| ЦЕНТРАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ
ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ АПН УКРАЇНИ
КОТ ГАЛИНА МИКОЛАЇВНА
УДК 378. 046.4
ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ
КЕРІВНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ
У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
19.00.07 – педагогічна і вікова психологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Київ 2004
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України.
Науковий керівник
| доктор психологічних наук, професор Семиченко Валентина Анатоліївна, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, проректор з наукової роботи |
Офіційні опоненти:
|
доктор психологічних наук, професор Говорун Тамара Василівна, Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова, кафедра психології і педагогіки Інституту педагогіки і психології, професор
кандидат психологічних наук, доцент Сінгаївська Ірина Валентинівна, Університет економіки та права „КРОК”, проректор з корпоративного управління
| | |
|
Провідна установа
|
Дрогобицький педагогічний університет імені І.Франка, кафедра психології, МОН України, м. Дрогобич.
|
Захист відбудеться “__7__”_жовтня 2004 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 3, аудиторія 20.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А).
Автореферат розіслано “_7__” вересня 2004 р.
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради О.С.Снісаренко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Побудова демократичного суспільства з високорозвиненою економікою об’єктивно зумовлює необхідність значного підвищення управлінської і психологічної культури керівників всіх рівнів і галузей суспільного життя. Розбудова української держави на засадах демократизації та гуманізму пов’язана зі зміною базових підходів, умов і стилів керівництва у напрямку розширення участі в управлінні кожної людини. За роки незалежності в Україні визначено нові пріоритети розвитку освіти, створено відповідну правову базу, розпочато практичне реформування галузі на основі прийнятої Урядом Державної національної Програми “Освіта” (Україна ХХІ століття). Складність впровадження нововведень, економічні обмеження, старі стереотипи керівництва та інші чинники з особливою гостротою обумовлюють неможливість реалізації новітніх програм без змін в методології, стратегії і тактиці керівництва закладами освіти. Реалізація загальнодержавних програм передбачає вдосконалення існуючих та розробку нових психолого-педагогічних систем навчання, знаходження нових методів підвищення якості та інтенсивності навчально-виховного процесу, що потребує подальших психолого-педагогічних досліджень.
Практичний досвід роботи та наукові спостереження свідчать, що спеціальні психологічні знання і управлінські вміння здатні багатократно підвищити загальну ефективність організацій насамперед у зв’язку з малими витратами на впровадження психолого-педагогічних технологій, але до психології, на жаль, керівники звертаються тільки після чисельних невдалих спроб використання інших можливостей. Тоді як логічніше для підвищення організаційної ефективності використовувати насамперед засоби з мінімальними затратами. Відмова від психологічних технологій в управлінні є свідченням низької психологічної культури керівників – нерозумінням переваг і можливостей психологічних знань і умінь.
На індивідуальному рівні проблема формування психологічної культури керівників закладів освіти ще не вивчалась, хоча в окремих аспектах і в зв’язку з іншими цілями виступала предметом спеціального вивчення в дослідженнях як зарубіжних (Р.Маслоу, Ф.Харцберг, Д.Мак-Грегор, Р.Болейк, Д.Мутон та ін.), так і вітчизняних вчених (Л.М.Карамушка, Л.С.Колмогорова, Н.Л.Коломінський, Б.Д.Паригін, Р.Х.Шакуров, Л.Г.Лаптєва, В.А.Семиченко, В.О.Сластьонін, Н.В.Чепелєва та ін.).
Щоб вирішити проблему підвищення ефективності керівництва навчальними закладами, з метою розробки комплексного підходу до формування психологічної культури в системі післядипломної освіти, на наш погляд, необхідне визначення відповідних компонентів та структури їх взаємозв’язків, особистісних детермінант, гендерних характеристик особистості і умов формування психологічної культури керівників. У такому аспекті проблема ще не досліджувалась.
Таким чином, соціальна значущість проблеми визначення змісту і структури психологічної культури керівників та недостатня наукова розробка процесу її формування у закладах післядипломної освіти зумовили вибір теми нашого дослідження “Формування психологічної культури керівників загальноосвітніх шкіл в системі післядипломної освіти”.
Зв’язок з науковими планами і програмами. Тема входить до плану науково-дослідних робіт в Цільовій програмі професійної підготовки управлінських кадрів Миколаївської області, затвердженій Колегією Управління освіти Миколаївської області від 19.12.2001 р.
Об’єкт дослідження – психологічна культура керівників загальноосвітніх шкіл.
Предмет дослідження – зміст, психологічні та організаційно-методичні умови формування психологічної культури керівників в системі післядипломної освіти.
Мета дослідження – на основі теоретико-експериментального визначення специфіки психологічної культури керівників загальноосвітніх закладів виявити зміст, організаційно-методичні умови її формування та розвитку в процесі підвищення кваліфікації у системі післядипломної освіти.
В основу дослідження було покладено припущення про те, що:
-
У діяльності керівників загальноосвітніх закладів психологічна культура – це системний ефект функціонування і взаємодії аксіологічних, праксеологічних, гносеологічних і афективних складових особистості, детермінований її базовими рисами, властивостями в цілому і особистісними потенціалами, який визначає якість та рівень індивідуальної управлінської ефективності і реалізується як інтегральний стиль управлінської діяльності.
-
Формування психологічної культури – це складна проблема цілісного розвитку особистості, яка може бути вирішена шляхом багатомірної цілеспрямованої зміни рівня розвитку складових особистості впливом на системоутворювальні компоненти психологічної культури на основі використання активних методів навчання та спеціальних технологій (соціально-психологічних тренінгів), які враховують і використовують системні ефекти взаємодії рис особистості, управлінських умінь і спеціальних психологічних знань і сприяють зростанню особистісного потенціалу та оптимізації стилю управлінської діяльності.
Відповідно до мети та гіпотези були поставлені такі завдання дослідження:
-
Визначити теоретичні та методичні підходи до проблеми формування психологічної культури керівників загальноосвітніх закладів.
-
Визначити інтегральні ознаки психологічної культури керівників.
-
Виявити базові та інваріантні компоненти психологічної культури керівників.
-
Виявити гендерні особливості психологічної культури керівників.
-
Розробити та експериментально апробувати методику розвитку психологічної культури керівників загальноосвітніх закладів у системі післядипломної освіти.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали положення, що пов’язані з проблемою формування психологічної культури у цілому: в філософському аспекті (Т.І.Артем’єва, Г.С.Батищєв, Л.П.Буєва, М.С.Каган); в соціально-психологічному аспекті (К.А.Абульханова-Славська, Г.М.Андрєєва, О.І.Донцов, Н.Л.Коломінський, Б.Ф.Ломов); в психологічному аспекті (Б.Г.Ананьєв, О.О.Бодальов, Л.С.Виготський, О.О.Голубєва, О.Б.Добрович, І.А.Зимня, А.І.Крупнов, Н.В.Кузьміна, В.Н.Куніціна, О.О.Леонт’єв, В.М.Мясищев, К.К.Платонов, Б.М.Тєплов, С.Л.Рубінштейн, В.Д.Шадріков); в педагогічному аспекті (Е.Е.Антон, О.В.Мудрик, Е.С.Михайлова); з позицій діяльнісної методології (В.П.Беспалко, В.І.Бондар, І.А.Зязюн, М.С.Каган, Л.Г.Коваль, О.О.Лєонт’єв, В.М.Мадзігон, М.І.Приходько, Б.М.Ребус, В.В.Рубцов, В.К.Тарасов, Л.І.Уманський та ін.). Специфіка управлінської діяльності відображена в питаннях теорії управління, яка пояснює і пропонує форми та методи реалізації управлінських функцій (К.Б.Єсиповіч, І.В.Кузьмін, А.М.Лутошкін, В.І.Маслов, В.С.Пікельна, Р.Х.Шакуров, В.О.Якунін та ін.); в положеннях теорії функціонування педагогічних систем (А.А.Деркач, М.І.Д’яченко, Н.В.Кузьміна, В.В.Олійник, В.О.Сластьонін); в теоретичних поглядах на процес формування психологічної культури (Л.М.Карамушка, Л.С.Колмогорова, В.А.Семиченко, Н.В.Чепелєва); в аспекті формування загально-педагогічних та управлінських умінь, їх класифікації (О.В.Мудрик, В.І.Маслов, А.П.Маркова, Н.Г.Протасова, В.І.Пуцов, В.О.Сластьонін, Л.Ф.Стрін, В.О.Сухомлинський, П.В.Худомінський). Визначення сутності психологічної культури засновувалось на відомих психологічних концепціях керівництва, лідерства, відносин (Г.К.Ашин, О.І.Зотова, О.І.Кітов, Ю.Д.Красовський, В.Г.Крисько, Р.Л.Кричєвський, Є.С.Кузьмін, Л.Д.Кудряшова, Б.Д.Паригін, Н.П.Піщулін, В.М.Мясищєв, О.В.Філіпов, В.М.Шепель, В.О.Ядов) та сучасних зарубіжних теоріях менеджменту (М.Альберт, М.Вудкок, В.Зігерт, Л.Ланг, М.Х.Мескон, та ін.)
Дослідження ґрунтувалось на загальних положеннях методології багатомірних системних досліджень (Е.М.Браверман, В.П.Бітинас, В.П.Кузьмін, В.М.Мельников, М.Б.Мучнік, В.А.Семиченко, Л.Т.Ямпольський) та принципах психометрики та психодіагностики (А.Анастазі, К.Берка, О.О.Бодальов, Л.Ф.Бурлачук, В.В.Столін та ін.).
В основу системної психолого-педагогічної технології формування психологічної культури керівників покладено принципи і механізми соціально-психологічного тренінгу, розробленого зарубіжними та вітчизняними психологами (Н.Н.Богомолова, Є.Берн, Т.Бурроу, Г.О.Ковальов, К.Левін, Дж.Морено, Л.А.Петровська, У.Шутц, Ю.М.Ємельянов та ін.), теоретичні і методичні розробки ділових, навчальних, організаційних, імітаційних та психотехнічних ігор (С.Р.Гідрович, В.Ф.Комаров, А.Я.Лівшиц, Ю.В.Пахомов, О.П.Ситніков, Є.А.Хруцький, Н.В.Цзен, Г.П.Щєдровицький та ін.).
Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових джерел з проблем визначення, вимірів і розвитку психологічної культури особистості з метою розробки теоретичної моделі і обґрунтування загальних засад емпіричного дослідження; психолого-педагогічний експеримент (констатуючий – для вивчення емпіричної структури психологічної культури на рівні латентних факторів та формуючий – для оцінки впливу на окремі складові психологічної культури керівників участі в заняттях з спеціальної психологічної підготовки); психодіагностичні методики вивчення рис і властивостей особистості з метою отримання оцінок їх рівня та інтенсивності; метод експертних оцінок для вивчення особливостей і побудови моделі “ідеалу” керівника; методи математичної статистики (варіаційний, кореляційний, кластерний і факторний аналіз) з метою з’ясування латентної структури психологічної культури, особистісної детермінації її особливостей, оцінки значущості змін у формуючому дослідженні та ін.; метод активного соціально-психологічного навчання для цілеспрямованого впливу на рівень розвитку спеціальних вмінь керівників та інших складових психологічної культури.
База дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалась на базі Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Експериментальним дослідженням було охоплено 907 директорів, заступників з навчально-виховної роботи, керівних працівників районних управлінь освіти. Дослідження здійснювалось упродовж 1998 – 2003 років.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в уточненні змісту термінів “психологічна культура”, “психологічна культура керівника” з позицій послідовної реалізації системного (багатомірного) підходу; в розширенні уявлень про зміст та основні детермінанти формування психологічної культури; у виявленні змісту, структури, гендерних відмінностей та тенденцій розвитку психологічної культури управлінця; в розробці інтегральних показників сформованості психологічної культури керівників; в обґрунтуванні концептуального підходу і програми розвитку психологічної культури на основі активних методів навчання.
Практичне значення дослідження полягає в розробці засобів розвитку системи професійно-значущих якостей, рис, стилів та інших складових психологічної культури керівників загальноосвітніх шкіл, у розробці психологічних технологій її формування та методики оптимізації процесу психологічного тренінгу шляхом спрямування впливу на системоутворювальні фактори, окремі компоненти особистості і уміння, що входять в систему значущих характеристик психологічної культури керівника.
Вірогідність та надійність результатів дослідження забезпечувалась методологічною обґрунтованістю вихідних положень; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних меті, об’єкту, предмету та завданням дослідження; кількісним і якісним аналізом значного обсягу теоретичного і емпіричного матеріалу; репрезентативністю вибірки та адекватним використанням кількісних і якісних методів аналізу даних; використанням багатомірного підходу до інтерпретації результатів. Обробка даних проводилася з використанням ЕОM за допомогою статистичної програми KELLY, розробленої на факультеті психології МДУ (м. Москва), електронних таблиць MS Excel 97 та пакету статистичних програм SPSS.
Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Післядипломна освіта: перспективи розвитку” (Київ, 12-13 грудня 2001 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Психолого-педагогічний супровід професійного становлення молодого спеціаліста” (Миколаїв, 17-18 червня 2003 р.), , Всеукраїнському семінарі керівників “Традиційні і нетрадиційні підходи до організації стажування молодих спеціалістів загальноосвітніх навчальних закладів” (Миколаїв, 23-24 листопада 2000 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Освітній менеджмент: перспективи розвитку та інновації” (Полтава, 23 жовтня 2001 р.), Всеукраїнському науково-методичному семінарі „Гендерна просвіта резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів України” (Львів, 9-10 грудня 2003 р., Одеса 1-2 квітня 2004 р.), V Всеукраїнській науково-практичній конференції “Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: проблеми та перспективи” (Київ, 24-26 березня 2004 р.)
Результати впроваджено у навчальний процес Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка №3/9-01 від 10.01.2004 р.), у практику діяльності Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (довідка №01-14/548 від 05.07.2004 р.), Управління освіти та науки Миколаївської обласної державної адміністрації (акт №28-13 від 10.01.2004 р.), Миколаївського міського науково-методичного центру (акт №29 від 04.06.2004 р.), Відділу освіти Миколаївської районної державної адміністрації (довідка №06 від 10.01.2004 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення дисертації, результати дослідження, висновки відображені в 11 публікаціях автора, з них 8 одноосібних, з яких 3 у фахових наукових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (220 найменувань), додатків. У ній подано 13 таблиць. Основний зміст роботи викладено на 216 сторінках, бібліографія 17 сторінок, додатки 116 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу, завдання, розкрито методологічні та теоретичні засади, методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну цінність роботи, розкрито форми її апробації та наведено відомості про структуру дисертації.
У першому розділі – “Теоретичний аналіз проблеми формування психологічної культури керівників загальноосвітніх шкіл” – розглянуто зміст термінів, що розкривають поняття “психологічна культура керівників загальноосвітніх шкіл”. Психологічна культура в загальному розумінні – це система психологічних знань і здатності їх використовувати у відповідності з високими морально-етичними нормами і ціннісними критеріями. Психологічна культура керівника – поєднання систем спеціальних знань на перетині психології і менеджменту та спеціальних управлінських вмінь, які підвищують ймовірність ефективного виконання компонентів управлінського циклу і досягнення організаційних цілей на основі використання засобів психології. Психологічна культура керівника загальноосвітньої школи – це спеціалізований рівень професійної управлінської культури, обумовлений цілями системи освіти та організаційною специфікою.
Проблема формування психологічної культури неодноразово привертала увагу теоретиків, дослідників, педагогів, практиків, але активно вивчалась тільки в окремих, ізольованих аспектах. Сучасний стан вивчення цієї проблеми, на наш погляд, вимагає інтегруючого переосмислення, поєднання різних теоретико-експериментальних і концептуальних підходів та поглибленого дослідження на основі системної методології. Тенденції досліджень проблеми психологічної культури можна охарактеризувати як процес поступового переходу від системного аналізу (виділення елементів, компонентів) до системного синтезу (вивчення зв’язків, структур, латентних факторів). Багатомірний системний теоретико-експериментальний підхід визначено найбільш перспективним для вивчення і вирішення проблем формування психологічної культури як системного ефекту взаємодії окремих особистісних характеристик, пов’язаних з ефективністю управлінської діяльності. У першому розділі розкрито сутність методології системного підходу при вивченні проблеми психологічної культури, розглянуто можливості багатомірного емпіричного системного підходу для дослідження цієї проблеми.
|