Інвестиції та інвестиційна діяльність в Україні



Скачати 391.1 Kb.
Сторінка2/2
Дата конвертації16.04.2016
Розмір391.1 Kb.
1   2

Інвестиції в основний капітал у

фактичних цінах за джерелами

інвестування в Україні за 1998 - 2003 рр.


Вид джерела фінансування

Рік



1998

1999

2000

2001

2002

2003

Всього

12401

13958

17552

23629

32573

37178

у тому числі за рахунок коштів держбюджету

1043

1029

1341

1210

1749

1863

коштів місцевих бюджетів

436

585

686

975

1332

1365

власних коштів підприємств, організацый

9330

10081

12370

16198

21770

24470

коштів іноземних інвесторів

133

421

677

1400

1413

2068

коштів населення на індивідуальне житлове

1001

1049

1113

1176

1415

1573

кредитів банків та інших позик







132

391

1400

1985

інших джерел фінансування

458

793

1233

2279

3494

3854

За даними статистичного щорічника України (2003 рік) сформуємо табл. 2.2, в якій наведено обсяг інвестицій в основний капітал та основні макроекономічні показників за 1998 - 2003 рр. [17, с.46-47].


Таблиця 2.2.

Основні макроекономічні показники


1998

1999

2000

2001

2002

2003

Інвестиції в основний капітал (у факт, цінах), млн. грн.

12,4

14,0

17,6

23,6

32,6

37,2

Валовий внутрішній продукт (у факт, цінах), млн. грн.

93365

102593

130442

170070

204190

220932

у розрахунку на одну особу, грн.

1842

2040

2614

3436

4195

4583

Доходи населення, млн. грн.

50069

54379

61865

86911

157996

186365

Індекс споживч. цін(грудень до грудня попереднього року), відсотків

110,1

120,0

119,2

125,8

106,1

99,4

Бюджет (доходи), млн. грн.

28112,0

28915,8

32876,4

49117,9

54934,6

61954,3

Експорт товарів і послуг,млн.дол.

19,0

16,4

15,2

18,1

19,8

22,0

Імпорт товарів і послуг,млн. дол. США

18,5

16,1

12,9

15,1

16,9

18,2

Кількість зайнятих економічною діяльністю, млн.

22,6

22,3

21,8

21,3

21,0

21,4

За наведеними даними робимо висновок, що збільшення інвестицій в основний капітал (у фактичних цінах) за період з 1998 по 2003 роки супроводжується збільшенням таких показників економіки, як: ВВП, дохідна частина бюджету, доходи населення. У динаміці експорту та імпорту товарів та послуг загальної тенденції не прослідковується. Це можна пояснити, керуючись тим, що стимулюючий ефект мультиплікатора залежить від багатьох факторів.

Так, якщо збільшуються податки, то розміри віддачі державних витрат знижуються. Якщо імпорт є досить значним, то частина «нових» доходів ухо­дить за кордон, зростає ймовірність дефіциту платіжного балансу [29, с. 95-96].

Найпоширенішою помилкою в контексті аналізу інвестицій є хибне уявлення про те, що в результаті здійснення інвестиційної діяльності одна зі сторін обов'язково залишається у виграші, а інша — програє. Звичайно, на практиці така ситуація можлива. Хоча, як правило, у світовій економіці інвестування пов'язане із взаємним виграшем. Інвестор дістає доступ до рин­ків дешевої робочої сили чи сировини, збуту продукції, зменшує свої ризики шляхом міжнародної диверсифікації капіталу. Сторона, яка приймає, заповнює "нішу" у наявних інвестиційно-фінансових ресурсах, вирішує низку соціально-економічних проблем.

Дослідження інвестиційного макросередовиша в Україні свідчить про те, що, з одного боку, ключову роль у його формуванні відіграє уряд, який визначає амортизаційну, грошово-кредитну, бюджетну, податкову політику тощо. З другого, на динаміку інвестицій істотно впливає ступінь розвитку фінансової та фондової інфраструктури вітчизняної економіки. Не менш суттєвим є й те, що між цими визначеннями існує рефлективний зв'язок, тобто вони взаємопов'язані, а напрям впливу може бути двостороннім. Наприклад, кредитна й інвестиційна репутація уряду впливає на фондові індикатори. І навпаки, низька активність портфельних інвесторів на внутрішньому ринку країни є показником недовіри інвесторів до її економічної політики. Загалом же це свідчить про необхідність використання усього комплексу важелів (державних і ринкових) для формування привабливого інвестиційного макросередовища і залучення потрібного обсягу інвестиційних ресурсів у вітчизняну економіку.[27, с.126-127;19, с.63]

Висновки:

Провівши аналіз розвитку інвестиційної діяльності в Україні, ми


можемо сказати що прямі інвестиції в економіку України протягом 1997-2003
років мають тенденцію до зростання. При чому найбільша кількість
інвестицій спрямована в основний капітал, а основним джерелом інвестицій в
основний капітал є власні кошти підприємств і організацій.

Інвестиції впливають на багато макроекономічних показників. Так,


інвестиції правомірно розглядати як чинник забезпечення зростання
рівноважного ВВП, тобто його інвестиційна складова є однією з
регульованих величин, через яку уряд може впливати на економічне
зростання країни. Взагалі можна сказати, що зв'язок між розглянутими
показниками і обсягом інвестицій прямий: з ростом обсягів інвестицій
ростуть і обсяги відповідних макроекономічних показників.

ВИСНОВОК
У стратегії інвестиційної діяльності важливу роль відіграють науково обгрунтоване визначення пріоритетних напрямів інвестування, їх відповідність державним інтересам, програмним цілям національного відродження України, швидкого подолання економічної кризи і досягнення стабілізації та зростання народного господарства. Саме на пріоритетні напрями науково-технічного прогресу слід максимально націлювати інвестиційну й інноваційну діяльність та ресурси. На розвиток сучасних і майбутніх високотехнологічних виробництв можуть претендувати тільки ті країни, які здатні забезпечувати високий рівень науки, техніки, освіти, культури, організації управління та трудової дисципліни.

В економіці України у цьому відношенні склалася непроста ситуація. Держава, що збідніла внаслідок гострої економічної кризи, втрачає надійні джерела необхідного інвестування. І тепер, прагнучи, хоча б з чималим запізненням, відродити й активізувати політику відтворення як основу стабілізації та оновлення національного товаровиробництва, наразилася на протидію певних політичних і економічних сил. Концентрація фінансового капіталу у сферах нових структур, тіньового обігу та банківської системи, які не прагнуть до виробничого інвестування, по суті, гальмує відтворювальні процеси, економічну стабілізацію і зростання.

Аналіз надходження іноземних інвестицій в Україну свідчить, що на сьогодні ця молода незалежна держава ще не створила належної бази для залучення капіталів з-за кордону. Тому найважливішими умовами залучення інвестицій є стабілізація макроекономічного середовища, а також удосконалення законів і нормативних актів. Але, водночас, дані питання не можуть бути розв'язані без загальної соціально-економічної стабілізації в країні.

Найістотнішою перешкодою для діяльності іноземних інвесторів в Україні є недосконалість відповідного законодавства. Спроби вдосконалення нормативних актів згідно з цілями України, а також мотивації іноземних партнерів зумовили часті зміни в українському законодавстві. До останнього часу не запропоновано жодного законодавчого акта, який би був достатньо відпрацьованим, універсальним. Ускладнює ситуацію і практика коригування нормативних актів під час їх руху від верхніх рівнів управління до нижніх. Це пов'язано з тим, що закони і постанови мають нерідко декларативний характер. Тому органи управління нижчих рівнів трактують їх на свій розсуд.

До головних факторів, що стримують формування економічного середовища, сприятливого для залучення інвестицій, можна віднести також і невизначеність пріоритетів ринкового трансформування економіки та повільність процесів приватизації.

Політика України як молодої незалежної держави щодо активізації процесу залучення інвестицій, перш за все, пов'язана з ринковим соціально-економічним трансформуванням суспільства. Отже, створення загальнополітичних, правових та інституціональних умов, сприятливих для інвестування, є одночасно як передумовою, так і результатом успішних реформ у нашій державі.

Говорячи про іноземні інвестиції треба враховувати світовий досвід, який показує, що найбільших успіхів у залученні іноземних інвестицій досягають ті країни, які, по-перше, ставлять таку мету, як пріоритетну в своїй економіці, по-друге, використовують при цьому можливо більший набір заходів. Головне тут:



  • створення привабливого інвестиційного клімату;

  • створення міжнародного образу країни як такої, що надає інвестору кращі, ніж інші країни, можливості.

Підводячи підсумок, необхідно сказати, що загалом інвестиційно-підприємницький клімат України є складним. Залучаючи до країни іноземний капітал, не слід забувати, що з нинішньої кризи Україну виведуть лише власні зусилля. Не варто надавати підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, яких не мають українські, зайняті у тій же сфері діяльності. Як показав досвід, такий захід майже не впливає на інвестиційну активність іноземного капіталу, але призводить до виникнення на місці колишніх вітчизняних виробництв підприємств з формальною іноземною участю, які претендують на пільгове оподаткування.

Необхідно намагатися створити сприятливий інвестиційний клімат не тільки для іноземних інвесторів, але й для вітчизняних. І мова не про те, щоб надати їм гроші на здійснення інвестицій. Українському приватному капіталу також потрібні гарантії від примусових вилучень і свавілля влади, система страхування від некомерційних ризиків, а також стабільні умови роботи при здійсненні довгострокових капіталовкладень.

Нинішня ситуація в Україні підтверджує ту відому істину, що коли назріла потреба у загальних змінах, тоді часткові перетворення зовсім нічого не дають, а то й ведуть до негативних результатів. Пожвавлення економічної, у тому числі інвестиційної та інноваційної, діяльності і поліпшення на цій основі соціальних умов можливе тільки шляхом рішучих, комплексних, швидких, прозорих і послідовних ринкових реформ, які (як показує досвід інших країн, що реально здійснюють такі реформи) вивільнять підприємницьку ініціативу, створять конкурентне середовище й нададуть економіці стимули ефективного розвитку.

Використана література:

1. Указ Президента України «Про кредитні списки» від 12 березня 1993р.

2. Указ Президента України «Про інвестиційні фонди і інвестиційні


компанії» від 11 травня 1994р.

3. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо залучення


іноземних інвестицій в економіку України» від 7 липня 2003р.

4. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991р.


№1560-ХІІ

5. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28


грудня 1994р. №334/94-ВР

6. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня


1996р.№93/96-ВР

7. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000р.


№2121-111

8. Закон України «Про інститути спільного інвестування» від 15 березня


2001р. №2299-111

9. Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення ВАГ


«Агентство з питань іноземних інвестицій» від 29 квітня 2004р. №259
10. Наказ Мінекономіки, Мінфіну Держкоммістобудування «Положення про фінансування та державне кредитування капітального будівництва, що здійснюється на території України» від 23 вересня 1996р. №127/201/173

11. Господарський кодекс України від 16 січня 2003р. №436-VI

12. Статистичний щорічник країни за 2003р.-К., Держкомстат України,
2004р.-658c.

13. Економічний бюлетень. Україна в числах. №22 Звіт за 2000р. Лютий


2001р.

14 Багрянов В.К. Показники інвестиційної діяльності в Україні та їх значення // Український бизнес - 2004 - №1, С. 9-14

15. Плахій М.О. Вплив інвестиційної політики на економічний розвиток регіонів // Фінанси України – 2004 - № 8 С. 64-67

16. Козлова А.І. Проблеми формування інвестиційного ресурсу // Формування ринкових відносин в Україні – 2003 -№5(24) С.3-7

17. Опищенко В.А. Сучасні напрямки формування інвестиційної політики в Україні // Економіка України – 2003 -№10 С. 46-50

18. Захарін С.В. Кредитування інвестиційної діяльності // Фінанси


У країн й.- 2004 - №4, c.25-27

19. Іваненко-Свинцицька І.Є. Інвестиційний клімат в Україні: його формування, ключові моменти та характеристики // Формування рин6кових відносин України – 2002 -№9 С. 63-65

20. Симоненко Л.І. Інвестиційний процес в Україні в умовах перехідної економіки // Фінанси України – 2000 -№5 С. 112-115

21. Комарова А.І. Регулювання інвестиційного розвитку України та міжнародний досвід // Правосуддя – гарант у сфері економічно - правових відносин – 2000 –том №21(1) С. 147 -151

22. Симоненко Л.І. Інвестиційний процес в Україні в умовах перехідної економіки // Фінанси України – 2000 -№5 С. 112-115

23. Лукінов І.І. Інвестиційна політика в стабільному економічному розвитку // Економіка України – 2000 - №10, С. 23-27

24. Ревуцька Н.П. Сучасні інструменти залучення іноземного капіталу,
//Цінні папери У країни.- 2004- №9, С.54-56

25. Крупка І.М. Формування макроекономічного інвестиційного


середовища в Україні. // Фінанси України - 2004.-№4, С. 65-69

26. Ревуцька Н. Сучасні інструменти залучення іноземного капіталу


// Цінні папери У країни.- 2004-№9,С.54-58

27. Сергієнко О.М. Стратегічні напрямки інвестиційного розвитку


України.// Формування ринкових відносин в Україні: збірник наукових
праць. Вип..1(32)-К., 2004, С. 123-128

28. Чечетов М. Іноземні інвестиції: макроекономічний аспект. // Економіка України -2004 - №8, С. 87-92



29. Татаренко Н.О., Поручник А.М. Теорії інвестицій. - К.: КНЕУ, 2000. - 160с.



1   2


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка