Карпіщенко Олександр Олексійович



Сторінка9/15
Дата конвертації26.04.2016
Розмір3.02 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   15

1. Вартість розробки та запуску і-ї інновації у серійне виробництво ВРі (2.6) обмежується величиною гранично допустимих витрат на розробки ВРmax сума яких визначається за формулою 2.7.

(2.6)

(грн.) (2.7)

де Рплан – запланований результат реалізації інноваційного проекту;



ВМД – вартість попередньо проведених маркетингових досліджень;

– прогнозна величина витрат на виробництво продукту;

– прогнозна вартість виведення нового товару на ринок.

Плановий результат реалізації інноваційного проекту запропоновано визначати на базі прогнозу потенційного попиту, тривалості життєвого циклу інновації, середнього розміру прибутку у розрахунку на один виріб, а також вартості ліцензії, тобто коштів, що можуть бути виручені в результаті продажу ліцензії на виробництво після вичерпання виробом ринкового потенціалу базового підприємства. Тобто максимально допустима сума коштів, що можуть бути витрачені підприємством на інноваційну розробку дорівнює сумі прибутку від реалізації цієї інновації протягом усього життєвого циклу та виручки від продажу ліцензії:



(грн.), (2.8)

де Оpі – прогнозований середньорічний обсяг реалізації інноваційного продукту для і-го варіанту;



– відпускна ціна виробу за і-м варіантом у перший рік реалізації проекту;

р – норма дисконтування;

kжц – тривалість життєвого циклу інновації, років. Визначається на основі досвіду підприємства чи його конкурентів;

Вліц – вартість ліцензії на право виробництва, що може бути продана підприємством як під час випуску аналізованого продукту, так і після його завершення. Нами розглянуто варіант продажу ліцензії після згортання комерційного виробництва. Передбачено продаж виняткової ліцензії, що передбачає припинення виробництва на базовому підприємстві. Для приведення до початкового моменту часу, величина максимально можливого результату від випуску інноваційного продукту дисконтується.

Альтернативні варіанти розробок природно передбачатимуть різну вартість виробу, що буде запропоновано на ринку. Тому запропоновано при проведенні маркетингових досліджень стосовно конкретного інноваційного продукту визначати потенційний попит принаймні для двох рівнів ціни, на основі чого розраховується коефіцієнт еластичності попиту. В такому випадку, у разі перевищення прогнозованої ціни майбутнього виробу над запланованою, буде розраховано нову величину Оpі у формулі 2.8.

Еластичність попиту відносно ціни розраховується за формулою [120]:

(2.9)

де О1 та О2 – обсяги реалізації продукції при цінах Ц1 та Ц2 відповідно (визначаються під час проведення маркетингових досліджень).

Після нескладних перетворень отримано формулу для визначення обсягу реалізації при зміні ціни відносно базової на відому величину:

(2.10)

де Орі та Ці – відповідно річний обсяг реалізації та ціна продукту за варіантом.

Таким чином, для і-го варіанту інноваційної розробки буде розраховано максимально допустиму вартість НДДКР виходячи з прогнозованої ціни готового виробу.

Ринкова вартість патенту визначається згідно з [133]. Для розрахунку ринкової вартості нематеріального активу, що приносить стабільний прибуток, розраховується як добуток показника дохідності (як правило прибуток до оподаткування) та спеціального множника (мультиплікатора) М.



(2.11)

де Прічі·Пі – річний прибуток від використання нематеріального активу;



М – мультиплікатор.

(2.12)

де r0 – ставка капіталізації для стабільно працюючих підприємств галузі, виражена у частках. Для підприємств машинобудування приймається у межах від 0,2 до 0,25 (від 20% до 25%).

Мультиплікатори та ставки капіталізації розраховуються за спеціальними методиками на основі даних фондового ринку. Однак для нематеріальних активів слід робити поправку на ризик, який вважається більшим ніж для бізнесу в цілому. Зазвичай ставка капіталізації обирається в межах від 20 до 50 відсотків, що відповідає значенням мультиплікатора М=5 та М=2 відповідно. Тобто без урахування дисконтування передбачається термін окупності інвестицій від 5 до 2 років.

2. Граничний термін виконання робіт визначається фахівцями відділу маркетингу на основі проведених маркетингових досліджень та залежить від активності конкурентів та готовності споживачів до покупки товару.

(2.13)

3. Достатність ресурсів для виконання робіт: інтелектуальні, людські, матеріально-технічні та ін. (у випадку виконання усіх робіт на базі підприємства). Достатність ресурсів визначається із застосуванням методів, що використовуються при управління проектами, наприклад [134, 135].

(2.14)

де - сумарна ресурсна потреба за і-м варіантом;



- сума доступних ресурсів за і-м варіантом.

Таким чином, для визначення допустимості виконання НДДКР за і-м варіантом слід перевірити одночасне задоволення обмежень (2.15).



(2.15)

Якщо жоден з варіантів розробки інноваційного продукту не задовольняє обмежень (2.15) (блок 11, рис. 2.20), то перевіряється потенціальна можливість пошуку додаткових ринків збуту інноваційного продукту (блок 12, рис. 2.20), що дозволить зменшити частку витрат на інноваційні розробки у структурі вартості продукції. У разі ствердної відповіді проводяться додаткові маркетингові дослідження (повернення до блоку 1), у разі повного врахування усіх збутових можливостей з першого разу, додатково розглядається можливість перегляду задуму товару (повернення до блоку 8). Якщо перегляд задуму товару неможливий, то даний напрям розробок запропоновано закрити (блок 15, рис. 2.20).

У випадку задоволення обмежень (блок 11), залежно від кількості допустимих варіантів, виконується оцінка конкурентоздатності (блок 13 – якщо варіантів 2 та більше) та послідуючий перехід до розробки нового продукту, чи прямий перехід до розробки (якщо обмеження задовольняє лише один варіант).

Конкурентоздатність (Кі). інноваційного проекту за альтернативними варіантами (блок 13, рис. 2.20), розраховується з урахуванням витрат на НДДКР, строків їх виконання, ринкової вартості готового виробу як результату НДДКР, а також його техніко-економічних параметрів, якщо такі відрізняються. Це дозволяє виконати всебічний аналіз на основі об’єктивних даних. У результаті для кожного з варіантів за методикою [ ] розраховується інтегральний коефіцієнт конкурентоспроможності, що набуває значення від 0 до 1. При цьому найкращим вважається той варіант, для якого значення інтегрального коефіцієнту конкурентоспроможності є мінімальним. Точний перелік параметрів для порівняльної оцінки варіантів формується для кожної інновації окремо із залученням експертів.

Цільова функція при визначенні найкращого варіанту набуває вигляду:

(2.16)

Виконавець робіт на етапі виконання НДДКР визначається проектом-переможцем.

Завершальним етапом розробки інновації є розгортання комерційного виробництва (блок 23). Тут можливі два варіанти: розгортання комерційного виробництва на аналізованому підприємстві чи передача замовлення підряднику. Після завершення НДДКР та отримання проектної та технологічної документації на новий продукт перевіряється можливість запуску виробництва на базовому підприємстві (блок 20). За неможливості запуску виробництва виконується пошук підрядників (блок 21, рис. 2.20). У разі прийняття рішення про запуск виробництва як на базовому підприємстві, так і з залученням підрядника слід перевірити умову дотримання бюджету інноваційного проекту (формула 2.17):

(2.17)

Серед варіантів залучення підрядника, що задовольняють вимогу нерівності 2.17, перевага надається тому, який передбачає максимальний дисконтований чистий грошовий потік, розрахований за методикою [28, 153].

У блоці 23, рис. 2.20 нами було об’єднано VI та VII етапи інноваційного циклу через те що у значній кількості випадків пробний маркетинг не виконується, а підприємство відразу переходить до випуску нового продукту.

Пробний маркетинг вимагає значних коштів і часу на його проведення. Застосовується він в основному для нових (принципово нових) товарів, при роботі на нових ринках тощо. Якщо ж мова йде про розширення асортиментної групи, копіювання товарів конкурентів чи незначні модифікації, то пробного маркетингу не проводять. Окрім того його застосування дає можливість конкурентам вчасно провести контрзаходи, однак у багатьох випадках пробний маркетинг дозволяє економити кошти і сприяє запобіганню "провалу" нового товару на ринку [71].

Підбиваючи підсумки вищезазначеного, відмітимо, що залежно від того, яка задача стоїть перед інноваційно активним підприємством – виконання повного циклу робіт, починаючи з проведення маркетингових досліджень та формулювання ідеї інновації і завершуючи виведенням її на ринок, чи лише розробка конструкторської та технологічної документації – раціональний вибір виконавця робіт на кожній стадії інноваційного циклу є дієвим інструментом скорочення часу виконання робіт та пов’язаних із цим витрат. Нами розглянуто можливі варіанти вибору виконавця на етапах інноваційного циклу, що передбачають виконання робіт як силами підприємства, так і з залученням підрядних організацій. У результаті аналізу визначено таке: на етапах аналізу ринкової ситуації (проведення маркетингових досліджень), розробки нового продукту роботи можуть виконуватися власними силами чи із залученням підрядної організації. Можливим є також варіант купівлі готових результатів; на етапі розгортання комерційного виробництва лишається дві альтернативи – запуск виробництва на базі підприємства-інноватора або залучення підрядника; решта етапів, у силу своєї визначальної ролі для майбутнього функціонування підприємства, залишаються виключно у компетенції підприємства-інноватора.

З метою формалізації процедур вибору виконавців на етапах інноваційного циклу розроблено блок-схему алгоритму ІЦ, яка наочно демонструє взаємозв’язок окремих етапів, контрольні точки, відповідальних виконавців та можливі шляхи використання результатів. По кожному з етапів ІЦ, що допускають залучення підрядника, розроблено критеріальну базу, із умови мінімізації впливу суб’єктивного фактору. В цілому розроблений автором підхід до визначення виконавців робіт на етапах інноваційного циклу є дієвим інструментом раціоналізації витрат підприємства на інноваційну діяльність та розширення її меж завдяки вивільненню дефіцитних ресурсів.



Висновки до розділу 2

Підсумовуючи викладене у другому розділі, слід відзначити наступне:



    1. Запропоновано авторську принципову структуру механізму організаційно-економічного забезпечення інноваційного процесу на промисловому підприємстві (МОЕЗІПП) та 8 принципів, на які має спиратися структура даного механізму.

Побудований на основі запропонованої системи принципів МОЕЗІПП у результаті свого функціонування дозволяє одержати синергетичний ефект для підприємства за рахунок створення умов для планування та здійснення інноваційної діяльності підприємства та приведення до раціонального стійкого стану звичайної діяльності підприємства.

2. Представлено авторський підхід до взаємоузгодження стадій життєвого циклу товару, підприємства, та етапу розвитку ринку, заснований на послідовному коригуванні складу продуктового портфелю підприємства відповідно до масштабу ринку та приведенні структури продуктового портфелю підприємства-інноватора у відповідність типу стратегічної поведінки. Застосування авторського підходу дозволяє виконати одну з обов’язкових умов тривалого стабільного функціонування підприємства.

3. Планування інноваційної діяльності підприємства спрямоване на розробку та впровадження продуктових інновацій запропоновано виконувати відповідно до авторського методичного підходу, який базується на прогнозуванні тривалості життєвого циклу наявних продуктових бізнес-одиниць через визначення імовірності їх банкрутства. Застосування вказаного підходу з одного боку дозволяє вчасно підготувати заміну морально застарілому товару і не втратити при цьому ринки збуту, а з іншого – повною мірою використати ринковий потенціал існуючих виробів не виводячи їх завчасно з ринку.

Застосування описаного методичного підходу забезпечило взаємне узгодження складу товарної номенклатури, ринкових вимог та можливостей підприємства при формуванні та регулярному перегляді складу портфеля інноваційних проектів підприємства.

4. Організація робіт на етапах інноваційного циклу відповідно до визначених напрямків розробок вимагає раціонального розподілу обмежених ресурсів підприємства як за обсягом, так і за часом. Залежно від задачі, що стоїть перед інноваційно активним підприємством – виконання повного циклу робіт, починаючи з проведення маркетингових досліджень та формулювання ідеї інновації і завершуючи виведенням її на ринок, чи лише розробка конструкторської та технологічної документації – вибір виконавця робіт на кожному етапі інноваційного циклу є дієвим інструментом забезпечення своєчасного завершення робіт та залучення дефіцитних обсягів ресурсів.

5. У результаті аналізу інноваційного циклу (ІЦ) встановлено: на етапах аналізу ринкової ситуації (проведення маркетингових досліджень), розробки нового продукту роботи можуть виконуватися власними силами чи із залученням підрядної організації. Можливим є також варіант купівлі готових результатів; на етапі розгортання комерційного виробництва лишається дві альтернативи – запуск виробництва на базі підприємства-інноватора або залучення підрядника; решта етапів, у силу своєї визначальної ролі для майбутнього функціонування підприємства, залишаються виключно у компетенції підприємства-інноватора.

Для етапів ІЦ на яких передбачено можливість залучення підрядника, автором розроблено критеріальну базу вибору виконавця робіт, що відміну від існуючих враховує інституційні, просторові та часові обмеження.

6. Одержані результати поглиблюють теоретико-методичні основи аналізу та планування участі промислового підприємства у інноваційному процесі, що дозволяє підвищити ступінь обґрунтованості, адекватність та ефективність стратегічних управлінських рішень, щодо напрямків подальшого інноваційного розвитку не тільки бізнес-портфеля, а і підприємства в цілому.

Основні результати розділу опубліковані автором у роботах [199, 202, 203].

Розділ 3

Формування ринково-орієнтованої системи організаційно-економічного забезпечення інноваційного процесу на промисловому підприємстві

3.1 Оптимізація структури організаційного забезпечення інноваційного процесу на прикладі ПАТ «Свеський насосний завод»

У структурі внутрішнього валового продукту України частка переробної промисловості протягом 2006-2008 років лишалася найбільшою серед решти видів економічної діяльності і складала близько 23%, що є свідченням її вирішального значення для вітчизняної економіки. Частка машинобудування як виду діяльності у структурі обсягів реалізованої продукції переробної промисловості в цілому по Україні у 2006-2008 роках за даними [210] складала відповідно 12,5%, 13,7% та 13,3, а по Сумській області у той же період часу – 25,9%, 26,6, 27,3.

Створюючи найактивнішу частину основних виробничих фондів – знаряддя праці машинобудування істотно впливає на темпи й напрями науково-технічного прогресу в інших галузях господарства, на зростання продуктивності праці [214].

Державною програмою розвитку промисловості на період 2003-2011 рр. суттєву роль відведено машинобудуванню, зокрема збільшенню обсягів випуску інноваційного обладнання для енергетичної, легкої, харчопереробної та медико-біологічної галузей; збільшенню обсягів виробництва експортної та імпортозамінної продукції [215].

Значна питома вага машинобудування у структурі виробництва переробної промисловості України і в тому числі Сумської області обумовлює вибір у якості об’єкта подальшого аналізу типове машинобудівне підприємство Сумської області ПАТ «Свеський насосний завод». Дане підприємство спеціалізується на випуску насосів та насосних агрегатів об’ємного класу; парових; пневмо- та гідроприводних прямої дії; одноплунжерних дозувальних, у тому числі мембранних; двопоршневих живильних, триплунжерних, відцентрових артезіанських, ручних та інших типів насосів.

Завод має потужне конструкторське бюро, та поряд із серійною продукцією, створює на замовлення нові конструкції та моделі насосів, насосних агрегатів та установок, а також іншого обладнання у пристосуванні для конкретних умов роботи. Підприємство виготовляє і реалізує більше 200 найменувань насосного обладнання, має багатий досвід у проектуванні, виробництві та участі у експлуатації насосного обладнання для практично усіх галузей господарства, включаючи енергетику, металургію, хімію, нафтохімію, сільське і комунальне господарство.

Продукція ПАТ «Свеський насосний завод» реалізується підприємствам усіх форм власності в Україні, Росії, Казахстані, країнах Балтії, Середньої Азії та Кавказу, а також у багатьох країнах далекого зарубіжжя. Насосне устаткування та запасні частини виробництва ПАТ «Свеський насосний завод» реалізуються Торговим будинком «Насосхолдинг», який має добре налагоджену збутову мережу в Україні та за кордоном. реалізує продукцію на території України та за її межами. На ринку Російської федерації продукція ПАТ «Свеський насосний завод» реалізується через ТОВ НВП «ОСО» та ТОВ «Метпромгруп».

На підприємстві існує спеціалізована служба зовнішнього монтажу та сервісного обслуговування, що забезпечує монтаж на об’єктах замовника, гарантійне та післягарантійне обслуговування обладнання виробництва ПАТ «Свеський насосний завод»



В таблиці 3.1 наведені основні виробничо-фінансові показники діяльності ПАТ «Свеський насосний завод». Аналіз показників приросту 2008 р. до 2005 р. показав, що відмічається тенденція до зростання собівартості реалізованої продукції та виручки від реалізації, причому темп зростання виручки перевищує темп зростання собівартості вдвічі. На цьому фоні збереження від’ємного значення чистого прибутку свідчить про значні суми збитків підприємства від іншої операційної діяльності. Основною причиною є те, що підприємство є єдиним у місті постачальником тепла та гарячої води і фактично субсидує населення, що вкрай негативно позначається на його фінансовій ситуації.

Таблиця 3.1

Основні виробничо-фінансові показники діяльності ПАТ «Свеський насосний завод»

Показники

Роки

Приріст 2008 р. до 2005 р., %

2005

2006

2007

2008




Середньорічна кількість працівників, чол.

1201

1111

1029

885

-26,3

Вартість основних засобів, тис.грн.

17416

17088

16953

18374

5,5

Собівартість продукції, тис.грн.

17130

18861

26060

25380

48

Виручка від реалізації,тис.грн.

19786

22137

37977

35555

79,7

Отримано валового прибутку, тис.грн.

2656

3276

11917

10175

283

Отримано чистого прибутку (збитку), тис.грн.

(4418)

(2291)

2118

(4735)




Рівень рентабельності, %

-25,7

-12,1

8,1

-18,6




Проведення аналізу взаємної відповідності складових ринкової, виробничої та інноваційної діяльності ПАТ «Свеський насосний завод» зумовлено широкою номенклатурою продукції, незадовільними обсягами чистого прибутку, а також тим, що керівництво підприємства фактично не бере участі в управлінні реалізацією продукції і при формуванні асортименту керується рекомендаціями торгового будинку.

Для проведення аналізу, відповідно до методичного підходу, описаного у п. 2.2 дисертаційного дослідження, щодо відповідності стадії життєвого циклу продукції етапу розвитку ринку, на якому вона реалізується виконано поділ усієї сукупності продукції підприємства на стратегічні бізнес-одиниці (СБО) за продуктовою ознакою. Результати поділу відповідно до комплексу критеріїв, наведеного у п.2.2 згідно [208] представлено у табл. 3.2.



Таблиця 3.2

Результати поділу продуктового портфелю підприємства на стратегічні бізнес-одиниці



Групи продукції

Частка у продуктовому портфелі підприємства, %

Приріст обсягів реалізації за 2007-2008 рр. роки у грошовому вираженні, %

Артезіанські

11

-2,9

Триплунжерні

18

-10,9

Дозувальні

20

3,7

Відцентрові консольні для водопостачання

10

30,6

Насоси поршневі парові

7

15,5

Пневмоприводні насоси типу ПНВ

10

50,7

Відцентрові багатоступеневі типу АНЦС

16

11,9

Ручні насоси

1

15,4

Інші

7

-2,2

Всього

100

-2,9
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   15


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка