Колективне інсценізоване свято «Хай сяє нам благословенне ім’я славетного Франка»



Скачати 167.95 Kb.
Дата конвертації02.05.2016
Розмір167.95 Kb.

До 155-річчя з дня народження

Івана Яковича Франка

Колективне інсценізоване свято
«Хай сяє нам благословенне

ім’я славетного Франка»

Нагуєвичі - 2011

Свята святих землі цієї,

що у Франковій стороні.

Шановні гості, зупиніться

і поклоніться цій Землі !


За нашим українським звичаєм

гостей хлібом-сіллю стрічаєм

Даруєм хліб і сіль вам на добро,

щоб завжди щастя в вас було.


Цей хліб насущний ви прийміть від нас,

щоб був достаток в домі повсякчас,

і злагода, і щастя, і тепло,

щоб всім вам радісно було.



(Вручення короваю)


Хід свята

1 учень:

Нагуєвичі... Колиска Франкового генія! Чарівний, мальовничий край. Величаві і неповторні у своїй красі гори Карпати переходять у широкі долини. Ти ступаєш на свята святих Франкової землі, на перехресні стежки-дороги Каменяревого дитинства і юності.


2 учень:

О краю мій, підгір'я ти прекрасне,

як я люблю, як я люблю тебе!

мов зірка та, що світить і не гасне,

так та любов в душі моїй живе.
3 учень:

Тут, 27 серпня 1856 року, в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Галичині під сільською солом'яною стріхою, в хаті коваля Якова Франка народився рудоволосий ясноокий хлопчик.

Ясьо - так називала мати сина - ріс розумною дитиною. Мале хлоп'ятко цілими днями бігало по полю, поміж високих лопухів, над невеличкою річкою з високими берегами та кам'янистим дном. І все, що воно бачило здавалось йому таким прекрасним, чудним і незрозумілим.
4 учень:

У нього виникало безліч запитань: Чого сонце таке мале, коли казали, що воно велике? Чи в небі вирізана маленька дірка і через те не видно цілого сонця? Чим люди бачать? І чим вони чують? Бігає по полю, пасе гуси. Скрізь додивляється, над усім думає. А ввечері говорить до батька.


Сценка

Івась - Татуню, татуню ! Я щось знаю.

Тато - А що таке, моя дитино ?

Івась - Я знаю , що чоловік очима бачить. А вухами чує, як кудкудакає курка, а пальцями - шум.

Тато - Як , як ?

Івась - Та так, що як не затикати вуха пальцями, то чути, як курка кудкудакає, а як затикати, то чути тільки шум.
5 учень:

«Якесь воно не таке, як люди», - кажуть про дитину сусіди. «Якесь не таке», - думає батько і вирішує віддати сина в науку, відірвати од плуга.

І от, коли Іванові минуло 6 років, батько посилає хлопця до школи, в сусіднє село Ясеницю.

Сценка (продовження)

Івась - Тяжка там була спочатку наука! Все там було чудне, незвичайне, якісь таблички з гачками, якісь закарлючки. Учитель не стільки вчив, скільки крутив за вуха та бив по плечах. Школярі щось кричать, а я нічого не розумів та кричав в купі з ними :

«А-ба-ба-га-ла-ма-га, а-ба-ба-га-ла-ма-га»



Тато - Ну, а чого тебе там в школі навчили?

Івась - Вчилися «абабагаламага».

Тато - А ти вмів ?

Івась - Та вже вмів.

Тато - Ну, так справуйся! Як тут у селі вивчишся, то підеш до міста, до більшої школи.
6 учень:

Надзвичайно здібна дитина навчилась в сільській школі читати -українською, польською і німецькою. Через два роки батько віддає його в місто Дрогобич, в нормальну німецьку школу при монастирі.

Вчився хлопчик легко й охоче.
7 учень:

Шевченка вивчив майже всього напам'ять. А пам'ять у нього була така, що лекцію з історії, котру вчитель говорив цілу годину, він міг опісля продиктувати товаришам майже слово в слово! А до того був ще й дуже працьовитий. Він залюбки допомагав батькам по господарству.


8 учень:

Мати Івася, ласкава й співуча, надзвичайно любила українську пісню. Так з голосу матері хлопчик запам'ятав багато народних пісень.




Вірш «Пісня і праця»

Тямлю як нині: малим ще хлопчиною

в мамині пісні заслухувавсь я;

Пісні ті стали красою єдиною

Бідного мого, тяжкого життя.
- Мамо, голубко! - було налягаю,

- ще про Ганнусю, Шумильця, Вінки!

- «Ні, синку, годі! Покіль я співаю,

праця чекає моєї руки».


- Мамо, голубко! Зарана в могилі

праця й недуга зложили тебе,

пісня ж твоя в невмираючій силі

в мойому серці ясніє, живе.


Ох, і не раз тая пісня сумненька

в хвилях великих невгодин життя,

Тихий привіт мені слала, мов ненька,

сил додала до важкого путя.


«Синку, кріпися! - вона мні твердила,

-Адже ж не паном родився ти чей!

Праця, що в гріб мене вчасно вложила,

Там мні тепер доведе до людей».


Правда, матусю! Спасибі за раду!

Я її правди не раз досвідив.

Праця дала до життя мні принаду.

Ціль дала, щоб в манівцях не зблудив.



9 учень:

Івась рано залишився сиротою. Коли йому було дев'ять років, помер батько. У 16 років І.Франко втратив матір. Образи найдорожчих людей - батька і матері - назавжди лишилися в його серці. У ці важкі хвилини життя Франко написав свій перший вірш «Великдень», який присвятив батькові. Батьків образ з шаною проніс він у своїх думках через усе життя.


Вірш «Великдень»

Та хоч і як негода люта

товкла й морозила наш дух,

ти не подався в жодні пута,

не засклепивсь і не оглух.

Без огляду на себе, сміло

і щиро, як лиш міг,

стояв ти за громадське діло,

громадське право ти беріг.
Тяжких незгоден хуртовину,

тим духом грітий, ти пройшов

і виніс з них аж до загину

народну шану і любов.


О батьку мій! Коли сьогодні

Хоч іскра тих огнів горить

у моїй груді, щоб народні

злі дні в добро перетворить,


Коли нещастям, горем битий

не засклепивсь, не знидів я,

а встав, щоби братам служити,

то все те - спадщина твоя.


10 учень:

Осиротівши, малий Франко з непохитною настирливістю продовжував навчання в Дрогобицькій гімназії. Новий світ розкрився перед очима юнака, коли він прочитав Шевченкового «Кобзаря», «Енеїду» Котляревського, твори Марка Вовчка, Панаса Мирного. Вони допомогли йому глибше зрозуміти життя й історію поневоленого рідного краю.

Громом дзвону лунає заклик поета:

Вірш.

Гей, брати! В кого серце чистеє.

Руки сильнії, думка чесная,

- Прокидайтеся!


11 учень:

Франко вів перед у літературній боротьбі, поставивши собі за завдання здійснити Шевченкові заповіти. В його думах поставало життя народу, поставали в уяві села, заквітчані вишневими садами, мова, виплекана у визвольній боротьбі і в мирній хліборобській праці.


Вірш «Земле, моя..»

Земле, моя всеплодющая мати,

Сили, що в твоїй живе глибині,

Краплю, щоб в бою сильніше стояти,

Дай і мені!
Дай теплоти, що розширює груи,

Чистить чуття і відновлює кров,

Що до людей безграничную будить

Чисту любов!


Дай і огню, щоб ним слово налити,

Душі стрясать громовую дай власть,

Правді служити, неправду палити

Вічну дай страсть!


Силу рукам дай, щоб пута ламати,

ясність думкам – в серце кривди влучать,

Дай працювать, працювать, працювати.

В праці сконать!


12 учень:

Справжніх друзів знаходив Франко серед селянської та робітничої молоді. Він зустрічався з робітниками Борислава, слухав розмови про тяжку працю та кривди, які чинять підприємці-багатії, обдурюючи знесилених людей. Згодом Франко створює цілу низку творів, у яких показав гірку долю молодих робітників.

Сійте в головах думи вольнії,

в серцях жадобу братолюбія,

в грудях сміливість до великого

бою за добро, щастя й волю всіх!


13 учень:

«Лиш боротись - значить жить» - життєве кредо Франка, а єдиною його зброєю в боротьбі було полум'яне слово поета. Іменем Великого Каменяра народ назвав самого Франка.


Вірш «Каменярі» (І.Франко, «Гримить» с.33)

Я бачив дивний сон. Немов передо мною

безмірна та пуста і дика площина.

І я, прикований ланцем залізним,

Стою під височенною гранітною скалою,

а далі тисячі таких самих, як я.


Вірш «Всюди чую любий глас»

Всюди чую любий глас,

Клик життя могучий…

Весно, вітре, люблю вас,

Гори, ріки, тучі.
Люди, люди! Я ваш брат,

Я для вас рад жити.

Серця свого кров’ю рад

Ваше горе змити.


А що кров не зможе змить,

Спалимо огнем то!

Лиш боротись значить жить…

Вівере мементо!


14 учень:

Поет вірив у силу українського народу. Велетень думки і праці не знав спокою, не опускав своїх натруджених рук. Франко пише сотні художніх творів, наукових праць, політичних статей, здобуває звання доктора наук.


Вірш

Я думав про людське братерство нове

і думав, чи в світ воно швидко прийде ?

І бачив я в думці безмежні поля :

управлена спільним трудом та рілля

народ годувала щасливий, свобідний.

Чи се ж Україна, чи се край мій рідний,

Так, се Україна, свобідна, нова !


Вірш «Гримить» (с.5)
Вірш «Против рожна перти»(с.25)

Против рожна перти,

Против хвиль плисти,

Сміло аж до смерти

Хрест важкий нести!
Правда против сили!

Боєм против зла!

Між народ похилий

Вольності слова!


З світочем науки

против брехні й тьми –

гей, робучі руки,

світлії уми!


Ще те не вродилось

Остреє залізо,

Щоб ним правду й волю

Самодур зарізав!


Ще той не вродився

Жар, щоб в нім згоріло

Вічне діло духа,

Не лиш утле тіло!


15 учень:

У роки найважчих життєвих негод і поневірянь не раз згадував Франко своє село та батькову кузню.


Вірш «Спомини».

Маленький хутір серед лук і нив

На горбику над річкою шумною –

Отам я в простій хлопській хаті жив,

І самота, і сум жили зо мною.

Із трьох боків поля ті обмежив

Могутній ліс зеленою стіною,

І шумом серцю він на сон дзвонив,

І сум по травах розносив луною.
Він тяг мене в свою таємну тінь,

І свіжий подих віщував розраду,

І листя,знай, мені шептало: «Скинь
Із серця всі згадки про знаду й зраду!

Природі-мамі до грудей прилинь

І тут знайдеш нову, святу принаду».
16 учень :

«На дні моїх споминів горить вогонь. Це вогонь у кузні мого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною у свою душу на далеку мандрівку життя. І що він не погас і досі.»


Вірш «У долині село лежить»

У долині село лежить,

понад селом туман дрижить,

а на горбі край села

стоїть кузня немала.
А в тій кузні коваль клепле,

А в коваля серце тепле,

А він клепле та й співа,

Всіх до кузні іззива.


«Ходіть, люди, з хат, із поля!

Тут кується краща доля.

Ходіть, люди, порану,

вибивайтесь з туману!»


Та тумани хитаються,

понад селом згущаються,

розляглися по полях,

щоб затьмити людям шлях.

всміхалося, а діти - згадував Франко.
Щоб закрити їм стежини

Ті, що вгору йдуть з долини,

В тую кузню, де кують,

Ясну зброю замість пут.

Світанок поета починався біля маленького вогню батькової кузні, а захід його догоряв у променях європейської слави. ( О. Гончар)
17 учень :

Рано пішов Іван Франко з батькової хати, проте ніколи не поривав з нею зв’язків. В радісні і найтяжчі хвилини свого життя він часто повертався до рідних порогів і знайомих стежин, щоб набратися сили, енергії для своєї титанічної праці. Рідне село завжди було джерелом творчого натхнення письменника.


Вірш « І знов я бачу тя, село моє родинне»

Ізнов я бачу тя, село моє родинне,

Як бачив тя тоді, коли життя дитинне

Плило немов малий потічок серед трав,

Щось в’єсь несміло між дрібними камінцями.

Дрібних утіх і я тут зазнавав.



18 учень:

Особливо любив письменник дітей. «Життя мені мало всміхалося , а діти були тим весняним сонячним променем, яке зігрівало моє серце»,згадував Франко. Тому й писав він для них і про них свої казки та оповідання.


19 учень :

Багату спадщину він залишив своїм любимцям. А зараз на вас чекає дивосвіт Франкової казки. Ми помандруємо у ті далекі часи, коли ще звірі говорили.



Інсценізація казок І.Франка

(Казкове дійство відбувається на Поляні Казок)



«Лисичка і Рак».

«Заєць і Їжак».

«Лисичка і Журавель».

«Лисичка- кума»

«Вовк війтом».

«Осел і Лев».
Тут кінчиться наша казка.

Всім, хто слухати був ласка,

Дай же, боже, много літ!

Най і нам весь сум пропаде!

А тим, хто нам коїть зради,

най зійдеться клином світ.

І. Франко «Лис Микита»
Хто Франко? Ми всі це знаєм !

Всі Франка ми величаєм

Він великий наш поет,

гляньте - тут його портрет.


Ми портрет прибрали в квіти

і, хоч ми маленькі діти,

в цей Франка святковий день

заспіваємо пісень.


Хто Франко ми всі це знаєм!

Всі Франка ми величаєм –

Він, бо склав для нас, діток,

Гарну книжечку казок.


І за це від нас Франкові

Слово вдяки і любові;

Тож низенький до колін

Від дітей йому поклін!



20 учень:

Багато зазнав поет життєвих негод, не раз кров'ю обливалося його чуле серце. Працював він до останніх днів свого життя. Поховали Франка 1916 року у Львові на Личаківському кладовищі.


21 учень:

Зоря Франкової слави заясніла тільки після його смерті. Здійснилась поетова мрія про вільну та єдину державу. Франкові пісні линуть тепер по всій Україні.


Пісня « Час рікою пливе»

1. Час рікою пливе, як зустрів я тебе,

як зустрів я тебе, моя пташко,

довго-довго дививсь, марно очі трудив,

та впізнати тебе було важко.

2. Як почуєш вночі край свойого вікна,

що щось плаче і хлипає важко,

не тривожся зовсім, не збавляй собі сна.

не дивися в той бік, моя пташко !
3. Се не та сирота, що без мами блука,

не голодний жебрак, моя зірко ;

се розпука моя, невтишима тоска,

се любов моя плаче так гірко.


22 учень:

Іменем Франка названо навчальні заклади, школи, театри. Пам'ятники поету прикрашають Київ і Львів.


23 учень:

Схиляємося перед світлим образом поета, що є і завжди буде в душі.


Коломийки нашого краю про І. Я.Франка

Прийшла осінь у Карпати,

Барвінок розвився.

Поїдемо подивитись,

де Франко вродився.
Ми їздили цього року

до Львова, до Львова,

та й ходили дивитися,

де хата Франкова.


У тій хаті добрі люди

музей обладнали,

щоби Франка в цілім світі

знали й шанували.


Ми нащадки Каменяра

хочем всім сказати,

що ми будем чесно жити

й Франка шанувати.


Вірш « Чолом великому трудівникові»

Шевченка брат молодший , він ішов,

Крізь темні муки, крізь кущі тернові

Ламав він сміло скелі гранітові,

Він людям розум віддавав і кров !
Ненавидів він беркута й удава і кнут,

і гніт, і темний визиск він,

- і на майданах Львова й Борислава,

і скрізь, де генія сіяє слава,

де новий світ підвівся із руїн,

Франкові нашому - земний уклін!

М.Рильський
24 учень:

Син коваля, невтомною працею досяг вершин світової слави, обезсмертивши своє ім’я і свій народ.


25 учень:

Світ називає його генієм, великим українським письменником, титаном думки і праці. А для нас Франко ще й славний земляк, який дуже любив своє рідне село, ходив тими стежками-дорогами що й ми, ловив руками рибу у річці Збір, бігав по гриби у Радичів ліс, годинами залюбки дивився на старий Діл.


Пісня про Нагуєвичі

Під високим Ділом

та над річкою Збір

простяглося село

і милує наш зір.

У зелених садках

сплять чепурні хатки

і в задумливих снах

все мережать гадки.

Приспів:

Нагуєвичі рідні -

незабутнє село,

ти Вкраїні коханій

поета дало.
2. На сугорбі малім

слобода маячить,

а за нею в імлі

ліс прадавній шумить.

Тут малими ногами

Івась простував,

Квіту-щастя в лісах

Для народу шукав.



Приспів.

3.І прийшла та година,

Що поет наближав,

піднялась Україна:

день свободи настав.

Серед вільного люду

йде щасливий Франко,

і лежить у долині

його рідне село.

Приспів ( Г. Гром)
22учень:

Пройдімося і ми тими зеленими, перехресними стежками Івана Франка, напиймось цілющої води з його криниці, погляньмо на прекрасні околиці Нагуєвич і переконаємось, що серед такої розкішної природи народжуються генії.

Бездонно вічна пам’яті ріка,

І час її ніколи не замулить.

Шумлять дуби над стежкою Франка,

що пролягла з сучасного в минуле.


Вона коротка… Та вмістились в ній

І біль душі, і гнів, і велич духу,

І гіркота нездійснених надій,

І поступ людства визвольного руху.


23 учень:

Вічно красуйся, могутній щедрий краю, що породив великого Франка. Невмирущий Каменяр – він завжди з нами! Пишаємось ним, вчимося у нього.


Вірш «Гімн Каменяреві» (Д.Павличко.)

Слава тобі, великий Каменяре,

Серце твоє вночі вістило день

І до свого останнього удару

Сяло в пітьмі, немов ясний вогень.
Ти розбивав ту скелю без упину,

Не відпочив ніколи ні на мить,

Праця тяжка тобі схилила спину,

Духу твого ніхто не міг схилить.


Мужнім борцям за правду і свободу

Діло твоє призначено кінчать,

Вічно в душі великого народу

Духу твого яснітиме печать!

Слова твого печать!
24 учень:

Тисячі людей їдуть до Нагуєвич. Їдуть, щоб вклонитися землі, яка дала Україні і світові титана думки і праці, пройти стежками Франкового дитинства, подихати повітрям, настояним Франковою музою, ступити на ті шляхи, якими пішов у далекий світ, звідки пішов у безсмертя.


25 учень:

Линуть і тепер над селом та узгір'ями ключі журавлині, як і колись, ронять свій тривожний перегук, а з ним несуть по широкому світові славу про великого співця України, непохитного борця за свободу і щастя людства, вірного непоборимого сина рідної землі.


Вірш «Франкова земля»,(Р. Пастух «Франкова доля»)

О, земле віщого Франка,

Підгір’я величаве.

Там - синіх гір ява П’янка,

а тут – хлібів заплави.
Преславна, мамо, ти єси

Глибинними скарбами,

Терени сповнені краси

І знамениті храми.


Багато маєш солов’їв,

та їм не дорівнятись

до солов’я, що захотів

Каменярем назватись.


Цвіти ромашками в лугах,

Зірками в високості,

Із хлібом-сіллю на руках

Приймай до себе в гості.


Вірш

Творець краси, співець душі людської,

незламний, непоборний Каменяр !

Ясніє світ од думки вогняної,

де кожне слово - молота удар.


Тебе нема, та скарб неоціненний

лишив ти нам, як заповідь свою.

Як вічний слід, як силу незбагненну,

що поруч з нами в праці і в бою.


Ми славим тих, хто разом із тобою

лупав скалу і кров'ю обливавсь,

хто з молотом відважно став до бою

і перемогу зоряну кував.


Ні, ти не вмер! Ти серед нас і нині.

Я серцем чую владний голос твій.

Живеш ти з нами у тісній родині,

Ковалю щастя і здійсненних мрій.


Пісня «Не пора» (І.Франко)
Франкове слово - душа жива.

Хвалу поету народ співа.

У нашім серці він буде жити,

бо ми нащадки Каменяра.


Під небом миру в сонцем даль залиту,

Звучить хода весела і дзвінка…

У нашім серці буде вічно жити

Ім’я безсмертне рідного Франка!


1.За прадідівським звичаєм

щастя й долі вам бажаєм :

щоб були такі багаті,

як прадавня земля-мати.

2.Щоб були такі здорові,

як зелений дуб в діброві.

Щоб щастя квітло розмаєм,

і завжди були з короваєм.

Щоб не вміли ви старіти,

і пишались вами діти.
3.Хай в мирі й здоров'ї зростає ваш рід,

Ласкавая доля боронить від бід.

Хай радість і щастя приносять вам діти.

Господь благословить на многая літа !





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка