Кредиту Особливості страхування фінансових ризиків



Сторінка3/3
Дата конвертації16.04.2016
Розмір0.53 Mb.
1   2   3

5. Страхування банківських ризиків
14.5.1. Поняття і види банківських ризиків

Відповідно до теорії маркетингу усі виробники, у тому числі й банкіри, намагаються мінімізувати ризик та максимізувати прибуток. Оптимальне спів­відношення рівнів ризику та очікуваного прибутку залежить від об'єктивних і суб'єктивних чинників.

Особливо важливо визначити рівень конкретного виду ризику.

За часом ризики поділяються на ретроспективні і перспективні.

За рівнем банківські ризики поділяються на низькі, помірні та повні.

Необхідно відзначити, що в процесі своєї діяльності банки мають різнома­нітні види ризиків, що відрізняються між собою за місцем і часом виникнення, сукупністю зовнішніх і внутрішніх чинників, що впливають на їх рівень. Усі види ризиків взаємозалежні і впливають на діяльність банків. Зміни одного виду ри­зику викликають зміни майже всіх інших видів. Все це впливає на вибір методу аналізу рівня конкретного ризику й ухвалення рішення з його оптимізації, що веде до поглибленого аналізу множини інших ризикових чинників.

За основними чинниками виникнення банківські ризики бувають еконо­мічними і політичними. Політичні ризики — це ризики, обумовлені зміною по­літичної обстановки, що несприятливо впливає на результати діяльності банку або клієнтів.

Економічні (комерційні) ризики — це ризики, обумовлені несприятливими змінами в економіці самого банку або в економіці країни. Найбільш поширеним видом економічного ризику, в якому сконцентровані приватні ризики, є ризик незбалансованої ліквідності.

Ці основні види ризиків пов'язані між собою і їх досить важко розділити. У свою чергу, і політичні, й економічні ризики можуть бути зовнішніми і внутрішніми.

До зовнішнього належать ризики, безпосередньо не пов'язані з діяльністю банку або його контактної аудиторії.

На рівень зовнішніх ризиків впливає велика кількість чинників — політичні, економічні, демографічні, соціальні, географічні тощо.

До внутрішніх належать ризики, обумовлені діяльністю самого банку, його клієнтів (позичальників) або його конкретних контрагентів. На їхній рівень впливають ділова активність керівництва самого банку, вибір оптимальної маркетингової стратегії, політики та тактики й інші чинники.


5.2. Зовнішні банківські ризики

Комерційні зовнішні ризики можуть бути ризиками країни, валютними і ризиками стихійних лих (форс-мажорних обставин).

Ризики країни, безпосередньо пов'язані з інтернаціоналізацією діяльності банків і банківських установ, наявністю глобального ризику, залежать від полі-тико-економічноїстабільності країн-клієнтів і/або країн контрагентів, імпортерів або експортерів. Вони актуальні для всіх банків, створених за участю іноземного капіталу, і банківських установ, що мають генеральну ліцензію. Основні помилки, що припускає керівництво банків, пов'язані з неправильною оцінкою фінансової усталеності іноземного контрагента.

Оригінальну методику аналізу рівня ризику країни застосовує Швейцарська банківська корпорація. Ще до другої світової війни виникли служби банків і банківських установ, уповноважені займатися визначенням ступеня ризику країни.

Приблизно у 1980 p. економічний відділ Швейцарської банківської корпо­рації розробив нові, систематизовані та чітко нормовані принципи підходу до визначення рівня ризику країни. Ці принципи ґрунтувалися на постулаті, що його розрахунок повинен бути корисним і легко аналізованим матеріалом, який надається в розпорядження вищих керівників банків, що приймають рішення у залежності від рівня і структури банківських кредитів для кожної країни.

Валютний ризик, або ризик курсових втрат пов'язаний із інтернаціоналізаці­єю ринку банківських операцій, створенням спільних підприємств і банківських установ і диверсифікацією їх діяльності і становить можливість грошових втрат у результаті коливань валютних курсів.

Перші спроби управління валютним ризиком були здійснені на початку 70-х років XX ст., коли було введено плаваючі курси.

Валютні ризики структуруються таким чином:

а) комерційні, тобто пов'язані з небажанням або неможливістю боржника
(гаранта) розраховуватися за своїми зобов'язаннями;

б) конверсійні (наявні), тобто ризики валютних збитків за конкретними


операціями;

в) трансляційні (бухгалтерські) ризики, що виникають при переоцінці


активів і пасивів балансів;

г) ризики форфетирування (метод рефінансування комерційного ризику),


що виникають, коли форфетер (часто ним є банк) бере на себе всі ризики
експортера без права регресу.

Найпоширенішими методами зниження конверсійних ризиків є:



  • хеджування кожної ризикової угоди. Іншими словами, відбувається компенсація одного валютного ризику — прибутку або збитків — іншим відповідним ризиком;

  • валютний свовп;

  • взаємний залік ризиків за активами і пасивами.

Методи управління трансляційними валютними ризиками поділяються на зов­нішні і внутрішні. До зовнішніх методів належать прискорення або уповільнення платежів в іноземній валюті як відносно зовнішніх клієнтів і контрагентів, так і стосовно монополістичних утворень; регулювання платежів між материнським банком і його філіями; вибір більш стабільної валюти. Крім того, майже всі банки намагаються формувати портфель своїх валютних операцій, балансуючи активи і пасиви за видами валют і термінам. В основному всі зовнішні методи управління валютними ризиками орієнтовані на їхню диверсифікацію.

Ризик форфетирування може бути знижений шляхом:



  • спрощення балансових взаємовідносин можливих зобов'язань;

  • поліпшення стану ліквідності, що дає можливість подальшого зміцнення фінансової стійкості;

  • зниження ризиків, пов'язаних із коливанням відсоткових ставок;

  • різкого зниження рівня ризиків, пов'язаних із курсовими коливаннями валют і зі зміною фінансової стійкості боржника.

До зовнішніх ризиків належить ризик стихійних лих або форс-мажорних об­ставин, що залежить від наявності або відсутності стихійних явищ природи.

Обмежити вплив цих ризиків на діяльність банківської установи можна тільки шляхом своєчасного інформування один одного про зміну обставин.




5.3. Внутрішні банківські ризики

Внутрішні ризики залежать від виду і специфіки банку, характеру його ді­яльності (операцій) і складу його партнерів (клієнтів і контрагентів).

Діяльністьуніверсальнихбанківтакожуніверсальна. Вони надають практич­но усі види банківських послуг (кредитні, розрахункові і фінансові). Крім того, банки усе активніше здійснюють нетрадиційні лізинг, факторинг тощо.

Спеціалізовані банки орієнтують свою діяльність на надання в основному конкретних послуг, тобто мають чітко виражену товарну орієнтацію. Наприклад, Інноваційні, інвестиційні, ощадні, іпотечні, депозитні, клірингові та інші банки. Інші банки спеціалізуються на обслуговуванні визначених категорій клієнтів за галузевою (сільськогосподарські, промислові, будівельні) або функціональною {біржові, трастові, кооперативні, комунальні) ознакою.

Існує ринкова орієнтація діяльності спеціалізованих банків, тобто вони можуть бути регіональними, міжрегіональними, транснаціональними.

Рівень і вид внутрішніх ризиків, із якими зіштовхуються різноманітні види банків, в основному залежать від специфіки їхньої діяльності.

У спеціалізованих банках, наприклад, інноваційних, переважають ризики, пов'язані з кредитуванням нових технологій. Водночас багато інвестиційних банків мають, наприклад, більш низький рівень Портфельних ризиків, тому що вони мають можливість пропонувати своїм клієнтам різноманітні послуги з управління кредитними портфелями цінних паперів.

У галузевих банках головне значення для рівня ризиків мають вид і специфіка конкретної галузі (старої або нової, перспективної, стратегічної тощо)

Діяльність універсальних банків схильна до ризиків обох типів, а такожїхніх сполучень.

Узалежності від характеру банківських операцій ризики можутьбути пов'яза­ні зі специфікою балансових або забалансованих операцій.

За допомогою пасивних операцій банк регулює свої ресурси для здійснення активних банківських операцій.

Ризики активних операцій пов'язані з рівнем відсоткового ризику, якому банки постійно піддаються в процесі своєї діяльності. Управління відсотковим ризиком складається з управління активами і пасивами.

Управління активами залежить від рівня ліквідності самого банку і портфеля його клієнтів із цінних паперів, а також від ступеня існуючої конкуренції, а управ­ління пасивами — від доступності засобів для видачі позичок.

Рівень відсоткового ризику залежить від:



  • змін у портфелі (структурі) активів, включаючи співвідношення розмі­рів кредитів та інвестицій, активів із фіксованою і плаваючою ставкою, динаміки їхньої ціни на ринку;

  • змін у структурі пасивів, тобто співвідношення власних і позикових за­собів, термінових і ощадних депозитів, депозитів «до запитання»;

  • динаміки відсоткової ставки.

Для того, щоб контролювати й керувати рівнем відсоткового ризику, роз­робляються конкретні стратеги діяльності банку у залежності від конкретних ситуацій (табл. 14.3).


Таблиця 14.3

5.4. Засоби зниження банківських ризиків

Крім перерахованих методів зниження ризиків (табл. 14.3), можна виділити ще декілька засобів управління рівнем ризику діяльності банків:



  • попередня оцінка можливих втрат за допомогою прогнозних методів аналізу статичної і динамічної достовірної інформацмпро діяльність самих банків, їхніх клієнтів, контрагентів, їхніх постачальників і посередників, конкурентів і різноманітних груп контактних аудиторій. З цією метою банкам необхідно створити відділи, що займаються аналізом рівня ризиків і виробляють заходи для управління ними в системі маркетингу;

  • страхування кредиту як гарантія на випадок несприятливих обставин;

  • хеджува ння ризи ку;

  • відмова від пропозицій позичальника при занадто великому ризику;

  • розрахунок умов кредиту.

Регулювання банківського ризику базується не на оцінці фінансового стану позичальника, а на встановленні визначеного співвідношення між сумами ви­даних кредитів і власних засобів самого банку, тобто передбачається створення резервного потенціалу банків для покриття можливих збитків у випадку змен­шення клієнтів.

Ризики, які супроводжують діяльність банків, досить різноманітні як за своїм складом, так і за можливими результатами. Відповідно до класифікації Базельського комітету з нагляду за банківською діяльністю (Basel Gommitee on Banking Supervision (BCBS)), до основних таких ризиків належать: ринковий ризик, кредитний ризик, ризик відсоткових ставок, ризик ліквідності, страховий ризик, правовий ризик, ризик ділової репутації, операційний ризик (виходячи з трактувань Базельського комітету та загальноприйнятої практики, всі види кримінальних дій щодо банку належать до сфери операційного ризику).

У процесі банківської діяльності ці ризики активно взаємодіють, впливаючи один на одного. Так, сьогодні особливу роль у взаєминах банків із клієнтами та партнерами відіграє ділова репутація останніх — вона є для банку гарантією власної безпеки й запобігання фінансових втрат.

Перелічимо основні аргументи на користь страхування як засобу гаранту­вання безпеки бізнесу.

Перший. У діяльності банків, особливо сьогодні, де активно поширюються нові фінансові й інформаційні технологи, виникають ризики, від яких не можна відгородитися традиційними засобами безпеки, хоч зневажати ними просто неможливо. Це стосується насамперед професійної відповідальності банків й окремих службовців, помилки яких можуть швидко призвести банківську уста­нову до банкрутства.

Другий. Поведінку та стандарти фінансових операцій у світі сьогодні дикту­ють ринки США й Західної Європи. Вони визначають також стандарти фінансової звітності через міжнародні структури (наприклад, Basel Commitee on Banking Supervision, International Assotition of Insuranse Supervision, FATF). Україна до­сить зацікавлена в співпраці із цими організаціями. Дотримання встановлених стандартів передбачає також наявність обов'язкового страхування професійних учасників фінансових ринків (зокрема, фінансових посередників). Слід зазна­чити, що саме банківські установи США й країн Західної Європи є основними споживачами банківських страхових продуктів.

Фахівці підкреслюють, що розширення обсягу фінансових послуг відбува­ється за умов посилення концентрації фінансово-промислового капіталу, інтер­націоналізації фінансових ринків, глобалізації фінансових потоків.

Третій. Страховий захист сьогодні є оптимальним аргументом у співвідно­шенні вартість — якість.

Четвертий. Імплементація та інтеграція страхової та іншої областей фінансо­вого ринку. Активними учасниками ринку фінансових послугє також будівельні ощадні каси, лізингові суспільства, а також небанківські фінансові установи: кредитні спілки, ломбарди, фінансові супермаркети.

Звичайно, на окремо взятому фінансовому ринку ще якийсь час можна не звертати уваги на ці стандарти й практику діяльності окремих ринків. Але довго так тривати не буде. Жоден фінансовий ринок не може існувати відокремлено. Ось чому є необхідність щодо введення в Україні комплексного банківського страхування.

На сьогоднішній день для банків актуальним залишається покриття ризиків при споживчому кредитуванні, тобто ризиків при видачі кредитів для придбання товарів широкого вжитку, автомобілів, нерухомості. 6 основному банки зацікав­лені в страхуванні предметів застави, що стало обов'язковим.

Але сьогодні розвиток фінансового страхування стримується тим, що за нормативами, встановленим НБУ, резервування застрахованого зобов'язання прирівнюється до незабезпеченого, що, зрозуміло, не стимулює банківські установи до активного використання інструмента страхування.



Значна кількість українських банків мають свої кептивні страхові компанії, які створені для страхування всіх ризиків банку, пов'язаних із його діяльністю, і страхування ризиків клієнтів банку. Але сьогодні існує тенденція до ринкового відбору банком страхової компанії, виходячи з фінансової надійності, позиції страховиків у рейтингу, ділової репутації, якості страхових послуг і технологій їхнього надання.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Аленичев Д.В. Страхование валютных рисков, банковских и экспортных коммерческих кредитов. — М.: Издательство «Ист Сервис», 1994.-114 с.

  2. Алексеев I. В. Страхові послуги: [Навч. посіб. для спец. «Фінанси»] / I. В. Алексеев, І. Ю. Кіндрат, Н. Б. Ярошевич; Нац. ун-т «Львів політехніка». — Львів: Вид-во Нац. ун-ту «Львів політехніка», 2006. — 203 с.

  1. Базилевич В.Д. Сучасна парадигма страхування: сутність і протиріччя / В.Д. Базилевич // Фінанси України. — 2007. — №9. — С. 42-50

  2. Барановський О. Страховий ринок України - 2006.//Альманах фінансових послуг. Інформаційно-аналітичний довідник, й 2007.81 С.48-52.

  3. Гвозденко А.А. Финансово-экономические методы страхования: Учебник. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 184с.

  4. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» // Урядовий кур'єр. - 2001. — № 154. - С.6-12.

  5. Інвестиційне страхування: передумови успіху, розробка продуктів та ціноутворення //Фінансовий ринок України. — 2007. — №10. — С.21-25.

  6. Клапків М.С. Страхування кредитів довіри // Фінанси України. — 2001. — №8. —С. 124-130.

  7. Клапків М.С. Страхування споживчих кредитів: теорія і практика // Банківська справа. — 2001. — №6.— С. 45-49.

  8. Кредитное страхование: Пер. с англ. — М.: Изд.-во СО «АНКИЛ», 1992. — 232 с.

  9. Мніх М.В. Страхування фінансових ризиків/їх роль та значення в сучасних умовах / М.В. Мних // Финансовые рынки и ценные бумаги. — 2007. — № 22. - С. 24-27.

  10. Мосийчук Т. Новое законодательство в свете европейской интеграции // Финансовые услуги. Е 2007 — №1ЙС.б-8.

  11. Соколинская Н.Э. Банковские риски //Деньги и кредит. —1993. — №12. — С.21.

  12. Соколинская Н.Э. Экономический риск в деятельности коммерческого банка. — М.: Общество знание РФ, 1992. — 185 с.

  13. Страхование риска невозвратности кредита // Экономика и жизнь. — 1994. — №6. — С. 14.

  14. Ткаченко Н.В. Вплив іноземного капіталу на розвиток страхової системи України / Н.В. Ткаченко // Фінанси України. - 2007. — № 6. - С. 115-121.

  15. Фурман В. Стратегічні альянси страхових компаній та банків: зарубіжний досвід та перспективи створення в Украіні //Страхова справа. — №3(7). — 2002. — С. 88-90.

  16. Чеберкус Д. Особливості страхування ризиків при реалізації інноваційних проектів. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. — 2007. —№94-95. — С. 106-108.

  17. Шевченко В. Інтеграційні процеси на міжнародних ринках страхових послуг // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 8 2006. — № 93.

  18. MR Economic Research/FT Global 500.
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка