Кримінально-виконавче право України: Курс лекцій. Семаков Г. С, Гель А. П., Київ, 2000



Сторінка2/12
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.25 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

ТЕМА 2 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ВИКОНАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ В УКРАЇНІ. СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАСУДЖЕНИХ

Одним із способів боротьби зі злочинністю є притягнення осіб, винних у скоєнні злочинів, до кримінальної відповідальності та забезпечення виконання кримінальних покарань, призначених за вироком суду.

Згідно з вимогами ст. 1 ВТК України метою виконання кримінального покарання крім кари за скоєний злочин є також забезпечення виправлення та перевиховання засуджених у дусі чесного ставлення до праці, суворого дотримання законів, запобігання скоєнню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, сприяння викоріненню злочинності. Виконання покарання не має на меті заподіяння фізичних страждань або приниження людської гідності.

Види кримінальних покарань, які застосовуються в Україні до осіб, винних у скоєнні злочинів, визначаються чинним кримінальним законодавством і викладені у ст. 23 "Види покарань" Кримінального кодексу (КК) України.

Усі кримінальні покарання складають систему покарань, яка охоплює:

• покарання, не пов'язані із застосуванням заходів виправно-трудового впливу;

• покарання, пов'язані із застосуванням заходів виправно-трудового впливу.

Підставою для відбування покарання та застосування до засуджених заходів виправно-трудового впливу є тільки вирок суду, який набрав законної сили (ст. 4 ВТК України).

Якщо за вироком суду призначено покарання, не пов'язане із застосуванням заходів виправно-трудового впливу, то фактично реалізується тільки припис вироку про покарання.

16
До кримінальних покарань, не пов'язаних із застосуванням заходів виправно-трудового впливу, належать:

• позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

• штраф;

• громадська догана;

• конфіскація майна;

• позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу;

• позбавлення батьківських прав.

Покарання у вигляді громадської догани застосовується тільки як основне покарання, штраф і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися і як основні, і як додаткові види покарання, решта з перелічених покарань — тільки як додаткові.

Порядок і умови виконання покарань, не пов'язаних із застосуванням заходів виправно-трудового впливу, регламентуються Положенням про порядок і умови виконання в Україні кримінальних покарань, не пов'язаних із заходами виправно-трудового впливу.

Якщо засудженому призначається покарання, пов'язане із застосуванням заходів виправно-трудового впливу, то при виконанні покарання разом з карою застосовуються заходи виправно-трудового впливу, які входять до змісту покарання, доповнюють його вплив на засудженого насамперед через систему основних засобів виправлення та перевиховання засуджених, передбачених ст. 7 ВТК України, до яких належать:

• режим відбування покарання;

• суспільно-корисна праця;

• виховна робота;

• загальноосвітнє та професійно-технічне навчання.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 ВТК України виправно-трудове законодавство України встановлює порядок і умови відбування покарання та застосування заходів виправно-трудового впливу до осіб, засуджених до позбавлення волі та виправних робіт без позбавлення волі, порядок відбування покарання особами, засудженими до направлення в дисциплінарний батальйон, виконання та відбування інших видів кримінального покарання, а також порядок діяльності установ і органів, які виконують вироки до цих видів покарання, і участі громадськості у виправленні та перевихованні засуджених.
2-606
17
Отже, зі змісту ч. 2 ст. 2 ВТК України випливає, що реалізація кари, яка супроводжується застосуванням заходів виправно-трудового впливу, притаманна таким видам покарання, як позбавлення волі та виправні роботи без позбавлення волі.

Необхідно також враховувати, що заходи виправно-трудового впливу разом зі специфічними засобами військового виховання застосовуються і при виконанні покарання у вигляді направлення засудженого військовослужбовця строкової служби у дисциплінарний батальйон. Так, згідно з п. 5 Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України основними засобами виправлення та перевиховання засуджених є такі:

• порядок і режим відбування покарання;

• суспільно корисна праця;

• виховна робота;

• бойова підготовка.

З огляду на викладене доходимо висновку, що до покарань, пов'язаних із застосуванням заходів виправно-трудового впливу, належать:

• позбавлення волі;

• виправні роботи без позбавлення волі;

• направлення в дисциплінарний батальйон.

Зазначені види покарань можуть застосовуватися тільки як основні.

Покарання, пов'язані із застосуванням виправно-трудового впливу, мають характерні ознаки. Загальні:

• наявність у змісті покарання кари;

• забезпечення мети покарання — виправлення і перевиховання засуджених, запобігання скоєнню ними та іншими особами нових злочинів.

Специфічні:

• призначаються тоді, коли характер скоєного злочину зумовлює досягнення мети покарання за допомогою тривалого карального та виправно-трудового впливу на засудженого;

• наявність карально-виховного процесу, його постійний та строковий характер;

• наявність спеціальних установ і органів держави, які виконують ці покарання;

18
• наявність режиму відбування покарання;

• обов'язковість залучення засуджених до суспільно-корисної праці та проведення з ними виховної роботи;

• наявність можливості дострокового звільнення від відбування покарання.

Спільним для зазначених покарань є поєднання їх із заходами виправно-трудового впливу. Це пояснюється тим, що тяжкість і характер скоєного злочину, як і особа злочинця, потребують додаткового до покарання впливу в напрямку виправлення та перевиховання, що досягається за допомогою виправно-трудового впливу.

Виконання кримінальних покарань, призначених за вироком суду, є відповідальним етапом боротьби зі злочинністю, що здійснюється за допомогою специфічних методів, які встановлюються кримінально-виконавчим законодавством України.

Для виконання покарань, пов'язаних із застосуванням заходів виправно-трудового впливу, створюються спеціальні державні органи і установи. Нині виконання цих видів покарань покладено на Державний департамент України з питань виконання покарань та командування дисциплінарних батальйонів (рот).

Упродовж 1998—1999 pp. кримінально-виконавча система України зазнала істотних змін, пов'язаних з її реформуванням. Насамперед створено новий центральний орган виконавчої влади, який безпосередньо реалізує єдину державну політику у сфері виконання покарань — Державний департамент України з питань виконання покарань (далі — Департамент). Цей Департамент було створено за Указом Президента України № 344 від 22 квітня 1998 р. на базі Головного управління виконання покарань МВС України, якому підпорядковувався до березня 1999 р. Указом Президента України № 248 від 12 березня 1999 р. цей Департамент було виведено з підпорядкування МВС України (див. дод. 1). Діяльність Департаменту регламентується Положенням про Державний департамент України з питань виконання покарань, затвердженим Указом Президента України № 827 від 31 липня 1998 р. Згідно з цим Положенням основними є такі завдання Департаменту:

• здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;

• розробка рекомендацій щодо організації утримування осіб, узятих під варту; забезпечення виконання вироків суду; застосування передбачених законом засобів виправлення та перевиховання засуджених;
2*
19
• здійснення контролю за виконанням вироків суду за окремими видами додаткових покарань; забезпечення примусового лікування засуджених, хворих на алкоголізм та наркоманію;

• забезпечення додержання вимог законодавства в органах і установах виконання покарань; запобігання злочинів, дисциплінарних проступків з боку засуджених до позбавлення волі щодо них, їх припинення; виявлення та розкриття злочинів, вчинених в органах і установах виконання покарань; проведення дізнання у справах про ці злочини; здійснення оперативно-слідчої діяльності;

• керівництво органами та установами виконання покарань; організація виробничо-господарської діяльності з наданням засудженим роботи; забезпечення їх професійної підготовки та загальноосвітнього навчання;

• правовий і соціальний захист осіб рядового та начальницького складу, працівників кримінально-виконавчої системи та членів їх сімей; удосконалення роботи з кадрами, їх професійної підготовки.

Гранична чисельність працівників та структура Департаменту затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 286 від 1 березня 1999 р. Гранична чисельність працівників центрального апарату Департаменту — 320 одиниць, у тому числі 254 одиниці осіб рядового та начальницького складу. Очолює Департамент директор, якого призначає на посаду та звільняє з неї Президент України. Директор Департаменту має шість заступників, у тому числі одного першого заступника. До структури центрального апарату Департаменту входять:

• штаб (на правах управління);

• управління справами;

• управління охорони;

• управління нагляду і безпеки;

• управління соціально-психологічної роботи зі спецконтингентом;

• управління інженерного забезпечення;

• управління працевикористання спецконтингенту та організації виробництва;

• управління фінансово-облікове;

• управління економіки та оплати праці;

• контрольно-ревізійне управління;

• управління матеріально-технічного забезпечення;

20
• управління медичного та санітарно-епідеміологічного обслуговування спецконтингенту;

• відділ внутрішньої безпеки;

• відділ мобілізаційної роботи та цивільної оборони (другий відділ);

• оперативний відділ;

• відділ слідчих ізоляторів;

• відділ спеціального обліку;

• відділ організації діяльності виховно-трудових колоній;

• відділ виконання покарань, не пов'язаних із позбавленням волі.

Територіальними органами управління Департаменту є управління (відділи) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим (АРК) та областях. Структуру і штати управлінь (відділів) виконання покарань, а також положення про них затверджує Департамент. Переліки посад, що заміщаються особами рядового та начальницького складу служби виконання покарань, затверджує директор Департаменту.

Типова структура управління Департаменту в АРК та областях затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 41 від 25 травня 1999 р. (див. дод. 3).

Управління (відділи) Департаменту в областях здійснюють керівництво підвідомчими їм установами.

Відповідні зміни, пов'язані зі створенням Департаменту, були внесені також у кримінально-виконавче законодавство України. Згідно зі ст. 5 ВТК України вироки судів до позбавлення волі та виправних робіт без позбавлення волі виконують виправно-трудові установи та органи Державного департаменту України з питань виконання покарань. Виправно-трудові установи організовуються і ліквідуються цим Департаментом.

Покарання у вигляді позбавлення волі виконують виправно-трудові установи, до яких належать:

• виправно-трудові колонії;

• тюрми;

• виховно-трудові колонії.

Покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі виконують працівники відділу (відділення) виконання покарань, не пов'язаних із позбавленням волі (інспекціями виправних робіт), які входять до структури обласних управлінь Департаменту.

21
Призначенням установ і органів, які виконують кримінальні покарання, зумовлюється їх завдання. Як зазначалося, основними завданнями, що викладені у ст. 1 ВТК України, є такі:

• забезпечення виконання кримінального покарання;

• виправлення та перевиховання засуджених;

• запобігання скоєння нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Крім щойно зазначених установи та органи, що виконують кримінальні покарання, розв'язують завдання:

• виробничо-господарської діяльності;

• забезпечення режиму відбування покарання;

• організації виховної роботи;

• оперативно-профілактичних заходів та ін.

Кримінальне покарання у вигляді направлення військовослужбовців строкової служби до дисциплінарного батальйону виконує командування дисциплінарного батальйону (або роти) згідно з Положенням про дисциплінарний батальйон у Збройний Силах України, затвердженим Указом Президента України № 139 від 5 квітня 1994 р. Дисциплінарний батальйон (окрема дисциплінарна рота) є військовою частиною, яку утримують за окремим штатом. Організаційну структуру та чисельність осіб дисциплінарного батальйону визначає Міністр оборони України. Контроль за діяльністю дисциплінарного батальйону, додержанням у ньому вимог військових статутів та Положення здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України.

Правове становище осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі та виправних робіт без позбавлення волі, визначається ст. 8 ВТК України. Зазначені особи мають обов'язки та права, встановлені законодавством для громадян України, з обмеженнями, які передбачаються законодавством для засуджених, а також випливають з вироку суду і режиму, встановленого ВТК України для відбування покарання цього виду.

Отже, обмеження засуджених у правах і обов'язках можуть передбачатися для засуджених безпосередньо законодавством, випливати з вироку суду або з режиму, встановленого для відбування певного виду покарання.

Різні види покарань зумовлюють відповідно різні за обсягом обмеження у правах і обов'язках засуджених. Найбільші обмеження пов'язані з позбавленням волі. Правовий стан засуджених взагалі і

22
зокрема до позбавлення волі визначається умовами життя суспільства, випливає з кримінально-виконавчої політики України та мети покарання.

Як громадяни України засуджені до позбавлення волі мають певні права, проте на них покладено й певні обов'язки; їх правовий стан відрізняється від правового стану вільних громадян, оскільки до них застосовуються певні обмеження.

Наведемо визначення правового стану (статусу) засуджених. Правовий стан (статус) засуджених — це сукупність усіх встановлених та нормативно врегульованих прав засуджених, які вони мають, і обов'язків, які на них покладено під час відбування кримінального покарання.

З огляду на викладене правовий стан засуджених регламентується насамперед тими нормами права, які визначають його для всіх громадян України, тобто Конституцією України, а також нормами трудового, цивільного, сімейного та інших галузей права, але з обмеженнями, передбаченими законодавством для засуджених, а також випливають з вироку суду та режиму відбування покарання. Таким чином, правовий стан засудженого певною мірою залежить від виду виправно-трудової установи, де він відбуває покарання, режиму, що в ній встановлений, а також від того, яку частину строку покарання відбув засуджений, якою є його поведінка і т. ін.

Сукупність прав і обов'язків засуджених поділяється на групи:

• конституційні права та обов'язки;

• загальногромадянські права та обов'язки;

• спеціальні права, обов'язки та заборони, встановлені для засуджених.

Розглянемо детальніше кожну з цих груп.

Конституційні права та обов'язки характеризуються сукупністю соціально-економічних, політичних та особистих прав, свобод і обов'язків людини й громадянина.

Щодо соціально-економічних прав на засуджених поширюються такі: на працю, освіту, охорону здоров'я, соціальне забезпечення у старості, у разі хвороби або втрати працездатності, на користування досягненнями культури, на наукову та технічну творчість, на відпочинок.

Проте всі ці права у зв'язку з відбуванням покарання у вигляді позбавлення волі певною мірою зазнають змін та обмежень.

Як громадяни України засуджені до позбавлення волі не позбавлені права на працю, яке закріплене у ст. 43 Конституції України, але

23
через режим відбування покарання це право засуджених певною мірою змінюється та обмежується. Засуджені обмежені у виборі виду праці та зобов'язані працювати на роботах, якими їх забезпечує адміністрація установи.

Час роботи засуджених у період відбування покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім випадків, спеціально передбачених законом (ст. 50 ВТК України).

У свою чергу, закон (ст. 49 ВТК України) зобов'язує адміністрацію виправно-трудової установи забезпечити залучення засуджених до суспільнокорисної праці з урахуванням їх працездатності та по можливості спеціальності.

Право на відпочинок (ст. 45 Конституції України) забезпечується в місцях позбавлення волі наданням засудженим одного вихідного дня на тиждень та звільненням від роботи у святкові дні. Для засуджених передбачається 48-годинний робочий тиждень. Особи, позбавлені волі, права на відпустку у період відбування покарання не мають.

Право на освіту (ст. 53 Конституції України) щодо засуджених забезпечується створенням у ВТУ загальноосвітніх шкіл першого ступеня або консультаційних пунктів для засуджених, які не мають початкової освіти. Засудженим, які бажають підвищити свій загальноосвітній рівень в основній та старшій школі, незалежно від віку створюються умови для самоосвіти, надається можливість навчатись у середніх загальноосвітніх школах або в консультаційних пунктах ВТУ. У виховно-трудових колоніях утворюються середні загальноосвітні школи трьох ступенів. Засуджені, які навчаються в них, зошитами, підручниками та письмовим приладдям забезпечуються безкоштовно. Для засуджених віком до 40 років, які не мають робочої професії, за якою вони можуть бути працевлаштовані у цій установі, обов'язковою є підготовка на курсах професійного навчання на виробництві (ст. 59 ВТК України).

Як і всі громадяни України, засуджені мають право на охорону здоров'я та медичну допомогу (ст. 49 Конституції України). Це право засуджених реалізується через норми ст. 76 ВТК України, згідно з яким у місцях позбавлення волі організовуються лікувально-профілактичні заклади, засудженим забезпечується безкоштовне медичне обслуговування, яке полягає у систематичному медичному огляді, лікуванні, наданні медичних консультацій. Засуджені мають також право звертатися за лікарськими консультаціями та лікуванням до
24
установ, що надають платні медичні послуги. Такі послуги та придбання ліків засуджені здійснюють за власні кошти або за кошти їх родичів.

Право на соціальний захист у старості та в разі втрати працездатності (ст. 46 Конституції України) також поширюється на засуджених і реалізується через норми кримінально-виконавчого законодавства України, згідно з якими особам пенсійного віку, інвалідам І та II груп надається можливість працювати з урахуванням стану їх здоров'я, а непрацюючим особам цих категорій, а також особам, яких звільнено від роботи через хворобу, харчування, одяг, взуття, білизна та комунально-побутові послуги надаються безкоштовно.


Особи, які втратили працездатність під час відбування покарання, після звільнення від покарання мають право на пенсію та компенсування шкоди у випадках і в порядку, встановлених законодавством України (ст. 51 ВТК України).

На засуджених поширюється дія ст. 24 Конституції України, згідно з якою не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження. Незалежно від зазначеного всі засуджені утримуються в однакових умовах, мають однакові права та обов'язки.

Засуджені, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, не позбавляються громадянства України і згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 1998 р. мають право обирати народних депутатів до Верховної Ради України. Проте відповідними законами України про вибори депутатів до Верховної Ради АРК та місцевих рад вони позбавлені права обирати депутатів до цих органів.

Певною мірою засуджені мають і такі права, як свобода слова, об'єднання громадян у громадські організації, можуть збиратися і проводити збори, мітинги, які через ізоляцію засуджених та вимоги режиму істотно обмежуються і вирішуються так.

Свобода слова реалізується в тому, що засуджені мають право виступати на зборах і нарадах, які скликаються адміністрацією ВТУ, і вносити пропозиції, спрямовані на поліпшення виробничої діяльності ВТУ та самодіяльних організацій засуджених та ін.

У ст. 57 ВТК України передбачається можливість створення самодіяльних організацій засуджених у місцях позбавлення волі, проте ці організації не є громадськими організаціями й існують та працюють під контролем адміністрації ВТУ.

25
Адміністрація ВТУ має право проводити збори чи мітинги засуджених у зв'язку з відзначенням певної події у житті держави. Походи і демонстрації в умовах ВТУ виключаються через вимоги режиму та ізоляції.

На засуджених повною мірою поширюється право на свободу світогляду та віросповідання (ст. 35 Конституції України).

Певні обмеження поширюються на такі особисті права засуджених, як право на особисту недоторканість, право на недоторканість житла, таємницю листування та телефонних розмов.

Якщо засуджений скоїть злочин, то згідно зі ст. 29 Конституції України він може бути заарештований або взятий під варту тільки на підставах, передбачених законом. Водночас засуджені можуть бути поміщені до штрафного ізолятора чи приміщення камерного типу в порядку застосування до них заходів дисциплінарного впливу. Засуджені піддаються також особистому обшуку. Адміністрація ВТУ має право здійснювати обшук у житлових приміщеннях засуджених; їх кореспонденція підлягає цензурі, а посилки та передачі — перегляду.

Через вимоги режиму та ізоляції істотно обмежується для засуджених передбачене ст. 33 Конституції України право на свободу пересування та вільного вибору місця проживання. На території виправно-трудової колонії засуджені повинні пересуватися тільки рядами. Окремі пільги щодо цього мають засуджені, які відбувають покарання в колоніях-поселеннях. Згідно зі ст. 33 ВТК України ця категорія засуджених у вільний від роботи час від підйому до відбою має право вільно пересуватися територією колонії, а з дозволу адміністрації — поза нею, але в межах населеного пункту.

Поряд з правами, які мають засуджені як громадяни України, вони мають також певні обов'язки. На засуджених поширюються обов'язки дотримуватися Конституції України та виконувати закони, сумлінно працювати та берегти державну власність. Ухилення засуджених від суспільнокорисної праці тягне за собою застосування до них певних санкцій, у тому числі заходів дисциплінарного впливу.

Загальногромадянські права та обов'язки засуджених становлять другу групу. Позбавлення волі тягне за собою тимчасове (на час виконання покарання) позбавлення засуджених деяких загальногромадянських прав і обмеження можливості мати інші громадянські права, які громадянин мав до його засудження.

26
Кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися особистою власністю. Засуджений не втрачає права власності на майно, що належало йому до засудження, але обмежується у праві володіти, користуватися та розпоряджатися ним. Він не може користуватися власним майном, яке залишилося на місці його проживання до арешту чи засудження. Засуджений обмежений також у праві розпоряджатися власним майном, оскільки це право він може реалізувати тільки через обраного ним представника з використанням доручення, засвідченого адміністрацією ВТУ. Згідно зі ст. 28 ВТК України засуджені обмежуються у праві користуватися майном, яке надійшло разом з ними до ВТУ, зокрема, це стосується грошей та цінних речей. Засуджені можуть мати при собі тільки ті речі, перелік та кількість яких передбачені Правилами внутрішнього розпорядку ВТУ, проте засуджені не мають права продавати, дарувати чи відчужувати іншим особам на користь інших засуджених предмети, речі та речовини, які вони мають у власному користуванні.

За угодою купівлі-лродажу засуджені можуть вступати у майнові відносини (ст. 28 та 37 ВТК України) шляхом придбання за безготівковим рахунком у торговельних точках ВТУ продуктів харчування та предметів першої необхідності.

Для засуджених не встановлюються обмеження у праві на спадщину, але внаслідок позбавлення волі вони не можуть особисто вступити у володіння спадщиною і здійснюють це право через представника за дорученням, засвідченим адміністрацією ВТУ. Засуджені мають також право скласти заповіт, який повинен бути засвідчений начальником ВТУ.

Засуджені можуть також бути суб'єктами угоди зберігання: вони здають власні речі та продукти харчування для зберігання у спеціально обладнану кімнату в загоні.

За засудженими у повному обсязі зберігається авторське право, а також право на відкриття та винахід. Суттєве значення для вирішення завдань виправлення та перевиховання засуджених, удосконалення виробництва та розвитку творчої думки засуджених має організація у ВТУ раціоналізаторської та винахідницької роботи. З метою розгляду раціоналізаторських пропозицій і винаходів, які надходять від засуджених, у ВТУ організовуються бюро раціоналізації та винахідництва. Після належного оформлення відповідно до існуючих норм винахідницького права засуджений має право на отримання гонорару за винахід чи раціоналізаторську пропозицію у загальновстановленому порядку.

27
Засуджені залишаються суб'єктами прав і обов'язків щодо сімейно-шлюбних правовідносин і батьківських прав, якщо вони не позбавлені їх за рішенням суду. Проте внаслідок ізоляції засуджені зазнають щодо цих прав певних обмежень. Так, засуджений, який відбуває покарання, не може безпосередньо брати участь у вихованні дитини. У разі засудження одного з подружжя до позбавлення волі на строк не менше трьох років у ст. 42 Кодексу про шлюб та сім'ю України передбачається спрощений порядок розірвання шлюбу. Засудження особи до позбавлення волі не є перешкодою для її вступу у шлюб, і з дозволу адміністрації ВТУ за відсутності причин, які перешкоджають реєстрації шлюбу, засуджений може взяти шлюб.

Загальногромадянські права засуджених залишаються відносно постійними впродовж усього строку відбування покарання. Проте у разі переведення засуджених, що твердо стали на шлях виправлення, із колоній загального, посиленого та суворого режимів до колоній-поселень правовий стан засуджених щодо загальногромадянських прав змінюється. Зокрема, такі засуджені можуть користуватися грошима та цінними речами без обмеження, проживати разом зі своєю родиною, купувати житло, мати власне господарство. І навпаки, злісне порушення засудженими режиму тягне за собою переведення їх до приміщення камерного типу і з колонії-поселення — до колоній загального, посиленого та суворого режимів, посилюється їх ізоляція та обмежуються загальногромадянські права.

Таким чином, правове становище засуджених у частині обсягу наданих загальногромадянських прав залежить від сумлінного виконання ними своїх обов'язків, від їх поведінки та ставлення до праці.

Спеціальні, або специфічні права, обов'язки та заборони встановлюються щодо засуджених згідно з кримінально-виконавчим законодавством України.

Правила поведінки засуджених визначаються Правилами внутрішнього розпорядку ВТУ і згідно з ними засуджені до позбавлення волі

мають право:

• розпоряджатись особистим часом, що передбачено розпорядком дня, не порушуючи при цьому правила поведінки;

• отримувати у посилках (передачах) і зберігати у відведених для цього місцях продукти харчування та предмети першої необхідності;

• зберігати передбачені переліком предмети та речі;

• купувати продукти харчування та предмети першої необхідності в асортименті, передбаченому переліком;

28
• брати участь у культурно-масових та спортивно-оздоровчих заходах, користуватися бібліотекою, грати в настільні ігри;

• брати участь у самодіяльних організаціях засуджених;

• у спеціально відведених місцях розводити декоративних риб та кімнатні рослини;

• користуватись у приміщеннях, де зберігаються продукти харчування та дозволяється їсти, водонагрівальними пристроями заводського виробництва;

• надсилати поштою або передавати родичам під контролем адміністрації особисту літературу та періодичні видання;

• купувати за власні кошти, що зберігаються на особистих рахунках, телевізори, холодильники, програвачі, радіоприймачі з такого розрахунку: телевізор, програвач — один на загін, радіоприймач — один на житлове приміщення;

зобов'язані:

• суворо дотримуватися правил поведінки та розпорядку дня, встановлених у ВТУ;

• бережливо ставитися до державного майна;

• сумлінно ставитися до праці;

• утримувати в чистоті житлові та службові приміщення, робочі місця, за встановленим зразком застеляти ліжка, додержуватися правил особистої гігієни, зберігати продукти харчування у відведених для цього та спеціально обладнаних місцях;

• у встановленому порядку виконувати роботи, пов'язані з благоустроєм місць позбавлення волі та прилеглих до них територій, а також для покращення культурно-побутових умов засуджених;

• пересуватися по території виправно-трудових установ тільки рядами;

• носити встановлені нагрудні знаки за затвердженим зразком;

• у тюрмах, приміщеннях камерного типу та дисциплінарних ізоляторах виходити на прогулянку, додержуючись встановлених на час прогулянки правил поведінки, по черзі прибирати у камерах;

• при зустрічі з працівниками ВТУ та іншими посадовими особами, які відвідують установи, вставати і вітатися з ними;


• бути взаємно ввічливими; забороняється:

• порушувати лінію охорони об'єктів ВТУ;

• виходити без дозволу адміністрації за межі ізольованих дільниць

і локальних зон виробничих об'єктів та цехів;

29
• без дозволу адміністрації перебувати у гуртожитках, де вони не проживають, або на виробничих об'єктах, де не працюють;

• купувати, виготовляти, вживати та зберігати речі, вироби й речовини, передбачені переліком;

• мати при собі предмети і речі в асортименті та кількості, не передбачених переліком;

• палити в невідведених для цього місцях;

• продавати, дарувати чи відчужувати іншим особам на користь інших засуджених предмети, речі та речовини, які вони мають в особистому користуванні;

• грати у настільні та інші ігри з метою отримання матеріальної або іншої користі;

• надсилати і отримувати кореспонденції всупереч порядку, встановленому Правилами;

• робити собі та іншим особам татуювання;

• вживати жаргонні слова, давати прізвиська;

• тримати тварин, займатися городництвом (у виховно-трудових колоніях можна організовувати куточки живої природи);

• вивішувати фотографії, репродукції, листівки, вирізки з газет та журналів на стінах, тумбочках і ліжках;

• завішувати чи міняти без дозволу адміністрації спальні місця, а також обладнувати їх у комунально-побутових та інших службових або виробничих приміщеннях;

• споруджувати самовільно на виробничих об'єктах будови (будиночки, будки та інші приміщення);

• користуватися заточувальним обладнанням, інструментом, електроенергією, механізмами та іншими матеріалами поза виробничим призначенням.

У разі групових порушень засудженими порядку відбування покарання, які супроводжуються відмовою від їжі або роботи чи іншими протиправними діями, начальник установи з виконання покарань після невиконання його вимог припинити порушення діючого порядку за згодою прокурора з метою забезпечення безпеки персоналу установи припиняє роботу магазину, надання побачень, отримання та відправлення посилок, передач, листів.

Правилами внутрішнього розпорядку ВТУ передбачені особливості правил поведінки засуджених у колоніях-поселеннях та засуджених жінок, які проживають за межами колоній, згідно з якими засуджені у виправно-трудових колоніях-поселеннях та засуджені жінки, які


ЗО
проживають за межами колоній у період звільнення від роботи з причин вагітності та родів, а також до досягнення дитиною трирічного віку:

мають право:

• займатися колективним чи особистим землеробством, розведенням худоби та птиці;

• пересуватися територією установи вільно, не носити розпізнавальні нагрудні знаки, не голити волосся на голові, носити цивільний одяг;

• проживати за наявності сім'ї з дозволу адміністрації у приватних будинках або квартирах;

не мають права:

• самовільно залишати територію колонії-поселення, а засудженим жінкам, яким дозволено проживати поза колонією, — порушувати кордони території, визначені начальником колонії;

• зберігати, придбавати будь-яку вогнепальну або холодну зброю, а також транспортні засоби і використовувати їх;

зобов'язані:

• щоденно, а засуджені, які проживають із сім'єю, не менше одного разу на 10 діб у встановлений розпорядком дня час з'являтися до чергового помічника начальника колонії або до начальника загону для реєстрації;

• за відсутності сім'ї проживати в гуртожитках колонії-поселення.

Пересування засуджених територією колонії від підйому до відбою, за винятком випадків, передбачених розпорядком дня, повністю виключається.

Специфічні права, обмеження та заборони визначають сутність позбавлення волі як кримінального покарання. Через них реалізується кара, притаманна цьому виду покарання; їх завдання — привчати засуджених до дисципліни і в кінцевому підсумку — сприяти виправленню та перевихованню засуджених, що повною мірою відповідає меті виконання покарання.

За звільненням особи від відбування покарання, пов'язаного з виправно-трудовим впливом, припиняються кримінально-виконавчі правовідносини, і, отже, існування особливого правового становища засудженого. Загальний правовий статус такого громадянина, якщо звільнений не повинен відбувати додаткової міри покарання, автоматично поновлюється в повному обсязі. Проте у зв'язку з відбуванням покарання постають питання правового характеру, насамперед щодо зарахування до трудового стажу строку відбування покарання. За загальним правилом згідно

31
з вимогами ст. 50 ВТК України час роботи засуджених у період відбування покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, окрім випадків, спеціально передбачених законом. Такі випадки регламентуються, зокрема, ст. 33 ВТК України, згідно з якою за умови сумлінної праці та зразкової поведінки засудженим, які відбули покарання в колонії-поселенні будь-якого виду, суд за спільним клопотанням органу, який відає виконанням покарання, і спостережної комісії при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів може зарахувати час їх роботи у колоніях-поселеннях до загального трудового стажу.

Коли звільняються особи, які досягли відповідного віку, вони мають право на пенсію. При її обчисленні береться до уваги трудовий стаж особи до арешту, а також стаж її роботи у колонії-поселенні, зарахований до трудового стажу.

Згідно зі ст. 51 ВТК України особи, які втратили працездатність під час відбування покарання, після звільнення від покарання мають право на пенсію та компенсацію шкоди у випадках і порядку, встановлених законодавством України. Коли від покарання звільняється особа, яка стала непрацездатною не через відбування покарання, або особа, яка досягла пенсійного віку, то їй призначається пенсія, при цьому до уваги береться її трудовий стаж тільки до арешту.

При скороченні засудженому строку покарання до його трудового стажу зараховується час перебування у місцях позбавлення волі понад новий скорочений строк. Цей час зараховується до загального трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю до арешту.

Якщо за загальним правилом засудженому час відбування покарання не зараховується до трудового стажу, то набута ним у місцях позбавлення волі спеціальність ураховується при влаштуванні на роботу після звільнення. Звільненим особам, які дістали виробничу спеціальність у ВТУ, при звільненні видаються відповідні посвідчення. Факт відбуття покарання не є перешкодою для працевлаштування звільненої особи за набутою спеціальністю, якщо у вироку не передбачено додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю.

Звільнені з місць позбавлення волі інваліди та особи похилого віку на їх прохання підлягають влаштуванню до будинків інвалідів і престарілих. Неповнолітні, які не мають батьків, у разі потреби направляються службами у справах неповнолітніх до інтернатів або

32
передаються на піклування. Особи, які засуджені за злочини, вчинені у віці до 18 років, після звільнення з виправно-трудових установ мають бути прописані без обмеження за місцем проживання батьків або осіб, які їх замінюють, а в разі їх відсутності — за місцем проживання близьких родичів.

Завдання та контрольні запитання

1. Покарання, не пов'язані із заходами виправно-трудового впливу.

2. Поясніть поняття "виправно-трудовий вплив" і назвіть покарання, пов'язані із застосуванням заходів виправно-трудового впливу.

3. Ознаки, притаманні покаранням, пов'язаним із застосуванням заходів виправно-трудового впливу.

4. Які органи держави виконують кримінальні покарання, пов'язані із заходами виправно-трудового впливу?

5. Розкрийте завдання та компетенцію Державного департаменту України з питань виконання покарань.

6. Які основні відділи та служби входять до структури центральних органів Департаменту, управлінь Департаменту в областях?

7. Де передбачені та з чого випливають обмеження засуджених у правах?

8. Охарактеризуйте можливості реалізації засудженими їх основних конституційних та загальногромадянських прав.

9. В яких нормативних актах закріплені і що являють собою специфічні права та обов'язки засуджених?

10. У чому полягають особливості прав та обов'язків засуджених, які відбувають покарання в колоніях-поселеннях та засуджених жінок, які проживають поза межами колонії?




ТЕМА 3 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО УВ'ЯЗНЕННЯ ПІД ВАРТУ

Попереднє ув'язнення під варту створює близький до покарання у вигляді позбавлення волі особливий правовий інститут, який має деякі ознаки позбавлення волі. Проте утримання засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі та ув'язнених згідно із застосованим запобіжним заходом має різнитися через ряд обставин.

По-перше, йдеться про осіб, які визнані вироком суду винними у скоєних злочинах і заслуговують на відповідне поводження з ними, яке не може бути таким самим до осіб, стосовно до яких таке рішення судом не прийнято.

По-друге, позбавлення волі як покарання і попереднє ув'язнення як запобіжний захід мають різну мету.

Позбавлення волі як покарання застосовується з метою забезпечення виправлення та перевиховання засуджених, запобігання скоєнню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Мета попереднього ув'язнення — запобігти можливому ухиленню особи, взятої під варту, від слідства і суду, перешкодженню встановленню істини у кримінальній справі або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечити виконання вироку.

Порядок попереднього ув'язнення визначається Законом України "Про попереднє ув'язнення" від 30.06.93, Кримінально-процесуальним і Виправно-трудовим кодексами України та іншими актами законодавства.

Попереднє ув'язнення відповідно до кримінально-процесуального законодавства України є запобіжним заходом щодо обвинуваченого, підсудного, підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, і засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Підстави і порядок виконання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту регламентуються ст. 148—150, 155—162 Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України. До осіб, які обвинувачуються у скоєнні злочинів, перелічених у ч. 2 ст.155 КПК України, взяття

34
під варту може бути застосовано з мотивів самої лише небезпечності злочину.

Підставою для попереднього ув'язнення є санкціонована прокурором постанова слідчого органу, який здійснює дізнання, постанова прокурора або вирок, ухвала суду чи постанова судді про обрання як запобіжного заходу взяття під варту, винесені відповідно до кримінального та кримінально-процесуального законодавства України.

З огляду на завдання кримінального судочинства утримування осіб, узятих під варту, здійснюється за неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів щодо поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи- моральних страждань або принижують людську гідність.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про попереднє ув'язнення" установами для утримування осіб, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори Державного департаменту України з питань виконання покарань і Служби безпеки України, а також тюрми Державного департаменту України з питань виконання покарань, що виконують також функції слідчих ізоляторів. В окремих випадках, що визначаються потребою у проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового утримування або на гауптвахті.

Порядок і строк утримування осіб, узятих під варту, в ізоляторі тимчасового утримування, на гауптвахті або у тюрмі визначаються законодавством України. Згідно з вимогами ч. 4 ст. 155 КПК України, особи, узяті під варту, можуть перебувати в місцях утримування затриманих щонайбільше три доби, а якщо їх доставления у слідчий ізолятор у цей строк неможливе через віддаленість або за відсутністю належних шляхів сполучення — до десяти діб. Строки утримування під вартою регламентуються ст. 156 КПК України. Граничний строк утримування під вартою при розслідуванні злочинів у кримінальних справах не може перевищувати 1,5 року. Продовження строку не допускається, і обвинувачений, якого утримувають під вартою, підлягає негайному звільненню. Час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи при обчисленні строку утримування під вартою як запобіжного заходу не враховується.

Якщо особи, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі чи дисциплінарних батальйонах, притягуються до кримінальної від-
3*
35
повідальності за вчинення іншого злочину і до них як запобіжний захід обрано взяття під варту, то вони за постановою особи, яка здійснює розслідування, можуть перебувати у штрафному ізоляторі виправно-трудової колонії або у дисциплінарному ізоляторі виховно-трудової колонії чи на гауптвахті.

У випадках і порядку, передбачених ст. 24 ВТК України, засуджені за їх письмовою згодою можуть бути залишені у слідчому ізоляторі (тюрмі) для роботи в ньому, пов'язаної з господарським обслуговуванням чи благоустроєм.

У зв'язку з перевантаженням слідчих ізоляторів Постановою Верховної Ради України № 3195-ХІІ від 06.05.93 "Про тимчасові слідчі ізолятори на територіях виправно-трудових колоній" передбачено створення тимчасових слідчих ізоляторів на території виправно-трудових колоній. Постановою Верховної Ради України № 701/97-ВР від 09.12.97 строк дії Постанови Верховної Ради України від 06.05.93 продовжено до 10.12.2002.

Забезпечення порядку утримування під вартою осіб у місцях попереднього ув'язнення покладається на адміністрацію місць попереднього ув'язнення.

Режим у місцях попереднього ув'язнення, тобто порядок, умови утримування осіб, узятих під варту, та нагляд за ними з метою забезпечення попереднього ув'язнення, встановлюється Законом України "Про попереднє ув'язнення" та іншими нормативними актами.

Згідно зі ст. 7 зазначеного Закону основними вимогами режиму у місцях попереднього ув'язнення є ізоляція осіб, узятих під варту, постійний нагляд за ними та окреме утримування.

Особи, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, підлягають обшуку, медичному огляду, дактилоскопуванню та фотографуванню; їх ознайомлюють з правами, обов'язками та вимогами режиму. Речі, які є при них, а також передачі та посилки, що надходять на їх ім'я, підлягають огляду, а листування — перегляду. Цим особам забороняється мати при собі гроші та цінні речі, а також предмети, не дозволені для зберігання у місцях попереднього ув'язнення. Вилучені у них при доставленні у місця попереднього ув'язнення гроші зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі та предмети здаються на зберігання; гроші та цінні речі, одержані шляхом обману під час перебування у місцях попереднього ув'язнення або джерело одержання яких не встановлено, передаються у доход держави за мотивованою постановою начальника установи попереднього ув'язнення, яку сан-

36
кціонує прокурор і копія якої приєднується до особової справи особи, яка утримувається під вартою.

Особи, які заходять на територію установи або виходять з неї, підлягають огляду.

Вимоги щодо окремого утримування осіб у місцях попереднього ув'язнення регламентуються ст. 8 Закону України "Про попереднє ув'язнення".

Осіб, узятих під варту, утримують у маломісних або загальних камерах. В окремих випадках їх можуть утримувати в одиночних камерах з метою збереження слідчої таємниці, захисту ув'язнених від можливих посягань на їхнє життя чи запобігання вчиненню ними нового злочину або за наявності на те медичних підстав за мотивованою постановою особи, установи, які ведуть справу, чи начальника установи попереднього ув'язнення, яку санкціонує прокурор. Застосувати цей захід до неповнолітніх забороняється, а в разі виникнення загрози їх життю вони переводяться до іншої маломісної або загальної камери.

Осіб, узятих під варту, розміщують у камерах із додержанням певних вимог ізоляції:

• чоловіків — окремо від жінок;

• неповнолітніх — окремо від дорослих. В окремих випадках з метою запобігання порушенням режиму у камерах, де утримують неповнолітніх, за санкцією прокурора допускається утримувати не більше двох дорослих, які вперше притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення нетяжких злочинів;

• осіб, яких уперше притягнуто до кримінальної відповідальності, — окремо від осіб, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності;

• осіб, які раніше відбували покарання у місцях позбавлення волі, — окремо від осіб, які не перебували у місцях позбавлення волі;

• осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів, — окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

• осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні особливо небезпечних злочинів проти держави, — як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

• особливо небезпечних рецидивістів — окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

• осіб, які раніше працювали в органах внутрішніх справ, служби безпеки, прокуратури, юстиції та в суді, — окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

37
• засуджених — окремо від осіб, які перебувають під вартою, у тому числі засуджених, яким за судовим вироком визначено інший вид режиму виправно-трудової колонії;

• іноземних громадян і осіб без громадянства — як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою.

Засуджених до смертної кари утримувають ізольовано від усіх, хто перебуває під вартою.

Звинувачених або підозрюваних у тій самій справі за наявності розпорядження особи або органу, які ведуть справу, утримувають окремо.

Порядок розміщення у лікувальних закладах місць попереднього ув'язнення осіб, що перебувають під вартою, встановлюється Державним департаментом України з питань виконання покарань, Службою безпеки України, Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Генеральною прокуратурою України.

Правове становище осіб, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, регламентується ст. 6 Закону України "Про попереднє ув'язнення", де зазначається, що особи, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, мають обов'язки та права, встановлені законодавством для громадян України, з обмеженнями, передбаченими Законом України "Про попереднє ув'язнення" і випливають з режиму утримування під вартою.

Правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, визначається законодавством України, що передбачає права і обов'язки цих осіб під час перебування їх на території України, з обмеженнями, встановленими Законом України "Про попереднє ув'язнення" (далі — Законом) і випливають з режиму утримування під вартою.

Не допускається надання будь-яких пільг чи переваг особам, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, залежно від їх расової, національної приналежності, ставлення до релігії, майнового стану, політичних поглядів та колишніх заслуг.

Права і обов'язки осіб, узятих під варту, передбачені ст. 9 та 10 цього Закону. Особи, узяті під варту, мають право:

• на захист відповідно до кримінально-процесуального законодавства;

• ознайомитись із правилами утримування під вартою;

• на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим із дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулянки встановлюється до двох годин;

38
• одержувати двічі на місяць передачі або посилки вагою до восьми кілограмів і без обмежень грошові перекази та передачі;

• купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування та предмети першої необхідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати, а також без обмежень письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення;

• користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі документи і записи, що стосуються кримінальної справи;

• користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами та книгами з бібліотеки місця попереднього ув'язнення та придбаними через торговельну мережу;

• відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди та користуватися релігійною літературою і властивими їх віруванню предметами релігійного культу, виготовленими з малоцінних матеріалів, якщо при цьому не порушується встановлений у місцях попереднього ув'язнення порядок, а також не обмежуються права інших осіб;

• на восьмигодинний сон уночі, під час якого не допускається залучення до участі у процесуальних та інших діях, за винятком невідкладних випадків;

• звертатися зі скаргами, заявами та листами до державних органів і службових осіб у порядку, встановленому ст. 13 цього Закону.

Узяті під варту жінки мають право утримувати при собі дітей віком до двох років.

Осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, у разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді взяття під варту у зв'язку з провадженням в іншій справі, утримувають відповідно до правил, встановлених цим Законом. Ці особи одержують посилки і передачі, купують продукти харчування та предмети першої необхідності у порядку, встановленому ВТК України для виду режиму виправно-трудової колонії, призначеного їм за вироком, ухвалою або постановою суду.

Перелік продуктів харчування та предметів першої необхідності, які забороняється передавати особам, узятим під варту, встановлюється Державним департаментом України з питань виконання покарань і Службою безпеки України за погодженням з Генеральною прокуратурою України.

39
Особи, узяті під варту, зобов'язані:

• додержувати порядку, встановленого в місцях попереднього ув'язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації;

• дотримувати санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту у камері;

• бути ввічливими з працівниками місця попереднього ув'язнення, а також з іншими особами, узятими під варту; не вступати в суперечки з представниками адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов'язків;

• бережливо ставитися до інвентаря, обладнання та іншого майна місця попереднього ув'язнення.

До осіб, узятих під варту, які порушують вимоги режиму, адміністрація місця попереднього ув'язнення згідно зі ст. 15 цього Закону може застосовувати такі заходи стягнення:

• попередження або догану;

• позачергове залучення до прибирання приміщення;

• позбавлення права протягом одного місяця купувати продукти харчування й одержувати передачі або посилки.

Вагітні жінки і жінки, які мають при собі дітей, а також неповнолітні не можуть бути в порядку дисциплінарного стягнення позбавлені права купувати продукти харчування та одержувати передачі або посилки.

Особи, узяті під варту, які злісно порушують вимоги режиму, за мотивованою постановою начальника місця попереднього ув'язнення можуть бути поміщені до карцеру на строк до десяти діб, а неповнолітні — на строк до п'яти діб. При цьому не повинні погіршуватися встановлені норми харчування.

Вагітні жінки і жінки, які мають при собі дітей, поміщенню до карцеру не підлягають.

Заходи стягнення, які застосовуються до взятих під варту, мають відповідати тяжкості та характеру провини. Не допускається застосовувати заходів, що навмисно завдають особам, яких утримувають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб із дня виявлення провини, а якщо у зв'язку з провиною здійснювалася перевірка, — то з дня її завершення, але не пізніше як через шість місяців з дня вчинення провини.

40
Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного місяця з дня його винесення.

До осіб, які перебувають під вартою, у разі їх зразкової поведінки адміністрація місця попереднього ув'язнення може застосовувати такі заходи заохочення:

• оголошення подяки;

• дострокове зняття раніше накладеного стягнення;

• збільшення тривалості прогулянки на одну годину;

• дозвіл на додаткове придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності в межах 25 % на місяць від суми, передбаченої ч. 1 ст. 9 цього Закону;

• дозвіл на одержання додатково однієї посилки або передачі;

• преміювання за кращі показники в роботі.

Особам, узятим під варту, забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни.

Норма площі в камері для однієї взятої під варту особи не може бути меншою від 2,5 м2, а для вагітної жінки або жінки, яка має при собі дитину, — 4,5 м2.

Особам, узятим під варту, безплатно за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України, надаються харчування, індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види матеріально-побутового забезпечення. У разі потреби їм видаються одяг і взуття встановленого зразка.

Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична та протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організовуються і здійснюються відповідно до законодавства про охорону здоров'я.

Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання лікувальних закладів органів охорони здоров'я, залучення з цією метою їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначають Державний департамент України з питань виконання покарань, Служба безпеки України та Міністерство охорони здоров'я України.

Побачення з родичами або іншими особами адміністрація місця попереднього ув'язнення може надавати особам, узятим під варту, лише з письмового дозволу слідчого, органу дізнання або суду, у провадженні яких перебуває справа, як правило, один раз на місяць. Тривалість побачення встановлюється від однієї до двох годин.

Іноземним громадянам, узятим під варту, побачення з представниками посольств і консульств відповідних держав надається за погодженням

41
із Міністерством закордонних справ України і з письмового дозволу слідчого, органу дізнання або суду, які ведуть справу.

Побачення здійснюється під контролем адміністрації місця попереднього ув'язнення. У разі порушення правил проведення побачення воно достроково припиняється.

Особа, яку взято під варту, має право на побачення із захисником наодинці без обмеження кількості побачень та їх тривалості з моменту допуску захисника до участі у справі, підтвердженого письмовим повідомленням особи або органу, які ведуть справу, у вільний від виконання слідчих дій час. Адміністрація установи попереднього ув'язнення повинна забезпечити умови для проведення побачень.

Особи, взяті під варту, можуть листуватися з родичами та іншими громадянами, а також підприємствами, установами, організаціями з письмового дозволу особи або органу, які ведуть справу. Після набрання вироком законної сили листування здійснюється без обмежень.

Скарги, заяви і листи осіб, узятих під варту, переглядає адміністрація місця попереднього ув'язнення. Скарги, заяви і листи, що адресовані прокурору, перегляду не підлягають і надсилаються за адресою протягом доби з часу їх подання.

Скарги на дії особи, яка здійснює дізнання, або слідчого надсилаються адміністрацією місця попереднього ув'язнення прокурору, а скарги на дії та рішення прокурора (за винятком оскарження санкції на арешт) — прокурору вищого рівня не пізніше трьох діб з часу їх подання.

Заяви осіб з питань оскарження санкції прокурора на обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту надсилаються адміністрацією місця попереднього ув'язнення до відповідного суду протягом доби з часу їх подання, про що одночасно повідомляється прокуророві. Інші скарги, заяви, клопотання і листи, пов'язані з веденням справи, не пізніше трьох діб із часу їх подання надсилаються адміністрацією місця попереднього ув'язнення особі або органу, які ведуть справу. Ця особа або орган розглядають їх у порядку, встановленому законом. Скарги, заяви і листи, що містять відомості, розголошення яких може перешкодити встановленню істини у кримінальній справі, за належністю не надсилаються, а передаються на розгляд особі або органу, які ведуть справу, про що сповіщають особу, яка перебуває під вартою, і прокурора, який здійснює нагляд за проведенням дізнання або слідства.

42
Скарги, заяви і листи з питань, не пов'язаних із веденням справи, розглядаються адміністрацією місця попереднього ув'язнення або надсилаються за належністю у порядку, встановленому законом.

З відповідями на заяви, скарги та листи адміністрація ознайомлює осіб, узятих під варту, під розписки, які додаються до їх особових справ.

Особи, яких узято під варту, можуть залучатися до роботи лише у межах території місця попереднього ув'язнення за їх згодою і з дозволу слідчого, органу дізнання або суду, які ведуть справу. Праця таких осіб оплачується за тарифними ставками (окладами), що діють у народному господарстві. Із заробітку ув'язнених за виконавчими документами провадяться відрахування в порядку, встановленому законодавством України. Прибутки, одержані внаслідок використання праці ув'язнених, не підлягають оподаткуванню і використовуються для упорядкування місця попереднього ув'язнення та поліпшення умов утримування під вартою.

Особи, яких узято під варту, можуть залучатися без оплати лише до робіт, пов'язаних із створенням належних санітарно-побутових умов і впорядкуванням місця попереднього ув'язнення. До таких робіт ці особи залучаються почергово у вільний від проведення слідчих дій час і щонайбільше на дві години протягом дня.

Особи, яких узято під варту, несуть матеріальну відповідальність за заподіяну під час перебування в місцях попереднього ув'язнення шкоду в розмірах, встановлених законодавством України.

Збитки відшкодовуються за постановою начальника місця попереднього ув'язнення з грошових сум, що є на особовому рахунку особи, яку утримувають під вартою. Не відшкодовані цією особою під час перебування в місці попереднього ув'язнення збитки в разі її засудження до покарання у вигляді позбавлення волі можуть бути стягнуті адміністрацією ВТУ з коштів, що надійшли на особовий рахунок засудженого.

У разі скасування або зміни запобіжного заходу збитки, що не відшкодовані особою, звільненою з-під варти, можуть бути стягнуті на загальних підставах.

Адміністрація місця попереднього ув'язнення згідно зі ст. 18 Закону має право застосовувати до осіб, узятих під варту, заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю у випадках та порядку, передбачених Законом.

43
Перед тим як застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю потрібно по можливості попереджати про це. Без попередження заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю можна застосовувати у разі виникнення безпосередньої загрози життю або здоров'ю працівників місця попереднього ув'язнення або інших осіб.

Якщо заходів фізичного впливу уникнути неможливо, вони не повинні перевищувати засоби, необхідні для виконання покладених на адміністрацію місця попереднього ув'язнення обов'язків і мають заподіювати якнайменше шкоди здоров'ю правопорушників. У разі потреби адміністрація місця попереднього ув'язнення зобов'язана негайно надати допомогу потерпілим.

Працівники місця попереднього ув'язнення мають право застосовувати заходи фізичного впливу та спеціальні засоби, у тому числі прийоми рукопашного бою, наручники, гумові палиці, гамівні сорочки, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, водомети, бронемашини та інші технічні засоби, а також використовувати службових собак для припинення фізичного опору, насильницьких дій, безчинства, подолання протидії законним вимогам адміністрації, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов'язків.

Дозвіл на проведення спеціальних операцій з використанням світлозвукових пристроїв відволікаючої дії, водометів, бронемашин та інших технічних засобів, застосування яких пов'язане із ризиком заподіяння шкоди здоров'ю оточуючим, дають начальник управління (відділу) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, області, начальник Головного управління Служби безпеки України в Республіці Крим, начальник управління Служби безпеки України в області, місті Києві та Київській області, місті Севастополі або особи, які їх заміщують, директор Державного департаменту України з питань виконання покарань, Голова Служби безпеки України або їх заступники.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, окрім випадків вчинення ними збройного опору або групового нападу, що загрожує життю або здоров'ю працівників місця попереднього ув'язнення або інших осіб.

44
З метою припинення зазначених протиправних дій з дозволу і у присутності медичного працівника особи, узяті під варту, можуть поміщатися до камери для заспокоєння буйних осіб, на них може надягатися гамівна сорочка.

До неповнолітніх, жінок, осіб похилого віку та інвалідів застосовувати гамівну сорочку забороняється.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обставин, що склалися, характеру правопорушення і особи правопорушника.

У разі вчинення особою, узятою під варту, нападу чи іншої умисної дії, що безпосередньо загрожує життю або здоров'ю працівників місця попереднього ув'язнення чи інших осіб, а також у разі здійснення втечі з-під варти як винятковий захід допускається застосування вогнепальної зброї, якщо іншими заходами припинити такі дії неможливо. У разі втечі з-під варти неповнолітніх і жінок застосовувати зброю забороняється.

Працівник місця попереднього ув'язнення, який застосував заходи фізичного впливу або спеціальні засоби примусу, рапортом повідомляє про це безпосереднього начальника.

Особи, до яких було застосовано заходи фізичного впливу, спеціальні засоби або вогнепальну зброю, підлягають обов'язковому медичному огляду.

Про поранення або смерть, заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що сталися внаслідок застосування заходів фізичного впливу або спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування вогнепальної зброї адміністрація місця попереднього ув'язнення повинна негайно письмово повідомляти прокурора.

Перевищення повноважень при застосуванні заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї тягне за собою встановлену законом відповідальність.

У разі стихійного лиха, епідемій, аварій важливих для життєзабезпечення систем, масових безпорядків, проявів групової непокори осіб, узятих під варту, або в разі виникнення реальної загрози збройного нападу на місце попереднього ув'язнення чи у зв'язку з оголошенням надзвичайного стану в районі розташування установи для попереднього ув'язнення з дозволу директора Державного департаменту України з питань виконання покарань, Голови Служби безпеки України, начальника управління (відділу) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим,

45
області, начальника Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, начальника управління Служби безпеки України в області, місті Києві та Київській області, місті Севастополі, узгодженого з відповідним прокурором, для осіб, які перебувають в установі для попереднього ув'язнення, може бути запроваджено особливий режим строком до ЗО днів.

У разі запровадження особливого режиму в місці попереднього ув'язнення посилюються охорона, нагляд за особами, узятими під варту, припиняються всі заходи, що здійснюються цими особами, а також не надаються побачення та не приймаються посилки та передачі, здійснюються інші режимні заходи.

З метою припинення групових протиправних дій осіб, узятих під варту, і ліквідації їх наслідків використовуються сили та засоби місць попереднього ув'язнення, а в разі потреби з дозволу Міністра внутрішніх справ України, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в області — органів та підрозділів Міністерства внутрішніх справ України.

Підстави та порядок звільнення осіб, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, викладені у ст. 20 Закону.

Підстави для звільнення з-під варти:

• скасування запобіжного заходу;

• зміна запобіжного заходу;

• закінчення передбаченого законом строку утримування під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено у встановленому законом порядку.

Начальник місця попереднього ув'язнення повинен не пізніше як за сім діб до завершення строку утримування під вартою письмово повідомити про це слідчого або орган дізнання, які ведуть справу, а також прокурора, який здійснює нагляд за її веденням. У день закінчення строку утримування особи під вартою начальник місця попереднього ув'язнення повідомляє про це прокурора, який здійснює нагляд за додержанням кримінально-виконавчого законодавства.

Звільняє осіб з-під варти начальник місця попереднього ув'язнення на підставі постанови особи, яка здійснює дізнання, слідчого, судді, прокурора або вироку чи ухвали суду. У разі закінчення передбаченого законом строку утримування під вартою, якщо цей строк не продовжено, особи, узяті під варту, звільняються за постановою про-

46
курора, який здійснює нагляд за додержанням кримінально-виконавчого законодавства.

Особа, яка під час попереднього слідства у кримінальній справі перебувала під вартою максимальний строк, встановлений ч. 2 ст. 156 КПК України, підлягає негайному звільненню адміністрацією установи у перший день після закінчення цього строку, якщо не отримано повідомлення слідчого або прокурора про закінчення попереднього слідства і пред'явлення його матеріалів для ознайомлення особі, яку утримувають під вартою. Персональна відповідальність за звільнення ув'язненого покладається в цьому разі на начальника місця попереднього ув'язнення.

Постанова, вирок або ухвала про звільнення особи, взятої під варту, підлягає виконанню негайно після їх надходження до місця попереднього ув'язнення.

Особи, яких звільняють з-під варти, забезпечуються адміністрацією місця попереднього ув'язнення безплатним проїздом до місця проживання. У разі потреби їм видаються грошова допомога і одяг.

До персоналу місць попереднього ув'язнення належать особи рядового та начальницького складу кримінально-виконавчої системи і військовослужбовці служби безпеки, а також особи, які працюють у цих установах за трудовими угодами.

Працівники місць попереднього ув'язнення в межах повноважень, що їх надають Закон України "Про попереднє ув'язнення" та інші законодавчі акти, приймають рішення самостійно і за свої протиправні дії або за бездіяльність несуть дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана:

• забезпечити належні охорону та режим утримування осіб, узятих під варту;

• створити особам, яких узято під варту, необхідні житлово-побутові умови відповідно до встановлених норм, забезпечити їх харчуванням та медичним обслуговуванням;

• створити необхідні умови для роботи слідчого, особи, яка проводить дізнання, прокурора та суду (судді), яка пов'язана з веденням кримінальної справи.

Працівникам місця попереднього ув'язнення забороняється вступати у неслужбові стосунки з особами, узятими під варту, а також користуватися їх послугами.

47
Нагляд за додержанням законодавства в місцях попереднього ув'язнення здійснюють Генеральний прокурор УкраТни і підлеглі йому прокурори відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та наказу Генерального прокурора України № 7 від 23.10.98 "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян".

Постанови і вказівки прокурорів щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов утримування осіб, узятих під варту, підлягають обов'язковому виконанню адміністрацією місць попереднього ув'язнення.

1. В чому полягає різниця між покаранням у вигляді позбавлення волі та попереднім ув'язненням під варту?

2. Що є правовою підставою для застосування попереднього ув'язнення під варту?

3. В яких установах здійснюється утримування осіб, взятих під варту?

4. Строки утримування під вартою, передбачені чинним законодавством.

5. Охарактеризуйте основні вимоги режиму в місцях попереднього ув'язнення.

6. Якими правами користуються особи, взяті під варту?

7. Які заходи заохочення та стягнення можуть бути застосовані до осіб, взятих під варту?

8. Як регулюються чинним законодавством порядок надання особам, узятим під варту, побачень, отримання ними посилок або передач, листування з родичами та іншими громадянами?

9. В яких випадках і до яких категорій ув'язнених під варту можуть бути застосовані спеціальні засоби та вогнепальна зброя?

10. Підстави та порядок звільнення з-під варти.

48

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка