Кодекс психолога



Скачати 251.24 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір251.24 Kb.
#49510
Нормативно-правова документація

 

ЕТИЧНИЙ КОДЕКС ПСИХОЛОГА

 

На 1 Установчому з’їзді Товариства психологів України 20 грудня 1990 року в м. Києві прийнято Етичний кодекс психолога. Цей нормативний акт є гарантом високопрофесійної, гуманної, високоморальної діяльності психологів України, здійснюваної залежно від спеціалізації та сфери їх інтересів.



Даний Кодекс являє собою сукупність етичних норм, правил поведінки, що склалися у психологічному співтоваристві й регулюють його життєдіяльність. Об’єктом досліджень і впливу психологів є внутрішній світ особистості, тому їхні контакти з іншими людьми повинні бути теплими, доброзичливими, цілющими.

Етичний кодекс сприяє більш успішними здійсненню психологами своєї професійної діяльності. Зокрема, шкільним і вузівським психологам допомагає у підвищенні ефективності навчання і виховання учнів та студентів; психологам у галузі охорони здоров’я - у виконанні функцій, пов’язаних з профілактикою захворювань, лікуванням, реабілітацією пацієнтів; психологам у сфері державного управління - у психологічному забезпеченні загального і галузевого управління.



Заснована Товариством психологів України Комісія з етики проводить роботу, спрямовану на правильне тлумачення психологами Етичного кодексу, здійснює контроль за його додержанням, забезпечує формування у психологів сприйняття цього кодексу як зобов’язання перед громадськістю, як одного з важливих актів чинного законодавства.

  1. Відповідальність

    • Психологи несуть особисту відповідальність за свою роботу.

    • Психологи повинні всіляко запобігати і не допускати антигуманних наслідків у свої професійній діяльності.

    • Психологи повинні утримуватися від будь-яких дій чи заяв, що загрожують недоторканості особи; не мають права використовувати свої знання і становища з метою приниження людської гідності, пригнічування особистості або маніпулювання нею; несуть відповідальність за додержання пріоритету інтересів людини.

    • На психологів покладається відповідальність за надійність використовуваних методів та програмного забезпечення, надійність обробки даних досліджень, у тому числі і тих, які проводяться з використанням комп’ютерних технологій.

    • Психологи застосовують лише ті знання, якими вони володіють відповідно до своєї кваліфікації, повноважень і соціального статусу.

  1. Компетентність

    • Психологи постійно поповнюють свої знання про нові наукові досягнення в галузі їхньої діяльності, беруться за розв’язання тільки тих завдань, які належать до сфери їх компетенції. У разі непосильності завдання психологи передають його іншому досвідченому фахівцеві або допомагають людині, яка звернулася за підтримкою, налагодити контакт з професіоналами, що можуть надати адекватну допомогу.

    • Психологи не застосовують методів і процедур, не апробованих центральними органами Товариства психологів України. У тих випадках, коли психологічні методики лише проходять випробування (з дозволу контрольних органів Товариства), психологи, проводячи експеримент з обмеженим контингентом досліджуваних, попереджають їх про застосування неперевірених методів і технічних пристроїв або про свій недостатній рівень оволодіння ними.

    • Психолог публікує під своїм ім’ям лише ту працю, яка повністю виконана ним самим або містить істотний власний внесок; недопустима публікація з метою особистої, матеріальної вигоди недостатньо підготовлених праць, а психолог не може виконувати практичної роботи, не маючи належної кваліфікації та досвіду.

    • Психолог прагне до адекватних знань про свої індивідуальні якості та особливості і визначення меж власних професійних можливостей. Власні психологічні проблеми (які негативно впливають на якість виконання обов’язків) можуть бути показником професійної непридатності і мають якомога швидше коригуватись та розв’язуватись психологом.

  1. Захист інтересів клієнта

  • Психологи суворо додержуються принципу добровільної участі клієнта в обстеженнях. Під час роботи з дітьми, пацієнтами з тяжкими психічними розладами (тобто в крайніх випадках) допускаються відхилення від принципу добровільності, але в межах законодавчих норм; обов’язком психолога є намагання налагодити з клієнтом співробітництво. Психологи утримуються від непотрібних лікувань клієнта.

  • Психологи, вступаючи у контакт з особами, для яких він є обов’язково-примусовим (наприклад, у разі проведення психологічної експертизи), не мають права змушувати клієнта повідомляти відомості поза його волею, не можуть вживати примусових заходів для одержання даних, крім випадків, коли така інформація сприятиме безпеці навколишніх або самого клієнта.

  • Психологи не беруть участі в діях, спрямованих проти свободи особи. Вони не мають права змушувати клієнта розповідати про свою життєву філософію, політичні, релігійні чи етичні переконання, не повинні вимагати відмовитися від них.

  • Психологи беруть на себе професійну відповідальність за кваліфіковане обстеження, консультування, лікування. Вони домовляються про терміни завершення своєї діяльності або доцільність направлення клієнта до іншого компетентного спеціаліста. Відповідальність з психолога знімається, якщо він упевнився, що інший спеціаліст узяв відповідальність за клієнта на себе.

  • Психологи не мають матеріальних або особистих привілеїв, не можуть використовувати свої знання і становище, довірливе ставлення і залежність клієнта у власних корисливих інтересах. У тих випадках, коли послуги є платними, про фінансові умови домовляються заздалегідь; не встановлюється додаткова оплата за консультації і не береться плата з тих, кого психолог навчає або збирається екзаменувати. Якщо клієнт може отримати психологічну допомогу безкоштовно або меншим коштом в іншого фахівця, то психолог інформує про це клієнта.

  • Психолог уникає встановлення неофіційних взаємин із клієнтом, якщо це може стати на перешкоді проведенню діагностичної, консультаційної і корекційної роботи з ним. Між психологом і клієнтом не повинно бути статевої близькості у період, коли психолог несе відповідальність за нього.

  • Психолог має право вирішувати, на якому етапі консультування або лікування можна дати об'єктивний професійний висновок, а у випадках, коли він не може діяти в інтересах клієнта, роз'яснює йому і батькам (опікунам, піклувальникам) реальний стан справ.

  • Висновок за результатами проведеного обстеження чи лікування робить сам психолог, він не може перекладати це на інших. Психолог повинен чітко і однозначно формулювати висновок, так щоб його можна було правильно зрозуміти і використати отримані дані на користь клієнта.

  • Психолог не робить висновків і не дає порад, не маючи достовірних знань про клієнта або ситуацію, в якій він перебуває. У звіті (висновку) психолога має міститися лише необхідна і водночас достатня, що відзначається цілковитою надійністю результатів, інформація для роз'яснення поставленого завдання, вказуватися межі здійснюваних досліджень, характер виявлених симптомів - постійний чи тимчасовий.

  • Психолог у доступній формі повідомляє обстежуваному про поставлений діагноз і методи та засоби допомоги. При цьому він зобов'язаний обачливо і обережно висловлюватися щодо виявлених патологій у психічному стані клієнта. Психолог обов'язково попереджає про те, хто і для чого може використати ці дані; він не може приховувати від людини, які офіційні рішення можуть бути винесені на підставі висновку.

Психолог уповноважений особисто запобігати некоректному і неетичному використанню результатів досліджень і повинен виконувати цей обов'язок незалежно від посадової субординації.

  1. Конфіденційність

    • Психолог зобов'язаний додержуватися конфіденційності у всьому, що стосується взаємин з клієнтом, його особистого життя і життєвих обставин. Виняток становлять випадки, коли виявлені симптоми є небезпечними для клієнта та інших людей, і психолог зобов'язаний поінформувати тих, хто може надати кваліфіковану допомогу.

    • Конфіденційності можна не додержуватись, якщо клієнт просить або згоджується, аби в його інтересах інформацію було передано іншій особі.

    • Психолог не збирає додаткових відомостей про обстежуваного без його згоди і задовілняється лише тією інформацією, яка потрібна для виконання професійного завдання. Запис на магнітну стрічку і відео плівку, фотографування і занесення інформації про клієнта до комп'ютерних банків даних здійснюється тільки за згодою учасників.

    • Психолог зобов'язаний оберігати  професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих у процесі діагностичної і корекційної роботи, додержуватись анонімності  імені клієнта (наприклад,  під час навчання, в публікаціях). Для демонстрації і прослуховування будь-яких матеріалів потрібен письмовий дозвіл людини, за чиєю згодою вони були написані; на вимогу клієнта матеріали негайно знищуються.

    • Документація роботи психологів повинна вміщувати лише професійно необхідні матеріали. До цих матеріалів, пов'язаних із конфіденційним   змістом діяльності психологів, має виключатися доступ сторонніх осіб. У тих же випадках, коли психологи звертаються до інших фахівців, потрібно спеціально ознайомити їх із питаннями, що стосуються умов і терміну зберігання таких матеріалів, а також обмежень у використанні інформації про клієнта і попередити про міру відповідальності за недодержання конфіденційності.

    • Якщо психолог не в змозі надалі виконувати свої функції, він з'ясовує, чи потрібно зберігати матеріали (також і інформацію, занесену  до  комп'ютера). В разі потреби психолог повинен передати виконання покладених на нього функцій іншому фахівцеві.

    • Психолог інформує клієнтів про правила додержання конфіденційності. Смерть або зникнення обстежуваного не звільняє психолога від потреби зберігати професійну таємницю.

    • Психолог не передає методичних матеріалів особам, які не уповноважені здійснювати психологічну діяльність; не розкриває суті і призначення конкретної методики (за винятком доступних роз'яснень правоохоронним і судовим органам).

  1. Етичні правила психологічних досліджень

    1. Планування психологічних досліджень передбачає дотримання таких умов:

  • визначення об'єкта дослідження;

  • чітке й однозначне формулювання його мети і завдань;

  • встановлення контингенту обстежуваних;

  • прогнозування можливостей використання одержаних результатів - наприклад, оцінювання перспективи професійної успішності, формування спільного колективу, психологічного втручання тощо). Психолог самостійно вибирає методи роботи, керуючись при цьому вимогами максимальної ефективності та наукової обгрунтованості.

    1. Психолог забезпечує цілковиту надійність результатів, відповідає за  рішення, які приймають офіційні особи на основі його висновків та рекомендацій, запобігає можливим помилкам у діяльності непрофесіоналів, котрі допомагають у роботі, але не ознайомлені з вимогами, що стосуються обмежень у використанні інформації про досліджуваних. Психолог несе відповідальність за правильне і доступне роз'яснення непрофесіоналам суті застосованих психологічних методів, а також за можливі антигуманні наслідки. Щодо психолога використовується принцип, аналогічний принципу презумпціі невинності у судочинстві. Вина психолога в порушенні Етичного кодексу повинна бути доведена Комісією з етики Товариства психологів України.

    1. Психолог зводить до мінімуму ризик ненавмисного негативного впливу на тих, хто бере участь в експерименті. Коли очікується, що дослідження або лікування може викликати у клієнта психогенну реакцію, психолог повинен отримати дозвіл Комісії з етики на проведення роботи з ним. Якщо умови експерименту потребують необізнаності досліджуваних з його суттю і результатами, психолог має пересвідчитися в тому, що це не завдасть шкоди жодному з учасників дослідження. Такі відомості можуть бути розкриті після завершення експериментальної програми.

    1. Психолог заздалегідь інформує клієнтів про право відмовитися від участі в дослідженні. Коли ж вони дають згоду взяти участь в експерименті, психолог має переконатися в тому, що таке рішення прийняте незалежно від нього або інших осіб (наприклад, батьків, опікунів, піклувальників, які наполягають пройти обстеження).

  1. Кваліфікована пропаганда психології

    • Психологи інформують науковців, учителів, лікарів, широку громадськість про свою галузь діяльності на основі об'єктивних, точних даних таким чином, щоб не дискредитувати професію психолога і психологію як науково-практичний комплекс.

    • Психолог не виступає з публічними заявами для реклами або самореклами. Розміщуючи у засобах масової інформації оголошення про надання психологічних послуг населенню, повідомляє тільки своє ім'я, адресу, номер телефону, професійну кваліфікацію, науковий ступінь, галузь психології, години прийому. В рекламному проспекті не може мовитися про суми гонорару, не даються гарантії, не перелічуються здобутки та успішні випадки  лікування, консультування, експертизи. Оголошення мають містити інформацію про мету курсів, а не обіцянки стосовно досягнення специфічних результатів. Психолог повинен брати професійну участь у навчальних програмах для населення, однак він має право робити це лише за умови, якщо вони виключають сумнівні методи і не ефективні процедури.

    • Поради психолога у засобах масової  інформації мають подаватися в узагальненій формі, без посилань на конкретні факти і ситуації, щоб не допустити розголошення конфіденційної інформації.

Усні виступи, друковані матеріали, аудіовізуальна та інші публікації, в яких наводяться з ілюстративною метою клінічні випадки, повинні виключати ідентифікування особи, групи чи організації. Методики публікуються тільки у формі, яка дає змогу зберегти їхню валідність та надійність.

  1. Професійна кооперація

    • Психолог, ведучи професійну дискусію, не повинен дискредитувати колег або представників інших професій, які використовують ті самі або інші наукові методи, він має виявляти повагу до наукових шкіл і напрямів. Психолог цінує професійну компетентність, високу культуру та ерудицію, відповідальне ставлення до справи колег та представників інших професій. Якщо ж психолог виявить ненауковість чи неетичність у професійній діяльності колеги, він повинен сприяти виправленню ситуаціі. У разі неуспіху цих усиль психолог може виступити з об'єктивною, аргументованою критикою роботи колеги у психологічному співтоваристві. У тих же випадках, коли критика на адресу члена Товариства виявляється  суб'єктивною, упередженою, він має право звернутися до Комісії з етики, висновок якої  може використати для спростування несправедливих оцінок чи критики.

    • Психолог не може застосовувати маніпулятивні методи для здобуття прихильності  і привернення на свій бік клієнтури, не повинен намагатися стати монополістом у своїй галузі. Про досягнуті результати в теоретичній і практичній психології він зобов'язаний інформувати психологічну громадськість, ділитися набутим під час своєї професійної діяльності досвідом.

    • Розв'язуючи конкретні завдання обстеження, консультування і лікування людей, психолог вирішує, чи може він використати знання, технічні й адміністративні можливості інших фахівців на благо клієнта та за згодою клієнта вступити в контакт з ними, зокрема особами, які лікують або лікували його раніше. Психолог бере відповідальність за клієнта, лише  переконавшись, що той не  має клієнтурних стосунків з іншими психологами.

    • Психолог забезпечує персонал адекватною інформацією про клієнтів, які користуються  його послугами, передає у розпорядження колег тільки надійні І валідизовані психологічні методи, технічний інструментарій і відкриття. Всі професійні взаємини  будуються на основі Закону про авторські права.

    • У вирішенні спірних питань психолог керується положеннями даного  Етичного кодексу. Арбітром може бути Комісія з етики Товариства психологів України.

    • За порушення чинного законодавства, Статуту Товариства психологів та  Етичного кодексу на психолога можуть бути накладені Комісією з етики такі стягнення:

  • попередження;

  • догана;

  • виключення з членів Товариства.

У разі виявлення порушень психологами, які не є членами Товариства, Комісія з етики звертається до інших громадських організацій чи державних установ з тим, щоб вони вжили потрібних заходів до винного.

  1. Рішення Комісії з етики може бути скасоване Президією або З'їздом Товариства психологів.

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ



Н А К А З

N 127 від  03.05.99                   Зареєстровано в Міністерстві м.Київ                                юстиції України

30 грудня 1999 р.

 

               Від 990503  №127                  



                за N 922/4215

 

 



 Про затвердження Положення про психологічну

 службу системи освіти України

 

 На виконання  статей  21,  22  Закону  України  "Про  освіту"



 ( 1060-12  ),  з метою організації діяльності психологічної служби

 та соціально-педагогічного    патронажу    у    системі     освіти

 

Н А К А З У Ю:



 

      1. Затвердити   Положення  про  психологічну  службу  системи освіти України (додається).

 

      2. Міністерству    освіти    Автономної    Республіки   Крим, управлінням освіти обласних,  Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій   -  забезпечувати  управління  діяльністю обласних,  районних  (міських)  центрів  практичної  психології  і соціальної роботи (постійно).



      3. Українському    науково-методичному    центру   практичної психології і  соціальної  роботи  (Цушко   І.І.)   -   здійснювати науково-методичне  забезпечення  діяльності  психологічної  служби системи освіти, забезпечувати дотримання державних вимог до змісту її  діяльності,  форм  і  методів  роботи  практичних психологів і соціальних педагогів (постійно).

      4. Вважати Положення про психологічну службу в системі освіти України,  затверджене  наказом  Міністерства  освіти  України  від 01.07.93 N 230 ( z0101-93 ) і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 26.07.93 за N 101, таким, що втратило чинність.

      5. Контроль  за  виконанням даного наказу покласти на Першого заступника міністра Андрущенка В.П.

 

 



Міністр                                                В.О.Зайчук

 

 



 

  Затверджено

  Наказ Міністерства                                   Зареєстровано в Міністерстві

 освіти України                                            юстиції України

 03.05.99 N 127                                            30 грудня 1999 р.

  за N 922/4215

 

 

                   Положення  про   психологічну службу системи освіти України



 

1. Загальні положення

      1.1. Психологічна служба (далі - служба) в структурі освіти є складовою   частиною   державної   системи   охорони  фізичного  і психічного  здоров'я  молодих  громадян  України  і  діє  з  метою виявлення і створення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості.

      1.2. Служба  забезпечує  своєчасне  і  систематичне  вивчення психофізичного розвитку дитини,  мотивів її поведінки і діяльності з урахуванням  вікових,  інтелектуальних,  фізичних,  статевих  та інших індивідуальних особливостей, створення умов для саморозвитку та самовиховання,  сприяє виконанню освітніх  і  виховних  завдань навчальних закладів.

      1.3. Психологічна   служба   у   своїй  діяльності  керується Конституцією України  (  254к/96-ВР  ),  Декларацією  прав  людини ( 995_015 ),  Конвенцією про права дитини  (  995_021  ),  Законом України "Про освіту" ( 1060-12 ), чинним законодавством України та цим Положенням.

 

      1.4. Діяльність   служби    в    системі    освіти    України забезпечується  практичними  психологами (соціальними педагогами), які мають вищу спеціальну освіту.  За  своїм  статусом  працівники служби  належать  до  педагогічних  працівників  і,  відповідно до чинного законодавства,  користуються всіма правами  і  гарантіями, передбаченими для них.



      1.5. Психологічна служба тісно співпрацює з органами  охорони здоров'я,  соціального захисту,  сім'ї й молоді, внутрішніх справ, іншими зацікавленими відомствами,  а також  -  із  громадськими  і благодійними організаціями.

      1.6. Це Положення регламентує загальну структуру  та  функції психологічної служби в системі освіти України в цілому і є основою для діяльності наявної мережі служби управлінь та відділів  освіти державних адміністрацій.

      1.7. Посади  практичних  психологів  (соціальних   педагогів) уводяться      в      штати      дошкільних,     загальноосвітніх, професійно-технічних  навчальних  закладів  за  рішенням  районних (міських)      відділів      освіти,     управлінь     (комітетів) професійно-технічної освіти,  за умови  наявності  спеціалістів  з фаховою  освітою,  в межах коштів,  передбачених єдиним кошторисом витрат  навчальних  закладів,  згідно  з  нормативами  чисельності практичних  психологів  (соціальних педагогів) підрозділів системи освіти (додаток).

 

 



2. Основні завдання

      2.1. Завдання психологічної  служби  системи  освіти  України полягають:

 у сприянні  повноцінному  особистісному  й   інтелектуальному розвитку  дітей  на  кожному віковому етапі,

 у створенні умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку;

 у забезпеченні  індивідуального  підходу  до кожної дитини на основі її психолого-педагогічного вивчення;

 у профілактиці  і  корекції  відхилень  в  інтелектуальному і особистісному розвитку дитини.

  2.2. Основними видами діяльності психологічної служби є:

 діагностика -  психологічне  обстеження  дітей  і  підлітків, їхніх груп та колективів, моніторинг змісту і умов індивідуального розвитку  дітей  та  учнівської  молоді,  визначення  причин,   що ускладнюють їх розвиток та навчання;

 корекція - здійснення психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення  відхилень  у  психофізичному  та   індивідуальному розвитку і поведінці,  схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки,  формування  соціально корисної життєвої перспективи;

 реабілітація - надання психолого-педагогічної допомоги дітям, підліткам,   молоді,   які   перебувають   у   кризовій   ситуації (постраждали  від  соціальних,  техногенних,  природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби,  стреси,  переселення, зазнали насильства тощо), з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності; профілактика -    своєчасне    попередження    відхилень    у психофізичному розвитку      та      становленні      особистості, міжособистісних  стосунках,  запобігання  конфліктним  ситуаціям у навчально-виховному процесі тощо;

 прогностика -  розробка,  апробація  і  застосування  моделей поведінки  групи  та  особистості  у  різних умовах,  проектування змісту і напрямків індивідуального розвитку дитини та складання на цій  основі  життєвих планів,  визначення тенденцій розвитку груп, міжгрупових взаємин та освітньої ситуації у регіоні.

 2.3. Психологічна служба системи освіти України функціонує на трьох рівнях:

 науковому, на якому вивчає закономірності психічного розвитку і формування  особистості дитини з метою розробки методів і методик професійного  застосування  психологічних  знань в умовах сучасної школи;

 прикладному, на    якому    здійснює   соціально-психологічне забезпечення процесу  навчання  і  виховання,  включаючи  розробку навчальних   програм,   підручників,   професійну   підготовку   і підвищення кваліфікації фахівців;

 практичному, на    якому   забезпечує   безпосередню   роботу психологів, соціальних педагогів у навчальних закладах.

      2.4. Діяльність  психологічної  служби  включає  такі головні напрямки:

 консультативно-методична допомога        всім       учасникам навчально-виховного процесу з питань навчання та виховання дітей і підлітків,  допомога  органам  державного  управління у плануванні освітньої діяльності;

 просвітницько-пропагандистська робота       з      підвищення психологічної культури в навчальних закладах та сім'ї;

 превентивне виховання  (через  засоби  масової інформації,  в ході вивчення шкільних предметів в рамках навчальних  програм  або як  окремий предмет),  метою якого є формування в учнів орієнтації на  здоровий  спосіб  життя   та   захист   психічного   здоров'я, профілактика  алкоголізму,  наркоманії,  СНІДу і злочинності серед неповнолітніх.

 

 



3. Структура та управління психологічною службою

      3.1. Психологічна служба в системі освіти України складається з трьох основних ланок:

 Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи;

 обласних, районних (міських) центрів практичної психології  і соціальної  роботи  або  головних  психологів  районних  (міських) методичних кабінетів;

 практичних психологів,  соціальних педагогів,  які працюють у навчальних закладах.

      3.2. Науково-методичне  керівництво   психологічною   службою системи   освіти  здійснює  Український  науково-методичний  центр практичної  психології  і  соціальної  роботи,  який   створюється Міністерством  освіти  України  та  АПН  України і діє на підставі Статуту.

      3.3. Обласні центри практичної психології і соціальної роботи створюються   Міністерством  освіти  Автономної  Республіки  Крим, управліннями освіти обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій і методично підпорядковуються Українському науково-методичному  центру  практичної  психології  і  соціальної роботи.      Центри можуть   функціонувати   як   структурні    підрозділи інститутів удосконалення вчителів або як юридичні особи.

 

      3.4. Районні  (міські)   центри   практичної   психології   і соціальної   роботи  створюються  районними  (міськими)  відділами освіти і методично підпорядковуються обласним центрам.  Центри можуть    функціонувати   як   структурні   підрозділи методичних кабінетів або як юридичні особи.



      3.5. Районні  і  міські  центри  створюються  при наявності у навчальних закладах освіти району (міста) від  20  тис.  і  більше дітей віком до 18 років.  Якщо чисельність дітей,  які відвідують дошкільні заклади або навчаються в загальноосвітніх школах району (міста),  менша,  то у методичному кабінеті вводиться посада головного психолога. Відділи освіти  таких  районів  на  паритетних засадах можуть створювати міжрайонні центри практичної  психології  і  соціальної роботи.

      3.6. Атестація практичних психологів  (соціальних  педагогів) проводиться  атестаційними комісіями,  що створюються при районних (міських)  центрах  та  методичних  кабінетах,  для   встановлення (підтвердження)  їх  кваліфікаційних категорій згідно з Положенням про  атестацію  педагогічних  працівників,  затвердженим   наказом Міністерства освіти  України  від  20.08.93  N  310 ( z0176-93 ) і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.12.93 за N 176.

      3.7. Обласним,  районним  (міським)  центрам  в установленому порядку  затверджується  штатний  розпис  згідно   з   нормативами чисельності практичних психологів (соціальних педагогів).

      3.8. Обласні,  районні  (міські)   центри   здійснюють   свою діяльність  відповідно  до  Положення  або  Статуту,  якщо  вони є юридичними особами.

 

 

4. Зміст діяльності



      4.1. Український    науково-методичний    центр    практичної психології   і   соціальної   роботи   є   головною   організацією психологічної  служби  системи  освіти   України.   Він   здійснює організаційні, координаційні та науково-методичні функції у галузі практичної психології і соціальної роботи.

      До числа його повноважень належить:

      науково-методичне забезпечення психологічної  служби  системи освіти;

      участь в  експертизі  діяльності,  ліцензуванні  державних  і недержавних   навчальних  закладів  та  підрозділів  психологічної служби системи освіти;

      здійснення психометричного  нагляду,  забезпечення діяльності психометричної   комісії,   організація    соціально-психологічної експертизи методів, методик, новацій у галузі освіти;

      дотримання державних вимог до змісту діяльності психологічної служби,  координація  науково-прикладних  досліджень та методичних  розробок.

      4.2. Центри   практичної   психології   і  соціальної  роботи (головні   психологи)   є   основними    організаційно-методичними структурами психологічної служби освіти в області, районі (місті). Вони     здійснюють     організаційні,      координувальні   та навчально-методичні  функції  у  галузі  практичної  психології  і соціальної роботи.

      Обласні, районні (міські) центри (головні психологи):

 

      забезпечують діяльність психологічної служби  освіти  регіону згідно з державними вимогами;



      надають методичну,    інформаційну    підтримку    практичним психологам, соціальним педагогам;

      беруть участь   в   організації    підвищення    кваліфікації спеціалістів  служби,  їх  атестації  та  професійному  зростанні, кадровому забезпеченні служби, сертифікації фахівців;

      організовують діяльність   методичних   об'єднань  практичних психологів і соціальних педагогів;

      координують науково-дослідні,    практичні   дослідження   за пріоритетними напрямками діяльності психологічної служби;

      беруть участь в оцінці, прогнозуванні та формуванні освітньої політики в регіоні;

      впроваджують досягнення  психологічної  науки  та  передового досвіду.

      Центри практичної  психології  і  соціальної  роботи (головні психологи) організовують діяльність "Телефонів довіри",  кабінетів корекції  кризових станів,  психологічних (сімейних) консультацій, профільних консультпунктів,  реабілітаційних центрів  залежно  від соціально-психологічних потреб регіону.

 

4.3. Практичний психолог навчального закладу:



      бере участь   у   здійсненні   освітньої,   виховної  роботи, спрямованої  на  забезпечення  всебічного  особистісного  розвитку дітей  і учнівської молоді,  збереження їх повноцінного психічного здоров'я;

      проводить психолого-педагогічну діагностику готовності дитини до навчання в період її переходу з однієї вікової групи до  іншої, допомагає  у виборі навчального закладу згідно з рівнем психічного розвитку дитини;

      розробляє та   впроваджує  розвивальні,  корекційні  програми навчально-виховної  діяльності   з   урахуванням   індивідуальних, статевих, вікових особливостей різних категорій дітей;

      сприяє вибору підлітками професій з урахуванням їх  ціннісних орієнтацій, здібностей, життєвих планів і можливостей, готує учнів до свідомого життя;

     здійснює превентивне   виховання,  профілактику  злочинності, алкоголізму і наркоманії,  інших  узалежнень  і  шкідливих  звичок серед підлітків;

      проводить психологічну  експертизу  і   психолого-педагогічну корекцію девіантної поведінки неповнолітніх;

      формує психологічну культуру  вихованців,  учнів,  педагогів, батьків,   консультує   з   питань   психології,   її  практичного використання в організації навчально-виховного процесу.

      4.4. Посада  практичного  психолога  вводиться  в  дошкільних закладах (у т.ч.  компенсувального типу),  загальноосвітніх школах та  школах-інтернатах  усіх  типів,  професійно-технічних училищах згідно з нормативами.

 

4.5. Соціальний педагог навчального закладу:



      здійснює посередництво  між  освітніми  установами,   сім'єю, трудовими колективами,  громадськістю,  організовує їх взаємодію з метою створення умов для всебічного розвитку дітей і підлітків;

 

      сприяє участі  вихованців  у  науковій,  технічній,  художній творчості,  спортивній,  суспільно-корисній діяльності,  виявленню задатків,  обдарувань,  розкриттю здібностей,  талантів,  дбає про професійне  самовизначення  та  соціальну   адаптацію   учнівської молоді;



      залучає до    культурно-освітньої,    профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої,  творчої  роботи різні установи,  громадські організації, творчі спілки, окремих громадян;

      впливає на     подолання    особистісних,    міжособистісних, внутрішньосімейних  конфліктів,  надає   потрібну   консультативну психолого-педагогічну   допомогу   дітям   і   підліткам,   групам соціального ризику, дітей, які потребують піклування тощо.

      4.6. Соціальний   педагог   зараховується  у  загальноосвітні школи,  школи-інтернати  для  дітей,  які  потребують   соціальної допомоги,  школи  (ПТУ)  соціальної  реабілітації  для дітей,  які потребують особливих умов виховання,  професійно-технічні  училища згідно  з  нормативами.  Соціальні  педагоги  зараховуються  у  ці навчальні заклади за вакантних посад практичних психологів.

      4.7. Працівник психологічної служби повинен:

      керуватися Етичним кодексом психолога;

      дотримуватися педагогічної  етики,  поважати гідність дитини, захищати  її  від  будь-яких   форм   фізичного   або   психічного насильства;

      будувати свою діяльність на основі доброзичливості,  довіри у тісному співробітництві з усіма учасниками педагогічного процесу;

      пропагувати здоровий   спосіб   життя,   підвищувати   рівень психологічних знань педагогічних працівників і батьків;

      зберігати професійну  таємницю,  не  поширювати   відомостей, отриманих  у  процесі діагностики або корекційної роботи,  якщо це може завдати шкоди дитині чи її оточенню;

      постійно підвищувати   свій  професійний  рівень,  запобігати випадкам здійснення  психодіагностичної,  розвивально-корекційної, консультативно-методичної роботи особами, які не мають відповідної фахової підготовки або права на таку діяльність;

      знати програмно-методичні  матеріали і документи щодо обсягу, рівня  знань,  розвитку  дітей,  вимоги  державних  стандартів  до забезпечення   навчально-виховного  процесу,  основні  напрямки  і перспективи розвитку освіти, психолого-педагогічної науки.

      4.8. Тривалість    робочого   тижня   практичного   психолога (соціального педагога) - 40 годин.  Із них 20 год. відводиться для роботи    у   навчальному   закладі   (індивідуальна   і   групова психодіагностика,   консультування   учнів,   учителів,   батьків, корекційно-розвивальна  робота тощо) і 20 год.  - на підготовку до проведення  соціально-психологічних  заходів  (занять,  тренінгів, ділових   ігор),   обробку   результатів   досліджень,  оформлення висновків тощо.

 

 

5. Фінансування діяльності



 

      5.1. Фінансування діяльності Українського науково-методичного центру  практичної  психології  і  соціальної  роботи здійснюється Міністерством  освіти  України  та  Академією  педагогічних   наук України згідно з установчим договором.

      5.2. Фінансування  діяльності  обласних  центрів здійснюється Міністерством  освіти  Автономної  республіки  Крим,  управліннями освіти  обласних,  Київської  і Севастопольської міських державних адміністрацій.

      5.3. Фінансування  діяльності  районних   (міських)   центрів практичної  психології  і  соціальної роботи (головних психологів) здійснюється районними (міськими) відділами освіти.

      5.4. Оплата    праці    практичних   психологів   (соціальних педагогів),  працівників центрів, головних психологів здійснюється згідно з чинним законодавством.

      5.5. Працівникам   психологічної   служби   закладів   освіти виділяється   окреме   приміщення  для  проведення  діагностичної, консультативної, розвивальної і корекційної роботи.

 

  Директор Українського НМЦ



 

  практичної психології і

 

  соціальної роботи                                                                                     І.І.Цушко



 

 

      Чисельність практичних   психологів   (соціальних  педагогів) дошкільних    закладів    компенсувального    типу,    спеціальних загальноосвітніх шкіл та шкіл-інтернатів для дітей, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку,  шкіл (ПТУ) соціальної реабілітації  для дітей,  які потребують особливих умов виховання, загальноосвітніх  шкіл-інтернатів  для   дітей,   які   потребують соціальної допомоги, - 1 ставка на навчальний заклад.



      Ставка заробітної плати практичних психологів  в  спеціальних загальноосвітніх   школах   і  школах-інтернатах  для  дітей,  які потребують   корекції   фізичного   або    розумового    розвитку, виплачується за 20 годин педагогічної роботи на тиждень.

 

  Директор Українського НМЦ



 

  практичної психології соціальної роботи                                  І.І. Цушко                                                                                                 
Каталог: uploads -> editor -> 240
editor -> Розвиток позитивної навчальної мотивації учнів у системі креативної освіти реалізується в рамках роботи над обласною науково-методичною проблемою „Інноваційні технології креативної регіональної освіти”
editor -> Мотивація як рушійна сила самовдосконалення
editor -> Закон України «Про освіту» «Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників, їх професійне самовдосконалення важлива умова модернізації освіти» Національна доктрина розвитку освіти
editor -> Педагогічна рада «удосконалення самоосвіти вчителя» Форма проведення – ділова гра
editor -> Готовність педагога до іноваційної діяльності маховська Ірина Геннадіївна
editor -> Неуспішні діти Чому дитина погано вчиться?
editor -> Прийоми роботи з девіантними дітьми Індивідуальний педагогічний вплив
editor -> Швидка психологічна допомога у знз допоможемо разом! м. П’ятихатки 2014 зміст
editor -> «Система роботи соціального педагога щодо профілактики негативних явищ в учнівському середовищі»
240 -> Iнформацiя про новi надходження для вчителів та вихователів

Скачати 251.24 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал