Колісніченко Н. М. Державна служба в Європейському Союзі. Європеїзація та розвиток державної служби в Україні. Навч посібник / За загальною ред.: М. Бойцуна, Я. Мудрого, О. Рудіка. – К.: Видавництво «Міленіум», 2009



Скачати 75.75 Kb.
Дата конвертації24.04.2016
Розмір75.75 Kb.
Колісніченко Н.М. Державна служба в Європейському Союзі. Європеїзація та розвиток державної служби в Україні. Навч. посібник / За загальною ред.: М.Бойцуна, Я.Мудрого, О.Рудіка. – К.: Видавництво «Міленіум», 2009. – С.40-47.

РОЗДІЛ 1.2. ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ КРАЇН ЄС
Одним із головних понять у системі державної служби є по­няття «правового статусу державного службовця».

Загальновизнаним є те, що організація та функціонування державної служби визначається переважно за допомогою норм публічного права. Державні службовці є представниками публічної організації: держави, державних органів врядування, тобто вони є суб'єктами публічного права. Відповідно - учасники правовідно­син наділені в публічно-правовій сфері особливим статусом, тобто можливостями використовувати владно-управлінські повноважен­ня, вирішувати політичні, державні, соціальнозначущі завдання, які відкривають шлях для вирішення багатьох інших, більш конк­ретних завдань в усіх сферах суспільного життя та за допомогою різних галузей законодавства.

Загальні права й обов'язки державних службовців установ­лені законом у Франції і частково законом у Великобританії (За­кон про функції управління державною службою). У Німеччині Загальні правила процедури Федеральних Міністерств (GGO) встановлюються Урядом. У Швеції урядовий Указ про устрій Аген­тства встановлює основні принципи структурування Агентств.

Основними нормативно-нравовими актами, які регулюють організацію державної служби є Конституції, Адміністративні кодекси, Закон про права та обов'язки чиновників (Франція); Закон про міністрів Корони, Акти про місцеве самоврядування (Велика Британія); Рамочний закон про права чиновників (Німеччина); Закон про державну службу, Закон про місцеве самоврядування (Польща, Болгарія, Литва).

Зміст діяльності публічної служби складає надання послуг з організації матеріальних (газ, вода, тепло, каналізація, громадсь­кий транспорт та інші), фінансових (соціальні виплати, субсидії та пільги визначеним видам діяльності), інтелектуальних та куль­турних (освіта, культурна діяльність) видів діяльності.

Правовий статус державних службовців як суб'єктів адміністративно-правових відносин загалом характеризується тим, що:

їхні права та обов'язки встановлюються, як правило, у ме­жах компетенції органів, в яких вони перебувають на державній службі;

діяльність державних службовців підпорядкована виконан­ню завдань, покладених на відповідний орган, і носить офіційний характер;

службові права та обов'язки характеризуються єдністю, своєрідність якої полягає в тому, що їх права одночасно є обов'язками, оскільки вони повинні використовуватися в інтересах служби, а обов'язки - правами, без наявності яких обов'язки неможливо здійснювати;

здійснення службовцями своїх прав та обов'язків гарантуєть­ся законодавством;

законні приписи і вимоги державних службовців повинні виконуватися всіма, кому вони адресовані;

вони мають право на просування по службі, тобто на служ­бову кар'єру. Порядок і умови реалізації цього права вста­новлюються нормативними актами; передбачені обмеження окремих загальногромадянських прав службовців з метою ефективності службової діяльності; для них передбачені певні пільги, а також підвищена відповідальність за здійснення правопорушень.

При розгляді статусу державного службовця особливої акту­альності набуває питання про те, які складові формують цей ста­тус у суспільстві та чи всі вони повинні бути зафіксовані в законо­давчому порядку. З елементами статусу пов'язані питання відпові­дальності та дисципліни державного службовця, а також поняття його захисту (стосовно державних органів та громадян). Ці обо­в'язкові елементи статусу забезпечують збалансований режим існу­вання державних службовців у суспільстві відповідно до визначе­них обов'язків і прав, одночасно забезпечуючи захист державних службовців від різних виливів із боку суспільства (зокрема дер­жавних органів) та захист суспільства (громадян) від неправомір­них дій державних службовців.

До важливих елементів статусу державного службовця відно­сяться також поняття етики, які тісно пов'язані з його правами і обов'язками та питання адміністративного і соціального захисту державного службовця, засади його матеріального стимулюван­ня (в різних країнах ці питання вирішуються по-різному).

Одним із визначальних елементів статусу державного службовця є його службова кар'єра (від прийняття на державну службу аж до її припинення), яка фіксує становище державного службовця не тільки відносно суспільства, а й відносно інституту державної служби, елементом якої він є.

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити таке визначення: правовий статус державних службовців - це сукупність прав, обов’язків, свобод, обмежень, відповідальності, що встановлені законами і гарантовані авторитетом держави.

Протягом кількох останніх років завдяки саме прецедентному праву Суду європейських співтовариств до порядку денного ЄС були включені певні аспекти державної служби. В основному вони стосуються вузької інтерпретації вищевказаним Судом ст. 39 §4 Конвенції Європейської Комісії та, навпаки, вільне тлумачення вимог до необмеженого переміщення працівників (ст. 39 Конвенції ЄК) і закликають національні уряди зробити відкритою державну службу своїх країн для громадян інших країн-членів ЄС.
Статутні обмеження державної служби

Необхідно зазначити, що права та обов'язки державного служ­бовця через специфіку функцій, покладених на цю категорію грома­дян як представників держави, виразників суспільного інтересу, мають особливий характер у порівнянні з громадянами, які не є державни­ми службовцями. Це знаходить своє вираження також і в специфіч­них обмеженнях, які застосовуються відносно державного службовця.



Велика Британія. Цивільна служба накладає деякі обмеження на свободу службовців. Так, службовцям вищих груп заборонено займатися загальнонаціональною політикою, а брати участь у місцевій політичній діяльності можна тільки з дозволу керівництва відпо­відного міністерства, відомства. Такий же дозвіл на участь у політичній діяльності потрібно і для цивільних служ­бовців нижчих груп. При цьому вони зобов'язані ви­являти лояльність і стриманість в усьому, що стосується їхніх установ. Працівники публічних торгово-промисло­вих підприємств займаються політикою безперешкодно.

Для службовців міністерств і відомств існують обме­ження також і на участь у фінансових операціях. Наприклад, вони не повинні брати участь в угодах з акціями, земельними ділянками й іншим майном, які можуть привести до зіткнення їхніх приватних інтересів з інтересами служби. По закінченні служби вони мо­жуть займатися деякими видами діяльності, тільки одержавши на це спеціальний дозвіл. З 1946 р. службовцям дозволено мати свої профспілки. У наші дні їм не заборонено також страйкувати. Для врегулювання спорів між службовцями й адміністрацією з приводу оплати праці, пенсійного забезпечення, годин роботи, просування по службі, дисциплінарних стягнень, умов праці і т.д. створений спеціальний орган - Націо­нальна рада Уітлі, яка складається з керівників міністерств і представників профспілок службовців. Якщо рада не ви­рішить суперечку, то процес переходить в адміністративний трибунал - Арбітражний суд у справах цивільної служби.



Німеччина. Правовий статус федеральних чиновників Німеччини регулюється двома найважливішими закона­ми: Федеральним законом про державних службовців (у ред. від 27 лютого 1985 р.) і Федеральним законом про правове положення чиновників (у ред. від 27 лютого 1985 p.). Землями Німеччини прийняті власні закони, які встановлюють правове положення чиновників землі; при цьому вимагається сувора відповідність цих законів положен­ням Федерального закону. Особливі права й обов'язки чиновництва, на відміну від інших осіб, які працюють по найму, виражаються, наприклад, у порядку призначення на цю посаду (не шляхом укладання угоди про прийом на роботу, як для службовців); у порядку звільнення з посади (як правило, по досягненню визначеного віку з виходом на пенсію). Чиновники обмежуються в праві вільного вираження думок: вони не мають права брати участь у страйках. На думку законодавців і теоретиків німецького адміністративного права, держава має повне право жадати від чиновників політичної благонадійності і відданості, оскільки вони служать усьому народові, а не якій-небудь політичній партії. Як найважливіший принцип професійного чиновництва установлюється позапартійність державної служби і чиновників.

Італія. В обов'язки службовців входять: вірність нації, здійснення своїх функцій винятково в загальних інтересах, а не виходячи з власних інтересів або інтересів третіх осіб (даний принцип в італійській доктрині виводиться з закріпленого в Основному законі принципу неупередже­ності управління), дотримання службової таємниці і підпорядкованості. До службовців, які зневажають своїми обов'язками, можуть застосовуватися дисциплінарні санкції. Службовці мають право на збереження свого робочого місця (переміщення службовців однієї і тієї ж функціональної кваліфікації допускається тільки в рамках одного адміністративного підрозділу або в рамках адміністративних підрозділів тієї самої установи. Для певних службовців передбачена заборона переміщення (звичайні й адміністративні магістрати, викладачі університетів), здійснення повноважень у рамках власної професійної кваліфікації, просування по службі (за результатами голосування з ура­хуванням якості роботи і терміну служби, на підставі письмових і усних іспитів, на розсуд адміністрації), на певну економічну допомогу (з урахуванням вислуги років кожні два роки збільшуються додаткові виплати службовцям, по­чинаючи з 8%, а потім - на 2,5%, максимальний розмір збільшення - 64% протягом 16 років).

Франція. При прийомі па службу діють деякі обме­ження за віком, громадянством і здібностями. Статути передбачають мінімальний і максимальний вік для прийому на службу. Максимальний вік для багатьох посад складає від 40 до 45 років. Володіння французь­ким громадянством обов'язково тільки для зайняття штатних посад. На позаштатні можна приймати іно­земців. Для зайняття деяких посад потрібен диплом, який засвідчує необхідний рівень кваліфікації. Від цього рівня залежить і розмір оплати праці службовця.

Статути передбачають, що службовці весь свій робочий час повинні присвячувати службовій діяльності. Вони не мають права поєднувати свою роботу з роботою в іншій державній установі, а тим більше в приватному секторі. Сумісництво заборонене законом за єдиним виключенням: викладачі вищих навчальних закладів мо­жуть поєднувати свою роботу з обов'язками депутатів Національних зборів.

Службовці зобов'язані коритися своєму начальству, особливо це стосується військовослужбовців. У Законі 1983 р. говориться: «Кожен службовець зобов'язаний додержуватися вказівок свого начальника, крім ви­падків, коли віддане розпорядження є явно незакон­ним і може завдати серйозної шкоди суспільним інте­ресам». Якщо з законністю вказівки для службовців не все ясно і можливий збиток від його виконання не є досить серйозним, чиновник зобов'язаний підкори­тися наказові начальника, і вся провина перекладаєть­ся на начальство.

За законом службовці зобов'язані зберігати як профес­ійну таємницю (лікарську, податкову, військову, сек­рети національної безпеки) під страхом карного пока­рання, так і службову таємницю (наприклад, дані про дослідницькі проекти), за порушення якої вони можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності. Службовці зобов'язані бути незалежними від сторонніх впливів, зокрема від впливу приватного сектора. Тому, наприклад, податкові інспектори і фінансові контро­лери не повинні мати особистих майнових інтересів у контрольованих ними банках і приватних фірмах. Для державних службовців установлений п'ятирічний термін, протягом якого вони не вправі після того, як залишать службу, влаштовуватися в підконтрольних їм раніше приватних організаціях.



Поведінка службовця поза службою також може при­вернути увагу адміністрації. Аморальна поведінка в побуті, зухвалі вчинки можуть стати основою для звільнення службовця з роботи.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка