Конспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2009



Сторінка4/11
Дата конвертації11.04.2016
Розмір0.59 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

У зв'язку з цим останнім часом у психології поширюється системний підхід до вивчення творчості. Прикладом цього є системно-психологічний підхід І.М.Семенова [3] до вивчення пробле­ми організації продуктивного мислення. Вихідним положенням вчений вважає внесення до структури продуктивного (творчого) мислення особистісного аспекту, який задає цілісність мислительному процесу (через його осмислення та усвідомлення) і виводиться з тих позицій власного "Я", що суб'єкт займає щодо розумо­вого змісту та пошукового руху. Особистість в цілому є суб'єктом усвідомлення з цієї точки зору, а дії, що виконуються, та їх пред­метний зміст – безпосереднім об'єктом. Тому творче мислення відбувається на таких рівнях, як операціональний, предметний, рефлексивний та особистісний. Вони утво­рюють систему складових компонентів пізнавальної діяльності. А пошук людиною вирішення творчого завдання є рухом її думки за ієрархічно підпорядкованими рівнями. Верхівку цієї ієрархії утворюють особистісний і рефлексивний рівні, а основу – предметний та операціональний. У процесі мислення вони функціонують як динамічна система взаємодіючих підрівнів.

Вітчизняні психологи А.Б.Коваленко, О.І.Кульчицька, Н.І.Литвинова, В.О.Моляко, М.О.Холодна, В.С.Юркевич та інші вивчали складний діалектичний характер переплетіння процесуального й особистісного у творчості, вони брали за основу існування психічної системи регулювання творчої поведінки, мислення, розумової діяльності. Ця система багаторівнева, багатокомпонентна й розгалужена, у ній є певний центр "особистісної активності", що становить багатознакову закодовану інформацію про набір основних дій та прийомів їх групування у разі зіткнення суб'єкта з незнайомими ситуаціями або невідомими елементами в знайомих ситуаціях.

Список використаних джерел


  1. Бине А. Измерение умственных способностей / подгот. В.А. Луков; пер. с фр. М. Владимирского. – СПб.: Союз,1998.

  2. Давыдов В.В. Деятельный подход в психологии: проблемы и перспективы: сб. науч. тр. / НИИ общей и пед. психологии. – М., 1990.

  3. Исследование проблем психологии творчества / отв. ред. Я.А. Пономарев. – М.: Наука, 1983.

  4. Матюшкин А.М. Загадки одаренности: Проблемы практической диагностики. – М.: Школа - Пресс, 1993.

  5. Торшина К.А. Современные исследования проблемы креативности в зарубежной психологии // Вопросы психологии. – 1998.

  6. Штерн В. Умственная одарённость: Психологические методы испытания умственной одарённости в их применении к детям школьного возраста / авториз. пер. с нем. А.П. Болтунова. – СПб.: Союз, 1997.

  7. Wehner L., Csikszentmihalyi M., Magyari-Beck I. Current approaches used in studying creativity … // Creativity Research Journal, 1991. – V. 4 (3).

Лекція 2

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ЇЇ СТРУКТУРИ


Поняття «творча особистість». Креативність і креативна особистість. Модель Гілфорда та теорія «інтелектуального порога»Торренса. Психологічні особливості творчої особистості.

Найголовнішою проблемою під час вивчення творчості є проблема носія творчого початку – особистості, яка творить.


Психологічні дані свідчать про те, що творча особистість за складом і характером притаманних їй психічних якостей є дуже складним для вивчення утворенням. Дослідники характеризують творчу особистість, перелічуючи різні якості, кількість яких дуже велика.

Д.Б.Богоявленська [2] визначає творчу особистість через її інтелектуальну ініціативність; при цьому вона розрізняє поняття інтелекту й творчих здібностей, які вважає похідними від особистісної активності. В.І.Загвязинський розглядає творчу особистість через її ставлення до навчально-пізнавальних завдань; Н.В.Кузьміна — через зв’язок творчої особистості із самовдосконаленням професійної діяльності; Д.Клейн, В.Колвейт, Г.Нойнер визначають творчу особистість через творчі процеси мислення та діяльності; А Маслоу , К. Роджерс визначають творчий розвиток особистості через її здатність до самореалізації; П.Ф.Кравчук визначає творчу особистість через її творчий потенціал тощо. Розглядаючи особистість та її діяльність як внутрішньо пов’язані та спираючись на твердження, що спеціальна організація провідного типу діяльності є умовою впливу на особистість, на формування в неї в процесі такої діяльності необхідної ієрархії потреб і мотивів, а також на те, що індивідуальні властивості людини зумовлені суспільними відносинами, опосередкованими через її внутрішній світ, Н.В.Киричук визначає творчу особистість через її інтелектуальну активність, творче мислення та творчий потенціал .

А.Н.Лук [5] виділяє у творчій особистості такі характерні якості: готовність до ризику, імпульсивність, незалежність суджень, нерівномірність успіхів під час вивчення різних навчальних предметів, почуття гумору, самобутність, пізнавальну скрупульозність, неприймання на віру, критичний погляд на такі речі, які вважають “священними”, сміливість уявлення та мислення. Такий погляд на творчу особистість поділяє П.А.Нечаєв, який вважає, що творчі особистості відрізняються від нетворчих будовою особистості. Н.Т.Петрович наводить вихідні якості творчої особистості, такі як знання, здатність до самоосвіти, пам’ять, допитливість, фізичне здоров’я. За допомогою цих параметрів дається навіть аналітична формула творчих досягнень особистості.

Деякі дослідники не дають прямого визначення творчої особистості, а розглядають специфічні її риси (інтелектуальні, характерологічні, особливості мотиваційної сфери тощо) і визначають творчу особистість як таку, якій ці якості тією чи іншою мірою притаманні.

Аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури, її осмислення дозволяють запропонувати такий підхід до визначення творчої особистості. На основі ретельних досліджень психологів правомірно розрізняти поняття “креативна особистість” і “творча особистість”. Під “креативною” розуміють таку особистість, яка має внутрішні передумови (особистісні утворення, специфіка когнітивної сфери, нейрофізіологічні задатки), що забезпечують її творчу активність, тобто не стимульовану ззовні пошукову та перетворювальну діяльність. Таким чином, детермінантою творчої активності особистості є її креативність. Але творча активність не завжди є продуктивною. Продуктивну творчу активність називають творчою діяльністю, тобто таким творчим процесом, внаслідок якого виникає нове досягнення, яке може мати як об’єктивну, так і суб’єктивну новизну та оригінальність. На основі цього можна дати визначення творчої особистості як креативної особистості, яка внаслідок впливу зовнішніх факторів набула необхідних для актуалізації творчого потенціалу людини додаткових мотивів, особистісних утворень, здібностей, що сприяють досягненню творчих результатів в одному чи кількох видах творчої діяльності. Так, наприклад, працелюбність не обов’язково притаманна креативній особистості, але для результативної творчої активності вона має першорядне значення. Щодо терміна “креативні риси”, який часто вживається дослідниками, то його слід застосовувати лише тоді, коли говориться власне про креативну особистість, тобто про характеристику внутрішніх передумов для творчості .

Поняття креативності. Креативність – властивість особистості, що виявляється в тенденції до вирішення проблем по-новому, суб’єктивно чи об’єктивно, новими засобами, семантичними “стрибками”, новими конфігураціями дій або методів та ін. Емпірично креативність виявляється як головна компонента системи тестових і експертних оцінок творчого потенціалу, певним чином пов’язана з іншими властивостями особистості [8]. Це дозволяє її вважати одним із системотвірних факторів структури особистості, який впливає на рівень розвитку особистості та її самореалізації в майбутньому та обумовлює його.

Зрозуміти природу креативності без розуміння сутності творчості неможливо. В зарубіжній психології існує безліч підходів до визначення поняття креативності (більше 60) і їх кількість постійно збільшується. Існуючі визначення були проаналізовані й розділені на 6 типів:



  • гештальтистські (опис креативного процесу як руйнування існуючого гештальту для побудови кращого);

  • інноваційні (оцінюють креативність за новизною кінцевого продукту);

  • естетичні чи експресивні (спираються на самовираження творця);

  • психоаналітичні чи динамічні (описують креативність у термінах взаємовідносин “воно”, “я”, “зверх-я”);

  • проблемні (визначають креативність через ряд процесів вирішення задач, до цього розгляду було віднесено й визначення Дж.Гілфорда: "Креативність – це процес дивергентного мислення");

  • до шостого типу ввійшли визначення, що не потрапили до перелічених вище, - різні [10].

Для активізації креативності необхідно створення особливого психічного стану особистості (емоційної, інтелектуальної, фізичної сфери), який сприяє творчому процесу.

Робоче визначення поняття “творчий стан” передбачає одночасну активованість системи характеристик:



  • ставлення до творчої проблеми як до виклику;

  • установка на творчість;

  • креативність як риси особистості;

  • система предметних знань і навичок у межах творчої проблеми;

  • емоційний стан радості та піднесення;

  • пульсування уваги на зовні (на об’єктивне) і в середину (на суб’єктивне);

  • загальмованість рис особистості, які блокують творчість;

  • чітке уявлення про мету творчої діяльності;

  • загальна енергетизованість;

  • тимчасове припинення дії стереотипів;

  • швидка зміна погляду на проблему;

  • інтенсивне бажання вирішити творчу задачу;

  • не втомлене, тонізоване тіло;

  • стан тимчасового розслаблення;

  • достатньо довга концентрація на проблемі;

  • коливання емоційного стану;

  • переформулювання творчої проблеми мовою образів, слів, почуттів, рухів;

  • уважність і чутливість до будь-яких асоціацій;

  • розвинутий інтелект;

  • вміння спрямовувати та утримувати увагу на окремих компонентах проблеми;

  • вербальна гнучкість;

  • використання випадкових подій та ін. [1].

У процесі тривалого дослідження креативності П.Торренс зібрав різні її визначення, метафорично описуючи сутність творчості.

Спочатку Дж.Гілфорд, потім П.Торренс описують креативність у термінах мислення, розуміючи творче мислення “як процес відчуття труднощів, проблем, прогалин в інформації, елементів, яких не вистачає, перекосів у чомусь, побудови здогадок і формування гіпотез, що стосується цих недоліків, оцінки й тестування цих загадок і гіпотез, можливості їх перегляду, перевірки та узагальнення результатів” [13].

Ф.Баррон вважає центральним процес уявлення й символізації, що служить критерієм креативності. Він вводить визначення креативності як "внутрішнього процесу, що спонтанно продовжу­ється в дії”[12], стверджуючи, що відсутність продукту не говорить про відсутність креативності.

С.Медник [4] стверджує, що основою креативності є здат­ність виходити за межі стереотипних асоціацій, працювати із широким семантичним полем .

Так, Ф.Баррон і Д.Харрингтон [11], узагальнивши дослідження з креативності в 70-80-і роки, зробили підсумок того, що відомо про креативність:



  • Креативність – це здатність адаптивно реагувати на необхід­ність у нових підходах і нових продуктах. Ця здібність дозво­ляє усвідомити нове в бутті, хоча сам процес може носити як свідомий, так і підсвідомий характер.

  • Створення нового творчого продукту здебільшого залежить від особистості творця й сили внутрішньої мотивації.

  • Специфічними властивостями креативного процесу, продукту й особистості є їх оригінальність, статичність, валідність, адекватність завдання, і ще одна властивість – придатність – естетичною, економічною, оптимальною формою, правильною та оригінальною на даний момент.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка