Консультативний центр для батьків діти яких не відвідують дошкільний навчальний заклад «Розвиток уяви у дітей дошкільного віку»



Скачати 118.29 Kb.
Дата конвертації14.09.2017
Розмір118.29 Kb.
Консультативний центр для батьків діти яких

не відвідують дошкільний навчальний заклад
«Розвиток уяви у дітей дошкільного віку»
Підготувала:

Куча А.П.- практичний психолог



Термін проведення

лютий 2014


Дитинство — період, коли закладаються фундаментальні якості особистості, що забезпечують психологічну стійкість, позитивні етичні орієнтації на людей, життєздатність і цілеспрямованість. Ці духовні якості особистості не розвиваються спонтанно, а формуються в умовах любові оточуючих, коли сім'я і вихователі створюють у дитини потребу бути визнаною, здатність співпереживати і радіти іншим людям, прагнення багато чого навчитися.

Щоб дитина комфортно почувалася в емоційному плані, необхідні спеціальні умови, що визначають її побут, фізичне здоров'я, характер її спілкування з оточуючими, її особисті успіхи. Розвиток дитини, перш за все, характеризується якісними змінами, появою новоутворень, нових процесів, нових структур.

Однією з найважливіших проблем дитячої психології є проблема умов і рушійних причин розвитку психіки дитини. Тривалий час одні автори вважали, що вирішальне значення має чинник спадковості, інші надавали провідну роль середовищу. Психологи Ви-готський, Рубінштейн, Леонтьев та ін., спираючись на низку теоретичних та експериментальних досліджень, заклали основи теорії психічного розвитку дитини. У розвитку дитини, разом із двома попередніми, виникає й набуває домінуючої ролі ще одна, абсолютно особлива форма. Це — соціальний досвід,

який засвоює дитина впродовж усього її дитинства. У процесі засвоєння цього досвіду відбувається не тільки надбання дітьми окремих знань і умінь, але й здійснюється розвиток їх здібностей, формування їх особистості. Дитина залучається до духовної та матеріальної культури, що створюється суспільством, не пасивно, а активно, в процесі діяльності за допомогою спілкування з дорослими. Кожен новий ступінь психічного розвитку дитини закономірно змінює попередній. У процесі розвитку дитини виникають суперечності. Ці протиріччя розв'язуються шляхом встановлення нових взаємин дитини з оточуючими, формування нового виду діяльності, що являє собою перехід на новий віковий ступінь психічного розвитку.

Беручи до уваги відомості із психології, анатомії та фізіології людини, дослідимо особливості розвитку, навчання та виховання дитини з раннього віку і до вступу її до школи. Важливу роль приділимо розвитку уяви дітей дошкільного віку. Виховуючи дитячу уяву, необхідно прагнути до того, щоб вона була пов'язаною з життям, була творчим відображенням нашої дійсності. Враження від знайомства і дій із ровесниками, спілкування з вихователями, сімейних стосунків дитина згодом відтворює у своїх малюнках, іграх, заняттях, а під час цієї творчої переробки накопиченого досвіду формується її уява.

Необхідно пам'ятати, що уява дошкільника розвивається у діяльності: у грі, малюванні, заняттях із рідної мови. Тому організація цих вплів діяльності, педагогічне керівництво ними мають вирішальне значення для розвитку уяви.

Важливу роль у розвитку уяви відіграє художнє виховання дітей.

Слухаючи казки і художні розповіді, відвідуючи спектаклі, розглядаючи доступні її розумінню витвори мистецтва — картини і скульптури,— дитина вчиться уявляти собі події, що зображені, у неї розвивається уява.

Шкільне навчання вимагає вже достатньо сформованого рівня уяви. До першого класу дитина повинна вміти орієнтуватися у ситуаціях, в яких відбуваються різні перетворення предметів, образів, знаків, і бути готовою до передбачення можливих змін. Найуспішніше становлення уяви відбувається у грі, а також на заняттях із малювання, особливо коли дитина починає «складати», «уявляти», поєднуючи реальне з уявним.

Для того щоб уявляти, дитині потрібно щось робити: гратися, малювати, будувати або розповідати. Зображуючи вершника, дитина легко може уявити, що парасолька — це кінь, а платтяна шафа — це стайня. Але для всього цього вона повинна скакати на парасольці, інакше уява не працюватиме. Навіть відтворюючи у своїй уяві образи героїв і подій, описаних у розповідях та казках, які прослуховуються, дитина 5-ти років є не пасивним слухачем, а активним учасником історії. Вона втручається в оповідання, жестикулює і промовляє різні вигуки, пестить рукою позитивних героїв та намагається олівцем закреслити обличчя негативних персонажів тощо".

Робота з формування повинна бути системою поетапного навчання з поступовим ускладненням, як фронтально, так і малими групами або ж індивідуально. Окремі завдання і вправи можуть уплітатися у заняття з розвитку мовлення, малювання і вводитися

у вільний час як гра. До завдань таких занять входять, по-перше, розширення світогляду дітей, збагачення їх сенсорного досвіду, «залучення» всіх аналізаторів — для створення повнішої та ширшої основи для уяви, а по-друге, активізація та розвиток мовлення, навчання дітей комбінування і відтворення досвіду, засобів оперування уявлюваним — для розвитку власне уяви.

Але найважливіша умова розкриття творчих здібностей дітей — це створення загальної атмосфери схвалення, свободи, можливості для кожної дитини пережити досвід своєї успішності, «момент досягнення». Таке завдання вимагає від дорослих особливої уваги. Під час виконання завдань дітям може надаватись різна допомога: комусь із них достатньо усмішки, що підбадьорить, хтось потребує додаткових роз'яснень, деяким необхідна і спільна робота з дорослим. У будь-якому випадку дорослий будує спілкування таким чином, щоб кожна дитина могла публічно порадіти результату власної або спільної з дорослим творчості. Діти можуть ділитися досягненнями одне з одним, допомагати друзям, виконувати завдання в групах.

Обов'язковою умовою є створення ситуації успіху, особливо для дітей невпевнених, боязких, сором'язливих і тих, хто звикли до того, що у них нічого не виходить. «Я не вмію, не зможу...» — ці слова часто можна почути. Необхідно подолати цей страх, і дорослі мають зробити так, щоб діти повірили в свої можливості, при цьому використовуючи різні варіанти допомоги, надаючи постійну емоційну підтримку: словом, поглядом, усмішкою (схвалення).

ПЕРШИЙ ЕТАП

На першому етапі вивчення діяльності дитини основною метою є формування операційних навичок, що необхідні для створення образів уяви. Діти вчаться будувати знайомі їм предмети за елементами (точками, схемами, частинами предмета), тренують уміння виділяти образ предмета серед інших і відтворювати його на малюнку.



Завдання 1. Домалюй картинку

Дитині пропонується незавершене зображення предмета її просять назвати цей предмет. Якщо дитині не вдається відразу впізнати предмет, їй надається допомога у вигляді загадок та опорних запитань. Після того як діти впізнали предмета, уявили собі його образ, вони домальовують і розфарбовують картинки.

Незавершені картинки, що пропонуються дітям, можуть бути виконані по-різному: точкове зображення, схема предмета, його часткове зображення. На картинках може бути змальований будь-який знайомий дітям об'єкт. Наочні зображення можна об'єднувати в смислові групи (наприклад, «овочі», «одяг», «квіти») і використовувати цю вправу під час вивчення відповідної групи на інших заняттях.

Завдання 2. Упізнай предмети і намалюй їх

Дітям пропонується картинка із зображенням предметів, що накладені один на одній. Спочатку об'єкти належать до однієї смислової групи, ускладнений варіант завдання — з геометричними фігурами. Діти повинні впізнати і назвати предмети. Після того як всі предмети названі, дітям пропонується намалювати кожний із них окремо.



Завдання 3. Хто більше придумає і намалює

Показати дітям два зображення однакових за формою, але різних за розміром фігур (будь-яких) і запропонувати назвати якомога більше предметів, що за формою схожі на намальовані. Після називання намалювати ці предмети (гра може проводитися як командна, при цьому діти з різних команд по черзі називають предмети і малюють їх на дошці).



ДРУГИЙ ЕТАП

На другому етапі основною метою стає навчання сюжетного бачення на основі наочних опорних знаків. Діти вчаться аналізувати об'єкти і ситуації: виділяти головні та другорядні ознаки, бачити зв'язок предметів за змістом, розташовувати їх в тому або іншому порядку; планувати свою діяльність, формувати попередній задум, пропонувати нові елементи до зображення. У цьому блоці завдань використовуються тематичні композиції («місто», «школа», «свято», «будівництво», «спорт» тощо). Діти мають бути заздалегідь ознайомленими з матеріалом, що використовується у завданнях.



Завдання 1. Складання розповідей (наприклад, за темою «Відпочинок улітку»)

Потрібні площинні зображення предметів, що належать до певної теми. їх можна вирізати зі старих підручників або журналів (бажано, наклеївши на картон). Заняття починається з розпитування дітей про те, як вони провели літо, де хто з них де був і чим займався. Після того як діти відтворили образи своїх літніх вражень, їм пропонується набір фігурок, що відповідають запропонованій темі (дерева, квіти, дитина, собака, ставок, будинок тощо). На столі діти створюють композицію з цих предметів і розповідають, що відбувається в цей момент. Після цього їх просять намалювати картину за темою «Відпочинок улітку». Якщо малювання викликає труднощі, можна дозволити дітям обводити і домальовувати фігурки.



Завдання 2. Небувальщина

Якщо змішати два або більше комплектів таких сюжетних фігурок (із завдання 1), то діти складатимуть із них кумедні композиції-плутанини. Наприклад, після «Відпочинку влітку» можна скласти картинку «Чого влітку не буває». Як приклад демонструються готові картинки-жарти (діти плавають у річці у пальті тощо). Дітям пропонується скласти гумористичну розповідь, а потім намалювати її.


Завдання 3. Домалювати розповідь (наприклад, «Порятунок собаки»)

Необхідні 3-4 сюжетні картинки, що є складовими розповіді. На дошці послідовно розвішуються картинки, але без першої (початок історії) або без останньої (розв'язка). Дітям пропонується відтворити розповідь повністю, уявити і намалювати картинку, якої бракує. Наприклад, на мал. 1 зображений собачий будиночок на березі замерзлого озера, біля будиночка — собака з цуценятами, озеро, вкрите снігом; на мал. 2 — початок весни, сніг розтанув і вода частково затопила будку. Собака з цуценятами вилізли на дах будиночка і гавкають, прохаючи про допомогу. Наступної, третьої, картинки бракує. Дитині пропонують придумати кінець розповіді, а потім намалювати відповідну картинку.



ТРЕТІЙ ЕТАП

На цьому етапі основна увага повинна приділятися засобам комбінування і пере-комбінування образів. Здатність використовувати абстрактні елементи та фігури у різних зображеннях — це один із важливих компонентів розвитку уяви.



Завдання 1. Геометричні фігури у предметах

Показати дітям малюнок із зображенням певної геометричної фігури і попросити знайти у кімнаті предмети, в яких вона присутня, а потім намалювати їх.



Завдання 2. Чарівні перетворення

Дитині пропонується картинка із зображенням фігури або абстрактного елемента і два наочні зображення, в яких ця фігура присутня, потім дитину просять відшукати, «де сховалася фігурка» в цих картинках. Після виконання завдання можна запропонувати дитині завдання самостійно намалювати такі картинки, а решті дітей — знайти в них прихований елемент.



Завдання 3. Домальовування на основі певного елемента

Дітям роздають картинки з намальованим елементом або фрагментом предмета: необхідно здогадатися, що почав малювати художник, і домалювати картинку.



ЧЕТВЕРТИЙ ЕТАП

На цьому етапі метою роботи стає розвиток самостійної мовленнєвої образотворчої діяльності дітей. У процесі обговорення та уточнення уявлень дітей про навколишній світ вони навчаються розуміння змісту за допомогою інтонації, опорних слів, ілюстрацій, схем і символів, а також планування, розподілу на змістовні частини, послідовного переказу і малювання.



Завдання 1. Опорні слова

На основі 3-4 опорних слів (наприклад, «хлопчик», «собака», «ліс», «корзина») дітям пропонується намалювати картинку за цими словами, а потім придумати розповідь, або спочатку скласти історію з цими словами, а потім намалювати до неї картинку.



Завдання 2. ілюстрації до казки

Прочитати дітям казку, після чого кожна дитина обирає епізод, який найбільше сподобався, розповідає про нього і малює до нього картинку.



Завдання 3. історія про...

Дітям пропонується придумати стислу історію з теми, що добре їм знайома, або про знайомий їм персонаж, розповісти цю історію і намалювати до неї картинку. Діти можуть самі обрати теми і героїв для свої історій.

Важливу роль для формування уяви дітей відіграє їх спільна діяльність (за умови того, що організатор — дорослий).

У такій співтворчості діти вчаться діяти з урахуванням того, що роблять їх товариші. При цьому вони займаються аналізом, перебудовою і перекомбінуванням образів уяви.



ГРУПОВІ РОБОТИ З РОЗВИТКУ УЯВИ

Завдання 1. Прикрасимо ялинку Двом дітям дається загальне завдання: намалювати велику новорічну ялинку і прикрасити її різнокольоровими іграшками. Малювати потрібно по черзі.

Завдання2. Гра на майданчику

Дітям пропонується разом намалювати картину «Гра на майданчику». Працювати вони мають по черзі, кожен — своєю крейдою і фломастером. Повторювати те, що вже намальоване одним з учасників, не можна. Можна намалювати тільки один предмет, але придуманий самостійно.



Завдання 3. Відгадай, що я задумав, і домалюй.

Кожен із дітей загадує своє зображення (але не говорить про нього).

Перша дитина починає і малює тільки один елемент. Наступна повинна відгадати, що б це могло бути, що хотів намалювати то вариш, і продовжити малюнок, доповнивши його також одним елементом.

Це завдання дуже складне, але воно сприяє формуванню найважливіших компонентів уяви, а також учить дітей працювати разом, домовлятися і шукати компроміси.



Завдання 4. Малюємо разом

На столі закріплюється аркуш паперу великого формату. Аркуш ділиться на 4 «поля» (з урахуванням кількості тих, хто беруть участь у роботі). Дітям пропонується створити композицію за запропонованою темою («Наше місто», «Відпочинок улітку» тощо.)

Кожна дитина починає малювати на своєму полі. Потім за сигналом дорослого всі переходять на сусіднє поле. Необхідно зрозуміти, що хоче намалювати товариш, і продовжити його малюнок. У цій спільній роботі відбуваються актуалізація і перебудова образів з урахуванням запропонованої теми.

На перших заняттях діти орієнтуються на створення реалістичних образів. Потім до завдання поступово додаються елементи фантастики — наприклад, реальні контурні зображення пропонується розфарбувати у фантастичні, вигадані кольори (наприклад, корова — зелена, сонце — синє).



Завдання 5. Чарівне дерево

Пропонується намалювати чарівне дерево, яке має бути несхожим на жодні відомі дерева, додатково на гілочках можуть розташовуватися будь-які незвичайні речі.

Подібні завдання активізують попередній досвід, зацікавлюють, дають вихід емоціям дітей. У процесі спільних дій діти вчаться розуміти одне одного, створюється атмосфера довіри і зацікавленості, а це — одна з найголовніших умов, що спонукає до творчості.

Блок завдань на розвиток уяви може звершитися творчою композицією групи дітей — створенням великого загального малюнка або колажу.



Для найповнішого входження в образ і створення сприятливого емоційного фону під час занять добирається відповідний музичний супровід. Музика допомагає створити настрій, заспокоює збудливих дітей. Під музику можна розслаблятися, можна рухатися, її можна малювати. У таких заняттях із дітьми комбінуються вправи, які були описані, на розвиток уяви та гри, що спрямовані на розвиток уяви та моторики, релаксації та вільне малювання. Методика роботи будувалася з урахуванням теми заняття, поставлених мети та етапу навчання. Спочатку дорослі демонстрували, як можна виконати роботу, як створити новий образ, потім відбувалася спільна дія, і тільки потім дитина діяла самостійно.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка