Конспект лекцій передмова



Сторінка1/7
Дата конвертації24.04.2016
Розмір2.02 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7
МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

 

ПЕРЕДМОВА

Соціально-економічні трансформації в Україні супроводжується дедалі більшим залученням нашої країни до існуючої системи світоторговельних зв’язків. ХХІ століття відкриває сприятливі перспективи щодо посилення ефективності зовнішньоторговельної діяльності України за рахунок оптимального використання переваг світо господарського та міжнародного поділу праці. Водночас залишаються складні проблеми інтегрування суб’єктів господарювання у світовий ринок, це обумовлює необхідність формування цілісної стратегії  розвитку світоторговельних відносин, що неможливо без детального аналізу усіх сфер економіки, зокрема міжнародної торгівлі. 

Сфера міжнародної торгівлі завжди  цікавила економістів різних країн  світу у зв’язку з тим, що вона займає особливе місце у загальній системі світогосподарських зв’язків і опосередковує майже усі види міжнародного співробітництва. Протягом століть економічні погляди щодо цілей і механізмів здійснення міжнародної торгівлі змінювалися. Це визначено особливостями розвитку економіки і конкретними задачами, які ставили перед собою держава й суб’єкти господарювання на певних історичних відрізках часу. Питання розвитку й функціонування міжнародної  торгівлі досліджували відомі західні вчені – А.Сміт, Д.Рикардо, Ф.Еджуорт, В.Леонтьєв,  Б.Олін,  Е.Хекшер,  Д.Хьюм,  Г.Хеберлер та інші.

У сучасній економічній науці проблеми міжнародної торгівлі представлені  вітчизняними  вченими – Е.Авдокушиним, І.Бураковським, Л.Дмитриченко, Т.Костюк, А.Кредісовим, Ю.Макогоном,   Є.Савельєвим,  С.Сутиріним, В.Фомічьовим, Т. Циганковою та іншими.

Розгляд комплексу питань щодо функціонування та розвитку сучасної системи міжнародної торгівлі з урахуванням специфіки країн з транзитивною економікою, насамперед, України, зумовлює структуру конспекту лекцій, який розроблено відповідно до навчальної програми підготовки фахівців зі спеціальності «Міжнародна економіка» та укладений за модульним принципом і містить: модульно-структурований зміст та лекційний матеріал.

 

ВСТУП

Навчальна дисципліна “Міжнародна торгівля” є складовою підготовки фахівців до практичної діяльності з міжнародної економіки і спирається на набуті знання під час вивчення дисциплін “Міжнародна економіка”, “Міжнародна економічна діяльність”, “Митне регулювання зовнішніх зв’язків”, “Транснаціональні корпорації”, “Міжнародні ринки” та інших фундаментальних та професійно-орієнтованих дисциплін, в яких мають місце продовження більш глибоке вивчення окремих проблем міжнародної економіки. 



Метою навчальної дисципліни “Міжнародна торгівля” є формування у студентів розуміння закономірностей, логіки та механізмів міжнародної торгівлі, отримання знань і практичних навичок щодо сучасних форм організації та методів міжнародного обміну товарами й послугами, а також укладання міжнародних комерційних контрактів.

Предметом навчальної дисципліни є обґрунтування механізму організації, регулювання, планування та ефективного управління системою взаємовідносин мікро - та макроекономічного рівня, опосередкованих зовнішньоторговельною діяльністю країн.

Об’єктом навчальної дисципліни є дослідження світових зовнішньоторговельних процесів та взаємовідносин між суб’єктами господарювання різних країн, що виникають у процесі їх функціонування на зовнішньому ринку.

Головні задачі навчальної дисципліни “Міжнародна торгівля” полягають у:

- вивченні та розумінні сутності й особливостей міжнародної торгівлі, форм, методів та функціональному її забезпеченню та практичному застосуванню під час укладання зовнішньоторговельних контрактів;

- оволодінні принципів та інструментів функціонування, розвитку та регулювання сучасної системи міжнародної торгівлі з урахуванням специфіки країн з транзитивною економікою, насамперед України. 

МОДУЛЬ № 1 „ОРГАНІЗАЦІЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ”

 

Тема 1. СУТНІСТЬ, ЕТАПИ ТА ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ



1.1. Визначення сутності міжнародної торгівлі

Міжнародна торгівля являє собою найбільш розвинену форму міжнародних економічних відносин і за своїми розмірами і функціями займає особливе місце в досить складній системі світогосподарських зв'язків та опосередковує практично усі види міжнародного співробітництва. За оцінками міжнародних експертів міжнародна торгівля становить на сьогодні 80 % усіх міжнародних економічних відносин.



Міжнародна торгівля - історично перша форма міжнародних економічних зв'язків, що являє собою обмін товарами послугами між державно оформленими національними господарствами, тобто між державами.

Для національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі.



Зовнішня торгівля - це торгівля однієї країни з іншими, яка складається з оплачуваного вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів і послуг.

Для будь-якої країни роль зовнішньої торгівлі важко переоцінити. По визначенню Дж. Сакса, "...економічний успіх будь-якої країни світу ґрунтується на зовнішній торгівлі. Ще жодній країні не вдалося створити здорову економіку, ізолювавшись від світової економічної системи". Слід відмітити, що зовнішня торгівля протягом усієї історії людства, значною мірою впливала на господарське життя та економічний розвиток суспільства, а саме:

- надавала можливість розширювати кругозір не тільки окремих людей, але й цілих націй;

- сприяла розвитку товарообміну та процесу формування фінансово-грошової системи;

- сприяла збагаченню країн різними товарами;

- під її впливом сформувалася така професія, як торговець, що передбачає наявність спеціальних знань та навичок.

Для України зовнішня торгівля – це не тільки валютні надходження до бюджету, але й можливість зарекомендувати себе на зовнішній арені, а також визначитись з напрямками інтеграції, бо дотепер зовнішня торгівля, як одна із сфер зовнішньоекономічної діяльності, є основою інтеграції у світове товариство.

В процесі здійснення торгівлі на зовнішній арені фігурують різні економічні суб’єкти, до яких можна віднести:

- окремі країни світу;

- транснаціональні корпорації та багатонаціональні компанії;

- регіональні інтеграційні угрупування.

Згідно Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності можуть бути:



- фізичні  особи  - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства,  які  мають  цивільну  правоздатність  і дієздатність згідно  з  законами України і постійно проживають на території України;

- юридичні особи, які зареєстровані в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торгові доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та ін.), у тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких повністю перебуває у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким чинними цивільно-правовими законами не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності (філії, відділення тощо), які не є юридичними особами, але мають постійне місцезнаходження на території України;

- спільні підприємства з участю українських та іноземних суб'єктів господарської діяльності, які мають відповідну реєстрацію та мають постійне місцезнаходження на території України;

- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Таким чином, міжнародна торгівля відіграє дуже важливу роль в економіці будь-якої країни. За визначенням сучасних економістів, вона відображає цілісний процес інтернаціоналізації господарського життя, зближує народи і континенти, сприяє розвитку дружніх відносин між ними.

Міжнародна торгівля сприяє:

-               одержанню твердої валюти;

-               створенню нових робочих місць;

-               додатковим надходженням до скарбниці держави;

-               поліпшенню якості продукції та послуг;

-               підвищенню конкурентоспроможності на світовому ринку;

-               підвищенню іміджу країни тощо.

 

1.2. Еволюція концепцій розвитку міжнародної торгівлі

Економічні відносини між купцями різних країн світу простежуються впродовж усієї зафіксованої історії людства. Стародавні цивілізації Греції, Єгипту вже торгували продуктами харчування. Відомі факти про існування торговельного договору між Єгиптом та Вавілоном, який було укладено за 2,5 тис. років до н.е. У 1000 році до н. е. європейці обмінювались папером, воском з індусами Індії. Ці торгові операції були невеликими за обсягами і проводились у драматичних умовах воєн, пограбувань, піратства.

Перший відомий міжнародний договір у Київській Русі було укладено в 907 р. між київським князем Олегом та візантійськими імператорами Леоном і Олександром. Умови цього договору передбачали безмитну торгівлю купців Київської Русі в Царгороді.

У середні віки в Європі зовнішня торгівля здійснювалась переважно у формі обміну товарами (бартеру), який фахівці розглядають як зустрічну торгівлю.

Після 1-ї Індустріальної революції серійне виробництво змусило збільшити (зробити інтенсивнішими) продажі. Значення зовнішньої торгівлі значно зросло. Фахівці вважають, що світове господарство остаточно сформувалося наприкінці XIX ст., завдяки розвитку світового ринку, транспорту та машинної промисловості. Цей період характеризується як розквіт міжнародної торгівлі. На жаль, він тривав лише до Першої світової війни. Економічна криза 20 - 30 років XX ст., Друга світова війна звели торгівлю практично нанівець. І лише у повоєнний час вона знову розпочала набирати силу. Ця тенденція продовжується і сьогодні.

Активний розвиток світової торгівлі призвів до необхідності створення системи регулювання міжнародних економічних відносин. Після Другої світової війни набули поширення багатосторонні договори і угоди, однією з яких є Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГААТ), що була підписана в Женеві у жовтні 1947 р. і набула чинності з січня 1948 р. 1 січня 1995 р. створено універсальну Світову організацію торгівлі (СОТ).

Основою зовнішньоторговельних політик держав завжди були концепції міжнародної торгівлі як спроби теоретичного осмислення та пояснення причин міжнародного товарного обміну, його динаміки, структури, ефективності та перспектив розвитку.

Основні теорії міжнародної торгівлі:

меркантилізму (раннього та пізнього) (Ж.Боден, В.Стаффорд, Г.Скаруффі, Д.Малейнс, Ж.Кольбер, Т.Ман та ін.) – добробут держави ототожнюється з накопиченням дорогоцінних металів шляхом здійснення політики обмеження імпорту і розширення експорту за допомогою втручання держави;

переваг (абсолютних чи порівняльних) (Д.Хьюм, А.Сміт, Д.Рікардо, С.Міль та ін.) – найбільший прибуток отримують країни, які беруть участь у міжнародному поділі праці на основі абсолютних чи відносних витрат виробництва за умови втручання держави в економіку;

кейнсіанство (Лж.Кейнс та ін.) – розглядають формування сукупного попиту під дією багатьох чинників з жорстким втручанням держави в економіку;

монетаризм (М.Фрідман, А.Шварц та ін.) – віддають перевагу ліберальним методам управління через фінансово-кредитні, цінові, грошові важелі; супротивники жорсткого регулювання як у зовнішньоекономічній сфері, так і загалом в економіці;

теорія Хекшера-Оліна (Е.Хекшер, Б.Олін, П.Самуельсон та ін.) – оновлена теорія переваг, відповідно до якої міжнародна торгівля замінює переміщення чинників виробництва між країнами;

теорія життєвого циклу продукту (М.Познер, Г.Хуфбаужр, Л.Уеллс та ін.) – визначають переваги країни у міжнародній торгівлі в залежності від стану наукомістких галузей; є носіями ідеї переважного експорту капіталу, міжнародну передачу технологій, розширення діяльності транснаціональних корпорацій;

- теорія міжнародного руху капіталу (Р.Кевіс, Р.Кенен, А.Юасей, Дж.Хікс та ін.)  - вважають іноземний капітал ресурсом, необхідним для прискорення економічного розвитку країн;

- критичний напрям досліджень міжнародного поділу праці (Г.Зінгер, Р.Пребиш, Ф.Перру, С.Фуртадо та ін.) – аналізують міжнародну торгівлю з урахуванням соціального аспекту; керуються у своїх дослідженнях посилом, що порушена у торгівлі рівновага автоматично не поновлюється, а, навпаки, породжує сили, що посилюють дисбаланс.

Фахівці з Історії світової економіки пропонують різні критерії періодизації розвитку міжнародної торгівлі: за етапами розвитку науково-технічного прогресу (за змінами у виробничих силах); за етапами вдосконалення транспортної системи (як транспортних засобів, так і доріг); за пріоритетними напрямами у зовнішньоторговельних політиках країн (лібералізація чи протекціонізм). Але між усіма переліченими етапами існує пряма залежність та на думку дослідників поширенішою є періодизація розвитку світових процесів за основними подіями в світі.

Етапи розвитку міжнародної торгівлі (табл. 1.1):

1 - початковий (з XVIII ст. до першої половини XIX ст.);

2 - друга половина XIX ст. - початок Першої світової війни (1914 р.);

3- період між двома світовими війнами (1914-1939 рр.);

4 - повоєнний (50-60-ті роки);

5 - сучасний (з початку 70-х років).

У першому етапі зазначається термін фритредерства (від англ. - вільна торгівля) - свободи торгівлі та невтручання держави у підприємницьку діяльність, основним прихильником якої була Великобританія. Одним з найпопулярніших інструментів політики фритредерства було зниження мита на товари у взаємній торгівлі, що сприяло збільшенню вивезення англійських товарів за кордон.

Таблиця 1.1

Характеристика етапів розвитку міжнародної торгівлі


Чинники зовнішнього середовища

Особливості торговельних процесів

Регулювання

1 етап

  промислові революції;

  залучення нових регіонів Земної кулі до міжнародного товарообміну;

  прогрес у розвитку транспортної мережі світу;

  революція в засобах зв'язку



  вивіз товарів;

  лідерство Англії на світовому ринку;

    випередження темпів зростання світового товарообігу порівняно з ростом промислового виробництва


  перевага політики протекціонізму;

  зародження політики фрітрейдерства



2 етап

  НТП у виробництві товарів;

  розвиток транспортних шляхів і поліпшення якісних характеристик транспортних засобів;

  розвиток монополістичного виробництва


  вивезення капіталу;

  швидке зростання товарообігу;

  зміна співвідношення сил на світовому ринку (зменшення впливу Великобританії та Франції);

  концентрація торговельних зв'язків між найбільш розвинутими країнами



  посилення протекціоністських тенденцій;

  перехід від захисного до наступального протекціонізму



3 етап

  наслідки Першої світової війни (економічні та політичні);

  економічні кризи (1920 — 1921 рр., 1929— 1933рр.);

    початок формування двох світових систем господарства


  тривале та глибоке порушення торговельних зв'язків;

  різкі коливання обсягів товарообігу;

  переважно сировинна структура експорту та імпорту


  посилення митного протекціонізму;

  крах міжнародної валютної системи та виникнення валютних блоків



4 етап

  посилення диференціації двох світових систем господарства;

  розпад світової колоніальної системи;

  формування регіональних інтеграційних угруповань;

  поява глобальних міжнародних

організацій


  збільшення темпів росту світового товарообігу;

  зрушення в товарній структурі експорту;

  послаблення позицій країн, що розвиваються;

посилення позицій Японії, ФРН, Італії, Канади; зменшення питомої ваги США, Великобританії та Франції в світовому експорті



  перехід до політики лібералізації зовнішньоторговельних зв'язків;

  реалізація   комплексу митно-тарифних заходів під егідою ГАТТ

 


5 етап

  посилення міжнародної конкуренції;

  зміцнення існуючих і поява нових інтеграційних угруповань;

 

 


  різке збільшення обсягів торгівлі;

  підвищення ролі зовнішньої торгівлі в економічному розвитку країн;

  значні коливання рівня світових цін;


  перехід від тарифного до нетарифного регулювання;

  неопротекціонізм;

  стимулювання експортного виробництва;

 


                    індустріалізація більшості країн, що розвиваються;

                    проблема заборгованості країн, що розвиваються;

  розпад світової соціалістичної системи господарства


                    зрушення в товарній структурі експорту (послуги, промислові товари);

                    поширення усталених і довгострокових відносин;

                    збільшення частки внутрішньофірмових поставок у світовій торгівлі;

                    підвищення ролі країн, що розвиваються;

                    посилення конкуренції між країнами Тріади (США, Японія, країни ЄС);

    активізація зустрічної торгівлі



  поява тенденції до створення замкнутих економічних блоків













 

1.3. Показники розвитку міжнародної торгівлі

Сукупність показників розвитку міжнародної торгівлі можна поділити на сім груп: об'ємні (абсолютні) показники, результуючі, структурні, інтенсивності, ефективності, динаміки і зіставлення (рис.1.1).

Розглянемо кожну групу показників окремо.

1. Об'ємні (абсолютні) показники

1.1. Експорт (від лат. exportare - ввозити) – це вивезення товарів, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в тому числі виключних прав на них, з митної території країни за кордон без зобов'язання їх зворотного ввезення.

Обсяги вивезення товарів, послуг, результатів інтелектуальної діяльності характеризує показник «експорт», який розраховується у вартісних одиницях за певний період, як правило, рік. Експорт може вимірюватися і натуральними одиницями, коли йдеться про однорідні, порівнянні товари (вугілля, нафта, газ та ін.)



1.2. Імпорт (від лат. importare - ввозити) – це ввезення товарів, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в тому числі виключних прав на них, на митну територію країни з-за кордону без зобов'язання про зворотній вивіз. який розраховується у вартісних одиницях за певний період, як правило, рік.

Обсяги ввезення товарів, послуг, результатів інтелектуальної діяльності характеризує показник «імпорт» та розраховується у вартісних одиницях за певний період часу, найчастіше за рік. Обсяги імпорту однорідних, порівнянних товарів можуть розраховуватися у кількісних одиницях (цукор, пшениця, цемент).

Згідно з торговельною традицією, країною експорту вважається країна призначення товару, а країною імпорту - країна походження товару.

Країною походження може бути:

-  країна виробництва;

-  країна відвантаження;

-  країна продажу.

Країною призначення експортних товарів може бути:

-  країна споживання;

-  країна поставки;

-  країна купівлі.

Кожна країна має фізичну територію, розмір якої та кордони фіксуються у відповідних міжнародних документах, а також митну територію, на якій контроль за ввезенням товарів здійснює єдина державна митна установа.

Випадки незбігу митної території з територією країни:

- в разі утворення між двома або більше країнами митного союзу (зони), тобто міждержавного формування, в межах якого значно знижені тарифи на пересування товарів та встановлено спільний митний тариф, що забезпечує однакові для всіх членів утвореної зони умови прийому товарів з інших держав;

- за існування в країні вільних зон;

- у випадках, коли встановлення митного контролю на прикордонній території є неможливим або незручним з географічних причин.



Рис. 1.1. Система показників розвитку міжнародної торгівлі

 

Уряд кожної країни встановлює кордони митної території, а також вирішує питання щодо виділення з неї вільних зон, які не підлягають митному контролю.



Митний контроль - це процес здійснення митними органами необхідних дій, спрямованих на дотримання учасниками зовнішньоторговельної діяльності встановлених законів і правил, які регулюють порядок ввозу, вивозу чи транзиту вантажів, транспортних засобів, валюти та валютних цінностей.

Вільною зоною вважається будь-яка спеціальна зона (морський порт, аеропорт, склад), теоретично винесена за межі митної території держави.

1.3. Зовнішньоторговельний обіг (ЗТО) - це сума вартості експорту та імпорту країни, або груп країн за певний період часу: рік, квартал, місяць. Зовнішньоторговельний обіг показує загальні обсяги зовнішньоторговельної діяльності, тобто як експорту, так і імпорту разом:

ЗТО = Е + І,

де Е - обсяг експорту (у вартісних одиницях); І - обсяг імпорту (у вартісних одиницях).

Світовий товарообіг - сума вартості експорту та імпорту всіх країн світу (вартість усіх товарів, що перетинають державні кордони).

1.4. Генеральна (загальна) торгівля (ГТ) – прийняте в міжнародній статистиці позначення зовнішньоторговельного обігу з урахуванням вартості транзитних товарів; показує загальне зовнішньоторговельне «навантаження» на країну, включаючи обсяги ввозу, вивозу та транзиту товарів:

ГТ=Е + І + Т

де Е - вартість експорту; І - вартість імпорту; Т - вартість транзитних товарів, перевезених територією країни.

В міжнародній торгівлі транзит умовно поділяють на два види: прямий та опосередкований.



Прямий транзит - це провезення товарів однієї країни до іншої через територію третьої без складування. Товари прямого транзиту в підсумки зовнішньої торгівлі не включаються, але обліковуються:

- за видами транспортних засобів;

- за кількістю перевезеного вантажу;

- за країнами відправлення та призначення.



Опосередкований транзит - це  провезення товарів однієї країни до іншої через територію третьої з розміщенням їх на митних складах. Він враховується як реекспорт та включається в загальний імпорт та експорт.

1.5. Спеціальна торгівля - експорт та імпорт обумовлені існуванням двох систем обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі:

- спеціальної системи обліку для деяких видів товарів;

- загальної системи, що застосовується до всіх товарів.

Спеціальний експорт включає:

- національний експорт;

- вивіз товарів після переробки під митним контролем;

- націоналізовані товари.

Спеціальний імпорт включає:

- товари, ввезені для внутрішнього споживання чи переробки;

- товари, ввезені для переробки під митним контролем;

- товари, ввезені для переробки на приписних митних складах.

Загальний імпорт складається зі спеціального імпорту та вартості товарів, що перебувають на приписних складах. Загальний експорт складається зі спеціального експорту та реекспорту.



1.6. Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі - оцінка експорту чи імпорту товарів у незмінних цінах одного періоду (як правило - року) для отримання інформації щодо руху товарної маси, усунувши вплив коливання цін.

Індекс фізичного обсягу (Іф.о.) розраховується за формулою:



де P0 - ціна товару в базисному періоді; q1 - кількість товару в періоді, що вивчається; q0 - кількість товару в базисному періоді.



2. Результуючі показники в сукупності характеризують стан зовнішньої торгівлі за критерієм збалансованості експорту та імпорту, ефективності та місця країни в світовій торгівлі.

Міжнародні відносини (економічні, гуманітарні, політичні, культурні тощо) знаходять своє віддзеркалення в балансах міжнародних розрахунків.



Баланси міжнародних розрахунків – це співвідношення грошових вимог та зобов'язань, надходжень та платежів однієї країни по відношенню до інших країн. До системи балансів міжнародних розрахунків входять:

- розрахунковий баланс;

- баланс міжнародної заборгованості;

- платіжний баланс.



Розрахунковий баланс – це співвідношення вимог та зобов'язань даної країни по відношенню до інших країн на певну дату незалежно від термінів надходження платежів. Вимоги та зобов'язання виникають внаслідок участі в міжнародній торгівлі (експорті та імпорті товарів і послуг), міжнародній міграції капіталу (наданні та отриманні позик і кредитів), міжнародній міграції робочої сили. Розрахунковий баланс за певний період характеризує лише динаміку вимог та зобов'язань однієї країни по відношенню до інших, але не може використовуватися для оцінки результативності, збалансованості міжнародних економічних, у тому числі торговельних відносин. Цю функцію виконує платіжний баланс.

Платіжний баланс – це співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, та надходжень, отриманих нею з-за кордону, за певний період часу (рік, квартал, місяць).

2.1. Сальдо (від італ. saldo - розрахунок, залишок) - різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу.

2.1.1. Сальдо торговельного балансу т):

Ст = Ет - Іт,

де Ет - вартість товарного експорту; Іт - вартість товарного імпорту.

Якщо експорт перевищує імпорт, то сальдо додатне, а торговельний баланс активний. Якщо ж експорт менший за імпорт, то сальдо від'ємне, а торговельний баланс пасивний.

Рівність експорту та імпорту означає нульове сальдо балансу, а сам баланс у таких випадках називається чистим, чи нетто-балансом.

2.1.2. Сальдо балансу послуг (Сп):

Сп = Еп - Іп,

де Еп - вартість експорту послуг;  Іп - вартість імпорту послуг.

2.1.3. Сальдо балансу поточних операцій по) показують результат зовнішньоторговельних операцій (перевищення експорту або імпорту) та абсолютний розмір різниці між експортом та імпортом:

Спо = Епо - Іпо,

де Епо - надходження по статтях балансу поточних операцій; Іпо - платежі по статтях балансу поточних операцій.

2.2. Абсолютні розміри сальдо торговельного балансу, балансу послуг або балансу з поточних операцій дають можливість лише ранжувати країни за цим показником. Зіставляти ж розміри
сальдо по країнах некоректно через те, що країни мають різні економічні та експортні потенціали. В цьому випадку доречно використовувати індекс стану балансу, який ще називають індексом покриття експортом імпорту (Іі/е) (коефіцієнтом покриття імпорту експортом):

де Е та І - відповідно, вартість експорту та імпорту.

Якщо Іі/е < 100, то торговельний баланс має від’ємне сальдо, а якщо Іі/е > 100, то він має позитивне сальдо.

2.3. Індекс «умови торгівлі» - відношення експортних цін країни до її імпортних цін. Якщо розглядати випадок, коли країна експортує та імпортує один товар, то умови торгівлі показують, яку кількість товару А отримує країна за кожну одиницю проданого товару В.

Якщо індекс розраховується по відношенню до великої сукупності товарів, то він визначається як співвідношення індексів експортних та імпортних цін.

Для цього розраховується індекс експортних цін (Рх) (в одиницях національної чи іншої валюти):

де хi - частка кожного i-го товару в загальній вартості експорту в базовому році; рi  - відношення поточної експортної ціни на цей товар до його ціни в базовому році.

Аналогічно розраховується й індекс імпортних цін (Рм.):

де mi - частка кожного i-го товару в загальній вартості імпорту в базовому році; рi - відношення поточної імпортної ціни на цей товар до його ціни в базовому році.

Остаточно індекс «умови торгівлі» (Iу.т.) розраховується як співвідношення двох індексів:

де Рх - індекс експортних цін (в одиницях національної чи іншої валюти); Рм - індекс імпортних цін.

На індекс «умови торгівлі» не впливає валюта, що була обрана для розрахунку індексів середніх цін, а тому індекси різних країн світу є порівнянними між собою. Значення індексу коливається навколо одиниці:

- Iу.т. = 1 - умови торгівлі залишилися незмінними;

- Iу.т. > 1 - умови торгівлі поліпшилися порівняно з базовим періодом;

- Iу.т. < 1 - умови торгівлі погіршилися порівняно з базовим періодом.

Умови торгівлі” є одним з показників, що характеризують зміну становища країни у світовій торгівлі. Самі умови торгівлі, в свою чергу, залежать від коливань попиту на світовому та внутрішньому ринках, від змін в умовах виробництва, від ступеня монополізації окремих товарних ринків. Але розмір виграшу, який отримує країна від зовнішньої торгівлі, залежить не лише від цін, а й від фізичних обсягів експорту та імпорту.

2.4. Індекс «концентрації експорту» (індекс Хіршмана) - застосовується у світових зіставленнях і показує, наскільки широкий спектр товарів експортує країна. При 239 класифікованих видах продукції (за методологією ООН) він має вигляд:

де Hj - індекс «концентрації» експорту країни j (j - індекс країни); 239 - кількість видів продукції за класифікацією ООН; i - індекс товару (від 1 до 239); хі - вартість експорту i-товарів країною j.

х - загальна вартість експорту країни j, розраховується:

Значення коефіцієнта розміщується в межах:





2.5. Коефіцієнт імпортної залежності країни - відношення обсягу імпорту певного товару до обсягу його споживання в країні. Імпортну залежність можна охарактеризувати як залежність країни від зовнішнього ринку в яких-небудь товарах або їх групах, внаслідок відсутності в країні необхідних для виробництва потужностей, сировини, кваліфікованих кадрів, або за умов економічного та політичного характеру.

Коефіцієнт імпортної залежності (Zij) розраховується:



де Іij - обсяг імпорту i-го товару в країну j; Pij - обсяг споживання (реальна місткість ринку) i-го товару в країні.

Обсяг споживання розраховується за формулою:

де Qij - обсяг виробництва товару і в країні j; Iij - обсяг імпорту товару і в країні j; Еij - обсяг експорту товару і з країни j.

Значення коефіцієнту розміщується в межах:

Крім того, показник імпортної залежності країни може використовуватися в міжнародному маркетингу для прийняття та обґрунтування рішень щодо вибору цільового зарубіжного ринку. Для цього прогнозований обсяг попиту (Qij), (Dij) помножується на коефіцієнт імпортної залежності з даного товару (Zij).



2.6. Індекс «чистої торгівлі» (NT) - показує по кожному з товарів (або товарній групі) рівень перевищення експорту над імпортом (за позитивного значення індексу) або рівень перевищення імпортом експорту (при від'ємному значенні індексу):

де Еі - експорт товару i; Іі - імпорт товару і.

Значення індексу розміщується в межах:

Екстремальні значення «-1» та «+1» показують відповідно: товар тільки ввозиться в країну та товар тільки вивозиться з країни. Відтак, інші від'ємні значення показуватимуть ступінь перевищення імпортом експорту, а інші позитивні, відповідно - ступінь перевищення експортом імпорту.



3. Структурні показники розвитку міжнародної торгівлі характеризують експортні та імпортні товарні потоки за такими ознаками, як товарний склад і регіональна спрямованість.

3.1. Товарна структура експорту - структурований за певними ознаками обсяг товарного експорту країни за певний період — як правило, рік. Вона показує експортну спеціалізацію країни та питому вагу кожної товарної позиції в експорті.

3.2. Товарна структура імпорту країни - структурований за певними ознаками обсяг товарного імпорту країни за певний період — як правило, рік. Вона показує імпортну залежність країни від окремих товарів та товарних груп, а також питому вагу кожної товарної позиції в імпорті. В більшості країн світу товарна структура імпорту також складається за основними його статтями.

Товарна структура експорту групи країн - це розподілений за певними ознаками загальний обсяг товарного експорту цих країн за рік. Вона показує експортну спеціалізацію цієї групи країн та використовується в міжнародних зіставленнях. Міжнародні економічні організації в міжнародних зіставленнях розподіляють товарний експорт та імпорт за такими позиціями:

1) продовольчі та сировинні товари, паливо, в тому числі:

- продовольство;

- промислова сировина;

- паливо.

2) готові вироби та напівфабрикати, в тому числі:

- хімічні продукти;

- машини, обладнання та транспортні засоби;

- інші готові вироби;

- інші товари.



Товарна структура імпорту групи країн - це розподілений за певними ознаками загальний обсяг товарного імпорту цих країн за рік; показує імпортну залежність цієї групи країн та використовується в міжнародних зіставленнях.

Товарна структура експорту може розраховуватися для країни, групи країн, усіх країн світу (товарна структура світового експорту), а товарна структура імпорту розраховується по окремих країнах та групах країн. Товарна структура світового імпорту окремо не виділяється і не розраховується, оскільки в світовій економіці як у замкненій системі все, що експортується, є одночасно й предметом імпорту. А тому товарна структура світового експорту одночасно характеризує і структуру імпорту (рис.1.2).

Рис. 1.2. Типи товарних структур експорту та імпорту

 

При структуризації товарного потоку можуть використовуватись такі ознаки, як походження, призначення та ступінь обробки товарів (рис.1.3).



Рис. 1.3. Ознаки структуризації товарних потоків

 

Розраховується на базі абсолютного відхилення частки того чи іншого товару в експорті країни від його частки в світовому експорті. Для цього використовується формула:



де Sj - індекс диверсифікації експорту країни j; hij - частка товару i в загальному експорті країни j; hi - частка товару i в загальному світовому експорті.

Хоча індекс i характеризує кількісну відмінність товарної структури експорту країни від структури світового, регіонального експорту, але на його підставі не можна казати, що структура експорту однієї країни краща чи гірша за іншу.

Значення індексу розміщується в межах:





3.3. Регіональні (географічні) структури експорту та імпорту характеризують розподіл товарних потоків (в обох напрямах) за місцями (країнами, регіонами) призначення чи походження і поділяються на структури експорту та імпорту країни, структури експорту та імпорту товару (або товарної групи), а також на зовнішню та внутрішню структури (рис.1.4).

Зовнішня регіональна структура експорту країни -  розподіл національного експорту по країнах або регіонах призначення. Вона демонструє регіональну спеціалізацію експорту країни та виділяє основні ринки збуту товарів і послуг за кордоном.

Внутрішня регіональна структура експорту країни - розподіл національного експорту по регіонах (адміністративних одиницях) його походження всередині країни.

Рис. 1.4. Типи регіональних (географічних) структур експорту та імпорту

 

Вона показує питому вагу кожного регіону (області, землі, штату, провінції тощо) в загальному експорті країни і характеризує участь регіону в зовнішньоторговельній діяльності.



Зовнішня регіональна структура експорту товару - розподіл національного експорту конкретного товару (нафти, газу, деревини тощо) по країнах (регіонах) споживання. На її основі визначаються основні країни-партнери та рівень охоплення світового ринку конкретного товару.

Внутрішня регіональна структура експорту товару - розподіл національного експорту конкретного товару по регіонах (адміністративних одиницях) його формування в середині країни-експортера.

Регіональна структура експорту групи країн - розподіл загального обсягу експорту країн даної групи за регіонами (країнами) призначення.

Регіональна структура експорту товару групою країн показує розподіл загального обсягу експорту певного товару (мінеральних добрив, вугілля, транспортних засобів тощо) за країнами (регіонами) споживання.

Регіональна структура світового експорту показує питому вагу кожної країни (або регіону) в світовому експорті, визначаючи основних світових експортерів. Формується за принципом походження експорту, а не за принципом його призначення як у зовнішній регіональній структурі експорту країни.

Регіональна структура світового експорту певного товару показує частку країн-експортерів товару в світовому обсязі його експорту та визначає основних експортерів даного товару на світовому ринку.

Зовнішня регіональна структура імпорту країни - розподіл обсягу імпорту за країнами його походження.

Внутрішня регіональна структура імпорту країни - розподіл обсягу національного імпорту за регіонами (адміністративними одиницями) його споживання (використання).

Зовнішня регіональна структура імпорту певного товару -розподіл країн-постачальників певного товару за їх питомою вагою в формуванні загального обсягу імпорту даного товару.

3.4. Індекс географічної концентрації експорту (або імпорту (Sk) товару характеризує стан світового ринку конкретного товар) за такими ознаками, як кількість експортерів (імпортерів) та питома вага основного експортера (імпортера).

Цей індекс, відомий в економічній літературі як «індекс Херфиндаля-Хіршмана», с тим вищий, чим менша загальна кількість експортерів (імпортерів) та чим вищою є питома вага основного експортера (імпортера).

 

Індекс географічної концентрації експорту (імпорту) (Sk) розраховується за формулою:



де хki - обсяг експорту (імпорту) товару k країною i; хk - світовий експорт (імпорт) товару k, п - кількість країн-експортерів (або імпортерів).



4. Показники інтенсивності міжнародної торгівлі. В світовій практиці для вимірювання зовнішньоторговельної інтенсивності країн використовуються два типи показників: обсяг зовнішньої торгівлі (або експорту, або імпорту) на душу населення країни та відношення експорту (або імпорту, або зовнішньоторговельного обігу) до валового внутрішнього продукту країни.

4.1. Обсяг експорту, імпорту або зовнішньоторговельного обігу на душу населення розраховується за формулами:

           

де Ед - експорт на душу населення; Ід - імпорт на душу населення; ЗТОд - зовнішньоторговельний обіг на душу населення; Е - вартість національного експорту за рік; І - вартість національного імпорту за рік; ЗТО - зовнішньоторговельний обіг країни за рік (Е + І);        Ч - чисельність населення країни на відповідний рік.



4.2.1. Експортна квота е) у міжнародних зіставленнях використовується не тільки для характеристики рівня інтенсивності зовнішньої торгівлі країни, а й з метою оцінки рівня відкритостінаціонального господарства, участі в міжнародному розподілі праці.

де Е - річний обсяг експорту країни; ВВП - валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.



4.2.2. Імпортна квота (Кi) як частка імпорту в валовому внутрішньому продукті країни характеризує також рівень залежності країни від імпорту товарів та послуг. Вона розраховується за формулою:

де I- річний обсяг імпорту країни; ВВП - валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.



4.2.3. Зовнішньоторговельна квота (Кзт) розраховується за формулою:

де Е, І - річний обсяг, відповідно, експорту та імпорту країни;    ВВП - валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

На практиці жоден із зазначених показників не має самостійного значення для оцінки рівня інтенсивності торгівлі країн. Водночас, між рівнем зовнішньоторговельної інтенсивності країн та рівнем їх економічного розвитку існує тісний зв'язок. За рівнем зовнішньоторговельної інтенсивності країни можна визначити характер та функції зовнішньої торгівлі (табл. 1.2).

4.3. Інтенсивність і рівень внутрішньогалузевого обміну в міжнародній торгівлі. Внутрішньогалузева торгівля віддзеркалює паралельний експорт та імпорт виробів однієї й тієї самої галузі даної країни (або групи країн) за певний період часу (частіше за рік). Існують наступні види внутрішньогалузевого обміну:

1) обмін диференційованими виробами, в тому числі:

- виробами, що задовольняють однакові або схожі потреби, але потребують різних факторів виробництва;

- виробами, що потребують однакових факторів виробництва, але задовольняють різні потреби (наприклад, бензином та парафіном);

- виробами, що диференціюються за якістю, стилем, дизайном тощо (наприклад, різними марками автомобілів);

- обмін деталями, вузлами, напівфабрикатами, які, беручи участь у створенні одного й того самого кінцевого продукту, належать до однієї галузі;

 

Таблиця 1.2



Залежність характеру зовнішньоторговельного обміну та рівня інтенсивності зовнішньої торгівлі

Рівень зовнішньоторговельної інтенсивності

Характер зовнішньоторговельного обміну

(функції зовнішньої торгівлі)



Низький

  мінімальний рівень імпорту, необхідний для функціонування економіки; експорт може покрити тільки критичний імпорт від стану світового ринку та цін на ньому

Середній

   імпорт задовільно покриває не лише основні потреби, а й дозволяє закуповувати вироби з досить високим технічним рівнем, однак без налагоджування широкого міжнародного виробничого співробітництва;

   обмін простих товарів на складніші здебільшого на нееквівалентній основі



Високий

   розвинута виробнича кооперація, висока частка комплектуючих, вузлів тощо в обміні;

   зовнішня торгівля впливає на економіку, формуючи її структуру та підвищуючи ефективність



 

2) обмін функціонально однорідними виробами, який здійснюється в таких специфічних умовах, як:

- реекспорт, тобто імпорт товару з метою його подальшого експорту (з безмитних зон, після відповідної доробки тощо);

- прикордонна торгівля (наприклад, товари, для перевезення яких притаманні високі витрати по відношенню до ціни самого виробу);

- експорт та імпорт субститутів (товарів-замінників) у різні сезони (особливо стосується сільгосппродуктів).

Рівень внутрішньогалузевої торгівлі (Нi) визначається як різниця загального обігу даної галузі та обсягу міжгалузевої торгівлі цієї галузі:

де Нi - рівень внутрішньогалузевої торгівлі; Еi, Іi, - відповідно, експорт та імпорт галузі «і»; (Еi + Іi,) - вартість зовнішньо-торговельного обігу галузі «i»; |Еi -Іi| - абсолютна вартість різниці між експортом та імпортом виробів даної галузі, що дорівнює обсягу міжгалузевої торгівлі галузі «i».



Інтенсивність внутрішньогалузевої торгівлі (Ui) між країнами визначається за формулами:

Середній рівень інтенсивності внутрішньогалузевого обміну серед галузей даної країни або групи країн розраховується за формулою:



або   

де Ui - інтенсивність внутрішньогалузевої торгівлі між країнами;   Нi - рівень внутрішньогалузевої торгівлі; Еi , Іi - відповідно експорт та імпорт галузі.



5. Показники економічної ефективності експорту та імпорту. Розрахунок економічної ефективності здійснюється шляхом зіставлення досягнутого економічного результату (ефекту) з витратами ресурсів на отримання цього ефекту. Економічні результати і витрати ресурсів мають кількісний вимір, а тому й економічна ефективність може вимірюватися кількісно.

Кожному рівню оцінки відповідає свій вид економічних інтересів та свій критерій ефективності. Так, на макроекономічному (народногосподарському) рівні під економічною ефективністю зовнішньої торгівлі розуміють ступінь економії національної праці, що досягається країною внаслідок її участі в міжнародному розподілі праці та зовнішньоторговельному обміні. Критерієм економічної ефективності при цьому є економія національної праці, як додаткове джерело зростання валового внутрішнього продукту та інших економічних та соціальних макропоказників. А на рівні підприємств та інших господарських суб'єктів під економічною ефективністю зовнішньоторговельних операцій розуміють ступінь збільшення доходу від цих операцій. Критерієм економічної ефективності тут є прибуток як основна міра ефективності.



5.1. Макроекономічні показники ефективності зовнішньої торгівлі

5.1.1. Макроекономічний показник ефективності зовнішньоторговельного обігу розраховується за формулою (ЕЗТО):

де ВІ - економія витрат у результаті імпорту; ВЕ - національні витрати на експорт.



5.1.2. Макроекономічний показник ефективності експорту (ЕЕ) розраховуємо за формулою:

де ЕЕ - ефективність національного експорту; VЕ - валютна виручка від експорту товарів та послуг; ВЕ - національні витрати на експорт.



5.1.3. Макроекономічний показник ефективності імпорту і) розраховуємо за формулою:

де Еі - ефективність національного імпорту; Bi - економія витрат у результаті імпорту; Vi - валютні витрати на імпорт.

Сферою використання цих макроекономічних показників є лише аналітичні макроекономічні розрахунки з метою розробки та обґрунтування можливих варіантів торговельно-політичних заходів, спрямованих на реалізацію державних інтересів у розвитку зовнішньоторговельної діяльності країни.

5.2. Показники ефективності зовнішньоторговельної операції їх доцільно розрахувати перед укладанням зовнішньо-торговельних угод, при плануванні зовнішньоторговельної діяльності, а також з метою оцінки ефективності експортно-імпортних операцій за попередній період. Слід зазначити, що значення цих показників для прийняття рішень у міжнародній торгівлі може спричинити конфлікт між реальними діями та маркетинговими цілями. Проникнення на нові закордонні ринки не завжди супроводжується високими показниками економічної ефективності, а орієнтація тільки на них може спонукати до завчасного виходу з ринку, або припинення експортування поки що нерентабельної продукції.

5.2.1. Ефект експорту е) розраховуємо за формулою:

де Не - гривневі надходження від експорту, які розраховуються шляхом перерахування валютної виручки в гривнях за курсом Національного банку України на день надходження валютної виручки, грн; Вe - повні витрати підприємства на експорт, грн.



5.2.2. Ефективність експорту фірми (Ее.ф.) розраховуємо за формулою:

Показник ефективності повинен бути більшим від 1 (Ее.ф. >1), тоді реалізація товарів на зовнішньому ринку буде вигіднішою порівняно з реалізацією всередині країни.



5.2.3. Рентабельність експорту е) розраховуємо за формулою:

де Се - собівартість виробництва експортного товару.



5.2.4. Економічний ефект імпорту і) розраховуємо за формулою:

де Цр - ціна реалізації імпортних товарів на внутрішньому ринку, грн.,  Ві - витрати на імпорт товарів (контрактна вартість, митні платежі, податки тощо).



5.2.5. Економічна ефективність імпорту (Еф.і) розраховуємо за формулою:



6. Показники динаміки розвитку міжнародної торгівлі – це будь-який з розглянутих вище показників, зміни якого (темпи зростання, темпи приросту) досліджуються за певний період часу (20, 10, 5 років, рік - по місяцях тощо).

7. Показники зіставлення – це будь-який з розглянутих вище показників, зіставлений з аналогічним показником іншої країни (регіону чи світу в цілому).

 

  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка