КЛАСИФІКАЦІЯ УРОКІВ
ПО СПОСОБУ ПРОВЕДЕННЯ.
В основу класифікації уроків можна покласти способи їх проведення. В
результаті виділялись урок-лекція,урок –семінар, урок-бесіда, кіно-урок, програмований урок, урок-конференція, урок самостійної роботи учнів, уроки лабораторних та інших практичних занять.
Всі ці типи уроків можна обєднати одним тенрміном – «нестандартний урок». Термін нестандартний урок зявився у 70-ті роки 20 ст. Вчителі почали використовувати нестандартні форми проведення уроків внаслідок загострення проблеми, повязанної зі зниженням зацікавленості школярів до навчання.
Під нестандартним уроком розуміють імпровізоване навчальне заняття з нетрадиційною структурою.
Ставлення до таких уроків досить неоднозначне. Однак, незаперечно,що нестандартні уроки підвищують зацікавленість учнів до предмету, розвивають творчість, навчають працювати з різними джерелами знань, у якісь мірі знімають перевантаження учнів домашніми завданнями, розширюють кругозір.
Розглянемо деякі з них.
УРОК-ЛЕКЦІЯ ТА її АНАЛІЗ
Лекція - одна із форм організації навчання в загальноосвітньому навчальному закладі, її основою є системне усне викладення вчителем навчального матеріалу протягом одного уроку (чи пари уроків), головний зміст якого становлять аналіз та узагальнення фактів, а провідними прийомами є пояснення й міркування. Залежно від теми лекції в ній можуть превалювати характеристика, опис, розповідь про певні факти, процеси, явища.
Структура традиційної лекції включає в себе такі компоненти;
-
організація діяльності вчителя й учнів;
-
формулювання теми, постановка мети і завдань;
-
актуалізація опорних знань учнів;
-
викладення змісту дидактичного матеріалу вчителем, забезпечення умов сприйняття та засвоєння його учнями;
-
узагальнення та систематизація знань учнів, здобутих у процесі читання лекції.
Зміст підготовки вчителя до лекції:
-
визначити оптимальний обсяг нової інформації;
-
забезпечити відповідність інформації теоретичним положенням тієї науки, до якої належить навчальний предмет;
-
акцентувати увагу учнів на основному, істотному;
-
забезпечити повноту та глибину реалізації змісту навчального матеріалу;
-
вибрати та раціонально використати методи і засоби викладу змісту лекції;
-
визначити метод-домінанту викладання навчального матеріалу (репродуктивний, проблемний, творчий);
-
уникати перевантаження учнів при визначення домашнього завдання.
Типи лекцій залежно від дидактичної мети та місця в логічній структурі навчального матеріалу:
Специфіка вступної лекції:
-
узагальнююча,
-
лекція-інструктаж.
-
розкриття провідних ідей і аспектів курсу навчального предмета;
-
визначення перспективи навчальної роботи з учнями щодо оволодіння змістом курсу предмета;
-
забезпечення цілісного сприйняття та уявлення про предмети, які вивчаються, їхню практичну значущість.
Прийоми викладання навчального матеріалу під час вступної лекції:
•^ порівняння,
•^ співставлення,
•^ опора на знання учнів, здобуті у практичній діяльності та спілкуванні,
•^ доведення,
•^ висновки,
•^ оціночні судження.
Оглядова лекція проводиться, як правило, з метою:
> висвітлення широкого кола питань з того чи іншого курсу навчального предмета,
> ознайомлення з новою інформацією з цих питань,
> розширення світогляду учнів,
> підготовка учнів до логічного сприйняття систематизованої інформації та засвоєння системних знань.
Прийоми оглядової лекції: розповідь, опис та аналіз фактів, явищ, процесів.
Засобами реалізації змісту оглядової лекції є раціональне поєднання слова вчителя та наочності (таблиць, кодокарт, кодо-фільмів, різних видів ТЗН, зокрема комп'ютера та ін.).
Узагальнююча лекція зазвичай проводиться після вивчення повного курсу навчального предмета або великого його розділу з метою систематизації та поглиблення знань учнів. Вона є підсумком системи проведених раніше уроків і включає провідні аспекти курсу даного навчального предмета. У процесі узагальнюючої лекції доцільним є використання узагальнюючих таблиць, схем, ТЗН тощо.
Лекція-інструктаж проводиться з метою підготовки учнів до семінару, лабораторної роботи, практичного заняття.
При підготовці лекції-інструктажу вчитель:
чітко визначає місце теми лекції в логічній структурі курсу навчального предмета;
визначає оптимальний обсяг навчального матеріалу;
вибирає оптимальні форми, методи та засоби ефективної його реалізації.
Під час лекції-інструктажу вчитель:
• акцентує увагу на можливих та доцільних шляхах використання теоретичних знань, навичок і вмінь у процесі самостійної роботи;
• дає розгорнуте трактування того кола питань, які передбачено розглянути на наступному занятті;
• ставить завдання репродуктивного, реконструктивного, варіативно-тренувального, пошукового та творчого характеру;
• зосередження увага учнів на джерелах додаткової інформації.
Типи лекцій залежно від форми організації і керування навчально-пізнавальною діяльністю учнів:
> монологічна,
> полемічна.
> діалогічна,
Характерні ознаки монологічної лекції:
Ш викладання її змісту самим учителем, який розкриває ті чи інші положення у вигляді готових висновків;
Ш учні сприймають на слух інформацію, фіксують основні положення, запам'ятовують.
Переваги монологічної лекції:
-
вчитель може чітко визначити обсяг змісту лекції та забезпечити його реалізацію,
-
регламентувати власну діяльність і діяльність учнів,
-
дозувати матеріал за блоками й фрагментами,
-
варіювати ними залежно від сприйняття учнями інформації.
Недолік монологічної лекції:
-
відносна пасивність учнів,
-
недостатність зворотного зв'язку щодо засвоєння її змісту,
-
відсутність можливості оперативно внести корективи у зміст лекції, навчально-пізнавальну діяльність учнів та її результ
Діалогічна лекція розрахована на певний ступінь участі учнів у розкритті її змісту при керівній та спрямовуючій ролі вчителя.
Умови успіху лекції, яка проводиться в діалогічній формі:
-
вчителем добре продумані та сформульовані запитання для
-
діалогу з учнями,
-
передбачені можливі варіанти відповідей на них,
-
визначені серед них найбільш суттєві.
Параметри аналізу лекції
1.підготовка вчителя до лекції
• доцільний вибір теми лекції;
• постановка триєдиної мети та завдань лекції;
• розробка систем питань (плану), що розкривають зміст лекції;
• знання основної та допоміжної літератури з теми лекції;
• підбір засобів реалізації мети;
• визначення провідних ідей;
• вибір оптимальної структури лекції;
2.прийоми викладання вчителем навчального матеріалу
• логічність викладання матеріалу;
• використання наочності, у тому числі ТЗН, комп'ютерної техніки, додаткового дидактичного матеріалу;
3.прийоми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів у процесі читання лекції
• складання розгорнутого або тезисного плану;
• конспектування лекції;
• фіксація фактів, які необхідні для наступного проведення практичного заняття чи лабораторної роботи, розв'язання задач тощо;
вибір прийомів запису матеріалу лекції;
4.способи активізації навчально-пізнавальної діяль-ностіучнів
• постановка запитань і завдань для аналізу;
• зіставлення і порівняння різних фактів, явищ;
• формулювання самостійних висновків та пропозицій
5.привертання уваги учнів до змісту лекції
• за допомогою відомих прийомів спілкування під час її читання: "Це особливо важливо!..", "Вдумайтесь...", "Зверніть увагу..." тощо;
• за допомогою таких висловів: "Зробимо висновки", "Отже ми бачимо...";
• риторичних запитань, на які пізніше дасть відповідь сам учитель: "Чим пояснити цей факт?", "Як пов'язані між собою ці події?";
• за допомогою пауз, які дають змогу учням вдуматися у викладене;
6.тип лекції залежно від дидактичної мети і її місця в логічній структурі навчального матеріалу
• вступна;
• оглядова;
• узагальнююча;
• лекція-інструктаж;
7.тип лекції залежно від форми організації і керування навчально-пізнавальною діяльністю учнів
• монологічна;
• діалогічна;
• полемічна;
8.ефективність лекції
• стан дисципліни учнів;
• інтерес до інформації, викладеної вчителем;
• якість виконання навчальних завдань;
• вміння учнів робити висновки, вносити пропозиції;
• міцність, повнота та глибина знань учнів з висвітленої теми
СЕМНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ ТА ЙОГО АНАЛІЗ
Семінарське заняття є формою і навчання, що дає змогу ефективно організувати самостійну роботу учнів. Семінарські заняття найчастіше проводяться у старших класах. При цьому учням надається можливість активно оперувати знаннями, здобутими на уроках, а також у процесі самостійної роботи з рекомендованою літературою. На семінарському занятті допустимі дискусії; заперечення, обговорення, аргументація тощо, що дає змогу учням більш осмислено і міцно засвоювати тему.
Основні завданнями семінарського заняття:
-
закріплення, розширення та поглиблення знань учнів, здобутих раніше на уроках;
-
формування і розвиток навичок самостійної роботи учнів;
-
реалізація диференційованого підходу до навчання з урахуванням індивідуальних особливостей учнів;
-
створення умов для формування й розвитку їхніх пошуково-творчих знань та навичок.
Типи семінарських занять:
> випереджальні,
> навчальні,
> узагальнюючі (підсумкові)
Випереджальні семінарські заняття проводяться перед вивченням невеликої за обсягом та нескладної за змістом теми.
Мета випереджальних семінарських занять:
> формувати вміння орієнтуватися у змісті навчального матеріалу,
> виділяти описовий, пояснювальний та інструктивний матеріал,
> визначати головне, істотне у змісті теми.
Підготовка до семінару такого типу вимагає:
. обов'язкового інструктажу,
. розробки групових та індивідуальних завдань,
. контролю за процесом підготовки учнів до семінару,
. розробки системи навчальних завдань для самостійної роботи.
Навчальний семінар проводиться у процесі вивчення теми та ставить за мету:
> поглибити знання,
> сформувати уміння та навички застосування теоретичних знань учнів у практичній діяльності;
> усунути прогалини у навчальних досягненнях учнів із засвоєної теми.
Основні методи та прийоми роботи вчителя на навчальному семінарі:
обговорення, дискусія, аналіз, висновки і пропозиції.
Узагальнюючий (підсумковий) семінар проводиться після вивчення складної за змістом та великої за обсягом теми чи розділу навчальної програми.
Його мета — формувати вміння та навички учнів самостійно систематизувати і поглиблювати знання, використовувати їх у практичній діяльності.
Зміст підготовки вчителя до узагальнюючого семінару:
-
. визначити місце семінару в системі інших уроків з навчального предмета;
-
. правильно сформулювати тему, мету і завдання семінару;
-
. визначити обсяг матеріалу для розгляду на занятті;
-
. розробити питання та диференційовані завдання для обговорення;
-
. скласти перелік основної та додаткової літератури;
-
. завчасно (за 10— 15 днів до заняття) довести до відома учнів план семінару;
-
. повідомити про форму організації та проведення заняття;
-
. визначити роль кожного учня як активного його учасника підсумкового семінару;
-
. підготовити спільно з учнями необхідний наочний матеріал;
-
. забезпечити методичне та технічне оснащення семінарського заняття;
-
. організувати виставку книг, посібників, зразків наочних матеріалів, самостійних творчих робіт учнів та ін.
Технологія проведення семінарського заняття:
> Семінарське заняття починається із вступного слова вчителя (оголошення теми, розкриття її актуальності, ознайомлення з планом).
> Обговорення питань плану заняття може починатися з раніше запланованого повідомлення учня або з вільного його виступу.
> Бажано викликати надійних учнів, але не найсильнишіх. Сильні учні повинні бути у резерві та залучатися в ролі опонентів, яким можна доручити узагальнення виступів з того чи іншого питання семінару.
> Після першого повідомлення чи виступу викликаного вчителем учня в обговоренні питання можуть брати участь всі бажаючі. При цьому їм дозволяється користуватися конспектами, підручниками, будь-якими джерелами.
> Вчитель стежить за тим, щоб під час семінару була створена атмосфера доброзичливості та взаємної довіри, вільного обміну думками, співробітництва та співдружності.
> Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів на семінарі залежить від вільного вибору опонентів, створення проблемних ситуацій, розгортання мікродискусій.
> Завершується семінарське заняття підбиттям підсумків обговорюваної теми, оцінюванням знань учнів.
Параметри оцінки семінарського заняття
вибір теми
• співвідношення вивченого та нового матеріалу;
характер матеріалу, що дає змогу поглибити знання учнів, підвищити їх
• інтерес до навчального предмета, розширити світогляд;
• можливість забезпечити учнів літературою з теми;
• врахування ступеня сформованості в учнів умінь та навичок самостійної роботи;
педагогічна доцільність постановки мети та завдань семінару;
підготовка вчителя та учнів до семінару
• розчленування теми на конкретні питання;
• інструктаж щодо роботи з основною та додатковою літературою;
• вибір форм самостійних повідомлень учнів — доповідь, реферат, виступ, опонування;
• підготовка ілюстративного матеріалу;
технологія проведення семінару
• повідомлення теми, мети та завдань заняття;
• надання слова учням для повідомлення з питань семінару;
• коментар щодо повідомлень учнів;
• концентрування уваги учнів на питаннях, які передбачені планом;
• постановка питань у процесі повідомлень учнів, що спонукають до дискусії, вимагають доказовості, міцних знань, винахідливості;
розкриття теми семінарського заняття
• чи всі питання розкриті;
• глибина та повнота їх висвітлення;
• кількість "активних" учасників семінару; активізація і стимулювання учнів у процесі роботи;
підбиття підсумків семінарського заняття
• чи розкрита тема;
• які знання здобули учні;
• ставлення до заняття і творча активність учнів;
• досягнення мети заняття;
• оцінювання і стимулювання учнів до активної участі в семінарі;
• похвала за кращі відповіді та активну участь у роботі семінару;
результативність семінарського заняття
закріплення та поглиблення здобутих раніше знань учнів;
• набуття нових знань;
• формування в учнів умінь та навичок, зокрема самостійної роботи з першоджерелами;
• розвиток здібностей учнів;
• формування умінь застосовувати теоретичні знання на практиці;
• ступінь творчого мислення учнів;
• самоорганізація та самоконтроль
УРОК-КОНФЕРЕНЦІЯ ТА її АНАЛІЗ
Конференція як форма організації навчально-виховного процесу передбачає присутність в одній аудиторії учнів, які об'єднані однією метою -- розв'язання певної теоретичної чи практичної проблеми. Творче обговорення та розв'язання обраної проблеми визначають зміст конференції, характерною ознакою якої є дискусія, а результатом — осмислення цієї проблеми.
Мета учнівської конференції:
> формування знань, умінь і навичок учнів;
> їх закріплення та вдосконалення;
^ узагальнення результатів самостійної пізнавальної діяльності учнів;
> поглиблення, зміцнення та розширення здобутих знань;
> розвиток і саморозвиток творчих здібностей учнів, їхньої активності;
> створення передумов самовиховання, самовдосконалення, самовизначення учнів.
Типи шкільних конференцій:
оглядові, підсумкові, тематичні.
Оглядова конференція проводиться з однієї чи кількох пов'язаних між собою актуальних проблем, з яких учні повинні поглибити знання та отримати додаткову інформацію.
Мета оглядової конференції:
> систематизаця знань, умінь та навичок учнв,
> стимулювання їхньої пізнавальної активності,
> забезпечення системних знань учнів,
> формування колективних й особистісних відносин,
> формування самостійності у виборі засобів, форм і методів навчально-пізнавальної діяльності.
Оглядова конференція може проводитися:
•^ на початку вивчення того чи іншого предмета з метою розкриття перспективи вивчення нового курсу;
•^ в середині або наприкінці його вивчення з метою розширення, поглиблення та систематизації знань, умінь і навичок учнів.
Підсумкова конференція проводиться як заключний етап вивчення певного розділу навчальної програми. Це може бути конференція з підбиття підсумків вивчення творчості окремого письменника; окремого великого за обсягом літературного твору; зі споріднених проблем різних навчальних предметів, тобто з міжпредметної тематики.
Тематична конференція, як правило, проводиться з окремої актуальної теми: наукової, технічної, практичної. Вона може стикуватися з навчальною програмою окремих предметів; зумовлюватися політичними чи соціально-економічними подіями, умовами розвитку суспільства в країні та за кордоном.
Етапи підготовки конференції:
На першому етапі:
-
визначається тема конференції, ставляться мета та завдання;
-
розробляється перелік питань, які розкривають тему (план);
-
оголошується конкурс на кращу доповідь і девіз конференції;
-
розподіляються обов'язки між учнями;
-
готуються література, виставкові та наочні матеріали.
На другому етапі:
-
уточнюється план конференції, визначаються її учасники (учні одного класу, паралелі класів);
-
складається список рекомендованої літератури;
-
оголошуються доповідачі та виступаючі;
-
готується інформаційний стенд.
Робота вчителя на другому етапі:
-
надає допомогу учням, іншим учасникам конференції;
-
переглядає зміст доповідей, аналізує їх;
-
порівнює, зіставляє, прогнозує можливі зіткнення різних думок, поглядів, переконань.
Вимоги до змісту доповідей: наявність нової інформації, цікавих статистичних даних, фактів, прикладів з літератури і практичної діяльності, які мають узагальнюючий характер і сприяють підвищенню інтересу учнів до певного курсу навчального предмета, в т.ч. до теми конференції.
Технологія проведення уроку-конференції:
> оголошення теми, виголошення доповідей, співдоповідей, виступів; затвердження регламенту роботи;
> підтримка робочої обстановки;
> концентрація уваги учнів на темі конференції, активізація навчально-пізнавальної діяльності учасників конференції;
> дотримання чіткої процедури її проведення;
> забезпечення позитивної установки на сприйняття змісту повідомлень, відповідного морального і психологічного мікроклімату, атмосфери поваги і довіри.
Параметри аналізу уроку-конференції
раціональність і вибору теми конференції, постановки навчально-виховних цілей та завдань
• зміст доповідей, співдоповідей, виступів, рекомендацій, внесених доповідачами як результату самостійної творчої праці;
• ознайомлення учнів із запропонованою літературою;
• підготовка наочних та інших ілюстративно-демонстраційних матеріалів;
дотримання процедури проведення уроку-конференції
• повідомлення теми, регламенту роботи;
• психологічна настроєність на сприйняття та обговорення інформації учас-никами-конференції;
дисципліна учнів під час проведення конференції, зацікавленість змістом доповідей та повідомлень, зміст конференції
• глибина, повнота розкриття теми;
• зміст окремих доповідей;
« читання напам'ять уривків, цитат з літературних джерел;
• використання наочних матеріалів;
• ораторські здібності доповідачів;
• літературний стиль, грамотність і чистота мови;
ефективність конференції
• формування світогляду учнів;
• поглиблення й розширення діапазону знань у цій галузі науки;
• формування навичок самостійної роботи з літературою та її аналізу;
• формування умінь писати доповіді, виступати публічно перед своїми однолітками і старшими;
• виховання почуття відповідальності;
• задоволення учнів від проведеної конференції
УРОК-ЗАЛІК ТА ЙОГО АНАЛІЗ
Залік — це форма перевірки навчальних досягнень учнів з вивченої теми чи розділу курсу навчального предмета.
Метою заліку є:
> оцінити навчальні досягнення, систематизація, узагальнення та поглиблення знань, усунення прогалин у знаннях учнів;
> виявити, як учні засвоїли тему (міцно, глибоко, поверхово);
> встановити, які відповіді були найкращими, яких навичок набули учні в результаті вивчення теми;
> визначити, наскільки учні просунулися вперед у своєму розвитку, які були недоліки у змісті та організації заліку.
Умови ефективності уроку-заліку:
-
визначитися на предмет доцільності проведення уроку-заліку з даної теми чи розділу навчального курсу;
-
підібрати відповідний матеріал, виділити в ньому головне, істотне;
-
скласти перелік питань, законів, теорій, ідей, алгоритмів, що охоплюють основний зміст розділу;
-
розробити диференційовані завдання практичного і теоретичного характеру.
Підготовка вчителя до уроку-заліку:
-
сформулювати питання, що виносяться на залік так, щоб відповіді на них були розраховані на виявлення в учнів умінь аналізувати, зіставляти, узагальнювати, систематизувати, робити висновки і пропозиції, тобто рівня загальнонавчальних навичок та умінь;
-
скласти перелік додаткових питань, які можна було б поставити учням у разі необхідності;
-
підготувати довідкову літературу, методичні посібники, підручники, демонстраційний матеріал, ТЗН та інші види наочних матеріалів (таблиці, малюнки, схеми, графіки, комп'ютер), використання яких допомагало б об'єктивніше виявити знання учнів з визначеної для заліку теми;
-
розподілити учнів класу на групи за рівнем підготовки та інтересами; для кожної групи визначити консультантів з-поміж сильних учнів;
-
створення сприятливого мікроклімату, забезпечення позитивного емоційного настрою на залік, атмосфера доброзичливості, співробітництва та співдружності, дотримання педагогічного такту.
Підготовка учнів до уроку-заліку:
-
учні заздалегідь ознайомлюються з питаннями, що виносяться на залік,
-
виконують завдання практичного характеру, аналогічні тим завданням, що включені до заліку.
Технології проведення заліку:
-
Питання та навчальні завдання учні можуть отримувати методом "жеребкування" або за картками, що містять питання і завдання, розраховані на виявлення системних знань, практичних умінь та навичок учнів.
-
Питання вчитель ставить усно з урахуванням індивідуальних особливостей та рівня знань учнів.
-
Відповіді можуть бути усними, письмовими (на дошці, в зошиті) та оцінюються вчителем.
-
Урок-залік можна провести як громадський огляд знань.' При цьому обирається журі (учитель, представник батьківського комітету, класу, виробничник, делегат від учнів, представник адміністрації загальноосвітнього навчального закладу, член ради школи).
Підбиття підсумків заліку:
-
повідомлення учням оцінок, отриманих під час заліку;
-
відзначення найбільш повних, глибоких та оригінальних відповідей;
-
аналіз (можливо, і спільно з учнями) помилок, неточностей у відповідях;
-
рекомендації окремим учням щодо поглиблення та систематизації знань, усунення прогалин у засвоєнні навчального матеріалу.
-
висвітлення результатів заліку на екрані змагань, по шкільному радіо, на класних зборах, шкільних лінійках.
Параметри оцінки уроку-заліку
доцільність проведення заліку з даної теми з точки зору її теоретичної та практичної значущості, складності
|
|
підготовка вчителя до заліку
|
• визначення змісту та обсяіу навчального матеріалу, що виноситься на залік; • організація та проведення консультацій;
|
підготовка учнів до заліку
|
• організація індивідуальної та самостійної роботи в групах; • зосередження уваги на засвоєнні головного, істотного; • практичний тренаж;
|
вибір форми проведення заліку та її педагогічна доцільність
|
• письмова перевірка; • усне опитування — фронтальне, групове, індивідуальне; • самоконтроль; • взаємоконтроль;
|
диференційований підхід до учнів під час заліку
|
|
організація та забезпечення дисципліни учнів під час заліку
|
|
облік рівня навчальних досягнень учнів
|
|
раціональність технологи
|
|
проведення заліку, дозування часу на опитування одного учня
|
|
стимулюючий та виховний вплив уроку-заліку на навчально-пізнавальну діяльність учнів, інтерес до вивчення даного предмета
|
|
підбиття підсумків заліку та визначення форми оголошення його результатів
|
|
Поділіться з Вашими друзьями: |