JI. М. Macoji (Теоретико-методичні засади інтегрованого навчання мистецтва; Орієнтовне календарне планування змісту уроків за програмою інтегрованого курсу «Мистецтво»)



Сторінка5/16
Дата конвертації11.04.2016
Розмір3.09 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

2.5. Зміст і структура програми «Мистецтво»
Зміст і структура навчальної програми з мистецтва — ізоморфне відображення реальної художньої картини світу, дидактично адап­товане для навчальних і виховних завдань початкової школи. Струк­тура у філософському аспекті означає спосіб закономірного зв'язку між елементами системи, композицію з упорядкованих елементів, їх відношень. Якою є композиція курсу «Мистецтво» і на яких заса­дах вона ґрунтується?

Спільним для всіх видів мистецтва є естетичне відображення в ху­дожніх образах закономірностей людського буття, тобто духовно-сві­тоглядна спорідненість, що зумовлює єдину тематичну структуру про­грами «Мистецтво», логіку об'єднання навчального матеріалу в цілісні блоки. Ставлення особистості до себе, до інших людей, до світу, до куль­тури — провідні цінності, які стають базовими в моделюванні змісту програми з мистецтва. Суголосні ідеї знаходимо в Базовому компо­ненті дошкільної освіти, побудованому за сферами життєдіяльності. Тут продовжується започатковане в дошкільному віці опанування учнями специфіки художньо-образної мови кожного з видів мистец­тва, водночас поглиблюється розуміння того, що твір будь-якого виду професійного чи народного мистецтва в специфічній і неповторній ху­дожній формі передає дійсність, а різняться вони лише мовними за­собами вираження.

Отже, цілісність програми в межах початкової школи створюєть­ся на основі світоглядних координат. Під світоглядом маємо на увазі максимально узагальнений духовний феномен, архітектоніка якого складається з таких компонентів, як погляди, знання, уявлення, по­няття, оцінки, ідеали, позиції, принципи, переконання. Вони регулю­ють духовно-творчу активність особистості, детермінують її ставлення дожиття: світу природи, культури, суспільного буття, до людей і самого себе. У сучасних дослідженнях проблеми світогляду виокремлюються такі його різновиди: науковий, філософський, релігійний, міфологіч­ний, художній (О. Рудницька). Дійсно, на теоретичному рівні мож­на умовно визначити та дослідити згадані види світогляду. Проте на­справді вони існують як компоненти цілісності. Художня свідомість школяра формується не в «чистому вигляді». Вона постійно «опро­мінюється» іншими складовими світосприйняття і світорозуміння, збагачується різноманітними чинниками в процесі вивчення різних мистецьких дисциплін, гуманітарних предметів, знань з природничих і точних наук, під упливом родинного оточення та соціокультурного середовища, особливо засобів масової інформації, а також багатьох ін­ших так званих «неформальних>х факторів. Таким чином, світогляд школярів, який починає формуватися цілеспрямовано і систематич­но вже в молодших класах, разом із його художньо-естетичною під­системою є надзвичайно складним утворенням, поєднанням резуль­татів шкільної та неформальної освіти (родина, ЗМІ тощо).

У нашій авторській концепції поліцентричної художньої інте­грації виділено три групи інтеграторів — духовно-світоглядні, естетико-мистецтвознавчі, психолого-педагогічні. Вони об'єднані спільною наскрізною тематикою (теми навчальних років та окремих розділів). У програмі «Мистецтво» для початкової школи як суперпозиція висту­пає ідея відображення в мистецтві універсалій реального світу:

• 1 клас. Абетка мистецтв.

• 2 клас. Краса довкілля в мистецтві.

• 3 клас. Образ людини в мистецтві.

• 4 клас. Світ у мистецьких шедеврах.

Навколо визначених головних тем концентруються всі інші скла­дові навчально-виховного процесу: дидактичний матеріал для сприйнят­тя та інтерпретації (низка художніх образів, утілених у творах різних видів мистецтв), практична художньо-творча діяльність (з використан­ням системи завдань інтегрованого типу), словник термінів тощо.

Поліцентричний вид інтеграції передбачає виділення двох (мож­ливо, більше) домінантних змістових ліній, наприклад «Музика» та «Образотворче мистецтво», які органічно поєднуються в тематич­ний цикл на основі загальної духовно-світоглядної орієнтації і збага­чуються елементами інших змістових ліній — синтетичних мистецтв (хореографія, театр, кіно).

Ідея домінантності двох змістових ліній загальної початкової мистецької освіти — музичного та візуального (образотворчого) мистец­тва — має своє науково-методичне обґрунтування. Безперечно, ми на­магаємося зберегти в інтегрованому курсі основний зміст традицій­них предметів, що викладалися впродовж багатьох десятиліть і мають ґрунтовні методичні напрацювання, якими не варто зневажати, хоча б з огляду на реальні професійні можливості вчителів. Проте важливішою підставою є особливий статус саме цих видів мистецтва в загальному видовому та міжвидовому колі художніх явищ сьогодення. Тобто му­зичне та образотворче мистецтва існують у художній культурі як ві­докремлено, так і в складі більшості синтетичних мистецтв (у різних співвідношеннях з іншими складовими). Тому змістові лінії «хорео­графічне, театральне та екранні мистецтва» трактуються як додат­кові до домінантних у змісті курсу «Мистецтво».

Загальна дидактична структура курсу «Мистецтво»

• Домінантні-змістові лінії — музичне мистецтво та візуальне

мистецтво. '

• Додаткові змістові лінії — синтетичні мистецтва (хореографія,

театр, кіно).

Орієнтовна тематична структура курсу «Мистецтво» (1—4 кл.)

• 1 клас. Абетка мистецтв

I тема. Краса навколо нас

II тема. Мистецтво — чарівне вікно у світ

III тема. Загадки художніх мов

IV тема. Як митці створюють красу

• 2 клас. Краса довкілля в мистецтві

I тема. Пори року і народні свята,

II тема. Мистецтво і рукотворний світ

III тема. Бринить природи мова кольорова

IV тема. Образи рідної землі

• 3 клас. Образ людини в мистецтві

I тема. Мистецькі мандри казкових персонажів

II тема. Комічні та фантастичні образи

III тема. Легендарні герої в мистецтві

IV тема. Краса людської духовності

• 4 клас. Світ у мистецьких шедеврах

I тема. Мій мальовничий, світанковий край

II тема. Ми діти твої, Україно!

III тема. Подорожі країнами і континентами

IV тема. Дзвони минулого, шляхи майбутнього

Конкретизація завдань і змісту кожної з тем програми «Мистецтво»

1 КЛАС. «АБЕТКА МИСТЕЦТВ»

Навчально-виховні цілі року: усвідомлення учнями різноманіт­них зв'язків мистецтва з життям, опанування основних елементів ху­дожньо-образних мов різних видів мистецтва.

101

1 тема. «Краса навколо нас»



Орієнтовний зміст та провідні завдання: уявлення про оточую­чий світ, наповнений красою та розмаїттям звуків, кольорів, ліній, рухів, жестів, з яких народжуються види мистецтва — музика, жи­вопис та ін. Початкове засвоєння основних елементів мови музично­го та образотворчого мистецтва.

II тема. «Мистецтво — чарівне вікно у світ»

Орієнтовний зміст та провідні завдання: формування уявлень про здатність мистецтва відбивати явища життя, про відбиття в мистецтві настроїв, характерів, почуттів, емоційних станів людей.

III тема. «Загадки художніх мов»

Орієнтовний зміст та провідні завдання: формування уявлень про елементи образної мови різних видів мистецтва, співдружність (син­тез) мистецтв. Створення художніх образів: інтонаційно-звукових, ві­зуальних, сценічних (синтетичних) різними мистецькими засобами. Знайомство із жанрами театрального мистецтва (опера, балет) та роль у них музики та образотворчого мистецтва.

IV тема. «Як митці створюють красу»

Орієнтовний зміст та провідні завдання: формування уявлень про створення і сприйняття мистецтв. Узагальнення знань про специфіку художньо-образної мови мистецтв.

2 КЛАС. «КРАСА ДОВКІЛЛЯ В МИСТЕЦТВІ»

Навчально-виховні цілі року: формування уявлень про пори року

(осінь, зиму, весну, літо) та відповідні українські народні свята, об­ряди, мистецькі традицї. Поглиблення знань про особливості мов мистецтв.

I тема. «Пори року і народні свята»

Орієнтовний зміст та провідні завдання: уявлення про народні тра­диції, проведення народних осінніх свят — «Свято врожаю» та ін.

II тема. «Мистецтво і рукотворний світ»

Орієнтовний зміст та провідні завдання: формування уявлень про зимові свята (свято Миколая, Новий рік, Різдво та ін.), про обрядові дійства, канонічні джерела, народні легенди, фольклорні образи. Різ­двяно-новорічна тематика в різних видах мистецтва.

III тема. «Бринить природи мова кольорова»

Орієнтовний зміст та провідні завдання: формування уявлень про народні традиції, пов'язані зі святами весняного циклу, відбиття теми весни у творах мистецтва.

IV тема. «Образи рідної землі»

Орієнтовний зміст та провідні завдання: узагальнення уявлень про українські народні обряди як синтез мистецтв.

З КЛАС. «ОБРАЗ ЛЮДИНИ В МИСТЕЦТВІ»

Навчально-виховні цілі року:

• усвідомлення учнями особливостей відображення внутрішнього світу людини, її почуттів, емоцій, переживань, прагнень, ідеалів засобами різних видів мистецтва;

• розкриття можливостей художньо-образного втілення тематизму, пов'язаної зі світом дитинства у взаємодії з навколишнім світом, зокрема тем, близьких дітям цього віку (фольклорні мотиви, сю­жети казок і мультфільмів, фантастика, пригоди, гумор);

• ознайомлення на елементарному рівні з такими естетичними поняття­ми: ліричне, комічне, фантастичне, героїчне, драматичне, епічне;

• узагальнення уявлень про людську духовність, моральні якості — патріотизм, доброту, дружбу, вірність, співчуття на емоційно-об­разному рівні;

• осмислення різноманітних взаємозв'язків мистецтв у процесі пе­редачі багатства соціальних відносин, зв'язків у системі «люди­на — мистецтво»;

• стимулювання художньо-творчих проявів учнів з метою втілен­ня індивідуального естетичного досвіду, розкриття власного внут­рішнього духовного світу в практичній діяльності.

I тема. «Мистецькі мандри казкових персонажів» Орієнтовний зміст та провідні завдання: формування уявлень про

художньо-образне зображення персонажів українських казок, казок різних народів світу, творів класиків дитячої літератури, героїв попу­лярних мультфільмів і кінофільмів. Порівняння образів-характерів у різних видах мистецтва, засобів їхнього художнього втілення.

II тема. «Легендарні герої в мистецтві»

Орієнтовний зміст та провідні завдання: формування уявлень про героїчні (трагічні, драматичні) образи в мистецтві на художньо­му матеріалі таких підтем, як «Міфічні герої», «Легендарні постаті в мистецтві», «Захисники Батьківщини».

III тема. «Комічні та фантастичні образи»

Орієнтовний зміст та провідні завдання: формування уявлень про відображення в мистецтві гумору та його різновидів (комічні, са­тиричні образи), світу фантастики й пригод, осмислення їх значення в житті людини.

IV тема. «Краса людської духовності»

Орієнтовний зміст та провідні завдання: формування уявлень про категорії «прекрасне», «піднесене», «духовне», «досконале» шляхом ознайомлення з особливостями художньо-образного відображення ду­ховного світу людини, її високих ідеалів і почуттів, культури взаємин на матеріалі таких підтем: «Дружба, вірність, братство — найкраще багатство», «День Матері», «Дорога до храму».

4 КЛАС. «СВІТ У МИСТЕЦЬКИХ ШЕДЕВРАХ» Навчально-виховні цілі року:

• збагачення знань учнів про мистецтво українського народу, на­родів, що проживають в Україні, а також інших народів світу;

• усвідомлення єдності змісту і форми в художніх творах, багатс­тва способів художнього вираження людських почуттів і ставлень до багатогранного світу культури;

• формування елементарних уявлень про існування історичних і гео­графічних координат у розвитку мистецтва;

• цілісне первинне узагальнення знань учнів щодо видової та жанро­вої специфіки мистецтв, особливостей їх художньо-образних мов;

• стимулювання емоційно-ціннісного і художньо-практичного ставлен­ня учнів до тем і образів, пов'язаних з вітчизняною культурою;

• забезпечення умов для художньо-творчої самореалізації, зокре­ма у сфері соціокультурної діяльності, пов'язаної з мистецьки­ми традиціями рідного краю;

• осмислення різноманітних взаємозв'язків мистецтв у системі «лю­дина—культура— світ». '

I тема. «Мій мальовничий світанковий край»

Орієнтовний зміст та провідні завдання: опанування жанрового розмаїття мистецтв, що побутують у родинному та соціокультурному середовищі — у ріднім краї (селі, місті, області, географічному чи ет­нічному регіоні), на основі народних традицій, обрядів, звичаїв.

II тема. «Ми діти твої, Україно!»

Орієнтовний зміст та провідні завдання: ознайомлення з націо­нальними традиціями та професійним мистецтвом народів, що про­живають в Україні (поляки, росіяни, угорці, греки, євреї, вірмени, кримські татари та ін.).

III тема. «Подорожі країнами і континентами» Орієнтовний зміст та провідні завдання: формування уявлень

про національні особливості мистецтва різних народів світу з опорою на фольклорні джерела (пісні й танці, національні костюми, іграш­ки, зокрема ляльки тощо).

IV тема. «Дзвони минулого, шляхи Майбутнього» Орієнтовний зміст та провідні завдання: формування уявлень про

розвиток мистецтва в різні історичні часи, епохи, осмислення понять «старовинне мистецтво», «сучасне мистецтво».

Перелічені теми є основою, на якій учитель може самостійно розробляти поурочне календарне планування. Визначення рівнів де­талізації поурочних планів є прерогативою вчителів: досвідченому достатньо обмежитися стислим планом уроку, молодому — підготу­вати розгорнутий план-проспект. Деякі вчителі надають перевагу докладним конспектам, які щороку корегуються і відшліфовуються із зростанням професійної майстерності. Основна вимога календар­ного плану — наступність між уроками, їхня послідовність і логіч­ність. Змінювати підтеми щотижня не завжди доцільно, адже такий тематичний калейдоскоп діти гірше сприймають, тому інколи варто об'єднувати 2—3 уроки в єдиний тематичний цикл.


2.6. Мистецький тезаурус як фактор інтеграції
Через всю програму «Мистецтво» для 1—4-х класів проходить ідея засвоєння учнями специфіки різних художніх мов. З цією метою на уроках постійно використовується різнобарвна палітра специфічних мистецьких термінів: з музики, образотворчого мистецтва (живопи­су, графіки, скульптури), декоративно-прикладного мистецтва, хорео­графії, театру, кіно. Наголошуємо, що діти мають поступово, в про­цесі емоційно-образного сприйняття творів мистецтва та практичної діяльності опановувати нове поняття, а не запам'ятовувати абстракт­ні терміни, відірвані від звучання музики, аналізу картин, фільмів тощо. Недоречно вимагати від учнів заучувати формулювання не тільки тому, що це суперечить принципам педагогіки мистецтва, а й з огляду на вікові психологічні особливості молодших школярів, яким прита­манне домінування конкретно-образного, а не раціонального мислен­ня. Емоційне сприйняття-споглядання та творення художніх образів завжди було первинним на уроках мистецтва, а вторинним — опану­вання художньо-мовних засобів і відповідних понять. Отже, засвоєн­ня мистецтвознавчої термінології відбувається виключно на основі сенсорно-перцептивної та художньо-творчої діяльності учнів і завдя­ки художньо-педагогічним технологіям стимулювання емоційно-по­чуттєвої сфери, асоціативного мислення, уяви, фантазії учнів.

Водночас, як свідчить практика, за умов ознайомлення учнів із поняттями на елементарному рівні, тобто на рівні мистецтвознав­чої пропедевтики, та в єдності з практичним застосуванням отрима­них знань ефективність формування мистецького тезаурусу учнів по­мітно зростає, що у свою чергу збагачує їхній художньо-естетичний досвід, робить його осмисленим.

Тезаурус (від грец. — скарб) — це сукупність понять з певної галузі знань; це сховище досвіду людини (понять, образів; операцій, смисло­вих зв'язків); у вузькому розумінні — словник цих основних понять. У педагогіці тезаурус виконує роль інформаційної основи навчання: процес навчання можна трактувати як розширення «особистісного те­заурусу» учнів за рахунок «навчального тезаурусу».

Художній образ — основоположна категорія естетики й педагогіки мистецтва. Художній образ деякою мірою ієрархічно навіть вищий за по­няття, адже він органічно поєднує раціональне осмислення та інтуїтивне осяяння, не обмежуючи «креатосферу» особистості. Зрозуміло, що ос­новний «закон» художньої педагогіки — пріоритетність ціннісного есте­тичного ставлення над розумовим (логічним) осмисленням мистецтва — визначає необхідність урівноважувати «емоціо» та «раціо», знаходити між ними гнучкий баланс. Учні йдуть до школи з певним багажем емпі­ричного художньо-естетичного досвіду, навичками все сприймати через органи чуття (слухати різні звуки, розрізняти предмети за кольорами і формами, пробувати все на дотик, сприймати на нюх тощо). У про­цесі практичної діяльності емпіричні знання стають надбанням розу-' му. За умов пропорційного співвідношення емпіричного і теоретичного пізнання, емоційної та інтелектуальної активності учнів, знань і вмінь, репродукції і творчості початкова ланка мистецької освіти зможе ефек­тивно виконувати поставлені перед нею завдання.

Проте не можна спрощувати інтелектуально-розвиваючі можли­вості загальної художньої освіти. Дослідження психологів В. Давидо­ва, Д. Ельконіна, JI. Занкова та інших довели, що вже в молодшому шкільному віці діти здатні узагальнювати, оволодівати поняттями, якщо навчання проводити на високому рівні складності.

Саме тому в програмі« Мистецтво » для 1—4-х класів уперше в прак­тиці загальної мистецької освіти виокремлюється обов'язковий блок «Поняття». (У підручниках вони репрезентовані в рубриці «Словникова скриня ».) Уже в початковій школі поступово набувають розвитку інтелек­туальні вміння учнів: аналіз, порівняння, конкретизація, класифікація, систематизація, узагальнення тощо. Відповідно зростає, збільшується за обсягом та ускладнюється за змістом навчальний тезаурус— своєрід­ний компас-орієнтир школярів у безмежному морі художніх понять і тер­мінів, які тією чи іншою мірою звучать на шкільних уроках з мистецтва та поза ними. Художній образ і поняття взаємодоповнюють один одно­го: поняття мовби «просвітлюють логікою» образні уявлення, емоційні відчуття, інтуїтивні прозріння. Навіть без повного усвідомлення утво­рюються своєрідні коди-якості (М. Амосов) — алгоритми, за допомогою яких здійснюється сприйняття та аналіз мистецьких явищ, конструю­вання в мозку людини їх образів, ідеальних моделей.

Як відомо, поняття — одна з логічних форм мислення, найви­щий рівень людської думки, в якому відображається сутність предме­та чи явища, узагальнення визначальних властивостей і зв'язків між ними. Поняття можуть бути конкретними та абстрактними (найабстрактніші — категорії). Носії понять — терміни (слова або словосполу­чення), що фіксують найсуттєвіше в однорідних феноменах. Психоло­ги (JI. Виготський, П. Гальперін та ін.) підкреслювали, що специфічні для людини вищі психічні функції походять із форм мовленнєвого спіл­кування й опосередковані знаками мови. «Вербалізація» понять, уті­лених у словесні форми, допомагає їх кращому усвідомленню.

Мистецькі поняття можуть збігатися повністю чи частково, не збі­гатися взагалі, мати різний масштаб спільної області перетину. Рів­нозначні поняття часто фігурують під неоднаковими назвами в різних мистецьких предметах. Наприклад, поняття «музичнаформа» ближ­че за змістом до поняття «композиція», ніж до однойменного понят-, тя «форма» у пластичних мистецтвах. Спостерігаються і протилеж­ні феномени: одним словом позначаються різні смислові явища. Так, широковживане в мистецькій педагогіці універсальне поняття «дина­міка» має різний смисл: у музиці воно найчастіше передає гучність, силу звучання, а в образотворчому мистецтві – рух, протилежність статики. Разом із тим наведені поняття належать до надзвичайно ба­гатозначних (їх чимало в мистецтві), тому вони можуть змінюватися в залежності від масштабу і контексту їх використання.

Універсальні поняття естетики та мистецтвознавства — ритм, гар­монія, композиція, форма, динаміка, контраст, симетрія тощо є фун­даментом єдності й взаємодії мистецтв, фактором художньо-дидак­тичної інтеграції.

Так, до універсальних категорій належить гармонія (від грец.— стрункість, співмірність, співзвуччя) — щось протилежне хаосу. У му­зиці це один із головних елементів музичної мови, поєднання звуків у співзвуччя — акорди та взаємозв'язок цих співзвуч у русі. В образо­творчому мистецтві під гармонією розуміють поєднання різноманітних засобів виразності, які органічно доповнюють один одного, створюючи єдине ціле (наприклад кольорова і ритмічна гармонія в картині).

Можна також навести чимало прикладів понять, однакових за на­звами, але різних за значенням. Так, мотив у музиці — це найкоротший наспів, частина музичної теми, а в образотворчому мистецтві — це пер­винний елемент візерунка орнаменту. Під словом штрих у музичному мистецтві розуміють спосіб видобування звуків голосом чи на інстру­менті (стакато — уривчасте виконання, легато — зв'язне виконання тощо); в образотворчому мистецтві — це лінія, риска, що виконуєть­ся одним рухом руки, основний елемент техніки малюнка, важливий засіб виразності графіки'.

Для унаочнення подібних зіставлень доцільно застосовувати таб­лиці:



Контраст (від фр. contraste — протилежність) — один із важливих ви­разних засобів, притаманний усім видам мистецтва

Музичне мистецтво

Візуальне мистецтво*

Засіб виразності, що виражається динамікою (голосно — тихо), тем­пом (швидко — повільно), характе­ром музики (весела — сумна) тощо

Співставлення протилежних за ха­рактером зображень (велике — мале, світле — темне, горизонтальне — вертикальне), що посилює вплив кожного з них

Варіації (від латин, variatio — зміна)

Музичне мистецтво

Хореографічне мистецтво

Частина варіаційної форми, видо­змінена тема

Невеликий, але зазвичай технічно складний сольний танець головно­го героя балету, його хореографіч­ний портрет

Ансамбль (від фр. ensemble — разом)

Музичне мистецтво

Візуальне мистецтво

Синтетичні мистецтва

.Спільне виконання (дует, тріо, квартет), злагодженість вико­нання кількох осіб, що грають або співають разом

Група творів мистец­тва, об'єднаних спіль­ним задумом, компо­зицією, наприклад архітектурно-скульптурний ансамбль пло­щі, парку

Злагоджена гра акторів у театрі, кіно

Отже, коректне зіставлення понять, порівняння їх значень у різ­них видах мистецтва з обов'язковою опорою на конкретні художні приклади, особистісний естетичний досвід дають змогу учням зба­гатити емоційно-образне відчуття художніх творів й поглибити їхнє розумінням мистецьких явищ та зв'язків між ними. Молодші шко­лярі за своєю природою — дослідники («чомучки»). Якщо не ство­рювати сприятливих умов для реалізації цієї допитливості, не за­охочувати до дослідження проблемних ситуацій, що виникають під час застосування методу «паралельного навчання» мистецтв, пізна­вальні інтереси поступово згасають. Зрозуміло, що не всі діти (і не зразу) зможуть глибоко засвоїти весь навчальний тезаурус, передба­чений програмами початкової школи, але це не є самоціллю. Ці слова-орієнтири багатократно звучать у різних навчальних ситуаціях, поступово входять до пасивного або активного словникового запасу учнів, «занурюються» у свідомість і підсвідомість, стають надбанням особистісного тезаурусу учнів у межах психологічних можливостей молодшого шкільного віку та індивідуальних здатностей кожного (тип «мислителя» скоріше засвоїть шляхом осмислення, а «худож­ній» тип — інтуїтивно). Головне — зберегти єдність художнього об­разу, який сприймається емоційно, та поняття, що опановується розумом, і таким чином формувати в учнів художньо-асоціативне мислення, розвивати уміння переносу набутих знань, уявлень, умінь у споріднені та віддалені духовно-естетичні сфери. А це вже реаль­ний крок до творчості.

Література

1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні.— К.: Дошкільне вихо­вання, 1999.— 69 с.

2. Безрукова В. Педагогическая интеграция: сущность, состав, механизмы реализации // Интеграционные процессы в педагогической теории и прак­тике / Отв. ред. В. Безрукова.— Свердловск: СИПИ, 1990.— С. 5—26.

3. Взаимодействие искусств: методология, теория, гуманитарное образова­ние, материалы. – Астрахань, 1997. – 240 с.

4. Данилюк А. Теория интеграции образования.— Ростов-на-Дону: РПУ, 2000.—440 с.

5. Гончаренко С., Козловська І. Теоретичні основи дидактичної інтеграції у професійній середній школі // Педагогіка і психологія. — 1997. — №J2. — С.9-18.

6. Овчарук О. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти // Страте­гія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики.— К.: К. І.С, 2003.—С. 13—42.

7. Педагогика искусства и интеграция: Материалы международной конфе­ренции «Интеграция как методологический феномен художественного об­разования в изменяющейся России» /Ред.-сост. JI. Савенкова.— М.: НИИ ХВРАО, 2001.—440„с.

8. Фоменко В. Т. Построение процесса обучения на интегративной основе: содержание, технологии, организационные формы,— Ростов-на-Дону, 1996.-С. 12—24.

9. Хуторской А. Ключевые компетенции. Технология конструирования // Народное образование.—2003,—№ 5.—С. 55—61.

10. Юсов Б. Взаимосвязь культурогенных факторов в формировании совре­менного художественного мышления учителя образовательной области «Искусство» // Избранные труды по истории, теории и психологии худо­жественного образования и полихудожественного воспитания детей. — М.: Компания «Спутник+», 2004.—253 с.



1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка