Комп’ютерні мережі



Скачати 212.8 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір212.8 Kb.

10.1. Комп’ютерні мережі

10.1. Комп’ютерні мережі


В наш час важко уявити життя без комп’ютерів. Комп’ютери потрібні на виробництві, в офісах, банках, навчальних закладах і вдома. Вони відкрили новий етап в житті і розвитку людської цивілізації. Проте, для ефективної обробки та передачі інформації, важливим є об’єднання комп’ютерів між собою.

Перші експерименти зі створення комп’ютерних мереж провів у 1965 році дослідник Ларі Робертсон (Масачусетський технологічний університет). З того часу людство розвиває і вдосконалює можливості об’єднання комп’ютерів у комп’ютерні мережі.


Узагальнено комп’ютерні мережі можна поділити на 2 великих класи:


  • Локальні мережі LAN (Local Area Network).

  • Глобальні, віддалені мережі WAN (Wide Area Network).

Локальні мережі


Локальні мережі – це об’єднання різної кількості комп’ютерів єдиною кабельною системою, що знаходяться на порівняно невеликій відстані між собою (від 10 м до 100 км). Створюються в межах одного приміщення, організації чи району.

На сьогодні популярними є безпровідні локальні мережі, де в якості об’єднувального середовища використовуються ефірні канали (радіо, інфрачервоні та ультракороткі хвилі).


Можливості локальних мереж


  • Обмін даними і колективна обробка даних.

  • Спільне користування програмами.

  • Спільне користування принтерами та твердими дисками.

Для створення локальних мереж потрібно:


  • Обладнати комп’ютери мережними картами.

  • Об’єднати комп’ютери кабелями, по яких відбувається передача даних.

  • Встановити і налаштувати на комп’ютерах відповідне програмне забезпечення.

Способи об’єднання комп’ютерів




Простий. Найпростіший спосіб об’єднання. Застосовується для невеликої кількості комп’ютерів (2-3), що знаходяться в одній кімнаті або на невеликій відстані (2-5 м). Кабелі під’єднуються або до виходу мережних карт або до USB-портів (тоді мережних карт не потрібно).



Загальна шина. Комп’ютери під’єднуються до одного каналу на закінченнях якого знаходяться заглушки. Таке об’єднання є простим, економічним, але не зовсім надійним і швидкісним.



Зірка. Всі комп’ютери під’єднані до центрального пристрою, який може бути як комп’ютером так і спеціальним пристроєм (swith). Об’єднання є надійним, швидкісним, але дорожчим за рахунок великої кількості кабелів та центрального пристрою.



Кільце. Об’єднання комп’ютерів по колу. Вартість мережі є низькою, інформація після відправлення доходить до відправника, що дозволяє контролювати її неушкодженість. Але швидкість та надійність такого з’єднання є дещо низькими.

Способи організації мереж


Якщо в мережі немає головного комп’ютера і всі комп’ютери є рівноправними, тоді мережа називається одноранговою, комп’ютери – робочими станціями, а їх об’єднання – робочою групою. Комп’ютери мають доступ до незахищених ресурсів всіх решта комп’ютерів. Такі мережі є не досить ефективними, бо не мають централізованого керування процесом.

Якщо у мережі існує спеціально виділений комп’ютер, який керує роботою мережі, має програми та бази даних, якими користуються решта комп’ютерів, тоді мережа називається багаторанговою, головний комп’ютер – сервером, решта комп’ютерів – клієнтами.

На сервері встановлюють спеціальне програмне забезпечення, що забезпечує надійну та ефективну обробку запитів клієнтів. Сервери, зазвичай, не використовують як робоче місце і він може знаходитися в окремій кімнаті або на значній відстані від решта комп’ютерів. Для об’єднання локальних мереж використовують глобальні (віддалені) мережі.

Глобальні мережі


Поділяються на регіональні та міжнародні. Регіональні створюються в певних районах, місті, державі, а міжнародні забезпечують зв’язок з будь яким комп’ютером світу. Зв’язок у глобальних мережах забезпечується через телефонні або супутникові лінії зв’язку, для цього комп’ютер має бути обладнано модемом. Таке з’єднання називається віддаленим доступом, а комп’ютери користувачів – абонентами.

Функціонування глобальних мереж підтримують спеціальні комп’ютери компанії-провайдера. Вони називаються серверами і використовуються лише для адміністративних потреб. Адміністратори ведуть облік абонентів, надають кожному з них власну адресу, перевіряють стан мережі, розширюють або звужують мережу.

Для одночасного під’єднання великої кількості користувачів сервер має спеціальні засоби – багатоканальний телефон або багатопортові мережні плати. З іншого боку він під’єднаний до інших серверів через високоякісні спеціально виділені лінії – магістралі.

Провайдери надають послуги на договірній основі, орієнтуючись на час роботи користувача або на обсяг переданих даних. При укладанні договору провайдер надає користувачеві всі атрибути, що потрібні для роботи – номери телефонів, ідентифікатори, паролі). Захисні функції від потоку непотрібної інформації здійснює програма, що встановлена на сервері і називається брандмауером.


Всесвітня мережа Інтернет


Найпоширенішою та найвідомішою глобальною мережею, яка об’єднує сотні мільйонів комп’ютерів у всьому світі є Інтернет Єдиного керування Інтернетом немає, існують суспільні комітети, які розробляють єдині стандарти для всіх застосувань Інтернету, розподіляють адреси абонентів та доменні імена веб ресурсів та багато іншого.

Історія виникнення Інтернету


У 1969 році Міністерство оборони США визначило, що у випадку військових дій з Радянським Союзом Америці потрібною буде надійна система передачі інформації. Агентство визначних дослідницьких проектів (ARPA) запропонувало розробити для цього комп’ютерну мережу. До розробки такої мережі були залучені Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі, Стенфордський дослідницький центр, Університет штату Юта и Університет штату Каліфорнія в Санта-Барбарі.

Цю мережу назвали ARPANET (Advanced Research Projects Agency Network) і вона проіснувала до 1990 року. Розробка була настільки вдалою, що багато організацій (університети та урядові організації) почали створювати власні мережі на тих же засадах. Вони почали об’єднуватися між собою і згодом, таке об’єднання утворило мережу Інтернет.



Інтернет – це глобальна комп'ютерна система, яка:

• Містить логічно взаємозв'язаний простір глобальних унікальних адрес. Тут кожен комп'ютер, якій під’єднано до Інтернету має власну унікальну адресу.

• Здатна підтримувати обмін інформацією, тобто здійснювати комунікацію віддалених комп’ютерів.

• Забезпечує функціонування різноманітних інформаційних та комунікаційних послуг.


Послуги Інтернет


1. Інформаційні послуги – це послуги доступу до інформації:

  • Доступ до інформаційних ресурсів мережі. Можна отримати інформацію, що міститься на серверах мережі, наприклад, сайти, документи, файли, інформацію з різних баз даних тощо.

  • Розміщення власної інформації в мережі. Якщо інформація розміщується для загального користування, то любий користувач Інтернету може доступитися до цієї інформації.

2. Комунікаційні послуги – це послуги обміну інформацією та спілкування:

  • Обмін інформацією у відстроченому режимі. Так працює, наприклад, електронна пошта. Відправник надсилає лист до одержувача, який його може почитати у зручний для нього час.

  • Обмін інформацією в режимі реального часу. Наприклад, розмови в мережі у текстовому, звуковому чи відео форматі. Спілкування може бути як між двома учасниками так і в межах певної групи учасників.

Послуги, які надаються користувачам Інтернету називаються службами або сервісами. Для того, щоб користувач міг користуватися певною службою, він має встановити на своєму комп’ютері відповідну до служби програму-клієнт. З боку Інтернету на відповідному сервері має бути встановлена програма-сервер, яка спроможна обробляти запити від програми-клієнта користувача і надсилати йому результати обробки.

Робота в Інтернет припускає наявність передавача інформації, приймача і каналу зв'язку між ними. Узагальнено, комп’ютери у мережі можна поділити на комп’ютери-клієнти та комп’ютери-сервери. Комп’ютер-клієнт потребує певної інформації і для її отримання відправляє повідомлення (запит, завдання) до комп’ютера-сервера, що містить дану інформацію. Після виконання певних дій згідно запиту, комп’ютер-сервер відправляє результат виконання назад до комп’ютера-клієнта. Один комп’ютер в різних ситуаціях може бути як комп’ютером-клієнтом так і комп’ютером-сервером.

Коли користувач під’єднується до Інтернету, його комп'ютер виконує функції клієнта, бо, зазвичай, відправляє запит до вибраного сервера для отримання необхідної інформацію.

У вузлах всесвітнього з'єднання встановлено потужні комп'ютери - сервери, які виконують специфічні функції. Також, сервери містять інформаційні ресурси. До ресурсів відносяться різні об’єкти, наприклад, веб-сторінки, файли, програми, законодавчі, науково-технічні, комерційні, рекламні відомості тощо.


Популярні служби Інтернет


1. Веб-служба. Інформаційна служба Інтернет. Базовим поняттям служби є гіперпосилання, які містяться у тексті сторінки і дозволяють користувачеві мандрувати як у межах конкретного веб-сайту, так й переходити до інших сайтів. Програмою-клієнтом для служби Веб є браузер.

    • Веб сайти.

    • Веб форуми.

    • Блоги.

    • Віки проекти (Вікіпедія).

    • Інтернет магазини.

    • Інтернет аукціони.

    • Інтернет реклама.

    • Соціальні мережі.

    • Багатокористувацькі ігри.

2. Служби комунікацій

    • Електронна пошта. Служба електронної пошти. Дає змогу користувачам всього світу обмінюватися текстовими повідомленнями, до яких можна прикріплювати різноманітні файли. Програмою-клієнтом може бути як браузер, так і спеціалізовані поштові клієнти.

    • Служби миттєвих повідомлень, месенджери

    • Інтернет чати. Призначені для спілкування багатьох учасників в реальному часі. В основному чати призначені для розваг, знайомства, серйозні питання тут, зазвичай, не обговорюються. Програмою-клієнт служить браузер.

3. Пошукові системи

4. Служби новин та розсилок

    • Поштові розсилки. Користувач обирає тематику і робить підписку на цикл статей (розсилок), що будуть надходити до нього з певною періодичністю.

    • Технології RSS. Служба новин з обраних сайтів. Миттєве відображення будь яких нових надходжень, стрічка новин.

5. Файлові служби

    • FTP-сервери. Служба пересилання файлів. Дозволяє емулювати на власному комп’ютері файлову структуру віддаленого комп’ютера і працювати з нею як з локальною директорією, наприклад завантажувати файли з FTP-сервера на свій комп’ютер і навпаки. Програмою клієнтом можуть бути браузер, файловий менеджер чи спеціалізований FTP-клієнт.

    • Файлові хостинги

    • Файлообмінні мережі

6. Служби мовлення

    • Інтернет радіо. Служба, що дозволяє прослуховувати сотні радіостанцій, які віщають в Інтернеті. Існує можливість вибору радіостанцій з врахуванням мови та тематики віщання (наприклад, новини). Музичні радіостанції можна фільтрувати за музичними стилями (популярна, класична чи ретро музика). Чисельність радіостанцій в Інтернеті безперервно зростає.

    • Інтернет телебачення. Служба, що дозволяє вести прийом багатьох телевізійних каналів.

7. Служби віддаленого доступу. Забезпечують доступ клієнта до іншого віддаленого комп’ютера і надає можливості працювати на ньому як на власному.

8. Електронні платіжні системи

Служб в Інтернеті є багато і їх перелік постійно поповнюється. Головною задачею розробників є забезпечення надійності та зручності користування відповідною службою.


WWW Всесвітня павутина


Більшість користувачів починають своє знайомство з Інтернет власне з цієї служби, бо це є величезна база Інтернет сторінок, які створені за форматом HTML (HyperText Markup Language — «мова розмітки гіпертексту») та мають у своєму складі гіперпосилання на інші сторінки.

Функціонування служби WWW підтримують відповідні програми:


Програма-клієнт з боку користувача, яка відправляє запит. Програмою-клієнтом є один з кількох браузерів, що встановлено на комп’ютері.

Програма-сервер, яка виконує обробку запиту і відправляє користувачеві потрібну інформацію. Ця програма називається веб-севером і вона знаходиться на потужному комп’ютері - сервері, який є постійно увімкненим і під’єднаним до мережі Інтернет. Там зберігаються сайти та інші Інтернет-ресурси.

Браузер – програма для перегляду веб-сторінок. Перший браузер Line Mode Browser створив Тім Бернс Лі у 1990 році. Він функціонував у командному режимі і обслуговувався службою TelNet. Перший графічний браузер Mosaic створено у 1993 році. Згодом, він переростає у Netscape і захоплює ринок браузерів.

На сьогодні в нашій країні лідерами серед браузерів є Internet Explorer, Opera, Mozilla FireFox, Google Chrome. Вони практично однаково відображають сторінки, але різняться між собою певними функціональними можливостями.


Типи веб-документів


Веб-сторінка (Web Page, наприклад, page.html). Це текстовий документ, що створено у форматі HTML, і окрім тексту містить гіперпосилання на різноманітні ресурси.

В Інтернеті ресурсом називається файл, зображення, текст, звук, відео, мультимедійний об’єкт. Кожний ресурс має своє адресу, що називається URL (Uniform Resource Locator) – єдиний вказівник ресурсів.

Наприклад: http://lp.edu.ua/IKN/Linguistics/html/study.htm

Веб-сайт (Web Site). Це кілька сторінок, які об’єднані єдиною тематикою та дизайном. Може містити динамічну інформацію, що формується завдяки звертанню до певних баз даних сервера (новини, прогноз погоди, курс валют, акцій, ціни та пропозиції в Інтернет магазинах).

Веб-портал (Web Portal). Надвеликий сайт, що містить різноманітну інформацію: новини, каталоги сайтів, Інтернет магазини, кадрові агенції, інформери, пошук необхідної інформації, надання безкоштовної електронної скриньки, а також місця для оплатного чи безоплатного розміщення (хостингу) сайтів.

Електронна пошта


Історично електронна пошта є найпершою службою Інтернет і є аналогом звичайної пошти. Електронна пошта – це служба, що здійснює взаємодію поштового клієнта (може бути браузером або іншою програмою) з поштовим сервером.

Електронна поштова скринька – це обліковий запис користувача у базі даних поштового серверу. Для відправлення чи отримання повідомлень потрібно мати доступ до скриньки, тобто ввести ім’я (логін) та пароль. Їх створюють під час реєстрації користувача на поштовому сервері.

Адреса електронної скриньки – це запис, який одночасно визначає шлях до електронної скриньки адресата. Вона складається з 2 частин (логін@поштовий сервер), що розділені символом @ (at, «собачка»). Зліва від символу @ вказують ім’я власника скриньки (логін), справа – доменна адреса поштового серверу, де зберігаються повідомлення. Наприклад, student@polynet.lviv.ua.

У заголовку листа вказується адреса отримувача та відправника, дата і час відправлення, тема повідомлення. У складі листа міститься текст, а також графічні, відео чи звукові об’єкти та інші файли, що під’єднуються до листа (attachment).

Кожне повідомлення при пересиланні кодується. У світі застосовують різні методи кодування і тому, деякі листи при отриманні можуть не коректно відображатися. Сучасні поштові клієнти дозволяють перекодовувати повідомлення у вигляд, що є прийнятним для отримувача. Під’єднані файли також кодуються і перетворюються у довгі текстові повідомлення, що додаються до основного тексту листа. При отриманні, файл декодується і набуває початкового вигляду. Оскільки засобами електронної пошти файли передаються довго, то їх бажано перед відправленням за архівувати.

Пошукові системи


Пошуковики (Search Systems) призначені для пошуку інформації в веб-просторі і видачі знайдених ресурсів у зручному для користувача вигляді.

Зазвичай, пошукова система має 3 складові:


  • Веб-інтерфейс - власне веб-сторінка пошукової системи з полем для введення пошукового запиту.

  • База даних – там міститься коротка інформація про існуючі і Інтернет просторі веб-сайти.

  • Пошукові роботи – програми, що наповнюють інформацією бази даних пошукової системи.

Пошукові системи надають відповіді на запити користувачів за лічені секунди, бо пошук відбувається у базах даних пошукової системи. Доступ до баз даних за певну оплату може надаватися для інших пошуковиків та організацій.

Лідерами серед пошуковиків є Google, Yandex.ru, Meta.ua


ІР-адресація


Це унікальна числова адреса, що однозначно ідентифікує вузол, групу вузлів або цілу мережу. ІР-адреса має довжину 4 байти (4х8=32 біти). Для зручності ІР-адреса записується у вигляді 4 чисел (октетів), що розділені точками.

Наприклад,



  • Десяткова форма представлення: 128.10.2.30

  • Двійкова форма представлення: 10000000.0001010.0000010.00011110

  • Шіснадцяткова форма представлення: С0.94.1.3

Десяткова форма запису ІР-адреси використовується в операційних системах, бо вона є зручною для користувача, який налаштовує доступ до мережі. Двійкова форма є зручною для адміністрування і для внутрішніх операцій пристроїв. Шіснадцяткова форма використовується рідко.

ІР-адреса складається з двох логічних частин: номера мережі і номера вузла мережі. В залежності від класу мережі номер мережі може бути зазначено одним, двома чи трьома лівими октетами, а номер вузла, відповідно трьома, двома чи одним правим октетом.

Централізованим розподілом ІР-адрес займається державна організація Стенфордський міжнародний науково-дослідний університет, що знаходиться у Силіконовій долині.

Послуги з призначення ІР-адрес є безкоштовними і тривають близько тижня. Якщо адміністратор локальної мережі самостійно привласнює ІР-адресу, це згодом може привести до плутанини та помилок у роботі. Така система адресації призначена для адресації комп’ютерів і є зручною та ефективною для адміністрування (керування) мережею.


Доменна система імен


Доменна адреса, зазвичай, привласнюється веб-серверам та веб-сайтам і використовується для зручності користування службою Веб. Для адресації веб-простір є поділеним на тематичні частини – домени. За назвами доменів можна визначити призначення веб-об’єктів, належність до певної організації, форми обслуговування та фінансування.

Доменна адреса (доменне ім’я) складається з кількох (від 2 до 5) символьних частин - доменів, що розділені точками. Ранг домену обчислюється з кінця адреси, наприклад:



site.

lviv.

ua

III рівень

II рівень

I рівень

Часто в доменній адресі вказують відповідну службу (www.edu.ua чи ftp.lviv.ua), а браузер автоматично дописує відповідний до даної служби протокол (http://www.edu.ua чи ftp://ftp.lviv.ua).

Домени І рівня


Від початку розвитку Інтернету, коли мережа поширювалася лише на теренах США, було створено перші 6 доменів:

.com

Commercial. Комерційні структури.

.net

Network. Організації, що забезпечують роботу мереж.

.org

Organization. Некомерційні організації.

.edu

Educational. Освітні заклади.

.mil

Military. Військові організації.

.gov

Goverment. Урядові організації.

На сьогодні з’являються нові тематичні домени:


.info

Information services. Інформаційні вузли.

.biz

Business. Бізнес.

.aero

Авіа індустрія.

.pro

Professional. Для професіоналів, зокрема, юристів, лікарів, бухгалтерів.

.name

Для особистого використання. Наприклад, щоб зареєструвати поштову скриньку имя@фамилия.name.

.museum

Музеї. Передбачається створення доменів другого рівня, для створення мережного каталогу музеїв миру.

.coop

Cooperative. Для кооперативних співтовариств.

Коли Інтернет вийшов на міжнародний рівень, створюють домени за територіальною ознакою:

.ua

Україна

.az

Азербайджан

.lv

Латвія

.ru

Росія

.kz

Казахстан

.lt

Литва

.by

Білорусь

.kg

Киргизстан

.ee

Естонія

.ge

Грузія

.tj

Таджикистан

.am

Вірменія

.md

Молдова

.tm

Туркменія

.uz

Узбекистан













.su

Країни бувшого СРСР



.eu

Європейський Союз

.bg

Болгарія

.us

США

.gb .uk

Великобританія

.hu

Угорщина

.ca

Канада

.de

Германія

.gr

Греція

.cn

Китай

.fr

Франція

.pl

Польща

.va

Ватикан

.it

Італія

.ro

Румунія

.il

Ізраїль

.es

Іспанія

.sk

Словаччина

.co

Колумбія

.fi

Фінляндія

.si

Словенія

.tv

Тувалу

.at

Австрія

.cz

Чехія

.jp

Японія

Домени інших рівнів


Доменні адреси веб-сайтів складаються з доменів ІІ чи ІІІ рівня.

Домени ІІ рівня (наприклад, edu.ua, lviv.ua) може отримати будь яка приватна особа чи організація. Власник домену ІІ рівня може надавати домени ІІІ рівня (наприклад, lp.edu.ua, polynet.lviv.ua). Доменні імена можуть бути теоретично і більших рівнів, а практично використовують максимум 4 рівнів.


Багатомовні домени


Інтернет зародився в англомовному середовищі і обмеженням існуючої системи доменних імен DNS (Domains Name System) стала необхідність використовувати лише 37 символів ASCII - латинські букви від A до Z, цифри і символ «-». Швидке зростання кількості користувачів Інтернет в світі призвело до появи доменних імен, які зазначено не латиницею.

  • Це зручніше, бо в імені домену можна використовувати національну мову.

  • Вирішує проблему нестачі зручних доменних імен, відкриваючи нові можливості для просування своїх товарів і послуг.

  • Закріплює індивідуальність особи або компанії.

Багатомовний домен IDN (Internationalized Domain Names) - це звичайний домен латиницею, який містить обов'язковий префікс xn- (ознака IDN-домену) і закодовану частину, яка може бути перекодована в слово на національному алфавіті. Наприклад, в браузері можна з клавіатури набрати «мійдомен.ua» і його буде автоматично перекодовано в «xn-d1acklchcc.ua».

На перший погляд зручність є очевидною: компанії отримують прості імена, що легко запам'ятовуються, типу «сайт.ua», які просто продиктувати клієнтові. Але це лише на перший погляд. Нажаль, користувачам доведеться стежити, в якій розкладці слід набирати першу частину домену, а в якій другу, адже SU, COM і NET все одно доведеться набирати латиницею. А ще доведеться пам'ятати, що клієнту слід набрати саме «сайт», кирилицею, а не в звичний спосіб site латиницею.

З 2008 року компанія RU-CENTER почала реєстрацію багатомовних IDN доменів в доменних зонах SU, COM і NET.

Для зони SU доступною є реєстрація доменів в латинському, грецькому, кирилиці, вірменському, івриті, арабському і грузинському алфавітах. Для зон COM і NET вибір є ширшим: доступні латинський, грецький, кирилиця, вірменський, іврит, арабський, грузинський, бенгальський, орія, Таміл, канада, тайський, Тибет, бірманський, рунічний, монгольський алфавіти, а також японські, китайські і корейські ієрогліфи.

З 2010 року компанія Хостмастер ввела реєстрацію у доменах .com.ua і .kiev.ua. (доменні імена, які містять символи національних алфавітів). З використанням IDN тепер можна зареєструвати домени українською чи російською мовами.

Реєстрація доступна для всіх охочим і нічим не відрізняється від реєстрації звичайного домену. Жодних особливих умов реєстрації для користувачів, що вже мають популярні домени на латиниці, не передбачено.

У 2009 році Координаційний центр Рунету подав заявку на створення домену «.рф». Домен «.рф» створено в кореневій зоні DNS 12 травня 2010 року. Запуск домену було приурочено до першого Російського Форуму з керування Інтернетом. Першими URL-ами, які почали працювати в зоні «.рф» в ніч з 12 на 13 травня 2010 року стали http://президент.рф/ и http://правительство.рф/. Тепер, практично всі сучасні браузери підтримують кириличні доменні імена.

Більшість Інтернет сайтів кириличного домену «.рф» є дзеркалами латинських доменів .ru .com .travel тощо. На такі сайти можна зайти двома способами: через кириличний домен і через латинський домен. Вміст обох сайтів є ідентичним, за винятком доменного імені.

До таких сайтів відносяться:


  • http://президент.рф ідентичний до http://kremlin.ru

  • http://правительство.рф ідентичний http://government.ru

  • http://кц.рф ідентичний до http://www.cctld.ru та інші.

Деякі сайти, зареєстровані в зоні «.рф» автоматично перескеровують відвідувачів на дзеркало з латинським іменем.

Наприклад, при наборі в адресному рядку http://яндекс.рф браузер автоматично переходить на адресу http://yandex.ru, а при наборі http://мэйл.рф — на адресу http://mail.ru. В той же час при вході на сайт http://rspp.ru браузер буде автоматично скерований на кириличний домен http://рспп.рф.

У домені «.рф» присутні також імена, які не мають латинських еквівалентів, наприклад http://диалогурал.рф.

URL - Універсальний покажчик ресурсу


IP-адреса чи доменна адреса дозволяють однозначно ідентифікувати веб-сервер в мережі Інтернет, але на сервері може бути багато різної інформації в різних форматах, наприклад, у вигляді файлів, електронних повідомлень, сторінок тощо.

Для безпомилкового отримання потрібної інформації і в потрібному форматі використовується універсальний покажчик ресурсу URL (Universal Resource Locator), який однозначно ідентифікує будь-який ресурс в мережі Інтернет. Саме такий рядок відображається в адресному полі браузера.


http://www.site.lviv.ua/documents/page.html або http://213.82.46.1/documents/page.html

http://

www.

site.lviv.ua/

documents/

page.html

протокол

служба

доменна адреса

шлях

файл

Універсальний покажчик ресурсу відображає:


  • Протокол відповідної служби. В даному прикладі використано протокол http:// – протокол передачі гіпертексту.

  • Назву служби. В даному прикладі це служба Веб - www

  • Доменну або IP-адресу, яка однозначно ідентифікує веб-сервер в мережі Інтернет, на якому розміщено потрібний сайт чи інший ресурс.

  • Шлях, що складається з імен директорій, розділених символом «/» (слеш), послідовно відкриваючи які, можна «дістатися» до потрібної інформації. У даному прикладі інформація знаходиться в директорії «documents».

  • Ім'я файлу, який містить потрібну інформацію. В цьому прикладі інформація знаходиться у файлі page.html.

Протоколи Інтернет


Але, для того, щоб скористатися відповідною службою, мають порозумітися між собою всі комп’ютери, що задіяні в цьому процесі. Для цього розроблено спеціальні правила – протоколи. Кожен протокол виконує притаманну йому функцію і має бути сумісним з іншими протоколами.

Сукупність протоколів, що пов’язані між собою і є розподіленими по рівнях називається стеком протоколів.

В кожному комп’ютері, що під’єднаний до локальної чи глобальної мережі протоколи встановлюються і мають обов’язково виконуватися.

В самому узагальненому вигляді стек має такі протоколи:


  • Протоколи прикладного рівня.

  • Протоколи транспортного рівня.

  • Протоколи мережного рівня.

Протоколи прикладного рівня


Це самий верхній рівень. Протоколи прикладного рівня є посередником між програмою-клієнтом та мережею. Вони перетворюють інформацію, що передається по мережі у форму, яка є зрозумілою для програми-клієнта.

Протокол HTTP (Hyper Text Transfer Protocol). Забезпечує передачу з віддаленого веб-серверу до локального комп’ютера документів у форматі HTML і навпаки.

За допомогою протоколу HTTP організується відправлення запитів до веб-серверу, обробка його відповіді і формування інформації у вікні браузера.

Протоколи для роботи з електронною поштою. Призначені для організації доставки та передачі повідомлень через поштовий сервер.

Протокол SMTP (Simple Mail Transfer Protocol). Відповідає за відправлення листів від клієнта до поштового серверу. Дозволяє відправляти повідомлення на кілька адрес, проміжні збереження, пересилання копій на інші адреси.

Протокол РОР3 (Post Office Protocol). Доставка листів від поштового серверу до клієнта. Цей протокол має вбудовані механізми розпізнавання адрес електронної пошти, а також модулі підвищення надійності отримання повідомлень.

Протоколи FTP, TelNet та інші. Призначені для постачання інформації до програм-клієнтів відповідних служб.

З появою можливостей під’єднання до Інтернету мобільних пристроїв (телефонів, смартфонів, КПК) застосовується WAP протокол, який надає доступ до різних служб Інтернету.


Протоколи транспортного рівня


Керують передачею інформації. Основним завданням є контроль правильності передачі даних, а також забезпечення надійної доставки даних до призначеного комп’ютера.

Протокол отримує інформацію від протоколів прикладного рівня і розділяє її на окремі частинки – пакети. Важливою частиною пакету є його заголовок, в якому зазначається: номер пакету, інформація про комп’ютер-відправник та комп’ютер-приймач, а також контрольна сума, що потрібна для перевірки цілісності пакету.

Для подальшої передачі пакет скеровується на наступний рівень (в межах цієї лекції - мережний) і далі по мережі до комп’ютер-приймача і звідти має надійти підтвердження про прийом пакету. Якщо пакет не дійшов, загубився або пошкодився, його буде надіслано ще раз. Після надходження пакетів до місця призначення, протокол транспортного рівня комп’ютера-приймача аналізує їх заголовки, об’єднує пакети до єдиного цілого і відправляє інформацію до протоколів прикладного рівня.

Щоб запобігти спотворенню інформації при пакетуванні комп’ютер-відправник обчислює і вписує у заголовок контрольну суму. Комп’ютер-приймач за тим же алгоритмом обчислює свою контрольну суму для цього пакету і порівнює її з тою, що є у заголовку і, якщо сума не збігається, пакет вважається спотвореним і надсилається ще раз. Такий спосіб передачі інформації є доволі зручним і швидким.

Самим поширеним і відомим є протокол TCP (Transmission Control Protocol), який має давню історію, є одним з найперших транспортних протоколів і постійно вдосконалюється.

Протоколи мережного рівня


Здійснює взаємодію конкретних комп’ютерів мережі, тобто визначає маршрут руху інформації всередині мережі. Такий процес називається маршрутизацією. На шляху між комп’ютером-клієнтом та комп’ютером-сервером може знаходитися кілька проміжних комп’ютерів, які називаються маршрутизаторами. Маршрутизатор визначає, які на даний момент з’єднання існують і є менш завантаженими для передачі пакету. Тому пакети не завжди передаються одним шляхом і за однаковий час.

На мережному рівні комп’ютера-приймача пакети накопичуються (буферизуються), потім передаються до протоколу транспортного рівня. Найпопулярнішим і відомим мережним протоколом є ІР-протокол (InterNet Protocol). Ще одним призначенням ІР-протоколу є забезпечення адресації під час пересилання інформації.


Контрольні запитання


  1. Що собою уявляють протоколи Інтернет?

  2. Що називають службою Інтернет?

  3. Які функції виконують провайдери?

  4. Що в Інтернеті називають ресурсом?

  5. Яві функції виконує Web-браузер?

  6. Де фізично знаходиться Web-сайт, який можна подивитися в Інтернеті?

  7. Для чого використовується мова гіпертекстової розмітки HTML?

  8. Які послуги забезпечує служба TELNET?





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка