Конструктивний і негативний конфлікти



Скачати 131.84 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір131.84 Kb.
[Додаток 14]

Для роботи з вчителями

(практичні вправи)

Конструктивний і негативний конфлікти

Проблема конфліктів полягає не в наявності самого факту конфлікту, а в тому, який характер він носить – деструктивний чи конструктивний – і яким чином розв’язується.



Мозковий штурм. «Сторони конфлікту».

Назвіть позитивні і негативні сторони конфлікту.



Конфлікт деструктивний:

  • Відвертає енергію від важливої діяльності, проблеми

  • Руйнує мораль, підсилює негативну самооцінку

  • Поляризує групи, послаблює співпрацю

  • Стимулює безвідповідальну і непривабливу поведінку

  • Поглиблює різницю в ставленні до цінностей

Конфлікт конструктивний:

  • Розкриває важливі проблеми, які в результаті стають зрозумілими

  • Сприяє розв`язанню проблем

  • Стимулює виникнення правдивої комунікації

  • Сприяє виходу стримуваних емоцій, напруження і стресу

  • Допомагає створенню тіснішого контакту між людьми, які, спільно розв’язуючи конфлікт та позитивно його залагоджуючи, краще пізнають одне одного

  • Допомагає розвиватись персонально, використовувати набутий досвід в майбутніх ситуаціях

Деструктивний конфлікт переводить причини, що призвели до конфлікту, на “особистості”. Дана установка не веде до вирішення конфлікту, а навпаки, його загострює (зростає упередженість проти партнера, напруга у взаємостосунках, посилюються неприємні почуття та переживання, виникають стреси та ін.). Прикладом деструктивного конфлікту є сварка, коли кожна з конфліктуючих сторін висловлює свою негативну оцінку особистості опонента.

Конструктивний конфлікт базується не на “особистостях”, а на виявленні об’єктивних причин незгоди (різні точки зору на проблему, способи вирішення проблеми тощо). Даний підхід переводить процес проходження конфлікту від конфронтації до співробітництва. В основі співробітництва, з одного боку, лежить повага до себе, почуття власної гідності, чесність, намагання знайти справжню причину конфлікту, а з іншого, повага до інших, дружелюбність, визнання права інших на власну точку зору, позицію. Дана поведінка в конфлікті приводить до більш глибокого розуміння проблеми, взаємодовіри, готовності зрозуміти один одного і, в подальшому, вирішенню (улагодженню) конфлікту.

Висновок. Конфлікти мають позитивний і негативний відтінок (конструктивний і позитивний конфлікт). Конфліктів усунути зовсім неможливо, це приведе до застою. Наше завдання – перетворити деструктивні конфлікти в конструктивні. Потрібно мужньо визнати необхідність життєвої напруженості й неспокою і виробити ефективний механізм, коли конфлікти допомагають особистості творчо виразити себе в навколишньому світі, а не ображати інших.

П`ять типів взаємодії в конфлікті

Уникнути конфліктів неможливо, але їх можливо іноді попередити, або, якщо вони виникли, то необхідно знати, як поводитись у конфліктній ситуації.


  • Які ви знаєте виходи з конфлікту?

Розмаїтість конфліктів велика, причини їх виникнення неможливо перелічити, але за всієї цієї різномастості виділяють п’ять типових форм поведінки людей у конфліктній ситуації: конкуренція, ухилення, пристосування, співпраця, компроміс.

Робота в групах. «П`ять типів взаємодії в конфлікті»

Учасники об’єднуються у п’ять груп.(за назвою стилю). Кожна група обговорює даний стиль поведінки у конфліктів за планом: як задовольняються інтереси свої та інших людей, активна чи пасивна позиція учасників, недоліки та перевага кожного стилю.

Після завершення роботи команди по черзі презентують свої напрацювання.



Стилі поведінки в конфлікті

Для опису типів поведінки людей в конфліктних ситуациях К. Томас використовував двумірну модель регулювання конфликтів. Основними вимірюваннями в ній є кооперація, пов`язаная з увагою людини до інтересів інших людей, залучених до конфликту, і наполегливість , що характеризує акцент на захисту особистісних інтересів.





  1. Конкуренція (суперництво) (активна)задоволення власних інтересів навіть на шкоду іншим, активні індивідуальні дії, прагнення нав’язати іншим своє розв’язання проблеми.

Акула. «Усе тільки мені, а ви обійдетеся!» або «Стій! Буду стріляти!».

Конкуренція (суперництво) - конкуренція або відкрита боротьба за свої інтереси, завзяте відстоювання своєї позиції. За такої моделі поведінки людина діє за принципом «мета виправдовує засоби» та «сильний завжди має рацію». Така людина агресивна, всіх критикує, прагне контролювати інших. Така модель ще більше поглиблює конфлікт чи спричиняє нові конфлікти. Але трапляються випадки, коли потрібно відстояти справу, коли стосунки важать менше, бо рішення приймається в екстремальних ситуаціях. Тоді така модель конфлікту буде доцільною.

  1. Уникнення (пасивна) прагнення ухилитися від конфлікту, нічого не робити і не мати проблем. Ухиляння від конфлікту, а не розв’язання його. Рак. «Моя хата скраю, нічого не знаю».

Уникнення – прагнення вийти з конфліктної ситуації, не вирішуючи її. Людина відмовляється і від власних інтересів, і від підтримки позитивних стосунків з протилежною стороною. З’являється незадоволення, що призводить до нових проблем. Не втручатись у конфлікт буває корисно, коли відбуваються дрібні сварки між дітьми. Діти занадто часто конфліктують між собою, але часто і миряться. Відмовившись від участі у дрібних конфліктах, ігноруючи їх, можна зменшити напруження цих конфліктних ситуацій.

  1. Пристосування (пасивна) пасивні дії, бажання задовольнити інтереси інших. Коала - висить, а конфлікту не розв’язує. «Друзі, живімо дружно».

Пристосування – зміна своєї позиції, перебудова поведінки, згладжування суперечностей на шкоду своїм інтересам заради інтересів іншої людини, підтримки з нею добрих взаємин. Постійне використання такої моделі призводить до того, що така людина постійно буде програвати. А це не завжди впливає на довколишніх позитивно, навпаки, збільшує їх агресивність, натиск, бажання нових поступок. Таку поведінку можна використовувати тільки як тимчасову, вона доцільна у стосунках з близькими людьми, слабкими і хворими.

  1. Компроміс (активна)– розташування до врегулювання розбіжності на основі взаємних поступок, досягнення часткового задоволення своїх інтересів. Лисиця . «Ти – мені, я – тобі» або «Ми ділили апельсин».

Компроміс – урегулювання розбіжностей через взаємні дії. Тобто частково задовольняються домагання і прагнення обох сторін. Але оскільки повністю їх інтереси не задовольняються, то невдоволення з обох боків може призвести до нових конфліктів. Компроміс – не найкращий варіант виходу з проблем. Він занадто затягується, супроводжуючись своєрідним торгом – кроками-поступками. Щоправда, така модель доцільна, коли вирішується не зовсім важлива справа і коли немає часу; коли потрібна тимчасова домовленість.

  1. Співпраця (активна) – загальні активні дії. Мудра сова. – слухає, аналізує, діє. «Одна голова добре, а дві – краще».

Співпраця- коли людина прагне реалізації як високих власних інтересів, так і інтересів протилежної сторони. Конфлікт розв’язується під час досягнення спільної перемоги в результаті співпраці, а не окремих перемог кожної сторони. Співпраця сприяє подальшому зближенню людей, встановленню довготривалих взаємин між людьми. Ця модель потребує значних затрат часу, але дає дійсний результат - добрі взаємини, нові ідеї, задоволення інтересів обох сторін, діловитість.

  • Який тип взаємодії найбільш продуктивний? Чому?

Висновок. Як правило, людина вибирає одну (зрідка дві) стратегії. Спробуйте проаналізувати ваші колишні конфлікти – яку стратегію вибирали ви. Чітко визначивши свій вибір у розв’язанні конфліктів, не змінюйте його, а спробуйте додати до нього ще один. Адже життя різне, і ми повинні реагувати на нього по-різному. Чим більше стратегій реагування ви маєте, тим краще ви зможете розв’язувати свої проблеми.

Кожний стиль поведінки в конфлікті може бути ефективний тільки за певних умов. Реальність конфліктних ситуацій примушує, як правило, застосовувати комбінацію з різних стилів. На вибір стилю серйозно впливає і конкретна обстановка, і характер учасників конфлікту, і кінцева поведінка опонента.


Розв’язання конфліктних ситуацій

Від конструктивного успішного вирішення складних педагогічних ситуацій залежить збереження психологічного здоров`я усіх учасників навчально-виховного процесу.

Далі пропонуємо варіанти педагогічних ситуацій.

Робота з педагогічними ситуаціями будується таким чином: групі пропонується ситуація і конкретне завдання до неї. Членам групи необхідно знайти свій варіант розв’язання ситуації та охарактеризувати її за такими критеріями:

-визначення мотивів поведінки учнів (батьків);

-оцінка конструктивності дій учителя;

-обрання способів взаємодії вчителя й учня (батьків);

-одержаний результат і передбачувана післядія.



Психолого-педагогічні ситуації

  1. Перевіряючи домашнє завдання, учителька фізики побачила зовсім незвичайне, нестандартне розв`язання задачі у слабкої учениці. З`ясувалося,що такий спосіб рішення їй підказав тато, а те, що викладено в підручнику , дівчині зовсім не зрозуміло і неприйнятно. Як, по-вашому , повинен вчинити вчитель?

  2. Старшокласники, незадоволені якістю викладання хімії, відкрито говорять про це на уроках. Змучена претензіями молода вчителька знаходить вихід: ”Добре, - говорить вона, - наступний урок ви проведете самі. Виберіть собі “учителя” і подивимося, що у вас вийде”. Чи годиться такий варіант і що в цій ситуації краще зробити?

  3. Учень розчарований своїми навчальними успіхами, сумнівається у своїх здібностях і в тому, що йому коли-небудь вдасться як слід зрозуміти і засвоїти матеріал, й говорить учителеві: ”Як Ви думаєте, чи вдасться мені коли-небудь учитися на “відмінно” і не відставати від інших дітей у класі?” Що, по-вашому, повинен на це відповісти вчитель?

  4. Учениця 7-го класу на уроці математики добре відповіла біля дошки. Упоралася з задачею і одержала гарну оцінку. Але потім учитель помітив у неї шпаргалку. Що зробити в цій ситуації педагогові?

  5. На уроці географії вчитель опитує учнів за пройденим матеріалом у 8-ому класі. Коли він звертається до однієї з учениць, то у відповідь одержує відмову в досить різкій формі: ”Що ви від мене хочете?! Я не буду відповідати!” Поведінка для цієї учениці не характерна. Якою має бути реакція вчителя?


Формування комунікативної компетентності вчителів як запоруки запобігання конфліктів

Знання психологічних індивідуальних особливостей людини може бути гарною допомогою в розв’язанні конфліктної ситуації. Існує безліч прийомів виходу з конфліктної ситуації. Зараз ми познайомимося з одним з них. Припустимо, хтось кричить на вас; можливо, вам і зрозуміло, чому це відбувається, але ви не терпите, коли хто-небудь на вас кричить. Найчастіше ми починаємо кричати у відповідь. Це приводить до охолодження взаємин, якщо не до повного їх розриву. У цьому випадку нам слід знайти формулювання, яке щонайкраще відстоює власну точку зору, але це формулювання не повинно викликати в співрозмовника агресію і бажання захиститися.

Це Я – висловлювання, або оптимальне самоствердження.

Я – висловлювання – це спосіб вираження вашого ставлення до якої-небудь ситуації (не тільки називає почуття, але вказує на ті умови, які їх спричинили).



1.Вправа «Ти-повідомлення» перевести в «Я-повідомлення» (інструкція)

Схема Я-висловлювання.

1-й варіант.



  1. Подія – «Коли …» (опис небажаної ситуації, об’єктивний опис події).

  2. Моя реакція – «Я почуваю (я готовий) …» (опис своїх почуттів).

  3. Бажаний результат – «Мені хотілося б, щоб ..» (опис бажаного варіанта).

2-й варіант.

  1. Опис ситуації, що викликала напруження:

«Коли я бачу, що ти…»

«Коли це відбувається…»

«Коли я зустрічаюся з тим, що…»


  1. Точна назва свого відчуття в конкретній ситуації:

«Я відчуваю… (роздратування, безпорадність, біль, подив тощо)»

«Я не знаю, як реагувати…»

«У мене виникає проблема…»


  1. Назва причини цього відчуття:

«Тому що…»

«У зв’язку з тим, що…»

«Адже я …»

Вправа «Ти – висловлювання і Я-висловлювання» (робота в групах)

1 група.


  • Ти ніколи мене не слухаєш!

  • Ти весь час розмовляєш паралельно зі мною!

2 група

  • Ти не хочеш зрозуміти інших людей!

  • Ти завжди береш без дозволу журнал зі столу!

3 група

  • Ти завжди жахливо поводишся!

  • Вічно ти грубіяниш!



  1. Вправа «Модальність» (зміни модальність)

Мета: розвиток у вчителя навичок надавати учням конструктивний зворотний зв'язок.

Модальність – граматична категорія, яка означає відношення змісту речення до дійсності і виражається формами способу дієслова, інтонацією, вставними словами.

Спробуйте на хвилинку відчути себе школярем. Що вони найчастіше чують у школі і вдома? Від учителів і батьків вони чують приблизно однакове: «Ти повинен добре вчитися!», «Ти повинен думати про май­бутнє!», «Ти повинен поважати старших» і т. д. Майже немає звертань, побудованих у модальності можливого: «Ти можеш», «Ти маєш право», «Тобі цікаво» і т. д.

А тепер перейдіть у позицію вчителя або батька. Що вони говорять про себе, звертаючись до підлітка або юнака? Як правило це: «Я можу тебе покарати», «Я старше й розумніше», «Я знаю, що робити».

Що ж виходить у результаті? Відбувається чітко виражене протиріччя в модальності звертання до учня. Ті мовні засоби, які спрямовані на нього, формуються в модальності повинності, а те, що стосується самих дорослих (учителів, батьків),— у модальності можливого. Діти розуміють, що вони «не можуть нічого», для них одні заборони, а дорослі — «можуть все», у них — повна свобода дій.

Ця очевидна несправедливість загострює їхню взаємодію з дорослими й у ряді випадків стає причиною конфліктів. Не можна забувати про те, що модальність повинності взагалі важко переноситься людиною, це відчуття викликає в неї тривожні, стресові стани, страх виявитися неспроможним. Безумовно, модальність повинності у звертанні вчителя до учня необхідно звести до мінімуму.

Давайте потренуємося!

Типова фраза

Краще сказати

«Ти повинен добре вчитися!»

«Я впевнений, що ти можеш добре вчитися»

«Ти повинен поважати старших!»

«Ти знаєш, повага до старших — це елемент загальної культури людини»

А тепер завдання для самостійного виконання. Зліва запропоновані типові фрази, які вчителі й батьки часто говорять підліткам і юнакам. Напишіть інші фрази, у яких модальність повинності переведіть у мо­дальність можливого при збереженні загального змісту висловлення.



Типова фраза

Краще сказати

«Ми у твої роки жили набагато гірше!

Ти повинен цінувати турботу стар­ших!»






«Скільки можна ледарювати! Ти по­винен, нарешті, почати навчатися!»




«Ти постійно зриваєш мій урок»

Ти повинен сидіти спокійно й уважно слухати!»






«Давай щоденник, я напишу тобі за­уваження! Ти повинен завжди мати із собою щоденник!»




«Ти грубий і невихований»

«Яка тобі потрібна допомога?»

«Ти ледар»

«Давай разом подумаємо, чому в тебе проблеми з навчанням»

«Не розмовляй на уроці, коли треба сидіти

й слухати»



«Давай разом подумаємо, чому в тебе проблеми з вивченням англійської мови?»

«Ти повинен слухатися вчителів і батьків!»

«Звичайно, ти можеш мати свою власну думку, але до думки старших корисно прислухатися»

«Ти повинен думати про майбутнє!»

«Цікаво, якою людиною ти хотів би стати? Яку професію думаєш ви­брати?»



Релаксаційні вправи для зняття емоційного напруження

Саморегуляція емоційного стану.

1. Дихальні вправи.

1) Заспокійливі.Подих – подовжений видих.

2) Мобілізуючі. Подовжений подих – короткий видих. (ХА)


  1. Релаксаційні вправи. «Чашка доброти».

«Сідайте зручно, заплющить очі. Уявіть собі свою улюблену чашку. Уявно наповніть її до країв своєю добротою. Уявіть поруч іншу, чужу чашку, вона порожня. Відлийте в неї зі своєї чашки доброти. Поруч ще одна порожня чашка, ще і ще. Відливайте зі своєї чашки доброту в порожні. Не жалкуйте! А зараз подивіться в свою чашку. Вона порожня, повна? Додайте до неї своєї доброти. Ви можете ділитися своєю добротою з іншими, але ваша чашка завжди буде залишатися повною. Відкрийте очі. Спокійно і впевнено скажіть: «Це я! У мене є така чашка доброти!»

  1. Самоконтроль зовнішнього вираження емоцій.

Якщо виявлено ознаки напруженості, необхідно:

1) Для розслаблення мімічних м’язів використовувати такі формули:

м’язи обличчя розслаблені; брови вільно розведені;

лоб розгладжений; розслаблені м’язи щелеп;

розслаблені м’язи рота; розслаблений язик, розслаблені крила носа;

усе обличчя спокійне та розслаблене.

2) Зручно сісти, встати.

3) Зробити 2-3 глибоких подиха і видиха, щоб «збити» прискорене дихання.



4) Установити спокійний ритм дихання.

  1. Самонавіювання для налаштування на професійний стиль поведінки на уроці.

«Я абсолютно спокійний; я входжу в клас упевнено; почуваюся на уроці вільно і розкуто; опановую себе; настрій бадьорий; мені цікаво навчати дітей; я спокійний і впевнений в собі».


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка