Комплексне дослідження впливу залізниці на екологічний стан міста помічна



Скачати 418.44 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації24.04.2016
Розмір418.44 Kb.
  1   2


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації

Кіровоградська Мала академія наук учнівської молоді

Наукове товариство учнів „Дивосвіт”




Секція: екології


КОМПЛЕКСНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ЗАЛІЗНИЦІ НА ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН

МІСТА ПОМІЧНА

Роботу виконала:

Чуніхіна Катерина,

учениця 10-Г класу

Кіровоградського обласного

загальноосвітнього

навчально-виховного комплексу

гуманітарно-естетичного профілю

(гімназія-інтернат – школа мистецтв)
Науковий керівник:

Литвин Марина Юріївна,

вчитель біології та хімії

Кіровоград – 2011 р.






Зміст
Вступ…………………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Матеріальні ресурси для залізничного транспорту……………...………6

Розділ 2. Фактори шкідливого впливу залізничного транспорту на навколишнє середовище…………………………………………………………………………...…8

  1. Вплив залізничного транспорту на природу………………….………..……10

  1. Шум і вібрація….…………………………………………………………..…19

  1. Дія іонізуючого випромінювання на організм людини…………………….23

  1. Пил як забруднюючий фактор……………………………………………….23

  1. Вплив електромагнітного випромінювання………………………….……...30

  1. Аварійні забруднення…………………………………………………….…...32

Розділ 3. Професійні захворювання на залізничному транспорті…………….…35

Висновоки………………………………………………………………………....37

Список використаної літератури………………………………………...40

Додатки……………………………………………...……………………………...41

Вступ
Залізничний транспорт за обсягом вантажних перевезень займає перше місце серед інших видів транспорту, за обсягом перевезень пасажирів друге місце після автомобільного транспорту. Успішне функціонування та розвиток залізничного транспорту залежить від стану природних комплексів та наявності природних ресурсів, розвитку інфраструктури штучного середовища, соціально-економічного середовища суспільства. Стан навколишнього середовища при взаємодії з об'єктами залізничного транспорту залежить від інфраструктури по будівництву залізниць, виробництву рухливого складу, виробничого устаткування й інших пристроїв, інтенсивності використання рухомого складу та інших об'єктів на залізницях, результатів наукових досліджень та їх впровадження на підприємствах і об'єктах галузі. Кожен елемент системи має прямі і зворотні зв'язки один з одним.

Україна має одну з найбільш розвинену в Європі мережу залізниць. Рельєф України досить сприятливий для прокладання залізничних шляхів, адже тільки 4% території під гірськими масивами, решта частина держава рівнинні території. Особливо сприятливі південні та центральні частини України. Будівництво залізниці в Україні почалося в 60-тих роках 19століття. Перша залізниця збудована в 1860році, друга в 1865році відрізок Одеса – Балта.

Місто Помічна засновано в зв”язку з пуском в експлуатацію першої залізничної колії.Це був роз”їзд Південно –Західної залізниці,навколо якого з”явилося 9 хат.Залізнична колія ,яка йшла через сучасне місто Помічна почала діяти з1серпня 1868 року.З цього часу і веде відлік історія нашого міста.

З часом місто стало важливим залізничним вузлом в якому пересікається чотири напрями руху поїздів(Одеса,Москва,Харків,Котовськ).

Це місто залізничників,адже немає жодної родини в якій хтось не працює на залізниці.


Площа залізниці складає 257,12га.

Мета: дослідити вплив залізничного транспорту на навколишнє середовище.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні проблеми формування і становлення організаційного та економічного механізму екологізації діяльності залізничного транспорту в місті Помічна.
Актуальність: Однією із складових розбудови економіки України є раціональне використання її природно-ресурсного потенціалу та забезпечення стабільного екологічного розвитку. Особливої уваги при цьому заслуговують еколого-економічні питання взаємодії різноманітних галузей господарства з навколишнім природним середовищем, які є недостатньо дослідженими. Наявність невирішених еколого-економічних питань розвитку економіки зумовлює необхідність та доцільність дослідження організаційно-економічних механізмів природоохоронної діяльності, пошуку шляхів більш ефективного їх застосування . Найбільш складними і малодослідженими є питання взаємодії залізничного транспорту з навколишнім середовищем.

Об’єктом дослідження є залізничний транспорт в місті Помічна,

та виробничо-господарська діяльність підприємств залізничного транспорту у взаємозв’язку з реалізацією природоохоронних заходів.


Розділ 1

Матеріальні ресурси для залізничного транспорту
Залізничний транспорт є галуззю транспортної промисловості, тобто займається перевезенням вантажів. Для цього використовують два основні види тяги поїздів, на електричній та тепловій тязі. Для руху електричного потяга потрібна напруга постійного чи змінного струму. Для руху тепловозів потрібне рідке паливо.

Для електровозів використовують постійний струм напругою 3000 В та змінний струм напругою 25 кВ і частотою 50 Гц. Струм подається від тягової підстанції, куди він надходить від джерела його виробництва. В основному це ТЕЦ, де йде спалювання низькосорт­ного палива.

Дизелі інколи називають нафтовими двигунами, вони можуть працювати на сирій нафті, ретельно очищеній від асфальтових смол. (сьогодні існує декілька марок дизельного палива (ГОСТ 305-82): літнє, зимове, арктичне. За вмістом сірки паливо поділяють на два види: з масовою часткою сірки не більше 0,2% та з масовою часткою сірки не більше 0,5%.

Щодо експлуатації залізничних колій, то тут необхідні ресурси значно більші. При будівництві, крім шпал (деревина) та рейок (залізо), необхідні ще глина, гравій, баласт, пісок.

Всі залізничні колії бажано будувати на насипах для покра­щення огляду машиністові та людям, що знаходяться біля залізнич­ною полотна.

Насипи роблять з глини, гравію та баласту, для зменшення вібрації. В місцях, де постійно переходять люди чи ведуться якісь роботи, чи знаходиться стрілочний ящик, обочини земельного полотна та стрілочний ящик присипають гравієм до рівня поверхні шпал. В негабаритних місцях та місцях розчеплення вагонів місце повинно бути присипано щебенем з піском.

Для обслуговування потягів потрібні вода, пісок, мастило. Для початку руху колеса, мости моторних вагонів змащують мастилом, а рейку присипають дуже дрібним піском для більш якісного зчеплення, яке відбувається під силою тяжіння. Вода потрібна для охолодження двигунів, її в свою чергу охолоджує повітря, яке забирається ззовні. Великі матеріальні ресурси виробляються на будівництво залізничної магістралі, мостів, вокзалів, депо тощо.
Розділ 2

Фактори шкідливого впливу залізничного транспорту на навколишнє середовище
Специфічною особливістю залізничного транспорту є різноманітність виконуваних виробничих процесів, пов'язаних з перевезенням вантажів і пасажирів, ремонтом рухомого складу та магістралей, енергопостачанням, будівництвом нових залізничних шляхів і об'єктів. Цей факт визначає перелік видів виробничих відходів, які утворюються при виконанні основних і допоміжних технологічних процесів. Перелік відходів досить великий, що пов'язано з неправильним проведенням класифікації відходів окремими підприємствами, службами та дорогами в цілому. Абсолютні втрати навколишнього середовища, виражаються в конкретних одиницях виміру стану біоценозів (флори, фауни, людей); компенсаційні можливості екосистем, що характеризують їх відновлюваність в природному або штучному режимі, створюваному примусово; небезпека порушення природного балансу, виникнення несподіваних втрат і локальних екологічних зрушень , які можуть викликати екологічний ризик і кризові ситуації у навколишньому природному середовищі; рівень екологічних втрат, що викликаються впливом об'єктів транспорту на навколишнє середовище;
Ці характеристики і дозволяють визначити екологічну безпеку в регіонах розташування транспортних об'єктів.

Вплив об'єктів залізничного транспорту на природу обумовлено будівництвом доріг, виробничо-господарською діяльністю підприємств, експлуатацією залізниць і рухомого складу, спалюванням великої кількості палива, застосуванням пестицидів на лісових смугах та ін. Будівництво та функціонування залізниць пов'язано з забрудненням природних комплексів викидами, стоками, відходами, які не повинні порушувати рівновагу в екологічних системах. Рівновагу екосистеми характеризується властивістю зберігати стійкий стан в межах регламентованих антропогенних змін в оточуючих транспортне підприємство природних комплексах.



Самоочищення природного середовища знижується через знищення та виснаження природних комплексів. Лінії залізниць, прокладаються на сформованих шляхах міграції живих організмів, порушують їх розвиток і навіть призводять до загибелі цілих спільнот і видів.

Фактори впливу об'єктів залізничного транспорту на навколишнє середовище можна класифікувати за такими ознаками: механічні (тверді відходи, механічний вплив на ґрунти будівельних, дорожніх, колійних та інших машин); фізичні (теплові випромінювання, електричні поля, електромагнітні поля, шум, інфразвук, ультразвук, вібрація, радіація та ін.); хімічні речовини та сполуки (кислоти, луги, солі металів, альдегіди, ароматичні вуглеводні, фарби і розчинники, органічні кислоти і з'єднання та ін.), які поділяються на надзвичайно небезпечні, високо небезпечні, небезпечні і малонебезпечні; біологічні (макро- і мікроорганізми, бактерії, віруси).

Ці фактори можуть діяти на природне середовище довготривало, порівняно недовго, короткочасно і миттєво. Час дії факторів не завжди визначає розмір шкоди, що завдається природі. За масштабами дії шкідливі фактори поділяються на діючі на невеликих площах, що діють на окремі ділянки місцевості, глобальні. Хімічні речовини та сполуки можуть мігрувати і розсіюватися у повітрі, у воді, ґрунтах, завдаючи оборотний, частково оборотний і незворотній збиток природі. У міграції хімічних речовин і заразних мікроорганізмів важливе місце займає транспорт. Основними напрямками зниження величини забруднення навколишнього середовища є: раціональний вибір технологічних процесів для виробництва готової продукції та її транспортування, використання засобів захисту навколишнього середовища та підтримання їх у справному стані.
Інтегральним критерієм екологічної ефективності виробничої діяльності об'єктів залізничного транспорту служить ступінь порушення природного балансу в регіоні. Небезпека порушення природного балансу кількісно пов'язана з антропогенними чинниками виробничої і господарської діяльності людей в регіоні. У випадку, якщо природне середовище не здатна впоратися з впливом залізничного транспорту, необхідно передбачати очисні споруди або проводити відновлювальні роботи. Рівновага в природному середовищі забезпечується підтримкою енергетичного, водного, біологічного, біогеохімічного балансів та їх зміною в певний проміжок часу. Кількісні характеристики перерахованих балансів залежать від географічного положення регіонів, кліматичних умов, величини використання ресурсів, природних явищ і ступеню забруднення навколишнього середовища. Залізничний транспорт екологічно чистіший, особливо електричний. Та проблемою стало сильне забруднення залізниць нечистотами, що викидаються з вагонних туалетів. Забруднюється смуга завширшки в кілька метрів обабіч колій. У всіх цивілізованих країнах туалети поїздів обладнано спеціальними місткостями, й нечистоти не викидаються назовні. В результаті екологічних і медичних досліджень з'ясувалося, що забруднення залізничних колій нечистотами та продуктами їхнього розкладання, особливо в теплі сезони року, спричинило захворювання шлунка й легень у багатьох пасажирів і залізничників.
2.1. Вплив залізничного транспорту на екологічну обстановку в місті
Помічна обумовлено наступними факторами:


  1. Забруднення навколишнього середовища в результаті аварій при перевезеннях екологічно небезпечних вантажів;

  2. Низька паливна економічність, великий обсяг споживання енергетичних ресурсів;

  3. Використання для прокладки доріг розміщення підприємств великої кількості земель, у тому числі родючих;

  4. Погіршення здоров'я населення через забруднення природного середовища, зміна мутаційних процесів у живих організмів.

  5. Забруднення атмосферного повітря та ґрунту токсичних викидів в результаті експлуатації рухомих засобів;

  6. Забруднення природного середовища різними сипучими вантажами при їх навантаженні, розвантаженні та транспортуванні, сміттям та відходами підприємств залізничного транспорту;

  7. Споживання не відновлюваних природних ресурсів при експлуатації залізничного транспорту (паливо, масло, повітря, метал, деревина);

Залізнична станція Помічна виконує наступні функції:

  1. обслуговування пасажирів,

  2. прийом і відправлення вантажів,

  3. прийом і відправка вагонів,

  4. сортування вантажних вагонів,

  5. утримання в належному технічному стані вагонів і локомотивів .

Кількість працюючих на залізничних підприємствах міста складає:



- локомотивне депо 998чол.

- вагонне депо 457чол.

- дистанція колії 349чол.



- дистанція сигналізації

та зв’язку 260чол.

- дистанція електро

постачання 284чол.

- станція 187чол.
Обслуговування пасажирів пов'язано з такими негативними впливами як забруднених хімічними та біологічними відходами.

Прийом і отправлення вантажів у залежності від прийнятої технології навантаження і вивантаження, а також роду вантажу може викликати: виділення пилу, газів, а також інших небезпечних речовин, емісію шуму, коливання і вібрації, забруднених хімічними та біологічними засобами, водоспоживання.

Локомотивне депо станції Помічна займає площую 1,27га., число працюючих становить 998чол.

Цей об’єкт являеться одним з найбільших по кількості шкідливих викидів в атмосферу. Кількісь використаного дизельного пального для тепловозів прямопропорційно залежить від об’єму перевезених грузів та вантажів. При розрахунках шкідливих викидів які проводяться екологічними службами району сума штрафу за забруднення атмосферного повітря складає від 28-30тис.грн. в квартал за рухомі об єкти та 100-150грн. за стаціонарні об’єкти.

Забруднення повітря. Рівень забруднення повітря класифікуєть­ся часом розпаду речовин, що виділяються при роботі ДВЗ. Кількість викидів у повітря залежить від режиму роботи двигуна. Основним джерелом забруднення атмосфери є відпрацьовані гази дизелів тепловозів. У них містяться оксид вуглецю, оксид і диоксид азоту, різні вуглеводні, сірчистий ангідрид, сажа. Вміст сірчистого ангідриду залежить від кількості сірки в дизельному паливі, а вміст інших домішок - від способу його спалювання, а також способу надування і навантаження двигуна. В дизельних ДВЗ на збільшення витрати пального та складу вихлопних газів впливають наступні несправності: зменшення тиску в приску, покриття голки форсунки смолистими відкладеннями, закоксовування сопел розпилювачів, зношеність плунжерних пар паливного насоса, засмічування повітроочищувача, зміна кута в приску, зниження температури охолоджувальної рідини, зношеність деталей паливного насоса, газорозподілу та шатунно-кривошипного механізму. В залежності від виду несправності витрата пального в дизельних двигунах може збільшуватися до 20%, а кількість викидів шкідливих речовин - на 20-100%. Склад відпраць­ованих газів зале­жить від роду застосо­ваних палив, приса­док і масел, режимів роботи двигуна, його технічного стану, умов руху автомобіля та ін. Токсичність відпрацьованих газів дизель­них двигунів обумовлюється голов­ним чином окси­дом азоту та сажі.

При згорянні 1 тонни дизельного пального в атмосферу викидається, кг:

-оксиду вуглецю - 21;

-вуглеводнів – 20;

-окисів азоту - 34;

-альдегідів - 6,8;

-сажі - 2.

забруднення атмосфери відпрацьованими газами.

Отже, залізничний транспорт хоч і впливає дуже негативно на довкілля, але, порівняно з автомобільним транспортом, вплив значно менший, тому що на одиницю енергії, що виділяється при спалюванні одиниці палива, виконується більша робота.

Кількість викидів у повітря залежить від режиму роботи двигуна. При розгляді забруднення ґрунту враховується відстань 1 км. Класифікується кількістю сухих та рідких викидів.

Справжнім екологічним лихом став на території нашої станції майданчик залізниці ст. Помічна де проводиться завантажувально – розвантажувальна робота піску та щебеню Помічнянського гранітного кар’єру.

Цей об’єкт займає площу.4.5 га. Неподалік цього майданчику знаходиться житлова забудова міста (див. дод.2 )Відповідно до санітарної класифікації Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів 173-96 завантажувально розвантажувальна дільниця відноситься до ІУ класу з розміром санітарно-захисної зони 100 м. При умові дотримання проектних рішень щодо комплексних заходів забезпечення нормативного стану навколишнього середовища розміри санітарно захисної зони підтверджуються розрахунками розсіювання забруднюючих речовин в приземному шарі атмосфери з урахуванням реальної санітарної ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу,метеоумов,рози вітрів),аналізом розрахунків рівнів шуму,а також даних лабораторних досліджень.

Але забруднення пилом при завантаженні у вагони щебеню і піску сусідніх вулиць Елеваторська,Тургєнєва,Шевченко перевищує проектні норми. Цей висновок можна зробити на підставі копіїї протоколу №2 від 24.06.2011р ДЗ Помічнянської лінійної санепідемстанції (див. дод. 3).Середня максимальна разова концентрація пилу кремнієвого в повітрі робочої зони -48,26мг\м3,що в 321 раз перевищує його ГДК для атмосферного повітря -0,15мг\м3.Такий рівень забруднення слід вважати небезпечним.

Показники радіаційної безпеки знаходяться в межах фонових значень min-max-12-15мкр\год,що не перевершує допустимих норм.

Пропозиції щодо усунення шкідливих викидів:


  1. зрошення водою щебеневої суміші(особливо в засушливий період року).

  2. зниження негативного впливу шуму досягається завдяки організації,упорядкування та озеленення санітарно захисної зони.

  3. ширина озеленення має складати не менше ,ніж 10 м (смуга однорядна з шаховою посадкою дерев всередині смуги,при посадці смуги зелених насаджень повинне бути забезпечене щільне примикання крон дерев між собою та заповнення простору між кронами та поверхнею землі чагарниками. Породи дерев та чагарників швидкоростучі).

Неодноразові спроби висадження дерев в санітарно захисній смузі не дали бажаних результатів. Дерева не ростуть.

Локомотивне господарство є однією з найважливіших ланок залізничного транспорту. Основна функція локомотивного депо-за допомогою виконання комплексу попереджувального технічного обслуговування та ремонту підтримувати на нормативному технічному рівні стан локомотивного парку. У локомотивному депо проводяться всі види технічного обслуговування локомотивів. Під технічним обслуговування розуміється комплекс профілактичних робот по огляду, очищення, змащенню локомотивів, кріпленню і регулювання вузлів і деталей для попередження появи несправностей, заміну зношених деталей. Аналіз технології проведення малого періодичного ремонту показує відсутність при проведення робіт скільки-небудь значних викидів в атмосферу забруднюючих речовин. При виробництві великого періодичного ремонту основними джерелами виділення шкідливих речовин є зварювальні роботи, промивка деталей і вузлів у бензині і лужних розчинах, ремонт акумуляторних батарей та електричного обладнання, фарбувальні роботи. За даними інвентаризації джерел викидів шкідливих речовин при проведення ремонтів в атмосферу викидаються тверді речовини, такі як пил (металева, деревна, піщана, кам'яновугільна), сажа, оксиди марганцю, а також рідкі та газоподібні речовини-двоокис азоту, фтористі з'єднання, пари сірчаної кислоти і лугів, окис вуглецю, бензин нафтової. Вагонне депо, що є важливим підрозділом залізниці, діляться на три основні типи: вантажні, пасажирські, рефрижераторні. Вони призначені для деповського та поточного ремонту вагонів, а також підготовці їх до експлуатації. При здійснення технологічного процесу трапляються викиди забруднюючих речовин в атмосферу: на підйомочній складального цеху: зварювальної аерозоль, окис вуглецю, оксиди металів (Mn, Fe), а також абразивна і металева пиль;

на складальній позиції складального цеху: зварювальний аерозоль, окисли металів (Mn, Fe);

на малярської позиції складального цеху: аерозоль фарб, пари органічних розчинників (ксилол, толуол, ацетон);

на зварювальних постах: окис вуглецю, зварювальний аерозоль, окисли металів;

в механічному цеху: окис вуглецю, оксиди азоту, сірчистий ангідрид та завислі речовини;

По станції Помічна в зміну працює 2-3шт. маневрових тепловоза, режим роботи маневрових тепловозів менш стабільний, ніж поїзних, тому і виділені токсичних речовин у них в кілька разів більше . Рівень забруднення повітряного середовища станцій і прилеглих до них зон відпрацьованими газами маневрових тепловозів залежить від числа одночасно зайнятих локомотивів. При цьому найбільше виділення оксидів азоту та сірчистого ангідриду.

Залізничний транспорт належить до галузей, де гостро відчу­вається специфічність праці та її підвищена небезпека.

Робочі місця і робочі зони залізничників багатьох професій роз­ташовані в безпосередній близькості від рухомого складу, який рухається чи готовий до руху. Для виконання ряду технологіч­них операцій працівники змушені стикатися з рухомим складом. Умови праці ускладнюються тим, що залізниці працюють ціло­добово в будь-яку годину, пору року, за будь-якої погоди.

Наїзди складають більшу частину випадків виробничого трав­матизму на залізницях. Велика кількість залізничників зайнята виконанням робіт безпосередньо на коліях станцій і перегонів. До особливостей роботи на коліях можна віднести: наявність колій з різнобічним рухом, протяжні гальмові колії, обмежена відстань між осями суміжних колій, а також рухомим складом і спорудами, велика довжина фронту робіт при обмеженні огляду, низькій освіт­леності робочої зони в темний час доби. При виконанні службових обов'язків багатьом працівникам залізничного транспорту доводить­ся багаторазово пересуватися уздовж колії чи перетинати колії.

Цілий ряд професій залізничного транспорту працює в зоні, яка суттєво обмежена габаритом рухомого складу або знаходить­ся в межах поперечного контуру рухомого складу.

Через дію кліматичних факторів виникають додаткові труднощі. Взимку різко погіршується стан виробничих територій. Через снігові замети ускладнені умови переходу колій, пересування по міжколіям. Під час ожеледі різко підвищується небезпека падінь. У холодну пору року необхідно користуватися теплим одягом, який перешкоджає рухам, погіршує сприйняття звукових сигналів. Тривала праця на відкритому повітрі, різкі зміни погоди також несприятливо впливають на організм людини.

Значна частина професій залізничного транспорту пов'язана з обслуговуванням електроустановок. Обмежений час, протягом якого необхідно виконати роботи й усунути відмови пристроїв, створює труднощі безпомилкового дотримання правил охорони пра­ці і електробезпеки. В умовах дефіциту часу та нервового стану під час пошуків і усунення несправностей підвищується ймовір­ність помилкових дій.

Проведення вантажно-розвантажувальних, зварювальних робіт, робіт на висоті, іншого ряду небезпечних робіт ускладнює і під­ищує небезпеку багатьох працівників залізничного транспорту.

На залізничному транспорті виробничий процес — динаміч­ний, підпадає під вплив численних, часто випадкових факторів, які важко врахувати.

Наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів ви­магає подальшого полегшення і оздоровлення умов праці. Роз­робка цілеспрямованих заходів з охорони праці ґрунтується на об'єктивній оцінці впливу різних факторів на організм людини, систематичному аналізі основних причин порушень правил ви­конання робіт, вимог охорони праці, електробезпеки, пожежної безпеки і виробничої санітарії.

Виробнича небезпека характеризується наявністю небезпечних і шкідливих виробничих факторів

Небезпечні шкідливі виробничі фактори поділяються на: фі­зичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

До фізичних небезпечних шкідливих виробничих факторів належать такі:


  • рухомі машини, механізми, частини обладнання тощо;

  • будівлі, конструкції, матеріали, предмети, що руйнуються або падають;

  • підвищені рівні шуму, вібрації, електромагнітних випромі­нювань тощо;

  • загазованість, запиленість;

  • електричний струм, електромагнітні поля;

  • нестача чи відсутність освітлення;

  • тощо.

До хімічних небезпечних і шкідливих факторів належать шкід­ливі речовини в твердому, рідкому чи газоподібному стані. Вони можуть діяти безпосередньо на тіло людини, потрапляти через дихання або травохід, викликаючи отруєння, алергію та інші за­хворювання.

До біологічних небезпечних і шкідливих факторів належать мік­роорганізми (бактерії, віруси, мікроби тощо) та макроорганізми (деякі рослини і тварини), контакт з якими може призвести до погіршення стану здоров'я.

Психофізіологічними шкідливими та небезпечними фактора­ми є фізичні і нервово-психічні перевантаження.

Фізичні перевантаження можуть бути статичними, динамічни­ми та гіподинамічними.

До нервово-психічних перевантажень належать: розумові пере­вантаження, монотонність праці, емоційні перевантаження.

Важко провести межу (щодо дії на організм) між небезпечними і шкідливими виробничими факторами, адже один фактор може бути причиною і захворювання, і травми. Наприклад, пил на ви­робництві, потрапляючи в організм, може викликати професійне захворювання, а потрапляючи в очі — травму; шум може викли­кати професійне захворювання і акустичну травму.

Більшість виробництв своїми викидами в атмосферу, скидан­ням, відходами, генерованим шумом тощо впливають на оточую­чу територію і населення, що проживає на ній, а також на умови праці робітників цього та сусідніх виробництв. Тому важливо за­хищати населення від несприятливого впливу розташованих по­ряд виробництв, а також зменшувати взаємний негативний вплив як виробництв одне на одне, так і навіть різних технологічних про­цесів (дільниць, цехів) того самого виробництва. В першу чергу це досягається планувальними рішеннями.

Підприємства, що забруднюють повітряне середовище газами, димом, пилом тощо, в залежності від потужності і умов техно­логічного процесу, а також від кількості викидів шкідливих ре­човин поділяються на 5 класів. Для кожного класу встановлена санітарно-захисна зона (шириною від 50 до 1000 м) від жилих районів. В санітарно-захисних зонах, що часто використовуються для зелених насаджень, дозволяється будівництво допоміжних при­міщень, гаражів, автостоянок, складів тощо.

Благоустрій території підприємства включає озеленення, об­ладнання пішохідних доріжок, тротуарів, майданчиків для від­починку та занять спортом. Площа ділянок, передбачених для озе­ленення, повинна складати не менше 15% загальної площі.

Будівлі і споруди розташовують таким чином, щоб у місцях організованого забору повітря системи вентиляції вміст шкідли­вих речовин у зовнішньому повітрі не перевищував 30% ГДК для повітря робочої зони виробництв.


2.2. Шум і вібрація
Шум – це одна з форм фізичного (хвильового) забруднення навколишнього середовища. Він являє собою сукупність механічних коливань різноманітної частоти (в межах слухового діапазону, тобто 16…20 000 Гц) та інтенсивності, що виникають у результаті коливального руху частинок у пружному середовищі (газоподібному, рідкому чи твердому). Джерелом шуму може бути все, що здатне викликати вібрацію (коливання): різноманітні машини, обладнання, устаткування, процеси, які відбуваються, вибухи, апаратура та, навіть, живі істоти та люди. Шум - один з видів звуку, який називають “небажаним”.

Рівень шуму біля залізничного полотна по вулиці Перемога, Горького, Степова під час проходження потяга сягає від 100-120 дб.

Вплив шуму на організм людини умовно поділяють на специфічний, що викликає зміни в органі слуху (тривала дія звуку при роботі в ковальсько-пресових, газогенеруючих цехах підприємств, обслуговування літаків при працюючих двигунах, прослуховування голосної музики, робота в навушниках (радіооператори, радисти, акустики і т. ін.), і неспецифічний, який призводить до змін в інших органах і системах.

Шум як стрес-фактор є загально–біологічним подразником, котрий негативно впливає на всі органи і системи організму. У разі тривалого систематичного впливу шуму може виникнути патологія з переважним ураженням слуху (наприклад, туговухість – практично невиліковне ураження, до якого найбільш схильні люди в дитячому віці), а також центральної нервової та серцево-судинної систем. При цьому виникає головний біль, швидка втомлюваність, дратівливість, порушення сну, загальне нездужання, зниження працездатності тощо. При тривалій (на протязі понад 10 років) дії сильних шумів спостерігається також уповільнення швидкості психічних реакцій, порушення концентрації уваги, точності і координації рухів, зміни секреторної і моторної функції травного каналу, порушення обміну речовин, зміни артеріального тиску, ЕКГ, виникнення патологічних захворювань в т. ч. виразкової хвороби.

Інтенсивні звукові коливання мають і психологічне значення. Вони збуджують людину, викликають виділення великої кількості гормонів і тим самим сприяють виникненню почуття страху, невпевненості і небезпеки.

Не менше важливе значення для здоров’я і самопочуття людини має вібрація. Під цим терміном розуміють будь-які механічні коливання, що передаються у твердому середовищі та сприймаються організмом людини як струс. З фізичної точки зору між шумом і вібрацією різниці немає так як вони є механічними коливаннями, але сприйняття їх людиною дещо відрізняється. Вібрація сприймається вестибулярним апаратом і органами що сприймають дотик, а шум – переважно органами слуху. Джерелом вібрації є різні машини і механізми, пневматичні та електричні інструменти ударної та обертальної дії, а також транспорт, сільськогосподарська та інша техніка.

Вібрація є небажаним чинником на виробництві вже тому, що вона сприяє інтенсифікації процесів зношення та може спричинити руйнування не тільки знарядь праці - обладнання, пристосувань та інструментів, а й виробничих споруд.

По характеру дії на організм вібрація поділяється на загальну, яка передається на все тіло, та місцеву чи локальну, яка діє на окремі органи.

Локальна вібрація малої інтенсивності може сприятливо впливати на окремі тканини і організм у цілому, поновлюючи трофічні зміни, поліпшуючи кровообіг у тканинах і прискорюючи загоєння ран. Це часто використовують в медицині. При збільшенні інтенсивності коливань і тривалості дії вібрація може викликати стійкі патологічні зміни і, навіть, захворювання. Найбільш потенційно небезпечною у відношенні патології вважається вібрація з частотою 16...250 Гц. Вібрація впливає на всі рецептори організму, роботу вегетативної та центральної нервової системи, шлунково-кишкового тракту, викликає порушення трофіки м’язової і кісткової тканин. Особливу небезпеку становить частота, яка збігається з частотою коливань внутрішніх органів, так як в результаті резонансу відбувається переміщення і механічні ушкодження внутрішніх органів. Наприклад, резонансна частота серця, живота і грудної клітки – 5Гц, голови –20Гц, центральної нервової системи – 250Гц. Місцева вібрація (найбільш часто під її дією підпадають руки) може призвести до порушення кровообігу. Тривала дія вібрації викликає захворювання – вібраційну хворобу.

Шум та вібрація є одними з найбільш шкідливих виробничих факторів. Саме тому питання зменшення їх негативного впливу на працюючих надається велика увага.

Для зниження впливу шуму і вібрації на організм людини використовують різні методи і засоби, до яких можна віднести:


  • Зменшення шуму і вібрації у джерелах їхнього утворення за рахунок конструктивних рішень, підвищенням точності виготовлення деталей, балансуванням рухомих елементів;

  • Ізоляцією шуму і вібрації засобами звуко- і віброізоляції, звуко- і вібропоглинання. Наприклад, використання пористих матеріалів, матеріалів з високою шумопоглинаючою здатністю, використання захисних екранів і т. ін.;

  • Архітектурно - планувальними рішеннями, що передбачають раціональне розміщення технологічного устаткування і механізмів, а при плануванні забудов – дотримання відстаней між будівлями, відокремлення їх як між собою так і від транспортних магістралей за допомогою лісозахисних смуг, газонів, зелених насаджень;

  • Акустичним опрацюванням приміщень;

  • Використанням (на виробництві) – засобів індивідуального та колективного захисту (віброзахисних екранів, одягу, взуття, рукавиць, спеціальних навушників та ін.).

Персонал, що обслуговує вібраційне обладнання, повинен пройти медичний огляд один раз на рік. Забороняється залучати до робіт із шкідливими умовами праці неповнолітніх.

Працівники, зайняті на роботах із динамічними процесами, мають право на оплачувані санітарно-оздоровчі перерви (15-20 хв.). Рекомендується, щоб час на роботах з вібромашинами, вібрація яких відповідає допустимим рівням, не перевищував 2/3 часу робочого дня.

На роботах із вібронебезпечними процесами працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг (вібро-демпферні покриття, рукавиці комбіновані, рукавиці зі спеціальною підкладкою), спеціальне взуття (чоботи, черевики, туфлі - підошви їх із пружно-демпферного матеріалу). Значного поширення набувають вібродемпферні покриття у вигляді мастил (вініпор, антивібрит тощо)

Аналізуючи звіт про захворювання вуха,зареєстровані у хворих,які проживають у м.Помічна за 2009 та2010 рік (форма №12) можна зробити висновок,що чисельність хворих зросла з 115чол. до 201чол..

Найбільш важливими джерелами забруднення атмосфери серед стаціонарних джерел є локомотивні та вагонні депо, заводи по ремонту рухомого складу і залізничної техніки, виробничі та комунальні котельні.

Утворюються при різноманітних виробничих процесах шкідливі речовини викидаються системами вентиляції в атмосферу, забруднюючи приземної шар повітряного басейну. Значна частина технологічного обладнання не оснащена системами очищення викидів; експлуатація наявних систем очищення і контроль за їх роботою здійснюється на низькому технічному рівні і не відповідає сучасним вимогам. В результаті забрудненість повітряного басейну в районах розташування великих підприємств залізничного транспорту є надзвичайно високою.


  1   2


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка