Інтелектуальна власність



Скачати 13.64 Mb.
Сторінка34/35
Дата конвертації16.04.2016
Розмір13.64 Mb.
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   35

Вилучення з Реєстру

17. Вилучення з Реєстру провадиться Уповноваженою установою у


випадках:

  • закінчення строку, на який видано свідоцтво про реєстрацію НЕП;

  • за заявою заявника про вилучення його з Реєстру.

Користування інформацією Реєстру

  1. Користувачами даних Реєстру є навчальні заклади, органи дер­жавної влади, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та окремі громадяни.

  2. Відшкодування витрат на надання додаткових послуг з користу­вання даними Реєстру може здійснюватись на платній основі в порядку, передбаченому наказом МОН України від 01.12.03 р. №798, та згідне переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.03р. №1180.


Додаток №1 до примірного тимчасового Положення про Реєстр навчальних комп'ютерних програм
ЗАЯВА

про внесення до Реєстру навчальних комп'ютерних програм

Заявник


(П.І.Б., фізична або юридична особа)

поштова адреса (місцезнаходження, постійне місце проживання)

ідентифікаційний код юридичної особи:

ідентифікаційний номер фізичної особи:

№ телефону: № факсу:

просить включити до Реєстру навчальних комп'ютерних програм.

Галузь науки, до якої належить навчальна комп'ютерна програма, та


навчальна дисципліна, що підтримується нею

Найменування навчальної комп'ютерної програми, що реєструється:

Автор (и)

(П.І.Б.)

поштова (і) адреса (й), (постійне місце проживання)
Особа (и), якій (им) належить авторське майнове право
(П.І.Б., фізична або юридична особа)
поштова адреса (місцезнаходження, постійне місце проживання)

Підпис заявника



(посада, прізвище, ім'я та по батькові, дата) (підпис)

М.П.
Додаток №2 до примірного тимчасового Положення про Реєстр навчальних комп'ютерних програм

Герб України МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СВІДОЦТВО

про внесення навчальної комп'ютерної програми до реєстру навчальних комп'ютерної програм

Серія №


(найменування навчальної комп'ютерної програми)

Автор (и)



(П.І.Б)

(поштова (і) адреса (и), постійне місце проживання)

Особа (и), якій (им) належить авторське майнове право



(П.І.Б., фізична або юридична особа, повне та скорочене найменування юридичної особи)
(поштова (і) адреса (и), місцезнаходження, постійне місце проживання)

Галузь науки, до якої належить навчальна комп'ютерна програма, та


навчальний предмет, що підтримується нею:

Дата реєстрації:

Строк дії реєстрації:

Дата видачі свідоцтва:



(посада, П.І.Б.) (підпис)
М.П.

Н.В. Чабанна, зав. відділом

НМЦ засобів навчання МОН України
Плагіат в Інтернет

Плагіат з появою Інтернету перетворився в серйозну проблему. За даними останнього опитування, проведеного професором Доном Маккей-бом (Don МсСаЬе) з Ратгерського університету (Rutgers University), 37% з ЗО тисяч студентів в 34 коледжах США користуються заповітним сору&-paste для копіювання шматків чужих робіт, знайдених у Мережі, у свої власні. В 1999 році таких було тільки 10% . Однак 20% університетських професорів у США вже використовують програмні продукти, що вияв­ляють факти плагіату. Все більша кількість видавництв, юридичних та інших компаній також починають застосовувати в повсякденній діяль­ності програмне забезпечення, що дозволяє аналізувати величезні обсяги текстової інформації та за лічені секунди виділяти в них ідентичні блоки.

Один з популярних інтернет-сервісів, що дозволяють вишукувати пла­гіаторів, створений компанією iParadigms LLC (http://www.iparadigms.com) з Окленда (Каліфорнія). Його історія бере початок в 1996 році, коли роз­роблена фахівцями компанії програма почала використовуватися ви­кладачами Каліфорнійського університету в місті Берклі для аналізу студентських робіт. На відміну від звичайних пошукових систем типу Google, які здійснюють пошук по введеним користувачем ключовим сло­вам, програмне забезпечення iParadigms створює цифровий образ всього документа, що перевіряє, після чого порівнює його з матеріалом в Інтер­неті та у спеціалізованих базах даних, в тому числі на академічних ре­сурсах і в базах даних ЗМІ. Популярність нового сервісу виявилася на­стільки велика, що його послугами з минулої осені стала користуватися навіть Рада Безпеки ООН. Сьогодні детектор плагіату Turnitin (http:// www.turnitin.com) застосовується більш ніж в 2500 вищих навчальних закладах США і більш ніж в 1000 — за кордоном. Комерційна версія програми iThenticate з'явилася в січні 2005 року.

Користування iParadigm обходиться для університетів $500 щоріч­них ліцензійних відрахувань плюс $0,6 за кожного студента. Комерційні користувачі платять $1000 в рік плюс $10 за кожну сторінку проаналі­зованого тексту. Для друкованих засобів масової інформації розцінки визначаються з врахуванням кількості слів в аналізованому тексті й ти­ражу видання.

Аналогічні детектори плагіату пропонують сьогодні на ринку й інші компанії. Багато хто, наприклад Glatt Plagiarism Services, MyDropBox, CFL Software Development, повідомляють про ріст популярності своїх продуктів не тільки в університетських стінах, але й за їхніми межами. Плагіат вишукують компанії, що випускають навчальну продукцію, юри­дичні фірми, інтернет-компанії, а також державні органи. При цьому найчастіше виявляються досить цікаві факти.

Так, приміром, програма iParadigm допомогла газеті The Hartford Courant підтвердити, що президент Центрального університету штату Коннектикут Річард Джадд (Richard Judd) у своєму оглядовому матеріалі використав готові пропозиції не тільки з газети The New York Times, як припустив один із читачів, але й ще із трьох джерел. У цілому 11% його тексту були «запозичені». Попередня спроба перевірити обґрунтованість підозр уважного читача за допомогою звичайної пошукової системи успіху не принесла. Громадянину Джадду довелося достроково перервати свою кар'єру.


Коротка історія копірайта

1790 рік. Уперше прийнятий закон, що вводить правило копірайта. Закон захищає авторів книг, карт і креслень. Автор твору має права на свій витвір протягом 14-ти років і після закінчення цього терміну має право продовжити його ще на 14 років. Реєстрація проводиться в міс­цевих судах.

1802 рік. Копірайтом дозволено захищати будь-які видання, що ви­йшли з друкарні.

1831 рік. Право на копірайт одержують композитори. Нотні записи їхніх творів заборонено передруковувати і продавати без дозволу. Термін дії копірайта продовжений до 28 років з правом пролонгації ще на 14 років.

1856 рік. Копірайтом дозволено захищати драматичні твори.

1865 рік. Копірайт поширюється на фотографії.

1886 рік. Підписано першу повномасштабну міжнародну угоду про захист авторських прав «Бернську конвенцію». її метою було забезпечення взаємного визнання авторських прав різними державами і встановлення міжнародних норм для їхнього захисту. Європейські країни домовилися створити єдину процедуру реєстрації авторських прав, а не реєструвати копірайт у кожній окремій державі. Бернська конвенція неодноразове переглядалася і доповнювалася.

1897 рік. Музичні твори заборонено виконувати без дозволу автора.

1909 рік. Прийнято правило, відповідно до якого авторські права здо­буваються після першої публікації (обнародування) добутку.

1912 рік. Копірайтом дозволено захищати кінофільми. Раніше вони вважалися галуззю фотографії.

  1. рік. В Женеві підписана перша міжнародна конвенція про захист авторських прав.

  2. рік. Копірайтом дозволено захищати абсолютно всі літературні твори.

1971 рік. Підписано Паризьку конвенцію про захист авторських прав. 1978 рік. Термін дії копірайту знову продовжений. Тепер він діє де смерті автора і залишається в силі ще 50 років.

1980 рік. Копірайтом дозволено захищати комп'ютерні програми.

  1. рік. У законодавство США вносяться доповнення, які дозволяють засудити порушників закону про копірайт до великих штрафів і тюрем­ного ув'язнення.

  2. рік. Знаковий судовий процес. Британська Енциклопедія подала в суд на органи шкільної освіти США, звинувативши їх в тому, що вони виготовляють для шкіл навчальні телепередачі, в яких активно вико­ристовують інформацію з енциклопедії. Ці передачі транслюються в ба­гатьох школах, крім того, доступ до записів мають всі бажаючі школярі і їхні батьки. Суд став на сторону Британської Енциклопедії, вирішивши, що педагоги порушили закон про авторські права.




  1. рік. Копірайтом дозволено захищати архітектурні проекти, ком­п'ютерну графіку, художні інсталяції та перформанси.

  2. рік. Об'єктом судової суперечки стали телефонні книги. Одна компанія-видавець подала в суд на іншу, обвинувативши її в тому, що вона надрукувала аналогічну інформацію. Суд ухвалив, що адреси і телефони жителів того чи іншого міста не можуть захищатися копірайтом, том> що вони є «колекцією фактів», яку кожен вправі збирати і публікувати.

  3. рік. Заборонено переписувати і відтворювати музичні записи без дозволу власників прав на них. Приватний звукозапис дозволений винят­ково для домашнього користування.

  4. рік. Перший процес про порушення прав копірайта в Інтернеті. Журнал Playboy засудив власника інтернет-сайту, що «вивісив» на ньом> відскановані фотографії дівчин з журналу.

  5. рік. Заборонено нелегальний запис виступів музикантів і пере­запис відеокліпів.

  1. рік. Прецедентний судовий процес про порушення авторських прав в Інтернеті. Один з користувачів сервера помістив на ньому мате­ріали, захищені копірайтом. Власник авторських прав подав в суд на власника сервера. Суд виправдав інтернетника.

  2. рік. У Женеві представники 160-ти країн світу підписали доку­менти про створення Всесвітньої організації із захисту інтелектуальної власності (World Intellectual Property Organization).

1998 рік. Новий закон обмежив можливості використання комп'ю­терів для копіювання і відтворення творів, що захищаються копірайтом. Копірайтом дозволено захищати форму корпуса судна.

2001 рік. Журналіст, позаштатний співробітник газети New York Times, виграв процес проти цього видання. Причиною позову стало те, що New York Times виклала ряд його матеріалів у базу даних, запро­поновану для комерційного використання.

В 2003 році Управління у справах копірайта США одержало більше 600 тисяч заявок на реєстрацію авторських прав. В 500 випадках у реє­страції було відмовлено, оскільки подавачі заявок були визнані плагіато­рами. За станом на 2001 рік в базі дані Управління було близько ЗО міль­йонів творів, що захищені копірайтом.

Диктатура копірайта

Принцип дії копірайта заснований на простому правилі: «Якщо ти не можеш захистити те, що тобі належить, виходить, це тобі не нале­жить». Індустрія копірайта відіграє колосальну роль в економіці США. По оцінках Міністерства торгівлі США (Department of Commerce), ті га­лузі економіки країни, які захищають права на свої вироби за допомогою копірайта, забезпечують 5% валового внутрішнього продукту Сполучених Штатів. Вони є найуспішнішими експортерами й приносять більше ви­торгу за рахунок продажів за межами США, ніж сільське господарство, автомобіле- і авіабудування Америки. Більше того, темпи створення но­вих робочих місць в індустрії копірайта в три рази перевищують цей же показник по іншій економіці США. Джек Валенті (Jack Valenti), голова Асоціації кіновиробників Америки (Motion Picture Association of Ame­rica), один з найвідоміших захисників існуючих правил поводження з авторськими правами, вважає, що порушення копірайта щорічно нано­сять кіновиробникам США збиток, що становить по найскромнішим оцін­кам $3 млрд. За даними консалтингової фірми Viant, щодня через Ін­тернет нелегально закачується 350 тис. кінофільмів.

Копірайт (copyright — «право на відтворення») — це форма захисту інтелектуальної власності. Право на копірайт не здобувається за схемою, що використається для одержання патенту. Процес оформлення патенту складний і трудомісткий. Відповідно ж до американського «Закону про копірайт» (Copyright Act), він виникає негайно після закінчення роботи над авторським твором незалежно від того, де й коли ця робота була опублікована й чи була опублікована взагалі, а також чи були зареєстро­вані права автора на його витвір. Однак Керування з справ копірайта США (US Copyright Office) пропонує послуги з реєстрації копірайтів, що у випадку судового розгляду дозволяє обґрунтувати законність права воло­діння інтелектуальною власністю. Втім, ніяких дозволів не потрібно, щоб автор почав використовувати знак копірайта. Копірайт захищає літе­ратурні, музичні, хореографічні, графічні, архітектурні твори, фотогра­фії, ігри й т.д. Твір, захищений копірайтом (а також будь-яка його час­тина), не може бути використана без дозволу власника. Копірайтом, однак, не можуть бути захищені ідея, процедура, процес, принцип тощо, оскіль­ки, наприклад, заборона на використання тієї або іншої ідеї виключить її із практичної діяльності людей й унеможливить створення нових й оригінальних робіт на її основі. Консалтингова організація IPWatchdog ілюструє цей принцип наступним прикладом: роман про Другу світову війну може бути захищений копірайтом, але сама ідея написання нових романів на цю тему копірайтом захищена бути не може.

Закон декларує, що твори, захищені копірайтом, можуть бути вико­ристані для критики, коментарів, повідомлень засобів масової інфор­мації, навчання й викладання, а також наукових досліджень. Однак при цьому твір повинен використовуватися «чесно», з дотриманням ряду правил, найбільш відомим з яких є коректне посилання на джерело й пряме цитування не більше двох абзаців оригінального тексту.

Однак нині право на копірайт приводить до малоприємних парадоксів. Група The Verve записала один зі своїх хітів, використавши музику монст­рів року Rolling Stones. The Verve і не приховувала цього, однак змушена була перераховувати всі 100% гонорарів, отриманих за виконання хіта, у скарбничку Rolling Stones. Маловідомі композитори роками відстоюють у судах свої права на такі міжнародні шлягери, як Lambada і Makarena.

Але є й зовсім убивчі приклади — компанія звукозапису вирішила стягнути з бойскаутів авторські відрахування за виконання бойскаутами пісень, права на які належать даній компанії. Власники прав на відомий роман Маргарет Мітчел (Margaret Mitchell) «Віднесені вітром» (Gone With the Wind) заблокували публікацію роману «Та забрав їх вітер» (The Wind Done Gone), що описує історію Скарлет О'Хара з погляду чорно­шкірих рабів, тільки тому, що в творі використовувалися сюжетні лінії й персонажі, створені Мітчел. Графомани й маловідомі літератори пода­ють у суд на авторів популярних романів, обвинувачуючи їх у викраденні сюжетів зі своїх творів.

Аналогічні суперечки періодично проходять між софтверними ком­паніями: наприкінці 1990-х років компанія Microsoft погодилася випла­тити компанії Apple значну компенсацію за те, що частково використала ідеї Apple при створенні програми Windows.

Фактично жоден автор не може бути впевнений у тім, що його твір ніколи не буде визнано плагіатом, оскільки щось подібне було створене кілька десятиліть тому. Причина цього полягає в тривалих термінах дії копірайта. Раніше законодавство США декларувало, що право на копі­райт може зберігатися протягом 14-ти років, однак може бути продов­жене й, імовірно, може пролонгуватися нескінченно. Професор юридич­ного факультету Стенфордського університету Лоренс Лессіг (Lawrence Lessig), автор книги «Майбутнє ідей» (The Future of Ideas: The Fate of the Commons in a Connected World), підрахував, що за останні 40 років Конгрес США продовжував терміни дії копірайта 11 разів.

В 1998 році, коли це відбулося востаннє (був прийнятий закон Copy­right Term Extension Act), була прийнята наступна формула: авторські права на той чи інший твір зберігаються до кінця життя його автора плюс 70 років. Це означає, що величезні масиви інформації знову залишаються недоступними для суспільства. Рішення Конгресу було оскаржено в суді, але в 2003 році Верховний суд США підтвердив його правочинність.

Лессіг став ідейним натхненником групи американських інтелекту­алів, що створили неформальний рух з умовною назвою Copy Left. Ця назва має потрійний сенс. Якщо слово «копірайт» можна буквально пере­класти як «права копія», то Copy Left — це «ліва копія». Крім того, назва має значення «забути копію». Споконвічно цей вираз використовували програмісти, показуючи, що частина написаного ними програмного коду може бути використана всіма бажаючими. З погляду прихильників Лес-сіга, автори, що захищають права на свій твір, можуть цілком компен­сувати свої трудозатрати за 14 років. Однак головними захисниками максимального продовження термінів дії копірайта є спадкоємці авторів, а також компанії, які різними способами вступають у володіння спад­щиною творця. Лессіг і його послідовники вважають, що їхнє прагнення максимально довго зберігати контроль за правом використання твору з матеріальної точки зору цілком зрозуміле, але від цього страждає все людство. На думку Copy Left, нерозумно обмежувати доступ до твору через кілька десятиліть після його створення. Відомо багато випадків того, що порушення копірайта призводило до творчих вдач. Тверде дотримання закону про авторські права зробило б неможливим, наприклад, існування національного гімну США, музика якого була написана маловідомим бри­танським композитором. Хрестоматійний приклад з мишеням Міккі Маусом: його творець художник Уолт Дісней зробив перший мультфільм про Міккі «Пароходик Віллі» (Sreamboat Willie), використавши як основу сюжету фільм великого коміка Бастера Кітона (Buster Keaton) «Пароплав Білл» (Steamboat Bill). За іронією долі рішення Конгресу 1998 року про­довжило термін дії прав компанії Walt Disney на Міккі Мауса.

Джеймс Глассман (James К. Glassman). науковий співробітник Інсти­туту американського підприємництву (American Enterprise Institute), вважає, що проблема захисту інтелектуальної власності стала однією з причин того, що технологічна революція перетворюється з дороги до волі в дорогу до рабства. Число тгворів, пгатентів і торговельних марок, які будуть мати потребу в захисті, збільшується щодня. Нині викрадачі чужої інтелектуальної власності не обмежені державними кордонами й можуть діяти в різних країнах. Отже, неминуче будуть багаторазово збільшу­ватися витрати власників авторських прав на відстеження подібних по­рушень. В остаточному підсумку власники копірайту можуть стати раба­ми своєї власності — значна ч:астина їхніх зусиль буде йти не на створення нового, а на захист старого.

Прихильники знищення диктатури копірайту вважають, що подібне застосування закону про авторські права робить США й світ менш віль­ними й знищує дух творчості. Міріам Нісбет (Miriam Nisbet), член ради Американської бібліотечної асоціації (American Library Association) вва­жає, що тенденції в цій сфері такі, що вже в найближчому майбутньому може виявитися неможливим використання чужих текстів і цитат для створення нових творів і навіть для написання шкільних творів і рефератів.

Якщо власники авторських прав зможуть ефективно контролювати те, як суспільство розпоряджається їхньою власністю, то теоретично вони зможуть стягувати плату, наприклад, за передрук декількох написаних ними абзаців у чужій книзі. Саме тому Джонатан Циттран (Jonathan Zittrain), відомий юрист, засновник дослідницького центру Berkman Center for Internet and Society, вважає:, що дії американських законодавців «неконституційні й фанатичні».

Роберт Бойнтон (Robert Boynton ), що опублікував статтю із красно­мовною назвою «Тиранія копірайта» (The Tyranny of Copyright) у жур­налі The New York Times Magazine, прийшов до висновку, що єдиним справді вільним простором, де закони щодо захисту копірайту не діють повною мірою, є Інтернет.

Однак ера тотальної волі у Всесвітній мережі підходить до закінчення. Кіновиробники й компанії звукозапису останні два роки використовують програми, що дозволяють виявляти в Мережі користувачів, які неле­гально скачують кіно або музику. Розроблено програмне забезпечення, що дозволяє знаходити в Мережі фрагменти тексту, скопійовані з того або іншого джерела. Подібні програми (наприклад WCopyfinder або iThenti-cate) використовують юридичні фірми, які захищають інтереси письмен­ників і журналістів, а також самі засоби масової інформації (за повідом­ленням агентства Associated Press, газета USA Today застосовувала його, щоб довести, що один з її журналістів займався плагіатом).

Уже існують сайти, де будь-який творець тексту, «вивішеного» в Інтер-неті, може зареєструвати його й у майбутньому відслідковувати, чи не викрали інші інтернетчики належні йому слова й пропозиції.

Авторський Центр Інтелектуальних Технологій (Ювалер-проект) «Валері-Центр»

1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   35


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка