Конспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2009



Сторінка9/11
Дата конвертації11.04.2016
Розмір0.59 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Ступінь розвинутості творчого потенціалу значною мірою визначається залученням особистості до конкретної діяльності, а інтенсивність його розвитку залежить від рівня пошуково-творчого наповнення її змісту. Особистість із розвинутим творчим потенціалом характеризується високим рівнем внутрішньої потреби в самореалізації і саморозвитку навіть за відсутності зовнішніх причин. Неповним спонукальним мотивом її самоздійснення, внутрішньою причиною є активне ставлення до навколишньої дійсності та самого себе.

Тенденція до самоактуалізації притаманна будь-якому живому організмові. Самоактуалізація – це прагнення живої істоти до зростання, розвитку, самостійності, самовираження, активізації всіх можливостей свого організму. К.Роджерс вважає, що прагнення до повної самореалізації є природженим у кожного з нас. Так само, як рослини розвиваються, щоб вирости здоровими, як насіння містить у собі прагнення стати деревом, так і людина схиляється до того, щоб набути цілісності та найбільш повно реалізувати себе [13].


А.Маслоу [11] наголошував, що творчість є найбільш універсальною характеристикою людей, яких він вивчав чи спостерігав. Описуючи її як невід’ємну властивість природи людини, вчений розглядав творчість як рису, що потенційно наявна у всіх людях від народження. Однак він також визначив, що більшість людей втрачають цю якість у результаті “окультурення”. На думку А.Маслоу, зважаючи на те, що здатність до творчості закладена в кожному з нас, вона не вимагає спеціальних талантів чи здібностей. Творчість – універсальна функція людини, що веде до всіх форм самовираження. Вчений у загальних рисах визначав поняття самоактуалізації як “повне застосування талантів, здібностей, потенцій тощо.”

Самоактуалізація – не стан, що захолов. Це діючий процес, при якому здібності індивіда застосовуються повністю, творчо. Звичайно, люди, які самоактуалізуються, дивляться на життя більш вільно. Вони не дуже емоційні й більш об’єктивні, вони не дозволяють надіям, страхам, а також спробам захистити своє “Я” зруйнувати ті уявлення, які вони винесли зі своїх спостережень. А.Маслоу виявив, що всі вони без винятку повністю віддають себе своїй роботі чи справі. У зростанні особистості важливі дві вимоги: присвячення себе чомусь більш високому, ніж власне “Я”, і успішне виконання сформульованого завдання. Креативність, безпосередність, сміливість, наполеглива праця, здатність уособитися, потреба в усамітненні, автономія, незалежність від культурних штампів та оточення, яка зберігає свіжість сприйняття, містичний досвід, почуття спільності з іншими, більш глибокі та взаємопроникаючі стосунки, демократичність, здатність розпізнавати мету й засоби, добре й погане, філософський, незлобний доброзичливий гумор – це основні характерні риси людей, які самоактуалізуються.

Самоактуалізовані особистості постійно захоплені якоюсь справою, і захоплені настільки, що відмінності між роботою та задоволенням для них зникають. Вони присвячують своє життя тому, що А.Маслоу називає вищі цінності (такі, як істина, краса, добро, досконалість, цілісність) або метапотреби. Він описує вісім способів, за якими індивіди самоактуалізуються, чи вісім типів поведінки, що призводять до самоактуалізації: концентрація, вибір зростання, самопізнання, чесність, судження, саморозвиток, вершинні переживання, відсутність захисту для власного “Я” [12]. Це не дуже чітке, не суворо логічне міркування, але воно становить кульмінацію поглядів ученого.


Список використаних джерел

  1. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. - Изд. 2-е. – М.: Просвещение, 1967.

  2. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теоретического и экспериментального психологического исследования. – М.: Педагогика, 1986.

  3. Дьяченко О.М. Воображение дошкольника. – М.: Знание, 1986.

  4. Костюк Г.С. Избранные психологические труды /под ред. Л.Н. Проколиенко; АПН СССР. – М.: Педагогика, 1988.

  5. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / за ред. Л.М. Проколієнко; упор. В.В. Андрієвська, Г.О. Балл, О.Г. Губко, О.В. Проскура. – К.: Радянська школа, 1989.

  6. Матюшкин А.М. Загадки одаренности: Проблемы практической диагностики. – М.: Школа - Пресс, 1993.

  7. Матюшкин А.М., Сиск Д.А. Одаренные и талантливые дети// Вопросы психологии. - 1988.

  8. Моляко В.А. Проблемы психологии творчества и разработка подхода к изучению одаренности // Вопросы психологии. - 1994.

  9. Моляко В.А., Кульчицкая Е.И., Литвинова Н.И. Психология детской одарённости. – К.: Знание, 1995.

  10. Научно-технический прогресс и творческий потенциал человека/ Л.В. Сохань, В.А. Тихонович, Р.А. Ануфриева и др.; АН УССР. Ин-т философии. – К.: Наук. думка, 1988.

  11. Lowry P., Maslow A.: An intellectual portrait. – Monterey, CA: Brooks/Cole. – 1973 b.

  12. Maslow A. Motivation and personality (2 nd ed.). – New York: Harper and Row. – 1970.

  13. Rogers C.R. On becoming a person: A therapist’s view of psychotherapy. – Boston: Houghton Mifflin. – 1961.

Лекція 4

ПСИХОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ТВОРЧОСТІ

Загальна природа творчого процесу. Механізми творчості. Роль інсайту в творчій діяльності. Структура творчого процесу. Стадії творчого процесу.

Різні дослідники роблять акцент на різних складових процесу креативності, або виділяють як пріоритетну одну складову, або будують складну систему взаємодіючих процесів.


Сучасні вітчизняні філософи, психологи досліджують окремі аспекти цієї проблеми. Наприклад, П.К.Енгельмейєр [5] розглядав у рамках своєї “теорії трьохакту" такі стадії, як бажання (інтуїція, виникнення задуму), знання (розмірковування, розроблення схеми або плану), вміння (конструктивне виконання винаходу); Ф.Ю.Левінсон-Лесінг [2] виділяв етапи накопичення даних шляхом спостереження та експериментів, тобто підготовки ґрунту для творчості, виникнення ідеї в процесі фантазування, перевірки й розвитку. Зазначимо, що ці та інші аспекти творчого процесу та етапи продуктивного мислення пізніше стали предметом дослідження багатьох вітчизняних і зарубіжних психологів, таких як С.М.Берштейн, Д.Б.Богояв­ленська, В.С.Біб­лер, А.В.Брушлінський, Л.С.Вигот­сякий, Дж.Гіл­форд, Б.М.Кед­ров, О.М.Леонтьєв, О.М.Матюш­кін, В.О.Моля­ко, Я.О.Поно­ма­рьов, В.Н.Пуш­кін, С.Л.Рубін­штейн, І.М.Семе­нов, О.К.Тихо­ми­ров, П.М.Якобсон та багато інших .

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка