International Review №1(5) березень 2008 відносини україна – єс: у вимірі року



Сторінка1/4
Дата конвертації18.04.2016
Розмір0.76 Mb.
  1   2   3   4





International Review


1(5) березень 2008

ВІДНОСИНИ УКРАЇНА – ЄС:

у вимірі року


Автори:

О.Шнирков

М.Гончар О.Волович

Сушко О.В.
















-- 1.1.1.1.1.



В цьому номері квартальника публікуються результати моніторингу відносин Україна-ЄС присвяченого енергетичним питанням та можливим варіантам створення зони вільної торгівлі України з ЄС, який здійснюється в рамах спільного проекту „Моніторинг відносин Україна-ЄС” започаткованого Регіональним представництвом Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні і Білорусії та Інститутом зовнішньої політики Дипломатичної академії України при МЗС України.

Необхідність запровадження такого проекту обумовлена потребою переосмислення ситуації, що склалась у відносинах між Україною та Європейським союзом а також формулювання нової моделі євро інтеграційної стратегії України в рамках політики сусідства.

Переосмислення стратегії реалізації євроінтеграційного курсу України потребує розробки нових підходів з впровадження європейських стандартів у різних сферах суспільного життя та наближення України до вимог членства в ЄС. Одним з таких підходів є формування стратегічного порозуміння серед політичної еліти щодо європейського напрямку розвитку України. Іншим напрямком реалізації євро інтеграційних прагнень України є досягнення ширшої обізнаності громадськості щодо стану та перспектив європейської інтеграції України. Важливим завданням є також досягнення більшої обізнаності і розуміння з боку вітчизняного бізнесу важливості європейської інтеграції України, доручення його до стратегічного мислення, щільної прив’язки України до європейського ринку та ділової культури.

Важливим сегментом реалізації завдань євроінтеграції України є регіональні аспекти інтеграції, що потребує регулярного інформування регіонів про головні події в ЄС та взаємовідносин між Україною і Європейським Союзом.

З цією метою в рамках реалізації проекту і здійснюється моніторинг відносин Україна-ЄС, їх аналіз та публікація результатів, а також їх адресне розповсюдження серед регіональних органів державної влади, іноземних дипломатичних представництв та неурядових організацій.

Зміст публікацій виражає виключно погляди авторів і не обов’язково збігається з поглядами і позиціями Інституту зовнішньої політики та Фонду Фрідріха Еберта.



ЗМІСТ
1. Олександр Шнирков. Створення поглибленої зони вільної торгівлі

між Україною та ЄС: передумови та наслідки ………………..4

2. Олексій Волович. Стан і перспективи реалізації проекту будівництва

газопроводу «Білий потік» (GUEU - White stream)…………18

3. Михайло Гончар Енергетичні відносини Україна – РФ – ЄС:

виклики для континентальної безпеки………………………….34


О.І. Шнирков,

доктор економічних наук, професор

А.М. Копистира,

кандидат економічних наук,доцент

Інститут міжнародних відносин

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

СТВОРЕННЯ ПОГЛИБЛЕНОЇ ЗОНИ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС: ПЕРЕДУМОВИ ТА НАСЛІДКИ
ЄС має піввіковий досвід розвитку вільної торгівлі. Римська угода (1957р.) передбачала створення Європейського Економічного Співтовариства, зокрема, перехід до вільного руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили. В 1963р. була підписана Анкарська угода про вільну торгівлю з Туреччиною, в 1971р. - з Мальтою, у 1973р. - з Кіпром. Європейська економічна зона (1992р.) між ЄС та Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄФТА) також базується на принципах вільного руху товарів і послуг. Цей же механізм був закладений в 10 європейських угодах ЄС з країнами Центральної Європи в 1993-1999рр. Євро-Середземноморські угоди (1995р.) з 12 країнами цього регіону також передбачають створення зони вільної торгівлі до 2010р. В рамках процесу стабілізації та асоціації між ЄС та балканськими країнами на початку 2000-х років були запропоновані Автономні торговельні заходи (що передбачали взаємне відкриття ринків), а згодом підписані угоди з Боснією і Герцеговиною, Хорватією, Македонією, продовжувалися переговори з Албанією, Сербією, Чорногорією. Слід також нагадати про Угоди про вільну торгівлю з Південною Африкою (1999р.), Мексикою (2000р.), Чілі (2003р.).

Можливість створення зон вільної торгівлі (ЗВТ) передбачена ЄС в Угодах про партнерство та співробітництво (УПС) з окремими країнами СНД, планується розширення принципів вільної торгівлі в рамках Угод про економічне партнерство. Ведуться відповідні переговори з митними союзами - Меркосур, Радою співробітництва держав Перської затоки.

Теоретично зона вільної торгівлі (ЗВТ) передбачає скасування мит та кількісних обмежень на всі товари у взаємній торгівлі, а також лібералізацію торгівлі послугами. Однак на практиці, як правило, сторони, що створюють зону вільної торгівлі, хоча б принаймні на початковому етапі, але все ж запроваджують певні обмеження. Не є винятком і ЄС. Участь ЄС у формуванні зон вільної торгівлі дає можливість визначити головні особливості його політики в цій сфері.

(1). ЄС, розширюючи доступ до внутрішнього ринку переважно промислових товарів виробників інших країн, зберігає суттєві обмеження для продукції сільського господарства.

Якщо простий середній імпортний тариф ЄС у 2005 р. складав лише 5,4%, то максимальні значення для окремих товарів тваринництва сягали 219%, молочних продуктів – 264%, фруктів, овочів, рослин – 199%, круп – 139%, цукру та кондитерських виробів – 134%, напоїв та табачних виробів – 208%. Слід зауважити також, що повний доступ на внутрішній ринок сільськогосподарської продукції країни Центральної Європи отримали лише після вступу до ЄС. Можна передбачити, що і для України, за умови переходу до режиму вільної торгівлі з ЄС, доступ до його внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції буде найбільш проблематичним.



(2). ЄС загалом широко використовує принцип асиметрії у взаємному відкритті ринків.

Особливо це стосується менш розвинутих країн. Як правило, ЄС насамперед ліквідує мито на імпортну промислову продукцію і погоджується на його поетапне усунення у країнах-партнерах. Цей термін складає зазвичай 5-10 років.

Для України, з урахуванням існуючої різниці в рівнях економічного розвитку та ступені митного захисту, поступове відкриття внутрішнього ринку для промислової продукції ЄС може відбуватися поступово протягом 5 років, по окремих позиціях – й до 10 років. Разом з тим, позиційний документ Європейської асоціації «Businesseurope» щодо ЗВТ з Україною закликає до відміни мит протягом короткого періоду часу на симетричній основі [8].

(3). ЄС починає проводити більш активну торговельну політику міжрегіонального співробітництва у формах вільної торгівлі. При цьому, він визначає три головні вимоги до рівня регіональної інтеграції, необхідні для переговорів зі створення зони вільної торгівлі на міжрегіональному рівні:


  • діюча інституційна структура регіонального угруповання, яка передбачає ефективні механізми реалізації регіональних проектів і виконання рішень, включаючи інструменти вирішення спорів;

  • створення митного союзу відповідно до Ст. XXIV ГАТТ/СОТ, включаючи єдиний зовнішній тариф, митну адміністрацію, спільну торговельну політику;

  • зменшення нетарифних бар'єрів у внутрішньорегіональній торгівлі, зокрема, у сфері технічних вимог і стандартів, санітарних та фітосанітарних аспектів, а також сприятливі регіональні регуляторні режими у сферах послуг та інвестицій.

(4). ЄС дуже обережно ставиться до появи митних союзів серед країн-сусідів. Пропозиції створення митних союзів Чехії і Словаччини, західнобалканських країн віталися свого часу, оскільки країни-партнери ставили за мету таким чином підготуватися до вступу до ЄС. Разом з тим, Резолюція Європейського Парламенту від 19 листопада 2003р. прямо вказує на те, що заплановане створення Єдиного економічного простору (у складі Білорусі, Казахстану, Росії та України) може погіршити подальшу співпрацю між ЄС та Україною. У Посланні Європейської Комісії від 12 травня 2004р. "Європейська політика сусідства" в розділі "Регіональне співробітництво" згадуються як такі, що можуть сприяти транскордонному співробітництву, лише Рада Європи, Балтійська Рада (Baltic Council), Центральноєвропейська ініціатива, Організація Чорноморського економічного співробітництва, Пакт Стабільності разом з Єврорегіонами. Більше того, ЄС не ставить за мету створення нових структур та організацій, а виступає за використання можливостей вже існуючих [9].

У вересні 2003р. Генеральний директорат з питань торгівлі Європейської Комісії підготував документ з назвою "Реакція на проект Угоди про формування Єдиного економічного простору Росії, України, Білорусі та Казахстану", в якому підкреслюється - якщо ЄЕП залишиться на етапі зони вільної торгівлі, то змін у торгівельній політиці ЄС щодо України не відбудеться. Якщо ЄЕП вийде на етап митного союзу, від України зажадають виплати компенсацій членам СОТ, у т.ч. ЄС, оскільки зобов'язання України стосовно двостороннього доступу до ринків значно перевищують зобов'язання інших трьох країн, зокрема Росії. Крім того, під сумнів буде поставлене майбутнє переговорів про зону вільної торгівлі. Тому політичний консенсус щодо створення зони вільної торгівлі з ЄС, досягнутий між гілками української влади у 2006-2007рр., фактично унеможливлює участь України у митних союзах ЄЕП та ЄврАзЕС.



(5). Глибина зони вільної торгівлі прямо залежить від рівня політичної взаємодії та інтеграції ЄС і країн-партнерів. Найбільш глибоку зону вільної торгівлі ЄС пропонує для країн-кандидатів на вступ до ЄС, а також країн Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ). Так, у 2002р. Європейська Комісія запропонувала у відносинах з країнами-кандидатами використовувати так звані комунітарні (спільні для країн ЄС) правила регулювання конкуренції замість антидемпінгового регулювання за правилами COT.

Зміст регуляторної політики в інших секторах співробітництва (інтелектуальна власність, конкуренція, державні закупівлі) визначається глибиною політичної інтеграції. Оскільки відкриття ринків України в цих сферах може бути витратним, то слід було б очікувати, що ступінь доступу на внутрішні ринки країни також залежатиме від глибини політичної інтеграції з ЄС, який, своєю чергою, зміг би запропонувати певні компенсатори ймовірних втрат України.

У Посланні Європейської Комісії "Глобальна Європа: конкуруючи у світі" визначені головні підходи до створення нової генерації зон вільної торгівлі ЄС. При цьому, лібералізація торгівлі як на Єдиному внутрішньому ринку ЄС, так і розширення доступу до ринків третіх країн розглядається як важливе джерело підвищення продуктивності праці, економічного зростання, створення робочих місць, отже, посилення конкурентоспроможності національних економік країн ЄС. Для цього ЄС сформулював основні критерії для потенційних угод про вільну торгівлю [10].

Першими двома критеріями є потенціал ринку партнера (розміри національних економік і темпи зростання) та рівень тарифних і нетарифних обмежень імпорту з ЄС. З цієї точки зору, ЄС як пріоритетні розглядає країни АСЕАН, Меркосур, а також Південну Корею — оскільки вони поєднують високий рівень протекціонізму зі значним потенціалом розвитку внутрішніх ринків. Крім того, ці країни є дуже активними у процесах створення зон вільної торгівлі з іншими центрами світової економіки, тому (за умов збереження високих торговельних бар'єрів з відповідними країнами і блоками) ЄС ризикує частково втратити відповідні ринки, як це було з мексиканським ринком після створення НАФТА.

До іншої групи пріоритетних країн належать Індія, Китай, Росія, країни-учасниці GCC. Україна також стає поступово одним з важливих торговельних партнерів ЄС, оскільки після його розширення на неї припадає вже майже 1% зовнішньоторговельного обігу.



Третій критерій вибору зон вільної торгівлі визначається доступом до ресурсів (енергоносії, сільгоспсировина, руди металів, металобрухт) разом з необхідністю гарантування відповідних поставок та економічним впливом на ринок ЄС. Слід звернути увагу на те, що доступ до ресурсів розглядається як пріоритетний і в концепції сусідства ЄС.

Четвертий критерій участі ЄС у нових зонах вільної торгівлі охоплює політичні аспекти, зокрема, права людини, демократичні цінності, регіональний вплив держав, дотримання ключових багатосторонніх інструментів у стратегії безпеки ЄС.

Зрештою, п'ятий критерій визначається ризиком ерозії преференційного доступу на спільний ринок країн-сусідів і країн, що розвиваються. З цієї точки зору, країни, що не мають угоди про вільну торгівлю з ЄС, знаходитимуться в більш дискримінаційному становищі, порівняно з країнами, що мають більш вільний доступ на ринок ЄС.

Послання також визначає вимоги до змісту майбутніх угод ЄС про вільну торгівлю. Так, ці угоди повинні охоплювати лібералізацію ринку послуг, нові можливості взаємних інвестицій, захист прав інтелектуальної власності, державні закупівлі, правила конкуренції. Головна увага має надаватися нетарифним бар'єрам, причому для країн-сусідів пропонується механізм регуляторної конкуренції, побудований на правилах ЄС. Слід зазначити, що в цьому документі Україна згадується, насамперед, з точки зору забезпечення захисту прав інтелектуальної власності.

Таким чином, за умов початку переговорів з ЄС, Україні, поряд з головними закономірностями розвитку зон вільної торгівлі у світовій економіці в цілому, треба враховувати особливості комунітарної зовнішньоекономічної політики Європейського Союзу.

За першим критерієм Україна є достатньо перспективним партнером ЄС для створення ЗВТ. Україна має значний потенціал зростання внутрішнього ринку, стабільні та достатньо високі темпи економічного розвитку за останні роки, вже ввійшла до 25 основних торгівельних партнерів Союзу.

Експорт товарів з України до ЄС у 2006 р. склав 10869,6 млн.дол., імпорт – 15614,1 млн.дол. (див граф.1). Порівняно з 2005р. експорт збільшився на 18,1%, імпорт – на 31,5%. Негативне сальдо становило 4744,5 млн.дол. проти негативного у сумі 2669,7 млн.дол. у 2005р. Коефіцієнт покриття експортом імпорту складав 0,7, у 2005р. – 0,8.

У загальному обсязі експорту України доля ЄС становила 28,3%, імпорту – 34,7% (у 2005р. відповідно 26,9% і 32,9%). Головними партнерами, як в експорті, так і в імпорті товарів залишаються Німеччина (1283,8 і 4267,6 млн.дол.), Італія (відповідно 2503,4 і 1465,2 млн.дол.) та Польща (1344,5 і 2109,1 млн.дол.).





Графік 1.

Зовнішня торгівля товарами України з ЄС


Джерело: [2]

Імпорт послуг до України збільшився на 582,9 млн.дол. Найбільшу питому вагу в загальному обсязі українського експорту до країн ЄС займали транспортні (64,3%), різні ділові, професійні та технічні (16,4%) послуги, імпорту – фінансові (21,1%), транспортні (16,8%), будівельні (7,2%), роялті та ліцензійні (8,1%) послуги. Головними партнерами, на які припадало більше половини обсягу експорту, є – Сполучене Королівство, Кіпр, Німеччина, Бельгія, Угорщина, імпорту – Сполучене Королівство, Кіпр, Німеччина, Австрія (див. граф.2).

У


Графік 2.

Зовнішня торгівля послугами України з ЄС

2006р. експорт послуг України до країн ЄС збільшився на 28,5% і становив 2218,5 млн.дол., імпорт – відповідно на 45,4% і становив 1867,1 млн.дол.; позитивне сальдо зовнішньої торгівлі становило 351,4 млн.дол. (у 2005р. – 441,9 млн.дол.). Питома вага експорту послуг до країн ЄС у загальному обсязі складала 29,6 %, імпорту – 49% (у 2005р. відповідно 28,1% і 43,8%). [2]

Д
жерело: [2]


За другим критерієм Україна також на сьогоднішній день є перспективним партнером для створення ЗВТ. Економіки як України, так і ЄС є достатньо відкритими (див. табл. 1).

Таблиця 1. Середні імпортні тарифи ЄС та України

Країна

Усі товари

Сировинні товари

Промислова продукція

Середня ставка тарифу

Середньозважена ставка тарифу

Середня ставка тарифу

Середньозважена ставка тарифу

Середня ставка тарифу

Середньозважена ставка тарифу

Україна

7,6

3,9

6,8

1,5

7,6

6,4

ЄС

1,8

1,7

2,6

0,9

1,7

2,1

Джерело: [8]

Зі вступом України до СОТ частину обмежень протягом п’яти років буде усунено. Однак з огляду на існування значних тарифних та нетарифних бар’єрів (експортні мита, імпортні квоти, різні стандарти якості, складнощі митного оформлення тощо) на шляху європейських товарів на український ринок створення ЗВТ залишатиметься актуальним як для ЄС, так і для України.

Разом з тим, як відмічається у пропозиціях Європейської асоціації «Businesseurope», середня українська митна ставка у чотири рази перевищує митну ставку ЄС, від України також вимагатимуть відмінити обмеження на торгівлю сировиною, експортні мита, схеми ліцензування імпорту, що мають обмежуючий характер, «ГОСТ»-сертифікати. Високим залишається рівень корупції у державі, що також розглядається у ЄС як суттєвий нетарифний бар’єр у торгівлі з Україною. Також сформульовано вимоги щодо усунення бар’єрів у торгівлі послугами, інвестуванні, правах інтелектуальної власності, державних закупівлях, сприянні торгівлі, використанні інструментів торговельного захисту тощо.

З іншого боку, ЄС постійно критикується торговельними партнерами за наявність значного переліку бар'єрів, які перешкоджають розвиткові світової торгівлі в цілому. Так, Доповідь Секретаріату COT "Огляд торговельної політики - ЄС" за 2002 р. згадує 14 основних проблем у розвитку торговельної політики ЄС, які викликають стурбованість торговельних партнерів Союзу. Зокрема, це додаткові вимоги щодо імпортних то­варів з погляду захисту здоров'я людей, інтересів споживача, підтримки безпеки, охорони довкілля. Підкреслюється супере­чливий вплив сільськогосподарської політики Союзу на міжна­родну торгівлю, її негативні наслідки для розвитку цієї галузі у країнах, що розвиваються, тому вітається перегляд цієї політи­ки, зокрема у сферах виробництва цукру та молочної продукції. Проблемними залишаються торговельні обмеження для текстильної та сталеливарної продукції, а також практика антидемпінгу. Негативні наслідки для торгівлі також мають бар'єри для фізичних осіб, преференції на двосторонній основі, політика у сфері рибальства, спеціальні ініціативи з прийняття третіми країнами стандартів захисту довкілля та соціальних стандартів. Доповідь також вказує на необхідність зменшення тарифних піків та тарифної ескалації, невиправдану практику субсидій у галузях автомобіле- та суднобудівництва, наявність т.зв., "групових винятків" для збутових систем та технічного обслуговування автомашин. Невирішеним є також питання ПДВ за контрактами з використанням електронної торгівлі. Не є досконалою також система союзного захисту інтелектуальної власності, зокрема географічних назв з третіх країн, як і нові регламенти з copy-right. [5] Усунення цих та інших бар’єрів Європейським Союзом може стати основою зустрічних вимог України.

Сучасна структура взаємної торгівлі України з ЄС визначає також важливість створення ЗВТ з точки зору третього критерію. За сучасних умов ЄС розглядає Україну все ж таки як постачальника переважно сировинної продукції. Вагому частку товарної структури українського експорту до країн ЄС складали чорні метали – 24,4%, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки – 13,4%, руди, шлаки та зола – 5,4%, одяг текстильний – 4,8%, електричні машини і устаткування – 4,4%, жири та олії тваринного або рослинного походження – 4,3%, а також вироби з чорних металів – 3,9%. Основу товарного імпорту з країн ЄС складали котли, машини, апарати і механічні пристрої – 18,2%, наземні транспортні засоби, крім залізничних – 13,5%, електричні машини і устаткування – 10,4%, полімерні матеріали, пластмаси – 7,2%, фармацевтична продукція – 6,1%, папір та картон – 4,4%.

Внаслідок створення як ЗВТ, так і ЗВТ+, особливо у короткостроковій перспективі, відбудеться консервація сировинного характеру експорту з України в ЄС. Ця тенденція ще більш посилиться, беручи до уваги той факт, що ЄС наполягає на скасуванні всіх експортних мит на українську сировинну продукцію (насіння соняшнику, металобрухт, шкіра тощо). Разом з тим, саме сировинний характер експорту обумовлює привабливість України як партнера за третім критерієм.

Відповідно до четвертого критерію ЄС поступово розширював доступ українських виробників до Єдиного внутрішнього ринку Союзу паралельно та у взаємозв’язку з розвитком демократії, політичних реформ, посиленням ролі України як субрегіонального лідера. З 1993 р. ЄС включив Україну до Загальної системи преференцій, у 1994 р. підписав Угоду про партнерство та співробітництво, де було передбачено можливість створення ЗВТ. З 1998 р. ЄС надав ринковий статус окремим українським компаніям в антидемпінговій сфері, а у 2005 р. визнав цей статус за економікою України у цілому. У 2008 р. ЄС зняв останні зауваження щодо експортних мит України та сприяв вступу країни до СОТ.

За п’ятим критерієм Україна є також дуже привабливим партнером для ЄС, беручи до уваги транзитний імпорт до ЄС товарів з Росії та інших країн СНД. Технічно кожна країна може бути учасником необмеженої кількості угод про зону вільної торгівлі. Таким чином, ЗВТ між Україною та ЄС не вимагає від Україна скасування угод про преференційну торгівлю з іншими торговельними партнерами. Україна матиме право надалі зберігати режим вільної торгівлі з Росією та іншими країнами СНД без будь-яких обмежень. Але ЄС хоче мати не менш сприятливий доступ до потенційно ємного ринку України, ніж інші країни, зокрема Росія, можливо США. ЄС починає конкурувати з іншими країнами за доступ до українського ринку шляхом створення зон вільної торгівлі. Коли Мексика ввійшла до НАФТА, позиції європейських експортерів були суттєво послаблені на внутрішньому мексиканському ринку.

Таким чином, і Україна, і ЄС мають об’єктивні передумови, потенціал та стимули для створення зони вільної торгівлі, що і зумовило початок 18 лютого 2008 р. відповідних переговорів. Причому сторони попередньо погоджуються, що це буде поглиблена угода про ЗВТ, або ЗВТ+.

Створення ЗВТ з Україною з точки зору європейських партнерів має передбачати:



  • повну лібералізацію торгівлі товарами, перш за все промисловою продукцією, у т.ч. енергоносіями, а також сільськогосподарськими товарами, продуктами рибальства тощо, тобто вільний і безперешкодний доступ на відповідні ринки;

  • зменшення нетарифних обмежень в Україні у торгівлі промисловими товарами шляхом гармонізації та/або взаємного визнання оцінки відповідності технічним стандартам ЄС (АСАА+);

  • зменшення нетарифних обмежень у торгівлі сільськогосподарською продукцією у рамках співробітництва у сфері санітарних та фітосанітарних заходів;

  • значну лібералізацію ринків послуг;

  • забезпечення ефективного регулювання стосовно заохочення та захисту прямих іноземних інвестицій;

  • свободу заснування компаній;

  • запровадження заходів, спрямованих на поступове забезпечення вільного руху капіталу та здійснення платежів;

  • забезпечення прозорості та передбачуваності регулювання внутрішнього ринку України згідно з європейськими та міжнародними стандартами;

  • наближення внутрішньої економічної політики України, зокрема у сфері конкуренції, корпоративного управління, захисту прав інтелектуальної власності, державних закупівель, тощо до загальноприйнятних правил міжнародної та європейської практики;

  • забезпечення двостороннього митного співробітництва, зокрема спрощення митних процедур та підвищення ефективності діяльності митних органів в контексті сприяння торгівлі;

  • запровадження ефективного механізму врегулювання суперечок [2].

Таке широке охоплення напрямків економічного співробітництва згодом обов’язково приведе сторони до необхідності зняття бар’єрів й на шляху руху робочої сили, особливо з України до ЄС.

Включення даного переліку проблем та напрямків означатиме фактично трансформацію угоди про ЗВТ до комплексної економічної угоди, що має за мету поступове формування основ інтеграції України до Єдиного внутрішнього ринку ЄС.

Оцінки економічних наслідків створення ЗВТ між Україною та ЄС вже мають свою історію. Одним з перших було дослідження Брентона П. Він показав, що за умов ЗВТ можливе зростання імпорту промислової продукції з ЄС в Україну приблизно на 10%, експорту з України до ЄС – на 15%; імпорт сільськогосподарської продукції з ЄС в Україну може зрости на 60%, експорт з України до ЄС – на 50% [11].

Дослідження «Аналіз перспектив торгівельних відносин між Україною та ЄС у контексті переговорів щодо розширеної угоди», здійснене на замовлення Генерального директорату з торгівлі Єврокомісії [1], також свідчить про перевагу позитивних економічних ефектів для обох сторін. Найбільш цікаві результати цього дослідження наводяться у наступній таблиці (див. табл. 2).

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка