К. О. викладач Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат філологічних наук Правовідносини зі сценаристами в аудіовізуальному бізнесі Не секрет, що сценарій



Скачати 74.92 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір74.92 Kb.
Афанасьєва К. О.

викладач Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат філологічних наук
Правовідносини зі сценаристами в аудіовізуальному бізнесі
Не секрет, що сценарій є чи не найважливішою складовою будь-якого аудіовізуального твору. Саме тому правовідносини із сценаристами посідають важливе місце у роботі над створенням аудіовізуального твору, а розумна побудова цих відносин дозволяє уникнути багатьох конфліктів, пов’язаних із оформленням прав на готовий твір. У аудіовізуальній сфері традиційно доводиться мати справу із літературним та режисерським сценаріями. Далі розглянемо їх детальніше.

Літературний сценарій є самостійним драматичним твором – об’єктом авторського права, на основі якого створюється кінофільм або телепередача. У ньому визначаються тема, сюжет, проблематика, психологічні характеристики персонажів або гостей студії. Основними складовими такого сценарію є ремарки (описова частина), діалоги та монологи персонажів, авторський текст (закадровий голос) та пояснювальні написи (описи зовнішності героїв, характерів та ін.). Враховуючи особливості глядацької психології, сценаристи зазвичай дотримуються певного шаблону, за яким має будуватись сценарій. Складовими його є експозиція, у якій глядач знайомиться із дійовими особами; сюжетна зав’язка, драматичнії перепетії, що займають основну частину сценарію, кульмінація подій та розв’язка, яка відбувається раптово та разом із фіналом може реалізовуватись у одній серії серіалу або у 5-10 хвилинах фільму [1]. У аудіовізуальній сфері, а точніше у кінематографії за її більш ніж столітню історію, сценарій пройшов шлях від «сценаріусів на манжетах», у яких стисло викладали фабулу майбутнього твору, до особливого літературного жанру – кінодраматургії. Сьогодні сценарії мають цінність незалежно від їх характеру, але екранізація залишається основним призначенням цих творів.

Літературний сценарій є вихідним матеріалом для створення режисерського сценарію, за яким безпосередньо відбувається вистава або зйомка. Цей різновид сценарію викликає сумніви в деяких фахівців щодо його охороноспроможності. Адже він являє собою не стільки літературний твір, скільки детальний сценарний план із описом сцен з акторами, поділом на кадри, із зазначенням точного метражу, музичного та зображального ряду. Розробляється він як правило на основі літературного сценарію режисером разом із оператором, художником, композитором та іншими членами творчої групи. Основними складовими режисерського сценарію є:



    • номер епізоду, сцени, кадру;

    • метраж та хронометраж кадру, сцени;

    • характер руху камер, художні прийоми, ефекти, монтажні переходи;

    • репліки дійових осіб, закадровий текст, музичне та звукове (шумове) оформлення;

    • операторська та звукова техніка, реквізит;

    • вказівки для технічних працівників, акторів та інших членів знімальної групи.

Безумовно творчий характер режисерської роботи в більшості випадків сумнівів не викликає, в той час як занотований у письмовій формі режисерський сценарій підкреслює переважаючі технічні аспекти його роботи. Цей факт подекуди дає підстави говорити про режисерський сценарій як про об’єкт, що не має авторської охорони. Але погодитись із такими твердженнями не можна. Адже на думку багатьох кінокритиків справжній шедевр із кінострічки робить не сценарист, а режисер. Візуалізація текстового сценарію у поєднанні із режисерським задумом – ось що стає об’єнуючим елементом фільму. Нерідко режисери не дотримуються сценарію, відходячи від первинного сюжету, або взагалі його не використовують. Наприклад, відомий італійський режисер Фелліні працював без сценаріїв, використовуючі «записки на манжетах».

Але чи не найгостріше постає проблема захисту сценаріїв телевізійних шоу та інших телепроектів. Чим детальніше описані сюжетні лінії, характери, дрібниці інтер'єру телестудії чи умови телегри, тим більшою є охороноспроможність цього твору. Однак найбільшу цінність у навіть дуже детально прописаних сценаріях телепроектів все ж має його ідея. Розумно використана, перероблена та адаптована вона може стати джерелом для створення не однієї телепрограми. А оскільки такі категорії як ідея та концепція згідно із українським законодавством авторським правом не охороняється, крадіжки ідей стали масовим явищем. Автор сценарію завжди ризикує, коли доводиться врешті-решт "продавати" його телеканалам або потенційним спонсорам. Деякі сценари­сти пропонують продюсерам підписати угоду про нерозголошення ідеї сценарію протягом певного часу. Та на такі угоди погоджують­ся далеко не всі.

Хоча закон і називає серед об’єктів авторського права на які поширюється правова охорона драматичні твори, призначені для сценічного показу, цього захисту виявляється зовсім недостатньо коли мова йде про сценарії для телевізійних передач. Необхідно визнати, що не лише в Україні але й в Європі єдності щодо підходу до охорони телевізійних сценаріїв ще не вироблено. Це пояснюється тим, що законодавці просто не встигають за появою нових об’єктів інтелектуальної власності.

Тож для захисту сценаріїв телепроектів часто доводиться шукати альтернативні законодавчім методи. Особливо гостро ця проблема постає на етапі, коли багаторічне писання у стіл нарешті доводиться оприлюднювати. Конкуренція на сценарному ринку величезна. Для прикладу у США, де кіноіндустрія розвинута найбільше, зі 100000 сценаріїв, що пишуться щорічно життя отримують лише близько 7000. Пропонуючи сценарій продюсерам – не розкривайте усі козирі одразу та подайте його стислий варіант із чітко окресленою концепцією та сюжетними лініями – так званий «синопсис».1 До речі більшість серйозних літературних агентств також вимагають від маловідомих сценаристів саме синопсиси і лише якщо ідея їх зацікавила, пропонують надіслати повний варіант тексту [2].

У випадку із сценаріями телепроектів ситуація аналогічна. Якщо ви запропонували ідею телепередачі, але продюсери вимагають від вас сценарію, знайте, що на цьому етапі його наявність не є обов’язковою. Для того, щоб потенційні продюсери та спонсори могли оцінити комерційну доцільність вашого проекту достатнім буде надання таких документів:


    • сценарної заявки – стислого викладу ідеї екранного твору, телепередачі тощо;

    • режисерської концепції;

    • інформації про необхідну кількість осіб задіяних у проекті;

    • приблизну смету витрат.

Якщо побоюєтеся, що ваш сценарій може буде вкрадений, краще передбачити у договорі із замовником пункт, за яким останній зобов’язується у 10-ти денний термін розглянути ваш твір та схвалити, відхилити його або відправити на доопрацювання автору.

Звичайно можна зареєструвати авторське право на сценарій та отримати свідоцтво Державного департаменту інтелектуальної власності. Але знайте, що аналогічні свідоцтва власників вашого твору безперешкодно можуть отримати й інші – ваші друзі, що «ненадовго взяли почитати сценарій», продюсери, що його нібито відхилили, телекомпанія–конкурент, що скористалась вашою концепцією. За таких обставин реєстрація виявляється не ефективною, оскільки не забезпечує презумції авторства. Прикладом може послугувати судова справа, що свого часу набула широкого розголосу. Ігор Кондратюк, автор і ведучій загальновідомої програми «Караоке на Майдані» після продажі права на використання сценарію для створення 15-ти випусків телепрограми на регіональному телеканалі, витратив 4 роки аби повернути порушників у правове поле. Адже після випуску 15 серій телепрограм телекомпанія вирішила не відмовлятись від успішного телепроекту та дещо змінивши сценарій та зареєструвавши його під своїм ім’ям продовжила випуск телепередач всупереч підписаним домовленостям. Справа цікава саме тим, що автор ні в який спосіб не міг довести у суді факт незаконного використання його оригінального сценарію. А очевидна подібність проектів пояснювалась схожістю ідей та структури програм, на які за законом правова охорона не поширюється. Лише Апеляційний суд м. Києва 20. 07.2005 поставив крапку у трьорічному судовому протистоянні, задовольнивши позов І. Кондратюка та зобов’язаваши відповідачів сплатити автору 15000 гривень компенсації та 2000 гривень моральної шкоди (замість 85000 грн компенсації та 50000 моральної шкоди, що на початку вимагав позивач). Очевидно навчені цим важким досвідом інші продюсери просто не вірять у торжество правосуддя та не поспішають до суду. Адже за таких умов жоден з вітчизняних телепроектів не застрахований від його клонування або запозичення іншими телемонстрами. Здебільшого телеканали-конкуренти перекуповують лише ведучих популярних програм. Із трішки зміненою концепцією та назвою телепроект отримує нове життя на новому каналі. Так «Свобода слова» разом із її ведучим Савіком Шустером перемістилась на телеканал «Інтер» ставши «Свободою Савіка Шустера». Просто і водночас геніально. Адже у наведеному випадку сценарії телепроектів все ж таки різні, а ідея звичайного політичного ток-шоу може бути реалізована будь-яким каналом.

У царині телесеріальної індустрії крадіжки сценаріїв відбуваються дуже рідко. Адже красти в досвідчених відомих сценаристів – справа небезпечна, а чорнетки або так званий «синопсис» автора-початківця коштує недорого. Написання ж повноцінного телевізійного сценарію скоріше за все доручать сценаристу-професіоналу. Єдине чим грішать сценаристи серіалів, що працюють цілими бригадами в авральному режимі, це запозичення уривків цікавих сцен або з фраз [3].

То як же захистити свій оригінальний сценарій. Доказами вашого авторства поряд із традиційним затвердженням твору в нотаріуса, датою на поштовому штемпелі на листі у випадку із сценарієм можуть виступити інші цікаві деталі. Наприклад, у сценарії ви відтворюєте події з власного життя, що можуть бути відомі лише вузькому колу осіб та підтверджені свіченнями ваших знайомих. Або ж у тексті ви детально описуєте старовинний годинник, що висить у домі вашого близького друга. Такі на перший погляд малозначущі дрібниці у суді можуть постати доказами вагомішими за звичайну реєстрацію твору. Адже у випадку крадіжки вашого сценарію, плагіатори навряд чи зможуть описати подробиці подій, що були відомі лише вам і вашим друзям. Окрім того у багатьох випадках автор сценарію просто не може претендувати на додаткову винагороду або вимагати визнання порушення його авторських прав. Наприклад демонстрація телеканалом та кінотеатром фільму на основі вашого сценарію зовсім не означає, що ваші права порушено. Повноваження сценариста здебільшого закінчуються після того, як ви передали майнові права на використання сценарію виробникам аудіовізуального твору або продюсеру. Надалі ви вже не можете заперечувати проти виконання, відтворення, розповсюдження, публічного показу, демонстрації, сповіщення та субтитрування або дублювання твору, в основу якого покладено ваш сценарій. Щоправда залишається ще поширення твору через Інтернет. І тут оптимізму додає результат трьохмісячної забастовки голівудських сценаристів, які в результаті домоглися виплати гонорару до 1200 $ за трансляцію фільмів та телепрограм через Інтернет протягом перших двох років [4] . Тож захищайте свої права в будь-який (правовий) спосіб та не забувайте повожати права інших.


1. За матеріалами http:// ru.wikipedia.org

1. Юдин Кирилл Защита авторских прав или "а оно вам надо?"// Сценарист.ру. – 2006. – с. 14

2. Субота Наталія «Караоке на майдані» і… в суді // Юридичний журнал. – № 8. – 2006.

4. Забастовка сценаристов стоила Лос-Анджелесу 2,5 миллиарда долларов // Lenta.ru. – 13 февраля. – 2008.




Матеріал опубліковано у журналі:

Інтелектуальна власність. – 2007. – № 3. – С. 78-82

1 Синопсис – від грец. «sinopsis» – огляд. У Давній Греції та Візантії – стислий огляд відомостей по будь-якому питанню, сфері знань тощо.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка