JI. М. Macoji (Теоретико-методичні засади інтегрованого навчання мистецтва; Орієнтовне календарне планування змісту уроків за програмою інтегрованого курсу «Мистецтво»)



Сторінка7/16
Дата конвертації11.04.2016
Розмір3.09 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   16

3.6. Інтегрування синтетичних мистецтв у домінантні
Елементи хореографії (пластичне інтонування) та театру (найчасті­ше — інсценізації пісень) є поширеними методами й прийомами вчи­телів на уроках музики в початковій школі. Безумовно, палітру цих засобів можна розширити й екстраполювати на сферу викладання об­разотворчого мистецтва. Наприклад, ефективним буде такий прийом театралізації, як пантомімічне «ілюстрування» жестів, поз, рухів лю­дей і тварин, зображених на картинах або в скульптурі, які можна за­стосовувати під час їх сприйняття та інтерпретації з метою глибшого «проникнення» в задум художника щодо передачі внутрішнього ду­ховного світу людини, характеру і звичок тварин.

Можна запропонувати різні моделі драматизації і театралізації (за рівнем складності використання засобів театрального мистецтва). Безперечно, збагатять арсенал інтегративних художньо-педагогічних технологій найрізноманітніші театралізовані епізоди — інтонацій­ні або пантомімічні міні-діалоги за темою з використанням костюмів та іграшкових персонажів (ляльок, тварин), музично-хореграфічні сценки та пісні-ігри. Прості діалоги ускладнюються, але й стають ці­кавішими, якщо вводиться театральний реквізит, зокрема предмети, що «оживають» у розмовах або діях героїв. Нарешті окрім розгорну­тих фрагментів-драматизацій інколи (1—2 рази на рій) бажано прово­дити урок-виставу: виконання народного обряду (відповідно до пори року), постановка дитячої опери або епізоду з неї (у програмі кожного року передбачені подібні твори). Це доцільно спланувати для узагаль­нюючого уроку, який передбачає значну попередню підготовку, поліхудожню діяльність учнів усього класу з розподілом функціональних обов'язків — актори, співаки, інструменталісти, художники-декоратори, костюмери тощо. На ньому присутні всі елементи сценічної дії: експозиція, зав'язка, розробка, кульмінація, розв'язка, а вчителеві треба бути і драматургом, і вправним сценаристом, і режисером. Від звичайної вистави урок-вистава відрізняється подвійною роллю уч­нів: вони і учасники, і глядачі водночас.

Розглядаючи питання місця і ролі кіномистецтва на уроках у школі, треба зазначити, що саме в цьому вітчизняні педагоги значно відста­ють від зарубіжних колег, особливо з розвинутих європейських країн (з відомих усім причин — недостатнього матеріального забезпечення більшості загальноосвітніх шкіл). Ми усвідомлюємо те, що й сьогодні, і найближчим часом наші вчителі (особливо представники мистець­кої галузі) не будуть мати у своїх кабінетах чи класах потрібну відео-апаратуру для перегляду кінофільмів (як і вельми необхідну їм іншу сучасну техніку, наприклад Синтезатори), адже, як відомо, школи ін­коли не в змозі придбати навіть комплекти сопілок чи елементарних дитячих музичних інструментів. Незважаючи на це, програма інте­грованого курсу «Мистецтво» вміщує орієнтовні списки кінофільмів і мультфільмів, фрагменти яких бажано включати в урок там, де для цього є бодай мінімальні можливості (відеомагнітофон). Якщо ж їх не­має, рекомендуємо інші способи, серед яких: а) проведення кіноуроку у відеозалі чи кінотеатрі (планується з урахуванням соціокультурних можливостей конкретної школи), б) використання найдоступнішого засобу — телебачення (попередньо спланувати перегляд учнями філь­мів у домашніх умовах, потім провести обговорення в класі).

Наводимо деякі загальні методичні поради щодо організації спри­йняття екранних мистецтв і проведення вступної бесіди на уроках.

1. Ефективність перегляду залежить від продуманої підготовки уч­нів до процесу сприйняття. Вона складається з технічної підго­товки (перевірки техніки, розташування апаратури та глядачів, відповідне освітлення) та інформативної підготовки учнів (попе­реднього ознайомлення з об'єктом сприйняття, інформацією про авторів і виконавців)^

2. Духовно-естетичному резонансу сприйняття екранних творів спри­ятиме загальна атмосфера та емоційний тон вступної бесіди вчи­теля, яка не повинна бути занадто довгою. Одне з правил вступ­ної бесіди полягає в тому, щоб спрямовувати увагу учнів не лише на те, «про що» вони довідаються під час перегляду, а і «як, яким чином» це зроблено, тобто на специфіку образної мови зразка екранного мистецтва у порівнянні з іншими видами мистецтв.

3. Правило-афоризм: «Кіноурок — це урок, де вчитель грає роль ак­тора німого кіно», адже під час і після перегляду фільму він має утримуватися від власних коментарів, щоб не відволікати учнів від головного носія інформації — екрана і не нав'язувати власні оцінні судження.

Окреслюючи загальні організаційно-методичні підходи та особ­ливості впровадження інтегрованого курсу «Мистецтво», акцентуємо увагу на питаннях його кадрового забезпечення, адже воно, як свід­чить практика, викликає чи не найбільше непорозумінь у середови­щі вчителів і методистів. Наголошуємо на варіативності кадрового забезпечення викладання курсу: а) одним учителем, б) двома вчите­лями, які працюють узгоджено. У першому випадку проблем із роз­поділом змісту і годин на курс « Мистецтво» (2 год на тиждень) взагалі не виникає. Зрозуміло, викладати може й учитель початкових класів, і вчитель-предметник, наприклад учитель музики (адже в загально­освітніх школах України працює набагато більше вчителів-музикантів, ніж педагогів-художників), і вчитель образотворчого мистецтва, який володіє відповідною кваліфікацією (співає, грає на музичному інструменті, знає методику). За другим варіантом розподіл функцій і навантаження здійснюється між двома вчителями — музики та об­разотворчого мистецтва, вони проводять по черзі два спарені уроки (по 1 год. кожний), зміст яких узгоджено в межах спільної навчальної теми. Отже, інтеграція зовсім не означає, що всі уроки мають бути бі­нарними, тобто такими, коли на одному уроці працюють два (або біль­ше) вчителі одночасно.

Література

1. Дидактика современной Школы: Пособие для учителей / Под ред. В. Онищука.— К.: Рад. школа, 1987,— 346 с.

2. Новик И., Садовский В. Модели в науке: исторические и социокультурные аспекты. Послесловие // Вартофской М. Модели. Репрезентация и науч­ное понимание,— М,: Прогресс, 1998.— 506 с.

3. Коберник О. М. Теорія і методика психолого-педагогічного проектуван­ня виховного процесу в школі: Навч.-метод, посібник.— К.: Наук, світ, 2001.—182 с.

4. Основи педагогічної майстерності / За ред. І. Зязюна.— К.: Вища школа, 1987. – 207 с.

5. Савченко О. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педа­гогічних факультетів.— К.: Абрис, 1997.— 416 с.

6. Современная дидактика: теория — практике / Под ред. И. Лернера, И. Жу­равлева,—М., 1994.

7. Хуторской А. Современная дидактика: Учебник для вузов, — СПб: Питер, 2001.—544 с.


4. ХУДОЖНЬО-ПЕДАГОПЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ

НА УРОКАХ МИСТЕЦТВА


4.1. Сутність педагогічної технології
Одним із шляхів реформування сучасної середньої освіти загалом і мистецької освіти зокрема є використання нових педагогічних тех­нологій, спрямованих не тільки на засвоєння учнями знань і вмінь, характерне для традиційного навчання, а щонайперше — на всебіч­ний особистісний розвиток учнів. Тенденція розвитку сучасної школи передбачає переведення процесу навчання на технологічний рівень, реалізацію індивідуальних траєкторій розвитку школярів (А. Хуторськой).

У педагогічну практику універсальний грецький термін «тех­нологія» (означає «знання про майстерність») увійшов разом із виникненням необхідності наукового обґрунтування закономірностей пошуку оптимальної сукупності методів і засобів організації навчально-виховного процесу, цілеспрямованого впливу на особистість учня, що характеризують майстерність педагога, подібну до мистець­кої діяльності (від «технос» — мистецтво, майстерність, «логос» — учення, наука).

Освітні технології складають сьогодні цілу галузь педагогічної науки, осмислюється технологічний підхід в освіті, підлягають опису та аналізу найпоширеніші вітчизняні та зарубіжні технології, обґрун­товуються авторські технології, досліджується весь арсенал техноло­гій учителя.

Категорію технології сучасні представники педагогічної науки розглядають у дидактичному (В. Безпалько, С. Гончаренко, С. Подмазін, О. Савченко), виховному (І. Бех, В. Рибалка, Н. Шуркова), цілісному педагогічному (І. Дмитрик, М. Кларін, А. Нісімчук, О. Пехота, Г. Селевко) аспектах.

Зазначаючи, що в 70-х роках XX століття під впливом ідей системного підходу до організації навчального процесу та визначення умов його оптимізації поступово відбувся перехід до розуміння педагогіч­ної технології як засобу повного управління розв'язуванням дидактич­них проблем, О. Савченко дає таке визначення поняттю «технологіч­ний підхід»: система дій учителя й учнів, спрямованих на досягнення чітко визначеної мети шляхом послідовного та неухильного виконан­ня певних навчальних дій в умовах оперативного зворотного зв'язку [7, с. 144, 247].

Педагогічну технологію В. Безпалько розуміє як реалізацію про­екту діяльності учня, опосередкованого особистістю конкретного вчи­теля, Його технікою; дефініція цього вченого вирізняється простотою і лаконічністю: «технологія — це змістова техніка реалізації навчаль­ного процесу».

«Технологія навчання,— як зазначає С. Гончаренко (за визначен­ням ЮНЕСКО),— це в загальному розумінні системний метод створен­ня, застосування й визначення всього процесу навчання і засвоєння знань з урахуванням людських і технічних ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти» [2, с. 331].

Технологія навчання, як уточнює зміст дидактичної технології О! Пєхота, «відображає шлях освоєння конкретного навчального ма­теріалу в межах визначеного предмета, теми, питання й У межах цієї технології. Вона близька до окремої методики» [3, с. 23].

Оволодіння педагогічною технологією, на думку Г. Селевка, по­лягає в інтеграції всіх елементів системи в короткому (або тривало­му) акті педагогічного впливу, який складається з трьох функцій: ініціювання активності суб'єкта, озброєння його способами діяльності, стимулювання індивідуального вибору [8, с. 49]. Він подає розгорну­ту структуру дидактичної технології:

а) концептуальна основа;

б) змістова частина навчання:

— мета навчання — загальна і конкретна;

— зміст навчального матеріалу;

в) процесуальна частина — технологічний процес:

— організація навчального процесу;

— методи і форми навчальної діяльності школярів;

— методи і форми роботи вчителя:

— діяльність учителя з керування предметом засвоєння ма­теріалу;

— діагностика навчального процесу.

Більшість авторів не розділяють педагогічні технології на дидак­тичні та виховні. У «Педагогічному словнику» поняття «педагогіч­на технологія» розглядається М. Ярмаченком як «сукупність засобів і методів відтворення теоретично обґрунтованих процесів навчання і виховання, що дозволяють успішно реалізувати поставлені освітні цілі»; це поняття взаємодіє з дидактичним завданням, особливості якого визначають вибір педагогічної технології [4, с. 359].

Педагогічну технологію І. Дмитрик характеризує як систему педагогічних знань, що допомагає вчителю вирішувати стратегічні і тактичні завдання і реалізується на практиці через систему опти­мальних дій учителя й учнів в організованому педагогічному про­цесі [5, с. 19].

В. Пітюков уважає, що педагогічна технологія — це наука про май­стерність педагога, предметом якої є професійно значущі вміння педа­гога з організації ефективного впливу на особистість учня як суб'єкта освіти. На його думку, цілісний педагогічний вплив є центральним по­няттям педагогічної технології, він включає педагогічне спілкування, педагогічну оцінку та педагогічну вимогу (норму) [5, с. 60]. З позицій функціонально-операційного підходу автор виокремлює три функції педагогічного впливу: ініціювання активності, озброєння способами діяльності, стимулювання індивідуального вибору [5, с. 42].

Педагогічна технологія передбачає гнучке управління навчальною діяльністю учнів, а не жорстке авторитарне керування. Саме управ­ляти, а не керувати, адже керують людьми, а управляють цілісними і складними системами. Управління передбачає наявність у педаго­гічній системі двох узгоджених підсистем (учитель — учні), між яки­ми налагоджений не лише прямий, а й зворотний зв'язок — підстава для корекції прямого зв'язку. Зворотний зв'язок потрібний і педаго­гові, й учню, щоб знати про свої досягнення і з вірою у свої сили йти вперед.

Узагальнюючи діапазон підходів та дефініцій, можна визначити поняття «педагогічні технології» в таких основних положеннях:

• педагогічна технологія — це інтегративний спосіб організації навчально-виховного процесу, спрямований на оптимальне досяг­нення виховних і дидактичних цілей, системне планування та уп­равління вирішенням педагогічних проблем;

• технологія охоплює людські ресурси (вчителя й учнів як суб'єктів освіти), інтелектуальні ресурси (знання та ідеї), технічні ресурси (засоби і прийоми організації освітньої діяльності, зокрема аудіові­зуальні, мультимедійні);

• особливість педагогічної технології полягає в континуальності — нерозривності дій педагога та учнів, забезпеченні постійного зво­ротного зв'язку;

• педагогічна технологія — це науково і методично обґрунтований процес досягнення гарантованих, потенційно відтворюваних пе­дагогічних результатів.

Як свідчить аналіз наукових джерел, єдиного підходу до кла­сифікації педагогічних технологій немає, дослідники вибудовують і аргументують різні схеми і моделі. У літературі подаються з біль­шою чи меншою мірою повноти переліки інноваційних технологій, як, наприклад, у колективному дослідженні за редакцією О. Пєхоти: особистісно орієнтовані технології, вальдорфська педагогіка, тех­нологія саморозвитку особистості дитини М. Монтессорі, організації групової навчальної діяльності школярів, розвивального навчання, колективного творчого виховання (за І. Івановим), створення ситуа­ції успіху (за А. Бєлкіним), проектна, сугестивна, інформаційні тех­нології тощо.

У контексті реалізації інтегрованої концепції особистості та особистісно-орієнтованої освіти С. Подмазін обґрунтовує такі технології: 1) актуалізація процесу навчання; 2) гнучка диференціація навчан­ня в школі; 3) побудова освітнього середовища; 4) корекційно-виховна робота; 5) моніторинг освітніх систем [6, с. 166].

Резюмуючи, визначимо складові педагогічної технології як систем­ного інтегрованого способу організації навчально-виховного процесу:

• планування цілей і завдань, прогнозування результатів педаго­гічної взаємодії;

• реалізація цілей через систему засобів, інструментальних дій і опе­рацій у процесі організації педагогічної взаємодії;

• оцінювання й коректування результатів педагогічної взаємодії. Екстраполюючи загальнотеоретичні положення в галузь педагогі­ки мистецтва, розглянемо зазначені позиції, що стосуються техноло­гічної сторони навчання і виховання, роблячи акцент на процесуаль­ному аспекті. При цьому необхідно пам'ятати, що вибір і поєднання педагогічних технологій, методів і прийомів має відповідати меті мистецької освіти, цілям, завданням і драматургії уроку, змісту теми, рівням підготовленості учнів.

Література

1. Беспалько В. Слагаемые педагогической технологии.— М., 1989.

2. Гончаренко С. Український педагогічний словник.— К.,1997.

3. Освітні технології: Навчально-методичний посібник / За ред. О. Пехо­ты,— К., 2002.

4. Педагогічний словник / Задед. М. Ярмаченка.— К., 2001.

5. Питюков В. Основы педагогической технологии: Учебно-методическое пособие.— 2-е изд.— М., 1999.

6. Подмазин С. Личностно-ориентированное образование: социально-философское исследование.— Запорожье, 2000.

7. Савченко О. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів пед. факультетів.— К., 1997.

8. Селевко Г. Современные образовательные технологии: Уч. пособие.— М., 1998.


4.2. Інтегративні художньо-педагогічні технології
Інтегрування в сучасній освіті трактується не лише як дієвий засіб структурування змісту і систематизації навчального матеріалу в ор­ганічних зв'язках, а і як інноваційна педагогічна технологія. Техно­логічні аспекти інтеграції, тобто його організаційно-процесуальне забезпечення, залежить від типу та ступеня інтеграції елементів зміс­ту. Додавання одного, двох чи більше структурних елементів, їх різ­номанітні поєднання, групування неминуче приводять до переструктурування традиційного змісту та технологій викладання окремих дисциплін і утворення нового цілого. Дидактична інтеграція здатна не просто змінювати якісні параметри змісту як цілого, а й стимулю­вати появу нового знання, яке не завжди забезпечується відокрем­леним засвоєнням цих елементів (відбувається своєрідний перехід кількості в якість). Тому на відміну від монопредметного викладання мистецтва інтегровані курси в галузі мистецтва, окрім застосування елементарних міжпредметних зв'язків, мають ще й додаткові резер­ви для нарощування мистецьких знань та уявлень учнів, зростання їх художньої складності, духовно-світоглядної та емоційно-естетич­ної наповненості. Це відбувається завдяки інтегративним техноло­гіям — кількісному збільшенню та якісному збагаченню порівнянь, аналогій, стимулюванню міжсенсорних асоціацій, розширенню діапа­зону художньо-естетичних узагальнень тощо. Таким чином, змістова інтеграція стимулює процесуальну інтеграцію.

Диференціація в мистецькій освіті спрямована та те, щоб бачити різне: музика — часове мистецтво, а живопис — просторове; хореогра­фія — процесуально-динамічне мистецтво, а скульптура — статичне; театр — конкретно-образне мистецтво, архітектура — абстрактне. Ін­теграція — навпаки, прагне до спільних ознак між різними видами мистецтв, наприклад образність та емоційність змісту, гармонійність, пропорційність форм, ритмічна організація, здатність відбивати світ (його властивості, явища, функції) через родові узагальнення, що ви­ражається в понятті «жанр».

Під час опанування дидактичного матеріалу за інтегративною технологією учень сприймає не один, а кілька потоків інформації, основою сприйняття є асоціативне запам'ятовування навчальної ін­формації. Кожний із цих потоків є базою для створення певних асо­ціацій. Семіотична неоднорідність художньої інформацією. Лотман) стимулює інтегративні механізми для умовно-адекватних перекладів з мови одного мистецтва на мову іншого. Відбувається, за словами Я. Данилюка, «креолізація мов».

Дидактичний інструментарій здійснення інтегративних художньо-педагогічних технологій ґрунтується на методах і прийо­мах порівняння — встановлювання спільних і відмінних рис між різними художніми явищами, та аналогії — пошуку часткової схо­жості між ними за допомогою виявлення і стимулювання образних асоціацій. В основі технології лежить так званий компаративний аналіз (від латин comparativus — порівняльний) — порівняль­ний метод, який набув найбільшого поширення в лінгвістиці. Він застосовується при вивченні споріднених мовних елементів і пе­редбачає виявлення системних і функціональних кореляцій мов­леннєвих одиниць. «Компаративна лінгвістика» в широкому ас­пекті (за В. Нерознаком та В. Барнетом) — це назва дисципліни, що об'єднує всі розділи мовознавства, де основним інструментом дослідження виступає метод порівняння. Розрізняють внутрішньо-мовний (одномовний) та міжмовний (полімовний, переважно дво­мовний) компаративний аналіз, а також комплексний (синхроніч­ний) порівняльний Опис у контрастно-зіставних дослідженнях. Будь-які види порівняння дають змогу глибше розкрити ті чи інші ознаки, які лишаються прихованими при їх вивченні в межах од­нієї мікросистеми.

Теоретичне обґрунтування художньо-інтегративних технологій дало нам змогу умовно поділити їх на три групи за одним провідним інтегратором або декількома визначальними:

• духовно-світоглядний вид інтеграції, що здійснюється на основі спільної для всіх видів мистецтв тематизму, пов'язаного з відобра­женням у мистецтві різних аспектів життя;

• естетико-мистецтвознавчий вид інтеграції, що здійснюється на ос­нові введення споріднених для різних видів мистецтв понять і ка­тегорій — естетичних, художньо-мовних, жанрових тощо;

• комплексний вид інтеграції, Що передбачає одночасне поєднання декількох видів інтеграції, провідних інтеграторів із двох попе­редніх груп або ще й із додаванням до них інших.

Зазначені види інтеграції реалізуються через систему творчих за­вдань інтегративного типу, що передбачають активізацію міжсенеорних образних асоціацій учнів у процесі сприйняття та художньо-творчої діяльності. З-поміж них найтиповішими є такі:

• графічно зобразити мелодичний рисунок, передати лініями ха­рактер руху мелодії (плавний, стрибкоподібний), напрям руху мелодії (вгору ЧИ вниз), добрати до мелодії відповідні за характером лінія-образи («лінія-пружинка», «лінія-хвиля», «лінія-зиґзаґ», «лінія-пунктир»);

• добрати кольори, відповідні музичним тембрам, образам і на­строям;

• відобразити музичні ритми (дво-, три-, чотиридольні) або форми (дво-, тричастинні, варіації, рондо) в орнаментальних компози­ціях, зокрема аплікаціях;

• намалювати реалістичні композиції (сюжетно-тематичні, пей­зажні тощо) — «візуальні розповіді» до програмних музичних творів, театральних вистав;

• відобразити розвиток музики, її форми в безпредметних кольоро­вих композиціях — «візуальних варіаціях», «живописних рон­до», в яких змінювати кольорову гаму (яскравість, насиченість, контрастність) відповідно до змін у музиці;

• створити музичні образи — інтонації, ритми, «звукові плями», які б характеризували героїв казки, персонажів сюжетної кар­тини або портрета;

• створити мелодію (чи речитатив) до вірша або фрагмента літера­турного твору (за інтонаціями-підказками або в заданому жан­рі, розмірі);

• відтворити характер танців у безпредметних композиціях;

• намалювати ілюстрації до дитячих казок;

• намалювати фрагменти мультфільму (розкадровка);

• передати за допомогою жестів, танцювальних рухів, пантоміми характери героїв казки, персонажів картини, образів програм­ної музики;

• «оживити» картину за допомогою пантоміми, міміки, жестів, рухів або розіграти уявний діалог за сюжетом картини (на­приклад «натюрморт в особах», «розмова героїв парного пор­трета»);

• створити «театр костюму» — інсценізація міні-оповідань про тра­диційний національний одяг, вишивки, прикраси (у супроводі танцювальної музики).

Орієнтири застосування інтегративних художньо-педагогічних технологій покажемо на матеріалі підручника «Мистецтво» для 3-го класу (ознайомлення з цими прикладами дасть змогу вчителеві за умов творчого підходу здійснити перенос знань в аналогічні педагогічні си­туації під час навчання в інших класах).

І. Духовно-світоглядна інтеграція на основі спільного тематизму; пов'язаного з відображенням явищ життя в мистецтві.

Тематичний принцип поєднання елементів змісту є найдоступні­шим для учнів початкової школи. Технологічне забезпечення тематич­ної інтеграції, що втілює певну духовно-світоглядну ідею, досягається шляхом зіставлення і порівняння образів у різних видах мистецтва. Додатково варто емоційно підсилювати такі порівняння засобами мистецтва слова (вірші, прислів'я, загадки) та театралізації (діалоги з уявними або казковими героями, інсценізації тощо). Наведемо приклади з підручника.



Приклад 1. Тема «За лаштунками лялькового театру» має на меті узагальнення знань та уявлень молодших школярів про мистецтво лялькового театру. Для цього активізуються:

• музичні враження (слухання фрагментів балету «Петрушка» І. Стравінського та фортепіанної п'єси «Полішинель» С. Рахманінова, спів пісні Й. Брамса «Петрушка»);

• візуальні уявлення (розгляд малюнків рукавичної, тростинової ля­льок та ляльки-Маріонетки, вертепної скрині з ляльками) та влас­на художньо-творча діяльність учнів (малювання ляльок, які ру­хаються, за малюнками-підказками);

• театральні уявлення (створення образу ляльки засобами пантомі­ми під музику В. Косенка «Петрушка», власний опис-проект кос­тюма ляльки Петрушки, діалог з уявним ляльковим персонажем з елементами театралізації).



Приклад 2. Тема «Загадки Терпсіхори» передбачає формуван­ня в учнів уявлень про мистецтво хореографії через сприйняття музики балету С. Прокоф'єва «Попелюшка» (порівняння Танців «вальс» і «галоп»), живописних творів Е. Дега «Блакитні танцівни­ці» та Дж. Тьєполо «Менует» і в процесі гри-пантоміми (вальс По­пелюшки). Музика застосовується під час малювання перетворень, що відбуваються з героями казки «Попелюшка» (метод емоційно­го, стимулювання). Емоційно-образне підсилення — діалог із музою Терпсіхорою, яка актуалізує знання дітей із мистецтва балету (еле­менти театралізації).
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   16


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка