Комедія «Мартин Боруля», її сценічна історія



Скачати 62.16 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір62.16 Kb.
#23221
ТипУрок
10 клас

Українська література

Урок № 15.
Тема: Комедія «Мартин Боруля», її сценічна історія.
«Мартин Боруля» — одна з найкращих українських комедій.

І. Франко


1. Запитання на повторення вивченого матеріалу про драму та жанри драматичних творів

 Назвати основні риси драматичної літератури.

 Назвати провідні жанри драми.

 Які види драми побутували в минулому?

 Розповісти про розвиток драми в українській літературі.

 Які бувають жанрові типи драми як жанру?

 Назвати ознаки «закритої» драми.

 Назвати письменників, які використовували «відкриту» драму.

 Назвати жанрові особливості «відкритої» драми.
2. Чи правильне твердження? Ставите поряд із твердженням тільки «так» чи «ні». «Так» — «ні»

1. Справжнє прізвище І. Карпенка-Карого — Іван Панасович Карпенко.

2. П’єса, в основі якої лежить гострий життєвий конфлікт, напружена боротьба й складні переживання персонажів, але розв’язка не має трагічного характеру, називається драмою.

3. «З усього… треба користь виймать, хоч би зубами прийшлось тягнуть — тягни!» — основна мораль Пузирів (П’єса «Хазяїн»).

4. «Наймичка» за жанром — соціально-психологічна драма.

5. Родина Тобілевичів — це Карпенко-Карий, Старицький, Кропивницький, Заньковецька.

6. Мова автора у п’єсі називається ремаркою.

7. У п’єсі «Наймичка» роль Харитини виконала М. Заньковецька.

8. Мартин, Палажка, дочка її Марися, Микола та наймити — Омелько й Трохим — персонажі драматичного твору «Мартин Боруля».

9. І. Карпенко-Карий правдиво показав нескореність народу, його стійкість і незламність у боротьбі проти своїх гнобителів у творі «Суєта».

10. Уперше була поставлена в Ростові-на-Дону трупою М. Кропивницького за участю М. Заньковецької п’єса «Сава Чалий».

11. «Одним із найкращих лікарів — праця» — так у листі Карпенко-Карий писав своїй дружині.



12. «Цілісність драматичної творчості Карпенка-Карого наповнює нас почуттям подиву для його таланту». Ці слова належать Л. Толстому.
Тематичне багатство, гострота художнього бачення, заглиблення у психологію персонажів і вмотивованість кожного його вчинку у творах І. Карпенка-Карого дають підстави поставити його ім’я з такими відомими сучасниками, як Бернард Шоу, Генрік Ібсен, Герхард Гауптман, Октав Мікро.

Великим кроком уперед у творчому зростанні драматурга була комедія «Мартин Боруля» (1886). Біографи письменника вказують, що поштовхом до написання цього твору стала комічна історія про домагання дворянських прав, яку пережив батько Івана Карповича — Карпо Адамович Тобілевич. Цей біографічний факт драматург підніс до широкого узагальнення, гостро висміявши й засудивши станове честолюбство і паразитизм привілейованої соціальної касти — дворянства. (До слова, батько письменника, як і герой п’єси, не добився дворянських прав, бо в частині родових документів стояло прізвище не Тобілевич, а Тобулевич (аналогічно і в комедії: Боруля — Беруля.)

У недалекому минулому Мартин Боруля жив здоровим трудовим життям, але внаслідок конфлікту з дворянином Красовським, який назвав його «бидлом», пройнявся фантастичним бажанням довести, що він також «уродзоний шляхтич». І поки повірений Трандалаєв добивався офіційного підтвердження «дворянських прав» Мартина Борулі, той поспішив завести у своїй сім’ї «дворянські порядки». Мартин забороняє своїм дітям «мужицьку роботу», сам намагається подовгу вилежуватись у ліжку; хоч з незвички у нього й боки болять; хоче перевести сім’ю на «панську» страву — «кофе» — і велить розпитати, «коли його подають: чи до борщу, чи на ніч». Щоб вивести своїх дітей на «дворянську лінію», Мартин Боруля, не шкодуючи грошей, утримує сина Степана писарчуком у земському суді, а дочку Марисю збирається видати заміж за «благородного жениха» — регістратора в ратуші Націєвського. Одну за одною розгортає драматург сцени й ситуації, майстерно підводячи «уродзоного шляхтича» до катастрофи. Націєвський, «благородний жених» Марисі, ганебно тікає, Степан залишається «поза шпатом», а тим часом сенат не підтверджує дворянські права, бо в старих документах писалося «Беруля», а в нових — «Боруля». Довівши до цілковитого провалу честолюбні прагнення свого героя, Карпенко-Карий у фіналі комедії показує його протверезіння. Мартин Боруля, спалюючи після всього пережитого «дворянські документи», говорить: «Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала».

Через всю комедію проведена ідея: гідність людини визначає не приналежність до привілейованого соціального стану, а чесна трудова діяльність, простота й щирість у взаєминах з людьми. Ця ідея стверджується не тільки еволюцією головного персонажа, а й критичним зображенням таких дійових осіб, як Протасій Пеньожка, Матвій Дульський — представників гоноровитої, хоч і «голопузої» шляхти, як Степан Боруля, Націєвський, Трандалаєв — розбещених чиновників.
Те, що ми маємо справді цінного у сфері чистої поезії,— належить тільки Шевченкові, у сфері музики — Лисенкові, а у сфері драми — Старицькому і Карпенкові-Карому. Звертаючись до драматичної творчості померлого драматурга, взятої в цілому, ми мусимо покваліфікувати її як високоталановиту. Драми Карпенка-Карого — справді дії, з логічним розвитком їх, з умілою колізією дійових осіб і життєвою правдою тих мотивів, якими керувався автор при написанні своїх творів. Вони сценічні, живі, актуальні. Вони народні, бо темами для них є життя народне з його радощами і злиднями, що мають місце в житті нашого народу і переважно селянських мас його. Межі й об’єкти драматичної творчості Карпенка-Карого,— то наше село, бідне, обшарпане село з тисячами злиднів, що визирають із кожної хати, з темною хмарою темноти, що заставляє собою і душу, і мозок селянина. Перечитуючи драми нашого письменника, бачимо, які чорні духи звили собі кубло в селянському житті і зробили з нього пекло. Панорама селянського життя, намальована Карпенком-Карим, тяжка, повна чорних фарб. Ми не помилилось, коли скажемо, що творчість Карпенка-Карого у сфері нашої драми — то резонатор нашого села, то талановитий і здебільшого правдивий малюнок його, а п’єси автора «Бурлака», «Розумний і дурень», «Чумаки», «Сто тисяч», «Мартин Боруля», «Суєта», «Хазяїн» — артистичні, історичні пам’ятники з життя нашого села. Не менш помітною заслугою реаліста-драматурга є також і те, що він не пішов у своїй творчості утертою дорогою стопцьованих шаблонів у змалюванні кохання. Образи кохання, а особливо жіночого, різноманітність емоційних переживань залюблених істот змальовано автором в деяких п’єсах (напр. «Безталанна») так гарно, чітко і з таким чуттям художньої міри, що образи ці стають символами, типовими фігурами, яких годі знайти в інших творах нашої драматичної літератури. До таких творів треба зарахувати Софію, з її ніжною, вірною любов’ю подружнього життя, і її антипод Варку — живе втілення гарячого, як полум’я, і бурхливого кохання, яке, щоб дійти до свого логічного кінця, не зупиниться ні перед якими жертвами, зв’язаними зі стражданням і горем інших. Чудово змалював Карпенко-Крий образ «Наймички». Пластичністю оброблення, виразністю деяких рис з переживань любовного почуття до Панаса і тих життєвих умов, в які кинула її доля нещаслива, Харитина залишиться одним із кращих жіночих типів не тільки з галереї Карпенка-Карого, а й цілої української драматичної літератури. Беручи матеріалом для своєї творчості факти з життя селянина, з психічних його переживань, зв’язаних з матеріальними обставинами цього життя, Карпенко-Карий звертався також і до нашого минулого, де так багато великих драматичних моментів, де ці моменти, звиваючись один до одного, створюють одну велику трагедію — історію нашого краю. «Що було — те мохом поросло», «Сербин» і «Сава Чалий» — ось п’єси нашого драматурга, матеріалом для котрих були події «былого» нашої історії. Найбільш вартою з боку літературного є остання п’єса, мабуть, чи не найкраща з усіх історичних п’єс нашого театрального репертуару. Головного героя трагедії Карпенка-Карого змальовано в ній трохи несуцільно. Фігура його вражає суперечностями. Конфлікти, що виринають в душі героя, кінчаючись катастрофою його планів і мрій, не викликають у душі читача й публіки театральної глибоких психологічних процесів, звернутих симпатичним своїм боком до Сави. Центральну фігуру трагедії змальовано, таким чином, незахоплююче. Зате інші персонажі трагедії, як Гната Чалого, змальовано в цілий могутній зріст, пластично, колоритно і відповідно до історичної правди. Та як би там не було, проби драматичної творчості нашого драматурга в сфері історичних художницьких композицій можуть посісти визначне місце серед нашої історичної драматургії.
Домашнє завдання

1. Повторити вивчене про драму та жанри драматичних творів.

2. Пригадати поняття «засоби комічного у творі». Знайти в комедії, прокоментувати

3. Дати характеристику героїв п’єси за самостійно складеним планом

Мартина Борулі; розбещеного чиновника Націєвського; Матвія Дульського.

10 клас


Українська література

Урок № 16.


Тема: Значення творчості «корифея української драматургії».
Завдання: проаналізувавши теоретичний матеріал статей у підручнику про І. Карпенка-Карого та його творчість, дати розгорнуту відповідь на такі запитання:

  1. В чому актуальність і сучасність комедії «Мартин Боруля»?

  2. В чому полягає актуальність комедій І. Карпенка-Карого загалом («Сто тисяч», «Хазяїн»).

  3. Яке значення має творчість цього драматурга?

Каталог: wp-content -> plugins -> google-document-embedder
wp-content -> Освіта осіб з інвалідністю в Україні Тематична національна доповідь Київ -2010 Тематичну національну доповідь «Освіта осіб з інвалідністю в Україні»
wp-content -> Рішенням експертної комісії Центру практичної психології І соціології кмпу ім. Б. Д. Грінченка
wp-content -> Завідувач Сумського днз №39
google-document-embedder -> Розвиток мовлення №2
google-document-embedder -> Українська мова Урок №21. Тема: Складні випадки слів із подвоєнням та подовженням приголосних. Ігрове дослідження-відновлення
google-document-embedder -> Вивчення нового матеріалу
google-document-embedder -> Урок №4 Тема Клітина, тканини, органи рослини, їх функції та взаємозв'язок
google-document-embedder -> Урок №7 Тема Клітина, тканини, органи рослини, їх функції та взаємозв'язок
google-document-embedder -> Види простих речень і їх відтінки значень. Синоніміка двоскладних і односкладних речень
google-document-embedder -> Микола Хвильовий (М. Фітільов). Життєвий і творчий шлях. Провідна роль у літературному житті 1920-х рр

Скачати 62.16 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал