Конспект лекцій з курсу «Історія мистецтв, архітектури й містобудування»



Сторінка9/9
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.36 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Федір Степанович Рокотов (1735-1808), – один з найвидатніших російських художників-портретистів XVIII ст., – походить з родини кріпосних князів Рєпніних. Художні обдарування і талант молодого художника виявилися такі високі, що привернули до себе увагу вельможного мецената. Завдяки Івану Івановичу Шува- лову, президентові Академії художеств, Рокотов одержує волю та переїздить з Москви до Петербургу, де знайомиться з видатними особами свого часу, – зокрема співробітничає з М. В. Ломоносовим, – допомагає йому у створенні 1760 р. мозаїчного портрету імператриці Єлизавети Петрівни.

Саме в цей час для організації занять у щойно заснованій Академії худо- жеств її президент шукає талановиту молодь. 1760 року Рокотова було зарахо- вано до Академії, де він у 1761 р. вже перебуває в числі «третього класу акаде- міків», а 1762 року стає «ад’юнктом живопису». У 1764 р. він вже має власну майстерню з учнями, де водночас на мольбертах перебуває до 40 портретів. Його учні згодом ставали помічниками художника, створюючи «коло Рокотова».

Повернення вже відомого художника, академіка, у 1765 році до Москви дозволяє йому за масштабами власного обдарування посісти в художньому світі старої столиці перше місце. Рокотовські портрети московського періоду мають найважливішу якість – безперечну переконливістю образу.

Один з перших портретів, створених Рокотовим у Москві, зображував В. І. Майкова, – відомого на ті часи поета. Майков – людина свого часу, – сере- дини XVIII ст., – з ясним розумом та іронічним скепсисом сибарита та жуїра, – пан з душею, спорідненою з принадами сільського сімейного життя, – поет, що йому близькі разом поезія і наука, поєднані Ломоносовим в один ряд. Людина, що увібрала моральні настанови єлізаветинського часу: жодного бажання впу- стити будь-кого до власного внутрішнього світу. «Фасад» виповнений благо- пристойності, – він постає на портреті повновидий, – з люб’язною напівпосмішкою гарно вимальованих губ на красивому випещеному обличчі та з легкою погордою й зверхністю спокійної зовнішності. Очі портрета «рокотовським чином» змінюють свій вираз. Гама портрета визначається сріблястим тоном, з м’якими й соко- витими тонами оксамитового каптура з золотим шитвом та пригашеним золотисто-рожевим тоном обличчя, відтіненого тональним ударом темно-синього банту. Характеристика, розміщення опасистої фігури у просторі, пружність кожної живописної форми свідчать про майстерність і творче натхнення художника.

Портрети Рокотова невеликого розміру, майже однаково скомпоновані: обличчя трохи вище центру полотна. Майже рівна кількість фону навколо голови, майже однаковий розмір облич, жодного хитрування або вибагливості композиції.

Плинність відтінків виразу та думки на обличчі особливо привабливі в жіночих портретах. В портреті Струйської найвитонченіші кольорові сполучення, дорогоцінні танучи полутони, – сріблясті або теплі, – ніжне моделювання форми, вплавлені один до одного відтінки рожевого й сірого та підсвітлюючий зсере- дини полотно теплий червонуватий підмальовок. «Портрет невідомої у рожевому» ще чарівніший, – ще складніше вираз погляду, ще таємничіша посмішка. Легкий світлий смуток образів художника, меланхолійна принада у виразі губ, у погляді, серпанок, що оповиває фігури, розмиває контури й сліди часу, – все це невід’ємна частина його обдарування.

Портретів сімдесятих років досі збереглося достатньо багато, тому ми можемо впевнено оцінювати майстерність Рокотова, – для нього, здається, не існувало труднощів в улюбленій сфері відтворення на полотні людської особис- тості. Портрети Д. М. Голіцина «на 14-му літі», М. М. Голіцина, Е. Орлової, російського посла в Константинополі О. М. Обрескова та його дружини про- довжують низку високих досягнень Рокотова цього десятиліття.

В його роботах наступного десятиліття (вісімдесятих) важливе життя особи, – на суцільно освітленому обличчі майже нема темних тонів, за винятком очей в сутінку вій або кутиків губів чи ледь позначеного вузькою тінню носа. Найбільш ранній з цих творів – «Портрет В. Є. Ново сильцевої». Все в цьому портреті має притягальну силу, – обличчя на темному фоні наче світиться, світло широким потоком ллється на складне переплетення зморшок тканини та мережив. Разом із тим за гарно вбраною зовнішністю «генерал-майорші» просту- пають інші, несподівані риси: не втрачена ще простодушна радість молодості.

Найпізнішим з шедеврів художника є портрети подружжя Суровцевих. Портретне зображення В. Н. Суровцевої безпосередньо долучається до інших портретів 80-х років, але кілька років не минули для Рокотова марно: він спростив композицію, вдовольняється меншим переплетенням ліній та зморшок, остаточно відійшов від будь-яких декоративних ефектів.

Кінець життя художник працює у власному будиночку на тихій околиці Москви, біля Ново-Спаського монастиря (на кладовищі якого він і був похований). Після майстра залишилися його одухотворені портрети, – свідоцтво таланту одного з найнатхненніших представників російської художньої культури XVIII ст.



Дмитро Григорович Левицький (приблизно 1736-1822) справедливо вва- жається одним з найзначніших майстрів славної плеяди портретистів XVIII ст., який заклав основи нових досягнень у галузі російського реалістичного портрету. Левицький, – уродженець України, – походить з родини потомственого священика та видатного українського гравера, який став першим учителем сина. З європей- ським мистецтвом молодий Левицький ознайомився за його зібранням гравюр. Другим вчителем майбутнього великого портретиста став видатний російський живописець, а також майстер портрету Олексій Петрович Антропов (1716-1795). Левицький стає його учнем у 1752 р., – коли той приїхав до Києва як керівник робіт з оздоблення церкви Андрія Первозваного, зведеної за проектом В.В. Раст- реллі (1700-1771). У 1758 р., по завершенні роботи в Андріївській церкві, Антропов повертається до Петербургу разом з Левицьким й офіційно «записує в учні». У 1762 р. Левицьких вже помічник майстра і в складі так званої «живописної команди», якою керували «живописної частини майстри» Олексій Антропов, Іван Бєльський (1719-1799), та Іван Вишняков (1699-1761), відбуває до Москви, де разом з іншими займається розписом тріумфальних воріт до коронаційних торжеств Катерини ІІ. Таким чином, на початку власної живописної кар’єри Левицькому довелося закінчити солідну школу колективної роботи з оформлення архітектурних споруд. Після завершення оздоблювальних робіт Дмитро Левиць- кий починає працювати як самостійний живописець. У 1762 р. в Лондоні від- бувається Всесвітня виставка, де вперше в окремому павільйоні було експоно- вано живопис Росії. Полотна Левицького здобувають широке визнання й захоплене схвалення європейської публічності.

Наступний період творчості Левицького пов’язаний з Петербургом. У 1769 р. за представлений «Портрет художника Г. І. Козлова з дружиною» Левицький одержує перше академічне звання, – «прилічений». Розквіт академічної кар’єри художника припадає на 70-80-і роки, коли він утвердився в мистецтві як майстер світського портрету. Слава й численні замовлення приходять до художника у 1770 р., коли він експонує на великій академічній виставці кілька портретів, в тому ж році він отримує звання академіка, а 1771 року призначається керівником портретного класу Академії. У 1773-1777 рр. художник виконує велике замовлення імператриці, – створює серію парадних портретів відомих «смольнянок», – перших випускниць Смольного інституту шляхетних дівиць, заснованого за указом Катерини ІІ 1764 року. Це по суті єдина розгорнута в часі і просторі композиція з головною темою «юність». Між портретів смольнянок особливо вдалий портрет Хованської та Хрущової, вбраних пастушком та пастушкою. Левицький підкреслює маскарадність групи, особливо у дівчинці-пастушку, яка значно нижча від своєї «дами» і тому здається дуже кумедною. Художник (а разом із ним – і глядач) милується незграбною грацією несподівано серйозного підлітка.

У портретах М. О. Дьякової-Львової (1778,1781) майстерність художника досягає найвищого ступеню, вповні розквітає його найбагатше розуміння кольору, що дозволяє вловлювати ледь помітні відтінки. Львова зображена в граційному русі, – зі схиленою до плеча головою. Повнокровне відчуття життя відчувається у парадному портреті найбільшого багатія й вельможі Демидова (1773), що зображений Левицьким на повний зріст на фоні пишної завіси та урочистих колон Виховного дому, збудованого на його кошти. Разом з тим Демидов у Левицького зовсім простий, – він стоїть у халаті та нічному ковпаці з рукою, що вказує зовсім не на Виховний дім, а на горщики з квітами; лійка та цибулина на столі довершують його характеристику пристрасного аматора ботаніки.

«Портрет старого» (1779), – можливо, батька художника, – виконаний по пам’яті десятиліттям після його смерті, експонує навчену досвідом людину, що вдумливо вдивляється в оточуючий світ стомленими від напруженої праці гравера сльозавими очима. Елементи салонної манірності присутні в портреті дочки художника Агаші (1786) Її зображено в російському національному вбранні, – з рожевою «душегрійкою» та кокошником на фоні інтер’єра простої кімнати.

У 1791 р. Левицький пише портрет великої княгині Олени Павлівни (улюб- лениці Катерини ІІ, яку вже п’ятнадцяти років було віддано заміж, і чиє життя скінчилося у віці лише 19 років, – за легендою вона померла від туги за Бать- ківщиною), – чудовий зразок парадного великосвітського портрету, в якому Левицькому в пору розквіту його таланту не було рівних. Характерна для Ле- вицького витончена прохолодна палітра, композиційна точність та віртуозна лінія відповідають образові юної моделі, – вишукано-недоторканому та не по-дитинному холодно-насмішкуватому; сріблястий відсвіт лежить на атласі плаття, діамантові іскри виграють на ордені, виблискують блакитні очі, висока зачіска оточена легким і таємничим сфумато.

Блиск та розкіш майстерності Левицького, різноманіття композиційних прийомів, соковита розробка характерів притаманні усім творам художника. В творчості художника відбився і вельможний побут та святкова насолода життям, і разом – зародження нового реалістичного розуміння людської особи, чия цінність не визначається саном або титулом.



Володимир Лукич Боровиковський (1757-1824) народився в м. Миргороді, в козацькій родині Луки Боровика. За сімейною традицією Володимир почав військову службу, але в чині поручика вийшов у відставку та цілком присвятив себе мистецтву. Перші навички в живописі художник отримав у родині: батько й два сини були іконописцями (наприкінці життя В. Боровиковський знову звернеться до іконопису).

1787 р. стає вирішальним у житті Володимира: він виконує замовлення з живописного оформлення київського «дорожнього палацу» Катерини ІІ підчас її мандрівки до Криму. За порадою та рекомендацією імператриці, якій сподобалися живописні алегорії молодого художника (Петро І – плугатар, а Катерина ІІ – сіячка), Боровиковський їде до Петербургу, де продовжує навчання у придворного живописця І. Б. Лампі, спілкується з архітектором Львовим, художником Левиць- ким. Хоча творчі уподобання учня і вчителя не зовсім співпадали, Лампі все ж належно поцінував здібності учня і 1794 року клопотався про присвоєння молодому художнику першого академічного звання, – за «Портрет Катерини ІІ на прогулянці в Царськосільському парку». Боровиковський відмовився від образу «земної богині» й експонував імператрицю «у літах», яка з лагідним виразом обличчя – в «домашньому» вигляді – простує у супроводі крихітної собачки. У 1795 р. Боровиковський стає академіком, – рада Академії високо поцінувала його «Портрет великого князя Костянтина Павловича».

Сміливий новатор і майстер інтимного, камерного портрету, позначеного скромністю, сердечністю та національними рисами, Боровиковський утримував приватну школу живопису. В колі його учнів перебував і майбутній відомий художник О. Г. Венеціанов (1780-1840).

В. Л. Боровиковський був і залишився художником XVIII ст. Наприкінці століття він створив цілу низку портретів, – переважно жінок та дівчат, – з уведенням до портретного живопису нового людського типу. В чудових порт- ретних полотнах В.І. Арсеньєвої, М.І. Лопухіної, О.О. Наришкіної, М.О. Орлової-Денисової з найбільшою силою відбиваються особливості стилю художника. Він не надає великого значення композиційному різноманіттю у трактуванні фігури в портреті. Усі портрети напівфігурні, а самі фігури психологічно без- особові, – своєрідні п’єдестали, – проте в обличчях немає нічого одноманітного, індивідуальні риси дуже виразні. Серед усіх творів художника найбільш поетичний та жіночний є «Портрет М. І. Лопухіної». Обличчя її далеке від класичного ідеалу краси, але водночас виповнене чарівністю. Витончена привабливість чарівливо-лукавої юності поєднується тут з національним типом краси.

Кращі якості живопису майстра відбиває «Портрет сестер Гагаріних», зображених у вигляді вокального дуету. Ведучий голос у ньому належить старшій сестрі, млосній, з в’ялими рухами зрілій красуні; її молодша сестра – весела простушка, – акомпанує на гітарі, уважно вдивляючись у ноти. Вона не є ефектно-красивою, але не менш приваблює життєрадісністю, юністю та безпо- середністю. Почуття класичної скульптурної пластики фігур та вбрання поєд- нується тут у Боровиковського з високою живописною гармонією.

Портрет А. Б. Куракіна (1800) – один з небагатьох парадних багатоеле- ментних портретів художника. В глибині фону зображено Михайлівський замок, – резиденцію Павла І, покровителя Куракіна, праворуч – мармуровий бюст Павла І та багато коштовних тканин. Фігура Куракіна в найбагатшому камзолі – в самій середині портрету. Сяють діаманти й ордени, блищить парча і муар орденських стрічок, – через пристрасть до блиску портретованого називали «діамантовим князем». На обличчі – дипломатична посмішка-маска. Цю людину піднесли розуміння закулісного боку придворного життя й мистецтво інтриги.

Розумні проникливі очі та гордовита осанка відбивають в портреті Віри Іванівни Арсеньєвої вольову й цілісну натуру. Дружина генерал-майора, вона належить до родової російської знаті й здатна скласти собі належну ціну. Але в портреті глядач не відшукає ані зарозумілості, ані холоду. Тут усе, – і м’якість лесировок, й стриманість тональних переходів, і теплота колориту, – працює на створення образу тендітного й природного, а легкий пейзажний фон цього портрету м’яко підкреслює живописну гармонію й підтримує тему «природної» людини, піднятої класицизмом та сентименталізмом.

Контрольні запитання до лекції 14
1. Визначити головні риси розвитку національної школи російського живопису протягом 18 ст.

2. Які головні особливості періоду становлення школи російського націо- нального живопису притаманні творчості Ф. С. Рокотова?

3. Порівняти риси національної школи російського живопису у творчості Боровиковського й Левицького.

4. Які жанрові різновиди розвиваються в російському живописі протягом другої половини 18 ст.?



Рекомендована література: [15, 17, 26, 27, 37].

Лекція 15

Синтез мистецтв у російській художній культурі XVIII ст.

1. Загальні риси синтетичності російського класицизму
Чи не найвизначнішою особливістю російського класицизму є його синте- тичний характер, – з участю у формуванні нової художньої культури усіх видів пластичних мистецтв та монументального живопису. Синтез мистецтв досягне свого апогею на початку ХІХ ст., – перш за все, – у завершенні блискучих ансамблів Санкт-Петербургу.

Символічний характер класицистичної естетики потребував численних пластичних акцентів, – перш за все, скульптурних. Проте, на відміну від прим- хливої пластики бароко або рококо, скульптура класицизму має суворий і простий характер, з певними символіко-реалістичними рисами. Орнаментальне та скульптурне оздоблення підкреслює й підсилює чітку архітектурну тектоніку, створює у зовнішньому просторі ряд символічних значень, що легко відчитуються глядачем, допомагаючи йому сприймати функціональний архітектурно-місто- будівний зміст.

Якщо в архітектурному екстер’єрі класицизму домінує монументальна скульптура, у ландшафтному парковому та побутовому інтер’єрі переважає станкова пластика, з виразними реалістичними або символічними чи декора- тивними рисами. Величні простори російських меморіальних парків часів класи- цизму насичені алегоричною та символічною монументальною й декоративною скульптурною пластикою, що створюють доповнення природному оточенню та малим і монументальним архітектурним формам й завершують деталізоване формування пейзажів. Формування садово-паркової стилістичної семантики періоду класицизму неможливе без активної участі скульптурної пластики.

Характерною рисою синтетичності російського класицизму є пильна увага до створення єдності архітектурно-мистецького вирішення не лише в блискучих найбільших громадських ансамблях та комплексах, але й у побутово-камерних невеличких ансамблях міських та приміських чи сільських садиб. Російську садибну культуру епохи класицизму неможливо уявити без скульптурної пластики, станкового та монументального живопису. Саме тут синтез мистецтв досягає найбільшого розвитку, – у поєднанні вписаних у простір великих садибних парків та садів класицистичних садиб з численними малими архітектурними спорудами, скульптурами та орнаментально-пластичним оздобленням. Унікальною рисою синтетичного російського класицизму є наближення класицистичних композицій до людського масштабу, – з виразними рисами людяності й побутової теплоти створюваного засобами класицизму середовища.

Отже, одну з найперших ролей у формуванні художньої культури класи- цистичного ансамблю інтер’єру та зовнішніх просторів відіграє, на рівних правах з архітектурою, монументальна та жанрова скульптура, а також – пластичне скульптурне оздоблення.

Класицистична епоха виховала плеяду блискучих майстрів російської скульптурної пластики, що створили золотий фонд синтезу мистецтв.



2. Творчість видатних скульпторів
Федот Іванович Шубін (1740-1805) – найбільший майстер скульптурного портрету XVIII ст. Він походить з селянської родини Івана Шубного і є земляком Ломоносова. Саме за його зразком 19-річний Шубін відбуває до Петербургу, але лише по двох літах, у 1761 р., «чорносошний селянин» Федот Шубін був зарахований до Академії художеств. Більш як 10 років свого життя він віддає навчанню, засвоєнню досвіду світової пластичної культури. На шлях скульптурної майстерності його наставив Жиле. Академія, – після завершення Шубіним 1767 року курсу академічного навчання, – відсилає його в якості свого пенсіонера за кордон, – для подальшого вдосконалення в «статуйному художестві».

Перші успіхи спіткали художника в Італії: фаворити Катерини ІІ брати Орлови замовляють йому портрети, родовиті іноземці також відвідують майстерню скульптора в Римі. Найстарша в Європі Болонська Академія художеств обирає його своїм почесним членом.

У 1773 р. Шубін повертається до Петербургу. Слава його зростає, і 1774 р. його обирають до Академії, – за бюст Катерини ІІ. Шубін стає улюбленим порт- ретистом й присвячує свою творчість портретному бюстові, лише зрідка від- волікаючись для виконання інших скульптурних робіт.

Невдовзі після повернення з Італії Шубін створює один з найблискучіших бюстів, – портрет дипломата й вельможі О. М. Голіцина (1775). Образи Шубіна приваблюють правдивим благородством, вони позбавлені улесливого плазування й зовсім відверті. Погляд Голіцина, відповідно до образу Шубіна, гострий, ледь зверхній, обличчя з орлиним носом – витончене й скептичне. Характер блискуче освіченого дипломата, любителя мистецтв і наук, спритного й люб’язного придворного невимушено розкрито Шубіним без жодного дворянського чванства. Великий майстер-реаліст у створюваних образах поєднував життєву цілісність з проникненням вглиб характеру, – він був здатний вести глядача від первинного ефекту зорового сприйняття до вдумливого й серйозного розуміння духовного змісту моделі.

Шубіним в різні часи було портретовано монархів, – Катерину ІІ та Павла І, царських фаворитів, – Орлових, Безбородка, Завадовських, Румянцевих, Потьом- кіних, Зубових, представників освіченої знаті Голіциних, Шереметєвих, Шувалових, а також – справжню еліту – видатних людей художньої та наукової культури свого часу: Ломоносова, Самойловича, Рінальді, найбільших промисловців Деми- дова, Баришникова. Шубін працює багато й швидко, – в часи розквіту свого таланту й сил він робить по одній роботі на місяць, – не повторюючись і не знижуючись до шаблону.

Від кінця 1700-х рр. мистецтво Шубіна стає водночас простішим та суво- рішим. Таким, наприклад, є поясне зображення Павла І (1800), де авторові вдалося відбити такі протилежні риси моделі, як жорстокість та сентиментальність, навіженість та полохливість, дратівливість та впертість.

Попри всю цю напружену діяльність Шубін знаходив час і для інших творів. У 1774-75 рр. він створює серію скульптурних прикрас та оздоблення для Чесменського палацу побіля Петербургу, де виконує більш як півсотні портретів-медальйонів російських князів та царів, починаючи від Рюрика. У 1786-89 рр. він створив статуї та рельєфи для Олександро-Невської Лаври, у 80-ті роки працював з оздоблення Ісакієвського собору.

Вже літній скульптор з захопленням виліплює бюст давно померлого Ломоносова (1792). Шубінський Ломоносов – це лисіюча людина в літах з високим лобом мислителя, смутною посмішкою й задумливим поглядом. Скульптор ніколи не знижував власну творчість до «викриття» або карикатури, залишаючись високо об’єктивним.

Шубін встиг створити нову російську скульптуру, слідом пішла ціла плеяда російських майстрів: Козловський та Мартос, а потім – і майстри ХІХ ст.

Контрольні запитання до лекції 15
1. Визначити головні особливості синтезу мистецтв у художній культурі російського класицизму. Яке місце скульптури в системі пластичних мистецтв доби російського класицизму?

2. Які риси художнього мистецтва російської скульптури епохи класицизму сприяли створенню ефекту пластичного синтезу?

3. Визначити роль творчості Ф. Шубіна у становленні школи російської портретної скульптури. Який жанровий діапазон скульптора у галузі портретної скульптури?

Рекомендована література: [9, 17, 21, 25, 26, 34, 41, 47, 48].

Лекція 16

(Заключна)
Епоха класицизму виявилася перехідною, – від блискучого вибагливого бароко – до стильового різноманіття й свободи стилізаторства ХІХ ст. (історизму-«еклектики»). Наслідки класицистичного впливу були різноманітними й зовсім не тимчасовими та скороминучими, – не випадково підсумком розвитку класи- цизму, зокрема в Росії, стала відома метафора – «золотий вік». Це сталося тому, що класицизм (на основі просвітницьких ідеалів) створив чітку естетичну систему, ключовими поняттями якої на довгі роки стають єдність, гармонія, центризм, врівноважена пропорційність, пластична синтетика.

Перш за все, класицизм рішуче змінив образ міст, – особливо в Росії та Україні, де сотні міст протягом другої половини XVIIІ – першої третини ХІХ сто- літь отримали регулярні плани, складені на високопрофесійній основі, – разом з ансамблями центрів, – саме вони на десятиліття визначили міський архітектурний розвиток та забезпечили його спадковість.

Класицизм також надав неперевершені взірці синтезу мистецтв, – перед усім, архітектури та монументального образотворчого мистецтва. Саме цей синтез забезпечив створення прикладів безпрецедентно цілісного міського й архітектурно-ландшафтного середовища, разом з блискучою культурою інтер’єру. Найбільші майстри класицизму впритул наблизилися до ідеї формування цілісного й гар- монійного – раціонального та естетично привабливого – середовища за допомоги техніки промислового виробництва.

Класицизм, таким чином, виявився однією з «магістральних» художньо-філософських течій, що сприяла розвиткові актуального творчого різноманіття, перш за все, – у численних й розмаїтих романтичних та неоромантичних напрямах.

Касицистична течія існує досі, – у багатьох варіаціях мистецького мислення. Століттям пізніше, – вже на початку ХХ ст., – класицизм викличе нову до себе увагу, – у творчості численних архітекторів та художників-неокласиків, – майстрів часів луни «золотого віку» – «срібного віку» російської художньої культури, що й досі залишається вершиною архітектурно-мистецького розвитку на теренах Росії та України.

Нарешті, класицизм надав поштовх розвиткові новітніх раціоналістичних напрямів мистецтва, архітектури й містобудування, – перш за все, – у творчості плеяди «піонерів сучасної архітектури». Класицистичні за походженням раціона- лістичні ідеї досі залишаються актуальними й привабливими художніми утопіями єдності людини й природи на тлі розумного суспільного устрою.



Контрольні запитання до лекції 16
1. Визначити основоположне значення підсумкових досягнень класицистичної епохи для художнього розвитку наступних часів.

2. Які основоположні риси естетики класицизму й досі зберігають практичне значення?



Рекомендована література: [20, 21].

Методичні вказівки до самостійної роботи студентів.

Загальні настанови
Самостійна робота з курсу (в обсязі 22 год.) складається з вивчення реко- мендованої літератури та розробки комплексних рефератів за обраними темами (див. Додаток з орієнтовним списком рекомендованих тем до рефератів). На додаток кожний студент виконує ілюстрований альбом з курсу лекцій.

Комплексні реферати складаються з двох частин, – у відповідності до структури змістових модулів курсу. Пошук у рекомендованій літературі прово- диться у фондах бібліотеки Академії, харківської б-ки ім. Короленка та Беке- товської б-ки Харківської організації Національної Спілки Архітекторів.

Комплексні реферати повинні містити списки з посиланнями на використану літературу та Інтернет-ресурси (Інтернет-адреси). Загальний об’єм реферату 10-15 стор. (разом з ілюстраціями) за кожною частиною реферату. До реферату додається розгорнута ілюстративна частина (у вигляді записів на електронних носіях-дисках, вміщених до жорстких боксів.

Зміст лекційного курсу, склад та обсяги самостійної роботи


Зміст лекцій

Склад самостійної роботи



Кількість годин за спеціальністю 6.120102 – «Містобудування»

Лекції

СР







Змістовий модуль 6.1 (ЗМ 6.1)

18

12







1

2

3

4

5

Лекція 1 (Вступна)

Загальна характеристика та основні тенденції соціо- культурного розвитку Західної Європи ХVІІІ ст. Фор- мування системи Просвітництва та головні її риси. Особливості втілення раціональних ідей в архітек- турі класицизму. Періодизація мистецького розвитку.


2











Склад самостійної роботи:

Вибір та затвердження тем до реферування за першим змістовним модулем. Вивчення рекомендованої літе- ратури: 1, 2, 21, 39. (Див. список «Література»).





1








Лекція 2: Містобудування у Франції ХVІІІ ст.

Особливості застосування прийомів класицизму. Го- ловні містобудівні комплекси та ансамблі Парижу та окремих французьких міст. Творчість провідного майстра містобудування Габріеля. Особливості худож- ньої мови класицизму на прикладі ансамблю майдану Людовіка XV.


2














Склад самостійної роботи:

Вибір і затвердження теми першої частини комплек- сного реферату. Вивчення рекомендованої літератури: 1, 2, 21, 30, 39, 44, 50, 51. Ключові слова до Інтер- нет-пошуку: Європейський класицизм (Classicism), «Майдан Людовіка XV» (Площа Згоди. – Place de la Concord), Жак Габріель (Gabriel).





2








Лекція 3: Архітектура Франції ХVІІІ ст.

Особливості архітектурної естетики французького класицизму. Виникнення й особливості нового есте- тичного підходу. Перші споруди класицистичного напряму. Творчість провідних майстрів. Особливості художньо-композиційних прийомів Ж. Ж. Суффло та Ж. Гондуена.


2











Склад самостійної роботи:

Затвердження теми першої частини комплексного реферату. Вивчення рекомендованої літератури: 1, 2, 7, 8, 11, 21, 30, 39, 44, 50. Ключові слова до Інтер- нет-пошуку: Ж. Ж. Суффло (Soufflot), Ж. Гондуен (Gondoin).





2








Лекція 4: Концептуальна творчість теоретиків та ідеологів французького архітектурного класицизму

Творчість К.-Н. Леду. Особливості художньої мови архітектора. Визначні роботи майстра. Новаторські ідеї. Творчість Е. Ф. Булле. Формування раціональ- ного напряму архітектури.


2











Склад самостійної роботи:

Опрацювання першої частини реферату та вивчення рекомендованої літератури: 2, 11, 30, 39, 44. Ключові слова до Інтернет-пошуку: «Паперова архітектура» («Бумажная архітектура»), «Архітектура, що про- мовляє» («Говорящая архітектура»), Ledoux C.-N. Boullées E.-F.





2








Лекція 5 Французьке образотворче мистецтво ХVІІІ ст.

Особливості образотворчого розвитку епохи. Форму- вання стилю рококо. Творчість майстра «галантних свят» А. Ватто. Майстер придворного мистецтва Фр. Буше. Творчість Ж. О. Фрагонара. Реалістичний напрям французького мистецтва. Творчість Ж.-Б. С. Шардена. Сентиментально-моралізуюча тенденція в живописі Ж.-Б. Греза.



2














Склад самостійної роботи:

Опрацювання першої частини комплексного реферату та вивчення рекомендованої літератури: 8, 10, 15, 16, 28, 30. Ключові слова до Інтернет-пошуку: Жак Огюст Фрагонар, Жан-Батист Шарден, Франсуа Буше, Антуан Ватто.





2








Лекція 6: Англійське містобудування та архітектура ХVІІ - ХVІІІ століть

Особливості містобудівної реконструкції. Паладіан- ська течія в архітектурі Англії. Особливості англій- ської містобудівної культури. Приклади регулярних міських планувань. Творчість Кр. Рена – головного представника англійського класицизму другої половини ХVІІ ст. Творчість найвпливовіших зодчих І. Джонса та Р. Адама.



2











Склад самостійної роботи:

Опрацювання першої частини реферату та вивчення рекомендованої літератури: 1, 2, 5, 8, 21. Ключові слова до пошуку: Палладіо А. (Palladio A.), палладі- анство (Palladianism), Ініго Джонс (Jones I.), Роберт Адам (Adam R.)





1








Лекція 7: Англійське образотворче мистецтво ХVІІІ ст. Місце англійської школи

живопису в Європі.

Творчість майстра реалістичного живопису В. Хогарта. Дж. Рейнолдс як найвизначніший представник англій- ського живопису другої половини ХVІІІ ст. Особли- вості портретного та пейзажного живопису Т. Гейн- сборо.


2











Склад самостійної роботи:

Опрацювання першої частини реферату та вивчення рекомендованої літератури: 8, 35, 39, 40, 44, 49. Ключові слова до пошуку: Вільям Хогарт (Hogarth) Томас Гейнсборо (Heinsboro).





1








Лекція 8: Архітектура та мистецтво

Італії ХVІІІ ст.

Особливості архітектурно-мистецького розвитку. Сти- лістика італійської архітектури першої половини ХVІІІ ст. Найзначніші римські споруди. Розвиток венеціанської школи живопису. Монументально-деко- ративна та станкова творчість Дж. Б. Тьєполо. Пей- зажний живопис Фр. Гварді.



2














Склад самостійної роботи:

Опрацювання першої частини реферату та вивчення рекомендованої літератури: 1, 2, 5, 8, 23, 39. Ключові слова до пошуку: «Венеціанська школа».





1








Лекція 9 Архітектура, містобудування та образотворче мистецтво Німеччини ХVІІІ ст.

Особливості розвитку містобудування й художньої культури. Архітектура м. Дрездена на прикладі твор- чості М. Д. Пеппельмана. Видатний майстер берлін- ської класицистичної архітектури К.-Ф. Шинкель. Мистецтвознавча творчість Й.-Й. Вінкельмана. Визначні твори майстра німецького класицизму А. Р. Менгса.



2











Склад самостійної роботи:

Завершення опрацювання першої частини реферату та вивчення рекомендованої літератури: 1, 2, 5, 8, 18, 21. Ключові слова до пошуку в Інтернеті: М. Д. Пеп- пельман (Pëppelman), К.-Ф. Шинкель (K.-F. Schinkel) Й.І. Вінкельман (Winkelman). А.Р. Менгс (A.R. Mengs)





1








Змістовий модуль 6.2 (ЗМ 6.2)

10

10







Лекція 10: Архітектурно-містобудівний

розвиток Санкт-Петербургу до

середини ХVІІІ ст.

Особливості містобудівної культури. Перший етап створення нової столиці Росії. Регулярні плани по- чатку історії міста і 1730-1750 років. Діяльність Комісії строєній. Творчість Д. Трезині, – основні споруди й творчий метод майстра.


2











Склад самостійної роботи:

Вибір та затвердження теми реферату за другим зміс- товним модулем. Вивчення рекомендованої літера- тури: 1, 2, 5, 6, 21, 23, 24, 33, 36, 38. Ключові слова до пошуку в Інтернеті: Доминико Трезини (Tresini), Жермен Боффран (Bouffrand).





2








Лекція 11: Архітектура Москви ХVІІІ ст.

Особливості містобудівного розвитку у порівнянні з Петербургом. Реконструкція Москви. Нові архітек- турні споруди. План Москви 1739 р. (план Мічурина). Садибне будівництво у «першій столиці». Творчість провідних майстрів класицизму.


2











Склад самостійної роботи:

Складання другої частини комплексного реферату та вивчення рекомендованої літератури: 1, 2, 5, 6, 21, 33, 34, 41, 42.





1











Лекція 12: Українська архітектура ХVІІІ ст.

Архітектура Східної України. Особливості регіону. Головні архітектурні пам’ятки. Класицизм у сакраль- ному зодчестві Слобожанщини. Особливості архітек- тури Західної України.


2











Склад самостійної роботи:

Опрацювання другої частини комплексного реферату та вивчення рекомендованої літератури: 3, 46.





2








Лекція 13. Творчість провідних майстрів російської архітектури ХVІІІ ст.

Заснування московської школи російського класи- цизму. Творчість Баженова: проект Кремлівського палацу. Творчість М. Ф. Казакова: особливості твор- чого підходу та основні роботи. Творчість Стасова. Стилістика високого класицизму у роботах майстра.



2











Склад самостійної роботи:

Вивчення рекомендованої літератури: 2, 6, 31, 36, 38, 39. Ключові слова, терміни й поняття до пошуку в Інтернеті: російський класицизм, Михайло Казаков, Василь Баженов. Завершення роботи над комплек- сним рефератом.





2








Лекція 14: Російське образотворче

мистецтво ХVІІІ ст.

Особливості російської школи живопису. Творчість Ф. С. Рокотова, відмінні риси російського портрету. Творчість Д. Г. Левицького, В. Л. Боровиковського та інших майстрів живопису.



2











Склад самостійної роботи:

Завершення роботи над комплексним рефератом за обраними темами та з рекомендованою літературою: 15, 17, 27, 37. Ключові слова до пошуку: Федір Ро- котов, Дмитро Левицький, Володимир Боровиков- ський.





1








Лекція 15. Синтез мистецтв в художній

культурі російського класицизму

Розвиток пластичних мистецтв в російській архітек- турі й художній культурі. Творчість видатних скульп- торів. Скульптурна пластика Ф. Шубіна.



2











Склад самостійної роботи:

Завершення опрацювання рефератів та вивчення ре- комендованої літератури: 9, 17, 21, 25, 26, 34, 41, 47, 48.





1











Лекція 16 (Заключна)

Підсумки мистецького й архітектурно-містобудівного розвитку епохи класицизму. Значення напряму для подальшого розвитку художньої культури. Неокласи- цизм ХХ ст. та раціоналістичні архітектурно-мистецькі течії.


2











Склад самостійної роботи:

Завершення роботи з рекомендованою літературою: 20, 21. Ключові слова до пошуку в Інтернеті: «нео- класицизм», «раціоналізм архітектурний». Захист ре- фератів за обраними темами.





1










Засоби контролю та структура залікового кредиту


Види та засоби контролю

Розподіл балів (%)

Модуль 6. Поточний контроль зі змістовних модулів

ЗМ 6. 1. Тестування

30%

ЗМ 6. 2. Тестування

20%

Ілюстрований реферат

20%

Підсумковий контроль з Модулю 6. Екзамен

30%

Всього за модулем

100%



Шкала оцінювання підсумків роботи студентів з курсу


% набраних балів

Оцінка за національною шкалою

Оцінка за шкалою ЕСТS

більше 90-100 включно

Відмінно

А

більше 80-90 включно

Добре

B

більше 70-80 включно

C

більше 60-70 включно

Задовільно

D

більше 50-60 включно

Е

більше 25-50 включно

Незадовільно з можливістю повторного складання



від 0 до 25 включно

Незадовільно з обов'язковим пов- торним вивченням дисципліни

F


Додаток:

орієнтовний список тем рефератів

  1. Жак Ґабріель як основоположник французького класицизму.

  2. Майдан Згоди у Парижі як провідний твір містобудування французького класицизму.

  3. Особливості французького класицизму в провідних творах Жака Жермена Суффло.

  4. Клод Ніколя Леду та Етьєн Луї Булле як представники раціоналістичної галузі французького класицизму (з наведенням певних творів майстрів).

  5. «Паперова архітектура» (архітектурно-містобудівні фантазії та «футурологія») як виразний жанр класицизму (на прикладі певних творів Леду і Булле)

  6. Творчість Вільяма Хогарта на фоні англійської художньої культури.

  7. Творчість найбільшого майстра англійського живопису другої половини XVIII ст. Джожуа Рейнольдса.

  8. Особливості живописної творчості Томаса Гейнсборо на тлі англійської школи живопису XVIII ст.

  9. Творчість А. Ватто – майстра «галантних святкувань».

  10. Різноманіття творчості Франсуа Буше – «першого художника короля» (на прикладі певних творів).

  11. Розвиток жанрового живопису та натюрморту в творчості Ж. Шардена. (на прикладі певних творів)

  12. Видатні риси творчості Жана Оноре Фрагонара як яскравого представника французького рококо.

  13. Особливості архітектурних досягнень Кристофера Рена як найбільшого представника архітектурного класицизму другої половини XVII ст.

  14. Найвиразніші твори класицизму в англійському містобудування XVIII ст. (на прикладі певних ансамблів).

  15. Ансамбль «Цвінгера» як найяскравіший зразок архітектури та містобуду- вання дрезденського бароко.

  16. Актуальне різноманіття творчості К. Ф. Шинкеля як провідного майстра німецького класицизму; втілення новаторських ідей майстра (на прикладі певних творів).

  17. Вклад Д. Трезині до формування архітектурно-містобудівного ансамблю Санкт-Петербургу (на прикладі певних творів).

  18. Порівняльні особливості архітектури Східної та Західної України XVIII ст. (на прикладі певних пам’яток).

  19. В. І. Баженов як основоположник московського класицизму (на прикладі певних творів).

  20. Архітектурний ансамбль Великого Кремлівського палацу в Москві як програмова робота В. І. Баженова.

  21. Пашків Дім як ключова будівля московського класицизму.

  22. М. Ф. Казаков як майстер московського класицизму (на прикладі певних творів).

  23. Яскраві особливості творчості Ф. С. Рокотова – видатного російського портретиста XVIII ст. (на прикладі певних творів художника).

  24. Індивідуальні характеристики портретної творчості В.Л. Боровиковського (на прикладі певних творів).

  25. Вклад В. Стасова у формування класицистичної забудови Санкт-Петер- бургу (на прикладі певних творів майстра).

  26. Особливості скульптурної пластики Ф. Шубіна на тлі художньої культури XVIIІ ст. (на прикладі певних творів).

  27. Синтез мистецтв в російській художній культурі XVIII ст. (на прикладі певних видатних творів).


Література

Основна
1. Бунин А. В., Саваренская Т. Ф. История градостроительного искусства в двух томах. – М.: Стройиздат, 1979.

2. Всеобщая история архитектуры в 12 томах, т.т. 6, 7. – М.: Стройизат, 1968, 1972.

3. Історія української архітектури. / За ред. В. Тимофієнка. – К.: Техніка, 2003.

4. Иконников А. В. Тысяча лет русской архитектуры. – М.: Искусство, 1990.


Додаткова

(допоміжна у складанні рефератів)


  1. Саваренская Т. Ф., Швидковский Д. О., Петров Ф. А. История градострои- тельного искусства. – М.: Стройиздат, 1989.

  2. Пилявский В. И., Тиц А. А., Ушаков Ю. С. История русской архитек- туры. – Л.: Стройиздат, 1984.

  3. Сталькова Я., Пехар И. Тысячелетнее развитие архитектуры. – М.: Строй- издат, 1984.

  4. История искусства зарубежных стран. – В трёх т.т., т. 3. – М.: Искусство, 1985.

  5. Алленов М. Русское искусство XVIII – начала ХХ вв. – М.: 2000.

  6. Алпатов М. Этюды по истории западноевропейского искусства. – М.: Искусство, 1963.

  7. Аркин Д. Е. Архитектура эпохи французской буржуазной революции. – М.: 1940.

  8. Асєєв Ю. С. Шедеври світової архітектури. – К.: Рад. Школа, 1982.

  9. Бенуа Ф. Искусство Франции эпохи Революции и Первой империи. 1773- 1814. – М.-Л.: 1940.

  10. Виппер Б. Р. Архитектура русского барокко. – М.: Стройиздат, 1978.

  11. Мастера искусства об искусстве, – в семи т.т., т. 3-й. – М.: Искусство, 1967.

  12. Ренессанс, барокко, классицизм: Проблемы стилей в западноевропейском искусстве 15-17 в.в. – М.: Искусство, 1968.

  13. Валицкая А. П. Русская эстетика XVIII ст. – М.: Искусство, 1983.

  14. Винкельман И. И. История искусства древности. // Малые сочинения. – СПб.: 2000.

  15. Власюк А. П. и др. А. А. Казаков. – М.: Госстройиздат, 1957.

  16. Глазычев В. Л. Эволюция творчества в архитектуре. – М.: Стройиздат, 1986.

  17. Даниэль С. Европейский классицизм. – СПб.: Азбука-классика, 2003.

  18. Денисов Ю. П., Петров А. Н. Зодчий Растрелли. – Л.: Стройиздат, 1963.

  19. Дьяков Л. А. Джованни-Баттиста Пиранези. – М.: Изобразит. иск-во, 1980.

  20. Евсина Н. А. Архитектурная теория в России XVIII в. – М.: Наука, 1975.

  21. Евсина Г. А. Архитектурная теория в России второй пол. XVIII – начала XIX вв. – М.: Наука, 1985.

  22. История русского искусства. / Под ред. И. Грабаря. – Том VIII. – М.: 1954-1963.

  23. Ковалевская Н. Н. История русского искусства XVIII в. – М.: Искусство, 1962.

  24. Кожина Е. Ф. Искусство Франции XVIII в. – Л.: Искусство, 1971.

  25. Краснобаев Б. Н. Очерки истории русской культуры XVIII в. – М.: Про- свещение, 1987.

  26. Леврон Ж. Лучшие произведения французских зодчих. – М.: Стройиздат, 1986.

  27. Мезенцева И. А. Искусство Германии XV-XVIII веков. – Л.: Искусство, 1980.

  28. Михайлов А. К. Баженов. – М.: Госстройиздат, 1951.

  29. Михайлов А. К. Архитектор Д. В. Ухтомский и его школа. – М.: Госстрой- издат, 1954.

  30. Москва. Памятники архитектуры XVIII – первой трети XIX вв. (В двух т.т.) – М.: Искусство, 1975.

  31. Некрасова Н. А. Томас Гейнсборо. – М.: Изобразит. иск-во, 1990.

  32. Ожегов С. С. Типовое и повторное строительство в России XVIII – XIX вв. – М.: Стройиздат, 1984, 1987.

  33. Очерки русской культуры XVIII в. / Под ред. Б. А. Рыбакова, ч. 1-я. – М.: Наука, 1985.

  34. Овсянников Ю. Доминико Трезини. – Л.: Искусство, 1981.

  35. Памятники мирового искусства, вып. 6-й: Европейское искусство XVIIІ – ХІХ вв. – М.: Искусство, 1975.

  36. Певзнер Н. Английское в английском искусстве. – СПб.: Азбука-классика, 2004.

  37. Пигалев В. Баженов. – М.: Молодая гвардия, 1980.

  38. Пилявский В. И. Архитектор Стасов. – Л.: Стройиздат, 1962.

  39. Турчин В. С. Эпоха романтизма в России. – М.: Искусство, 1981.

  40. Якимович А. Новое время. Искусство и культура XVII-XVIII веков. – СПб.: Азбука-классика, 2004.

  41. Захаров О. Н. Архитектурные панорамы невских берегов. – Л.: Строй- издат, 1984.

  42. Кодін, Єрошкіна. Храми Слобожанщини. Формування традицій право- славного культового зодчества. Харків: 2000.

  43. Лихачёв Д. С. Поэзия садов. – М.: Наука, 1982.

  44. В окрестностях Москвы. – М.: Искусство, 1984.

  45. Искусство Италии (в двух томах), т. 2-й. – М.: Прогресс, 1990.

  46. История европейского искусствознания. (От античности до конца 18 ст.) – М.: Наука, 1963.

  47. История европейского искусствознания. (Первая половина 19 в.) – М.: Наука, 1965.

Зміст
Вступ …………………………………………………………………………………3

Лекція 1 (Вступна) …………………………………………………………………..3

Лекція 2. Містобудування у Франції XVIII ст.

1. Особливості застосування прийомів класицизму ……………………….……...5

2. Творчість провідного майстра-містобудівника Ж.-А. Габріеля ….………...….9


Лекція 3. Архітектура Франції XVIII ст.

1. Особливості архітектурно-містобудівної естетики

французького класицизму ………………………………………………………11

Лекція 4. Концептуальна творчість теоретиків та ідеологів французького

архітектурного класицизму К. Н. Леду та Е. Л. Булле ...……….…….………….13


Лекція 5. Мистецтво Франції XVIII ст.

1. Особливості образотворчого розвитку епохи класицизму ……………….…..16

2. Творчість Ватто, Буше, Фрагонара, Шардена, Греза ……………………….…17

Лекція 6. Англійське містобудування й архітектура

кінця XVII та XVIIІ століть

1. Особливості містобудівної реконструкції ……………………….…………….21

2. Творчість Кристофера Рена. Класицизм як головний напрям архітектури ….25

3. Архітектура Англії другої половини XVIIІ ст. ………………………………..27

Лекція 7. Мистецтво Англії XVIII ст.

1. Особливості естетики образотворчого мистецтва …….………………………27

Лекція 8. Мистецтво Італії XVIIІ ст.

1. Особливості розвитку ……………………………………….………….……….31

2. Творчість Тьєполо та інших майстрів ……………………………………….…32

3. Пейзажний живопис ……………………………………………..………………33

Лекція 9. Мистецтво, архітектура та містобудування Німечини XVIIІ ст.

1. Особливості розвитку містобудівної культури. ……………………….……...34

2. Творчість К.-Ф. Шинкеля ……………………………………….………………35

3. Творчість інших провідних майстрів …………….…………………….………37

4. Мистецтво Німеччини другої половини XVIII ст. ……….…………….……...38

Лекція 10. Архітектура Петербурга до середини XVIIІ ст.

1. Особливості містобудівного розвитку ………………………….……………...39

2. Творчість Доменіко Трезині …………………………………………….………43

Лекція 11. Архітектура Москви XVIIІ ст.

1. Особливості містобудівного розвитку Москви

першої половини XVIIІ ст. ……………………………………………………..45

2. Творчість провідних майстрів ……………………………………………...…..47

Лекція 12. Архітектура Заходу та Сходу України

1. Містобудування Заходу та Сходу України XVIIІ ст. ………………..…….….49

2. Архітектура Заходу та Сходу України XVIIІ ст. ……………………..……….51

3. Особливості східноукраїнської (слобожанської) архітектури XVIIІ ст. ….…52

Лекція 13. Творчість провідних майстрів російської архітектури XVIIІ ст.

1. Творчість В. І. Баженова та М. Ф. Казакова …………………………………..56

2. Творчість В. П. Стасова ……………………………………………………..….59

Лекція 14. Російське та українське мистецтво XVIIІ ст.

1. Творчість Рокотова, Левицького, Боровиковського

та інших майстрів живопису ………………………………………………..….60

Лекція 15. Синтез мистецтв у російській художній культурі XVIII ст.

1. Загальні риси синтетичності російського класицизму ……………………..…65

2. Творчість видатних скульпторів ……………………………………….………66

Лекція 16. (Заключна) ………………………………………………………..…….68

Методичні вказівки до самостійної роботи студентів.

Загальні настанови …………………………...…………………..……….………..69

Засоби контролю та структура залікового кредиту ……………………..……….74

Шкала оцінювання підсумків роботи студентів з курсу……………..….…….…74

Додаток: орієнтовний список тем рефератів……………………………..…….…75

Література ………………………………………………………………..…………76



Навчальне видання
Конспект лекцій з курсу «Історія мистецтв, архітектури й містобудування» (для студентів 3 курсу напряму «Архітектура» спеціальності 6.120102 – «Місто- будування»).

Укладач: Єрошкіна Олена Олександрівна

Редактор: М. З. Аляб’єв

Коректор З. І. Зайцева


План 2008, поз. 103 Л


Підп. до друку 22.05.2008 р. Формат 60х84 1/16 Папір офісний

Друк на ризографі Умовно-друк. арк. 4,7 Обл.-вид. арк. 5,2

Тираж 50 прим. Замовл. №

Сектор оперативної поліграфії ЦНІТ ХНАМГ



61002, Харків, вул. Революції, 12

1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка