Кафедра теорії і методики викладання гуманітарних дисциплін Затверджую



Скачати 271.38 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір271.38 Kb.
Південноукраїнський регіональний інститут

Післядипломної освіти педагогічних кадрів



Кафедра теорії і методики викладання гуманітарних дисциплін


Затверджую

до захисту

Завідувач кафедри

___________Я.Ю.Голобородько

«___»_______________2010 р.

Розвиток особистості молодшого школяра засобами німецької мови
Курсова робота

Науковий керівник: _____________Я.Ю.Голобородько

доктор філологічних наук, професор ______________________2010 р.

Виконавці роботи: _____________А.Л. Фисина

слухачі курсів підвищення кваліфікації Чаплинська СШ №1

вчителів німецької мови Чаплинського району



_________________С. В.Завацька

Виноградівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Цюрупинського району

Херсон – 2010

Зміст
Вступ____________________________________________________3
Розділ 1. Психологічні основи навчання іноземної мови у початковій школі.


    1. Психофізіологічні особливості молодших школярів у дослідженнях сучасних вчених._______________________________________________5




    1. Функціональна готовність другокласників до опанування іноземною мовою.________________________________________________________8




    1. Основні фактори формування мотивації до вивчення іноземної мови у початковій ланці._______________________________________________10

Розділ 2. Розвиток особистості молодшого школяра засобами німецької мови.




    1. Створення умов для самопізнання і розкриття особистості учня під час вивчення німецької мови._______________________________________13




    1. Інтегративний підхід до проведення уроку в початковій ланці.________15




    1. Вивчення німецької мови через гру.______________________________­_18

Висновки_________________________________________________21


Список використаної літератури_____________________________24

3
Вступ


Визнання на державному рівні доцільності запровадження іноземної мови у початковій школі стало предметом зацікавлених дискусій педагогів, філологів та батьків. У наш час вкрай важливо замислитися над завданням раннього шкільного навчання цього предмета і можливостями його реалізації, оскільки в суспільстві існує велика потреба в фахівцях з якісно високим рівнем мовної підготовки.

У сучасних умовах іноземна мова розглядається як засіб спілкування і залучення до культури іншого народу. Це поступово стає домінуючою стратегією викладання іноземної мови в початковій школі. Особлива увага приділяється навчанню іноземної мови школярів в початкових класах, бо в дитинстві схильність до вивчення мов набагато більша. Останнім часом в педагогіці, як і в багатьох інших галузях науки відбувається перебудова практики та методів роботи в школі, а головною є проблема підтримки інтересу учня до навчання взагалі та іноземної мови зокрема.

Об'єктом даної роботи є процесс розвитку особистості молодшого школяра засобами іноземної мови .

Предмет роботи представляють підходи до проведення уроку, методи та способи викладання іноземної мови на початковому етапі навчання.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що в методиці викладання іноземної мови все ще не висвітлено всі питання навчання іноземної мови на молодшому етапі та гостро стоїть проблема, як допомогти дитині якомога скоріше перебороти мовний бар'єр, розкрити свої природні можливості та по- любити іноземну мову. В даній роботі відстежуються психофізіологічні фактори, що впливають на процесс засвоєння данного предмету молодшими школярами, а також доводиться той факт, що чим пізніше дитина починає вивчати іноземну мову, тим важче проходить процес навчання. Робота
4

відповідає сучасним вимогам до методики навчання іноземній мові. В ній розглядаються проблеми підтримки інтересу учня до навчання взагалі та до іноземної мови зокрема.

Метою роботи є вивчення певних питань методики викладання іноземної мови на початковому етапі, дослідження шляхів та засобів розвитку особистості учня у молодшій ланці.

Завданнями, поставленими в даній роботі, є:

1. Розкрити психологічні, фізичні та фізіологічні особливості школярів на початковому етапі навчання іноземної мови;

2. Прослідкувати, у чому полягає функціональна готовність другокласників до опанування іноземною мовою.

3. Висвітлити основні шляхи формування їхньої мотивації до вивчення предмету.

4. Вивчити та відібрати найефективніші методи та прийоми розвитку пізнавальної активності учнів на цьому етапі.

5. Показати можливості формування особистості школяра через гру на уроках німецької мови.

У даній роботі були використані результати наукових праць та розробок Л.С.Виготського, О.О.Леонтьєва, Д.Б.ельконіна, І.О.Зимньої. Дані автори підкреслюють, що раннє вивчення іноземної мови має значний практичний ефект, підвищуючи якість оволодіння іноземною мовою в школі.

Теоретичне значення курсової роботи випливає з аналізу методик викладання іноземної мови у початкових класах. У ній досліджено психологічні особливості молодших школярів, в залежності від яких викладач визначає методи навчання, що будуть найефективнішими.

Практичне значення роботи полягає в можливості її використання при викладання англійської та німецької мов у початкових классах.


5

Розділ І


1.1 Визнання на державному рівні доцільності запровадження іноземної мови у початковій школі змушує замислитися над завданням раннього шкільного навчання цього предмета і можливостями його реалізації. Розглянемо психологічні аспекти цієї проблеми.

Початок раннього вивчення іноземної мови містить у собі вагомі психологічні передумови для оволодіння молодшими школярами основами елементарної комунікативної компетенції.

Найважливішими, на наш погляд, є такі чинники: вікові психофізіологічні характеристики учнів; досвід дітей у рідній мові; відчуття ними новизни предмета; наявність в учнів досить сильної комунікативної мотивації, зумовленої співпаданням навчання іноземної мови з періодом інтенсивної соціалізації учнів початкових класів; потенційні можливості предмета для успішного розв'язання головних завдань початкової школи; стимуляція пізнавальної мотивації дітей, максимальна соціалізація кожної дитини, розвиток її особистості у підготовці до діалогу культур.

Розглянемо ці чинники докладніше. У зв'язку з першим звернемося до досліджень фізіологів та психологів дітей дошкільного й молодшого шкільного віку. У працях Л.С. Виготського, Л.С. Рубінштейна, Ш.О. Амонашвілі, Дж. Брунера, В. Пенфілда та інших учених є переконливі дані про те, що дитина засвоює іноземну мову легше, ніж доросла людина. Так, за В. Пенфілдом, розквіт людських здібностей до засвоєння другої мови безпосередньо пов'язаний з чинниками фізіологічного порядку. Він припадає на період від 4-ох до 10-ти років, за даними інших учених — від 5-ти до 9-ти років. На цей період уже визначилась функціональна локалізація мозку, насамперед, локалізація мовних функцій як у лівій, так і частково у правій півкулі. Дитина засвоїла рідну мову. Але мозок її ще досить пластичний для вироблення нових зв'язків. Така оптимальність нейронної бази забезпечує


6

високу сензитивність молодших школярів: сенсорну чутливість до явищ мовного характеру взагалі й артикуляційну гнучкість зокрема. Це забезпечує можливість точного наслідування, легкого вироблення моторних навичок. Точність наслідування, як визначають психологи В.І. Андрієвський та І.О. Зима, цілком захоплює дитину, приносить їй насолоду, викликає приємні емоції, чого не можна вже сказати про підлітків.



Перевагою молодших школярів є також потенційно великі можливості довготривалої пам'яті. Так, спостереження показують: за умови стимулювання властивої для цього віку ігрової або пізнавальної мотивації діти досить легко і міцно запам'ятовують не тільки окремі слова або словосполучення, але й мовні кліше, фрази, мікро-діалоги, малюнки, віршики, пісеньки.

Протягом тривалого часу, особливо у 60—70 роках, раннє шкільне навчання іноземної мови базувалось значною мірою на імітації мовленнєвих зразків. Між тим дослідниками раннього навчання іноземної мови переконливо доведено, що імітація не є основним прийомом оволодіння іноземної мови в дитинстві. Більш вирішальну роль відіграють процеси мовних узагальнень і так звані лінгвістичні здібності, тобто здатність гнучко і на абстрактному рівні засвоювати мову, помічати її відмінності від явищ рідної мови, свідомо оперувати нею. Результати експериментів М.І. Зорандія, О.Й. Негневицької, дослідників США, Канади та інших країн свідчать про підвищення рівня розвитку вербального інтелекту сучасних дошкільнят. І цей фактор, на думку психологів, зокрема О.О. Леонтьєва, є одним із важливих аргументів на користь запровадження іноземної мови у початковій школі.

Нині, внаслідок інформаційного вибуху, пік здатності до творчої уяви, фантазії припадає на 8—10 років, і раннє шкільне навчання іноземної мови співпадає з найсприятливішим періодом для розкриття творчого потенціалу особистості учня, для його соціалізації. Однак за умов загальноосвітньої

7

школи при виборі початку запровадження цього предмета слід зважати на весь комплекс психологічних факторів.



Звернемося до праць дослідників дитячої психології Л.С. Виготського, І.О. Зимньої, О.Н. Леонтьєва, Д.Б. Ельконіна, Ж. Піаже. Аналіз їх досліджень вказує на наявність прямої залежності успішності раннього вивчення іноземної мови від рівня комунікативною розвитку дитини в рідній мові.

Поняття «комунікативний розвиток у рідній мові», за визначенням

І.О. Зимньої, слід розглядати як складне багатоаспектне явище, що включає: обсяг словника дитини в рідній мові, рівень засвоєння мовних правил, рівень володіння усними формами спілкування, показниками чого слугують уміння дитини свідомо будувати зв'язне висловлення, адекватно реагувати на репліки співрозмовника, висловлювати своє ставлення до почутого, рівень володіння технікою читання, показниками чого є темп читання, рівень сформованості навичок письма, рівень розвитку психічних функцій дитини: сталості уваги, запам'ятовування, чутливості фонетичного та інтонаційного слуху, обсягу слухової, короткочасної і довготривалої пам'яті, функціонування механізмів мислення, в тому числі й рефлексії (здатності до міркувань, аналізу власних думок, почуттів), рівень сформованості пізнавальних інтересів, загальний кругозір учнів.

Комунікативний розвиток у рідній мові правомірно розглядати в загальному контексті соціалізації кожної дитини, тобто з точки зору сформованості вмінь спілкування з ровесниками, дорослими, а також з позиції загальної ситуації розвитку дитини. Рівень комунікативного розвитку дітей у рідній мові можна визначити за допомогою спеціальних прогностичних тестів (aptitude tests). Головна функція цих тестів полягає в тому, щоб дати певний прогноз успішності у засвоєнні іноземної мови на основі визначення рівня оволодіння механізмами певного виду мовленнєвої діяльності в рідній мові, наприклад, аудитивних механізмів, механізмів техніки читання.

8

Методологію цього підходу зумовлює обґрунтоване психологами положення про правомірність вивчення характеру функціонування психологічних процесів на матеріалі будь-якої знакової системи. Багаторічний досвід проведення прогностичних тестів на початку вивчення учнями німецької мови свідчить про те, що найбільш адекватно відображають сформованість механізмів комунікативного розвитку дитини 6—8 років в усному мовленні рідною мовою такі об'єкти тестування:



— комунікативна виразність мовлення як покажчик сформованості фонетичного та інтонаційного слуху;

— ритм як компонент мовленнєвого слуху і найсуттєвіший компонент просодії;

— обсяг довготривалої пам'яті;

— обсяг слухової короткочасної пам'яті, тобто здатність утримувати основну інформацію упродовж процесу слухання;

— якість слухової мовленнєвої уваги, тісно пов'язаної з мнемічними процесами;

— уміння свідомо будувати або відтворювати зв'язне висловлення рідною мовою на основі прослуханої інформації.

Узагальнення результатів прогностичного тестування механізмів усного мовлення, здійснюваного вітчизняними дослідниками в різні роки (О.Б. Метьолкіна 1996; О.О. Коломінова 1999; Н.Є. Жиренко 2000), вказують на достатній рівень комунікативного розвитку дітей 6—8 років у рідній мові. При цьому зафіксовано, що діти цього віку активно прагнуть до вивчення іноземної мови.
9

1.2 Чому ж початок вивчення іноземної мови у загальноосвітній школі припадає не на перший, а на другий клас?

Відповідь на це запитання дає аналіз функціональної готовності дітей шести років до школи взагалі і до вивчення іноземної мови зокрема. Так, з практики відомо, що більшість дітей, які вступають до загальноосвітньої школи, не мають досвіду дошкільного вивчення іноземної мови. З перших днів перед ними постають складні завдання:

1) адаптація до шкільного життя;

2) оволодіння прийомами навчальної діяльності;

3) соціалізація в дитячому колективі.

За цих умов вивчення іноземної мови є додатковим навантаженням, яке може відбитися на здоров'ї дітей. Адже шість років — це період інтенсивного психологічного і фізичного розвитку дитини. Порівняно з семирічними дітьми, шестилітки мають менш зрілу кору головного мозку, серцево-судинну систему, опорно-судинну систему, опорно-руховий апарат. У цілому незавершеність розвитку основних органів і систем шестирічної дитини підвищує чутливість її організму до дії несприятливих факторів. І цей чинник може призвести до формування різних відхилень та захворювань.

Зважимо ще на один фактор: на труднощі оволодіння навчальною діяльністю. За даними О.Я. Савченко, Н.Ф. Тализіної та інших учених, ефективність навчальної діяльності учнів початкових класів значною мірою залежить від оволодіння ними загальнонавчальними вміннями, передусім загальнопізнавальними як компонентом навчальних умінь. Але практика свідчить, що значна частина першокласників, котрі приходять до школи, не вміє виділяти ознаки предметів, знаходити серед них подібні й відмінні. Перший навчальний рік дає дітям змогу ознайомитися з основними ознаками предметів, як-от: колір, розмір, форма, матеріал, смак, якості людей, тварин. Вони навчаються стисло описувати відомі предмети, оволодівають прийомами їх порівняння, зіставлення, узагальнення істотних ознак і відкидання


10

неістотних. Під впливом навчання у першому класі словник дитини поступово збагачується новими поняттями.

Отже, на початку вивчення іноземної мови це має полегшити вчителям реалізацію одного із завдань сучасної програми — організацію практики учнів в оперуванні різноманітними поняттями (наприклад: якість, час, тривалість, місцезнаходження, дім, їжа, здоров'я тощо) та певними мовними функціями як категоріями поведінки.

Навчання у першому класі, таким чином, створює належну функціональну і пропедевтичну основу для зустрічі дитини з іноземною мовою в наступному, другому класі. Воно сприяє її загальному мовному розвитку, набуттю навичок і вмінь навчальної діяльності, соціальній та соціально-психологічній орієнтації в дитячому колективі і взагалі в людському суспільстві.

Проаналізовані фактори підтверджують слушність запровадження іноземної мови, починаючи з другого класу загальноосвітньої школи. У цьому віці у дітей краще розвинені пам'ять, особливо слухова короткочасна, слухова увага, здатність до імітації, наслідування, мисленнєві й пізнавальні про цеси, рефлексія, творча уява. В учнів другого класу сформувалися навички свідомого оперування рідною мовою, загальнонавчальні вміння і, на відміну від першокласників, вони володіють ширшим колом понять, якими оперують на уроках.

Зрослі інтелектуальні можливості учнів 2-го класу створюють належне підґрунтя для сприйняття і засвоєння соціокультурної інформації, якою повинен бути насичений зміст навчання іноземної мови, якщо останнє дійсно спрямоване на оволодіння учнями між культурним іншомовним спілкуванням.

1.3 Спостереження за молодшими школярами показує, що дітям цього віку подобається іноземна мова. Вони бажають познайомитися з життям країни, мову якої вони вивчають, з її народом та його духовними цінностями, що пов'язані зі світом дитини. Передусім спрацьовує фактор новизни

11

предмета і соціокультурної інформації, закладеної в ньому. На думку фізіологів, зустрічаючись з новизною, мозок людини «дивується». Внаслідок цього активізується величезна кількість нервових елементів, включаються зв'язки між різними ділянками мозку, збільшується обсяг пізнавально корисної інформації, що надходить через очі, вуха, інші сенсорні входи і засвоюється учнем. Отже, новизна предметного змісту соціокультурної інформації є вагомим чинником інтенсифікації навчального процесу і підсилення розумового розвитку дитини.



Свого часу психологами було переконливо доведено, що так зване «механічне заучування» не є незаперечною особливістю молодшого шкільного віку. Воно з'являється лише тоді, коли учні не оволоділи прийомами осмисленого запам'ятовування матеріалу.

Досвід навчання показує: насичення предметного змісту уроку іноземної мови соціокультурною інформацією стимулює пізнавально-комунікативну мотивацію учіння, активізуючи тим самим розумові здібності учнів, зокрема, операції аналізу, синтезу, уявного планування, рефлексії. Активізація мислення посилює роботу уваги, пам'яті.

Важливим при цьому є й емоційний фактор, бо повноцінне формування соціокультурної компетенції школярів пов'язане, зазвичай, із застосуванням автентичних матеріалів: елементів фольклору, аудіо-записів діалогів у виконанні зразкових дикторів, фрагментів автентичних мультфільмів. У молодших класах досить широко використовують малі форми дитячого іншомовного фольклору: малюнки, лічилки, скоромовки, пісеньки тощо. Ці «маленькі шедеври», за образним визначенням дослідників, є важливим компонентом дитячої субкультури країн, мова яких вивчається. Їх виразність і музичність завжди захоплює молодших школярів і викликає в них почуття великої естетичної насолоди, а також почуття співпричетності до іншого народу, яке досягається без особливих зусиль.

12

Пояснення цього феномена є ще однією віковою особливістю молодших школярів, поміченою психологами й методистами: відсутність упереджень, негативних стереотипів щодо інших народів та їх країн. На відміну від дорослих і підлітків, діти внутрішньо схильні до міжкультурної комунікації. Психологічно вони готові бути посередниками в руйнуванні культурних бар'єрів. З огляду на цей фактор випливає двоєдине завдання навчання іноземної мови в початкових класах: формувати культурну толерантність учнів і створювати адекватні умови для набуття ними певного рівня міжкультурної іншомовної компетенції.



13

Розділ ІІ

2.1 Дуже важливо створити в процесі навчання дітей іноземної мови такі умови, щоб матеріал засвоювався природно, щоб діти вчилися легко, з інтересом і бажанням, без зайвого напруження емоційно-вольових та інтелектуальних сил. За даними психологів домінуючим сенсом дитинства є пошук дитиною своєї «самості», індивідуальності. Тому створення умов для пізнання й відкриття самого себе в ході навчального процесу — одне з найважливіших завдань початкової школи.

Позитивна Я-концепція, або позитивна самооцінка в більш вузькому значенні слова, за даними Р.Бернса, обумовлена трьома факторами: твердим переконанням в імпонуванні іншим людям, впевненість у здатності до тієї чи іншої діяльності, почуттям власної значущості. Формуючись як особистість в оточенні сучасного багатомовного і міжкультурного простору, молодший школяр з достатнім розумінням сприймає інформацію про норми поведінки і культури мовлення. Тому навчання етикету носіїв виучуваної мови, на що вчителя орієнтує і нова Програма, має для учнів молодшого шкільного віку не тільки пізнавально-комунікативне, але й велике виховне значення.

Діти дуже рано, починаючи з чотирьох років, здатні розрізнювати соціолінгвістичні нюанси мовлення.

З огляду на цей соціолінгвістичний фактор вагомості набувають наступні методичні і психологічні завдання раннього шкільного навчання іноземної мови: цілеспрямоване формування вимовної культури говоріння як однієї з важливих передумов свідомого використання мовленнєвої прагматики; застосування автентичних аудитивних матеріалів; моделювання ситуацій, спроможних стимулювати комунікативну мотивацію учнів та адекватне використання ними засвоєних мовних засобів у ході ситуативної взаємодії.

Моделювання життєвих ситуацій спілкування з носіями мови (іншомовними ровесниками, їхніми батьками, вчителями, представниками побутової сфери тощо) має значний потенціал для забезпечення адекватного

14

засвоєння соціокультурної інформації, передусім етикету; для зіставлення дітьми своїх інтересів, поглядів, потреб, уподобань тощо з такими ж особистісними проявами іншомовних ровесників у стандартних ситуаціях, що



моделюються; для створення соціальної ситуації розвитку дитини, яка в реальному житті виникає у процесі її спілкування з дорослими і взаємодії з ровесниками, в якій виховується, розвивається і змінюється сама дитина та її самооцінка, що стає більш обґрунтованою, рефлективною, диференційованою, завдяки чому дитина починає усвідомлювати власне «Я», свої інтереси, мотиви поведінки тощо.

У так званому «анімалістичному» підході ситуативні можливості міжкультурного спілкування обмежені. Хоча тваринам надаються деякі людські якості і стереотипи поведінки (хитра лисичка, боягузливий заєць, гордий олень) тварини, однак, вони не є представниками певної мовної культури, носіями духовності певного народу. Уявне спілкування тварин (або дітей з тваринами) як система звужує можливості адекватного сприйняття і мотивованої активізації реалій іншомовної культури. Воно неспроможне повною мірою забезпечити діалог культур і в мовному відношенні не є вмотивованим. У дітей, наприклад, виникає запитання: чому звірі розмовляють німецькою? Певний успіх анімалістичного підходу у дошкільнят не означає, що такий підхід імпонує молодшим школярам.

Головним принципом моделювання ситуацій іншомовного спілкування на початковому етапі має бути принцип опори на діалог культур. Його реалізації сприяють такі типи ситуацій навчально-трудової, сімейно-культурної сфер спілкування: ситуації-аналоги потенційного спілкування дітей з носіями мови; ситуації з казковим сюжетом на літературно-краєзнавчій основі; ситуації з казковим сюжетом, які моделюють взаємодію улюблених персонажів мультфільмів, кінофільмів для дітей України і країн, мова яких вивчається; ситуації — уявні подорожі до визначних місць іншомовних країн, наприклад, до Берліну, до Берлінського зоопарку, до Діснейленду тощо; ситуації,

15

пов'язані з обговоренням отриманих знань про національні реалії іншої культури, наприклад, про реалії шкільного життя, родинні свята, грошові одиниці, реалії масової культури, довкілля, засоби комунікації тощо. Спеціальними дослідженнями було доведено, що раннє шкільне навчання іноземної мови як засобу міжкультурного спілкування є ефективним інструментом стимуляції пізнання, розкриття творчого потенціалу особистості учня і посилення гуманізації початкової освіти.



2.2 Великі можливості для реалізації цих факторів, як переконує досвід, закладені в інтегративному підході до викладання іноземної мови у початковій школі.

Можливості раннього викладання іноземної мови є практично невичерпними, наприклад, для створення ситуацій, де поєднуються вербальні і невербальні аспекти спілкування.

Насамперед, це різні варіації ситуацій — удаваних подорожей до Німеччини. Наприклад, у ситуації «Відвідуємо урок малювання в німецькій школі», в якій взаємодія дітей має форму конкурсу на кращий малюнок за змістом прослуханого повідомлення про сім'ю німецького хлопчика Тоні, мовленнєва діяльність (аудіювання) поєднується з художньо-зображувальною діяльністю дітей. В ситуації «відвідуємо урок математики в німецькій школі», де взаємодія дітей стимулюється грою-естафетою на точне розв'язання арифметичних прикладів (вчитель диктує німецькою мовою — представники команд на дошці мовчки розв'язують приклади), поєднуються мовленнєві і власне пізнавальні види діяльності, проявом яких є символи. В ситуації «Разом з німецькими друзями на уроці фізкультури», виконуючи аеробіку і коментуючи німецською мовою відповідні дії, діти узгоджують мовленнєву діяльність з рухами та музикою. Ситуація «Відвідуємо урок акторської майстерності» залучає дітей до декламування віршів і коментування їх змісту
16

відповідними рухами, тобто до поєднання мовленнєвої діяльності з руховою. Виконання німецької дитячої пісеньки в ситуації «На уроці співів» поєднує музичну діяльність з мовленнєвою.

Єдність музики і слова на уроках іноземної мови не лишає байдужим практично жодного учня, бо музика, за даними психології, є найсильнішим психічним стимулом, який іде до найдальших глибин свідомості і викликає суттєві психічні зрушення: підвищує емоційний тонус, знижує психологічне навантаження і створює необхідний фон для успішного засвоєння навчального матеріалу. Так, у методиці навчання малюків читання, розробленій педагогом О.М. Кравченко, однією з умов розвитку навичок швидкісного читання є використання музики.

Стійкий інтерес до уроків іноземної мови підтримує і використання пісень. Адже колективні співи, як зазначив К.Д. Ушинський, сприяють естетичному вихованню учнів, згуртуванню дитячого колективу і більш повному розкриттю здібностей кожної дитини.

Неважко помітити, що у порівнянні з традиційним інтегроване навчання іноземної мови значно розширює сферу фізичної активності дітей, надаючи їй вмотивованого й привабливого характеру. Так, слова пісні або віршика іноземною мовою запам'ятовуються набагато міцніше, коли учні супроводжують спів або декламування рухами, наприклад, ритмічним плесканням у долоні, танцювальними рухами в такт мелодії пісні, легким відбиванням рукою по парті ритму вірша або тексту для читання. Швидше, а головне якісніше, із збереженням фонетичних характеристик зразка закріплюється і текст діалогу, якщо під час хорового повторення за вчителем (диктором) своїх реплік діти ритмічно б'ють м'ячем об підлогу або разом із своїм партнером плескають у долоні. Напрочуд легко репродукують також мовленнєві зразки, особливо формули мовленнєвого етикету з чітко ритмічною структурою, коли вчитель і діти промовляють їх разом, «крокуючи».
17

Надання дітям можливості багато рухатись не тільки співпадає з потребою віку, але й суттєво прискорює процес засвоєння іноземної мови. Адже фізична активність, за дослідженнями фізіологів, тісно пов'язана з мовленнєвою. Воднораз це дозволяє дітям скинути зайву енергію, накопичення якої під час традиційного ведення уроку дається взнаки і порушенням дисципліни, і вадами фізичного розвитку учнів молодшого шкільного віку. Що ж стосується спеціальних вправ типу фізкультпаузи та аеробіки, то для фізично розвинених дітей їх виконання є доброю нагодою продемонструвати класу свою фізичну досконалість і привести у відповідність до неї свою мовленнєву діяльність.

Інтерес усіх дітей, зважаючи на особливості їх віку, викликає робота з малими формами німецького дитячого фольклору: віршиками, лічилками, скоромовками, римівками. Залучення до іншої національної культури такими автентичними, привабливими для дітей цього віку, засобами сприяє формуванню образу німецького ровесника і викликає в учнів почуття причетності до народу-носія німецької мови. Цю роботу доцільно проводити у порівняльному плані з малими формами українського дитячого фольклору.

В сучасних умовах , коли навчання іноземної мови як засобу спілкування і залучення до нової культури поступово стає домінуючою стратегією ви кладання у початковій школі , багато спільного з ' являється з предметом « Навколишній світ ». Як відомо, лінгво-країнознавчий аспект спілкування передбачає обов ' язкове ознайомлення учнів з системою уявлень про основні національні традиції , звичаї та реалії , мова яких вивчається , а також оволо діння ними необхідним мінімумом етико - візуальних форм мовлення

Отже, зміст початкової освіти відкриває широкі можливості для реалізації ідеї інтегративності в аспекті розвитку індивідуальності молодшого школяра під час навчання іноземної мови.

18

2.3 На сучасному етапі розвитку методики існує багато методів викладання іноземної мови. Але найбільш результативним та дієвим методисти називають природний метод, тобто навчання іноземної мови проходить за тих же умов, що й засвоєння рідної мови .



Враховуючи психологічні та фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, найоптимальнішим способом початкового навчання є ігрова ситуація.

Гра — це один з найдавніших, до тепер актуальних методів навчання. Для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку гра має виключне значення: гра для них — це навчання, праця, серйозна форма виховання. У різних системах навчання грі відводиться незвичайне місце. Визначається це тим, що гра відповідає природі дитини. Дитина від народження і до зрілості приділяє велику увагу іграм. Діти із задоволенням самі вигадують ігри, за допомогою яких найбанальніші, побутові речі переносяться в особливий та цікавий світ пригод.

Задовольняючи потребу дитини гратися, перевтілюватися, рухатися, учитель забезпечує умови для вивчення іноземної мови. Така форма навчання не виснажує нервову систему та організм дитини, а реалізується головним чином за рахунок мимовільних процесів сприйняття і пам'яті. Оскільки гра, що охоплює елемент змагання, мотивує мовленнєву діяльність, а мотиви - це чинники активізації психічних процесів, то вона позитивно впливає на психічний розвиток дитини. Гра сприяє розвитку класифікуючого сприйняття, довільної уваги і пам'яті, а також мови, виробленню вміння спілкуватися, інтелектуальному зростанню.

Для цього необхідно знайти образ того, кому діти довірятимуть, кого вони не боятимуться, кого сприймуть як реальну істоту і, нарешті, кого вони полюблять. Щоб знайти такий образ, учителю знадобиться фантазія. Найефективніше використати ляльку, вдягнену у національний костюм, або м'яку іграшку — яскраву, симпатичну, кольорову, саме таку, яка б зацікавила дітей і викликала позитивні емоції, — здивування, захоплення. На першому ж уроці відбувається знайомство. Попередньо учням треба повідомити, що це гість, який приїхав з Німеччини і хоче навчити їх своєї мови. Він не знає жодного слова українською мовою, тому розмовляти з ним

19

можна лише його рідною мовою. Для зустрічі з ним треба підготуватись. Щоб познайомитися з ним, потрібно вивчити необхідні мовні зразки. Діти уважно слухають кожне слово, намагаючись правильно повторити його. Таким чином, нудний і монотонний процес повторення готових фраз перетворюється на вмотивований процес вивчення мовних одиниць для спілкування з уявним «носієм мови». Тепер роль учителя на уроці опосередкована. Він стає з'єднуючою ланкою між учнями і їхнім «другом». Така форма спілкування є прийнятною і дуже зручною, особливо коли в групі є сором'язливі учні, які неохоче йдуть на контакт з дорослими. Коли вони спілкуються з учителем не безпосередньо, а за допомогою іграшки (яка просто не може не сподобатись дитині), тоді учні поступово позбуваються комплексів, які загальмовують їх мовленнєву діяльність.



Водночас ігрова діяльність як засіб формування та удосконалення знань, умінь і навичок у процесі навчання іноземної мови має бути спрямована на формування та удосконалення не тільки аспектів мови, а й мовленнєвих механізмів (уміння говоріння, аудіювання, читання та письма).. Специфічними рисами цих завдань як структурних одиниць уроку в початковій школі є:

1) привабливість комунікативної перспективи як вихідного імпульсу заохочення дітей процесом розв'язання цього завдання;

2) особистісна значущість для учнів з огляду на егоцентризм дітей молодшого шкільного віку;

3) інтегративний характер виконуваних дій, обумовлений поєднанням мовленнєвої діяльності дітей з різними видами практичної діяльності, характерними для їхнього віку: руховою, ігровою, трудовою, художньою, музичною, що сприяє тим самим різним проявам індивідуальності дитини.

Проте важливо спиратись не лише на ігри, але й на розширення культурних меж та намагання пізнати світ, що зумовлює для молодших школярів практичну значимість іноземної мови. Кожний урок має бути продуманим та переслідувати окрім практичної мети, виховну, освітню та розвиваючу цілі.

20

Висновки



Таким чином, у результаті проведеного дослідження вдалося вирішити завдання, які були поставлені у вступі до курсової роботи: вивчення літератури з даної проблеми, виявлення психологічних, фізичних та фізіологічних особливостей школярів на початковому етапі навчання іноземної мови, вивчення та відбір найефективніших методів та прийомів розвитку особистості учнів на цьому етапі, зокрема ігрових технологій.

Передумовами успішного вивчення молодшими школярами іноземних мов є психологічні, фізичні та фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, зокрема пластичність мозку, гнучкість мозкових механізмів мовлення, що сприяють швидкому і якісному запам'ятовуванню, на основі якого легко реалізується перенесення в різні ситуації спілкування, підвищена сенситивність, яскраво виражені імітативні здібності, які підкріплюються здатністю до наслідування.

Засобом реалізації інтегративного підходу є урок, побудований у руслі ідей інтенсивної методики і насамперед методичної системи активізації резервних можливостей особистості й колективу, що допомагає створенню емоційно-доброзичливої системи занять і суттєво підвищує ефективність навчального процесу. Йдеться про особистісну орієнтованість завдань, використання елементів змагань, гри, прихованих форм контролю, функціональної музики, поєднання індивідуальної, фронтальної, хорової форм роботи учнів з їхньою діяльністю в парах, малих групах, командах, шеренгах, що рухаються. Обов'язковим є використання яскравої наочності, почесне місце в якій посідає предметно-зображальна наочність, створена руками дітей конкретного учнівського колективу.

Важливо, щоб кожен учень був головною дійовою особою на уроці, почував себе вільно та комфортно, приймав активну участь в обговоренні теми уроку. Ефективність процесу навчання у молодшому шкільному віці визначають готовність та бажання дитини брати участь у міжкультурному спілкуванні мовою, яку вивчають. Це можливо, якщо основною формою шкільної діяльності буде живе активне спілкування з учителем та одне з одним. Важливим фактором у вивченні іноземної

21

мови маленькими дітьми є ігровий момент навчання. Гра у шкільному віці все ще залишається важливою у житті дитини. Для неї гра - не лише цікавий спосіб провести час, але й спосіб моделювання зовнішнього дорослого світу. Дуже важливо спланувати навчальний процес, спираючись на психологічні, фізіологічні та фізичні особливості школярів цього віку, оскільки дитина швидко втомлюється.



Віршики, лічилки, скоромовки, пісні, сценки, казки також є ефективними, тому що це дітям цікаво. Фізкультхвилинки, що супроводжуються римівками, надають дітям можливість рухатись. Це не тільки співпадає з потребою віку, але й суттєво прискорює процес засвоєння іноземної мови. Проте важливо спиратись не лише на ігри, але й на розширення культурних меж та намагання пізнати світ, що зумовлює для молодших школярів практичну значимість іноземної мови. Кожен урок має бути продуманим та переслідувати окрім практичної мети, виховну, освітню та розвиваючу цілі.

Навчання навичкам аудіювання, читання, письма та говоріння повинні здійснюватися у комплексі, тому що всі види мовленнєвої діяльності пов'язані між собою. Оволодіння мовленнєвими навичками здійснюється в кілька етапів. На першому етапі дитина ознайомлюється зі значеннями мовних одиниць, на другому етапі усвідомлює і запам'ятовує словесні вирази, а на третьому і останньому етапі дитина оволодіває активним мовленням.

Отож, ми дійшли висновку, що комунікативний метод навчання являється найефективнішим, оскільки він забезпечує дійове, зорієнтоване на особистість навчання іншомовного спілкування. Роль імітаційного процесу не така вже й велика, як здається на початку. Діти свідомо підходять до вивчення іноземної мови. До цього учнів спонукають розповіді про культуру країни, мова якої вивчається. Приступаючи до вивчення іноземної мови, діти перш за все хочуть навчитися говорити. Навіть мінімальна кількість мовленнєвих одиниць, які вони засвоюють на перших уроках, уже дозволяє їм відчути комунікативну функцію мови, що одразу ж позитивно позначається на мотивації навчання, без чого неможливе оволодіння іноземною мовою. Сучасна методика допомагає реалізувати основне завдання – практичне:

22

застосування учнями набутих навичок у комунікативній ситуації, спираючись на власний досвід, особисту думку, попередні знання та уяву, моделюючи свою поведінку згідно заданої ситуації.



23

Список використаної літератури


1. Амонашвили Ш.А. Психологические особенности усвоения второго языка школьниками. // Иностранная литература в школе. - М., 1986. - № 2. - С.26.
2. Ариян М.А. Учебно-методический комплекс по английскому языку для 2 класса (2 год обучения). // Иностранный язык в школе. - М., 1993. - № 6. - С.19-20.
3. Беляев Б.В. Очерки по психологии обучения иностранным языкам в школе. - М.: Просвещение, 1965. -227 с.
4. Бехтерева Н.П. Ответственность ученого. // Наука и жизнь. - М., 1972. - С.88-89.
5. Богоявленский Д.Н., Менчинская Н.А. Психология усвоения знаний в школе. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1959. - 347 с.
6. Борзова Г.В. Тексты для чтения на втором этапе обучения. // Иностранный язык в школе. - М.,1990. - № 4. - С.256-264.
7. Вятютнев М.Н. Обучение иностранному языку в начальной школе. // Иностранный язык в школе. - М.,1990. - № 6. - С.57-62.
8. Гальскова Н.Д. Об итогах второго года экспериментального обучения иностранным языкам в начальной школе. // Иностранный язык в школе. - М., 1990. - № 1. - С.119-132.

9. Гальскова Н.Д., Никитенко З.И. Процесс обучения иностранным языкам в начальной школе. // Иностранная литература в школе. - М., 1994. - № 1. - С.48-56.

24

10. Дронов В.В. Психологические и методические основы обучения иностранным языкам детей младшего возраста // Иностранный язык в школе. - М., 1985. - № 4. - С.93-95.


11. Зимняя И.А. Психология обучения иностранным языкам в школе. - М.: Просвещение, 1991. - С.126-135.
12. Эльконин Д.Б. Формирование культуры речи младших школьников // Начальная школа. - М., 2001. - №10. - 18 с.
13. Иванова В.П. Совещание по вопросам экспериментального обучения иностранным языкам в детских садах и начальной школе. // Иностранные языки в школе. - М., 1989. - № 1. - С.100-114.
14. Коломінова О.О. Методика формування соціокультурної компетенції учнів молодшого шкільного віку в процесі навчання усного англомовного спілкування. Автореф. дис.-.канд. пед. наук. - К.: 1999. - 16 с.
15. Леонтьев А.А. Психологические предпосылки овладения иностранным языком. // Иностранный язык в школе. - М., 1985. - № 5. - С.25-27.
16. Леонтьев А.А. Раннее обучение иностранным языкам. // Русский язык за рубежом. - М., 1986. - № 5. - С.56-64.
17. Макрідіна Л.О. Використання сучасних технологій у педагогічній діяльності. // Початкова школа. - К., 1995. - № 7. - С.26-30.
18. Негневицкая Е.И. Иностранный язык для самых маленьких: вчера, сегодня, завтра. // Иностранная литература в школе. - М., 1987. - № 6. - С.15.

25

19. Роман С.В., Коломінова О.О. Психологічні основи навчання іноземної мови у початковій школі // Іноземні мови, 1996. - № 1. - С.57-58.


20. Рубінштейн Л.С. Розвиток індивідуальності молодого школяра засобами іноземної мови у початковій школі // Іноземні мови, 1996. - № 3. - С.35-37.
21. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. - К.: Генеза, 1999. - 368 с.
22. Формирование речевой деятельности младших школьников на основе дидактических принципов К.Д. Ушинского // Начальная школа. - М., 2001. - №10. - 25 .


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка