Кримінально-виконавче право України: Курс лекцій. Семаков Г. С, Гель А. П., Київ, 2000



Сторінка7/12
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.25 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

5.4. Загальноосвітнє та професійно-технічне навчання засуджених у місцях позбавлення волі, його правове регулювання

Згідно з кримінально-виконавчим законодавством України загальноосвітнє та професійно-технічне навчання засуджених є одним з основних заходів виправлення та перевиховання засуджених.

Загальноосвітнє та професійно-технічне навчання здійснюється з метою сприяння розвитку особи, її виправленню та перевихованню і полягає не тільки в тому, що воно дає систему знань про закономірності розвитку природи та суспільства, розширює межі світогляду, сприяє інтелектуальному розвитку засуджених, залучає їх до досягнень науки і техніки, а й безпосередньо впливає на виховання засуджених. Навчання нероздільно пов'язане з вихованням. Відомо, що неможливо навчати, не виховуючи, і виховувати, не навчаючи. Під впливом навчання змінюються свідомість засуджених, їх переконання, нахили, звички, поведінка тощо. У процесі навчання їм прищеплюються такі позитивні якості, як дисциплінованість, цілеспрямованість, уміння раціонально використовувати свій час та долати перешкоди, почуття відповідальності за свою поведінку та вчинки, чемне ставлення до інших. Чим вищий загальноосвітній і професійний рівень засуджених, тим швидше та якісніше вони опанують виробничу професію, тим ефективнішою буде їх праця. Крім того, за допомогою загальноосвітнього та професійно-технічного навчання засуджений здобуває певні знання та набуває навичок з тієї чи іншої спеціальності, що сприятиме його соціальній адаптації після звільнення з місць позбавлення волі.

98
Значення загальноосвітнього та професійно-технічного навчання полягає також у тому, що надаючи можливість засудженим безкоштовно навчатися за рахунок держави та набувати певних професій, заохочуючи при цьому їх бажання до навчання, держава тим самим виявляє турботу про майбутнє засуджених, що свідчить, у свою чергу, про гуманізм кримінально-виконавчої політики нашої держави.

Ефективність процесу навчання залежить від багатьох факторів, найголовніші з яких такі:

• стан організації навчального процесу залежно від режиму та особливостей виробництва;

• зміст та рівень навчання;

• професійна підготовка педагогічного колективу;

• використання у процесі навчання положень педагогіки та психології.

Загальні засади загальноосвітнього та професійно-технічного навчання засуджених визначені у ст. 59 ВТК України, згідно з вимогами якої у ВТУ для засуджених, що не мають початкової освіти, створюються загальноосвітні школи першого ступеня або консультаційні пункти.

Засудженим, які бажають підвищити свій загальноосвітній рівень в основній і старшій школі, незалежно від віку створюються умови для самоосвіти, надається можливість навчатися у середніх загальноосвітніх школах або в консультаційних пунктах ВТУ.

У виховно-трудових колоніях створюються середні загальноосвітні школи трьох ступенів, і засуджені, які навчаються в них, підручниками, зошитами та письмовим приладдям забезпечуються безкоштовно.

Для засуджених віком до сорока років, які не мають робочої професії, за якою вони можуть працевлаштуватися в конкретній ВТУ, обов'язковою є підготовка на курсах професійного навчання на виробництві.

Організація загальноосвітнього та професійно-технічного навчання засуджених до позбавлення волі регламентується ст. 60 ВТК України, вимоги якої передбачають, що організація загальноосвітнього навчання, професійної освіти та професійного навчання на виробництві осіб, позбавлених волі, здійснюється згідно із Законом України "Про освіту" та в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Для складання іспитів учні-засуджені звільняються від роботи на строк, передбачений трудовим законодавством і Законом України
7*
99
"Про освіту". Заробітна плата їм за цей час не нараховується, харчування надається безкоштовно.

Засудженим, які займаються самоосвітою, адміністрація ВТУ створює необхідні умови для занять у вільний від роботи час. Час, вільний від основної трудової діяльності та виконання обов'язкових заходів, передбачених розпорядком дня для засуджених у ВТУ, є їх вільним часом (ст. 61 ВТК України). Засуджені мають право розпоряджатися вільним часом на власний розсуд, за винятком виконання тих видів діяльності, які заборонені ВТК України. Вільний час засуджених має тривати не менше двох годин і передбачається розпорядком дня ВТУ.

Адміністрація ВТУ повинна забезпечити засудженим реальну можливість для навчання. З цією метою у ВТУ організовуються середні загальноосвітні (вечірні) школи або навчально-консультаційні пункти для заочної форми навчання, якщо для очної форми навчання немає відповідних умов (наприклад, колонії особливого режиму, тюрми).

Школи у ВТУ створюються за наявності такої кількості учнів, яка б давала змогу організувати не менше чотирьох класів по 20 осіб у кожному, а навчально-консультаційні пункти — за наявності не менше ЗО осіб і відсутності умов для очного навчання.

У виправно-трудових колоніях-поселеннях засуджені навчаються також у вечірніх (змінних) школах поза територією колонії, оскільки вони з дозволу адміністрації можуть пересуватися за межами колонії.

Навчання засуджених здійснюється без відриву від виробництва за єдиними планами та програмами, затвердженими Міністерством освіти України.

Заняття у школах ВТУ проводяться з урахуванням особливостей виробництва позмінно, тобто як у денний, так і у вечірній час. Особам, які закінчили школу, видається відповідний документ: у разі здобуття неповної середньої освіти — свідоцтво, після закінчення середньої школи — атестат. Документ про освіту в руки засудженим не видається, а зберігається в особовій справі засудженого до його звільнення.

Підбір педагогічних кадрів, контроль за навчальним процесом у загальноосвітніх школах ВТУ здійснюють районні (міські) відділи освіти.

Адміністрація ВТУ створює відповідні умови для успішної роботи шкіл.

Виконуючи завдання з виправлення та перевиховання засуджених, професійно-технічне навчання одночасно вирішує й загальні завдання, що стоять перед цією системою освіти. Воно задовольняє потреби виробництва ВТУ у кваліфікованих робітниках, сприяє підвищен-

100
ню ефективності праці та поліпшенню якості продукції, що виробляється на підприємствах ВТУ, уможливлює отримання народним господарством після звільнення засуджених з ВТУ необхідні кадри, підготовлені в системі профтехосвіти, що мають певний виробничий досвід.

Професійно-технічне навчання осіб, позбавлених волі, здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, на загальних принципах організації цього навчання з урахуванням специфічних особливостей діяльності ВТУ та контингенту осіб, які в них навчаються. Умовою успішного навчання є дотримання в його процесі таких принципів:

• добровільності навчання та вибору професії;

• тісного зв'язку між спеціальністю та теоретичним і практичним навчанням;

• організації навчання на рівні досягнень сучасної техніки;

• стабільності навчальних бригад, шкіл, курсів;

• планування професійно-технічного навчання.

Професійно-технічне навчання засуджених здійснюється у двох

основних напрямках: підготовки нових робочих і навчання суміжним спеціальностям; підвищення виробничої кваліфікації.

Як уже зазначалося, у ст. 59 ВТК України передбачається, що для засуджених віком до 40 років, які не мають робочої професії, за якою вони можуть працевлаштуватись у конкретній ВТУ, обов'язковою є підготовка на курсах професійного навчання на виробництві. Згідно зі ст. 62 ВТК України у ВТУ може бути організовано підвищення виробничої кваліфікації осіб, позбавлених волі, а також навчання їх новим спеціальностям, що необхідні для виробництва конкретної ВТУ. Професійно-технічне навчання засуджених і підвищення ними своєї виробничої кваліфікації заохочується і враховується при визначенні ступеня їх виправлення та перевиховання.

Професійно-технічне навчання здійснюється як без відриву від виробництва, у робочий час, так і з відривом за програмами профтехосвіти; проводиться в таких формах: навчання на виробництві ВТУ (індивідуальне, бригадне тощо) та на відповідних курсах.

Навчання засуджених безпосередньо на виробництві ВТУ здійснюється, як правило, без відриву від виробництва. При індивідуальному методі навчання особа закріплюється за найкваліфікованішим робочим або майстром чи включається до складу бригади і під керівництвом майстра або бригадира на своєму робочому місці виконує навчально-виробничі завдання. При бригадному методі навчання засуджені об'єднуються в навчйльні бригади і виконують ці завдання під керівництвом кваліфікованих та досвідчених бригадирів-інструкторів.

101
Поряд з виробничим навчанням при індивідуальному та бригадному методах навчання проводяться також теоретичні заняття у класах по групах.

Підвищення кваліфікації осіб, позбавлених волі, здійснюється шляхом створення виробничо-технічних курсів та курсів цільового призначення.

Зарахування засуджених на курси та інші види професійно-технічного навчання, що організовуються безпосередньо на підприємстві ВТУ, оформлюється наказом начальника ВТУ. Професійно-технічне навчання (підготовка нових робочих, навчання суміжним професіям, підвищення виробничої кваліфікації) завершується складанням кваліфікаційних іспитів, які приймає спеціальна комісія, очолювана головним інженером ВТУ. На підставі протоколу комісії наказом начальника ВТУ засудженим надаються розряди кваліфікації. Свідоцтво про кваліфікаційний розряд (звання за спеціальністю) зберігається в особовій справі засудженого і видається йому після звільнення з місця позбавлення волі.

1. Основні засоби виправлення та перевиховання засуджених.

2. Функції режиму в місцях позбавлення волі.

3. Основні вимоги режиму в місцях позбавлення волі.

4. Як визначається чинним законодавством України порядок надання засудженим побачень, отримання ними посилок, передач, листування з родичами та іншими особами?

5. Що таке зміна умов утримування засуджених?

S. Заходи заохочення та стягнення, які застосовуються до засуджених, та порядок їх застосування.

7. Як визначається чинним законодавством порядок залучення засуджених до суспільно корисної праці?

8. У чому полягають особливості праці осіб, засуджених до позбавлення волі?

9. Що таке виховна робота із засудженими і якими правовими нормами визначається порядок її здійснення?

Ю. Як здійснюється загальноосвітнє та професійно-технічне навчання засуджених у місцях позбавлення волі?

102
ТЕМА 6 МАТЕРІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗАСУДЖЕНИХ


Ефективність карально-виховного впливу на засуджених залежить від матеріально-побутового та медико-санітарного забезпечення осіб, засуджених до позбавлення волі.

Відомо, що сутністю покарання є кара, яка безпосередньо проявляється в порядку і умовах виконання покарання. Для позбавлення волі, наприклад, кара характеризується комплексом правообмежень, які входять до режиму відбування покарання. Комплекс правообмежень охоплює й обмеження засуджених у сфері матеріально-побутового забезпечення та медичного обслуговування. Виконання покарання не має на меті заподіяння фізичних страждань і погіршення здоров'я засудженого. Про це свідчать і міжнародні норми. Так, у ст. 62 Мінімальних стандартних правил поводження з ув'язненими (далі — Правил) передбачається, що медичні служби і заклади повинні виявляти всі фізичні та психічні захворювання й вади, які можуть перешкоджати перевихованню ув'язнених, і піклуватися про їх лікування. З цією метою заклади повинні забезпечити необхідне медичне, хірургічне та психіатричне обслуговування.

А згідно з вимогами ст. 22 цих Правил усі заклади повинні мати у своєму розпорядженні у крайньому разі одного кваліфікованого медичного працівника, який має певні знання у сфері психіатрії. Медичне обслуговування слід організовувати в тісному зв'язку з місцевими або державними органами охорони здоров'я. Воно повинно охоплювати психіатричні та діагностичні служби, а в разі потреби — надавати лікування психічно ненормальним ув'язненим.

Правове регулювання матеріально-побутового та медичного обслуговування засуджених повинно враховувати вимоги принципу соціальної справедливості, оскільки за функціональною роллю цей принцип є результатом відображення та осмислення життєвих суперечностей і повинен безпосередньо впливати на формування зазначених норм, забезпечуючи ясність і точність правових формулювань, що відповідають

103
міжнародним стандартам. У зв'язку з цим, як уже зазначалося, Україна як член Ради Європи взяла на себе обов'язок привести чинне законодавство, що регулює питання боротьби зі злочинністю, зокрема на стадії виконання покарання у вигляді позбавлення волі, у відповідність з міжнародними актами про захист прав людини. У цих актах закріплено, що всі приміщення, якими користуються ув'язнені, повинні відповідати санітарним вимогам. Адміністрація повинна забезпечити кожному ув'язненому харчування, достатньо поживне для підтримки його здоров'я і сил (ст. 20 Правил).

Зазначимо, що норми чинного кримінально-виконавчого законодавства недостатньо повно і чітко регламентують питання створення у ВТУ нормальних комунально-побутових умов, які відповідають завданням виправлення, а також забезпечення засуджених речовим майном^харчуванням та медичним обслуговуванням.

При цьому принцип соціальної справедливості при реалізації норм матеріально-побутового та медичного забезпечення засуджених часто недооцінюється. Засуджені дуже гостро реагують на випадки порушення їх прав, і іноді їх реакція на недоліки матеріально-побутового характеру буває такою сильною, що призводить до виникнення у ВТУ ексцесів із засудженими, у тому числі до масових безпорядків.

Безумовно, належний побут у ВТУ позитивно впливає на виправлення засуджених, сприяє набуттю ними корисних навичок і звичок, привчає до порядку, вчиняє відповідну дисциплінуючу дію, закладає засади для формування здорового морально-психологічного клімату в колективі засуджених.

Таким чином, матеріально-побутове забезпечення та медичне обслуговування осіб, позбавлених волі, передбачає створення сукупності умов утримування засуджених, спрямованих на задоволення їх потреб у харчуванні, одязі, житлі, медичному обслуговуванні.

Матеріально-побутове забезпечення засуджених реалізується у процесі застосування норм, які регулюють порядок та умови відбування покарання у вигляді позбавлення волі. Іншими словами, матеріально-побутове забезпечення входить до змісту режиму відбування покарання і виконує виховну та соціально-економічну функції. Виховна функція полягає в тому, що правильно організований побут створює умови для стимулювання виховного процесу у ВТУ, безпосередньо впливає на моральне та естетичне виховання засуджених. Соціально-економічна функція полягає в тому, що правильно організоване житлове, комунально-побутове забезпечення засуджених

104
стимулює їх активність, сприяє продуктивності праці та поліпшенню якості виготовленої продукції.

Належна організація матеріально-побутового забезпечення засуджених створює передумови для того, щоб режим відбування покарання міг звести до мінімуму відмінність між життям на волі і в місцях позбавлення волі, щоб не зменшувати в засуджених почуття відповідальності й осмислення людської гідності. Це положення випливає зі ст. 60 Правил.

Правове регулювання матеріально-побутового забезпечення осіб, засуджених до позбавлення волі, здійснюється Виправно-трудовим кодексом України, нормативними актами Кабінету Міністрів України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ та інших державних структур.

Матеріально-побутове забезпечення реалізується у таких напрямках:

• розміщення засуджених та їх житлові умови;

• комунально-побутове обслуговування;

• організація харчування;

• організація торгівлі;

• організація речового забезпечення.

Розглянемо кожний із цих напрямків. Перший охоплює житлові умови та розміщення засуджених.

Згідно зі ст. 74 ВТК України особи, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, забезпечуються необхідними житлово-побутовими умовами, що відповідають правилам санітарії та гігієни. У ВТК норма житлової площі на одного засудженого не може бути меншою як 2 м2, а у виховно-трудових колоніях та тюрмах — 2,5 м2. Засудженим надаються індивідуальне спальне місце та постільні речі.

Згідно з Правилами внутрішнього розпорядку ВТУ у житлових зонах ВТК повинні бути гуртожитки, амбулаторія зі стаціонаром, клуб, бібліотека, столова, магазин, лазня з пральнею та дезінфекційною камерою, перукарня, кладова для зберігання обмінного фонду постільних речей та спецодягу, сушіння одягу і взуття та інші приміщення.

За межами колонії повинні розміщуватися склади з продовольчими товарами та речовим майном, особистими речами засуджених довгострокового зберігання, овочесховище та інші об'єкти.

У колонії передбачаються гаряче та холодне водозабезпечення, відведення з території стічних вод. У приміщенні контрольно-пропускного пункту розташовані кімнати для короткострокових та тривалих побачень, для отримання посилок, передач та видачі їх засудженим.

105
У житловій зоні колонії споруджується спортивний майданчик з необхідним комплексом спортивних знарядь, а також по можливості літній майданчик для перегляду кінофільмів і місце, з якого засуджені розводяться на роботу.

Кожний засуджений отримує постільні речі (два простирадла, наволочку, ковдру та матрац).

У приміщеннях гуртожитку, окрім спальних місць, обладнуються (з розрахунку на кожний загін) кабінети начальників загонів (вихователів), кімнати для виховної роботи, сушіння одягу і взуття, роздягальні, туалетні кімнати, кімнати побуту, а в жіночих ВТК — кімнати особистої гігієни жінок.

У зимову пору року температура в житлових приміщеннях ВТУ підтримується 18—20 °С.

Засуджені, які утримуються у приміщеннях камерного типу ВТК усіх видів режиму та в ШІЗО, забезпечуються житловою площею не менше 2 м2, а в ШІЗО виховно-трудової колонії — 2,5 м2. Площа одиночних камер у ВТК особливого режиму не повинна бути меншою як 3 м2. У кожній камері обладнується санітарний вузол.

Комунально-побутове обслуговування засуджених регламентується ст. 74 ВТК України та Правилами внутрішнього розпорядку ВТУ і передбачає:

• регулярне миття засуджених у лазні (один раз на 7днів з одночасною зміною натільної та постільної білизни);

• перукарське обслуговування;

• прання, прасування та ремонт натільної білизни й постільних речей; зберігання особистих речей засуджених на складі;

• забезпечення установ водопостачанням, водовідведенням, енер-го- та теплопостачанням;

• забезпечення просушування одягу і взуття засуджених у спеціальних приміщеннях-сушильнях.

Вимоги до організаціТ харчування осіб, позбавлених волі, регулюються ст. 75 ВТК України, згідно з якою засуджені одержують харчування, яке забезпечує нормальну життєдіяльність організму. Норми харчування диференціюються залежно від кліматичних умов розташування ВТУ, характеру виконуваної роботи, віку засуджених, стану їх здоров'я та за іншими факторами.

Харчування засуджених здійснюється за нормами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 336 від 16 червня 1992 р. "Про затвердження норм добового забезпечення продуктами хар-

106
чування засуджених до позбавлення волі, а також осіб, які перебувають у СІЗО, ЛТП, ІТТ".

Згідно з положеннями цих норм усім особам, які знаходяться в місцях позбавлення волі, кожного дня надається триразове гаряче харчування.

Нині у ВТУ України застосовуються такі норми добового розподілу харчування:

• № 1 — для харчування засуджених в УВП;

• № 2 — для харчування засуджених в УВП, які виконують тяжкі роботи зі шкідливими умовами праці;

• № 3 — для осіб, які утримуються в СІЗО, приймальниках-розпо-дільниках, ІТТ;

• № 4 — для засуджених, які утримуються в тюрмах (засуджені в тюрмах, які притягуються до роботи, харчуються за нормою № 1);

• № 5 — для неповнолітніх у виховно-трудовій колонії;

• № 6 — для осіб, які утримуються в лікувально-виховних установах (ЛВУ);

• № 7 — для осіб, які утримуються в УВП, СІЗО, ЛВУ, ІТТ і є потерпілими у результаті Чорнобильської катастрофи або утримуються в УВП, розміщених на території, що належить до зони радіоактивного контролю;

• № 8 — для хворих, які утримуються на стаціонарному лікуванні;

• № 9 — для вагітних жінок і матерів-годувальниць, які утримуються в УВП і СІЗО;

• № 10 — для дітей, які утримуються з матерями в УВП і СІЗО;

• № 11 — засуджених, які перебувають у дорозі (етап, транзит).

Нормами харчування передбачено також певні особливості:

• засуджені зростом 190 см і вище забезпечуються додатково половиною пайка згідно з нормою № 1;

• на дієтичне харчування ставляться щонайбільше 3 % загальної чисельності засуджених.

Загальна норма для осіб, які утримуються у виправно-трудових колоніях, передбачає харчування сумарної калорійності не менше 2500 ккал. Ця норма призначається для більшої частини засуджених зазначеної категорії.

Засуджені, які працюють на виробництві з тяжкими або шкідливими умовами праці і виконують норму виробітку, отримують підвищене харчування сумарної калорійності не менше 3500 ккал.

107
На роботах зі шкідливими умовами праці, де передбачене профілактичне харчування, у дні роботи додатково видають безкоштовно 0,5 л молока або інші продукти.

Засуджені, які відбувають покарання у тюрмах, харчуються за нормою, сумарна калорійність якої становить 2300—2400 ккал.

Вагітним жінкам, матерям-годувальницям, неповнолітнім, а також хворим встановлюються підвищені норми харчування (ст. 75 ВТК України).

При перевезенні засуджених та їх проїзді до місця проживання після звільнення з ВТУ їм видається сухий пайок, що може замінюватися за бажанням звільненого грошовою компенсацією за вартістю пайка.

Вартість харчування, за винятком вартості спецхарчування, відшкодовується засудженими з нарахованого їм заробітку (ст. 53 ВТК України).

Засудженим неповнолітнім, інвалідам І та II груп, жінкам, які вагітні понад 4 місяці, жінкам, які не працюють і мають дітей у будинках дитини при ВТУ, чоловікам віком понад 60 років, що не працюють, і жінкам віком понад 55 років, а також особам, звільненим від роботи через хворобу, харчування надається безкоштовно (ст. 75 ВТК України).

Якість готового харчування контролюється медичним працівником шляхом зняття проби, а підтримку в добовому раціоні необхідної кількості білків, жирів, вуглеводів, сумарну калорійність — шляхом лабораторного аналізу.

Організація торгівлі у ВТУ регламентується ст. 37 ВТК України і Правилами внутрішнього розпорядку ВТУ, згідно з якими для засуджених організується торгівля продуктами харчування та предметами першої потреби, для чого в кожній ВТУ влаштовуються магазини (лар-ки). Засуджені відвідують магазин загонами (бригадами) згідно із затвердженим керівником установи графіком, за яким кожний засуджений має право особисто здійснювати покупки не менше одного разу на тиждень.

Виводити з камер тюрем та ПКТ ВТК засуджених для придбання продуктів харчування та предметів першої необхідності — забороняється. Для засуджених це виконують спеціально призначені співробітники. З цією метою кожний засуджений, який має право на придбання продуктів харчування та предмети першої необхідності, заповнює і здає адміністрації бланк-заяву. Отриманий за заявками товар видається засудженому під розписку. Купівля продуктів харчу-

108
вання та предметів першої потреби для осіб, які утримуються в тюрмах та ПКТ ВТК, здійснюється двічі на місяць.

Оскільки надана засудженим можливість купувати продукти харчування та предмети першої необхідності в торговельній мережі ВТУ є одним із важливих факторів створення у них зацікавленості в результатах своєї праці на підприємствах ВТУ, законом дозволяється здійснювати купівлю тільки на кошти, зароблені у ВТУ.

Гроші, одержані за переказами від родичів, від реалізації залишеного на волі майна, які зберігаються в ощадних банках, для закупівлі продуктів харчування та предметів першої необхідності витрачати забороняється.

Засуджені можуть купувати тільки за безготівковим розрахунком, за винятком осіб, які перебувають у колоніях-поселеннях, і жінок, яким дозволено проживати за межами колонії. У зв'язку з цим у магазинах ВТУ обладнується робоче місце бухгалтера-операціоніста, який фіксує витрати коштів, що є на особистих рахунках засуджених.

Законом передбачено, що незалежно від наявності грошей, зароблених у ВТУ, непрацездатним засудженим, вагітним жінкам, а також жінкам, які мають дітей у будинках дитини при ВТК, неповнолітнім та засудженим, які перебувають у ВТУ на правах лікувальних та лікарень при ВТУ для утримання інфекційних хворих, дозволяється витрачати на купівлю продуктів харчування та предметів першої необхідності гроші, одержані за переказами.

Перелік продуктів харчування та предметів першої необхідності, які дозволяється купувати засудженим, а також порядок їх придбання визначаються Правилами внутрішнього розпорядку ВТУ. Сума грошей, яку засуджені можуть витрачати на придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності, встановлюється ст. 38 ВТК України.

Речове забезпечення засуджених здійснюється за нормами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

До речового майна належать усі предмети одягу, взуття, білизни, постільні речі, а також ремонтний матеріал.

Норми речового забезпечення грунтуються на комплексі вимог, що визначаються характером і умовами праці, кліматом, видом режиму, статтю та віком.

Нині діють такі норми забезпечення засуджених речовим майном:

• № 1 — для засуджених чоловіків, які відбувають покарання у ВТК усіх видів режиму;

109
• № 2 — для засуджених (чоловіків і жінок), які відбувають покарання в тюрмах, а також для осіб, які утримуються в СІЗО;

• № 3 — для засуджених жінок, які відбувають покарання у виправно-трудових колоніях;

• № 4 — для осіб, які утримуються в ЛТП;

• № 5 — відпускаються матеріали для ремонту одягу та взуття засуджених.

Особливо небезпечні рецидивісти в колоніях особливого режиму речовим майном забезпечуються на загальних підставах за нормою N° 1, але предмети верхнього одягу для них виготовляються з тканини зі смугами чорного та сірого кольорів завширшки 7 см. Головний убір вони носять у формі ковпака.

Постільні речі (простирадла, наволочки, рушник, ковдра) видаються засудженим безкоштовно. Засуджені, які відбувають покарання у виправно-трудових колоніях і тюрмах, відшкодовують вартість одягу (крім вартості спецодягу), білизни, взуття з нарахованого їм заробітку. У засуджених, які злісно ухиляються від суспільно корисної праці, вартість одягу, білизни та взуття відшкодовується з коштів, які є на їх особистих рахунках.

Засудженим неповнолітнім, інвалідам І та II груп, вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при ВТУ, чоловікам, які не працюють, віком понад 60 років, жінкам віком понад 55 років, а також особам, звільненим від роботи через хворобу, одяг, білизна та взуття надаються безкоштовно (ст. 74 ВТК України).

Правове регулювання і організація медико-санітарного забезпечення осіб, позбавлених волі, випливають із конституційного права громадян України на охорону здоров'я та медичну допомогу. Правове регулювання здійснюється Виправно-трудовим кодексом України, законодавством про охорону здоров'я, нормативними актами Кабінету Міністрів України, Державного департаменту України з питань виконання покарань та нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, які ще не втратили чинності на цей час.

З метою реалізації медико-санітарного забезпечення засуджених у місцях позбавлення волі організовуються і діють лікувально-профілактичні заклади, а для лікування та утримання інфекційних хворих засуджених — ВТУ на правах лікувальних (ст. 76 ВТК України).

Лікувально-профілактична та санітарно-протиепідеміологічна робота в місцях позбавлення волі організовується і здійснюється згідно із законодавством про охорону здоров'я.

110
Порядок надання особам, позбавленим волі, медичної допомоги, організації та проведення санітарного нагляду, використання лікувальних і санітарно-профілактичних закладів системи охорони здоров'я і залучення до цього їх персоналу визначається Державним департаментом України з питань виконання покарань разом з Міністерством охорони здоров'я.

Організація роботи з медико-санітарного забезпечення та контроль за її станом здійснюються управлінням медичного та санітарно-епідеміологічного обслуговування спецконтингенту Державного департаменту України з питань виконання покарань та підпорядкованими йому відповідними відділами, відділеннями, групами медичного обслуговування спецконтингенту та контролю за санітарно-епідеміологічним станом управлінь Державного департаменту в АРК та областях.

Медико-санітарне забезпечення засуджених здійснюється створеними в кожній ВТУ медичними частинами, завдання яких — надавати медичну допомогу засудженим, здійснювати санітарний нагляд, здійснювати профілактичні, протиепідеміологічні заходи. До структури медико-санітарної частини входять, як правило, аптека, амбулаторії, стаціонар (лікарня) з діагностичною лабораторією, стоматологічним, терапевтичним та іншими кабінетами, інфекційний ізолятор та ін.

Медико-санітарне обслуговування починається з моменту приймання засудженого до ВТУ. Згідно з п. 4 § 13 Правил внутрішнього розпорядку ВТУ одразу після прибуття до установи засуджені проходять обов'язковий медичний огляд і санітарну обробку в порядку, встановленому діючими санітарно-епідеміологічними нормами. З метою попередження інфекційних захворювань засуджені, які прибули до виховно-трудової колонії, після комплексної санітарної обробки та медичного огляду розміщуються у спеціальних ізольованих карантинних приміщеннях. Профілактичний карантин витримується 14 діб, після чого знімається, якщо за цей період серед тих, хто був на карантині, не виявлено інфекційних захворювань. У разі необхідності медичному карантину піддаються засуджені, які прибули до виправно-трудових колоній, а також тюрем. У будь-якому разі ці засуджені протягом перших 10 днів розміщуються у приміщеннях окремо від інших засуджених і працюють окремо від інших.

Участь представника медико-санітарної служби є обов'язковою при розподілі новоприбулих засуджених по загонах з тим, щоб було враховано стан здоров'я кожного засудженого.

111
У разі виявлення інфекційних захворювань серед засуджених, які перебувають у карантинному приміщенні, термін карантину продовжується.

Якщо у ВТУ виявлено інфекційно хворих засуджених, які перебувають поза карантинним приміщенням, їх негайно ізолюють, а у ВТУ вводиться карантин з проведенням комплексу необхідних профілактичних заходів. Про виявлення інфекційного захворювання у ВТУ негайно повідомляється прокурор, який здійснює нагляд за законністю у місцях позбавлення волі.

Обов'язковому медичному і бактеріологічному обстеженню з метою виявлення інфекційних захворювань піддаються засуджені, які використовуються на роботах у пральнях, перукарнях, будинках дитини при ВТУ, харчоблоках та на інших об'єктах, через які може поширитись інфекція.

Згідно з Правилами внутрішнього розпорядку у ВТУ здійснюються:

• клінічне обстеження та нагляд за засудженими з метою застосування раціональної терапії та встановлення працездатності засуджених;

• амбулаторне та стаціонарне загальносоматичне і спеціалізоване лікування методами та засобами, що рекомендуються інструктивно-методичними вказівками Міністерства охорони здоров'я України.

Згідно з діючими нормативами прийом в амбулаторії веде лікар, а за його відсутності — фельдшер. Дані про обстеження хворого засудженого заносяться до його медичної картки. У разі звільнення засудженого від роботи начальник медико-санітарної частини повідомляє про це начальника ВТУ. Години прийому засуджених встановлюються (як правило, у вільний від роботи час) начальником медико-санітарної частини, а розпорядок її роботи затверджується начальником ВТУ. В амбулаторії щорічно організовується та проводиться диспансеризація засуджених, яка є ефективним заходом виявлення та профілактики захворювань.

На виробничих об'єктах, де працюють не менше 300 засуджених, створюються медичні пункти, а всі цехи та інші об'єкти обладнуються аптечними сумками швидкої допомоги.

У стаціонарах медико-санітарних частин на лікуванні, як правило, перебувають хворі засуджені, які не потребують тривалого або спеціального лікарняного впливу. За наявності у засуджених хвороби, яка потребує тривалого та кваліфікованого лікування, вони розмі-

112
щуються у спеціалізованих республіканських, міжрегіональних і регіональних лікарнях Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Хворі засуджені, яким немає можливості надати стаціонарну медичну допомогу, можуть розміщуватись у лікарнях або інших лікувальних закладах системи охорони здоров'я, де організована їх надійна охорона. У разі потреби до роботи стаціонару може залучатися медичний персонал органів охорони здоров'я.

Крім того, засуджений згідно зі ст. 76 ВТК України має право звернутися за лікарськими консультаціями та лікуванням до установ, що надають платні медичні послуги. Оплата таких послуг і придбання необхідних ліків здійснюються засудженим або його родичами за власний рахунок. У цьому разі консультація і лікування здійснюються в медико-санітарній частині за місцем відбування покарання під наглядом персоналу медико-санітарної частини.

Згідно з Правилами внутрішнього розпорядку ВТУ в лікувальних закладах місць позбавлення волі ізольовано від інших категорій засуджених утримуються тільки особливо небезпечні рецидивісти, особи, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі, і засуджені за особливо небезпечні злочини проти держави. Вони утримуються у спеціально відведених і обладнаних за тюремним зразком палатах. Так само ізольовано утримуються неповнолітні. Жінки утримуються окремо від чоловіків.

Тривалі побачення засудженим, які перебувають у лікувальних закладах, як правило, не надаються. Короткострокові побачення надаються начальниками лікувальних закладів за нормами, встановленими для відповідних видів ВТУ.

У разі тяжкої хвороби засудженого, що ставить під загрозу його життя, начальник виправно-трудової (лікувальної) установи надає можливість близьким родичам засудженого відвідати його, і таке відвідування у рахунок чергових побачень не зараховується.

Якщо засуджений переводиться до лікувального закладу зі штрафного чи дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу колонії загального, посиленого та суворого режимів або одиночних камер колоній особливого режиму чи карцерів у зв'язку з умисними тілесними пошкодженнями або симуляцією хвороби, час його перебування в лікувальному закладі у строк відбування дисциплінарного покарання не зараховується.
8-606
113
Засуджені, які порушують дисципліну в лікувальних закладах місць позбавлення волі, несуть передбачену законодавством дисциплінарну відповідальність за такими винятками:

• вони не можуть бути переведені до приміщень камерного типу та одиночних камер;

• у штрафних ізоляторах вони отримують харчування за лікарняною нормою і мають право на прогулянку тривалістю до двох годин на день.

Засуджені, які систематично злісно порушують дисципліну, виписуються з лікувальної установи і переводяться до місця утримання тільки в тому разі, якщо це не становить небезпеки для життя і здоров'я хворого й оточуючих.

Умови утримування засуджених хворих на туберкульоз І та II груп диспансерного обліку у спеціалізованих ВТУ на правах лікувальних передбачають:

• включення до розпорядку дня часу проведення лікувальних заходів;

• перевірку наявності засуджених щонайменше двічі на добу;

• надання тривалих побачень за відсутності медичних обмежень;

• надання дозволу для короткострокових виїздів за межі місць позбавлення волі, передбачених ВТК України, тільки за умови зняття їх з бацилярного обліку;

• організацію праці засуджених за рекомендаціями органів охорони здоров'я та медичної служби Державного департаменту.

Засуджені хворі на туберкульоз, які утримуються у ВТУ на правах лікувальних, за систематичні злісні порушення дисципліни та режиму лікування можуть переводитися до приміщень камерного типу на строк до шести місяців, де вони забезпечуються лікуванням, харчуванням і щоденною прогулянкою тривалістю до двох годин.

Деякі особливості відбування покарання у вигляді позбавлення волі передбачені ст. 76-1 ВТК України для вагітних жінок, матерів-годувальниць та жінок, які мають дітей віком до трьох років. У разі потреби при виправно-трудових колоніях організовуються будинки дитини. Засуджені жінки можуть віддавати до будинків дитини своїх дітей віком до трьох років. Засуджені жінки, які вагітні понад 4 місяці або мають при собі дітей віком до трьох років, направляються для подальшого відбування покарання у ВТУ, при якій є будинок дитини.

114
Діти засуджених жінок за згодою матері можуть бути передані її родичам або за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклування — іншим особам, або після досягнення трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів.

Якщо мати дитини, яка досягла трирічного віку, не відбула частини строку покарання, що не перевищує одного року, і вона сумлінно виконує свої материнські обов'язки, то перебування її дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією ВТУ до звільнення матері. У разі злісного порушення матір'ю вимог режиму відбування покарання рішення адміністрації ВТУ про продовження перебування дитини в будинку дитини може бути скасоване.

Засуджені до позбавлення волі, до яких суд згідно зі ст. 14 КК України застосував примусове лікування від алкоголізму чи наркоманії, піддаються такому лікуванню в місцях позбавлення волі (ст.77 ВТК України). Адміністрація ВТУ забезпечує лікування засуджених під час відбування покарання.

Якщо серед засуджених, які відбувають покарання у ВТУ, виявляються особи, які є алкоголіками або наркоманами, суд за місцем відбування покарання за поданням адміністрації ВТУ вирішує питання про застосування до них примусового лікування.

Примусове лікування засуджених від алкоголізму чи наркоманії здійснюється в місцях позбавлення волі у двох формах:

• у звичайній ВТУ на базі медико-санітарної частини;

• у спеціалізованій ВТУ з лікування алкоголіків і наркоманів.

Спеціалізовані ВТУ мають відповідне обладнання, штат лікарів, ста

тус колонії на правах лікувального закладу.

Після проходження повного курсу примусового лікування від алкоголізму чи наркоманії адміністрація ВТУ згідно з чинним законодавством зобов'язана підготувати та направити матеріали до суду для вирішення питання про припинення примусового лікування.

Якщо на час звільнення засудженого з місць позбавлення волі його лікування не завершено, адміністрація ВТУ за наявності відповідного медичного висновку направляє до суду подання про продовження лікування в медичній установі за обраним ним місцем проживання після звільнення.
8*
115
Завдання та контрольні запитання

1. Функції матеріально-побутового забезпечення засуджених.

2. Вимоги чинного законодавства до комунального обслуговування, забезпечення належних житлових умов та розміщення засуджених.

3. Як здійснюється харчування засуджених у ВТУ?

4. Як чинним ВТК та Правилами внутрішнього розпорядку ВТУ регулюється порядок торгівлі в місцях позбавлення волі?

5. Правове регулювання та порядок організації медико-санітарного забезпечення засуджених у ВТУ.


ТЕМА 7 ПОРЯДОК ТА УМОВИ ВИКОНАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ, НЕ ПОВ'ЯЗАНИХ З ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛІ
У попередніх лекціях розглядалися порядок і умови виконання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі, а також структура та організація діяльності державних органів, що забезпечують виконання цього виду кримінального покарання.

Згідно з чинним кримінальним законодавством (ст. 23 КК України) до осіб, які вчинили злочини, крім покарання у вигляді позбавлення волі, можуть застосовуватись також інші види покарання, а саме:

а) виправні роботи без позбавлення волі;

б) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною

діяльністю;

в) штраф;

г) громадська догана;

д) направлення військовослужбовців строкової служби до дисциплі

нарного батальйону;

є) конфіскація майна;

ж) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу; з) позбавлення батьківських прав.

Покарання, перелічені в пп. а)—д), застосовуються як основні, а перелічені у пп. є)—з), — як додаткові. Покарання, передбачені пп. б), в) (позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і штраф), можуть застосовуватись і як основні, і як додаткові.

Як зазначалося раніше, кримінальні покарання поділяються на дві групи:

• пов'язані із застосуванням заходів виправно-трудового впливу;

• не пов'язані із застосуванням заходів виправно-трудового впливу. До першої групи крім покарання у вигляді позбавлення волі

входять виправні роботи без позбавлення волі та направлення військовослужбовців строкової служби до дисциплінарного батальйону. Усі інші види покарань належать до другої групи.

117
Розглянемо докладніше порядок і умови виконання перелічених кримінальних покарань і органи та установи держави, що забезпечують їх виконання.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка