Кримінально-виконавче право України: Курс лекцій. Семаков Г. С, Гель А. П., Київ, 2000



Сторінка11/12
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.25 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

8.1. Правові підстави та порядок звільнення засуджених до позбавлення волі від подальшого відбування покарання

Чинним кримінальним законодавством передбачається такий правовий інститут, як звільнення від покарання. Усі МОЖЛИВІ випадки звільнення від покарання систематизовано й об'єднано у такі групи.

• звільнення від покарання до його призначення;

. звільнення від покарання в момент його призначення;

. звільнення від покарання у процесі його виконання або в,д-строчки виконання покарання;

. звільнення після відбуття строку покарання, призначеного за ви-

роком суду. До сфери кримінально-виконавчого права належать звільнення, що передбачаються останньою групою (за винятком випадків звіль-. нення від відбування покарання при застосуванні відстрочки виконання вироку), застосування яких регулюється нормами кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого права. Слід також зазначити, що у зв'язку зі звільненням, яке є певною діяльністю (підготовкою до звільнення, самим зВІльненням, побутовим і трудовим влаштуванням звільнених), необхідною є участь у ній різних за природою та функціями органів держави та застосування норм зазначених галузей права.

151
Звільнення від відбування покарання є юридичним фактом, що припиняє кримінально-виконавчі правовідносини і дію норм кримінально-виконавчого права на засудженого. Змінюється також правовий статус громадянина. При звільненні від основного (якщо не було призначено додаткового) і додаткового покарання дія правообмежень, зумовлених відбуванням покарання, зупиняється, і правовий статус громадянина відновлюється в повному обсязі. Проте певні наслідки відбування покарання можуть залишитися; наприклад, може встановлюватись адміністративний нагляд за особою, звільненою з місць позбавлення волі. Взагалі наслідки відбутого покарання продовжують існувати в межах дії інституту судимості.

Оскільки нас найбільшою мірою цікавить питання звільнення засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, необхідно зазначити, що для цієї категорії осіб з моменту звільнення від покарання розпочинається:

• випробувальний строк у разі умовно-дострокового звільнення;

• строк відбування додаткових покарань;

• збігання строку для погашення або зняття судимості.

Згідно з вимогами ст. 54 "Звільнення від відбування покарання" КК України звільнення засудженого від відбування покарання, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання в порядку амністії чи помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках і порядку, зазначених у законі. З викладеного випливає, що тільки до компетенції суду (за винятком амністії і помилування) належить вирішення питання про звільнення засудженого від подальшого відбування покарання або пом'якшення призначеного покарання. Документальною підставою для звільнення засуджених у цьому разі є прийняте судом рішення, що оформлено згідно з вимогами чинного кримінально-процесуального законодавства у вигляді вироку, ухвали або постанови. У разі звільнення засуджених за амністією чи помилуванням такою документальною підставою є відповідно закон про амністію або Указ Президента України про помилування.

Кримінально-виконавчим законодавством (ст. 108 ВТК України) передбачається, що засуджені звільняються від покарання на таких підставах:

• після відбуття строку покарання, визначеного вироком суду;

• за актом амністії;

• у зв'язку з помилуванням;

152
• у разі винесення судом ухвали або постанови про звільнення

від відбування покарання через хворобу, умовно-достроково і

за інших підстав, встановлених законом.

До категорії "інші підстави" належать такі передбачувані законом підстави для звільнення засуджених з ВТУ:

• скасування вироку із закриттям справи;

• зміна вироку з заміною покарання на більш м'яке або скорочення строку покарання до межі відбутого.

Розглянемо детальніше перелічені підстави для звільнення засуджених.

Безпосередньою підставою для звільнення засудженого з ВТУ після відбуття строку покарання, визначеного вироком, є відповідно вирок суду — процесуальний документ, ухвалений судом першої інстанції при розгляді кримінальної справи з усіма подальшими змінами, що внесені до нього в касаційній та наглядовій інстанціях. Вироком визначається строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі, який призначається згідно з вимогами кримінального законодавства і обчислюється роками, місяцями, днями. Перебіг строку відбування покарання у вигляді позбавлення волі розпочинається з моменту затримання особи або взяття її під варту.

Засуджені звільняються з місць позбавлення волі після відбуття строку покарання, призначеного за вироком суду, у першій половині останнього дня строку (ст. 111 ВТК України). Якщо строк покарання у вигляді позбавлення волі закінчується у вихідний або святковий день, засуджений звільняється у передвихідний або передсвятковий день. При обчисленні строків місяцями строк закінчується відповідного числа останнього місяця, а якщо цей місяць не має відповідного числа — в останній день цього місяця.

Загальні положення щодо звільнення засуджених від подальшого відбування покарання за актом амністії визначаються згідно з вимогами Закону України "Про застосування амністії в Україні' від 1 жовтня 1996 р.

Амністія — це повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності та покарання певних категорій осіб, визнаних винними у вчиненні злочинів, і оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та Закону України 'Про застосування амністії в Україні".

153
До прийняття чинної Конституції України, тобто до 28 червня 1996 p., укази про амністію видавав Президент України. Нині акт про амністію видає Верховна Рада України. Зокрема, у ч. З ст. 92 Конституції України передбачається: "Законом України оголошується амністія".

Законом про амністію може передбачатися:

• повне звільнення зазначених у ньому осіб від кримінальної відповідальності чи від відбування покарання (повна амністія);

• часткове звільнення зазначених у ньому осіб від відбування призначеного судом покарання (часткова амністія).

Закон про амністію не може передбачати заміну одного покарання на інше чи зняття судимості щодо осіб, які звільняються від покарання.

Згідно зі ст. З Закону України "Про застосування амністії в Україні" не допускається застосування амністіТ:

а) до особливо небезпечних рецидивістів, визнаних такими за виро

ком суду, що набрав законної сили;

б) до осіб, яким смертну кару у порядку помилування замінено на

позбавлення волі;

в) до осіб, що мають дві й більше судимостей за вчинення тяжких

злочинів;

г) до осіб, які засуджені за особливо небезпечні злочини проти

держави, бандитизм, умисне вбивство за обтяжуючих обставин;

д) до осіб, яких засуджено за вчинення тяжкого злочину, крім заз

начених у пункті г) цієї статті, і які відбули менше половини при

значеного вироком суду основного покарання.

Законом про амністію можуть визначатися й інші категорії осіб, на яких амністія не поширюється.

Положення закону про амністію, які не відповідають цим вимогам, не мають сили і застосуванню не підлягають.

Особи, на яких поширюється амністія, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом.

Закони про амністію, за винятком законів про умовну амністію, Верховна Рада України може приймати не частіше одного разу протягом календарного року. Як правило, акт про амністію видається у зв'язку з відзначенням певної дати в житті держави і поширюється на невизначене коло осіб. Ознаки, за якими застосовується або не застосовується амністія, визначаються Законом України "Про засто-

154
сування амністії в Україні", а також можуть визначатися самим актом про амністію.

Наприклад, у ст. 9 Закону України "Про амністію" від 24 липня 1998 р. передбачається, що зазначена амністія не поширюється на осіб, перелічених у пп. а)—д) ст. З Закону України "Про застосування амністії в Україні", а також на таких осіб:

• до яких упродовж 1991—1998 pp. було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості і які знову вчинили злочини;

• які не пройшли призначеного судом повного курсу лікування від алкоголізму, наркоманії або венеричної хвороби;

• які злісно порушують режим у період відбування покарання;

• яких за злісне порушення режиму було переведено до ВТУ із суворішим режимом;

• яким виправні роботи замінено на позбавлення волі;

• яких засуджено за певні види злочинів, перелічені в акті амністії.

Законом про амністію певні категорії засуджених звільняються від відбування (подальшого відбування) покарання або їм скорочується невідбута частина покарання. Особи, які відповідно до закону підлягають звільненню, звільняються не пізніше як протягом трьох місяців після опублікування закону про амністію, а особи, яким скорочено термін покарання, мають бути офіційно поінформовані про нове обчислення терміну покарання і про дату закінчення відбування покарання протягом місяця після опублікування закону про амністію.

Виконання закону про амністію щодо засуджених, які перебувають у місцях позбавлення волі, покладається на суди. Закон про амністію застосовується за поданням начальника ВТУ, погодженим із відповідною спостережною комісією або службою у справах неповнолітніх.

До подання додаються:

• особова справа засудженого;

• довідка про заохочення та стягнення;

• розгорнута характеристика засудженого з висновком адміністрації про можливість застосування акту амністії;

• довідка про відбутий строк покарання;

• інші документи, необхідні для вирішення питання про амністію.

Питання про застосування амністії суд вирішує з власної ініціативи, з ініціативи прокурора, органу, який займається відбуванням покарання, громадських організацій, а також засуджених.

155
Рішення про застосування чи незастосування амністії приймається щодо кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи, відомостей про поведінку засудженого та його ставлення до праці за час відбування покарання. За відсутності необхідних відомостей на засудженого розгляд питання про застосування амністії відкладається до їх одержання.

Участь прокурора в судовому засіданні під час розгляду справи про застосування амністії є обов'язковою.

До осіб, які злісно порушують режим у місцях позбавлення волі, закон про амністію може не застосовуватись. Злісними порушниками режиму є засуджені до позбавлення волі особи, зазначені у ст. 47 ВТК України. Стягнення, які було достроково знято або погашено до набрання чинності законом про амністію, не враховуються.

Безпосередньою підставою для звільнення засудженого до позбавлення волі з ВТУ є постанова судді про застосування до нього закону про амністію, яка оформлена згідно з вимогами чинного кримінально-процесуального законодавства України.

Помилування — це акт глави держави, за яким певна особа (кілька осіб) повністю або частково звільняється від покарання або до неї застосовується більш м'яке покарання, або з неї знімається судимість. Згідно з п. 27 ст. 106 Конституції України Президент України ... здійснює помилування.

Порядок здійснення помилування визначається Положенням про порядок здійснення помилування осіб, засуджених судами України, затвердженим Указом Президента України № 22 від 31.12.91 (далі — Положення).

Згідно зі ст. 1 Положення крім клопотань про помилування Президент України розглядає:

а) матеріали щодо осіб, засуджених до смертної кари, які не кло

почуть про помилування;

б) подання Голови Верховного Суду України або Генерального

прокурора України про застосування помилування до осіб, за

суджених судами України до смертної кари.

Помилування засуджених здійснюється у вигляді:

• заміни смертної кари на позбавлення волі;

• заміни покарання або його невідбутої частини на більш м'яке покарання;

• повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання;

• зняття судимості.

156
Помилування застосовується, як правило, за особистим клопотанням засуджених.

Клопотання про помилування розглядаються тільки після набрання вироками законної сили. В окремих випадках, коли засуджені не перебувають під вартою, виконання вироків щодо них може бути відстрочене до розгляду клопотань про помилування.

При розгляді клопотань про помилування беруться до уваги:

• характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особа засудженого, його поведінка, ставлення до праці, участь у роботі самодіяльних організацій у місцях виконання покарання, строк відбування покарання та інші обставини;

• висновок адміністрації ВТУ або іншого органу, який виконує вирок, спостережної комісії, служби у справах неповнолітніх, громадських організацій і трудових колективів, а в разі потреби також висновок виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.


Клопотання про помилування засуджених, а також матеріали та подання, зазначені в пп. а) та б) ст. 1 Положення, до внесення їх на розгляд Президента України попередньо розглядає комісія при Президенті УкраТни в питаннях помилування.

Нині порядок подання клопотань про помилування і виконання указів Президента України з питань помилування визначається Інструкцією про порядок подання Президенту України матеріалів, пов'язаних із клопотанням про помилування і виконання указів Президента України з питань помилування, яку було оголошено Наказом МВС України № 728 від 17.12.93.

Особа, яку засуджено до смертної кари, протягом семи діб з дня одержання нею копії вироку або касаційної ухвали може звернутися з клопотанням про помилування до Президента України.

Начальник слідчого ізолятора (тюрми) у день надходження повідомлення про набрання вироком законної сили чи копії касаційної ухвали, але не пізніше наступного робочого дня зобов'язаний особисто оголосити засудженому до смертної кари про набрання вироком законної сили і роз'яснити йому право на подання клопотання про помилування, строк і порядок подання клопотання, а також право на одержання юридичної допомоги при підготовці клопотання. Про виконання цих дій складається акт, який підписує начальник слідчого ізолятора (тюрми) і засуджений. Якщо засуджений до смертної кари не подасть у зазначений строк клопотання або заявить про

157
своє небажання звертатися з таким клопотанням, про це з додержанням встановлених правил складається акт. Клопотання або акт з відповідними матеріалами надсилаються до Президента України не пізніше як у триденний строк із дня прийняття клопотання від засудженого або складання акту.

Виконання вироку щодо особи, засудженої до смертної кари, зупиняється до розгляду клопотання або матеріалів про відмову від подання клопотання про помилування.

Особи, яких засуджено до позбавлення волі, подають клопотання про помилування Президенту України через адміністрацію ВТУ, де вони відбувають покарання.

Клопотання засуджених про помилування реєструються в окремому журналі. В цьому ж журналі реєструється також надходження та виконання запитів і доручень комісії при Президенті України у питаннях помилування.

Адміністрація ВТУ до клопотання про помилування додає:

• анкету засудженого;

• копії всіх вироків, ухвал, постанов судів;

• повідомлення про набрання вироком законної сили;

• медичну довідку про стан здоров'я засудженого з виокремленням відомостей про проходження ним курсу примусового лікування від алкоголізму, наркоманії, венеричного захворювання, якщо таке лікування йому призначалось;

• характеристику на засудженого, де зазначаються наявність у засудженого стягнень і заохочень, його ставлення до праці, участь у роботі самодіяльних організацій, а також висновок адміністрації, спостережної комісії, служби у справах неповнолітніх по суті клопотання;

• довідка про розмір шкоди, заподіяної злочином, і суми, що підлягає стягненню згідно з вироком;

• інші документи, які можуть мати значення при розгляді клопотання про помилування.

Про направлення клопотання про помилування засуджені ознайомлюються під розписку на копії супровідного листа. Копії зазначених документів прилучаються до особової справи засудженого.

Про помилування засуджених та відхилення клопотань про помилування засуджених Президент України видає укази.

158
Укази Президента України про помилування і відхилення клопотань про помилування або незастосування акту помилування надсилаються для виконання щодо осіб:

• засуджених до смертної кари — до Верховного Суду України;

• засуджених до позбавлення волі та виправних робіт без позбавлення волі, які відбувають покарання, а також про зняття судимості — до Міністерства внутрішніх справ України (нині);

• які покарання не відбувають або засуджені до інших заходів покарання, не пов'язаних із позбавленням волі, та про звільнення від додаткових заходів покарання — до відповідних судів, а також до Міністерства юстиції України для контролю.

Нині загальний контроль за виконанням указів Президента України з питань помилування здійснює Управління оперативної інформації (УОІ) МВС України, яке протягом трьох діб з моменту отримання указу Президента України встановлює місце відбування засудженим покарання і за підписом начальника УОІ МВС України або його заступника надсилає розпорядження про виконання указу Президента України через відповідне УОІ УМВС України в області начальнику ВТУ. Начальник установи, отримавши розпорядження, ознайомлює з ним засудженого під розписку на зворотному боці розпорядження із зазначенням дати.

Розпорядження про виконання указу виконується негайно, якщо документи отримані установою до закінчення робочого дня, і у першій половині наступного робочого дня, якщо вони одержані після закінчення робочого дня.

Про виконання указу адміністрація ВТУ протягом двох діб надсилає повідомлення до УОІ УМВС України в області та УОІ МВС України. Розпорядження про виконання указу після його виконання прилучається до особової справи засудженого.

Адміністрація ВТУ доводить до відома суд про виконання указу протягом трьох днів, який, у свою чергу, додає це повідомлення до кримінальної справи.

Для всіх інших форм звільнення засуджених з ВТУ спільним є те, що всі вони здійснюються у зв'язку з винесенням судом ухвали або постанови про звільнення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Кримінальним законодавством, зокрема ст. 52, 53 КК України, передбачається можливість застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення і заміни невідбутої частини покарання на більш м'яке.

159
Умовно-дострокове звільнення від покарання або заміна невідбу-тої частини покарання на більш м'яке можуть застосовуватися до засуджених лише тоді, коли вони зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці довели своє виправлення.

Необхідною умовою застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини строку на більш м'яке є відбуття засудженим певної частини строку покарання — 1/3, 1/2, 2/3 або 3/4 — залежно від тяжкості вчиненого злочину, особи засудженого та його віку.

Умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна невідбутої частини покарання на більш м'яке не застосовуються до таких осіб:

• особливо небезпечних рецидивістів;

• засуджених за особливо небезпечні державні злочини;

• засуджених за злочини, перелічені в п. З ст. 52-1 КК України;

• яким покарання у вигляді смертної кари замінене на позбавлення волі в порядку помилування або амністії;

• які раніше понад два рази засуджувалися до позбавлення волі за умисні злочини, якщо судимості з них не знято чи не погашено;

• які звільнялися раніше з місць позбавлення волі до повного відбуття призначеного судом строку умовно-достроково або умовно з обов'язковим залученням до праці і в період невідбу-того строку чи строку обов'язкової роботи знову вчинили умисні злочини.

Порядок представлення засуджених до умовно-дострокового звільнення та заміни покарання на більш м'яке визначається ст. 110 ВТК України і відомчими нормативними актами МВС України (нині). Представлення до умовно-дострокового звільнення здійснюється у два етапи.

На першому етапі питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення розглядається безпосередньо у ВТУ комісією з розгляду матеріалів з питань умовно-дострокового звільнення, яка засідає не рідше як двічі на місяць. Готує відповідні матеріали начальник спеціального відділу (відділення, частини) після відбуття засудженим встановленої законом частини строку покарання. Якщо з будь-яких причин матеріали на засудженого не підготовлені до чергової комісії, то на наступну комісію ці матеріали обов'язково повинні бути підготовлені. Таким чином, комісія повинна розглядати ма-

160
теріали протягом 20—30 днів після відбуття засудженим необхідної частини строку покарання.

На кожного засудженого, який підлягає розгляду на комісії, складається розгорнута характеристика, де містяться відомості про поведінку засудженого, його ставлення до праці, навчання, участі в роботі самодіяльних організацій, заохочення та стягнення та ін. Підсумовує характеристику висновок про те, довів чи не довів засуджений своє виправлення. Характеристика погоджується із заступником начальника ВТУ із соціально-психологічної роботи зі спецконтингентом і затверджується начальником установи.

Розглядає питання про можливість представлення засудженого до умовно-дострокового звільнення комісія у складі начальника установи (голова комісії), його заступників, начальників відділів і спецвідділу (секретар комісії).

Рішення комісії оголошується засудженому і оформлюється протоколом, який засвідчується підписом голови комісії. У протоколі вказуються прізвище, ім'я та по батькові засудженого, судово-установчі дані на нього, відомості про поведінку та ставлення до праці в період відбування покарання, а також рішення комісії.

У разі негативного вирішення питання про можливість представлення до умовно-дострокового звільнення у протоколі обов'язково вказуються причини відмови. При цьому тяжкість скоєного злочину, попередня злочинна діяльність та нетривалість перебування засудженого у даній установі не можуть бути мотивами для відмови. Виписка з протоколу за підписом засудженого про ознайомлення з його змістом прилучається до особової справи засудженого. Повторний розгляд комісією питання про представлення засудженого до умовно-дострокового звільнення можливий не раніше ніж через 6 місяців.

Другим етапом вирішення питання про представлення засудженого до умовно-дострокового звільнення є подання адміністрацією ВТУ відповідних документів для розгляду їх у суді. На засудженого, стосовно якого прийнято рішення про представлення його до умовно-дострокового звільнення чи заміни невідбутої частини покарання на більш м'яке, готуються та подаються до суду такі документи:

• подання адміністрації ВТУ, де містяться судово-установчі дані на засудженого, відомості про його поведінку, ставлення до праці та навчання за весь період відбування покарання, висновки про доведення виправлення і клопотання перед судом про умовно-дострокове звільнення або заміну покарання на більш м'яке;


11-606
161
• розгорнута характеристика на засудженого;

• особова справа засудженого.

Зазначені документи направляються до відповідної спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх. Голова спостережної комісії (служби у справах неповнолітніх) вивчає подані матеріали і в разі позитивного рішення підписує подання, і всі матеріали направляються до районного (міського) суду за місцем розташування органу, що виконує покарання.

Одержавши подання, суд згідно з вимогами ст. 407 КПК України повинен розглянути його в десятиденний строк.

Судове засідання проводиться безпосередньо у ВТУ за участю прокурора, представника органу, що виконує покарання, і засудженого. Про час і місце розгляду спільного подання повідомляється відповідна спостережна комісія або служба у справах неповнолітніх.

Дослідивши матеріали і заслухавши висновок прокурора, суддя приймає рішення і виносить постанову, яка оголошується присутнім. Постанова судді про умовно-дострокове звільнення або заміну не-відбутої частини покарання на більш м'яке оскарженню не підлягає, але може бути опротестована прокурором. У разі опротестування виконання постанови зупиняється.

Після одержання ВТУ постанови суду про умовно-дострокове звільнення або заміну покарання на більш м'яке засуджений звільняється з установи у порядку, передбаченому ст. 111 ВТК України.

Згідно зі ст. 109 ВТК України засуджені, які захворіли на хронічну душевну або на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, можуть звільнятися судом від подальшого відбування покарання в порядку, встановленому ст. 408 КПК України. За наявності висновку лікарської комісії про необхідність звільнення засудженого від подальшого відбування покарання через хворобу начальник органу, що виконує покарання, подає цей висновок разом із особовою справою засудженого на розгляд суду.

Звільнення від покарання засудженого, який захворів на тяжку хворобу, згідно зі ст. 408 КПК України може застосовуватися лише тоді, коли спеціальною лікарською комісією встановлено, що засуджений захворів на хронічну душевну чи на іншу тяжку хворобу саме під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі. Нині перелік таких захворювань і порядок звільнення засуджених у цьому разі визначаються Наказом МВС України № 256 від 12 травня 1992 р. "Про порядок подання в суди матеріалів про звільнен-

162
ня від подальшого відбуття покарання засуджених, що захворіли тяжкою хворобою".

Проте факт тяжкого захворювання засудженого сам собою н« тягне обов'язкового звільнення від відбування покарання. Звільнення від відбування покарання через хворобу з місць позбавлення во/« може застосовуватися лише до тих засуджених, які захворіли під ч& відбування покарання і якщо ця хвороба перешкоджає відбування покарання, тобто коли їх подальше утримування у ВТУ загрожує ї" життю або може призвести до серйозного погіршення здоров'я *& до інших тяжких наслідків.

Суд при вирішенні питання про звільнення засуджених вказане категорії від подальшого відбування покарання має виходити н< тільки з висновку лікарської комісії, а й ураховувати тяжкість вчин* ного злочину, поведінку засудженого під час відбування покаранні ставлення його до праці, ступінь виправлення та інші обставини.

Питання про звільнення від відбування покарання засудженої""1 який захворів на тяжку хворобу, вирішується суддею районного (міС# кого) суду за місцем відбування покарання незалежно від того, якИї* судом було ухвалено вирок.

Законним приводом для розгляду питання про звільнення у цьої* разі є подання адміністрації ВТУ, до якого додаються:

• завірена копія вироку на засудженого;

• розпорядження про виконання вироку;

• довідка про відбутий строк покарання;

• характеристика на засудженого;

• історія хвороби і висновок лікарської комісії;

• відомості про минулі судимості, відшкодування збитків, запорі^ них злочином, та інші, необхідні для прийняття правильного С шення. ,

Якщо начальник органу, що виконує покарання, заперечує пр*. звільнення засудженого від відбування покарання через хворобу, 1>. подає на розгляд суду матеріали разом зі своїм мотивованим зэ$ реченням.

Якщо суд має сумніви щодо правильності висновку лікарської ^.

місії, він має право призначити судово-медичну або судово-псих^

ричну експертизу. -.

За результатом розгляду матеріалів подання суддя виносить Ки станову, яка оскарженню не підлягає, але яку може опротестуй прокурор.
До засудженого, який через хронічну душевну хворобу є суспільно небезпечним, застосовуються примусові заходи медичного характеру, які призначаються одночасно з рішенням про звільнення від відбування покарання через хворобу. У разі звільнення засудженого, який захворів на хронічну душевну або іншу тяжку хворобу, від відбування покарання у вигляді позбавлення волі суд має право звільнити його також від додаткового покарання.

Звільнення засудженого з ВТУ через хворобу здійснюється після надходження до установи відповідної постанови судді згідно з вимогами ст. 111 ВТК України.

Звільнення осіб, засуджених до позбавлення волі, від подальшого відбування покарання у зв'язку зі скасуванням вироку із закриттям справи провадженням або зміною вироку із заміною покарання на більш м'яке, не пов'язане з позбавленням волі, або зі скороченням строку покарання до меж відбутого здійснюється внаслідок перегляду відповідними судами в порядку судового нагляду вироків, які набрали законної сили, або відновлення справи у зв'язку з нововиявленими обставинами та скасування всіх попередніх рішень у справі.

Уся підготовча робота в цьому разі здійснюється органами прокуратури та суду і практично не стосується адміністрації ВТУ, за винятком випадків, коли вказані органи вимагають матеріали на засуджених, що характеризують їх за період відбування покарання.

Підставами для звільнення засуджених з ВТУ в цьому разі є ухвали або постанови відповідного суду.

Порядок звільнення засуджених з установи визначається ст. 111 ВТК України і його ми вже розглядали.

З метою своєчасного забезпечення звільнення засуджених двічі на рік, у січні та липні, працівники спецвідділу установи звіряють дані про строк покарання засуджених.

У разі виявлення помилок або розбіжностей у встановленому засудженому строку покарання вживаються необхідні заходи до їх усунення.

Звільняються засуджені на підставі звірених даних про строк позбавлення волі.

Забороняється звільняти засуджених лише за даними про строк покарання, які містяться в їх облікових та контрольно-строкових картках.

164
Документи про звільнення засуджених виконуються в день їх надходження до ВТУ. Якщо документи надійшли після закінчення робочого дня, вони виконуються наступного дня. Наявність заборгованості за засудженим, несвоєчасне проведення з ним розрахунку та інші причини не можуть бути підставою до затримки його звільнення.

За кожним фактом несвоєчасного звільнення засудженого здійснюється службове розслідування та вживаються заходи реагування до винних службових осіб.

Якщо документи, які надійшли до ВТУ, не завірені гербовою печаткою, мають нечіткі відбитки або завірені печаткою іншого органу, який не виносив рішення про звільнення, а також у разі невідповідності анкетних даних, вказаних у документі, який надійшов, матеріалам особової справи або за появи інших сумнівів у вірогідності документа, що надійшов, виконання його зупиняється і вживаються невідкладні заходи щодо отримання підтвердження з органу, який виніс рішення.

Зупинення виконання документа про звільнення засудженого оформлюється постановою начальника установи і затверджується прокурором, який здійснює нагляд за установою.

Усі документи про звільнення або скорочення строку покарання оголошуються засудженому під розписку.

Про виконання ухвал і постанов судів про дострокове звільнення засуджених або скорочення їм строку покарання повідомляється суд, який виніс вирок, а на прохання судів, які винесли ухвалу чи постанову, також вони.

З метою своєчасного проведення розрахунку зі звільненими, забезпечення їх за кошти установи проїзними квитками та харчуванням на час проїзду, про наступне звільнення засудженного завчасно, але не менш як за три місяці до звільнення спецвідділ повідомляє відповідні служби та частини ВТУ.

Засудженим, які звільняються з установи, видаються довідки про звільнення за формами "А", "Б" та "БВЛ". Довідка за формою "А" видається особам, до яких вирок скасований із закриттям кримінальної справи або переданням справи на нове розслідування із заміною запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з позбавленням волі. За наявності у цих осіб непогашених у встановленому законом порядку судимостей це вказується на зворотному боці довідки.

Довідка форми "БВЛ" видається особам, які не погасили під час відбуття покарання заборгованості за виконавчими листами (у тому числі за виконавчими листами на утримання аліментів на виховання дітей).

165
Усім іншим категоріям засуджених, які звільняються, у тому числі іноземцям і особам без громадянства, видаються довідки за формою "Б".



1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка