Колодійчук Любомири Іванівни



Скачати 100.6 Kb.
Дата конвертації13.09.2017
Розмір100.6 Kb.
Теребовлянський навчально-виховний комплекс

Тернопільської обласної ради




Опис

досвіду роботи

вихователя

Колодійчук

Любомири Іванівни

Теребовля – 2014



Вступ

Виховання – велика справа: ним вирішується доля людини…Нове, щоб бути дійсним, має історично розвинутись із старого, - і в цьому законі полягає важливість виховання, і ним же зумовлюється важливість тих людей, які беруть на себе священний обов’язок бути вихователями дітей.

В.Г.Бєлінський

Вихователь – це особа, яка здійснює корекцію всіх виховних впливів на учня і класний колектив як у школі, так і з боку різноманітного соціального середовища. Переломлюючи ці впливи, він приводить їх у відповідність до тих індивідуальних особливостей, які відрізняють довірений йому клас і кожного окремого учня, проводить тонку і безпосередню корекцію особистісного формування групи вихованців. Вона полягає у створенні такого виховуючого середовища, яке сприяє розвитку особистості учня, його громадянської, соціальної активності та життєтворчості.

У процесі виховання людської особистості, говорив В.О.Сухомлинський, діє багато сил: по-перше, сім’я, а в сім’ї найтонший і наймудріший скульптор – мати; по-друге, особа педагога з усіма його духовними багатствами й цінностями, з його знаннями, уміннями, захопленнями, життєвим досвідом, інтелектуальними, естетичними, творчими потребами, інтересами, прагненнями; по-третє, колектив (дитячий, підлітковий, юнацький) з усією його могутньою силою виховного впливу на кожну особу; по-четверте, сама особа вихованця, тобто його самовиховання; по-п’яте, духовне життя вихованця у світі інтелектуальних, естетичних і моральних цінностей – мається на увазі передусім книжка; по-шосте, зовсім непередбачені скульптори (підліток, з яким вихованець подружив на вулиці; родич чи близький знайомий, який приїхав на тиждень у гості й заполонив маленьку людину на все життя радіотехнікою чи мріями про зоряні світи).

Усе це має враховувати вихователь, вивчати і відповідно коригувати процес виховання.

У сучасних нестабільних і дуже складних умовах розвитку нашої держави перед педагогами поставлені важливі завдання:


  • виховання високоморального підростаючого покоління, формування у нього українського менталітету на основі відродження традицій свого народу;

  • створення необхідних умов для фізичного розвитку дитини, збереження та зміцнення її здоров’я;

  • духовно-моральне виховання, головною метою якого є орієнтація на загальнолюдські цінності;

  • розвиток таланту, розумових здібностей учнів;

  • організація змістовного дозвілля;

  • підготовка школярів до господарчо-трудової діяльності;

  • створення умов для вільного вибору світоглядних позицій;

  • розвиток волі, інтересів, віри в свої сили, здібності.

Актуальність досвіду

На сучасному етапі розвитку суспільства постає потреба у формуванні екологічної свідомості екоцентричного типу. Майбутній стан природного середовища значною мірою залежить від успішного здійснення екологічного виховання, формування нового, свідомого, відповідального, доброго ставлення до природи, розвитку екологічної етики. Саме тому гармонізація взаємовідносин людини з природою виступає сьогодні центральним завданням навчально-виховного процесу. Формування екологічної культури дітей шкільного віку багато в чому буде залежати від того, яким чином заохочується інтерес і звертається увага до об’єктів природи, розвивається прагнення глибше пізнати навколишній світ. Необхідно допомогти школярам оволодіти знаннями про зв’язки людини з природою, побачити екологічні проблеми в реальному житті, навчитися діям з охорони природи.

Кожна людина є частиною природи. Без неї людське життя неможливе. То й берегти її треба як зіницю ока, всіляко охороняти, леліяти, любити й шанувати. Формувати таку переконаність і готовність втілювати в життя треба змалку, адже щоденне життя і праця дітей-початківців постійно пов’язані з природою.

Проблема екології нині набрала планетарного характеру. Бездушне й безвідповідальне використання природних ресурсів створює реальну загрозу людству. У нас, в Україні, гостро стоїть проблема збереження й охорони природи. Впродовж ряду десятиліть фактично здійснювався екологічний геноцид імперським тоталітарним ладом. Хижацьке нищення природи, вирубування лісів, затоплення мільйонів гектарів родючих грунтів, бездумні меліорації, нагромадження забруднюючих навколишнє середовище виробництв, Чорнобильська трагедія створили серйозну загрозу самому існуванню української нації. Тому навчально – виховна діяльність школи має бути спрямована на виховання екологічної культури учнів, щоб виростити покоління, яке дбатиме про довкілля й охоронятиме його.

Виходячи з актуальності означеної проблеми, я визначила основну мету своєї роботи з класним колективом: «Формування екологічної культури молодших школярів».

Головна суть досвіду полягає у систематичній педагогічній діяльності, спрямованій на розвиток в учнів екологічної культури; у підготовці та проведенні заходів, під час яких створюються сприятливі умови для формування почуття громадянської відповідальності за долю природи, виховується прагнення берегти, примножувати її багатства, формуються вміння і навички діяльності в природі.

Екологічна культура формується на основі ціннісного ставлення до природи і є обов’язковою умовою сталого розвитку суспільства, узгодження економічних, екологічних, і соціальних чинників розвитку.

Екологічна культура – культура всіх видів діяльності, так чи інакше пов’язаних з пізнанням, освоєнням і перетворенням природи; складається із знання та розуміння екологічних нормативів, усвідомлення необхідності їх виконання, формування почуття відповідальності за долю природи, розробки природоохоронних заходів та безпосередньої участі в їх проведенні. Вона є складовою частиною світової культури, якій властиве глибоке й загальне усвідомлення важливості сучасних екологічних проблем у житті і майбутньому розвитку людства. Свідоме засвоєння й оволодіння екологічною культурою має розпочинатися ще з дитинства, одночасно із засвоєнням положень загальної культури.

Початкова школа є першоосновою формування екологічної культури, екологічного мислення. Дитина приходить до першого класу. У неї ще не сформовані стійкі погляди, переконання, інтереси. Тому завдання вихователя – навчити молоде покоління жити за законами природи, домогтися, щоб почуття особистої відповідальності за все живе на Землі, турбота про збереження природи стали рисами характеру кожної людини.

В.О.Сухомлинський стверджував, що сама по собі природа не розвиває і не виховує. Залишивши дитину наодинці з природою, годі сподіватись, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумною, глибоко моральною, непримиренною до зла особистістю. Тільки активна взаємодія з природою здатна виховувати найкращі людські якості.

Екологічна культура молодшого школяра охоплює:


  • знання про взаємозв’язки в природі та усвідомлення людини як її частини;

  • розуміння необхідності берегти навколишнє середовище;

  • уміння і навички позитивного впливу на природу;

  • розуміння естетичної цінності природи;

  • оволодіння нормами правильної поведінки в природному середовищі;

  • негативне ставлення до дітей, що завдають шкоди природі.

Метою екологічної культури є формування системи наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального ставлення до навколишнього середовища. Зміст виховної роботи в цьому напрямі полягає у розкритті перед дітьми багатогранної цінності природи.

Реалізовуючи завдання щодо формування в початківців екологічної культури, я використовую різноманітні форми і прийоми роботи: ігри, вікторини, екологічні заняття, екскурсії в природу, корекційно-тренувальні заняття, родинні свята, виставки, конкурси, концертні програми, творчі проекти. При цьому часто звертаюсь до народних традицій, прикмет, звичаїв і обрядів, які широко використовуються як метод екологічного виховання особливо серед учнів молодших класів.

Одним із основних методів екологічного виховання засобами народних традицій є пояснювально-ілюстративний. Я повідомляю дітям інформацію про навколишнє середовище і народні традиції ставлення до природи за допомогою усного слова (розповідь, пояснення), друкованого слова (підручник, художня література), практичного показу способів діяльності у природі (догляд за кімнатними рослинами, догляд за рослинами на пришкільній ділянці). При цьому діти слухають, дивляться, читають, спостерігають, сприймають нову інформацію про природні об’єкти і запам’ятовують.

У формуванні екологічної культури молодших школярів особливе місце займає ігрова діяльність. Найповніше потребам розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку, розвитку мислення, пам’яті, уваги, вихованню спостережливості відповідають пізнавальні ігри. Стараюсь зацікавити вихованців іграми з картинками, загадками про рослин і тварин, екологічними іграми («Чи в саду, чи на городі?», «Що в лісі росте?», «Хто в лісі живе?», «Зелена аптека», «Звуки лісу» і ін.). Таким чином, використовуючи ігрові методи виховання, сприяю стимулюванню пізнавальних інтересів вихованців.

Прищепити дітям любов до природи, показати її красу у різні пори року, виховувати бережливе ставлення до довкілля – таку мету я поставила перед собою під час проведення корекційно-тренувального заняття «Будь природі другом». Учні зрозуміли, що кожна пора року, кожен з дванадцяти місяців мають свою ніжну привабливість, неповторне диво, свої радощі. Під час цього заняття діти засвоїли, що під час прогулянок, екскурсій, походів не можна голосно сміятися, рвати первоцвіти, ламати гілки дерев і кущів, руйнувати пташині гнізда, мурашники, підбирати малят звірів і пташенят.

Однією з доступних і приваблюючих форм розкриття взаємозв’язків та взаємозалежностей у природному світі є казка. Через казково захоплюючий сюжет дитина легше сприймає і засвоює складний механізм взаємодії живих організмів між собою та неживою природою.

Проведені з вихованцями свято «Ліс чекає Миколая», новорічне свято-казка «Рукавичка» та весняна п’єса-казка «На лісовій галявині» викликали в них особливе зацікавлення. Конкурсна програма «Зустріч казколюбчиків та казкознавчиків», в ході якої вихованці продемонстрували свій артистизм, знання українських народних казок, прислів’їв, приказок про книгу, сприяла розвитку читацьких інтересів, вихованню любові до книги, формуванню бережливого ставлення до неї.

Такі заходи навчають діток жити за законами природи, допомагають формувати відповідальне ставлення до всього живого, спонукають до добрих справ, сприяють розвитку природної допитливості.

Здійснювати роботу з формування екологічної культури школярів допомагає метод проектів. Він сприяє актуалізації знань, умінь, навичок дитини, їх практичному застосуванню у взаємодії з навколишнім середовищем; стимулює потребу дитини в самореалізації, самовираженні, у творчій особистісно і суспільно значущій діяльності; реалізує принцип співробітництва дітей і дорослих, дозволяє поєднати колективне й індивідуальне в педагогічному процесі; є технологією, що забезпечує зростання особистості дитини за сходинками росту – від проекту до проекту.

Активну участь маленькі вихованці (тоді ще першокласники) взяли у проекті «Країна Сонячних Зайчиків». Діти розучували вірші про конвалію, знаходили легенди, загадки, вивчали лікарські властивості цієї рослини і з успіхом презентували свої знання про цю чудову квітку на шкільній сцені.

В ході проекту «Осінь щедра, золота», який тривав у вересні-листопаді 2012-2013 н.р., школярі узагальнили свої знання про осінь, розвинули творчу уяву, артистичні здібності, мовлення, дізнались про народні прикмети й традиції осінніх свят, усвідомили красу і самобутність рідної української природи. Завершенням проекту стали виставка творчих робіт «Осінній вернісаж» та родинне свято «Дарунки осені».

З метою розширення уявлення дітей про неживу та живу природу, умови життя живих істот, сезонні явища, виховання бережливого ставлення до природи, було проведено відкрите екологічне заняття «Земля – наш спільний дім», приурочене міжнародному дню Землі. Діти зрозуміли, що все живе: рослини, тварини, люди мають право на життя і живуть в тісній взаємозалежності.

«Логіка природи, - говорив К.Д.Ушинський, - найдоступніша для дітей логіка». Коли ми кажемо «логічно», то тим самим підтверджуємо, що це відповідає реально існуючому, не суперечить тим зв’язкам, які характерні для природи. Саме розвитку логічного мислення учнів, кмітливості,розвитку усного мовлення, вихованню бажання зберегти нашу планету Земля для нащадків сприяло проведення інтелектуального міні-шоу «Екологічне асорті», яке дало змогу розширити знання дітей про природу рідного краю, про вплив людини на неї.

Робота з батьками щодо формування екологічної культури є однією зі складових виховної роботи. Тільки спираючись на сім’ю, тільки спільними зусиллями можна вирішити основне завдання – виховати людину з великої літери, екологічно грамотну особистість.

У роботі з батьками використовую як традиційні форми (батьківські збори, консультації, бесіди, телефонні розмови), так і нетрадиційні (батьківський всеобуч, бюро педагогічних послуг, круглий стіл, ділова гра, анкетування). Способом анкетування вивчаю освітній рівень батьків, психологічний клімат сім’ї. Пропоную батькам частіше прогулюватись зі своїми дітьми, разом слухати спів птахів, милуватись заходом сонця, спостерігати за змінами в природі і свої спостереження фіксувати в спеціальному календарі. Радість спілкування з природою надовго залишиться в памяті дитини, пробудить добрі почуття до неї. Стараюсь переконати батьків, що саме вони своїм ставленням до матінки-природи, своєю поведінкою здійснюють сильний вплив на особистість дитини.

Висновки

Спираючись на досягнення педагогічної науки, використовую нові підходи у вихованні, такі, які б відповідали потребам розвитку творчої особистості, були спрямовані на досягнення культурно-національних цінностей.

У своїй практичній діяльності керуюсь Законом України «Про загальну середню освіту», Державною національною програмою «Освіта» (Україна ХХI ст.), програмою «Діти України», Конвенцією виховання у національній системі освіти, програмою Руху «Моя земля – земля моїх батьків», тезами розвитку освіти – 2012р., дотримуюсь принципів виховання, визначених концептуальними засадами програми «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», програмою «Основні орієнтири виховання загальноосвітніх навчальних закладів Тернопільщини».

Свою роботу як вихователя намагаюсь будувати на рівні сучасної педагогіки, враховуючи, вдосконалюючи та поєднуючи відомі теорії, ідеї, методи. Весь виховний процес організовую і спрямовую у тісному співробітництві з вихованцями, їх батьками, класоводом, психологом та медперсоналом навчального закладу.


Список використаної літератури

  1. Зотько О.В., Добровольська О.М. Виховуємо особистість. 3 клас: На допомогу класному керівнику. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2012.

  2. Ващенко Н.І. З досвіду екологічного виховання молодших школярів // Поч. школа. – 1990.

  3. Іванова О. Формування екологічної культури // Поч. школа. – 1998.

  4. Виховна система школи / Упоряд. В.В. Григораш. – Х.: Вид. група «Основа», 2006.

  5. Технології виховання: досвід, проблеми, перспективи. Науково-методичний вісник відділу виховної роботи – К., 2003.

  6. Бех І.Д. Виховання особистості: Наук. Видання. – К.: Либідь, 2003.


books228577dtg3.jpg


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка