Концепція розвитку інклюзивної освіти



Скачати 74.82 Kb.
Дата конвертації12.04.2016
Розмір74.82 Kb.
КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

Вступ

Згідно з демократичними та гуманістичними світовими стандартами, нині людство переходить до новї світоглядної парадигми – «єдине суспільство, яке включає людей з різноманітними проблемами». Сучасною світовою тенденцією є прагнення до деінституалізації та соціального інтегрування осіб з особливостями психофізичного розвитку. Формується нова культурна й освітня норма – повага до людей фізично та інтелектуально неповносправних.

Ратифікувавши основні міжнародні правові документи (Декларації ООН про Права Людини, про права інвалідів, Конвенцію ООН про права дитини), Україна взяла на себе зобов’язання щодо дотримання загальнолюдських прав, зокрема щодо здобуття якісної освіти дітьми з особливими освітніми потребами, в тому числі дітьми з порушеннями психофізичного розвитку. Втім, на сьогодні в Україні спостерігається парадоксальна, але достатньо типова для трансформаційного періоду ситуація, що характеризуються наявністю законодавства, яке декларує права дітей з особливими освітніми потребами на розвиток, здобуття освіти, соціальне інтегрування («Конституція України», Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про основи соціальної захищеності інвалідів України»), водночас, не вказує практичних механізмів їх реалізації.

Концепція спрямована на виконання вимог міжнародних нормативно-правових документів, що були ратифіковані Україною.

У міжнародних документах пріоритетним, з точки зору державної політики, є реформування системи освіти, яке б дало змогу охопити навчанням усіх дітей, незважаючи на відмінності; законодавчо визнати принципи інклюзивної освіти.

У Конституції України декларовано демократичні положення, які відповідають міжнародним угодам і домовленостям; визначено та стверджено основні права людини, серед яких, право на освіту (ст. 53), право на соціальний захист (ст. 46).

Законодавчого визнання права на здобуття освіти громадянами України, в тому числі і дітей з особливими освітніми потребами, набуло у Законах «Про освіту», «Про загальну середню освіту», де визначено право всіх громадян на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно, від стану здоров’я; створення умов для навчання відповідно до здібностей та інтересів.

В Законах України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», «Про охорону дитинства», «Про соціальні послуги», «Про реабілітацію інвалідів в Україні» регламентовано надання освітніх, медичних, соціальних послуг особам з обмеженими можливостями здоров’я, зокрема дітям з особливими освітніми потребами.

Чинне законодавство гарантує право на освіту дітей з особливими освітніми потребами без дискримінації і на основі рівності можливостей, забезпечуючи інклюзивну освіту на всіх рівнях навчання протягом всього життя.

Мета, завдання, принципи

Відповідно до Конституції України та законодавства у галузі освіти, реабілітації, соціального захисту держава має забезпечити доступність до якісної освіти відповідного рівня дітям з особливими освітніми потребами з урахуванням здібностей, можливостей, бажань та інтересів кожної дитини.

Визначення оптимальних шляхів і засобів розв’язання проблеми ґрунтується на основі відповідного кадрового, матеріально-технічного, інформаційного та нормативно-правового забезпечення.

Метою Концепції є спрямування діяльності на :

– формування нової філософії суспільства щодо позитивного ставлення до дітей та осіб з порушеннями психофізичного розвитку та інвалідністю;

– створення умов для реалізації державної політики в частині забезпечення конституційних прав і державних гарантій дітям з особливими освітніми потребами у сфері освіти;

– удосконалення системи освіти та соціальної реабілітації дітей з порушеннями психофізичного розвитку, у тому числі з інвалідністю, шляхом впровадження інноваційних технологій, зокрема, інклюзивного навчання, з використанням адаптованого міжнародного досвіду.



Завдання:

– удосконалення нормативно-правового, фінансово-економічного, науково-методичного забезпечення орієнтованого на реалізацію інклюзивної освіти;

– запровадження інноваційних освітніх технологій на основні інклюзивного підходу та моделей спеціальних освітніх послуг для дітей з особливими освітніми потребами, в тому числі з інвалідністю, зокрема, їх інклюзивного навчання;

– формування освітньо-розвивального середовища для дітей з особливими освітніми потребами шляхом забезпечення психолого-педагогічного, медико-соціального супроводу;

– розвиток мережі загальноосвітніх навчальних закладів, які впроваджують принципи інклюзивної освіти;

– вирішення низки соціальних проблем щодо ставлення, інтегрування в суспільство дітей з особливими освітніми потребами;

– удосконалення системи підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів, які працюють в умовах інклюзивного навчання;

– надання підтримки та залучення батьків дітей з особливими освітніми потребами до участі у навчально-реабілітаційному процесі з метою підвищення його ефективності.



Принципи державної політики щодо впровадження інклюзивної освіти:

1. Принцип реалізації прав людини (цінність кожної особистості, рівність прав та можливостей, надання підтримки незалежно від психофізичного, соціального статусу, релігійних переконань, етнічної належності, місця проживання).

2. Принцип гарантії та стабільності засобів державної допомоги та підтримки дітей з інвалідністю та їх сімей, створення нових та підтримка існуючих соціальних сервісів.

3. Принцип науковості (розробка теоретико-методологічних основ інклюзивного навчання, програмно-методичного інструментарію, аналіз і моніторинг результатів впровадження інклюзивної моделі освіти, оцінка ефективності технологій, що використовуються для досягнення позитивного результату, проведення незалежної експертизи).

4. Принцип системного підходу до процесу організації та реалізації технологій інклюзивної освіти (реалізація практик соціальної роботи з сім’єю в умовах загальноосвітніх навчальних закладів та системи освіти в цілому).

5. Принцип соціальної відповідальності сім’ї (за виховання духовно та фізично розвиненої особистості; самостійність та автономність сім’ї в прийнятті рішень відносно розвитку дитини з особливими освітніми потребами, визначення її життєвого шляху).

6. Принцип міжвідомчої інтеграції та соціального партнерства (координація дій різних відомств, соціальних інститутів, служб з метою оптимізації процесу освітньої інтеграції осіб з особливими потребами).

Шляхи впровадження

Вирішальною умовою реалізації концепції є комплексне розв’язання питань, пов’язаних з кадровим, навчально-методичним, нормативно-правовим і організаційним забезпеченням інклюзивної освіти.

1. Удосконалення існуючої законодавчої та створення нормативно-правової бази розвитку інклюзивної освіти, спрямоване на вирішення таких основних питань:

– здійснення аналізу чинного законодавства в галузі освіти та внесення необхідних змін і доповнень, з метою приведення його у відповідність до міжнародних стандартів;

– розроблення Примірного положення про інклюзивне навчання;

– внесення змін до Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації.

2. Інституційні зміни передбачають:

– розвиток мережі інклюзивних шкіл;

– використання системи спеціальних загальноосвітніх закладів як інформаційно-методичного ресурсу для впровадження інклюзивного навчання;

– створення у складі органів управління освітою окремого структурного підрозділу з питань освіти осіб з особливими освітніми потребами та визначення спеціаліста, для координування діяльністі щодо запровадження інклюзивного навчання;

– введення у Класифікатор професій нової освітньої кваліфікації –асистент вчителя.

3. Впровадження інклюзивної освіти зумовлює необхідність подальшої модернізації вищої педагогічної освіти і системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, що передбачає:

– забезпечення спеціальної підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів для роботи з дітьми з особливими потребами в умовах інклюзивного навчання;

– забезпечення спеціальної підготовки консультантів обласних та районних (міських) психолого-медико-педагогічних консультацій з питань навчання та розвитку дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання;

– запровадження системної організаційно-методичної, консультативно-роз’яснювальної роботи серед керівників навчальних закладів, громадськості, батьків щодо забезпечення права дітей з особливими потребами на освіту.

4. Навчально-методичне забезпечення освітнього процесу в умовах інклюзивного навчання передбачає:

1) розроблення методичних рекомендацій:

– щодо особливостей організації навчання, комплексної реабілітації, створення передумов для соціалізації дітей дошкільного та шкільного віку в умовах інклюзії;

– щодо використання інноваційних технологій педагогічними працівниками в процесі інклюзивного навчання;

– щодо психолого-педагогічного супроводу сімей, у яких виховуються діти з особливими освітніми потребами та психологічна робота з батьками здорових дітей у контексті сприяння інклюзивному навчанню;

2) розроблення критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами, які навчаються у загальноосвітніх школах в умовах інклюзивного навчання;

3) забезпечення корекційно-розвиткової складової в умовах інклюзивного навчання, яка спрямована на вирішення специфічних завдань, зумовлених особливостями психофізичного розвитку учнів і потребує впровадження особистісно орієнтованих програм навчання та реабілітації за індивідуальним та диференційованим підходом.



Очікувані результати

Реалізація Концепції сприятиме реалізації права дитини з особливими освітніми потребами на якісну, доступну освіту:

– створенню належних умов функціонування і розвитку моделі інклюзивної освіти в Україні, забезпеченню достатнього обсягу фінансування для впровадження моделі інклюзивної освіти в Україні;

– забезпеченню якості та доступності освіти для кожної дитини, включаючи дітей з особливими освітніми потребами, незалежно від місця їх проживання;

– організації освітнього процесу з урахуванням сучасних досягнень науки та зміні освітньої парадигми;

– архітектурній відповідності загальноосвітніх навчальних закладів різних типів, незалежно від форм власності, відповідно до освітніх потреб дітей;

– забезпеченню навчальних закладів, які здійснюють інклюзивну освіту, транспортними засобами, належними науково-методичними, навчально-методичними матеріалами, необхідними засобами індивідуальної та колективної корекції, іншими засобами розвитку, навчання і виховання;

– підготовці кваліфікованих педагогічних кадрів, забезпеченню ними в повній мірі системи інклюзивної освіти, підвищенню їх професійної майстерності.







База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка