JI. М. Macoji (Теоретико-методичні засади інтегрованого навчання мистецтва; Орієнтовне календарне планування змісту уроків за програмою інтегрованого курсу «Мистецтво»)



Сторінка11/16
Дата конвертації11.04.2016
Розмір3.09 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Українська народна іграшка

У всі часи постійним супутником дитини була іграшка. Діти за­вжди охоче робили іграшки з природних матеріалів — горіхів, моху, трави, качанів капусти або кукурудзи. Народні майстри найчастіше застосовували для цього дерево і глину. На Полтавщині, в Опішні, виго­товляли керамічні іграшки (обпалені вироби з глини), на Гуцульщині, в Яворові та Кодові,— дерев'яні, на Поліссі — солом'яні або з ткани­ни, а деякі винахідливі умільці ліпили їх навіть із тіста або сиру.

Кого ж зображували іграшки? Насамперед тварин і пташок. Ба­ран означав щастя, ведмідь — багатство, собака та кінь — охорону та допомогу, а лев — силу і могутність. Образи тварин і пташок ви­користовувалися також у ткацтві, вишивці, різьбярстві. Вони часто «оживали» — ставали героями народних казок, обрядів, дитячих те­атралізованих ігор і забав із піснями й танцями.

Іграшки-двійники

Традиція виготовлення ляльок існує в усіх народів світу. Найкра­щою іграшкою для дівчаток завжди була лялька. Знаменита на весь світ російська лялька «матрьошка» виготовляється з дерева.

У російської матрьошки є японський двійник — матрьошка «кокесія». Японська матрьошка — це веселий дідусь із витягнутою го­ловою. За рисами обличчя і костюмом, які розписуються яскравими різнокольоровими фарбами, ми завжди дізнаємось, звідки ця лялька-матрьошка — з Росії чи Японії.

Іграшки, що звучать

У багатьох народів світу існують іграшки, що звучать. Такі му­зичні іграшки є прикладом поєднання засобів виразності різних видів мистецтва — скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, інс­трументальної музики. Популярними є різноманітні дитячі музичні інструменти. Здавна діти грали на простих дудочках, тріскачках, бу­бонцях, дзвониках, дерев'яних ложках тощо. Пізніше виникли склад­ніші інструменти — ксилофони й металофони. Зустрічаються іграшки-тваринки, що грають на барабанчиках чи тарілочках. Зазвичай таким музикою-ударником стає зайчик. На весь світ відомі своєю кра­сою та вигадливістю німецькі й австрійські музичні скриньки з ляль­ками, що грають популярні мелодії.

Проте найпоширенішою серед дитячих іграшок є маленька глиня­на скульптурка свистунець. За стародавніми повір'ями, свист відганяв злих духів. Тому спочатку свистунців давали дітям як оберіг. Потім вони перетворилися на звичайну дитячу забавку. Найчастіше свистунці ви­готовляються в образі диво-птаха, який співає, як соловейко.


4.6. Сугестивні та терапевтичні художньо-педагогічні технології
Художник Поль Гоген вважав, що в живопису, як і в музиці, слід шукати не опис, а навіювання, що заворожує. Митець цими словами передав ідею, яка стала ключовою для розвитку сугестив­них технологій (від латин, suggestio — навіювання, натяк). Нову галузь науки обґрунтував її основоположник — болгарський уче­ний Г. Лозанов, і саме в Болгарії було створено перший у світі спе­ціальний науково-дослідний інститут (1966), що здійснює сугестологічні дослідження [1]. Спочатку новий метод апробувався під час навчання іноземних мов, потім поширився на інші предмети (історія, географія та ін.), зараз цим методом лікують невротичні захворювання в дітей.

Вітчизняний сугестопедичний досвід розкрито в монографії С. Пальчевського [2]. Він розглядає сугестопедію як один із напрямів сугестопедагогіки, який з метою розкриття внутрішніх резервних мож­ливостей вихованців використовує засоби навіювання у звичайному стані свідомості.

Сугестологія вивчає особливості психологічних явищ навіювання та самонавіювання — здебільшого словесного, інколи паралінгвістичного впливу на людину, і спрямована на підвищення її емоційності, працездатності. Усі сугестивні методи стимулюють мотивацію навчан­ня, викликають позитивні емоції, пізнавальний інтерес, підсилюють додаткові зовнішні емоціогенні впливи (емпатію, катарсис).

Ці гуманні за характером впливу технології створюються в кон­тексті педагогічного оптимізму: вони виконують функцію піднесен­ня учня, впевнення його у власних силах, зняття психічних бар'єрів у навчанні. Передбачається, що навчання за сугестивними техноло­гіями здійснюватиметься в умовах психологічного комфорту, ненапруженості. Психологічний клімат — якісний бік взаємовідносин між учасниками навчально-виховного процесу. Атмосфера — особливість оточуючих умов, середовища впливу.

Інструментарій сугестивної технології складається з методів:

1) експресивних впливів (інтонаційні та образна палітра голосу, ви­разність пауз, шепіт); , '

2) створення емоціогенвих ситуацій: мета — пережити почуття ус­піху (джерело — мовлення вчителя — захоплююче, яскраво емо­ційне, що викликає подив, переживання почуття краси);

3) арт-терапії (функціональна музика, функціональний колір, жи­вопис тощо).

Під час створення предметно-просторового середовища шкіль­ного навчання як частини середовища соціального бажано врахо­вувати золоте правило «Нічого зайвого!». Тобто порядок і простота забезпечують ергономічність навчання, зосередженість його учасни­ків на пізнавальній діяльності.

Естетотерапевтичні засоби

Нові гуманістичні критерії моніторингу якості шкільної освіти та реалізація її оздоровчої функції зумовлюють необхідність зосере­джувати увагу вчителя на можливостях естетотерапії. Це малодосліджений синтез галузей наукового знання, що здійснюється на перетині педагогіки, психології, мистецтвознавства і медицини, ергономіки. Він передбачає позитивний (стимулюючий і гармонізуючий) вплив творів різних видів мистецтва на органи дихання, слуху, на голос і пласти­ку, координацію рухів учнів з метою розвитку здорової особистості. Виокремлюється кілька видів естетотерапії:

• музикотерапія (активне і пасивне слухання музики, ідивідуаль- ний, ансамблевий і хоровий спів);

• арт-терапія (малювання або використання кольорів у різних ви­дах навчальної діяльності),

• імаготерапія («проживання образу»);

• евритмія (логоритмічна пластика, сольний або колективний та- нок-імпровізація під музику);

• театротерапія або драмотерапія (ігрові або пластичні дії-рухи, пантоміма).

Інтегровані уроки мають значні резерви щодо регуляції і само­регуляції психофізіологічного стану учнів. Завжди варто пам'ятати, що колір і звук —- це жива енергія, а високохудожні твори мають знач­ний енергетичний потенціал.

Відомий сильний вплив кольору на людину, що ґрунтується на її здатності викликати той чи інший настрій, сприяти підвищенню або пониженню емоційного тонусу. Усі кольори палітри наповнені ду­ховною СИЛОЮ, але кожний — особливою й неповторною. Теплі ко­льори — жовтий та оранжевий — здатні піднімати настрій людини; червоний — посилювати життєву енергію, збуджувати; чорний і сі­рий — пригнічувати; блакитний і зелений — знімати втому, заспоко­ювати; білий асоціюється зі світлом, чистотою, викликає тиху радість. Тому привертаємо особливу увагу вчителя і наголошуємо: добирати картини до музики чи навпаки — мелодії до творів живопису треба з урахуванням емоційних особливостей художніх образів, а не лише їх зовнішньої сюжетно-тематичної спорідненості.

Посилити вплив світових хвиль вібраційними може кольоромузика (можливо, в комплексі з ароматерапією — використанням пахощів).

За допомогою комплексних емоціогенних технологій учитель може стимулювати різні форми самовираження учнів, розвивати здібності до невербальною комунікації (міміку, пантоміміку, «музику жестів і рухів — пластичне інтонування»), коригувати психічні ста­ни, сприяти релаксації, здійснювати профілактику зміцнення фізич­ного, психічного і духовного здоров'я.

Зауважимо: головна стратегія естетотерапевтичної діяльності вчителя — не лікування патологій, а попередження можливих відхи­лень, актуалізація превентивних функцій педагогіки мистецтва і не тільки в надзвичайних обставинах, а й у природних умовах навчально-виховного процесу. Причому це стосується не лише уроків мистец­тва, а й усіх інших уроків, де можна використовувати художні засо­би з метою регуляції функціонального стану учнів.

Наведемо приклади із широкого діапазону естетотерапевтичних вправ, що доцільно застосовувати в процесі викладання курсу «Мистецтво»:

• «Кольорова музика» (завдання: після слухання музики вирази­ти настрій у вигляді безпредметної композиції з кольорових ліній і плям);

• « Слухаю себе » (завдання: під час сприйняття музики із заплюще­ними очима «прислухатися» до власних відчуттів, емоцій, потім спробувати за допомогою рефлексії уявити цей стан і передати у вигляді образу — словесного, пантомімічного, візуального);

• «Оживи картину» (завдання: представити себе героєм картини, передати жестами й рухами характер спілкування з персонажа­ми, добрати відповідні вокальні інтонації);

• «Мімічний образ» (завдання: «прочитати» настрій героя на кар­тині, відобразити його на власному обличчі, створити піктогра­му настрою);

• «Пантоміма-імпровізація» (завдання: створити пластичний ру­ховий образ персонажа пісні, програмної музичної п'єси, карти­ни, скульптури);

• « Дерево-фантазія» (завдання: передати настрої контрастних му­зичних творів за допомогою застиглих поз-образів: «плакуча вер­ба», «веселий клен», «струнка тополя», «кремезний дуб», «ніж­на берізка»).

Пропонуємо вчителям переносити елементи запропонованих вправ на уроки з інших предметів, використовувати їх як «музичні паузи», « арт-хвилинки ».

У науково-педагогічній літературі (А. Водальов, М, Каган, В. Лабунська, Е. Руденський) засоби спілкування поділяються на такі групи:

• мовні, лінгвістичні;

• оптико-кінетичні (жести, міміка, пантоміміка);

• паралінгвістичні (якість голосу, його діапазон, тональність);

• екстралінгвістичні (паузи, сміх, плач, темп мови);

• просторово-часові (дистанція, час, місце, ситуація спілкування).

Ритміка дає шанс тим учням, які мають проблеми з вербальною комунікацією.

Незважаючи на визнання поліфункцірнальності художньої твор­чості на рівні теорії та існування надзвичайно широкого спектра мож­ливостей її впливу на осягнення істини, які належать до сфери духовно-душевних здібностей і потреб людини, мистецтво має стати відкритою образною моделлю входження у світ, і не лише завдяки його пізнан­ню, але й індивідуальному «переживанню» і «проживанню», внаслі­док чого посилюється духовно-енергетичний потенціал і активізується духовно-рефлексивна творчість особистості. У внутрішньому «духов­ному середовищі» людина, яка сприймає твір, «вичерпує» ціннісний смисл художнього образу і створює власний образ-концепт.

Література

1. Лозанов Г. Суггестология.— София, 1970.

2. Сугестопедагогіка,— Рівне, 2003.

3. Пальчевський С. Сугестопедичне навчання на уроках образотворчого мистецтва // Мистецтво та освіта.— 2005.— № 3.— С. 10—13.


4.7. Технології оцінювання результатів мистецької освіти
Для оцінювання досягнень учнів у мистецькій галузі характерна багатофункціональність, єдність діагностичної, коригуючої, стимулюючо-мотиваційної, навчальної, виховної, розвивальної, прогностичної функцій. Це зумовлено багатокомпонентністю змісту мистецької ос­віти, спрямованої на цілісне формування художньо-естетичної куль­тури учнів, а саме:

• формування емоційно-естетичного ставлення до дійсності, світо­глядних орієнтацій, особистісно-ціннісного ставлення до мистец­тва;



  • розвиток емоційно-почуттєвої сфери, асоціативно-образного мис­лення, художніх здібностей, універсальних якостей творчої осо­бистості;

• збагачення знань та уявлень про мистецтво взагалі та специфіку художньо-образної мови кожного з його видів, здібностей до спри­йняття, інтерпертації та оцінювання художніх творів;

• розширення естетичного досвіду, вмінь і навичок у сфері мистець­кої діяльності, стимулювання потреби в художньо-творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні. Об'єктами перевірки та оцінювання результатів загальної почат­кової мистецької освіти мають стати:



  • здатність учнів сприймати, розуміти, аналізувати твори мистец­тва та інтерпретувати їх художньо-образний зміст, висловлюючи власне емоційно-естетичне ставлення;

• вміння і навички практичної художньої діяльності (відтворення за зразком), досвід самостійної та творчої діяльності (застосуван­ня набутих знань і вмінь у змінених, зокрема проблемно-пошу­кових, ситуаціях);

• обізнаність у сфері мистецтв, тобто елементарні знання про мистец­тво, його основні види і жанри, розуміння художньо-естетичних понять та усвідомлене користування відповідною термінологією, уявлення про творчість відомих вітчизняних і зарубіжних митців (мистецтвознавча пропедевтика);

• загальна естетична компетентність, художнє мислення учнів як ін­тегрований результат навчання, виховання й розвитку.

Під час контрольно-оцінювальної перевірки враховуються такі загальні вимоги:

1. Предмети художньо-естетичного циклу в загальноосвітній школі мають переважно виховне спрямування, якому підпорядковуються всі навчальні завдання, тому важливу роль відіграє стимулюючо-мотиваційна функція оцінювання: учитель має насамперед спри­яти зростанню в учнів інтересу до мистецтва, розвитку здатності емоційно-естетично реагувати на нього і знаходити особистісний смисл, стимулювати бажання й забезпечувати можливості худож­ньо-творчої самореалізації, виховувати потребу в самоосвіті.

2. Система оцінювання навчальних досягнень в освітній галузі ґрун­тується виключно на позитивному ставленні до кожного учня; оці­нюється не рівень його недоліків і прорахунків, а рівень особистісних компетенцій — узагальненого результату в порівнянні з його попередніми досягненнями. До складу компетенцій у сфері мистец­тва належать: ціннісно-інформаційна та комунікативна (уявлення та знання, ставлення та оцінки з їх аргументацією тощо); діяльнісно-креативна та компетенція самоосвіти (художньо-практичні вміння та навички, здатність застосовувати отримані знання, до­свід практичної, зокрема художньо-творчої, діяльності).

3. У процесі оцінювання досягнень молодших школярів із домінуючих видів мистецтв — музичного та візуального — перевагу слід на­давати перевірці практичних умінь та навичок, здатності не тіль­ки відтворювати навчальний матеріал, а й застосовувати набуті художні знання та вміння під час самостійної діяльності. Разом із тим необхідно підкреслити, що, як відомо, значну роль у будь-якій мистецькій сфері відіграють спеціальні художні здібності (музич­ний слух, голосові дані, природне відчуття ритму, рухова пластич­ність, своєрідне візуальне «бачення» — відчуття кольору і про­порцій, симультанне образне сприйняття тощо), які, безперечно, позитивно впливають на результати навчальних досягнень учнів. Тому індивідуалізація оцінювання, зумовлена психологічними особливостями розвитку дітей, має надзвичайно важливе значення. Комплексна перевірка, яка інтегрує результати різних видів діяль­ності учнів — інформаційно-пізнавальної, практичної, творчої,— дає змогу вчителеві об'єктивно, але водночас і гуманно (не пригнічую­чи особистість дитини)оцінити тих, хто не має яскраво виражених художніх здібностей, проте характеризується старанністю, актив­ністю, сумлінним ставленням до навчання. Для перевірки та оці­нювання учнів з високим рівнем здібностей та знань, особливо тих, хто додатково навчається мистецтву у спеціальних закладах (му­зичних та художніх школах, студіях тощо), можна використову­вати завдання підвищеного рівня складності.

4. З огляду на те, що в інваріантній частині навчального плану почат­кової школи на освітню галузь виділено лише дві години на тиж­день, у межах яких має забезпечуватися реалізація всіх змісто­вих ліній предметно-інтегрованого навчання, а також ураховуючи особливості синтетичних видів мистецтв і особливу складність їх організаційно-дидактичного забезпечення (спеціальний зал для хореографії, сцена для театральної діяльності, затемненість приміщення для перегляду кінофільмів тощо), в опануванні хо­реографічного, театрального та кіномистецтва, передбачених Дер­жавним освітнім стандартом, оцінюються переважно результати сприйняття, розуміння, аналізу-інтерпретації, тобто інформатив­но-пізнавальної, а не практичної діяльності.

5. Характерні явища комплексу та синтезу мистецтв, що генетич­но виникли в синкретичному фольклорному середовищі, роз­винулися у професійній художній культурі й набули надзви­чайного поширення завдяки сучасним аудіовізуальним засобам інформації, стимулюють виникнення ознак психологічного фе­номену синестезії — міжсенсорних асоціацій, адже під час зов­нішньої та внутрішньої взаємодії різні художньо-естетичні вра­ження інтегруються на рівні сприйняття й мислення особистості. Структура змісту мистецької освіти, що адекватно віддзерка­лює реальну художню модель світу в багатогранності зв'язків і часо-просторових координат, зумовлює необхідність форму­вання та оцінювання своєрідної поліфонічності художньої сві­домості учнів. Саме тому при перевірці досягнень учнів потрібно враховувати наявність не тільки окремих, а й узагальнених по­казників — системність художньо-естетичних знань та уявлень, розуміння спільних і відмінних рис у відображенні навколиш­нього світу засобами образних мов різних видів мистецтва, усві­домлення взаємозв'язків між ними, вміння застосовувати (пе­реносити) набуті знання й уміння під час практичної діяльності з різною мистецькО-видовою специфікою.

Види й технології оцінювання

Попереднє оцінювання має на меті діагностику рівнів художньо­го розвитку, з'ясування індивідуальних особливостей учнів.

Поточний контроль та оцінювання доцільно застосовувати на мікроетапах процесу опанування змісту тем програми з мистецтва, вони виконують діагностичну та стимулюючу (заохочувальну) функції, сприяють коригуванню художньо-пізнавальної діяльності учнів.

Тематичне оцінювання (відповідно до тем програми з мистецтва, за якою працює вчитель) є основним і спрямовується на перевірку рів­нів оволодіння учнями певною системою знань та способів діяльності в межах визначених тем.

Підсумкове оцінювання проводиться наприкінці кожного на­вчального року та після завершення курсу і передбачає перевірку рів­нів оволодіння учнями навчальним матеріалом найвищого рівня уза­гальнення.

Самоконтроль та взаємоперевірка, самооцінка та взаємооцінювання є додатковими засобами стимулювання активності, критич­ності й самокритичності учнів, сприяють формуванню в них здат­ності до рефлексії.

Отже, основною одиницею оцінювання є навчальна тема. При­нцип тематичності забезпечує послідовність, наступність та система­тичність контролю навчальних досягнень учнів. Формою тематичної перевірки можуть бути заняття узагальнюючого характеру, напри­клад фронтальне усне опитування, урок-концерт або урок-інсценізація, створення колективних композицій, тематичні виставки дитячих творчих робіт тощо, які дають змогу виявити ступінь засвоєння учня­ми матеріалу як поурочних тем, так і розділу загалом.

При поточному оцінюванні на уроках мистецтва варто застосову­вати різноманітні форми (колективні, групові, парні, індивідуальні, комбіновані), ігрові методи, засоби, прийоми (ігри-вправи, ігри-імпровізації, кросворди, ребуси, практичні завдання пошукового характеру, звукові анкети та анкети-малюнки, комп'ютерні програми тощо).

З метою сприяння розвитку творчого потенціалу особистості та вра­хування художніх інтересів і переваг періодично можна використо­вувати перевірочні завдання за вибором учнів (зокрема різнорівневі за складністю, технікою виконання, мистецькою специфікою).

Форми тематичного і особливо підсумкового оцінювання мають включати перевірку не лише спеціальних вузькопредметних компетентностей (музичних, візуальних), а також загальних художньо-естетичних і ширше — художньо-гуманітарних, тобто компетентнос­тей інтегрального типу для з'ясування рівнів художнього мислення учнів (асоціативності, симультанності, діалектичності, критичності), наявності вмінь переносу елементів набутого художньо-естетичного досвіду в межах мистецької освітньої галузі та в міжгалузевий про­стір (зіставлення і порівняння «за аналогією», «за контрастом» тощо). Доцільні форми оцінювання: мистецькі вікторини, комплексні тести, творчі завдання, що передбачають виявлення ступеня розуміння уч­нями зв'язків між різними видами мистецтв, специфіки їх образних засобів, з одного боку, та естетичної і духовно-світоглядної спорідне­ності — з іншого.

1) Особистісні: загальнокультурні (світоглядні уявлення, ціннісні орієнтації) та спеціальні (мистецький тезаурус, ментальний ес­тетичний досвід, художньО-творчі здібності, художньо-образне мислення);

2) соціальні: комунікативні (здатність до спілкування, йзаєморо- зуміння) та соціально-практичні (здатність до співпраці, роботи в команді);

3) функціональні: предметні знання та вміння (музичні, образотвор­чі тощо); міжпредметні — галузеві (художньо-естетичні) та між­галузеві.

Інтегративний тип мистецької освіти характеризується такими результативними показниками: узагальненість, повнота і системність мистецьких знань і уявлень, багатоаспектність художньо-естетично­го досвіду, інтегральність мислення (асоціативного, симультанного, діалектичного, панорамного), розвиненість художньо-творчих здіб­ностей, багатогранність ціннісних художньо-естетичних орієнтацій учнів, естетична компетентність (готовність до застосування знань і досвіду в змінених життєвих ситуаціях).

Підсумкову оцінку, що виставляється учневі на підставі поточно­го і тематичного оцінювання, варто розглядати як оцінку, що відби­ває кінцевий узагальнений результат роботи учня протягом навчаль­ного року, а не середньо-арифметичний бал, виведений суто механічно з попередніх оцінок.

Початковий рівень навчальних досягнень

• 1 бал. Критерії оцінювання: учень розуміє лише деяку незнач­ну частину тематичного матеріалу; користується дуже обмеже­ним понятійно-термінологічним запасом у процесі розповіді про мистецтво (окремі слова); після кількаразового пояснення вчите­ля відтворює незначні фрагменти тематичного матеріалу під час практичної художньої діяльності (спів, гра на елементарних дитя­чих інструментах, ритмічні вправи, пластичне інтонування, хорео­графічні та театралізовані ігри, інсценізації, виконання завдань і вправ з образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва); виявляє найелементарніший розвиток художньо-образного мис­лення, що характеризується фрагментарними висловлюваннями про деякі особливості мистецтва.

2 бали. Критерії оцінювання: учень розуміє зовсім незначну час­тину тематичного матеріалу на елементарному рівні (може на­звати окремі мистецькі факти або явища); користується обмеже­ним понятійно-термінолргічним запасом у процесі розповіді про мистецтво (окремі слова і словосполучення); частково відтворює тематичний матеріал у практичній художній діяльності, але тіль­ки після детального пояснення вчителя; художньо-образне мис­лення розвинене на елементарному рівні (домінують розрізнені судження про види мистецтв).

3 бали. Критерії оцінювання: учень розуміє частину тематичного матеріалу (менше половини); користується обмеженим понятій­но-термінологічним запасом у процесі розповіді про мистецтво (формулює окремими реченнями); частково відтворює тематич­ний матеріал у практичній художній діяльності, але лише з опо­рою на пояснення та зразок учителя; художньо-образне мислення розвинене на елементарному рівні (переважає повторення суджень учителя про мистецтво).

Середній рівень навчальних досягнень

4 бали. Критерії оцінювання: учень розуміє та усвідомлює значну частину тематичного матеріалу (близько половини); демонструє небагатий словниково-термінологічний запас у процесі аналізу-інтерпретації творів мистецтва; відтворює тематичний матеріал у практичній художній діяльності, але потребує значної допомо­ги вчителя; художньо-образне мислення розвинене слабко (на рів­ні сукупності окремих суджень).

5 балів. Критерії оцінювання: учень розуміє та усвідомлює біль­шу частину тематичного матеріалу (називає ознаки та властивості мистецьких явищ); демонструє небагатий словниково-термінологічний запас у процесі аналізу-інтерпретації творів мистецтва (пра­вильно застосовує окремі поняття і терміни); відтворює під керів­ництвом учителя тематичний матеріал у практичній діяльності, але без переносу в змінені ситуації; художньо-образне мислення розвинене слабко (на рівні сукупності суджень із використанням окремих пояснень).

6 балів. Критерії оцінювання: учень розуміє та усвідомлює пе­реважну більшість тематичного матеріалу; демонструє небага­тий словниково-термінологічний запас у процесі аналізу-інтерпретації творів мистецтва (застосовує основні поняття і терміни, але не завжди усвідомлено); відтворює тематичний матеріал у практичній художній діяльності, інколи потребуючи педаго­гічної допомоги; художньо-образне мислення розвинене слабко (судження аргументуються переважно з опорою на висловлю­вання вчителя).



Достатній рівень навчальних досягнень

7 балів. Критерії оцінювання: учень повністю розуміє та усвідом­лює тематичний матеріал, здатний узагальнювати його за допо­могою вчителя; демонструє достатній понятійно-термінологіч­ний запас; застосовує за допомогою вчителя опанований матеріал у практичній художній діяльності; художньо-образне мислення достатньо розвинене (судження аргументуються, з'являються ок­ремі аналогії, асоціації).

8 балів. Критерії оцінювання: учень повністю розуміє та усвідомлює тематичний матеріал, здатний узагальнювати та систематизувати його за допомогою вчителя; демонструє достатній понятійно-тер­мінологічний запас, свідомо користується ключовими поняттями і термінами; застосовує засвоєний матеріал у практичній худож­ній діяльності; художньо-образне мислення достатньо розвинене (у поясненнях застосовуються аналогії, асоціації).

9 балів. Критерії оцінювання: учень повністю розуміє та усвідом­лює тематичний матеріал, здатний узагальнювати та системати­зувати його, наводити деякі приклади на підтвердження своїх думок; демонструє достатній понятійно-термінологічний запас, який майже завжди адекватно використовує; застосовує матеріал у практичній художній діяльності без допомоги вчителя; художньо-образне мислення достатньо розвинуто (формулюються ок­ремі висновки, узагальнення).



Високий рівень навчальних досягнень

10 балів. Критерії оцінювання: учень глибоко розуміє та усвідом­лює тематичний матеріал; під час аналізу-інтерпретації художніх творів робить висновки, висловлює власне естетичне ставлення, користується адекватною термінологією; самостійно викорис­товує тематичний матеріал у практичній художній діяльності, зокрема у нетипових ситуаціях; художньо-образне мислення до­статньо високорозвинене, що дозволяє учневі застосовувати асо­ціативні зв'язки, образні аналогії та порівняння щодо різних видів мистецтв та життєвих явищ.

11 балів. Критерії оцінювання: Учень глибоко розуміє та усві­домлює тематичний матеріал, намагається самостійно збага­чувати набуті знання; під час аналізу-інтерпретації художніх творів аргументує висновки, власні оцінки й твердження, ілюс­трує їх прикладами; широко користується спеціальною термі­нологією відповідно до програмних вимог; самостійно, твор­чо використовує тематичний матеріал у практичній художній діяльності; художньо-образне мислення високорозвинене, ха­рактеризується елементами світоглядних узагальнень, вико­ристанням нестандартних асоціативних зв'язків, порівнянь творів різних видів мистецтв (за аналогією, контрастом) та від­повідних життєвих явищ.

12 балів. Критерії оцінювання: учень глибоко розуміє та усвідом­лює тематичний матеріал, володіє системою художньо-естетич­них знань та розширює їх обсяг у процесі художньої самоосвіти; під час аналізу-інтерпретації художніх творів робить самостійні висновки, аргументує власні оцінки, наводить приклади на їх під­твердження; вільно користується спеціальною термінологією від­повідно до програмних вимог; самостійно, творчо застосовує тема­тичний матеріал у практичній художній діяльності та в процесі самоосвіти; художньо-образне мислення високорозвинене, харак­теризується оригінальністю, що дає змогу учневі встановлювати і широко використовувати асоціативні зв'язки, здійснювати порів­няння в загальному естетичному та світоглядному контексті.

Додаток

МУЗИЧНА АБЕТКА

ЗВУКОРЯД


Сім сестричок, нот-малят

Утворили звукоряд

І назвали його гама,

Як порадила їм мама.

Гами вгору й вниз літають,

Місце ноткам всім шукають.

На лінійках опинились,

З нотним станом подружились.

П'ять лінійок ноткам мало —

Додаткові змалювали.

Ключ скрипковий визначай,

Де яка з них проживає.

Нотка «соль» тут основна:

Головна в ключі вона.

Заспівають сестри рано

Кольорову диво-гаму.

Сім маляток-нот — сім'я:

Гарна в них мело-ді-я!



МУЗИЧНІ ЗНАКИ

Нотка — малюєш горішок смачний.

Пауза — знак, ніби маг чарівний.

Нотки-горішки розсипались гучно.

Пауз мовчанка — то тиші співзвуччя.

Ліга — вказівка «наспівно» — легато.

Крапочки: грається дощик в стакато.

Штрихи ці не плутай з акцентом ніколи.

Репризу порівнюй з ходою по колу.

Захочеш тягнути останню ти ноту —

Фермату малюй, і закінчиш роботу.

Всі знаки музичні навчися писати,

Щоб музику в нотах, як вірші, читати.

ДИНАМІКА

Тут і оркестр заграє —

Танець на форте лунає,

Марш гучно лине з труб,

Тромбонів, валторн і туб.

Піано звучить у пісні

Тихенько, як шепіт листя,

Немов колисанку співає,

Динаміку відчуває.

Ці динамічні відтінки

Шукай на нотних сторінках.

«Тихіше?» чи «Голосніше?» -

Швидко задачку вирішуй!

ЛАД

Хто шикується у ряд?

Нотки у музичний лад.

Світлий лад — то лад мажор,

А затемнений — мінор.

Ясне сонечко зійшло,

Світла звукам додало.

Ніжно музику зігріло,

У мажор позолотило.

Раптом небо темним стало:

Хмарки музику злякали.

Поховались всі підряд

Нотки у мінорний лад.

РИТМ

Пульси та метри музичні

Рахують всі звуки ритмічно.

«Тік-так» і знову «тік-так» —

Із ноток будують такт.

Розмір його заміряй!

Скільки там нот? Відгадай!

ТЕМБР І ТЕМП

Музиканти добре знають:

Інструменту тембри мають.

Разом скрипки та гобої

Порівняємо з тобою.

Тембр і темп не переплутай —

Баритон із рітенуто!

В темпі марш і вальс заграй,

Тембром-голосом співай.

Легко розрізнити можеш

Тембри голосів несхожих:

Татка голос, голос мами,

Тенор, бас, альт і сопрано.

Темпи визнач виконання

І дотримуйсь із старанням.

Темп Алегро пам'ятай,

Від Анданте відрізняй!

МУЗИЧНІ НАСТРОЇ

Слухала музику миша.

Скрізь панувала тиша...

«Словник» киця-Мура гортала:

Настрої визначала.

Сподобались їй «грайливий»,

«Веселий» і «жартівливий».

Закрила хитруня-кішка

Товсту словникову книжку,

Щоб із мишенятком пограти

В музичні «Веселі старти».

Не зрозумівши правил гри,

Побігла мишка до нори,

Бо інші музичні настрої

Навіює кицька часто їй:

«Тривожність» і «поривання»,

«Збудженість» і «хвилювання».

ФАКТУРА І ПАРТИТУРА

Що це за Фея — фактура?

Чи не сестра партитури?

Тканина це, музики склад,

Щоб панував у ній лад.

З тканини цієї сорочку

Не зшиєш, не вдягнеш дочку.

Фею-фактуру зразу

Пізнати поможуть фрази,

Усі підголоски, баси,

Канонів і фуг голоси.

Співати краще хором

Поліфонічну фактуру прозору,

Гомофонна фактура-Фея

Простіша здається від неї:

Мелодія плюс гармонія —

Виходить прелюд чи симфонія.

Фактура музична складна:

В нотах живе вона,

В музиці для оркестру

Для знаменитих маестро.

Із партій усіх партитури

Складають Феї фактуру.

ОРІЄНТОВНЕ КАЛЕНДАРНЕ ПЛАНУВАННЯ



ЗМІСТУ УРОКІВ ЗА ПРОГРАМОЮ

ІНТЕГРОВАНОГО КУРСУ «МИСТЕЦТВО»
Умовні скорочення: П — основні поняття; СВМ — сприйняття та ін­терпретація творів візуального мистецтва, СММ — музичного мистец­тва, СКМ — кіномистецтва; ХТД — художньо-творча діяльність; ТГ — театральна гра (пантоміма, інсценізація); МГ — музична гра.

1 КЛАС. АБЕТКА МИСТЕЦТВ

Тема І. Краса навколо нас

Уроки 1-2. Подорож до країни мистецтв

Музичне мистецтво

Зміст: Уявлення про світ, який ми бачимо та чуємо (виявлення і порів­няння звуків та візуальних образів у навколишньому світі). Усвідомлення, що мелодія — душа музики (відрізняти їх за характером).

П: Звук. Звуки шумові й музичні. Музика. Мелодія. ХТД: «Що потрібно знати, щоб навчитися співати». Музичне приві­тання на одному звуці. Б. Савельев «Із чого складається світ». Гра-імпровізація «Подорож до лісу» (добери інтонації, лінії відповідно до характеристики різноманітних образів). СММ: X. В. Глюк, мелодія з опери «Орфей та Евридика»; В. Косенко «Мелодія». СВМ: П. Пікассо «Голуб миру».

Візуальне (образотворче) мистецтво

Зміст. Сприйняття світу засобами образотворчого мистецтва (у порів­нянні з музикою). ОзнайЬмлення з елементами мови образо­творчого мистецтва. Особливості графіки. Розвиток графічних навичок, спостережливості.

П: Мистецтво. Крапка, лінія, колір. ХТД:Графічна гра-загадка «Допоможи кошенятам розплутати клуб­ки ниток» (фломастери жовтого, червоного, синього, чорного кольорів).

СВМ: П. Пікассо «Голуб миру».

СММ: В. А. Моцарт, сонати (контрастні фрагменти за вибором учи­теля). !

Уроки 3-4. У гості до веселки



Музичне мистецтво

Зміст. Уявлення про можливості музики відображати навколишній світ. Визначення висоти звуків (слухання-порівняння і створення-виконання високих і низьких звуків). « Казка про чарів? ну цифру 7» (елементарне уявлення про звукоряд та ноти).

П: Висота звука. Звук і нота.

ХТД: Музичні привітання на двох звуках (ЗО-ВІ). Б. Савельев «Із чого складається світ» (розвиток навичок кантиленного співу). Ю. Рожавська «Сонечко». Гра-імпровізація на високі та низь­кі звуки.

СММ: С. Прокоф'єв «Дощ і веселка». М. Степаненко «Веселка».

СВМ: К. Сомов «Краєвид із веселкою».

Візуальне (образотворче) мистецтво

Зміст. Виражальні можливості графіки. Види та напрямки ліній. Порів­няння елементів різних мистецтв: крапка — нота, лінія — ме­лодія. Опанування навичками зображення ліній, різних за ха­рактером (хвилясті, плавні, дугоподібні, «пружинка», «в'юн», «змійка», «сонечко» та ін.).

П: Крапка. Кольори веселки. Кольорова лінія.

ХТД: Створення композиції «Сонце, що грається у піжмурки з ве­селкою і хмаринками» (різнокольорові фломастери).

СВМ: І. Нісський «Веселка»; Ю. Кугач «Дощ пройшов»; К. Сомов «Краєвид з веселкою»; В. Кандинський «Музична увертю­ра».

СММ: С. Прокоф'єв «Дощ і веселка».

Уроки 5-6. Лісові голоси

Музичне мистецтво

Зміст: Розвиток уявлення про можливості музики створювати виразні образи, уміння уважно слухати музику, інтерпретувати зміст. Уявлення про тривалість звука. Визначення на слух і озна­йомлення з графічним записом довгих і коротких звуків.

П: Довгі і короткі звуки (тривалість звука).

ХТД: Українська народна пісня «Диби, диби», Ю. Рожавська .«Со­нечко». (ЗО-ВІ) Розуміння елементів диригентських жестів. Музично-рйтмічні ігри (за вибором учителя). Графічне зобра­ження ритму (звуки довгі й короткі),

СММ: « Музичні загадки »(порівняння музичних характеристик лісових мешканців за характером мелодії): В. Подвала «Дятел», «Білка», «їжачок»; В. Ребіков «Ведмідь»; В. Сокальський «Пташка».

СВМ: В. Ватагін «Зображення тварин», «Записки анімаліста».

Візуальне (образотворче) мистецтво

Зміст: Відтворення простих за формою предметів. Виражальні мож­ливості ліній. Зображення ліній, різних за характером («ко­лючі», штрих, пунктир, «зиґзаґ» та ін.).

П: Виразність лінії. Довгі, короткі лінії.

ХТД: Відворення на папері характерних музичних образів лісових мешканців (за вибором учня): «їжачок, що сховався від дощу»; «Білка-пустунка»; «Клишоноге ведмежа», «Голосиста пташ­ка», «Невтомний дятел» та ін. (кольорові олівці).

СВМ: Т. Мавріна «Казкові звірі»; М. Приймаченко «Ялинкові кві­ти»; «Котячий цар».

СММ: М. Степаненко «Білочка»; Д. Кабалевський «їжачок»; В. Ребіков «Ведмідь»; В. Подвала «Дятел».


Уроки 7-8. «Жужужу... я вам казку розкажу»



Музичне мистецтво

Зміст: Уявлення про можливості музики відтворювати різнохарак­терні образи, розвиток уміння висловлювати власне ставлен­ня до музики. Уявлення про динаміку в музиці. Розрізнення на слух та виконання інтонацій, музичних фраз і творів з різ­ною динамікою.

П: Динаміка (гучні і тихі звуки). Форте і піано.

ХТД: Поспівка «Тихо — голосно» (з елементами пластичного інтону­вання); Ю. Мйхайленко «Біля калинбньки»; І. Білик «Жук». Музично-дидактичні ігри «Луна» (ку-ку, дін-дон), «Потяг» (зміна гучності: наближається — віддаляється).

СММ: М, Римський-Корсаков « Політ джмеля»; А; Штогаренко «Ме­телик», О. Лассо « Луна». Сприйняття крапки, плями, лінії як основних засобів творення форми.

Візуальне (образотворче) мистецтво

Зміст: Виражальні можливості ліній різної товщини. Цілісність фор­ми. Розвиток уяви, фантазії.

П: Пляма. Лінія різної товщини.

ХТД: Втілення аудіовізуальних асоціацій у композиціях на тему « У світі комах» (за вибором учня): «Політ джмеля »; «Метелик-танцюрист»; «Мурахи-трудівники» (чорна гелієва ручка).

СВМ: Г. Нарбут, ілюстрації до казок «Війна грибів», «Теремок», «Соловейко»; В. Курдов, ілюстрації до «Ріккі-Тіккі-Таві» Р. Кіплінга; М. Прйййаченко «Чорний звір».

СММ: М. Римський-Корсаков «Політ джмеля»; В. Косенко «За ме­теликом»;

Уроки 9-10. Тече річка невеличка



Музичне мистецтво

Зміст: Уявлення про те, як музика відображає світ природи. Уявлен­ня про тембр, вокальне та інструментальне виконання музи ки. Визначення характеру музики, тембру. Графічне відтво­рення музики (характеру мелодичних ліній).

П: Характер мелодії. Тембр. Голос та музичні інструменти.

ХТД: Українська народна пісня «Я маленький пастушок»; Ю. Михайленко «Біля калиноньки» (робота над фразуванням, npaвильним диханням). Імпровізація звуків голосом та на му­зичних інструментах, порівняння тембрів (дитячий, народи* інструменти, фортепіано, баян тощо).

СММ: Я. Барнич «Коник»; В. Косенко «Пасторальна» (арфа); М. Ли­сенко «Пливе човен» (хор).

СВМ: Н. Білокінь «Калина».

Візуальне (образотворче) мистецтво

Зміст: Формування цілісного сприйняття форми предметів. Доціль не використання різних видів ліній. Дотримання взаємороз ташування предметів на аркуші.

П: Характер ліній. Форма предмета.

ХТД: Створення композицій «Пливе човен», «Овечка біля струм­ка», «Калина восени» за мотивами музичних творів (різнокольорові кулькові ручки).

СВМ: І. Левітан «Свіжий вітер», І. Айвазовський «Чорне море» Рембрандт «Три дерева»; І. Шишкін «Місточок»; Н. Білокінь «Калина».

СММ: М. Лисенко «Пливе човен»; В. Косенко «Пасторальна» (арфа);

Уроки 11-12. Чарівний ляльковий світ

Музичне мистецтво

Зміст: Уявлення про те, як музика характеризує різні настрої, розвиток уміння аналізу-інтерпретації музичних образів. Визначення елементів музичної мови (висота, тривалість, динамік тембр).

П: Пісня. П'еса.

ХТД: Українська народна пісня «Ходить гарбуз по городу» (спів Поспівка «Я крокую вгору, я крокую вниз» (з пластичним інтонуванням); (30,ВІ). Гра «Музичні діалоги» (імпровізація інтонацій «запитання» — «відповідь» тощо).

СММ: П. Чайковський «Нова лялька», «Хвороба ляльки»; Л. Колдуб «Лялькаспіває»; Д. Кабалевський «Клоуни».

СВМ: 3. Серебрякова «Катя з ляльками», П. Сезан «П'єро та Ар­лекін».

Візуальне (образотворче) мистецтво

Зміст: Використання виражальних властивостей силуету. Ознайом­лення із симетрією як засобом гармонізації форми. Створен­ня художнього образу, передача настрою.

Я: Силует. Симетрія.

ХТД: Створення Композицій (за вибором учня) «Клоун-жонглер», «Нова лялька» (кольорові маркери різної товщини і форми).

СВМ: П. Сезан «П'єро та Арлекін»; 3. Серебрякова «П'єро»; М. До- бужинський «Лялька».

СММ: Д. Кабалевський «Клоуни»; П. Чайковський «Нова лялька».

Уроки 13-14. Осінні настрої

Музичне мистецтво

Зміст: Ознайомлення з прийомами передачі музично-поетичного об­разу (жести, рухи) при виконанні народної пісні.

П: Узагальнення понять теми (елементи музичної мови).

ХТД: Поспівка «Старий бобре». М. Красєв «Падає листя» (спів із пластичним інтонуванням); «Ходить гарбуз по городу» (інсце­нізація).

СММ: О. Гречанінов «Осінь до нас прийшла».

СВМ: С. Шишко «Пізня осінь».

Візуальне (образотворче) мистецтво

Зміст: Передача кольором та лінією руху в просторі. Ознайомлення з асиметричним зображенням. Доцільне розташування зобра­ження на аркуші паперу.

П: Характер руху. Асиметрія.

ХТД: Створення композиції (за вибором учня) «Хитрий грибочок схо­вався під листочок», «Замріяний листочок» (кольорові олівці)

СВМ: М. Кримов «Вітряний день»; С. Шишко «Пізня осінь»; І. Остроухов «Золота осінь».

СММ: А. Вівальді «Пори року» (фрагменти за вибором учителя).

Уроки 15-16. До країни Мультляндії

Музичне мистецтво

Зміст: Уявлення про кіномистецтво, ознайомлення з особливостями жанру мультфільму. Порівняння музично-поетичних та анімаційних образів.

П: Кіномистецтво, мультфільм.

ХТД: Виконання пісні (за вибором учнів). Гра: «Визнач настрій і ха­рактер музики» (за мелодіями творів, що вивчалися).

СКМ: Перегляд м/ф «Ходить гарбуз по городу» (порівняння образних мов різних видів мистецтва). Підведення підсумків вивчення теми.

Візуальне (образотворче) мистецтво

Зміст: Опанування навичками порівняльного аналізу та передачі форм і розмірів предметів. Елементарні пропорції, силует.

П: Композиція. Пропорції. Узагальнення понять.

ХТД: Виконання малюнків (портретів персонажів пісні) за образа­ми музичних та анімаційних творів «Ходить гарбуз по горо­ду» (кольорові олівці).

СВМ: І. Хруцький «Натюрморт»; О. Шовкуненко «Натюрморт з ово­чами». Підведення підсумків вивчення теми.

1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка