із заробітку засуджених до виправних робіт — 20 %, а мінімальний відсоток відрахувань у законі не зазначений. Проте на практиці розмір відрахувань із заробітку засудженого до виправних робіт призначається судом у межах 5—20 %, оскільки призначати розмір відрахувань менше 5 % недоцільно у зв'язку зі слабким каральним впливом на засудженого (малий розмір відрахувань). Загальний розмір відрахувань із заробітку засудженого до виправних робіт за наявності інших утримань може досягати 70 %.

З осіб, які працюють за сумісництвом, відрахування в розмірі, встановленому вироком, здійснюються за кожним місцем роботи.

Відрахування не здійснюються з пенсій і допомоги, одержуваної в порядку соціального забезпечення та соціального страхування; з виплат одноразового характеру і непередбачених системою заробітної плати; із сум, що виплачуються у вигляді компенсації за витрати, пов'язані з відрядженнями, та інших компенсаційних витрат.

При відрахуваннях із заробітку засуджених колгоспників до цього заробітку включається як грошова, так і натуральна частина їх прибутків. Утримана із засуджених натуральна частина прибутків залишається у розпорядженні колгоспу, а ЇЇ вартість за державними закупівельними цінами перераховується у доход держави. Відраховані грошові суми перераховуються у доход держави щомісяця в день видачі гарантованої заробітної плати. Відрахування з прибутків у їх натуральній частині здійснюються в міру її надходження і при кінцевому розрахунку — за підсумками господарського року.

Якщо вирок, що передбачає виправні роботи без позбавлення волі, скасовується і справа закривається, а так само в разі винесення виправдувального вироку після скасування попереднього вироку у порядку нагляду особі, щодо якої справу закрито або винесено виправдувальний вирок, повністю повертаються відраховані з її заробітку суми.

Правила забезпечення трудового стажу засуджених до виправних робіт визначаються ст. 103 ВТК України, згідно з вимогами якої час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального та безперервного трудового стажу засудженого не зараховується, про що робиться запис у його трудовій книжці.

124
За умови сумлінної праці та зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі цей час може бути включений до загального трудового стажу особи, яка відбула покарання, на підставі рішення суду в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.

Порядок звільнення з роботи за власним бажанням засуджених до виправних робіт без позбавлення волі визначається ст. 104 ВТК України. Протягом строку відбування виправних робіт без позбавлення волі забороняється звільняти засуджених з роботи за їх власним бажанням без дозволу органів, які виконують цей вид покарання. Дозвіл надається після перевірки обгрунтованості заяви засудженого. Відмова в дозволі на звільнення повинна бути мотивована. Вона може бути оскаржена вищестоящій службовій особі.

Засудженим до виправних робіт без позбавлення волі під час відбування покарання чергова відпустка не надається (ст. 105 ВТК України). Інші види відпусток надаються засудженим згідно із законодавством про працю. Час відбування покарання до стажу, що дає право на відпустку, одержання пільг і надбавок до заробітної плати, не включається.

Особам, які відбувають виправні роботи без позбавлення волі, допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю і родами обчислюється із заробітку, що залишається після відрахувань, встановлених вироком суду.

До осіб, які відбувають виправні роботи без позбавлення волі адміністрацією підприємств, установ і організацій, де вони працюють, а також органом, що виконує покарання, можуть застосовуватися заходи заохочення та стягнення. Порядок застосування заохочень і стягнень до засуджених визначається ст.106, 107 ВТК України.

Адміністрацією підприємств, установ і організацій до осіб, які відбувають виправні роботи без позбавлення волі, застосовуються заходи заохочення і стягнення відповідно до законодавства про працю.

Якщо засуджений довів своє виправлення зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці та навчання і відбув встановлену законом частину строку покарання, адміністрація підприємства, установи, організації за місцем відбування покарання може порушити клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого від покарання або про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням. Зазначене клопотання надсилається органу, що виконує цей вид покарання.

125
Згідно зі ст. 107 ВТК України за зразкову поведінку і чесне ставлення до праці засудженому до виправних робіт без позбавлення волі начальник органу, що виконує цей вид покарання, може оголосити подяку або з нього може бути знято раніше накладене стягнення.

Засуджені, які довели своє виправлення зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці та навчання, у встановленому законом порядку можуть бути представлені до умовно-дострокового звільнення від покарання або до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.

За порушення встановленого порядку відбування покарання засудженому до виправних робіт без позбавлення волі начальник органу, що забезпечує виконання цього виду покарання, може накласти стягнення — зауваження або догану. Перед накладенням стягнення від засудженого відбирається письмове пояснення, яке підлягає перевірці.

Стягнення не може бути накладене після закінчення місячного строку з дня виявлення проступку. Постанова про накладення стягнення може бути оскаржена вищестоящій службовій особі.

У разі ухилення від відбування покарання осіб, засуджених до виправних робіт без позбавлення волі за місцем роботи, орган, який виконує цей вид покарання, може внести до суду подання, а громадська організація чи трудовий колектив — порушити перед судом клопотання про направлення цих осіб для відбування покарання в інші місця, але в районі проживання засудженого. У разі ухилення від відбування покарання осіб, засуджених до виправних робіт без позбавлення волі в інших місцях, їм може зробити попередження орган, який виконує цей вид покарання.

У разі злісного ухилення засуджених до виправних робіт без позбавлення волі від відбування покарання орган, який виконує цей вид покарання, може внести до суду подання про заміну згідно зі ст. ЗО КК України невідбутого строку виправних робіт без позбавлення волі покаранням у вигляді позбавлення волі.

Якщо засуджений, який злісно ухиляється від відбування покарання, переховується, подання може виноситись і за його відсутності.

Разом з поданням до суду направляються такі документи:

• копія вироку;

• копія облікової картки;

126
• довідка про допущені порушення режиму відбування і вжиті заходи впливу;

• довідка про відбутий строк на день розгляду справи у суді;

• інші матеріали, що підтверджують злісність ухилення від відбування покарання;

• особова справа засудженого для вивчення судом, яка після судового засідання повертається до ІВР для зберігання.

Як уже зазначалося, вироки до виправних робіт приймаються до виконання не пізніше десяти днів з дня набрання ними законної сили або звернення їх до виконання.

Документом, який підтверджує наявність підстав для притягнення до відбування виправних робіт, є копія вироку суду з довідкою про набрання ним законної сили.

У разі потреби до копії вироку суду додаються:

• копія ухвали (постанови) касаційної або наглядової інстанції — при зміні вироку;

• копія ухвали суду — при заміні невідбутого строку позбавлення волі виправними роботами;

• копія розпорядження Управління оперативної інформації МВС України про виконання Указу Президента України про помилування — при заміні позбавлення волі виправними роботами у порядку помилування;

• на осіб, звільнених з ВТУ у зв'язку із заміною позбавлення волі виправними роботами, адміністрація установи разом з копіями ухвали (розпорядження, постанови) направляє дві копії вироку, а також довідку на нього із зазначенням основних даних, дати звільнення, родинних та інших близьких зв'язків.

У разі виявлення в копіях перелічених документів невідповідних даних, що перешкоджають їх виконанню, ІВР протягом трьох днів вносить до суду, який виніс вирок (ухвалу, постанову), подання про їх усунення у встановленому законом порядку.

При одержанні на особу, яка відбуває виправні роботи, копії вироку до виправних робіт за новий злочин, де відсутні дані про наслідки відбування першого вироку, інспекція виправних робіт у такий же строк вносить до суду подання для вирішення питання про ступінь покарання за сукупністю вироків. При цьому до вирішення судом зазначеного питання виконання першого вироку не припиняється.

127
Суду, який виніс вирок (ухвалу, постанову), ІВР надсилає повідомлення про прийняття вироку до виконання.

У разі заміни невідбутої частини позбавлення волі на виправні роботи повідомлення надсилається в установу, де засуджений відбував покарання.

Виконання покарання у вигляді виправних робіт припиняється і засуджені знімаються з обліку інспекції виправних робіт на таких підставах:

• після закінчення строку покарання, призначеного за вироком суду;

• у разі заміни невідбутої частини виправних робіт на позбавлення волі за злісне ухилення засудженого від відбування покарання;

• за актом амністії;

• у зв'язку з помилуванням;

• унаслідок скасування вироку із закриттям справи;

• у разі заміни невідбутої частини виправних робіт на більш м'яке покарання або зміни вироку із заміною призначеного покарання;

• у зв'язку з умовно-достроковим звільненням;

• інших, передбачених законодавством.

Докладніше питання щодо підстав для звільнення засуджених від подальшого відбування покарання розглянемо далі.

Крім перелічених осіб, з обліку інспекцій виправних робіт також знімаються:

• померлі;

• особи, які відбували покарання у вигляді виправних робіт і засуджені до позбавлення волі за вчинення нового злочину;

• особи, які відбували покарання у вигляді виправних робіт і вибули з території, яку обслуговує інспекція, у зв'язку зі зміною місця проживання.

Звільнення від пов'язаних із засудженням до виправних робіт правообмежень і відрахувань здійснюється в день закінчення строку покарання, а при звільненні на інших підставах — із дня винесення відповідного документу (Указу Президента України про помилування, постанови або ухвали суду), що є підставою для звільнення засудженого.

У день закінчення строку покарання ІВР пропонує адміністрації підприємства, де засуджений відбував покарання, припинити відрахування з його заробітку.

Після закінчення строку кримінального покарання у вигляді виправних робіт ІВР надсилає адміністрації підприємства, де засуджений

128
відбував покарання, довідку про час відбування покарання, який згідно із законодавством не підлягає зарахуванню до загального та безперервного трудового стажу.

Особам, які відбули покарання у вигляді виправних робіт, видаються довідкі про відбуття покарання встановленої форми та оголошується про зняття з них правообмежень.

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка