Конспекті лекцій «Управління якістю»



Сторінка6/45
Дата конвертації12.04.2016
Розмір3.43 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   45

2.3. Основні фактори, що впливають на якість продукції

До основних факторів, що впливають на якість продукції, відносять:



- виробничі (сировина, матеріали, комплектуючі вироби, устаткування, інструменти, технології);

- людські (професійні навички і знання, організованість і дисциплінованість працівників);

- економічні (ефективні системи матеріального і морального стимулювання, визначення оптимальної собівартості).

На якість впливають різні фактори на всіх основних стадіях життєвого циклу продукції: при проектуванні, у процесі виробництва й експлуатації.

На проектно-конструкторському етапі основними факторами є: ретельне маркетингове дослідження передбачуваних виробів, глибока передпроектна розробка продукції, техніко-екологічне обґрунтування продукції та експлуатаційних характеристик, використання стандартизованих та уніфікованих деталей, вузлів, скорочення паливних і паливно-мастильних матеріалів на одиницю виробу та ін.

На виробничому етапі до основних факторів можна віднести: рівень технічного переозброєння і реконструкції підприємств, комплексну автоматизацію і механізацію процесів, стандартизацію та уніфікацію, ефективний вхідний контроль сировини й матеріалів та ін.

На стадії експлуатації вирішальними факторами будуть: суворе дотримання режимів використання, передбачених технічною документацією, максимальне завантаження з урахуванням номінальної потужності та ін.

Усі перелічені фактори діють у певних умовах. До них можна віднести форми організації праці, виробничих процесів та ін. Для досягнення оптимального рівня якості продукції варто домогтися найбільш прийнятного співвідношення між факторами й умовами, що впливають на якість.

Фактори, що впливають на якість продукції, поділяються на:

- об'єктивні (технічний рівень виробництва, устаткування, організаційна підготовка виробництва, рівень технології та ін.);

- суб'єктивні (особиста зацікавленість у результатах праці, рівень освіти, професійна майстерність та ін.).

2.4. Забезпечення якості продукції

Як зазначалося, під забезпеченням якості продукції розуміється частина менеджменту якості, спрямована на створення впевненості в тому, що вимоги до якості будуть виконані. Забезпечення якості передбачає формування необхідних властивостей і характеристик продукції при її створенні.

Забезпечення якості – основа основ управління якістю. Воно означає гарантування такого рівня якості, яке задовольняє вимогам споживачів, що дозволяє з упевненістю купувати і використовувати продукцію протягом тривалого часу. При забезпеченні якості враховуються такі обставини:


  1. фірма повинна забезпечувати рівень якості продукції, що відповідає вимогам споживачів;

  2. вся експортна продукція повинна відповідати вимогам закордонних замовників;

  3. керівники вищої ланки фірми повинні усвідомлювати важливість забезпечення якості і спонукати до активної участі всіх працівників у цій сфері діяльності.

Іншими словами, процес забезпечення якості продукції являє собою сукупність запланованих і систематично проведених заходів, що створюють необхідні умови для виконання кожного етапу «петлі якості» для найбільш повного задоволення вимог споживачів до якості.

Принципи забезпечення якості. К. Ісікава виділив такі принципи забезпечення якості:

  1. забезпечення якості, засноване на контролі;

  2. забезпечення якості, засноване на керуванні виробничим процесом;

  3. забезпечення якості, яке основну увагу приділяє розробці нових видів продукції.

Для забезпечення якості необхідні:

  1. активні кваліфіковані зацікавлені кадри;

  2. матеріально-технічна база;

  3. оптимальна організаційна структура й ефективне управління підприємством і управлінням якості.

На перше місце висувається людський фактор. Зацікавлений матеріальними й моральними стимулами кваліфікований персонал відіграватиме основну роль у підвищенні якості продукції. Другою за значенням буде наявність достатньої матеріально-технічної бази. І третім фактором є створення необхідної структури управління, організація ефективної роботи.

Запитання й завдання для перевірки знань та самоконтролю


1. Як з’явилося поняття «комплексне управління якістю»?

2. Що вчений А. Фейгенбаум включав до головних завдань концепції загального контролю якості (Total Quality Control – TQC)?

3. Як відбувалося впровадження і розвиток концепції TQC у різних країнах світу?

4. На які цілі стали орієнтуватися підприємства відповідно до нового підходу, згідно з яким управління якістю стало одним із їхніх першочергових завдань?

5. Що таке система менеджменту якості?

6. Що включає у себе процес менеджменту якості?

7. Що розуміється під «петлею якості»?

8. З яких елементів складається система якості?

9. На основі яких заходів здійснюється організація управління якістю (відповідно до циклу постійного поліпшення Демінга)?

10. Що відносять до основних факторів, які впливають на якість продукції?





Тема 3. Міжнародний та вітчизняний досвід управління якістю

3.1. Зміна ставлення до якості та удосконалення управлінської діяльності у сучасному світі.

3.2. Особливості управління якістю в Японії.

3.3. Особливості управління якості в США.

3.4. Особливості управління якістю в європейських країнах.

3.5. Розвиток систем управління якістю у СРСР.



3.1. Зміна ставлення до якості та удосконалення управлінської діяльності в сучасному світі

Історія якості набула розвитку одночасно з виникненням виробництва товарів і послуг. З розвитком виробничих процесів змінювалося і ставлення до якості. У середні віки майстерні ремісників об'єднувалися в цехи. Кожний з них мав свій статут, відповідно до якого продукція повинна була виготовлятися за певним зразком, з гарної сировини. Доки процес виготовлення виробу знаходився в полі зору майстра, він разом з робітниками почував себе відповідальним за результати своєї праці. Якість дозволяла відчувати задоволення від своєї роботи.

За виготовлення неякісної продукції в різних країнах передбачалася різна міра покарання, але всі вони зводилися до одного: за несумлінну роботу до винуватого застосовувалося суворе покарання.

В Англії, наприклад, законом про гільдії призначався наглядач за якістю, який мав право карати винних за погану роботу. Згідно з кодексом Хаммурапі, передбачалася дуже жорстока кара за брак у будівництві, особливо якщо це призводило до людських жертв. Якщо при руйнуванні гинув пан або члени його родини, то така ж доля очікувала і на будівельників та їхніх родичів.

У Росії суворі заходи покарання за виготовлення і постачання неякісних виробів були введені за часів Петра І. Розроблена система штрафів була добрим стимулом для якісної роботи.

Поступово управлінська діяльність удосконалювалася, але як самостійний науковий напрям сформувалася лише в XIX столітті.

Основоположниками теорії наукового виробничого управління (виробничого менеджменту) вважають учених А. Файоля, Т. Вебера, Г. Форда, Т. Емерсона, М. Маслоу та ін. Однак найбільший внесок у розвиток теорії менеджменту зробив американський інженер Ф. Тейлор, якого тепер називають «батьком наукового управління». Розроблені ним на початку XX століття принципи збереглися донині.

На початковому етапі управління якістю являло собою окремі елементи, що були частиною виробничого менеджменту. Однак для більш ефективного вирішення проблем, пов'язаних з якістю, потрібна була більш тісна взаємодія всіх елементів. У результаті з'явився відособлений напрям менеджменту виробництва – управління якістю продукції (менеджмент якості).

У подальшому менеджменті якості виділився й самостійний напрям, який розглядався як інженерно-технічна проблема контролю продукції.

Таким чином, можна виділити кілька етапів еволюції управління якістю продукції (менеджменту якості) (рис. 3.1).

Вони одержали такі умовні назви:

1. Механічний контроль (до 1900 p.).

2. Контроль майстра (1900-1920 рр.).

3. Інспекційний контроль (1920-1940 рр.).

4. Статистичний контроль (1940-1960 рр.).

5. Забезпечення якості (1960-1980 рр.).

6. Загальне управління якістю (1980-2000 рр.).

7. Інтегровані системи (з 2000 р.  до наших часів).










1.

До 1900 г.

Кожний робітник сам відповідає за виріб власного виготовлення, виконаного за допомогою машинної або ручної праці































2.

1900 – 1920 рр.

Основна відповідальність за якість лягла на майстра (десятника)































3.

1920 – 1940 рр.

Перевірка якості та випробування-сортування, розробка та переробка (США 25% браку)































4.

1940 – 1960 рр.

Контроль якості. Післяопераційний контроль






















5.

1960 – 1980 рр.

Економіка якості






















6.

1980 – 2000 рр.

Всебічне управління якістю TQM






















7.

2000 р. – тепер.час

Інтегрувальні системи






















Майбутнє




Якість життя – широке поняття якості культури, якості виробництва, людський фактор в якості








Рис. 3.1. Етапи еволюції управління якістю продукції

(менеджменту якості)
На першому етапі кожний працівник сам відповідав за продукцію власного виготовлення, виконану за допомогою ручної або машинної праці. Тому цей етап отримав умовну назву «Механічний контроль».

Другий етап умовно припадає на період з 1900 по 1920 рік й отримав назву «Контроль майстра». Суть його полягала в тому, що основна відповідальність за якість лягала на майстра (десятника). Почало розвиватися конвеєрне промислове виробництво. У цей період відбувалося активне впровадження «системи Тейлора», яка включала такі поняття, як верхня і нижня межа якості, поля допусків, вводила вимірювальні інструменти (шаблони і калібри). У ній обґрунтовувалася необхідність введення незалежної посади інспектора з якості, було розроблено методи впливу на якість продукції, система штрафних санкцій за брак.

На цьому етапі якість продукції визначалася як відповідність стандартам.



Третій етап еволюції управління якістю охопив період з 1920 по 1940 рік. Набуло розвитку масове промислове виробництво. Почали з'являтися обґрунтовані Тейлором інспекції з якості. Звідси і назва етапу – «Інспекційний контроль». Набув поширення організований 100%-ний контроль якості виробленого товару. Контроль якості переходив до рук спеціально навчених незалежних інспекторів з якості. Уперше стали застосовуватися методи статистичного контролю: контрольні карти, обґрунтовувалися вибіркові методи контролю якості продукції.

Заслуги в розробці контрольних карт належать В. Шухарту. Його роль в історії якості пов'язана також з розробкою сучасної філософії якості.

Якість визначалася як відповідність стандартам і стабільності процесів. Проводився контроль готової продукції.

Четвертий етап припав на 1940-1960 роки і отримав умовну назву «Статистичний контроль», тому що саме в цей час активно

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   45


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка