Конспект уроку в 5 класі Підготувала: вчитель української мови та літератури



Скачати 146.73 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір146.73 Kb.
Народні перекази:

«Білгородський кисіль»,

«Прийом у запорожці»,

«Ой Морозе-Морозенку».

Лицарство та відвага запорозьких козаків

Конспект уроку в 5 класі

Підготувала:

вчитель

української мови та літератури

Купчинецької ЗОШ І-ІІІ ступенів

Панькевич Оксана Степанівна

Тема. Народні перекази: «Білгородський кисіль», «Прийом у запорожці», «Ой Морозе-Морозенку». Лицарство та відвага запорозьких козаків.

Мета: ознайомити школярів із народними переказами як літературним жанром, поповнити їхні знання про історичне минуле України; розвивати навики виразного читання, збагачувати мовлення учнів новою лексикою; виховувати почуття любові до рідної землі, бажання читати українські народні перекази.

Теорія літератури: переказ.

Обладнання : підручник, тлумачні словники, картки-інформатори, географічна карта, презентація PowerPoint, аудіо запис пісні «Ой Морозе, Морозенку».

Тип уроку : урок вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

Розкажу вам про минуле,

Що вже мохом поросло,

Що, нащадками забуте,

За водою поплило.

Перед вами стародавні

Пройдуть хвилями часи,

Із могил до вас озвуться

Наших предків голоси...

Олександр Олесь.

І. Організаційний момент.

Добрий день, діти, вітаю вас на сьогоднішньому уроці. Давайте повернемо голівки, подивимось на свого сусіда, посміхнемося один одному і побажаємо здоров’я, гарного настрою та легкого засвоєння теми. Сьогодні ми знову зануримося у світ минувшини нашого народу, почуємо голос кожного, хто прагнув донести до нас дух далекого часу.



ІІ. Актуалізація опорних знань.

  1. Перевірка домашнього завдання.

  • «На вернісажі». Огляд учнівських ілюстрацій до прочитаних легенд та міфів.

  • Конкурс на кращого оповідачі міфу та легенди.

  • Повідомлення про самостійно прочитані перекази.

  1. Евристична бесіда.

— Чи розповідала бабуся в дитинстві вам казки?

— Чи була у вас улюблена казка, яку розповідали щовечора і в якій бабуся, на ваше прохання, щось змінювала, додавала?

Так само і в літературі є такий жанр, в якому з часом дещо змінюється. Але сутність (оповідь про життєві факти переважно історичного характеру) не змінюється, передається з покоління до покоління. Це переказ.

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

— Давайте подумаємо над тим, що означає слово "переказ" визначимо його структуру, доберемо спільнокореневі слова та синоніми.

Переказ — казати, переказувати, казка, приказка, наказ... Близькими за значенням будуть слова "оповідь", "розповідь".

Робота зі словником

Зазирнемо до тлумачного словника, там зафіксовано 5 значень цього слова:



1. Дія за значенням переказувати.

2. Виклад своїми словами чого-небудь прочитаного або почутого. Шкільна письмова робота, що передає зміст, сюжет якого-небудь літературного твору.

3. Більш або менш вірогідна розповідь про минуле, яку передають звичайно в усній формі.

4. Заст. переказ.

5. Гроші, що переказуються, пересилаються поштою, телеграфом, через банк, а також повідомлення про таке пересиланнях.

— Поміркуємо, в якому значенні це слово вживається на уроках української мови (У другому). Добре. Ви вже неодноразово писали перекази, тобто розповідали про основні події, описані в текстах.

На уроках літератури ви ще не знайомились з таким жанром народної творчості, як переказ, але ви можете визначити, в якому з перерахованих значень передається його сутність (У третьому).

Отже, сьогодні на уроці ми маємо ознайомитись з особливостями переказу як літературного жанру, прочитати та проаналізувати народні перекази: «Білгородський кисіль», «Прийом у запорожці», «Ой Морозе-Морозенку».

— Отож, запишіть у зошитах тему уроку і подумайте, яких результатів ви очікуєте від сьогоднішнього уроку.

(Учні стають у коло, беруться за руки, оголошують те, що очікують від уроку).



IV. Робота над матеріалом уроку .

  1. Робота з теорії літератури.

  • Перед вами картка-інформатори. Уважно прочитайте.

Переказ — усна оповідь про життєві факти, драматичні ситуації, пов'язані з конкретними історичними подіями, інформація про які передається не очевидцями, а шляхом переповідання почутого (звідси і назва — переказ).

Джерелом виникнення цього жанру були розповіді очевидців чи учасників історичних подій минулого, які, викликавши зацікавлення слухачів, почали передаватися з уст в уста. Історичні події з часом набували нових рис, емоційного забарвлення, доповнювалися новими фактами чи вигадками.

Як правило, у переказах відсутній надприродний елемент.

Суттєвою рисою цього жанру є те, що оповідач знаходиться зовні і не бере участі в зображуваних подіях. Часто вказується на джерело чи походження розповіді.

Тематичні групи. Найдавніші перекази стосуються часів Київської Русі, серед новітніх виділяються оповіді про національно-визвольні армії і рухи (наприклад, УПА), події Першої та Другої світових воєн.

Найчисельнішу групу становлять перекази доби козаччини, серед яких виділяють оповіді про рядових козаків, їх побут, звичаї, боротьбу з ворогами, та про козацьких ватажків — видатних історичних осіб.

— Запишіть визначення переказу у свої словнички.


  1. Робота над текстами переказів.

«Білгородський кисіль»

Слово вчителя

— «Білгородський кисіль» - це один з найдавніших переказів, які стосуються часів Київської Русі. Ніхто не може сказати, де в ньому правда, а де вимисел. Проте тут розповідається про реальну історичну подію, нехай і в трохи прикрашеному виді.

Переказ описує облогу Білгорода печенігами. Вона була тривала, люди в місті стали голодувати й хотіли було вже здатися ворогам. Однак всі вони були врятовані завдяки мудрості й спритності однієї людини.

Місто вистояло завдяки раді одного старця. Невипадково старість і мудрість об’єднані в цьому переказі в одній людині. На Русі завжди свято шанували звичаї й традиції предків і знали, що всі вони зберігаються завдяки старим. От і в переказі «Білгородський кисіль» честь урятувати ціле місто випало поважному старцю.

По його раді жителі знайшли небагато вівса, пшениці й висівок і зварили киселеву бовтанку, налили її в діжку, що потім опустили у викопаний колодязь. Іншу діжку, наповнену рідким медом, опустили в інший колодязь. Після цього городяни запросили печенізьких послів і показали їм колодязі. Посли повірили, що в місті з колодязів можна діставати кисіль і мед, і незабаром печеніги зняли облогу з міста.

Білгород був одним з пунктів у системі оборони від нападів кочівників. Уперше згадується він в літописі під 980 роком; на той час місто з прилеглими землями знаходилось в особистому володінні великого князя київського Володимира Святославича, тут знаходився князівський палац. 991 року в Білгороді було збудовано фортецю, і місто стало одним з найміцніших форпостів в обороні Київської Русі від кочовиків.

Місто Білгород не збереглося, але на його місці на правому березі річки Ірпеня, за 22 км від Києва є село Білгородка. Дотепер на березі Ірпеня можна бачити його потужні укріплення — глибокий рів і вал заввишки 10—12 метрів, що мав досить складну конструкцію з дерев'яних зрубів, заповнених цеглою-сирцем.

Відповіді на запитання вчителя:


  • Які власні назви ще є у тексті переказу?

  • Хто такий Володимир?

  • Отже, згадка про князя Володимира та місто Новгород підтверджує, що переказ має реальну основу.

  • Хто ж такі печеніги?

  • Чому у місті був голод?

  • Як городяни вирішили діяти?

  • Чи відступили вороги?

  • Ми вже знаємо, що жителі Білгорода перемогли ворогів хитрістю, за допомогою страви. А чи кожен з вас знає, що таке кисіль?

Слово вчителя

Для нас зараз кисіль не вважається святковою стравою. А у Х ст. він був незмінною стравою на урочистому частуванні. Його подавали останнім. Це своєрідний знак закінчення застілля. Спочатку кисіль готувався з вівсяних зерен. Їх підсмажували, мололи, відсіювали, дрібне борошно запарювали окропом, охолоджували до теплого стану, додавали шматок хліба і залишали на ніч заквашуватися в теплому місці. Саме тому, що тісто мало добре вкиснути перед варінням, ця страва й дістала свою назву. Свіжозварений кисіль заправляли конопляною або маковою олією, маковим або конопляним молоком, для чого зерна маку або конопель розтирали в макітрі до однорідної маси, яку розводили теплою водою, добре розмішували, відстоювали та проціджували. Така рідина мала сивий колір, а на смак нагадувала молоко, розведене водою. Їли кисіль також із хроном або цибулею, злегка підсоливши. Для того щоб зробити кисло-солодкий кисіль, до нього додавали ягоди, мед або варені сухофрукти, розливали у миски й охолоджували. Робили кисіль густим. Пізніше його почали готувати з картопляного крохмалю. Свіжі чи сушені фрукти варили до готовності. У киплячий узвар додавали картопляне борошно, розведене у невеликій кількості холодної води. Коли рідина загусала, кисіль вважався готовим. Такий спосіб приготування киселю існує й зараз.



  • Читаючи текст, ви зустріли багато не відомих вам слів. Давайте звернемося до словника і з’ясуємо їх значення.

Словникова робота

Віче - загальні збори громадян міст Київської Русі для розгляду громадських справ.

Бовтанка - рідкий розчин чого-небудь; розчин корму у воді; пійло.

Ді́жка — циліндричні посудини, зазвичай дерев'яні (із клепки — дощок, що приготовано спеціальним чином) та стягнені дерев'яним (найчастіше з черемшини) або металевим обручем.

Діжа́ — низька широка дерев'яна діжка для приготування тіста на хліб, а також тісто, виготовлене у ній.

Луб’янець – посудина, відро.

Медуша – комора для меду.

Корчага – великий глиняний горщик, посудина для виноградного вина.

— Кожний народ має свої характерні якості, якими пишається, які оспівує в легендах і приказках. Спритність українців – саме така якість. Вона присутня в багатьох казках, вона ж прославляється й в переказі «Білгородський кисіль». У цьому добутку вона, до того ж, протиставляється легковірності й дурості печенігів, що ще краще дозволяє зрозуміти всю широту розуму наших предків.

«Прийом у запорожці»

Слово вчителя


  • Переказ «Прийом у запорожці» належить до найчисельнішої групи переказів Доби козаччини.

  • Хто ж такі козаки? Де вони жили і чим займалися?

Слово "козак" означає "вільна людина “,  "шукач пригод “. У ті часи, коли Україна знемагала від татарських нападів, енергійні, сміливі люди вирушили в степ на "уходи “. Ці люди поволі об’єднувались у ватаги, групи, які спільно полювали, а в разі потреби нападали на татар, відбиваючи в них награбоване майно.

Походили козаки з різних станів: селян, бояр, міщан. Були серед них навіть князі-магнати, яких приваблювала стихія степу з його пригодами.

Виникнення низового козацтва пов’язане з утворенням Запорозької Січі й діяльністю українського князя Дмитра Вишневецького. Від початку освоєння уходниками нових земель вони в придатних місцях будували невеличкі укріплення (засіки, січі). Так поступово виникла система укріплень, а згодом сформувався й союз козацьких поселень.

У 40-х роках ХVІ ст.. князь Дмитро Вишневецький об’єднав розпорошені козацькі ватаги й незабаром збудував на острові Хортиця укріплене земляними валами поселення, у якому розташувався козацький гарнізон, зберігалися запаси зброї, боєприпасів та продовольства. Так утворилася Запорозька Січ – центральне укріплене поселення козаків, де перебувало також військове і адміністративне управління контрольованої козаками території. Січ як укріплення кілька разів переносилася на інше місце, де діставала додаткову назву від річки, на якій вона розташовувалася. Першою з відомих Запорозьких Січей була Хортицька.

Ритуал прийняття на Січ був дуже простим. У новачка питали, чи вірує він в Бога. Потім козак мав пройти військову підготовку. Враховуючи певні особливості його зовнішності, мови, поведінки, він отримував прізвисько. Звідси пішли такі дивні прізвища, які й досі носять козацькі нащадки: Перебийніс, Загубиколесо, Панібудьласка тощо. Наявні свідчення, що справжнім козаком вважали того, хто пропливе по Дніпру через всі його пороги. Необхідність тримати Запорозьке військо у постійній бойовій готовності, постійна небезпека були причинами того, що під загрозою смерті на Січ не можна було проводити жінок.

Сценка прийом у козаки

Кошовий . Гей, побратими, а хто це до нас на Січ завітав?

Писар. Та це батьку, чолов’яга в козаки проситься.

Кошовий. А ну, підійди ближче. Звідкіля ти такий?

Парубок. Та з Київської, я.

Кошовий. У Бога віруєш?

Парубок. Вірую.

Кошовий . Горілку п’єш?

Парубок. П’ю.

Кошовий. Виходить ти вільний?

Парубок. Та вільний, хоч мав пута в подобі жінки.

Кошовий. То ти покинув жінку? Еге-еге не добре це діло, чоловіче.

Парубок. Кинув, батьку, як тільки побралися, бо вона борщ не вміє варити.

Кошовий. О, то ти справжній козак!. Запиши його писарю!

Писар. Як кличуть тебе хлопче?

Кошовий. Та не питай, а так і пиши: козак Борщ!

Писар. Вручаю тобі «Заповіді козаків»! Живи ними!

ЗАПОВІДІ КОЗАКІВ

1. ЧЕСТЬ І ДОБРЕ ІМ’Я ДЛЯ КОЗАКА ДОРОЖЧІ ЗА ЖИТТЯ.


2. ПО ТОБІ СУДЯТЬ ПРО ВСЕ КОЗАЦТВО І НАРОД ТВІЙ.
3. КОЗАКИ ВСІ РІВНІ У ПРАВАХ. ПАМ’ЯТАЙ: «НЕМАЄ НІ КНЯЗЯ, НІ РАБА, АЛЕ ВСІ РАБИ БОЖІЇ!»
4. БУДЬ ПРАЦЬОВИТИЙ, НЕ ЛЕДАРЮЙ.
5. СЛУЖИ ВІРНО СВОЄМУ НАРОДУ, А НЕ КЕРМАНИЧАМ.
6. ДОТРИМУЙ СЛОВА. СЛОВО КОЗАКА БАГАТО ВАЖИТЬ.
7. ПОВАЖАЙ СТАРШИХ, ШАНУЙ СТАРІСТЬ.
8. ТРИМАЙСЯ ВІРИ ПРЕДКІВ, ЖИВИ ЗА ЗВИЧАЯМИ СВОГО НАРОДУ.
9. ЗАГИНЬ, А ТОВАРИША ВИРУЧАЙ.

10.БЕРЕЖИ СВОЮ СІМ’Ю. СЛУЖИ ЇЙ ПРИКЛАДОМ.



Відповіді на запитання вчителя:

— Саме про таку подію і розповідається в народному переказі «Прийом у запорожці». Прошу коротко передати його зміст.

— Ми вже знаємо, що козаки були відважними, мужніми, а яку рису характеру ви ще виявили?

— Так, саме гумор та жартівливість були основою сили духу козацтва, що допомагало вийти з скрутних ситуацій та не здатися ні перед чим.

— Як ви думаєте, чому запорожці не прийняли до себе хлопця, що розридався над кашею?

— В чому проявилося благородство бувалих козаків?

— Який вихід з ситуації знайшов інший претендент в козаки? Зачитайте з тексту.

— Отже, козаком міг стати тільки мужній, сміливий та завзятий юнак Козаками були ті відважні люди, які присвячували своє життя служінню Батьківщині, були патріотами у повному розумінні цього слова. Щоб полегшити життя своєму народові, багато з них відмовлялися мати власну родину.


А як голосували на Січі? Як вибирали головних? Про це ви дізнаєтеся з фізкультхвилинки.

Козаки голосували,

Шапки догори кидали,

(руки піднімаємо вгору)

Кошового вибирали

Мудрого і сильного, (руки до плеч)

Козаченька вільного.

(Руки на пояс і повороти)

Шапки високо летять,

(Руки вгору)

Хлопці голосно галдять.

Ну, а ми галдіть не будем,

Все, що знаєм, не забудем.

(Руки опускаємо)



«Ой Морозе-Морозенку»

  • Герой наступного переказу був безперечним козакам

Усна оповідь вчителем народного переказу "Ой Морозе-Морозенку"

Відповіді на запитання вчителя:

— Про кого розповідається у творі?

— Ким був Нестор Морозенко?

Нестор (Станіслав) Морозенко (Мрозовецький) - видатний український військово-політичний діяч часів Хмельниччини. Походив зі шляхетського роду з Теребовлі, здобув блискучу освіту: навчався в Краківському й Падуанському університетах, деякий час перебував при королівському дворі. Майбутній козак вільно володів польською, німецькою, французькою й латинською мовами. У 1638 році став полковником реєстрового козацтва. На початку Національно-визвольної війни українського народу 1648—1657 pp. приєднався до української армії. Улітку 1648 року разом з М. Кривоносом та І. Ганжею очолив повстанський рух проти польських загарбників на Поділлі й Волині; відзначився в Пилявецькій битві 1648 року. У 1649 році був призначений корсунським полковником. Під час Збаразької облоги 1649 року він очолював козацьку кінноту; тут і загинув під час одного з боїв.

Інколи козакам доводилося вступати у спілку з татарською ордою проти переважаючого польського війська. Але татари часто зраджували своїх союзників, продовжували грабувати українські землі й нищити козацькі загони. Так трапилося і з загоном Морозенка. Мужній козацький ватажок загинув за свою Україну, але люди його ніколи не забудуть. До того ж його пам'ять увіковічена і в народній пісні.



Відповіді на запитання вчителя:

— У яких битвах він брав участь?

— Які географічні назви зустрічаються в переказі? (Жовті Води, Корсунь, Збараж, Луб'янка, Пилявці, Кам'янець-Подільський, Високий Замок у Львові.) Чи є вони нині? Де саме? Покажіть їх на карті.

— Які історичні постаті діють в переказі? (Іван Богун, Богдан Хмельницький, Ярема Вишневецький.)

—Порівняйте образи Морозенка і Вишневецького, вибираючи з тексту відповідні уривки. Зверніть увагу на слова, вжиті в переносному значенні.

—Як народ ставиться до обох персонажів? У чому виявилась підлість Яреми Вишневецького?

— Чи відомо вам про те, як ставиться світова спільнота до миротворців, послів?

—Що вчинив Ярема Вишневецький?

—Як показано смерть Морозенка, його похорон?

— Як ви думаєте, хто може бути автором цього переказу?

— Яке його ставлення до переказуваних подій?

Знайдіть у тексті та зачитайте речення, в яких зазначається джерело виникнення переказу, засвідчується колективне авторство.

(Кажуть ...; а ще розповідають...; з діда-прадіда розповідають...)

— Як ви думаєте, чи був перший автор переказу свідком подій, про які розповідав?

— Знайдіть у тексті місця, в яких описується туга за Морозенком. За допомогою яких художніх засобів автор змальовує всенародну любов і пошану до Морозенка?

— До якої тематичної і жанрової групи можна віднести "Ой Морозе, Морозенку", чому? Відповідь аргументуйте.

Прослуховування аудіо запису пісні.

V. Підсумок уроку.

— Що нового сьогодні ви дізналися?

— У чому полягає специфіка переказу як жанру народної творчості?

— На які групи поділяють перекази?

— Чим відрізняється переказ від легенд та казок (можна перевірити свої думки за словником)?

— Який переказ припав вам найбільше до душі?



«Дерево очікувань»

— Запишіть на листочках, чи справдилися ваші очікування, дайте характеристику урокові одним словом, словосполученням чи реченням. Свої листочки прикріпіть на імпровізоване «дерево».



VI. Домашнє завдання.

  1. Написати твір-мініатюру «Лицарство та відвага запорозьких козаків».

  2. Прочитати народну казку «Про правду і кривду».

Література

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови /За ред. В.Т.Бусел. - К.,: Перун, 2001. - С.727.

2. Лановик М., Лановик 3. Українська народна творчість. — К.: Знання — Прес, 2001. — 591 с.

3. Українська література: Хрестоматія нововведених творів 5-6 класи закладів /За ред. М.Т.Жулинського і Р.В.Мовчан. — К.:Генеза,2002. — 496 с.



4. Українська література. Програма для загальноосвітніх закладів/ За ред. М.Т.Жулинського і Р.В.Мовчан. — К.: Генеза, 2004.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка