Карпіщенко Олександр Олексійович



Сторінка2/15
Дата конвертації26.04.2016
Розмір3.02 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Карпіщенко Олександр Олексійович


УДК 330.33.012:005.591.6:658(043.3)

Організаційно-економічні засади забезпечення інноваційного процесу на промисловому підприємстві

Спеціальність 08.00.04 –

економіка та управління підприємствами

(виробництво машин та устаткування; хімічне виробництво)

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Науковий керівник

Ілляшенко Сергій Миколайович

доктор економічних наук,

професор

Суми – 2010



ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..

4

РОЗДІЛ 1. Передумови удосконалення організаційно-економічного забезпечення інноваційних процесів промислових підприємств…………………………………………

12

1.1 Проблеми інноваційного розвитку підприємств України в умовах кризи…………………….………….………………………

12

1.2 Місце організаційного забезпечення у стратегічному інноваційному розвитку підприємств……………………………

28

1.3 Організаційно-економічне забезпечення інноваційного процесу на вітчизняних промислових підприємствах………………….…

44

РОЗДІЛ 2. Розвиток організаційно-економічних засад забезпечення інноваційного процесу на промислових підприємствах…………..………………………………………………

63

    1. Теоретичні засади формування механізму організаційно-економічного забезпечення інноваційного процесу промислового підприємства на стратегічному та тактичному рівнях управління…………………………………………………..

63

    1. Розробка методичного підходу до взаємоузгодження складових виробничої, ринкової та інноваційної діяльності підприємства………………………………………………………..

77

    1. Стратегічне планування інноваційної діяльності підприємств на основі визначення тривалості життєвого циклу бізнес-одиниць…………….………….........................................................

97

    1. Методичні основи вибору виконавця робіт на етапах інноваційного циклу………………………………………………..

113

РОЗДІЛ 3. Формування ринково-орієнтованої системи організаційно-економічного забезпечення інноваційного процесу на промисловому підприємстві………………………………………………………………

132

    1. Формування раціональної структури організаційного забезпечення інноваційного процесу на підприємстві з урахуванням особливостей ринкового попиту……………………

132

    1. Планування інноваційної діяльності на основі аналізу продуктового портфелю підприємства……….……..…………….

148

    1. Економічна ефективність раціональної організації інноваційного циклу………………………………………………..

157

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..

167

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………

169

Додатки…………………………………………………………………….

191

ВСТУП

В останні десятиліття у світовій економіці інновації та інноваційна діяльність вийшли на чільне місце серед факторів економічного зростання. Для економіки України, яка зберігає все ще досить значний потенціал економічного зростання, активізація інноваційної діяльності дозволить забезпечити конкурентоспроможність вітчизняних товаровиробників на світовому ринку, високі стандарти якості життя, подолати розрив з економічно розвиненими країнами. Перехід на інноваційний шлях розвитку потребує належного організаційно-економічного забезпечення, оскільки низька інноваційна активність вітчизняних підприємств значною мірою пояснюється саме його недоліками.



Актуальність теми. Існуючий стан розвитку інноваційного менеджменту свідчить про вихід на провідні позиції організації як функції управління інноваційною діяльністю. Враховуючи складний фінансовий стан більшості вітчизняних товаровиробників, мова йде про вибір раціональних варіантів організації, які враховують економічні обмеження, тобто організаційно-економічне забезпечення інноваційного процесу.

Питання удосконалення теоретико-методичних засад організаційно-економічного забезпечення інноваційного процесу на підприємствах промисловості як провідної галузі економіки досліджені у численних працях вітчизняних і зарубіжних вчених. Фундаментальні основи стратегічного управління підприємством та організації інноваційного процесу розкриті у працях Б. Твісса, Ф. Котлера, І. Ансоффа, Р. Акоффа, П. Друкера, М. Портера, Ж.-Ж. Ламбена, А. Шнайдера. Запропоновані ними концепції набули подальшого розвитку у працях вітчизняних і російських вчених, зокрема: Р.А. Фатхутдінова, А.В. Гриньова, С.М. Ілляшенка, П.Н. Завліна, Н.В. Карпенко, М.І. Мазура, В.Д. Шапіро, Г.Я. Гольдштейна, А.В. Тичинського, А.К. Казанцева, А.О. Трифілової, П.Г. Перерви, Л.І. Федулової та ін.

Проте практика свідчить, що невирішеними залишаються питання формування ефективного, адаптованого до реалій вітчизняної економіки механізму організаційно-економічного забезпечення інноваційного процесу, врахування життєвого циклу окремих бізнес-одиниць при розробленні стратегічних планів інноваційної діяльності промислових підприємств.

Вирішення цих проблем дозволить сформувати ефективну ринково-орієнтовану систему організаційно-економічного забезпечення інноваційного процесу на промислових підприємствах, підвищити результативність їх інноваційної діяльності, забезпечити умови стійкого зростання вітчизняної промисловості. Таким чином, актуальність зазначених питань, їх недостатнє опрацювання, важливе теоретичне і практичне значення обумовили тему дисертаційного дослідження, його головну мету і завдання.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження входить до державних, галузевих та регіональних наукових програм і тем, що розробляються в Сумському державному університеті, зокрема: «Управління інноваційним розвитком підприємств в умовах формування інформаційної економіки», номер державної реєстрації 0105U009180, де автором запропоновано методичний підхід до формування критеріальної бази розподілу робіт на окремих етапах інноваційного циклу з урахуванням інституційних, просторових та часових обмежень; «Розробка організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком суб’єктів господарської діяльності в умовах формування інформаційної економіки», номер державної реєстрації 0106U001934, де автором проаналізовано складові організаційного забезпечення інноваційного розвитку підприємства; «Розробка наукових основ маркетингу інновацій», номер державної реєстрації 0109U01384, де автором досліджено питання визначення типу стратегічної поведінки підприємств-інноваторів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення і наукове обґрунтування організаційно-економічних засад забезпечення на ринкових принципах інноваційного процесу на промислових підприємствах, що займаються виробництвом машин та устаткування. Для досягнення мети дослідження були сформульовані такі завдання:

  • дослідити передумови і проблеми удосконалення організаційно-економічного забезпечення інноваційного процесу промислових підприємств;

  • удосконалити теоретичні засади формування механізму організаційно-економічного забезпечення інноваційного процесу промислового підприємства на стратегічному та тактичному рівнях управління;

  • розробити підходи до стратегічного планування інноваційної діяльності підприємства, виходячи із прогнозованої тривалості життєвого циклу його окремих стратегічних бізнес-одиниць;

  • розробити методичні засади формування критеріальної бази раціоналізації розподілу робіт на стадіях інноваційного циклу;

  • обґрунтувати підходи до формування ринково-орієнтованої системи організаційно-економічного забезпечення інноваційного процесу на промисловому підприємстві;

  • розробити теоретико-методичні засади оптимізації структури організаційного забезпечення інноваційного процесу промислового підприємства;

  • дослідити практичні аспекти удосконалення організаційно-економічного забезпечення інноваційного процесу промислових підприємств виробників машин і устаткування.

Об’єктом дослідження є процеси управління інноваційною діяльністю на промислових підприємствах, що виробляють машини та устаткування.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні і практичні засади організаційно-економічного забезпечення на ринкових принципах інноваційного процесу на промислових підприємствах.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є системний підхід, аналіз, діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення сучасних економічних теорій і концепцій стратегічного управління та інноваційного менеджменту.

Для розв’язання поставлених завдань були використані: порівняльний та статистичний аналізи, метод логічного узагальнення для уточнення переліку та змісту етапів інноваційного циклу, визначення місця підприємств-інноваторів з різними типами стратегічної поведінки в інноваційному процесі, уточнення дефініції «інноваційний процес на промисловому підприємстві»; системно-структурний аналіз, методи графічного та економіко-математичного моделювання при удосконаленні науково-методичного підходу до формування механізму організаційно-економічного забезпечення інноваційного процесу на промисловому підприємстві, при розробленні науково-методичного підходу до стратегічного планування інноваційної діяльності підприємства на основі прогнозування тривалості життєвого циклу наявних продуктових бізнес-одиниць, при формуванні критеріальної бази перерозподілу робіт у рамках інноваційного циклу; метод експертних оцінок, математичного аналізу, маркетингові методи при розробленні методичного підходу до взаємного узгодження ринкової, виробничої та інноваційної діяльності промислового підприємства.



Інформаційно-фактологічну базу дисертаційної роботи склали: зібрані, опрацьовані й узагальнені особисто автором первинні матеріали маркетингових досліджень і внутрішньої документації підприємств Сумської області, що займаються виробництвом машин та устаткування; офіційні дані Державного комітету статистики України, Сумського обласного управління статистики; законодавчі і нормативні акти Верховної Ради, Кабінету Міністрів України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

вперше:

  • розроблено теоретико-методичний підхід до управління організаційним забезпеченням портфеля інноваційних проектів, який ґрунтується на прогнозуванні життєвого циклу наявних бізнес-одиниць, виділених за продуктовою ознакою, на основі моделювання імовірності їх банкрутства, залежно від потенціалу підприємства, стану і динаміки ринкової кон’юнктури, що дозволяє вчасно організувати виведення безперспективних, корекцію існуючих і впровадження нових стратегічних бізнес-одиниць;

удосконалено:

  • науково-методичний підхід до формування основ механізму організаційно-економічного забезпечення інноваційного процесу на ринкових засадах у частині уточнення принципів його формування, виділення стратегічного (узгодження стадій життєвого циклу товару, підприємства і ринку в процесі формування і коригування портфеля інновацій) і тактичного (раціональний перерозподіл робіт між співвиконавцями на етапах інноваційного циклу) рівнів організаційного забезпечення, що надає можливість підвищити ефективність інноваційної діяльності промислових підприємств;

  • методичний підхід до формування критеріальної бази та процедур оптимального розподілу робіт між інноватором-товаровиробником і сторонніми організаціями в межах окремих етапів інноваційного циклу, який на відміну від існуючих враховує інституційні, просторові та часові обмеження і дозволяє досягти мети інноваційного процесу з меншими витратами часу та коштів;

дістали подальшого розвитку:

  • підхід до визначення місця і ролі підприємств-інноваторів з різним типом стратегічної поведінки (експлерентна, патієнтна, віолентна, комутантна) в інноваційному процесі, що на відміну від існуючих враховує динаміку питомої ваги кожного з типів підприємств у загальному обсязі інноваційної продукції галузі залежно від стадії дифузії інновацій, що надає можливість точніше окреслити завдання і характеристики їх організаційного забезпечення;

  • методичний підхід до раціональної організації інноваційного процесу на основі взаємного узгодження стадій життєвого циклу товару, підприємства та етапів розвитку відповідного товарного ринку, який на відміну від існуючих підходів базується на визначенні типу стратегічної поведінки підприємства відповідно до структури продуктового портфеля та його характерних особливостей, що дозволяє підвищити ефективність інноваційної діяльності.

Практичне значення отриманих наукових результатів полягає у тому, що теоретичні положення, висновки і рекомендації, представлені в роботі, доведені до рівня методичних розробок і пропозицій щодо удосконалення організаційно-економічного забезпечення інноваційного процесу на промисловому підприємстві. Вони призначені для використання в практиці стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства. Розроблений автором методичний підхід до формування інноваційного портфеля підприємства на основі прогнозування тривалості життєвого циклу продукції, яка випускається, впроваджено у діяльність ТОВ «Турбомаш» (акт від 16.12.2009 р.); у діяльність ПАТ «Свеський насосний завод» впроваджено методичний підхід до визначення виконавців робіт на окремих етапах інноваційного циклу, що передбачає вибір найкращого варіанта реалізації з урахуванням ресурсних обмежень (акт від 02.02.2010 р.). Теоретико-методичний підхід до формування системи організаційного забезпечення інноваційної діяльності підприємства на різних рівнях управління та методичний підхід до визначення виконавця маркетингових досліджень на етапі прийняття рішення про початок інноваційних розробок впроваджено на ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» (довідка №32ок-137 від 14.12.2009 р.) та ВАТ «Нафтопроммаш» (довідка №192/К від 20.08.2009 р.). Результати дисертаційного дослідження також впроваджені у навчальний процес факультету економіки та менеджменту Сумського державного університету (дисципліни «Комерційна діяльність посередницьких підприємств», «Маркетингова товарна політика», «Інформаційні системи маркетингу», акт від 14.12.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій розроблено і науково обґрунтовано організаційно-економічні засади забезпечення на ринкових принципах інноваційного процесу на промисловому підприємстві. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. У дисертації автор використав особисті ідеї, викладені у спільно опублікованих працях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та результати дисертації доповідалися й отримали схвалення на наукових і науково-практичних конференціях: щорічних науково-практичних конференціях викладачів, аспірантів та студентів Сумського державного університету (м. Суми, 2006-2009 рр.); XIV Міжнародній науково-методичній конференції “Технології XXI століття” (м. Суми, 2007 р.); I–IІI Міжнародних науково-практичних конференціях «Маркетинг інновацій і інновації в маркетингу» (м. Суми, 2007–2009 рр.); ІІ Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Розвиток України в XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (м. Тернопіль, 2008 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Маркетингові дослідження в Україні» (м. Луганськ, 2008 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Методологія та практика менеджменту на порозі XXI століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти» (м. Полтава, 2008 р.); VIII Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління» (м. Київ, 2009 р.); V Всеукраїнській науково-практичній конференції «Інноваційний потенціал української науки – XXI сторіччя» (м. Запоріжжя, 2009 р.); IX щорічній Всеукраїнській науковій конференції «Екологічний менеджмент у загальній системі управління» (м. Суми, 2009 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у 19 наукових працях (18 із них належать особисто автору), у тому числі в одному підрозділі монографії, 9 статтях у наукових фахових виданнях, 9 тезах доповідей на наукових конференціях. Загальний обсяг публікацій за темою дисертації становить 5,03 друк. арк., з них особисто автору належить 4,98 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел зі 176 найменувань і 6 додатків.

Загальний обсяг дисертації – 205 сторінок, у тому числі обсяг основного тексту – 168 сторінок. Дисертація містить 40 таблиць на 38 сторінках, 35 рисунків на 33 сторінках, список використаних джерел на 19 сторінках, 6 додатків на 7 сторінках.



РОЗДІЛ 1

Передумови удосконалення організаційно-економічного забезпечення інноваційних процесів промислових підприємств

    1. Проблеми інноваційного розвитку підприємств України в умовах кризи

Забезпечення конкурентоспроможності економіки в цілому і окремих підприємств в умовах глобалізації і посилення конкуренції можливе лише на основі активної інноваційної діяльності. Як результат впровадження інновацій повинно відбутися якісне зростання, підвищення ефективності виробництва і конкурентоспроможності вітчизняної продукції, що посприяє підвищенню темпів соціально-економічного розвитку. За даними [41] в економічно розвинених країнах до 85-90% приросту ВВП забезпечується наукомісткою продукцією. Сучасний стан економіки України показує обмеженість екстенсивного економічного розвитку та необхідність скорішого переходу до інтенсивного на основі впровадження інноваційної моделі розвитку. Без інноваційного розвитку Україна не зможе далі розвиватися, прискорювати темпи економічного зростання, збільшити частку експорту високотехнологічної продукції, раціонально використовувати матеріальні і природні ресурси, реалізовувати програми соціального та економічного розвитку.

Світовий досвід свідчить, що інноваційна діяльність, яка включає науково-дослідні розробки та їх впровадження у виробництво, є однією з основних сфер діяльності підприємства та визначає його конкурентні переваги. За даними [224] проведене компанією PriceWaterhouse (PwC) опитування членів ради директорів компаній Америки, Європи, Австралії і Японії підтвердило, що інновації стають першочерговим завданням для топ-менеджерів компаній усього світу.

В теорії залежно від масштабу діяльності виділяють декілька ієрархічних рівнів інноваційного розвитку: державний рівень, рівень регіону або галузі, рівень підприємства, рівень колективу та рівень індивідууму. В даному дисертаційному дослідженні ми будемо розглядати рівень окремих підприємств.

Зауважимо, що у роботі при описанні загальних аспектів інноваційної діяльності промислових підприємств ми ототожнюємо поняття «підприємство», «фірма», «компанія», «організація», «корпорація», які застосовуються у науковій літературі.

До напрямів інноваційної діяльності підприємств звичайно відносяться здійснення досліджень і розробок; придбання нових технологій (у т.ч. придбання права власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, а також ліцензій на використання вказаних об’єктів), придбання машин, обладнання, установок, інших основних фондів і здійснення капітальних витрат, пов’язаних з упровадженням інновацій, виробниче проектування, інші види підготовки виробництва для випуску нових продуктів, впровадження нових методів їх виробництва; здійснення маркетингових інновацій [218].

На думку М.Кірнена [225], сьогодні відбувається перехід від економіки, що була заснована на промисловому виробництві та експлуатації природних ресурсів до економіки, що базується на наукомістких технологіях, інформації та інноваціях. В наш час вартість інформаційних технологій, що використовуються в середньому для випуску одного автомобіля, перевищує вартість металу, витраченого на його виробництво.

В.Геєць [226] зазначав, що інноваційний тип розвитку визначається перенесенням акцентів на використання принципово нових прогресивних технологій, випуск високотехнологічної продукції, розробку прогресивних організаційних і управлінських рішень в інноваційній діяльності.

Однією з найбільш гострих проблем, що стоять сьогодні перед економікою України, є проблема переведення ключових галузей економіки на переважно інноваційний шлях розвитку.

Саме інноваційний характер розвитку промисловості, як основної рушійної сили розвитку економіки будь-якої держави здатний забезпечити радикальне покращення економічних показників сфери виробництва і якості життя населення, заклавши надійний фундамент подолання причин і наслідків економічної кризи.

Сьогодні інноваційна діяльність стає вирішальним фактором забезпечення конкурентноздатності як для окремих підприємств, регіонів, так і для всієї національної економіки в цілому. Однак саме по собі розуміння необхідності здійснення перетворень і структурних реформ у промисловому секторі економіки не гарантує позитивного результату.

На сьогодні в Україні рівень інноваційної активності, впровадження інновацій та відтворення ринкового сегменту виробництва інноваційної продукції залишаються недостатніми для забезпечення інноваційного прориву національної економіки, підкреслюється у [231].

На важливість інноваційного розвитку для України вказувалось у Програмі діяльності КМУ «Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток», де підкреслювалось, що приоритетним завдання уряду є створення умов для прискорення технологічної модернізації вітчизняного виробництва з метою підвищення його енергоефективності та конкурентоспроможності.

В Україні створено законодавчу базу, що має сприяти інноваційному розвитку, задекларовано державні інноваційні програми. Так зване «інноваційне» законодавство включає Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 року, Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 року, Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» від 16.07.1999 року, Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 року, Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності» від 16.01.2003 року та ще 10 законодавчих та близько 50 нормативно-правових урядових актів, понад 100 різноманітних відомчих документів.

Проте на практиці інноваційне законодавство не діє, відсутній сформований системний підхід, а відповідні інноваційні програми не фінансуються, або фінансуються у незначному обсязі.

Одним із основних принципів державної інноваційної політики, що задекларовані в Законі України «Про інноваційну діяльність» є фінансова підтримка з боку держави та здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності. Фінансова підтримка суб’єктів інноваційної діяльності для виконання ними інноваційних проектів може бути надана такими шляхами:

а) повного безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) приоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів державного бюджету України, бюджету Автономної республіки Крим та коштів місцевих бюджетів;

б) часткового (до 50 %) безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб'єктів інноваційної діяльності;

в) повної чи часткової компенсації (за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб'єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;

г) надання державних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;

д) майнового страхування реалізації інноваційних проектів у страховиків відповідно до Закону України «Про страхування».

У 2007 році Державному агентству України з інвестицій та інновацій (Держінвестицій) було виділено з державного бюджету 900 млн. грн. на реалізацію двох бюджетних програм: «Фінансова підтримка інноваційних та інвестиційних проектів, в першу чергу з упровадження передових технологій, що реалізуються у галузях промисловості, в тому числі технологічними парками, через механізм здешевлення кредитів» (144,5 млн.грн.) та «Надання кредитів на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів в галузях економіки, у першу чергу з впровадження передових енергозберігаючих технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел палива» (767,4 млн.грн.) [230]. Відбір проектів і програм здійснювався виключно на конкурсній основі, було відібрано 19 проектів, що отримали фінансування за першою програмою, та 17 проектів – за другою. Крім того, на бюджетну програму «Утримання регіональних центрів інноваційного розвитку та впровадження галузевих і регіональних інноваційних програм» було виділено в бюджеті 50 млн.грн.

Успішна інноваційна діяльність вітчизняних підприємств передбачає наявність й ефективне використання безперервного й добре відрегульованого практичного інструментарію організаційно-економічного супроводу інноваційної активності як на макрорівні, так і на рівні окремо взятого підприємства.

Відверто низька активність і результативність інноваційної діяльності вітчизняних підприємств, свідчать про наявність серйозних системних причин, як екзогенного, так і ендогенного характеру.

Аналіз стану розвитку інноваційної діяльності в цілому по Україні дає змогу відзначити, що останніми роками понад 80 % промислових підприємств взагалі не займалося інноваційною діяльністю. Так, кількість промислових підприємств, що займались інноваційною діяльністю зменшилась з 18,0 % у 2000 р. до 13,0 % у 2008 р., а тих, що впроваджували інновації  -  з 14,8 % у 2000 р. до 10,8 % у 2008 р., з них впроваджували нові технологічні процеси – 4,8% (у 2000 р. – 4,1%), освоювали виробництво нових видів продукції – 6,2% ( 13,7) (рис. 1.1, таблиця 1.1) [232].



Рис. 1.1 – Питома вага інноваційно-активних підприємств у загальній кількості підприємств України у 1990-2008 роках [220, 221, 222]

Таблиця 1.1 – Кількість підприємств, що займались інноваційною діяльністю

Показники

2006

2007

2008

Усього

1118

1472

1397

з них










мали витрати на інноваційну діяльність

848

1175

1066

впроваджували інновації

999

1186

1160

з них










впроваджували інноваційні види продукції

466

564

667

впроваджували нові технологічні процеси

272

515

515

реалізовували інноваційну продукцію, що заново впроваджена або зазнала технологічних змін протягом останніх трьох років

918

1035

993

При аналізі розподілу інноваційно активних підприємств за напрямками проведених інновацій було визначено, що більшість з них (майже кожне) віддають перевагу придбанню та впровадженню машин, устаткування та інших основних фондів (7,7 млрд.грн.), що сприяє скорішому отриманню прибутків. У 2008 році впроваджували інновації 1160 підприємств (або 83% інноваційно активних), 515 підприємств впровадили 1647 нових або удосконалених методів обробки і виробництва продукції, 114 підприємств впровадили нові або удосконалені методи логістики, доставки або розповсюдження продукції та 151 підприємство – нову або вдосконалену діяльність з підтримки процесів, інноваційну продукцію реалізовували 993 підприємства, її обсяг становив 45,8 млрд.грн. (таблиця 1.1), або 5,9% загального обсягу промислової продукції.

В Україні нараховується близько 300 тис. суб’єктів підприємницької діяльності, з них 250 тис. – малі підприємства. Розвиток високих технологій в основному зосереджений в середніх та великих підприємствах зі значним науковим, виробничим і фінансовим потенціалом, у тому числі за участю іноземного капіталу (близько 2300 підприємств зі 100 % іноземними інвестиціями) [227]. Наприклад, Україна приймає участь у спільних проектах у ракетно-космічній галузі («Морський старт», «Глобал стар»), у суднобудуванні (будування риболовецьких суден, доків для модернізації та ліквідації морського транспорту); у електроенергетиці (реалізація електроенергії та паралельна робота енергосистем) [228].

Розглянемо інноваційну активність підприємств України за різними показниками інноваційної активності і за регіонами України (відповідні дані наведені у таблиці А.1 додатку А).

Інноваційну діяльність у 2008 році здійснювали лише 1397 підприємств України, якими було витрачено близько 12,0 млрд.грн. (у 2007 році – 1175 підпрємств і 10,8 млрд.грн.), різні показники по різному характеризують їх інноваційну активність. За кількістю інноваційно активних підприємств безперечними лідерами були Львівська (101 підприємство), Харківська (110 підприємств), Донецька (83 підприємства), Івано-Франківська (92 підприємства) області та м.Київ (155 підприємств). Частка інноваційно активних підприємств у загальній кількості статистично обстежених була найбільшою у Вінницькій (16,2 %), Івано-Франківській (27,9 %), Чернівецькій (16,9 %), Чернігівській (17,4 %) областях та м.Київ (29 %). Зауважимо, що вказані вище кількісні показники, на нашу думку, не відображають реальної картини інноваційної активності, більш прийнятними можуть бути показники рівня витрат на інноваційну діяльність та обсягу реалізованої інноваційної продукції. За показником витрат на інноваційну діяльність превалювали Донецька (2740,4 млн.грн.), Луганська (2179,0 млн.грн.), Дніпропетровська (1355,5 млн.грн.) області та м. Київ (1769,5 млн.грн.), бо саме в цих регіонах зосереджені найкрупніші промислові підприємства України. За показником обсягу реалізованої інноваційної продукції лідирували Луганська (12393,3 млн.грн.), Донецька (7411,9 млн.грн.), Запорізька (5345,2 млн.грн.), Харківська (2884,7 млн.грн.), Черкаська (2665,7 млн.грн.) області та м.Київ (3530,1 млн.грн.). результати аналізу показали суттєві відмінності між регіонами, викликані історично встановленою галузевою структурою виробництва і його розміщенням. Успіхи в інноваційній діяльності таких регіонів як м.Київ, Харківська і Донецька області, пов’язані з реалізацією в них моделі інноваційної діяльності на регіональному рівні [229].

Як бачимо із таблиці А.1, Сумська область не знаходиться на лідируючих позиціях у рейтингу інноваційно активних регіонів. Протягом 2008р. інноваційну діяльність у Сумській області здійснювало лише 30 промислових підприємств, або 11,3% загальної кількості обстежених, що є одним із найнижчих показників серед регіонів України (по Україні 13,0%) 233. Впроваджували інновації у Сумському регіоні у 2008р. 28 підприємств, що становить 10,5% (по Україні – 10,8%) від загального числа промислових підприємств області. При цьому інноваційною діяльністю у Сумській області займались переважно підприємства машинобудування, хімічного і металургійного виробництва, підприємства з виробництва харчових продуктів і напоїв, з оброблення деревини та виробництва виробів з деревини. Якщо розглянути в динаміці частку підприємств, що впроваджували інновації у Сумській області, то у 2008 році він дещо покращився (з 4,4 %та 4,8% відповідно у 2006 та 2007 роках до 10,5% у 2008 році).

Основні причини, які гальмують розвиток інноваційної діяльності в Україні, як це вже неодноразово зазначалось вітчизняними вченими-економістами 234 наступні:



    • недосконалість законодавства щодо стимулювання науково-технологічної інноваційної діяльності з боку держави в т.ч. і шляхом стимулюючого інноваційного пільгового оподаткування;

    • відсутність сформованої інноваційної інфраструктури, яка б на основі залучення промислового, банківського і торгівельного капіталу поєднувала ланки освіта - наука – виробництво;

    • відсутність механізмів комерціалізації результатів завершених науково-технічних розробок та їх передачі до сфери виробництва;

    • високий економічний ризик залучення інвестицій до сфери високотехнологічного виробництва (у ринковій економіці лише 6-8 % нововведень перетворюються в новий продукт або процес [231]);

    • та слабкий розвиток малого та середнього інноваційного підприємництва провідника інноваційного продукту до масового виробництва;

    • відсутність сучасної інноваційної інфраструктури, яку мають утворювати технопарки і технополіси, інноваційні і технологічні центри, бізнес-інкубатори, консалтингові, лізингові, інформаційні, сервісні підприємства, центри колективного користування унікальним науковим устаткуванням та приладами, сертифікаційні та маркетингові центри;

    • нестача необхідних фінансових ресурсів для проведення НДДКР, інноваційних розробок, впровадження інновацій у виробництво та на ринок.

Структура джерел фінансування інновацій на промислових підприємствах України наведена у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Структура джерел фінансування інновацій на промислових підприємствах України [219, 220, 221]



Роки

Частка джерел фінансування у загальній сукупності, %

Власні кошти

Державний бюджет

Іноземні інвестори

Інші

2000

79,6

0,4

7,6

12,4

2001

83,9

2,8

3,0

10,3

2002

71,1

1,5

8,8

18,7

2003

70,2

3,0

4,2

22,5

2004

77,2

1,4

2,5

18,9

2005

87,7

0,5

2,7

9,0

2006

84,6

1,9

2,9

10,7

2007

73,7

1,3

3,0

22,0

2008

60,6

2,8

1,0

35,7
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка