Конспект лекцій з дисципліни «Педагогічна майстерність»



Сторінка1/5
Дата конвертації11.04.2016
Розмір1.05 Mb.
  1   2   3   4   5

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Запорізький національний технічний університет



ТЕКСТИ (конспект) лекцій з дисципліни


«Педагогічна майстерність»

для магістрів спеціальностей ФЕУ всіх форм навчання

2014



Тексти (конспект) лекцій з дисципліни «Педагогічна майстерність» для магістрів спеціальностей ФЕУ всіх форм навчання /Укл. Бондаревич І. М.– Запоріжжя: ЗНТУ, 2014. – 78 с.

Укладачі: І. М. Бондаревич, доцент, к.філос .н.

Рецензенти: зав. кафедри філософії ЗДІА, доц., кандидат філософських наук. Калюжний В. С.

Відповідальний за випуск: завідуюча кафедрою філософії ЗНТУ, доктор. філософських наук, професор Бондаренко О. В.


Затверджено

на засіданні кафедри філософії


Протокол № _7__
від “_29_”квітня 2014 р.

2014


ЗМІСТ


  1. Мета та завдання навчальної дисципліни «Педагогічна майстерність»…………………………………………………….………..4

  2. Зміст дисципліни «Педагогічна майстерність» за темами………….6

  3. Конспект лекцій з дисципліни «Педагогічна майстерність» ………7

Змістовий модуль 1.

Тема 1.1 Поняття педагогічної майстерності……………………………8

Тема 1.2 Психолого-педагогічні вимоги до особистості

педагога…………………………………………………………………..10

Тема 1.3 Педагогічна техніка як основа педагогічної майстерності……………………………………………………..............15

Тема 1.4. Культура професійно-педагогічного спілкування………….25

Змістовий модуль 2.

Тема 2.1 Ораторська майстерність педагога…………………………..33

Тема 2.2 Невербальна комунікація педагога…………………………44

Тема 2.3 Експертиза та передбачення педагогічних конфліктів. …...55

Тема 2.4 Шляхи вдосконалення професійно-педагогічної майстерності ……………………………………………………………..69

4. Література з курсу «Педагогічна майстерність»……………………76



1. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ»
Процеси гуманізації суспільства вимагають зрушень у справі гуманітаризації освіти. Центральною постаттю гуманітаризації освіти є особистість педагога, здатного до психологічної саморегуляції, безперервного розвитку власного творчого потенціалу та педагогічної культури, стрижневим компонентом якої є професійна педагогічна майстерність. Сучасна система професійної підготовки передбачає опанування студентами педагогічних знань і практичних вмінь: здатності яскраво і переконливо виражати свої почуття, володіти прийомами впливу на увагу аудиторії, умінням керувати своїм психофізіологічним апаратом та творчим самопочуттям для успішної організації спілкування та взаємодії з учнями тощо.

Метою курсу «Педагогічна майстерність» є формування компетентності студентів-магістрів в галузі організації педагогічної, дослідної, організаційної, управлінської діяльності з урахуванням потреб її учасників в самореалізації.

Завданням курсу «Педагогічна майстерність» є вивчення засад педагогічної майстерності – теорії педагогічної культури, прийомів педагогічної техніки, критеріїв компетентності та професіоналізму, основ педагогічної взаємодії (етики педагогічної діяльності і мовлення, специфіки управління навчально-виховним процесом).

В результаті вивчення навчальної дисципліни «Педагогічна майстерність» студент повинен знати:



  • сучасні філософські засади педагогічної діяльності;

  • складові педагогічної майстерності викладача;

  • ціннісні засади навчально-виховного процесу;

  • засади суб’єкт – суб’єктної взаємодії викладача і студента (етику педагогічної діяльності і мовлення, культуру керування навчально-виховним процесом);

  • сутність педагогічної техніки, її компоненти;

  • теоретичні основи інтерактивних методик і інших форм організації навчально-пізнавальної діяльності;

  • складові невербальної поведінки педагога;

  • типи, структуру, динаміку конфліктів у педагогічних ситуаціях, шляхи їхнього розв’язання;

  • культуру, техніку, риторичні аспекти педагогічного мовлення;

  • особливості педагогічного впливу на особистість, створення ситуацій успіху;

  • теорію самоуправління і шляхи професійного самовиховання.

В результаті вивчення навчальної дисципліни «Педагогічна майстерність» студент повинен вміти:

- раціонально планувати педагогічну діяльність, визначати її завдання, створювати для неї умови;

- реалізовувати можливості самоуправління, самовиховання (виробити вміння і навички управління власним психічним станом, мовою, оволодіти засобами вербального та невербального педагогічного впливу, оволодіти риторичними навичками, методами підготовки до виступу);

- застосувати методи науково-педагогічного дослідження;

- використовувати різноманітні методи, прийоми словесного впливу і невербального спілкування (жестикуляцію, міміку, поставу тощо);

- аналізувати конфлікти і вибирати ефективні шляхи їх розв ’язання.

Дисципліна «Педагогічна майстерність» на денному відділенні вивчається на 5 курсі в 10-ому семестрі, на заочному відділенні вивчається на 6 курсі в 11-ому семестрі й завершується заліком. Навчальним планом передбачено:

- лекцій – 16 годин (денне відділення.) / 6 години (заочне відділення);

- самостійної роботи студента – 38 годин (деннне. відділення) / 48 годин (заочне. відділення) ;

Загальна кількість годин – 54;

В умовах КМС навчальна дисципліна «Педагогічна майстерність» відповідає 1,5 заліковим кредитам.


  1. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ «ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ» ЗА ТЕМАМИ


Змістовий модуль 1. Теоретичні засади педагогічної майстерності
Тема 1.1 Поняття педагогічної майстерності

Витоки педагогічної майстерності. Структура, елементи педагогічної майстерності. Умови, шляхи формування і реалізації педагогічної майстерності. Критерії та рівні оволодіння педагогічною майстерністю.


Тема 1.2 Психолого-педагогічні вимоги до особистості педагога

Сутність, мета і завдання професійного самовиховання. Самовиховання як процес і діяльність (мотивація, засоби, методи виховання). Зміст професійного самовиховання. Самоінформація, самоорганізація, програмування та планування своєї діяльності. Стимулювання самовиховання, складання самохарактеристики і програми самовиховання. Педагогічна рефлексія.


Тема 1.3 Педагогічна техніка як основа педагогічної майстерності

Поняття педагогічної техніки. Педагогічна техніка як організація поведінки викладача. Внутрішня техніка: формування вмінь психотехніки, розвиток уяви, управління емоційним станом, контроль фізичного стану організму, виховання оптимізму і впевненості. Зовнішня техніка як культура професійно-педагогічного спілкування. Невербальні і вербальні засоби зовнішньої техніки. Педагогічний вплив (прийоми і ключові операції).



Тема 1. 4. Культура професійно-педагогічного спілкування

Поняття професійно-педагогічного спілкування, його особливості, функції, види. Структура педагогічного спілкування. Професійно-педагогічне спілкування як суб’єкт - суб’єктна взаємодія. Стилі педагогічного спілкування. Техніка спілкування.


Змістовий модуль 2. Прикладні аспекти педагогічної майстерності

Тема 2.1 Ораторська майстерність педагога

Риторичні навички та вміння викладача. Особливості підготовки до публічного виступу. Види підготовки. Встановлення контакту з аудиторією. Засоби підвищення ефективності взаємодії зі слухачами. Монолог як прихований діалог.

Значення зворотного зв’язку у спілкуванні. Використання мовних засобів у налагодженні зворотного зв’язку. Особливості візуального сканування. Поняття про активне слухання: прийоми та правила активного слухання.
Тема 2.2 Невербальна комунікація педагога

Поняття про невербальні засоби комунікації. Класифікація невербальних засобів комунікації педагога. Міжособистісний простір у спілкуванні. Пластична техніка (пантоміміка), емоційне забарвлення пластики, постави. Мімічна техніка. Мова жестів. Зовнішній вигляд педагога (стриманість, охайність, естетична виразність, доцільність в одязі).


Тема 2.3 Експертиза та передбачення педагогічних конфліктів.

Поняття про конфлікти у педагогічних ситуаціях. Типологія конфліктів, їх причини і шляхи вирішення. Анатомія, структура, динаміка педагогічних конфліктів. Поведінка педагога у конфліктних ситуаціях.


Тема 2.4 Шляхи вдосконалення професійно-педагогічної майстерності

Педагогічні інновації та інноваційні педагогічні технології: сутність і структура. Педагогічна технологія формування самостійно-дослідницької діяльності студентів. Навчально-методична діяльність у ВНЗ. Вивчення досвіду передових вчителів – шлях до педагогічної майстерності.


3. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ «ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ»
Змістовий модуль 1. Теоретичні засади педагогічної майстерності
Тема 1.1. Поняття педагогічної майстерності

Педагогічна майстерність викладача та ступені її розвитку. Провідні складові педагогічної майстерності: педагогічна спрямованість особистості вчителя, професійне знання, здібності до педагогічної діяльності, педагогічна техніка. Педагогічні здібності та уміння. Педагогічна техніка викладача. Самовдосконалення викладача.

Витоки педагогічної майстерності. Структура, елементи педагогічної майстерності. Умови, шляхи формування і реалізації педагогічної майстерності. Критерії та рівні оволодіння педагогічною майстерністю.

Педагогічна майстерність – це комплекс властивостей особистості, що забезпечують самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі. За І. Зязюном структуру до педагогічної майстерності складають наступні елементи:



  • педагогічну спрямованість особистості викладача (ціннісні орієнтації на себе, на засоби педагогічного впливу, на особистість вихованця і навчально-виховний колектив, на цілі педагогічної діяльності);

  • професійне знання (знання предмета, методики його викладання, теоретичні основи педагогіки і психології);

  • здібності до педагогічної діяльності (комунікативні – повага до людей, доброзичливість, товаристськість; перцептивні – професійна передбачуваність, емпатія, педагогічна інтуїція; динамічні – здатність до вольового впливу і логічного переконання; емоційно-почуттєві –здатність володіти собою і вибудовувати педагогічну дію на позитивних почуттях; оптимістичне прогнозування тощо;

- педагогічна техніка як форма організації поведінки викладача, що грунтується на двох групах умінь: 1) умінні володіти собою –поставою, мімікою, жестами, пантомімікою; керувати емоційними станами – знімати зайве психічне напруження, викликати стани творчого самопочуття; володіти технікою мови – дихання, голосоутворення, дикція, темп мовлення; 2) вміння співпрацювати з кожним учнем і всім класом в процесі вирішення педагогічних завдань – дидактичних, організаторських, контактної взаємодії, стимулювання діяльності вихованців тощо.

Умовою підвищення рівня педагогічної майстерності є цілеспрямоване, безперервне самовдосконалення. При цьому процеси самоосвіти, самовиховання викладачів мають бути певною мірою адміністративно організованими і контрольованими.

Процес самовдосконалення викладача умовно поділяють на чотири етапи:

- самоусвідомлення викладачами важливості педагогічної самоосвіти, самовиховання і прийняття рішення зайнятися професійним самовдосконаленням.



  • розробка програми професійного самовдосконалення та планування заходів щодо її реалізації.

  • безпосередня практична діяльність з реалізації поставлених завдань самовдосконалення.

  • самоконтроль та самокорекція.

За М.Фіцулою, педагогічна майстерність має певні рівні. Професіоналізм є першим ступенем педагогічної майстерності, що передбачає наявність знань про теоретичні основи педагогічної діяльності, її базові засади. Ним володіє випускник вищої школи, в навчальному плані спеціальності якого передбачені відповідні дисципліни.

Другий ступінь педагогічної майстерності пов’язаний з початком викладацької діяльності. В процесі викладацької діяльності інтенсивно і цілеспрямовано відбувається професійне зростання педагога. Ефективність цього процесу залежить від установки на самоосвіту і самовиховання, від наявності відповідної програми, оволодіння педагогічним досвідом досвідчених колег, систематичного підвищення кваліфікації (семінари, курси, науково-методичні конференції тощо).

Поступово рівень педагогічної діяльності викладача зростає, він оволодіває новими педагогічними технологіями, підвищується його психолого-педагогічна культура, розвиваються педагогічні здібності, якості і властивості, збагачується методичний арсенал. Другий ступінь, власне педагогічна майстерність, визначається постійним прагненням до творчості, до пошуку, нових педагогічних засобів, створенням власних прийомів і методик.

Найвищим рівнем педагогічної майстерності є педагогічне новаторство. Викладач-новатор вносить принципово нові ідеї у навчально-виховний процес, розробляє нові методичні системи, створює власні персонал-технології.



Тема 1.2 Психолого-педагогічні вимоги до особистості педагога

Сутність, мета і завдання професійного самовиховання. Самовиховання як процес і діяльність (мотивація, засоби, методи виховання). Зміст професійного самовиховання. Самоінформація, самоорганізація, програмування та планування своєї діяльності. Стимулювання самовиховання, складання самохарактеристики і програми самовиховання. Педагогічна рефлексія.

Усі особистісні якості педагога тісно взаємопов’язані і однаково важливі. Проте провідна роль належить світогляду і спрямованості особистості, мотивам, що визначають її поведінку і діяльність. Ідеться про соціально-моральну, професійно-педагогічну і пізнавальну спрямованість педагога.

Соціально-моральна спрямованість визначена ідейними переконаннями педагога, його соціальними потребами, моральними і ціннісними орієнтаціями, почуттям суспільного обов’язку і громадянської відповідальності. Професійно-педагогічна спрямованість виявляється як інтерес до професії, педагогічне покликання, педагогічні нахили. Інтерес до професії вчителя відображається у позитивному емоційному ставленні до дітей та їхніх батьків, прагненні оволодіти педагогічними знаннями і вміннями.
Підгрунття педагогічного покликання становить любов до дітей.
Педагогічні нахили виявляються як стійкі бажання і прагнення присвятити себе педагогічній діяльності. Якості особистості, що характеризують професійно-педагогічну спрямованість, формують авторитет учителя – визнання учнями його інтелектуальної, моральної сили і переваги. Авторитетний педагог повинен бути ерудованим, справедливим, толерантним, принциповим, людяним, з високим почуттям відповідальності. Не менш істотне значення мають його вміння гідно поводитися, бадьорість і життєрадісність, внутрішня зібраність, стриманість, привітність.

Пізнавальна спрямованість передбачає прагнення усвідомлювати перспективи науки, володіти культурою науково-педагогічного мислення.

Під професіоналізмом розуміється здатність продуктивно, грамотно розв’язувати соціальні, професійні та особистісні завдання.


Педагогічна культура є вищим виявом професіоналізму вчителя і охоплює такі компоненти: наукову ерудицію; загальну культуру; педагогічне мислення; педагогічну етику; культуру мовлення; культуру спілкування; духовне багатство; культуру професійного здоров’я; наукову організацію праці; прагнення до самовдосконалення шляхом самовиховання.

Самовиховання – різновид людської діяльності, важка робота над собою, ефективність якої залежить насамперед від цілеспрямованості людини, наявності у неї стійкої мотивації, позитивних установок, правильного вибору методів самовдосконалення, систематичності зусиль і постійного самоконтролю. Процес самовиховання передбачає наступну послідовність дій: вибір значущих цілей;постановка завдань самовиховання; планування діяльності і створення програми самовиховання; вибір методів і прийомів самовиховання; зіставлення досягнутих результатів з очікуваними; корекція програми самовиховання з урахуванням результатів самоконтролю і самооцінки.

Щоб визначити мету самовиховання важливо відповісти собі не лише на питання «Яким я хочу бути?», а й на питання «Для чого я хочу таким бути?». Щоб отримати бажаний результат і наблизити свій реальний образ до ідеалу, слід уміти керувати власним розвитком. Це означає насамперед уміння взяти на себе відповідальність за власне життя. Перекладаючи цю відповідальність на інших, людина потрапляє в залежність від них, і її розвиток сповільнюється.

Цілі самовиховання:

а) досягнення згоди із самим собою, прийняття себе, визнаня власних вад;

б) досягнення гармонії з найближчим оточенням шляхом зміни своє ставлення до нього, пошуку в усьому позитивних аспектів, розвитку вміння прощати і не бути рабом речей. Крім того, слід

в) усунення поганих звичок, розвиток навички контролювати власні емоції;

г) контроль власних потреб та керування ними, досягнення стану внутрішньої гармонії.

Завдання самовиховання полягає у розвитку спеціальних здібностей, необхідних для успішного оволодіння професією, досягнення високих результатів, а саме вдосконалення професійно значущих якостей особистості: розширення світогляду, збереження і зміцнення професійного здоров'я, підвищення рівня методичної підготовки, формування своєї духовної культури, педагогічного мислення, творчості тощо.

Програма професійного самовиховання. У процесі роботи над собою потрібні план-максимум. (на тривалий час) і план-мінімум (на день, тиждень, місяць, семестр). Обов’язковими пунктами програми самовиховання є самопізнання, самоосвіта, оволодіння культурою навчальної праці.

Вибір методів і прийомів самовиховання. Для реалізації програми самовиховання використовують такі методи: самоспостереження, самоаналіз, самотестування, порівняння себе з іншими людьми та ін.; самостимулювання; самопрограмування; методи і прийоми самовпливу (самонаказ, самоконтроль, самозаохочення, самопокарання, самозаборона, самозауваження, самопереконання, самопідбадьорення, самонавіювання, аутотренінг, самозвіт, ведення щоденника самовиховання тощо).

Особлива роль серед методів самовпливу належить методам управління своїм психічним станом, тобто методам саморегуляції –самонавіюванню, самопідбадьоренню, самопереконанню, само-змушуванню, самонаказу, самосхваленняю, самоконтролю, самозаохоченню, самопокаранню, самокритиці тощо.

Велике значення в процесі самовиховання педагога виграє рефлексія – форма теоретичної діяльності людини, що направлена на усвідомлення її власних дій і їх законів. Сучасна педагогічна наука презентує рефлексію як самоаналіз діяльності та її результатів.

Мета рефлексії – згадати й усвідомити цілі діяльності та процес її проведення (способи, проблеми, шляхи їх вирішення), порівняти й співвіднести отримані результати із запланованими та відкоригувати цілі й напрями наступної діяльності. Якщо людина не рефлексує, то вона перетворюється у функціонера, який виконує чужу волю, побажання, а це значить, що вона втрачає можливості й здібності до морального розвитку. Механізми розвитку рефлексії мають психологічну основу і педагогічну сутність, що створює реальну можливість впливу на розвиток самосвідомості. Процес розвитку самосвідомості особистості передбачає когнітивне відображення дійсності (самопізнання), емоційний компонент ставлення до дійсності (самоставлення) та вольовий компонент (саморегуляція).

Рівні педагогічної рефлексії


  • репродуктивний – педагог може викласти, представити послідовність своїх педагогічних дій на природній, життєвій мові. При цьому педагог не завжди оцінює актуальність і складність педагогічних проблем; вважає будь-яку педагогічну задачу такою, яку легко розв'язати; оцінює суб'єктивно (подобається - не подобається);

  • аналітичний – педагог вміє проаналізувати свою педагогічну діяльність відповідно до того алгоритму, який освоїв на даний момент. При цьому правильно використовує найбільш відомі категорії психолого-педагогічних наук, здійснює цілеспрямоване педагогічне спостереження, організує досвідну роботу; оцінює діяльність за її результатами.

  • прогностичний – педагог уміє самостійно вичленувати та сформулювати педагогічну проблему, адекватно оцінити її актуальність і складність; уміє вибрати методику аналізу педагогічного процесу з кількох відомих йому; використовує для аналізу педагогічної й навчальної діяльності загальнонаукові методи, наприклад, системний підхід. На основі проведеного аналізу намічає шляхи, методи та засоби педагогічного впливу. А застосування загальнонаукових методів дозволяє прогнозувати результати цього впливу з більшою чи меншою точністю.

  • філософсько-конструктивний – педагог визначає соціальні, загальнолюдські змісти своєї діяльності.

Форми та методи рефлексивної діяльності

Рефлексія може бути як індивідуальною так і колективною. Колективна й індивідуальна рефлексія мають свої особливості.



Індивідуальну рефлексію слід активізувати з метою вироблення навичок і вмінь керувати власною самосвідомістю. Це - самоаналіз, самосприймання, самопереконання, самонаказ, самоконтроль, самоподолання, самопокарання, самопізнання та ін. Яскравим прикладом індивідуальної педагогічної рефлексії є самоаналіз уроку та педагогічне портфоліо.

Розвиток колективної рефлексії сприяє аналізу здобутих результатів, труднощів й шляхів їх подолання, досягнення намічених цілей, участь кожного в спільній діяльності, осмислюють свої відчуття, порівнюють їх з відчуттями й міркуваннями колег. Рефлексія може здійснюватися в усній або письмовій формі.



Усна рефлексія має на своїй меті оприлюднення власної позиції, її співвідношення з думкою інших людей. Часто школярі говорять про те, що висловлення своїх думок у формі розповіді, діалогу або питань допомагає прояснити деякі значущі проблеми.

Але, більшість вчених-психологів і педагогів, в том числі відмічають, що більш важливою для розвитку особистості є письмова рефлексія.

Отже, рефлексивне самоусвідомлення у процесі здійснення професійної діяльності є одним із головних критеріїв зростання професіоналізму педагога. Аналіз власних дій, засобів, мети, завдання дозволяє усвідомити себе у діяльності, реалізуватися на творчому рівні її виконання (адже за такої умови «Я» особистості постає рушійною силою досягнення кінцевого результату діяльності), і, водночас, виступає передумовою ціннісного, відповідального ставлення до цього процесу.

Педагог, який вдало здійснює рефлексивну діяльність виявляється здатним до реалізації інновацій в педагогічній сфері. Найбільш цінними його якостями виявляються наступні:

- усвідомлення смислу і цілей освітньої діяльності у контексті актуальних педагогічних проблем сучасної школи;

- осмислена, зріла педагогічна позиція;

- уміння по-новому формулювати освітні цілі з предмета, певної методики, досягати і оптимально переосмислювати їх під час навчання;

- здатність вибудовувати цілісну освітню програму, яка враховувала б індивідуальний підхід до дітей, освітні стандарти, нові педагогічні орієнтири;

- здатність бачити індивідуальні здібності дітей і навчати відповідно до їх особливостей;

- уміння продуктивно, нестандартно організувати навчання й виховання, тобто забезпечити творення дітьми своїх результатів і, використовуючи інноваційні технології, стимулювати їх розвиток;

- володіння технологіями, формами і методами ін­новаційного навчання, яке передбачає уміння на основі особистого досвіду і мотивів вихованців бути співтвор­цем мети їх діяльності, зацікавленим і компетентним консультантом і помічником у співвіднесенні мети з ре­зультатом, використанні доступних форм реф­лексії та самооцінки;

- здатність бачити, адекватно оцінювати, стимулю­вати відкриття та форми культурного самовираження вихованців;

- уміння аналізувати зміни в освітній діяльності, розвитку особистісних якостей вихованців;

- здатність до особистісного творчого розвитку, рефлексивної діяльності, усвідомлення значущості, актуальності власних інноваційних пошуків і відкриттів.


  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка