Конкурс інтегрованих уроків «Про мій Харків моїм учням»



Скачати 115.8 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір115.8 Kb.
Управління освіти адміністрації Жовтневого району

Харківської міської ради Харківської області
Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 76

Харківської міської ради Харківської області


Міський конкурс інтегрованих уроків

«Про мій Харків – моїм учням»

номінація – старша школа

Урок української літератури

в 11 класі за темою

«Літературна скарбниця міста, де я живу»

Учитель української мови

та української літератури

Хандогій Олена Леонідівна,

І кваліфікаційна категорія

Харків – 2012


Тема: «Літературна скарбниця міста, де я живу»

Мета: ознайомити учнів із розвитком освіти кінця ХІХ ст., літературним життям Харкова 20-х початку 30-х років; розвивати в них уміння визначати зв’язок між змінами в суспільному житті і розвитком літератури, вдосконалювати навички самостійної роботи з першоджерелами, уміння використовувати набуті знання; виховувати любов до літератури, рідної мови, шанувати традиції рідного краю.

Тип уроку: комбінований.

Вид уроку: інтегрований.

Методи навчання: словесні – розповідь, бесіда; наочні – демонстрація слайдів, ілюстрації.

Обладнання: тексти творів, записи на дошці, слайди з історичними фотографіями та портретами відомих особистостей м. Харкова.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент.

II. Ознайомлення з темою і метою уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Кохаю тебе, велике камінне місто! Поважне і сивее, як старий дідуган, місто, здавалося, застигло в тьмі морозної зимової ночі. Коли з ясно освітлених театрів і кав’ярень зникали останні постаті людей і погасали вогні в останніх вікнах, будівлі міста починали жити. Вони сходились, радились і наводили порядок у себе в місті. На розі великих вулиць дві кам’яниці, пишаючись під білим сніговим серпанком, розповідали одна одній про події минулого дня у людей. Товстий будинок-банк, проходячи мимо, ввічливо їм уклонився, доторкнувшись до свого блискучого білого циліндру. Вілла-дача вкупі з палацом графа пронеслась верхи на міському манежі за місто, а церковця, побачивши їх, молитовно зашепотіла і прискорено захрестилась. Будівлі околиць здебільшого нудьгували…

Місто жило своїм особливим, інтенсивним життям, а коли на світанку починали ворушитись люди, кожен з будинків знов ставав на своє місце і німців. І ніхто з людей не знав про це життя міста – таке значне і повне змісту.

Гнат Михайличенко

III. Опрацювання навчального матеріалу.

Вступне слово вчителя.

В історії кожного народу є такі пам’ятні, прив’язані до певних географічних місць події, є такі визначні дати,, які навічно вкарбовано в народну душу. Через них, через ті місця, події, дати, як через магічні кристали, висвічується нащадкам сива давнина, пізнається ними власна далека й близька історія.

Щоб бути щасливим, народ мусить мити державу. Для дерева треба коріння, щоб брати соки й рости, а людям треба знати своє минуле і лише у своїй державі ця історія буде правдива, не сфальсифікована. Наше минуле – це наша скарбниця. З нього ми вчимося, пізнаємо себе й будуємо сучасне та майбутнє.

Як для дерева потрібне сонце, так народові треба догляду, щоб він міг рости й розвиватися, щоб розквітали всі ділянки його життя: література, мистецтво, наука й техніка, економіка й політика.

Мова – одне з багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію.

«Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється-ожива, Як їх почує!..» - писав Тарас Шевченко.

Людина має завжди пам’ятати. Звідки вона родом, де її коріння, знати історію свого народу, його мову. Знання мови народу, серед якого ти живеш, – ознака культурної, освіченої людини, знання рідної мови – священний обов’язок кожного.

В період держави Київської Русі наше слово сягнуло державного творення, збагачувалося іншими мовами й збагачувало їх. Гідно подиву, що його не стяла шабля, не затоптали в болото кінські копита, що воно не розвіялося у вихорі навальних орд, а залишилося сіллю землі й народу.

Горіли хроніки, храми і святі книги, а слово вийшло з вогню, як заповіт.

Літературознавець.

Святі слова тримають нас на світі і вчать любові до берегів. Між якими з віків тече ріка нашого народу, нашої нації, нашої України. Школу (так, саме школу!) поставили українці в один ряд з такими словами, які рівноцінні життю – мама, Батьківщина, мова.



Історик.

Однією з форм початкової освіти в другій половині ХІХ ст. як відповідь на суспільний рух на користь народної освіти стали недільні школи. Найбільшою славою користувалася жіноча недільна школа потомственного вчителя Христини Данилівні Алчевської (1841-1920). (Слайд 1)

Безсумнівним позитивним моментом діяльності школи було гарне забезпечення навчальним матеріалом: наочні посібники, підручники, бібліотека. У школі було видано збірку. «Що читати народові», а також підручник «Книга дорослих», над якою працював відомий вчений Д.І. Багалій. Найціннішим вкладом Х.Алчевської в справу шкільного викладання є розроблена нею ефективна методика проведення літературних бесід з учнями.

У своїй школі, незважаючи на заборону, відстоювала українську мову, зберігала українську пісню, пропагувала «Кобзар» Т. Шевченка. На замовлення Алчевської відомий скульптор В.О. Беклімешев виготував у 1899 р. чудовий бюст Т.Г. Шевченка, який було встановлено у садку Алчевських, поблизу Харківської недільної школи. Це був перший пам’ятник великому Кобзареві у світі. (Слайди 2, 3, 4, 5)



  • Зверніть увагу на прізвище архітектора. Що вам про нього відомо?

Вчитель.

Харків ще до того, як стати індустріальним центром, заслужено вважався містом освіти та науки. До початку ХХ ст. тут уже було кілька десятків середніх шкіл, кілька державних і приватних гімназій, духовна семінарія.



  • Яка подія ще на початку ХІХ ст. стала доленосною для Харкова? (Відкриття університету)(Слайд 7)

  • Хто став засновником цього храму науки? (Каразін Василь Назарович, наш земляк, просвітитель, учений і громадський діяч) (Слайд 6)


Фізкультхвилинка.
Після відомих політичних подій 1917-1922 рр. Харків стає центром духовного відтворення, важливим осередком розвитку української культури. На період 1922-1927 рр. припадає утворення великої кількості літературних організацій.

– Який процес розпочався в українській літературі? (Процес Відродження української літератури)

Найбільш масовими та відомими були «Спілка селянських письменників «Плуг», «Спілка пролетарських письменників «Гарт», «ВАПЛІТЕ», «Молодняк», «Авангард», «Нова генерація» тощо. Активне створення літературних організацій супроводжувалось появою великої кількості періодичних видань: випускалися 61 український та 12 російських журналів.

Будинок «Слово» — житловий будинок в Харкові по вулиці Культури, 9 (первинна адреса — вулиця Червоних Письменників, 5, по війні — провулок Барачний, 9, потім — провулок Петровського, 9). Побудований наприкінці 1920-х років кооперативом літераторів.

Будівля, спроектована М.І. Дашкевичем в архітектурних формах, що займають проміжне місце між модерном і конструктивізмом, має в плані символічну форму літери «С» (слав. «слово (літера)»).

Ніщо не було забуте: високі стелі, великі вікна, під'їзди, крім звичайних, у двір, мали ще й парадні двері — назовні будинку (які, до речі, завжди були забиті), а на даху розташовувалися два солярії. Біля будинку, вище літери «С», для культурного відпочинку письменників та їхніх дітей, було влаштовано невеличкий сквер із клумбою, дерев'яними садовими диванами, кущами бузку та каштанами. А за ним — спортивний майданчик з волейбольним полем та баскетбольними щитами. Навпроти внутрішнього двору — череда сарайчиків, аби ощадливі письменники мали де берегти свої припаси та зайві речі. А для безпеки мешканців будинку будівельники улаштували справжнє бомбосховище, але, на жаль, воно могло зберегти хіба що від бомб.

Заселений в 1930 році.

Мешканці «Слова» були в першу чергу письменники, поети, драматурги, малярі, композитори, актори. Помилкою було б думати, що «Слово» було збудоване з мотивів створення сприятливих житлових та побутових умов для творчої еліти. Причини були, звичайно, важливіші. Маючи всіх пишучих українців в одній купі, легше було контролювати їхнє життя-буття. НКВС мало тут свої вуха і очі. До цього треба додати телефони, які запроваджено в усіх мешканнях. Чи варто згадувати, що на слідстві проти того чи іншого письменника його телефонні розмови наводили слово в слово як доказ для обвинувачення.

Хто ж вони мешканці «Слова»?

Учень1.

Микола Хвильовий. (Слайд 8)

Романтик революції, безумно любив Україну, був основоположником справжньої нової української прози, відкрив літературну дискусію, стосовно самостійних шляхів розвитку української літератури. Написав новелу «Я (Романтика)», оповідання «Мати».

Приятелював Хвильовий з небагатьма, з невеличкою групкою письменників, і ця дружба була найвищої проби ― побратимством. Досвітній, Вишня, Куліш, Яловий, Йогансен, Слісаренко. Їх називали жартома «могутньою кучкою».



Учень 2.

Володимир Сосюра. (Слайд 9)

Мрійник, романтик, «Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

Лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання.»


Учень 3.

Остап Вишня. (Слайд 10)

Гуманіст, мрійник, автор «Мисливських усмішок», «Зенітки».

«Треба – любити людину.

Більше, ніж самого себе.

Тоді тільки ти маєш право сміятися…

Той сміх, що не ображає, а виліковує,

Виховує людину, підвищує…»


Учень 4.

Павло Тичина. (Слайд 11)

Людиною він був незвичайною. Юрій Смолич писав: «Можливо, постать Тичини навіть парадоксальна: тихий, лагідний, людяний, добросердечний, доброзичливий та скромний надміру, був він з породи велетнів духу, сили незрівнянної».

Один із дослідників творчості Павла Тичини Василь Стус вважав долю Тичини трагічною: видатний поет занапастив половину свого мистецького життя, присвятивши його боротьбі з власним талантом. Творча біографія Павла Григоровича Тичини позначена драматизмом, хоча життєвий шлях майбутнього поета починався досить спокійно і впевнено, не передбачаючи ніяких трагедій.

Ви знаєте, як липа шелестить…

У місяці весняні ночі? –

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі,

Кохана спить…

Ви чули ж бо: так липа шелестить.


Ви знаєте, як сплять старі гаї? –

Вони все бачать крізь тумани.

Ось місяць, зорі, солов’ї…

«Я твій» - десь чують дідугани.

А солов’ї!..

Та вже знаєте, як сплять гаї!



Учень 5.

Микола Куліш. (Слайд 12)

Талановитий драматург, автор п’єси «Мина Мазайло», темою якої є міщанство й українізація.

Куліш-драматург – талант світового масштабу. В сучасній йому драматургії він не мав собі рівних.



Учень 6.

Гострі дискусії викликали п’єси «Народний Малахій» та «Мина Мазайло», поставлені Лесем Курбасом на сцені театру «Березіль». Хто ж він, Лесь Курбас? (Слайд 13)

Справжнє прізвище – Олександр Зенон Степанович, народився в родині акторів галицького театру, навчався у Львівському та Віденському університетах.

У 1926-1933 рр. театр «Березіль» працює в Харкові в приміщенні нинішнього Українського драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка.

(Слайд 14).

Найближчим помічником у модернізації українського театру став Микола Куліш. Щаслива доля поєднала талановитого драматурга, оригінального мислячого режисера і цікавого художника. На превеликий жаль, митці були репресовані й розстріляні у 1937 році. Лише через двадцять років посмертно реабілітовані.

(Слайд 15)

Учитель української літератури.

Харків підтвердив свою роль культурного центру не тільки Лівобережної України, а й усієї країни. Тут праць овали театри, знімались кінофільми, відкривались музеї, писались вірші та прозові твори. Тут народжувались, жили й працювали талановиті люди які на віки прославили рідне місто.



Літературознавець.

На вулицях повінь людська розлилась,

І квіти весняні дарують коханим.

І усмішку добру ховає Тарас,

Всміхається тихо,

Всміхається нам, харків’янам.

Схвильоване серце, відчувши весну,

Вихлюпує ніжність, мов хвилі прибою.

І я вже до ранку тепер не засну –

Милуюсь тобою,

Мій Харків, милуюсь тобою.

Ю. Стадниченко

IV. Підсумок уроку.


  • Що вас зацікавило, що запам’яталось із розповідей учнів?

  • Назвіть імена відомих людей, які прославили Харків.


V. Домашнее завдання.
Підготуйте матеріал про внесок харків’ян у розвиток кінематографії.

ДОДАТОК А




alc3

Слайд 1. Х.Алчевська



alc2

Слайд 2. Бюст Т. Г. Шевченка.


alc1

Слайд 3. Родина Алчевських.




20bek

Слайд 4. Будинок родини Алчевських. Арх. Бекетов.


18bek

Слайд 5. Недільна школа Х.Д. Алчевської



508px-karazin
Слайд 6. Каразін Василь Назарович
kharkov_university_old

Слайд 7. Харківський університет (1805)




51939165 399px-хвильовий_в_молодёжном_парке

Пам'ятник М.Хвильовому у Молодіжному парку в Харкові, 1995

Слайд 8. М.Хвильовий


Надгробок Володимира Сосюри

на Байковому цвинтарі в Києві

Слайд 9. В.Сосюра




Могила Остапа Вишні (1989-1956)

Слайд 10. О.Вишня

Надгробок Павла Тичини

на Байковому цвинтарі

Слайд 11. П.Тичина


Микола Куліш у 1920-ті роки

Слайд 12. М.Куліш

курбас

Слайд 13. Л.Курбас



file_98588541xou

Слайд 14. Харківській державний академічний український драматичний театр імені Т. Г. Шевченко.





Слайд 15. Меморіальна дошка з іменами письменників та митців — мешканців будинку «Слово»


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка